Коротко

  • Наказ міністра культури № 3.180/2026 знову відкриває, до 31 грудня 2027 року, можливість для музею, науково-дослідного інституту чи університету, який не має власного дозволу на водолазні роботи, вести підводні археологічні дослідження у співпраці з підрозділом, уповноваженим Центром водолазів. Звичайне правило, від якого відступають, вимагає, щоб установа-організатор сама була уповноважена виконувати водолазні роботи.
  • Відступ не новий, він третій. Перший дали 2022 року, і він спливав 2 листопада 2023 року, другий дали в грудні 2023 року, і він спливав 15 листопада 2024 року. Між спливом другого і опублікуванням цього наказу минуло 665 днів, у які виняток просто не існував, а наказ нічого не говорить про те, що робити зі справами з того проміжку.
  • Ставки виходять за межі археології. Археологічні дослідження ведуть лише на підставі дозволу Міністерства культури, а до зняття археологічного обтяження досліджувана ділянка охороняється як пам’ятка, згідно зі ст. 5 ч. (9) і (14) Постанови Уряду № 43/2000. Для порту, підводного кабелю, трубопроводу чи фундаменту морської вітрової турбіни затор у дозвільній процедурі одразу перетворюється на затор на будівельному майданчику.
Акт: Наказ міністра культури № 3.180/2026 про внесення змін і доповнень до додатка до Наказу міністра культури і національної спадщини № 2.562/2010 про затвердження Процедури видачі дозволів на археологічні дослідження
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 773 від 11 вересня 2026 року
Набирає чинності: 11 вересня 2026 року, дата опублікування

Публічні установи, які не мають власних водолазів, можуть знову просити дозвіл на підводні археологічні дослідження, після майже двох років, коли це було неможливо. Наказ міністра культури № 3.180 від 7 вересня 2026 року, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 773 від 11 вересня 2026 року, додає до дозвільної процедури нову частину, яка дозволяє їм співпрацювати з підрозділом, уповноваженим Центром водолазів, до 31 грудня 2027 року. Це другий наказ Міністерства культури з прямим впливом на будівельні майданчики, який MonitorLegal розбирає цього року, після того, що встановив тверді строки для робіт на будівлях-пам’ятках історії.

Змінена процедура це додаток до Наказу міністра культури і національної спадщини № 2.562/2010, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 768 від 17 листопада 2010 року. Вона встановлює, які документи подають, куди і в який строк відповідають щодо кожного з дозволів на археологічні дослідження: систематичні, превентивні, наглядові, діагностичні і на використання металошукача.

Розділ про підводну культурну спадщину додали аж 2022 року, Наказом міністра культури № 3.444/2022. Підводна культурна спадщина означає, за визначенням із Конвенції ЮНЕСКО, прийнятої Румунією Законом № 99/2007, сліди людського існування культурного, історичного чи археологічного характеру, які перебували під водою, частково або повністю, понад 100 років. На практиці: затонулі судна, затоплені порти, поселення, вкриті водосховищами, вантажі кораблів із континентального шельфу Чорного моря.

Запроваджене тоді правило по суті вимогливе. Ст. 182 ч. (3) процедури говорить, що в підводних дослідженнях, які передбачають занурення, під установою-організатором розуміють публічну установу музейного, дослідницького чи вищого освітнього профілю, уповноважену виконувати водолазні роботи Центром водолазів, спеціалізованою структурою в складі Міністерства національної оборони. Іншими словами, недосить мати археологів, потрібен ще й військовий дозвіл на занурення на ім’я установи.

Що змінює наказ, пункт за пунктом

Наказ має три пункти, усі в Ст. I, і Ст. II, яка говорить лише, що він публікується в Офіційному віснику Румунії.

Пункт 2 і є тим, що робить роботу. До ст. 183 вводять нову частину, ч. (12): до 31 грудня 2027 року, як виняток зі ст. 182 ч. (3), установи-організатори, не уповноважені виконувати водолазні роботи, можуть співпрацювати з підрозділом, уповноваженим Центром водолазів, для пошукових робіт, наукових досліджень і підводної археології або для інших підводних робіт на підтримку підводної археології. Текст дає й приклади таких робіт: дослідження підводного середовища, збирання і фіксування відомостей про споруди, установки, екосистеми чи дно водойми.

Пункт 3 узгоджує наслідок. Ст. 183 ч. (2) переписують так, щоб вона відсилала до ч. (12), і вона зберігає обмеження: через співпрацю установа-організатор доручає уповноваженому підрозділові лише роботи з підтримки досліджень, шляхом виконання підводних робіт. Археологічне дослідження залишається, юридично, дослідженням установи-організатора.

Пункт 1 узгоджує документ у справі. Ст. 182 ч. (5) п. a) вимагає, щоб установа подала разом із документацією декларацію під власну відповідальність про те, що вона виконує одну з умов: або сама уповноважена, згідно з ч. (3), або підпадає під відступ. Відсилання в декларації переносять із ч. (11) на ч. (12).

Підпис на акті належить міністрові культури, Деметеру Андрашу Іштвану, а дата акта 7 вересня 2026 року. Від підписання до опублікування минуло чотири дні.

Наслідки, які це має

Нова редакція застосовується з 11 вересня 2026 року, дати опублікування. Ст. II не передбачає пізнішої дати, а ст. 12 ч. (3) Закону № 24/2000 говорить, що нормативні акти зі ст. 11 ч. (1), за винятком законів і постанов Уряду, набирають чинності з дати опублікування в Офіційному віснику Румунії, якщо в їхньому змісті не передбачено пізнішої дати. Строк у 3 дні, який читачі пов’язують із набранням чинності, стосується законів і постанов Уряду, виданих на підставі спеціального уповноважувального закону, а не наказів міністра.

Перший наслідок у тому, що справа, подана після 11 вересня 2026 року, може містити декларацію, яка відсилає до чинного положення. До того дня формуляр вимагав декларації про виконання умов із ч. (3) або зі ст. 183 ч. (11), а другий варіант сплив 15 листопада 2024 року. Хто не був уповноважений Центром водолазів, не мав чого декларувати.

Другий наслідок стосується превентивних досліджень, тобто тих, які проводять перед інвестицією. Згідно зі ст. 2 ч. (9) Постанови Уряду № 43/2000, попередні археологічні дослідження обов’язкові в усіх випадках видачі екологічних погоджень для зон з археологічною спадщиною, а їхні витрати, згідно з ч. (11) тієї самої статті, покладаються на замовника інвестиції. Для робіт у воді таке дослідження потребує установи-організатора, здатної провести його законно, а з відновленим винятком перелік установ, яких можна залучити як організатора, знову ширшає.

Третій наслідок це той, що цікавить будівельника. Зняття археологічного обтяження це, за визначенням зі ст. 5 ч. (2) тієї самої постанови, процедура, якою підтверджують, що ділянку, на якій виявлено археологічну спадщину, можна повернути до звичайної людської діяльності, а сертифікат, який це закріплює, є адміністративним актом, яким скасовують раніше встановлений режим охорони. Ч. (14) чітко говорить, що до зняття обтяження досліджувана ділянка охороняється як археологічна пам’ятка, а ч. (15) пов’язує видачу дозволу на будівництво чи знесення в зонах з археологічною спадщиною з погодженням Міністерства культури. Сертифікат видають територіальні служби міністерства, тобто повітові дирекції культури, згідно зі ст. 13 п. d), а для інвестицій, за винятком приватних житлових будинків поза зонами пріоритетного археологічного інтересу, звіт про дослідження йде до Національної комісії з археології. Сертифікати, видані без її схвалення, є нікчемними, згідно зі ст. 6 ч. (6).

Четвертий наслідок це той, якого бракує: перехідні положення. Не сказано, що робити зі справою, поданою в серпні 2026 року, яку профільна дирекція розглядає у вересні, і що робити з дослідженнями, розпочатими між 15 листопада 2024 року і 10 вересня 2026 року у співпраці з уповноваженим підрозділом, без підстави в тексті. Оскільки наказ не має зворотної дії, ті ситуації залишаються на оцінку в кожному окремому випадку.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

Порівняння з попередніми редакціями показує, що перед нами не новий захід, а третє повторення того самого заходу, з третім строком.

Наказ міністра культури № 3.444 від 1 листопада 2022 року, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 1.063 від 2 листопада 2022 року, запровадив у процедурі розділ IV, «Видача дозволів на археологічні дослідження підводної культурної спадщини», що охоплює статті 182 до 184. Він же й написав відступ, у ст. 183 ч. (1), зі строком до 2 листопада 2023 року. Тодішнє вікно становило рівно 365 днів від опублікування.

Через рік Наказ міністра культури № 3.621 від 5 грудня 2023 року, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 1.125 від 13 грудня 2023 року, повторив операцію: додав ч. (11), зі строком до 15 листопада 2024 року, і переніс на неї відсилання зі ст. 182 ч. (5) п. a) і зі ст. 183 ч. (2). Проте той наказ з’явився через 41 день після того, як перший відступ сплив, а вікно, яке він відкрив, протрималося 338 днів.

Наказ № 3.180/2026 робить рівно те, що зробив наказ 2023 року, з трьома відмінностями. Строк довший, 476 днів від опублікування до 31 грудня 2027 року. Затримка набагато більша, 665 днів від спливу попереднього відступу. А преамбула, на відміну від преамбули наказу 2022 року, більше не посилається на ст. 7 п. 1 Конвенції про охорону підводної культурної спадщини, а лише на підстави з Постанови Уряду № 43/2000 і з Постанови Уряду № 90/2010.

Одне не змінилося: жодну з двох частин, строк яких сплив, не скасували. Після цього наказу ст. 183 містить три частини, які говорять майже те саме, ч. (1) зі строком у 2023 році, ч. (11) зі строком у 2024 році і ч. (12) зі строком у 2027 році, плюс ч. (2), яка відсилає лише до останньої з них.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Усуває реальний затор. Із 15 листопада 2024 року публічна установа без власного дозволу на водолазні роботи більше не мала підстави подати документи на підводні дослідження.
  • Строк найщедріший із трьох, 476 днів від опублікування, проти 365 у 2022 році і 338 у 2023 році.
  • Внутрішнє узгодження повне. Наказ змінює в тому самому тексті і декларацію зі ст. 182 ч. (5) п. a), і відсилання зі ст. 183 ч. (2), тож заявник не залишається з документом, який відсилає до частини, строк якої сплив.
  • Вимога по суті залишається. Підрозділ-партнер має бути уповноважений так само Центром водолазів, а те, що йому можна доручити, обмежене допоміжними підводними роботами, а не самим археологічним дослідженням.
  • Повітові музеї й університети знову стають можливими організаторами превентивних досліджень, яких вимагають роботи у воді, не мусячи утримувати власний склад водолазів.

Що залишається проблемою

  • Він не покриває прогалини. Ті 665 днів без відступу залишаються неврегульованими, і наказ не містить жодного перехідного положення для справ, поданих чи досліджень, розпочатих у тому проміжку.
  • Це третє продовження заходу, названого винятком. Із 1 885 днів, що минули від 2 листопада 2022 року до 31 грудня 2027 року, відступ покриває 1 179, а 706 залишаються непокритими.
  • Частини (1) і (11), строки яких спливли у 2023 і 2024 роках, залишаються в тексті. Хто відкриває ст. 183, читає три майже однакові частини і мусить сам вивести, яка з них ще діє.
  • Дата 31 грудня 2027 року це фіксована дата, а не механізм. Ніщо в акті не пов’язує сплив відступу з кількістю установ, які тим часом отримали дозвіл, отже, ніщо не заважає четвертому продовженню, теж із запізненням.
  • З акта не можна дізнатися, скільки публічних установ музейного, дослідницького чи вищого освітнього профілю отримали тим часом власний дозвіл від Центру водолазів, тобто саме тієї цифри, яка обґрунтувала б або спростувала продовження.

Корисні поради

  1. Якщо ваша установа не уповноважена Центром водолазів, перевірте спершу дозвіл партнера. Відступ працює лише з підрозділом, уповноваженим саме Центром водолазів на пошукові роботи, наукові дослідження і підводну археологію або на інші підводні роботи на підтримку археології.
  2. Оновіть декларацію під власну відповідальність. Із 11 вересня 2026 року вона має відсилати до ст. 183 ч. (12), а не до ч. (11). Старий зразок формуляра відсилає до частини, строк якої сплив.
  3. Не плутайте співпрацю з передорученням дослідження. Ст. 183 ч. (2) дозволяє доручити уповноваженому підрозділові лише допоміжні підводні роботи. Наукова відповідальність і дозвіл залишаються за установою-організатором.
  4. Повідомте Центр водолазів перед початком дослідження. Ст. 182 ч. (5) п. c) вимагає повідомити орієнтовний період, місце проведення і персонал з обов’язками у водолазних роботах.
  5. Підготуйте науковий проєкт у формі, якої вимагає додаток до Конвенції про охорону підводної культурної спадщини, згідно зі ст. 182 ч. (4). Без нього справа неповна, а строк розгляду навіть не починає спливати.
  6. Як інвестор, ставте археологічне дослідження в графік проєкту, а не в його хвіст. Витрати несе замовник інвестиції, а сертифікат про зняття археологічного обтяження, виданий без схвалення Національної комісії з археології, є нікчемним.
  7. Порахуйте строки процедури, перш ніж обіцяти дату початку робіт. Міністерство має 15 календарних днів, щоб сказати вам, чого бракує у справі, ви маєте 10 днів, щоб доповнити, а рішення надходить щонайпізніше за 30 календарних днів від повної справи.

Часті запитання

Кого конкретно стосується цей наказ?
Публічних установ музейного, дослідницького чи вищого освітнього профілю, які хочуть вести підводні археологічні дослідження і не уповноважені виконувати водолазні роботи. Опосередковано він стосується й інвесторів, яким таке дослідження потрібне для робіт у воді: портів, кабелів, трубопроводів, мостів, фундаментів морських вітрових турбін, споруд на водосховищах.
Що означає зняття археологічного обтяження і чому воно важить для будівельного майданчика?
Це процедура, якою підтверджують, що ділянку, на якій виявлено археологічну спадщину, можна повернути до звичайної людської діяльності, згідно зі ст. 5 ч. (2) Постанови Уряду № 43/2000. До неї досліджувана ділянка охороняється як археологічна пам’ятка, згідно з ч. (14), а роботи з будівництва в зонах з археологічною спадщиною дозволяють лише на підставі погодження Міністерства культури, згідно з ч. (15). Без сертифіката майданчик не запрацює.
Відколи це застосовується?
Із 11 вересня 2026 року, дати опублікування в Офіційному віснику Румунії. Наказ не передбачає пізнішої дати, а ст. 12 ч. (3) Закону № 24/2000 встановлює, що накази міністрів набирають чинності з опублікуванням, якщо не сказано інакше.
Що буде зі справою, поданою до 11 вересня 2026 року?
Наказ цього не говорить. Він не містить перехідних положень і не має зворотної дії. Справа, подана в серпні 2026 року, містила декларацію, яка відсилала до ст. 183 ч. (11), строк якої сплив 15 листопада 2024 року. Найобачніший шлях це подати нову декларацію, яка відсилатиме до ч. (12).
Чому той самий виняток продовжують утретє?
Тому що правило по суті вимагає дозволу на водолазні роботи, виданого структурою Міністерства національної оборони на ім’я установи, а установи культури не отримали його в темпі, який припускали 2022 року. Перший відступ діяв до 2 листопада 2023 року, другий до 15 листопада 2024 року, третій діє до 31 грудня 2027 року. Акт не пояснює чому, а цифри, які пояснили б, разом з ним не публікують.
Де знайти повний текст наказу?
В Офіційному віснику Румунії, частина I, № 773 від 11 вересня 2026 року, на сторінці 5. Текст відтворено повністю і в цій статті, у розділі з оригінальним текстом акта.

Аналіз редакції

Наказ розв’язує реальну проблему і розв’язує її технічно правильно. Три пункти пов’язані між собою: вводять нову частину, переносять на неї відсилання з декларації зі ст. 182 ч. (5) п. a) і переписують ст. 183 ч. (2), так що той, хто читає процедуру від початку до кінця, не залишається з мертвим відсиланням. Це більше, ніж роблять у багатьох наказах про зміни, де узгодження забувають саме щодо документа, який заповнює заявник.

Проблема не в тому, що написано в акті, а в його ритмі. Відступ написали 2022 року зі строком до 2 листопада 2023 року, а продовжили аж 13 грудня 2023 року, через 41 день після спливу. Удруге строком було 15 листопада 2024 року, а продовження приходить тепер, через 665 днів. Разом, від 2 листопада 2022 року до 31 грудня 2027 року це 1 885 днів, з яких виняток покриває 1 179 і залишає непокритими 706. Інакше кажучи, понад третину періоду, який Міністерство культури трактує як перехідний, перехідного періоду в праві не існувало. Це не поодинокий недогляд, це закономірність, яка повторюється однаково, і щоразу платить не міністерство, а установа, яка підготувала документи і не мала чого задекларувати.

Друге зауваження виходить із зіставлення строків у самій процедурі, а не з читання наказу. Ст. 16 ч. (2) дає профільній дирекції 15 календарних днів лише на те, щоб констатувати неповноту справи і повідомити про це заявника. Ст. 16 ч. (3) дає заявникові 10 днів, щоб подати те, чого від нього вимагають, а ч. (4) карає затримку відхиленням заяви. Ст. 17 ч. (1) додає щонайбільше 30 календарних днів від повної справи до рішення. Отже, адміністрація бере собі до 45 днів, у чотири з половиною рази більше, ніж ті 10, які вона залишає заявникові, а єдина санкція за затримку в процедурі тисне на заявника. Те саме співвідношення видно в оскарженнях: 5 днів для незадоволеного, 10 днів для комісії, яка розглядає його скаргу.

Третє зауваження стосується віку процедури. Додаток до Наказу № 2.562/2010 має, на дату опублікування цього наказу, 5 777 днів, тобто 15 років і майже 10 місяців, і його вже змінювали чотири рази, а законодавчий портал зберігає консолідовані редакції з датами 3 травня 2011 року, 19 березня 2021 року, 2 листопада 2022 року і 13 грудня 2023 року. Поверх тексту, написаного для досліджень на суходолі, 2022 року додали розділ про занурення, а поверх нього тепер накладаються три частини з винятками, з яких дві зі спливлим строком і жодної скасованої. Це не проблема законності, це проблема читабельності, і платять за неї у віконці ті, хто мусить скласти документи, не помилившись у відсиланні.

Що потрібно змінити

  • Пряме скасування ст. 183 ч. (1) і (11). Це частини зі строками, що спливли у 2023 і 2024 роках, які читає хіба що той, хто шукає помилку. Наслідок: ст. 183 мала б один текст відступу, а ризик того, що заявник відішле в декларації до не тієї частини, зник би.
  • Заміна фіксованої дати перевірною умовою. Замість «до 31 грудня 2027 року» відступ міг би діяти доти, доки кількість публічних установ, уповноважених Центром водолазів, не досягне оголошеного порога, з щорічною опублікованою оцінкою. Наслідок: продовження перестало б бути адміністративною несподіванкою і стало б рішенням, обґрунтованим цифрами.
  • Перехідне положення для справ у процесі розгляду. Одна фраза, яка сказала б, що декларації, подані до набрання чинності, вважають поданими на підставі ч. (12) і що переробляти документацію не потрібно. Наслідок: заяви, які перебувають у 30-денному строку розгляду, не відхиляють через відсилання, що змінилося між поданням і рішенням.
  • Положення про поновлення, на випадок, якщо продовження знову запізниться. Відступ можна було б написати як застосовний доти, доки установа не отримає власного дозволу, але не пізніше за певний строк, з дією, яка поновлюється в силу закону при кожному продовженні. Наслідок: прогалина, як ті 665 днів, більше не залишала б без підстави ні подані справи, ні вже розпочаті дослідження.
  • Урівноваження строків зі ст. 16 і 17 процедури. Десять днів на доповнення справи з технічними матеріалами, ситуаційним планом і ортофотопланом, проти 15 днів, у які адміністрація лише вказує на недоліки, це співвідношення важко обстоювати. Наслідок: менше відхилень з формальних підстав і менше перескладань справи з нуля.
  • Перевидання процедури в консолідованій редакції. Після п’яти змін за майже 16 років текст вартий перевидання з чистою нумерацією, замість низки статей з індексами. Наслідок: заявник, археолог та інвестор читають той самий текст, а відсилання у формулярах більше не треба перевіряти за чотирма різними актами.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 773 від 11 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 103 KB акт починається на сторінці 5

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.