Коротко

  • Тарифи на публікацію в Офіційному віснику Румунії (Monitorul Oficial) у 2027 році не змінюються. Постійне бюро Палати депутатів затвердило на наступний рік точно ті цифри, що вже діють: 182 леї за сторінку рукопису в частині I, 152 леї в частинах III, IV, V, VI і VII, 208 леїв за угорськомовне видання частини I і 6 леїв за сторінку в частині I bis. Жоден пункт додатка не дорожчає і не дешевшає.
  • Це цифри, запроваджені в лютому 2026 року, а не ті, що були затверджені на сам 2026 рік. Рішення, яким було встановлено тарифи на 2026 рік, передбачало 165 леїв за частину I і 138 леїв за частину III та наступні. Той додаток було замінено через 92 дні після опублікування, а підвищення приблизно на 10%, застосоване тоді майже до кожного пункту, і є тим рівнем, який рішення від 28 жовтня 2026 року переносить на 2027 рік.
  • Одиницею обчислення й надалі є сторінка рукопису в 2.000 символів, з пробілами. Це становить 9,1 бані за символ у частині I (бані є сотими частками лея) і 7,6 бані за символ у частині III та наступних, тобто відповідно 91 лей і 76 леїв за кожну тисячу символів, надісланих на публікацію. Тарифи включають податок на додану вартість, як зазначено і в єдиній статті, і в примітці наприкінці додатка.
  • Це стосується всіх, хто несе витрати на публікацію: компаній, що публікують документи в частині IV відповідно до Закону про товариства № 31/1990, кооперативів із частини VII, судів, які надсилають повістки та ухвали до частини III, органів публічної влади зі своїми щорічними звітами, кожного, хто оголошує конкурс чи тендер, і юридичних осіб, що заявляють про втрату документів. Фізичні особи, які оголошують про втрату документа чи про зміну імені, не мають у додатку жодного тарифу.
  • Рішення набирає чинності 1 січня 2027 року, бо в єдиній статті, частина (1), сказано, що затверджені тарифи застосовуються у 2027 році. До 31 грудня 2026 року ті самі цифри діють на підставі додатка від лютого 2026 року, тож для того, хто надсилає документ на публікацію, зміна року нічого не змінює в рахунку.
Акт: Рішення Постійного бюро Палати депутатів № 16 від 28 жовтня 2026 року про затвердження тарифів на публікацію документів в Офіційному віснику Румунії, частини I-VII
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії, частина I, № 905 від 29 жовтня 2026 року, сторінки 2-3
Діє з: з 1 січня 2027 року
Застосовується з: у 2027 році, за єдиною статтею, частина (1), тобто до 31 грудня 2027 року

Публікація документа в Офіційному віснику Румунії у 2027 році коштуватиме рівно стільки, скільки й у 2026-му: 182 леї за сторінку рукопису в частині I. На засіданні 28 жовтня 2026 року Постійне бюро Палати депутатів ухвалило Рішення № 16, опубліковане наступного дня в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 905, і переписало в додатку, пункт за пунктом, тарифи, що діють із початку лютого 2026 року. Це одна з небагатьох рішень, якими Палата депутатів встановлює ціну, що її стягує державне підприємство, підпорядковане парламенту, а ці кошти потім проходять через власний бюджет Палати, той самий, з якого у 2025 році було витрачено 532 мільйони леїв.

Акт складається з однієї статті із сімома частинами та одного додатка. Єдина стаття, частина (1), затверджує тарифи, «які застосовуються у 2027 році», посилаючись на додаток, що є невід’ємною частиною рішення. Решта шість частин встановлюють правила підрахунку й оформлення: сторінка рукопису містить 2.000 символів, з урахуванням пробілів; тариф за частину I bis виражається в леях за сторінку незалежно від кількості символів; сторінки, опубліковані у факсиміле, рахуються посторінково або півсторінковими частками; документи мають бути набрані через півтора інтервалу шрифтом Times New Roman 12 пунктів і не містити закреслень; тарифи включають податок на додану вартість. Рішення від імені президента Палати депутатів підписав Богдан-Груя Іван.

Правовою підставою, названою в преамбулі, є стаття 20 і стаття 21 Закону № 202/1998 про організацію Офіційного вісника Румунії, в перевиданій редакції. З двох статей повноваження надає лише стаття 20: вона встановлює, що витрати на публікацію несуть суб’єкти, що видають документи, на підставі тарифів, які щороку затверджує Постійне бюро Палати депутатів за пропозицією підприємства, що видає Вісник. Стаття 21 регулює інше: частина I видається також в угорському перекладі, а витрати на угорськомовне видання покриваються з бюджету Палати депутатів. Посилання на неї не є помилковим, оскільки додаток встановлює окремий тариф для угорськомовного видання, але повноваження затверджувати тарифи міститься у статті 20, а не в обох.

Тарифи, затверджені на 2027 рік, за пунктами

Додаток має вісім розділів і вісімнадцять пунктів: по одному для кожної з семи частин Вісника та ще один для угорськомовного видання частини I. Права колонка повторює одну цифру для цілих груп пунктів там, де клітинка спільна. Для порівняння в третій колонці наведено тарифи з додатка, затвердженого в листопаді 2025 року на 2026 рік, до його заміни.

Пункт додатка Тариф, що застосовується у 2027 році Тариф, затверджений у листопаді 2025 року на 2026 рік
1.1. Частина I, публікація документів 182 леї за сторінку рукопису 165 леїв
1.2. Частина I bis, публікація документів 6 леїв за сторінку 5 леїв
2.1. Частина I угорською мовою, публікація документів 208 леїв за сторінку рукопису 189 леїв
3.1. Частина II, документи, перелічені в статті 6 Закону № 202/1998 182 леї за сторінку рукопису 165 леїв
4.1. Частина III, документи, втрачені юридичними особами 28 леїв 25 леїв
4.2. Частина III, документи, втрачені фізичними особами, і зміни імені без тарифу без тарифу
4.3. Частина III, судові документи, публікація яких вимагається законом 152 леї за сторінку рукопису 138 леїв
4.4. Частина III, рішення, що підтверджують статус офіцера чи співробітника Секуритате, таємної поліції комуністичної доби 152 леї за сторінку рукопису 138 леїв
4.5. Частина III, конкурси, вимагані законом 152 леї за сторінку рукопису 138 леїв
4.6. Частина III, інші документи, публікація яких вимагається законом 152 леї за сторінку рукопису 138 леїв
5.1. Частина IV, документи, вимагані Законом про товариства № 31/1990 152 леї за сторінку рукопису 138 леїв
5.2. Частина IV, інші документи, вимагані законом 152 леї за сторінку рукопису 138 леїв
6.1. Частина V, колективний трудовий договір на національному та галузевому рівні, конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці 152 леї за сторінку рукопису 138 леїв
7.1. Частина VI, оголошення про концесію, оренду та продаж майна, що перебуває в публічній і приватній власності 152 леї за сторінку рукопису 138 леїв
7.2. Частина VI, оголошення про безповоротне фінансування неприбуткової діяльності загального інтересу 152 леї за сторінку рукопису 138 леїв
7.3. Частина VI, інші документи, вимагані законом 152 леї за сторінку рукопису 138 леїв
8.1. Частина VII, документи, вимагані Законом № 1/2005 про організацію та діяльність кооперації 152 леї за сторінку рукопису 138 леїв
8.2. Частина VII, інші документи, вимагані законом 152 леї за сторінку рукопису 138 леїв

Отже, тарифна сітка має три рівні й два винятки. Найдорожчим є угорськомовне видання частини I, 208 леїв за сторінку рукопису, що на 26 леїв, або на 14,29%, більше за румунськомовне видання тієї самої частини. Далі йдуть частини I та II, обидві по 182 леї, а нижче розташовані частини III, IV, V, VI і VII, усі по 152 леї, що на 30 леїв, або на 16,48%, менше, ніж у частині I. Винятки становлять два пункти, за якими плата береться не за сторінку рукопису: документи, втрачені юридичними особами, 28 леїв за оголошення, яким би коротким чи довгим воно не було, і частина I bis, 6 леїв за друковану сторінку.

Наслідки, які це має

Для того, хто надсилає документ на публікацію, рішення має один безпосередній практичний наслідок: рахунок за 2027 рік обчислюється за тими самими цифрами, що й за 2026-й. Перехідного періоду немає, окремого тарифу для документів, поданих у грудні 2026 року й опублікованих у січні 2027 року, немає, і в додатку не з’явилося жодного нового пункту порівняно з тим, що застосовується нині. Документ обсягом десять сторінок рукопису, опублікований у частині I, коштує 1.820 леїв з урахуванням податку на додану вартість, і в грудні 2026 року, і в січні 2027 року.

Другий наслідок стосується складання бюджетів. Компанія, яка знає, що у 2027 році їй доведеться публікувати в частині IV рішення загальних зборів, злиття чи зміни до статуту, може рахувати вартість за символ, а не на око: 152 леї за кожні 2.000 символів, тобто 7,6 бані за символ. Оголошення на 3.000 символів вважається за півтори сторінки рукопису й коштує 228 леїв. У частині I ті самі 3.000 символів коштують 273 леї. Різниця між двома частинами випливає з правового режиму опублікованого документа, а не з його обсягу.

Третій наслідок помітити найважче, бо він випливає з поєднання додатка з правилами підрахунку з єдиної статті. Тариф за частину I bis, 6 леїв, застосовується до друкованої сторінки, а не до сторінки рукопису, і діє «незалежно від кількості символів». Якщо міряти на самому номері, де з’явилося рішення, щільна сторінка тексту у Віснику вміщує близько 7.900 символів, тобто майже чотири сторінки рукопису. Опублікована в частині I, така сторінка коштувала б близько 719 леїв. У частині I bis вона коштує 6 леїв, приблизно у 120 разів менше. Ця різниця пояснює, чому об’ємні правила застосування, технічні додатки й довгі переліки потрапляють до частини I bis і чому підраховувати там символи не має сенсу.

Четвертий наслідок стосується публічних видатків, а не надходжень. Відповідно до статті 20 Закону № 202/1998 витрати на публікацію несуть суб’єкти, що видають документи, а для угорськомовного видання частини I закон прямо встановлює, що їх покриває бюджет Палати депутатів. Тариф у 208 леїв за сторінку рукопису є тому ціною, за якою Палата депутатів сплачує власному підприємству переклад і публікацію угорськомовного видання, а не сумою, що стягується з когось стороннього. Це найвищий тариф у всьому додатку і єдиний, платником за яким є сама установа, яка його затверджує.

Нарешті, фізичні особи від цієї сітки нічого не відчувають. У пункті 4.2 додатка немає жодної цифри, і причина не в недогляді: стаття 20, частина (4), Закону № 202/1998 передбачає, що публікація безкоштовна, без плати та зборів, для фізичних осіб, які оголошують про втрату документа чи про зміну імені. Додаток лише відображає звільнення, закріплене в законі. Юридична особа в тій самій ситуації, з втраченим документом, сплачує 28 леїв.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

Порівняно з тарифами, що діяли на дату опублікування рішення, нічого не змінилося. Усі вісімнадцять пунктів, зокрема два, за якими плата береться не за сторінку рукопису, і той, за яким вона не береться взагалі, мають у рішенні на 2027 рік те саме значення, що й у додатку, чинному з лютого 2026 року. Для тарифної сітки це рідкість, і про неї варто сказати прямо, бо назва акта цього не повідомляє.

Порівняно з тим, що було затверджено на 2026 рік, різниця, навпаки, повна. Рішення Постійного бюро № 15 від 3 листопада 2025 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 1019 від 4 листопада 2025 року, затвердило на 2026 рік сітку з 165 леїв за частину I, 138 леїв за частину III та наступні, 189 леїв за угорськомовне видання, 5 леїв за частину I bis і 25 леїв за документи, втрачені юридичними особами. Це додаток із третьої колонки таблиці вище. Проте його було повністю замінено Рішенням Постійного бюро № 1 від 2 лютого 2026 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 88 від 4 лютого 2026 року, яке підвищило тарифи до рівня, що тепер переноситься на 2027 рік.

Це підвищення, перераховане за пунктами, не було однаковим. Частини I і II подорожчали зі 165 до 182 леїв, на 17 леїв, або на 10,30%. Група частин з III по VII подорожчала зі 138 до 152 леїв, на 14 леїв, або на 10,14%. Угорськомовне видання подорожчало зі 189 до 208 леїв, на 19 леїв, або на 10,05%. Документи, втрачені юридичними особами, подорожчали з 25 до 28 леїв, на 3 леї, або на 12%. Проте найбільшим у відсотковому вираженні було підвищення в частині I bis, з 5 до 6 леїв, тобто на 20% за єдиною круглою цифрою, бо найменший можливий крок там дорівнює одному лею.

Послідовність рішень показує й інше. Рішення № 13 від 1 серпня 2025 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 725 від 4 серпня 2025 року, затвердило тарифи на 2025 рік із тими самими цифрами, які потім було перенесено на 2026 рік: 165, 138, 189, 5 і 25 леїв. Листопадове рішення 2025 року отже продовжило наявну сітку, не змінивши жодної цифри, так само, як це робить рішення від 28 жовтня 2026 року. Єдине підвищення за останні п’ятнадцять місяців сталося в акті, ухваленому посеред року, а не в одному з річних.

Незмінними від 1 серпня 2025 року залишаються правила підрахунку. Сторінка рукопису містить 2.000 символів з пробілами в усіх чотирьох рішеннях. Тариф за частину I bis виражено в леях за сторінку незалежно від кількості символів в усіх чотирьох. Вимога до набору через півтора інтервалу шрифтом Times New Roman 12 пунктів однакова. А твердження, що тарифи включають податок на додану вартість, щоразу повторюється і в єдиній статті, і в примітці наприкінці додатка.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Жодного підвищення тарифів на 2027 рік за жодним із вісімнадцяти пунктів додатка. Компанія, яка регулярно має обов’язок публікувати документи в частині IV, може закласти витрати на 2027 рік у бюджет, просто переписавши цифри 2026 року.
  • Текст опубліковано за 64 дні до першого дня його застосування, тож той, хто складає бюджет на 2027 рік у листопаді чи грудні 2026 року, має під рукою офіційну цифру, а не оцінку.
  • Одиницю обчислення платник може перевірити сам. 2.000 символів із пробілами на сторінці рукопису можна порахувати в будь-якому текстовому редакторі, тож вартість можна вирахувати до подання й звірити з рахунком.
  • Звільнення фізичних осіб, які оголошують про втрату документів чи зміну імені, залишається відображеним у додатку: у пункті 4.2 суми немає.
  • Тарифи включають податок на додану вартість, і це зазначено двічі, у єдиній статті, частина (6), і в примітці наприкінці додатка, тож рахунок не виявиться більшим за сітку.
  • Структура додатка повторює структуру закону. Розділи з 1 по 8 відповідають частинам Вісника, як вони перелічені в статтях з 4 по 11 Закону № 202/1998, а пункт 3.1 відсилає саме до статті 6, яка перелічує, що публікується в частині II.

Що залишається проблемою

  • Річний характер сітки є формальним. Стаття 20 Закону № 202/1998 говорить про тарифи, що затверджуються щороку, проте сітку, затверджену в листопаді 2025 року на 2026 рік, було замінено через 91 день після ухвалення й через 92 дні після опублікування. Той, хто читає рішення на 2027 рік як дванадцятимісячну гарантію ціни, має проти себе торішній прецедент.
  • Ніде в рішенні не сказано, що воно нічого не змінює. Платник, який хоче з’ясувати, чи не зросли тарифи, мусить покласти поруч три акти: нове рішення, рішення листопада 2025 року та рішення лютого 2026 року, що замінило додаток до другої.
  • Звільнення в пункті 4.2 передано прочерком, а не словом, яке його описує. Той, хто читає лише додаток, дізнається тільки, що там нічого не написано, а порожню клітинку так само легко прочитати як пункт, що не застосовується, а не як право.
  • Півсторінкову частку для факсиміле визначено, але частку тарифу, що їй відповідає, не прописано. Частина (4) говорить, що такі сторінки виставляються до оплати «за затвердженим тарифом», не уточнюючи, що півсторінки коштує половину тарифу, і не кажучи, що буде з факсиміле, яке займає менше половини сторінки.
  • Назва рішення та п’ять із семи частин говорять про «частини I-VII», хоча додаток стягує плату й за частину I bis, якої в назві не названо. Той, хто шукає тариф за частину I bis, мусить дійти до частини (3) чи пункту 1.2, щоб переконатися, що її охоплено.
  • Мотивувальної частини немає зовсім. Ні це рішення, ні рішення лютого 2026 року, що підвищило тарифи приблизно на 10%, не мають пояснювальної преамбули, тож з самого акта неможливо перевірити, чи перенесений рівень покриває реальні витрати на друк, чи відстає від них.

Корисні поради

  1. Рахуйте символи, а не сторінки документа. Одиниця обчислення є сторінкою рукопису в 2.000 символів із пробілами, а сторінка документа залежно від форматування може вміщувати від 1.500 до понад 4.000 символів. Статистика тексту в будь-якому текстовому редакторі дає кількість символів із пробілами, а поділ на 2.000 одразу дає кількість сторінок рукопису.
  2. Перевіряйте рахунок за тією самою арифметикою. Якщо ви надіслали на публікацію в частині IV документ на 5.400 символів, множення дає 2,7 сторінки рукопису на 152 леї, приблизно 410 леїв з урахуванням податку на додану вартість. Велика розбіжність із рахунком варта запитання, бо тарифи публічні й не обговорюються.
  3. Дотримуйтеся вимог до форми до подання. Частина (5) вимагає розбірливого тексту, набраного через півтора інтервалу шрифтом Times New Roman 12 пунктів, без закреслень чи рукописних дописок, через які текст стає незрозумілим. Це не стильова рекомендація, а умова, записана в самому акті, що встановлює тариф.
  4. Заздалегідь з’ясуйте, до якої частини Вісника потрапить ваш документ. Різниця між 182 і 152 леями за сторінку рукопису не є питанням вибору, вона випливає з правового режиму документа, зате різниця між сторінкою рукопису та друкованою сторінкою частини I bis має порядок ста разів, і об’ємні технічні додатки зазвичай опиняються саме там.
  5. Якщо ви фізична особа й маєте оголосити про втрату документа чи про зміну імені, публікація безкоштовна. Звільнення міститься в статті 20, частина (4), Закону № 202/1998, а в додатку пункт 4.2 є єдиним без цифри. Якщо з вас усе ж просять якусь суму, зажадайте письмово правову підставу.
  6. Залиште резерв у бюджеті на 2027 рік. Рішення затверджує тарифи на весь рік, але сітку 2026 року було замінено в лютому 2026 року, через 92 дні після опублікування, цифрами приблизно на 10% вищими. Резерв такого самого розміру на витрати з публікації покриває сценарій, у якому це повториться.
  7. Якщо ви публікуєте факсиміле, заздалегідь запитайте, як його буде пораховано. Для факсиміле підрахунок ведеться посторінково або півсторінковими частками, за частиною (4), тож схема чи таблиця, що ледь виходить за половину сторінки, може бути оплачена як повна сторінка.

Часті запитання

Скільки коштує у 2027 році публікація документа в Офіційному віснику Румунії?
У частині I, 182 леї за кожну сторінку рукопису в 2.000 символів із пробілами, з урахуванням податку на додану вартість. У частині II тариф такий самий. У частинах III, IV, V, VI і VII, 152 леї за сторінку рукопису. За угорськомовне видання частини I, 208 леїв. У частині I bis, 6 леїв за друковану сторінку, незалежно від кількості символів. За документи, втрачені юридичними особами, стягується 28 леїв за оголошення, а не за сторінку.
Що таке сторінка рукопису і як її обчислити?
Її визначає єдина стаття, частина (2): 2.000 символів, включно з пробілами. Вона не має нічого спільного з фізичними сторінками надісланого документа й не залежить від форматування. Візьміть кількість символів із пробілами в тексті, поділіть на 2.000 і отримаєте кількість сторінок рукопису. Документ на 6.000 символів становить три сторінки рукопису, тобто 546 леїв у частині I і 456 леїв у частині IV.
Якщо я фізична особа і в мене пропав документ, чи треба платити за публікацію оголошення?
Ні. Пункт 4.2 додатка, документи, втрачені фізичними особами, і зміни імені, єдиний в усій сітці, у якого немає цифри в колонці тарифу. Звільнення випливає не з рішення, а зі статті 20, частина (4), Закону № 202/1998, яка передбачає публікацію без плати та зборів у цих випадках. Для юридичної особи в тій самій ситуації пункт 4.1 встановлює 28 леїв.
Чи включають тарифи з додатка податок на додану вартість?
Так, і акт говорить про це в двох місцях. Єдина стаття, частина (6), передбачає, що тарифи включають податок на додану вартість, а примітка наприкінці додатка повторює те саме. Отже, цифри в сітці є остаточними сумами, а не базою, до якої щось додається.
Чому частина I bis коштує 6 леїв за сторінку, коли частина I коштує 182?
Тому що одиниця інша. Частина I оплачується за сторінку рукопису в 2.000 символів, а частина I bis за друковану сторінку незалежно від кількості символів, за частиною (3). Щільна сторінка Вісника вміщує близько 7.900 символів, тобто майже чотири сторінки рукопису, тож та сама сторінка в частині I коштувала б близько 719 леїв. У частині I bis публікуються об’ємні документи, і режим оплати збудовано саме під це.
Що буде зі сторінками, опублікованими у факсиміле?
Частина (4) рахує їх посторінково або, залежно від випадку, півсторінковими частками й передбачає, що їх виставляють до оплати за затвердженим тарифом. У тексті не сказано, яка частка тарифу сплачується за півсторінки, а частка, менша за половину, не передбачена взагалі, тож точний спосіб розрахунку краще уточнити в підприємства, що видає Вісник, до подання.
Чи можуть тарифи зрости протягом 2027 року?
Так, і є свіжий прецедент. Сітку, затверджену на 2026 рік Рішенням № 15 від 3 листопада 2025 року, було повністю замінено Рішенням № 1 від 2 лютого 2026 року, через 92 дні після опублікування, тарифами приблизно на 10% вищими. Стаття 20 Закону № 202/1998 говорить про тарифи, що затверджуються щороку, але не забороняє змін протягом року, а повноваження залишається за Постійним бюро Палати депутатів.
Хто несе витрати на публікацію нормативного акта?
Відповідно до статті 20 Закону № 202/1998 витрати на публікацію лягають на суб’єктів, що видають документи, на підставі тарифів, які щороку затверджує Постійне бюро Палати депутатів за пропозицією підприємства, що видає Вісник. Для угорськомовного видання частини I стаття 21 передбачає, що витрати покриває бюджет Палати депутатів, тож тариф у 208 леїв із додатка сплачує установа, яка його затвердила.

Аналіз редакції

Акт чистий. Єдина стаття не суперечить сама собі в жодній частині, додаток охоплює кожну частину Вісника, обидва змістовні посилання витримують перевірку, а цифри сходяться: 182 за частини I та II, 208 за угорськомовне видання, 152 за частини з III по VII, 6 за частину I bis, 28 за документи, втрачені юридичними особами, і жодної суми там, де закон надає звільнення. Звірка з додатком, що застосовується нині, показує, що всі вісімнадцять пунктів ідентичні, тож рішення є продовженням, а не коригуванням. Для акта, що встановлює тарифи, це добрий результат.

Уважного прочитання заслуговує, проте, не якась цифра з додатка, а проміжок між двома попередніми рішеннями. 3 листопада 2025 року Постійне бюро затвердило сітку на весь 2026 рік, а 2 лютого 2026 року замінило її повністю: 91 день між ухваленнями, 92 між опублікуваннями й підвищення зі 165 до 182 леїв за головний пункт. З 365 днів 2026 року сітка, затверджена як річна, діяла 34. Стаття 20 Закону № 202/1998 говорить про тарифи, що затверджуються щороку, але щорічним є затвердження, а не ціна, і ця відмінність невидима тому, хто читає рішення на 2027 рік від початку до кінця. Це єдина причина, чому рішення від 28 жовтня 2026 року не можна читати як гарантію, що публікація коштуватиме 182 леї за сторінку й у грудні 2027 року.

Друге спостереження, що вимагає вимірювання, стосується співвідношення двох одиниць обчислення. Сторінка рукопису має 2.000 символів за визначенням у частині (2), а сторінка частини I bis оплачується як друкована, незалежно від символів. За підрахунком на самому номері 905 від 29 жовтня 2026 року, щільні сторінки тексту у Віснику вміщують від 6.300 до 7.900 символів, тобто від трьох до майже чотирьох сторінок рукопису кожна. Друкована сторінка в 7.900 символів коштує близько 719 леїв у частині I і 6 леїв у частині I bis, тобто співвідношення приблизно 120 до 1 для абсолютно тієї самої кількості тексту. Це співвідношення не є вадою рішення, бо частини Вісника служать різним цілям, але саме воно пояснює, чому вибір частини для документа важить більше за будь-які переговори про тарифи.

Третє спостереження стосується двох пунктів, які додаток не пояснює. Пункт 4.2 без тарифу не є огріхом редагування: він відображає звільнення зі статті 20, частина (4), Закону № 202/1998 для фізичних осіб, які оголошують про втрату документів і зміну імені. Пункт 2.1, з найвищим тарифом у додатку, 208 леїв, оплачується відповідно до статті 21 з бюджету Палати депутатів, тобто самим автором рішення. Жодна з цих двох відомостей в акті не з’являється, і обидві змінюють те, як читається сітка: найменший пункт є правом громадянина, а найбільший є внутрішньою витратою парламенту, а не ціною, яку збирають із когось стороннього.

Що потрібно змінити

  • Написати слово «gratuit», тобто «безкоштовно», у пункті 4.2 замість прочерку. Чотири послідовні рішення залишають там клітинку без цифри, хоча закон передбачає прямо виражене звільнення. Одне слово перетворило б неоднозначну відсутність на зрозуміле право громадянина, який відкриває додаток, не відкриваючи Закон № 202/1998, і виключило б ситуацію, коли працівник каси все одно просить суму.
  • Уточнити частку тарифу для півсторінкової частки факсиміле. Півсторінкову частку визначено в частині (4), яка лише каже, що сторінки виставляються за затвердженим тарифом. Речення про те, що півсторінки оплачується в розмірі половини затвердженого тарифу, а будь-яка менша частка округлюється до половини, зняло б спір щодо розрахунку, який нині вирішує практика, на сумах, що в частині I починаються від 91 лея.
  • Назвати частину I bis у назві й у частинах рішення. Назва та п’ять із семи частин говорять про «частини I-VII», тоді як частина I bis з’являється лише в частині (3) та пункті 1.2. Додавання її до назви позбавило б платника потреби перевіряти, чи його охоплено, саме в тій частині Вісника, тариф якої найбільше відрізняється від усіх інших.
  • Додати до додатка примітку про те, що змінилося порівняно з попередньою сіткою. Рішення на 2027 рік переносить незмінні цифри, але не каже про це, а рішення лютого 2026 року підвищило їх приблизно на 10%, також не сказавши. Рядок на кшталт «порівняно з попереднім додатком тарифи залишаються без змін» або «тарифи зростають на x%» дав би платникові відповідь у першому абзаці, а не відсилав би його порівнювати три акти.
  • Посилатися в преамбулі лише на підставу, що надає повноваження. Преамбула цитує статті 20 і 21 Закону № 202/1998, але затвердження тарифів Постійному бюро доручає лише стаття 20; стаття 21 регулює угорськомовне видання та покриття його витрат з бюджету Палати. Розмежування двох, наприклад відсиланням до статті 21 у самому пункті 2.1 додатка, показало б читачеві, чому угорськомовне видання має окремий тариф і хто його оплачує.
  • Опублікувати мотивування, хоча б на одну сторінку. Жодна з чотирьох рішень про тарифи за останні п’ятнадцять місяців не має пояснювальної преамбули, тож неможливо перевірити, чи перенесений рівень покриває витрати на друк, на переклад угорською та на архівування. Для тарифу, який парламент затверджує для підпорядкованого йому підприємства, публічне мотивування є єдиним, що відрізняє продовження сітки від відкладення рішення.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 905 від 29 жовтня 2026 року, сторінки 2-3 8 сторінок PDF, 82 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.