Коротко

  • Конституційний Суд відмовився відповісти, чи можна відхилити звернення, підписане від руки й надіслане електронною поштою, через відсутність електронного підпису. Заперечення відхилено як неприйнятне, а не як необґрунтоване: Суд визнав, що автор оскаржує спосіб, у який закон був витлумачений і застосований у його власній справі, а це належить до компетенції судів загальної юрисдикції, не суду конституційного контролю. Рішення остаточне та загальнообов’язкове з 28 жовтня 2026 року, дати його опублікування.
  • Оскаржуваного тексту більше не існує. Статтю 7 Закону № 455/2001 про електронний підпис скасовано пунктом a) частини (1) статті 35 Закону № 214/2024, який набрав чинності через 3 місяці після опублікування в Офіційному віснику Румунії (Monitorul Oficial), Частина I, № 647 від 8 липня 2024 року, тобто 8 жовтня 2024 року. Суд розглянув її лише в редакції, чинній на дату, коли вона породжувала правові наслідки у справі, послався на Рішення № 766 від 15 червня 2011 року.
  • Що говорив текст. Коли закон вимагав письмової форми як умови доказування або дійсності, документ в електронній формі відповідав цій вимозі лише тоді, коли мав «розширений електронний підпис, що ґрунтується на кваліфікованому сертифікаті та створений за допомогою захищеного пристрою для створення підпису». Єдине поєднання, без жодної альтернативи.
  • Кого це стосується. Кожного, хто підписує електронно документ із правовими наслідками, від договорів і податкових декларацій до документів публічних закупівель, а також надавачів довірчих послуг та установи, які приймають або відхиляють звернення, надіслані електронною поштою. Для всіх них рішення не змінює жодного правила: відхилення як неприйнятного ані підтверджує, ані усуває оскаржуваний текст.
  • Правило, яке діє після 8 жовтня 2024 року, інше й ширше. Частина (3) статті 4 Закону № 214/2024 допускає для письмової форми, вимагуваної як умова дійсності, кваліфікований електронний підпис або удосконалений, а частина (4) допускає для умови доказування також простий електронний підпис, за певних умов. Частина (5) статті 34 того самого закону передбачає, що в давніших текстах «розширений електронний підпис» слід читати як удосконалений електронний підпис, а «розширений електронний підпис, що ґрунтується на кваліфікованому сертифікаті» як кваліфікований електронний підпис.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 185 від 26 лютого 2026 року щодо заперечення про неконституційність положень статті 7 Закону № 455/2001 про електронний підпис
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії, Частина I, № 900 від 28 жовтня 2026 року, сторінки 2-3
Ухвалено: 26 лютого 2026 року, одноголосно, складом із семи суддів, без окремої думки, опублікованої разом із рішенням
Остаточне та загальнообов’язкове: 28 жовтня 2026 року, дата опублікування

Якщо ви надсилаєте скаргу або клопотання до публічної установи електронною поштою, з підписом від руки на відсканованому аркуші, установа може вважати, що ви не дотрималися вимог щодо форми. Саме так сталося у справі, яка дійшла до Апеляційного суду Бухареста, і Конституційного Суду запитали, чи не обмежує текст, що вимагає електронного підпису, вільний доступ до правосуддя. Відповідь, опублікована 28 жовтня 2026 року, суті не торкається: заперечення відхилено як неприйнятне, бо воно стосувалося застосування закону в конкретній справі. Тієї ж схеми було дотримано й цього місяця: 1 жовтня 2026 року опубліковано Рішення № 184/2026, яким Суд так само як неприйнятне відхилив заперечення про те, хто може отримувати персональні дані з торговельного реєстру, щодо тексту з іншого закону, який уже втратив чинність.

Основне провадження стосувалося не комерційних договорів, а скарги, адресованої Судовій інспекції. Автор заперечення, Гіце Цунеа, оскаржував розпорядження про закриття справи та розпорядження головного інспектора Судової інспекції, а проти нього було наведено, що скарга, хоча й надіслана електронними засобами, не відповідала вимогам щодо форми, бо до неї не було додано електронного підпису. Апеляційний суд Бухареста, Дев’ята секція з адміністративних і податкових справ, звернувся до Конституційного Суду Цивільним рішенням № 1.334 від 1 жовтня 2021 року, ухваленим у справі № 885/2/2021. У Конституційному Суді справі присвоєно номер 3.122D/2021.

Критику сформульовано з умовою, і саме тут вирішився результат. Автор стверджував, що стаття 7 порушує вільний доступ до правосуддя, гарантований частинами (1)-(3) статті 21 Конституції, «лише тоді, коли її тлумачення й застосування мають наслідком анулювання юридичного документа, підписаного від руки та надісланого електронною поштою», документа, виданого на підставі іншого закону, який не вимагав електронного підпису для повідомлення електронною поштою. Представник Публічного міністерства просив відхилити заперечення як неприйнятне з двох підстав: наведені зауваження стосувалися питань застосування й тлумачення закону, але також його зміни та доповнення. Ні голови двох палат Парламенту, ні Уряд, ні Народний адвокат не повідомили своїх позицій, хоча акт про звернення їм було надіслано відповідно до частини (1) статті 30 Закону № 47/1992.

Результат тримався на єдиному аргументі, у пункті 12: визначення в конкретній справі того, чи дотримано вимоги щодо форми для прийняття скарги, надісланої електронними засобами, є питанням тлумачення й застосування закону в справі, що розглядається судом, а отже належить до компетенції судів загальної юрисдикції. Згідно з частиною (3) статті 2 Закону № 47/1992 Суд висловлюється лише щодо конституційності актів, з якими до нього звернулися, без можливості змінювати чи доповнювати положення, що перевіряються, а тлумачення й фактичне застосування правових положень залишається винятковою прерогативою судів. Опорне посилання: Рішення № 645 від 28 листопада 2023 року, пункт 18. Результат досягнуто одноголосно, складом із семи суддів, що перевищує кворум у дві третини від дев’яти суддів, якого вимагає частина (1) статті 51 Закону № 47/1992 для правомірного засідання Суду.

Між ухваленням і опублікуванням минуло 244 дні при строку складання не більше 30 днів від ухвалення, встановленому частиною (1) статті 60 Закону № 47/1992. Якщо рахувати від звернення, 1.853 дні до опублікування становлять п’ять років і 27 днів на відповідь, яка говорить, що питання не належало до компетенції Суду.

Наслідки, які це має

Жодне правило не змінюється. Відхилення як неприйнятного не є ні констатацією конституційності, ні констатацією неконституційності. Стаття 7 Закону № 455/2001 не була ні підтверджена, ні усунена; її просто не розглядали по суті. Різниця має значення для всіх, хто захотів би послатися на рішення в провадженні: немає на що посилатися ні за, ні проти цього тексту.

Для автора заперечення конституційний шлях щодо цього тексту закрито. Рішення остаточне та загальнообов’язкове з 28 жовтня 2026 року, відповідно до частини (4) статті 147 Конституції, і повідомляється Апеляційному суду Бухареста, Дев’ятій секції з адміністративних і податкових справ. Відкритою залишається лише дискусія перед судом загальної юрисдикції про те, як слід тлумачити вимоги щодо форми в його справі.

Практичне питання залишається за суддею адміністративного судочинства. Чи може публічна установа відхилити звернення, надіслане електронною поштою з підписом від руки, вирішується в кожному випадку окремо, за власними процедурними правилами установи та за законом, застосовним на момент подій. Суд прямо каже, що не перевіряє, як суди тлумачать і застосовують різні норми права в кожній конкретній справі.

Міркування працює як фільтр для майбутніх заперечень. Заперечення, сформульоване як «текст неконституційний лише тоді, коли його тлумачать певним чином», само купує собі неприйнятність. Пункти 12 і 13 дають формулу відхилення з посиланнями на власну практику Суду, тож їх можна переймати безпосередньо в наступному рішенні.

Для подій до 8 жовтня 2024 року давня стаття 7 і далі враховується. У пункті 10 Суд зазначив, що розглядає текст у редакції, чинній на дату, коли він породжував правові наслідки у справі, а скарга до Судової інспекції датується 2021 роком. Спір про електронний документ 2020 або 2021 року розглядають за давньою вимогою, а не за вимогою Закону № 214/2024.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

Зміна походить не від рішення, а від закону, який замінив оскаржуваний текст, за 506 днів до ухвалення. Давній текст, передрукований в Офіційному віснику Румунії, Частина I, № 316 від 30 квітня 2014 року, скасовано пунктом a) частини (1) статті 35 Закону № 214/2024 про використання електронного підпису та електронної позначки часу і про надання довірчих послуг, що на них ґрунтуються. Скасування набуло чинності «з дати набрання чинності цим законом», а частина (1) статті 34 встановлює цю дату через 3 місяці після опублікування, тобто 8 жовтня 2024 року. Передрукована редакція встигла пробути чинною десять років і п’ять місяців.

Суттєва різниця полягає в кількості прийнятних варіантів. Давня стаття 7 визнавала єдиний шлях: розширений електронний підпис, що ґрунтується на кваліфікованому сертифікаті та створений захищеним пристроєм для створення підпису, а це саме те, що з 8 жовтня 2024 року називають кваліфікованим електронним підписом. Стаття 4 Закону № 214/2024 розкладає вимогу на три рівні. Частина (1) передбачає, що кваліфікований електронний підпис породжує ті самі правові наслідки, що й підпис від руки, а документ, підписаний таким чином, прирівнюється до документа, підписаного приватною особою. Частина (3) допускає для письмової форми, вимагуваної як умова дійсності, кваліфікований підпис або удосконалений, який на умовах, визначених законом, породжує ті самі наслідки, що й підпис від руки. Частина (4) іде далі: для письмової форми, вимагуваної як умова доказування, достатньо також простого електронного підпису на умовах частини (9). На додачу частина (2) прирівнює до автентичного акта документ, виданий публічним органом і підписаний кваліфікованим електронним підписом або скріплений кваліфікованою електронною печаткою.

З’явилося й правило читання давніших текстів, яке розв’язує проблему сотень нормативних актів, що залишилися з попередньою термінологією. Частина (5) статті 34 Закону № 214/2024 передбачає, що положення зі словами «розширений електронний підпис» слід читати як такі, що відсилають до використання удосконаленого електронного підпису, а положення зі словами «розширений електронний підпис, що ґрунтується на кваліфікованому сертифікаті» як такі, що відсилають до кваліфікованого електронного підпису. Крім того, частина (2) статті 35 передбачає, що всі правові посилання на Закон № 455/2001 слід читати як посилання на новий закон.

Ще дві практичні деталі змінюють ландшафт, у якому виник спір. Пункт c) частини (1) статті 35 скасував також Надзвичайну постанову Уряду № 38/2020 про використання документів в електронній формі публічними органами та установами, акт, на якому трималося багато процедур прийняття документів електронною поштою. А частина (9) статті 34 зберігає статус сертифікатів електронного підпису, виданих за давнім законом, до закінчення їхнього строку або відкликання. Новий закон у частині (1) статті 1 проголошує себе внутрішньою правовою основою для безпосереднього застосування Регламенту (ЄС) № 910/2014, а частина (1) статті 4 прямо відсилає до частини (2) статті 25 цього регламенту.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Закрито справу, яка була відкритою понад чотири роки. Звернення надійшло 1 жовтня 2021 року, ухвалення настало через 1.609 днів, і тепер автор знає, що щодо статті 7 Закону № 455/2001 конституційного шляху в нього не лишилося.
  • Межу компетенції названо прямо, з посиланням. Пункт 12 говорить, що конкретне застосування вимог щодо форми не належить до суду конституційного контролю, і цитує Рішення № 645 від 28 листопада 2023 року, пункт 18. Юрист, який готує заперечення, має орієнтир, який можна перевірити, а не розпливчасту формулу.
  • Пункт 10 встановлює, яку редакцію тексту розглядають. Твердження, що Суд розглядає положення, чинне на дату, коли воно породжувало правові наслідки у справі, корисне кожному, хто має спір про події до 8 жовтня 2024 року щодо тексту, який тим часом скасовано.
  • Одностайність, без окремої думки. Сім суддів складу проголосували однаково, а відсутність окремої думки означає, що жоден суддя не залишив відкритим інше прочитання питання компетенції.
  • Рішення опосередковано підтверджує, що ґрунт змістився. Пункт 10 називає закон, який скасував текст, і його рік, тож уважний читач має відправну точку до застосовного правила, навіть якщо шукати його доведеться самому.

Що залишається проблемою

  • 244 дні від ухвалення до опублікування при строку складання не більше 30 днів. Частина (1) статті 60 Закону № 47/1992 встановлює 30 днів на складання рішення, а фактичний проміжок у 8,1 раза довший. Для рішення, відповідь якого вміщається у двох пунктах, цю відстань важко пояснити.
  • Неприйнятність було видно вже з акта про звернення. Критику було прямо записано як залежну від тлумачення й застосування, «лише тоді, коли її тлумачення й застосування мають наслідком анулювання юридичного документа, підписаного від руки». Заради такої відповіді справа пролежала 1.853 дні.
  • Друга підстава неприйнятності лишилася без відповіді. Публічне міністерство також послалося на те, що домагаються зміни та доповнення закону, а це саме те, що забороняє частина (3) статті 2 Закону № 47/1992. Міркування не розглядає її окремо, хоча це підстава, відмінна від першої.
  • Читачеві рішення не повідомляють, що діє замість тексту. Рішення називає Закон № 214/2024 і дату його опублікування, 8 липня 2024 року, але не каже, з якого моменту діє скасування. Єдина дата в тексті це дата опублікування, і вона на три місяці раніша за дату, коли стаття 7 перестала застосовуватися.
  • Звернення надійшло рішенням, а не ухвалою. Частина (4) статті 29 Закону № 47/1992 передбачає, що звернення призначається ухвалою, а частина (1) статті 30 також говорить про «ухвалу, передбачену частиною (4) статті 29». Тут акт про звернення це Цивільне рішення № 1.334 від 1 жовтня 2021 року, а рішення послуговується нейтральною формулою «акт про звернення», без жодного рядка про його форму.
  • Змістове питання лишається без відповіді для всіх інших. Наскільки далеко може зайти публічна установа, відхиляючи документ через відсутність електронного підпису, і далі вирішуватиметься в кожному випадку окремо, з ризиком різних результатів у різних судах.

Корисні поради

  1. Перш ніж надсилати звернення, скаргу чи клопотання електронною поштою, перевірте процедурні правила установи-отримувача. Підпис від руки на відсканованому аркуші не є електронним підписом, і установа може вважати, що вимоги щодо форми не дотримано.
  2. Для документів, де закон вимагає письмової форми як умови дійсності, користуйтеся кваліфікованим електронним підписом. Це варіант, який за частиною (1) статті 4 Закону № 214/2024 породжує ті самі правові наслідки, що й підпис від руки, тож не залишає місця для суперечки.
  3. Коли в давнішому акті трапляються слова «розширений електронний підпис», читайте їх як удосконалений електронний підпис, а «розширений електронний підпис, що ґрунтується на кваліфікованому сертифікаті» як кваліфікований електронний підпис. Правило відповідності міститься в частині (5) статті 34 Закону № 214/2024.
  4. Якщо ви маєте сертифікат, отриманий за Законом № 455/2001, не викидайте його: частина (9) статті 34 Закону № 214/2024 зберігає наданий йому давнім законом статус до закінчення строку або відкликання.
  5. Зберігайте докази надсилання та форми, в якій ви надіслали документ, з датою й часом. Вимогу щодо форми оцінюють за матеріалами справи, перед судом загальної юрисдикції, а там важить те, що можна довести, а не те, що ви пам’ятаєте.
  6. Якщо ви порушуєте заперечення про неконституційність, критикуйте нормативний зміст тексту, а не те, як установа чи суд застосували його у вашій справі. Формулювання на кшталт «текст неконституційний лише тоді, коли його тлумачать так» веде до неприйнятності.
  7. У спорах про події до 8 жовтня 2024 року працюйте з давнім текстом. Вимога тоді була єдина й суворіша за три варіанти статті 4 Закону № 214/2024.
  8. Не будуйте графік навколо заперечення про неконституційність. У цій справі від звернення до опублікування рішення минуло 1.853 дні.

Часті запитання

Що в підсумку вирішив Конституційний Суд?
Він відхилив заперечення як неприйнятне. Це означає, що він не висловився щодо конституційності статті 7 Закону № 455/2001: текст не визнано ні конституційним, ні неконституційним. Підстава відхилення в тому, що автор оскаржував тлумачення й застосування закону в його справі, а це питання судів загальної юрисдикції.
Чи Закон № 455/2001 досі чинний?
Ні. Його скасовано пунктом a) частини (1) статті 35 Закону № 214/2024, опублікованого в Офіційному віснику Румунії, Частина I, № 647 від 8 липня 2024 року. Скасування діє з дати набрання чинності новим законом, встановленої частиною (1) статті 34 через 3 місяці після опублікування, тобто з 8 жовтня 2024 року.
Якщо закон скасовано, навіщо Суд узагалі розглядав текст?
Тому що обставини спору належать до періоду, коли текст застосовувався. У пункті 10 Суд зазначає, що розглядає положення «у тому вигляді, в якому їх оскаржено, чинні на дату, коли вони породжували правові наслідки у справі», посилаючись на Рішення № 766 від 15 червня 2011 року. Скарга до Судової інспекції та справа в Апеляційному суді належать до 2021 року.
Чи можу я надіслати скаргу електронною поштою, підписану від руки?
Це залежить від правил установи та від застосовного закону, і Конституційний Суд на це питання не відповів. Вирішує його суд загальної юрисдикції, який у конкретній справі перевіряє, чи дотримано вимоги щодо форми. Варіантом, що не залишає місця для суперечки, лишається електронний підпис.
Який електронний підпис мені потрібен, щоб замінити письмову форму?
Для письмової форми, вимагуваної як умова дійсності, частина (3) статті 4 Закону № 214/2024 допускає кваліфікований електронний підпис або удосконалений, який породжує ті самі наслідки, що й підпис від руки. Для письмової форми, вимагуваної як умова доказування, частина (4) допускає також простий електронний підпис, на умовах частини (9).
Чи змінює рішення щось для мене, якщо я підписую документи електронно?
Ні. Відхилення як неприйнятного залишає закон точно таким, яким він був. Правила, яких вам слід дотримуватися, це правила Закону № 214/2024 і Регламенту (ЄС) № 910/2014, а не скасованого тексту, про який ідеться в рішенні.
Скільки часу розглядали заперечення?
Апеляційний суд Бухареста звернувся до Конституційного Суду 1 жовтня 2021 року, рішення ухвалено 26 лютого 2026 року, через 1.609 днів, а опубліковано 28 жовтня 2026 року, ще через 244 дні. Разом 1.853 дні від звернення до опублікування.
Хто розглядав справу і якою більшістю?
Склад із семи суддів під головуванням Елени-Сіміни Тенесеску, одноголосно. Частина (1) статті 51 Закону № 47/1992 вимагає присутності двох третин суддів, тобто шести з дев’яти, а рішення ухвалюються більшістю голосів суддів Суду.

Аналіз редакції

Правових вад у рішенні немає: посилання перевіряються одне за одним і збігаються, результат одностайний, а міркування, хоч і коротке, говорить саме те, що треба для констатації неприйнятності. Проблема не в тексті, а в арифметиці справи. Рішення ухвалено 26 лютого 2026 року, через 506 днів після того, як розглядуваний текст перестав застосовуватися, а опубліковано 28 жовтня 2026 року, через 244 дні після ухвалення, тобто у 8,1 раза більше за строк складання не більше 30 днів, передбачений частиною (1) статті 60 Закону № 47/1992. Між зверненням від 1 жовтня 2021 року і опублікуванням минуло 1.853 дні, п’ять років і 27 днів, заради відповіді з двох пунктів про те, що питання не належало до компетенції Суду.

Цікавіше за затримку те, що виходить із поєднання пунктів 10 і 13. У першому Суд береться встановити, яку редакцію статті 7 розглядає, посилається на Рішення № 766/2011 і відтворює текст повністю. У пункті 13 він констатує, що оскаржується застосування й тлумачення закону, а отже заперечення неприйнятне. Дійшовши до цього, вправа з пункту 10 втратила предмет: якщо критика не стосується нормативного змісту, редакція, чинна на момент подій, уже не має значення. Зворотний порядок, прийнятність перед предметом, скоротив би рішення вдвічі й міг би скоротити справу на роки.

Друге, що стає видно лише тоді, коли накласти тексти один на одний, це форма акта про звернення. Частина (4) статті 29 Закону № 47/1992 передбачає, що звернення до Суду призначається ухвалою, а частина (1) статті 30 прямо відсилає до «ухвали, передбаченої частиною (4) статті 29». У цій справі акт про звернення це Цивільне рішення № 1.334 від 1 жовтня 2021 року, а рішення двічі називає його нейтральною формулою «акт про звернення», без жодного рядка про його форму. Суд обмежився констатацією в пункті 9, що до нього звернулися правомірно. Для того, хто шукає в рішенні процедурну модель, відсутність цього рядка означає, що він не може зрозуміти, чи форма не має значення, чи її просто не розглядали.

Найдорожчою для читача лишається прогалина в інформації. Рішення називає закон, який скасував текст, і дату його опублікування, 8 липня 2024 року, але не називає дати, з якої скасування діє, 8 жовтня 2024 року. У сфері електронного підпису ці три місяці вирішують, яке правило застосовується до документа, а хто читає рішення в Офіційному віснику Румунії, не має можливості дізнатися, що застосовне з 8 жовтня 2024 року правило це стаття 4 Закону № 214/2024, з трьома варіантами підпису там, де давня стаття 7 мала один.

Що потрібно змінити

  • Рішення, яке розглядає скасований текст, мало б сказати одним реченням, з якого моменту текст перестав застосовуватися. Тут це було б «скасовано з 8 жовтня 2024 року», а не лише назва скасовуючого закону та дата його опублікування. Практичний наслідок: читач одразу знав би, чи його події, з 2024 або 2025 року, підпадають під давній текст чи під новий, не шукаючи положення про набрання чинності в іншому законі.
  • Прийнятність слід було б перевіряти до того, як встановлювати редакцію оскаржуваного тексту. Якщо критику прямо записано як таку, що стосується тлумачення й застосування, висновок можна зробити з акта про звернення. Наслідок: рішення про неприйнятність мали б три пункти замість шести, а справи не чекали б чотири роки на відповідь про компетенцію.
  • Закон № 47/1992 слід було б доповнити строком і на опублікування, а не лише на складання. Частина (1) статті 60 встановлює 30 днів на складання рішення і нічого не каже про проміжок до опублікування, хоча за частиною (4) статті 147 Конституції наслідки настають лише з опублікуванням. У цій справі проміжок між цими двома моментами в законі невидимий, а в дійсності становить 244 дні.
  • Рішення, яке відхиляє заперечення щодо тексту, що його замінено, мало б назвати положення, чинне замість нього. Одне речення про статтю 4 Закону № 214/2024 із зазначенням, що саме тут вимога щодо форми міститься з 8 жовтня 2024 року, перетворило б рішення з архівного документа на корисну відправну точку. Наслідок: той, хто потрапить на нього з пошуку, дізнався б, що діє для нього, а не лише що більше не діє.
  • Міркування мало б відповідати на кожну підставу неприйнятності, наведену в засіданні. Публічне міністерство просило відхилити заперечення також через те, що домагаються зміни та доповнення закону, а це окрема підстава, що підпадає під частину (3) статті 2 Закону № 47/1992. На практиці: той, хто порушує подібне заперечення, знав би, чи ці дві підстави зливаються, чи перевіряються окремо.
  • Суд, що звертається, мав би використовувати процесуальну форму, вимагану законом, а Суд мав би її фіксувати. Якщо звернення рішенням, а не ухвалою, прийнятне, один рядок у рішенні закрив би питання практики. Наслідок: суди більше не вибирали б між двома формами, не знаючи, яка з них витримує перевірку з пункту 9.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 900 від 28 жовтня 2026 року, сторінки 2-3 8 сторінок PDF, 84 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.