Коротко

  • Той, кого було засуджено двічі, у різних справах, за діяння, вчинені до 1 лютого 2014 року, зберігає право на те, щоб при складанні покарань суд знову шукав більш м’який кримінальний закон. Практично остаточне покарання може вийти меншим, ніж якби механічно застосували новий Кримінальний кодекс.
  • Заперечення про неконституційність висунув прокурор, а не засуджений. Прокуратура хотіла, щоб при складанні застосовувався напряму закон, чинний на момент цієї операції. Конституційний Суд відхилив критику як необґрунтовану і встановив, що тексти є конституційними.
  • Кого це стосується: осіб, остаточно засуджених різними вироками за злочини, що утворюють сукупність і вчинені за Кримінальним кодексом 1969 року, а також судів, які розглядають заяви про зміну покарання. Рішення є остаточним та загальнообов’язковим з 24 липня 2026 року.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 115/2026
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 607 від 24 липня 2026 року
Набирає чинності: 24 липня 2026 року

Прокурор попросив Конституційний Суд визнати неконституційним правило, за яким при складанні двох покарань, призначених у різних справах, суддя ще раз шукає більш м’який кримінальний закон. Суд відмовив, одностайно. Правило міститься не в тексті закону, а в тому, як його витлумачив Вищий касаційний суд у Рішенні № 29 від 19 листопада 2015 року, ухваленому в процедурі роз’яснення правових питань, тій самій процедурі, у якій верховний суд нещодавно встановив також, що угода про визнання винуватості не тягне за собою відсторонення державного службовця від посади. Рішення № 115 від 12 лютого 2026 року було опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 607 від 24 липня 2026 року.

Ситуація, про яку йдеться, трапляється частіше, ніж здається. Особа вчиняє два злочини до 1 лютого 2014 року, дати, коли набрав чинності нинішній Кримінальний кодекс, але її судять за них у різних справах: за перший вона отримує покарання за Кримінальним кодексом 1969 року, за другий, розглянутий пізніше, покарання за новим Кримінальним кодексом. Оскільки діяння утворюють сукупність злочинів, покарання треба скласти в одне, а складання відбувається в процедурі, передбаченій ст. 585 ч. (1) п. a) Кримінального процесуального кодексу.

Питання, на яке верховний суд відповів у 2015 році, полягало в тому, за яким законом здійснюється це складання. Відповідь: визначається більш м’який для засудженого кримінальний закон, згідно зі ст. 5 Кримінального кодексу, бо суд, який складає покарання, уперше застосовує норми про сукупність злочинів, а це норми матеріального права, а не процесуального.

Прокуратура при суді 5-го сектора оскаржила саме це тлумачення у справі, що перебувала на розгляді суду 5-го сектора Бухареста. Вона стверджувала, що так доходить до поєднання положень із послідовних законів, забороненого Рішенням Конституційного Суду № 265 від 6 травня 2014 року, що порушується законна сила судового рішення і що виникає позитивна дискримінація на користь тих, кого судили окремо, бо вони отримали б третю форму каральної обробки. Прокурор навів і результат, який вважав неприродним: остаточне покарання могло б вийти меншим за те, що встановлене лише за частину злочинів. Проте сам суд, який звернувся до Конституційного Суду, зазначив, що в конкретній справі такого не сталося.

Наслідки, які це має

Перший наслідок полягає в тому, що тлумачення, дане Вищим касаційним судом у 2015 році, залишається чинним та обов’язковим. При складанні покарання, призначеного за Кримінальним кодексом 1969 року, з покаранням, призначеним за нинішнім Кримінальним кодексом, коли обидва діяння вчинені за старим законом, суддя визначає більш м’який кримінальний закон згідно зі ст. 5 Кримінального кодексу. Він не застосовує автоматично закон, чинний на дату складання.

Другий наслідок стосується межі цієї операції. Суд наголосив, що суд не може поєднувати положення двох кодексів, а застосовує в цілому приписи одного з них, найсприятливішого. Це саме та лінія, накреслена Рішенням № 265 від 6 травня 2014 року, і Конституційний Суд встановив, що тлумачення верховного суду її дотримується, а не порушує.

Третій наслідок стосується того, що не можна переглядати при складанні. Суд не переоцінює законність чи обґрунтованість остаточних вироків і не може змінити жодне з рішень, якими встановлено окремі покарання. Вони набрали законної сили. Встановлюється лише остаточне покарання, шляхом технічної операції складання.

Четвертий наслідок календарний. Суд нагадав, що перехідна ситуація виникає на дату вчинення злочинів і триває до виконання остаточного покарання, установленого вперше в окремій процедурі. Дата, коли обидва вироки набрали законної сили, не має значення для визначення застосовного закону.

П’ятий наслідок це розмежування, яке діє поза межами цієї справи. Коли хоча б один зі злочинів, що утворюють сукупність, вчинено після 1 лютого 2014 року, складання обов’язково здійснюється за новим Кримінальним кодексом, згідно зі ст. 10 Закону № 187/2012. Пошук більш м’якого закону залишається можливим лише тоді, коли всі діяння передують цій даті.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У праві не змінюється нічого. Тексти залишаються такими, якими були, а тлумачення 2015 року залишається обов’язковим для судів. Змінюється те, що воно пройшло також перевірку конституційності, отже, більше не може бути оскаржене цим шляхом.

Відмінність від звичайних рішень Конституційного Суду полягає в тому, що саме перевірялося. Тут аналізували не текст закону сам по собі, а текст у тлумаченні, даному верховним судом. Суд пояснив, що в такому разі здійснює аналіз у два ступені: спершу перевіряє, чи вкладається тлумачення в конституційну компетенцію Вищого касаційного суду, передбачену ст. 126 ч. (3) Конституції, а потім чи відповідає Конституції норма в тому вигляді, у якому її витлумачено. Обидва ступені було пройдено.

Центральний аргумент прокурора, аргумент про дискримінацію, відхилено простим міркуванням. Дискримінація передбачає різні юридичні рішення для осіб, які перебувають у подібних ситуаціях, а оскаржений текст передбачає однакове рішення для всіх засуджених, які перебувають у процедурі зміни покарання. Те, що одних судили одним вироком, а інших окремими вироками, саме по собі дискримінації не створює.

Залишається одне контекстне зауваження. Заперечення було висунуте в травні 2021 року, рішення ухвалене в лютому 2026 року й опубліковане в липні 2026 року. Увесь цей час тлумачення 2015 року застосовувалося судами, бо висунення заперечення про неконституційність не зупиняє застосування оскарженого тексту.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Підтверджує принцип, сприятливий для засудженого: при складанні більш м’який кримінальний закон шукають знову, замість механічного застосування закону, чинного на дату операції.
  • Усуває невизначеність у практиці. Тлумачення верховного суду витримало перевірку конституційності, отже, у судів більше немає підстав від нього відступати.
  • Чітко розмежовує ролі: Вищий касаційний суд роз’яснює зміст закону, а Конституційний Суд перевіряє, чи відповідає Конституції норма в такому тлумаченні.
  • Ще раз підтверджує заборону поєднувати положення різних кодексів, тобто правило з Рішення № 265 від 6 травня 2014 року, яке робить покарання передбачуваним.
  • Захищає законну силу судового рішення: окремі покарання залишаються недоторканими, встановлюється лише остаточне.

Що залишається проблемою

  • Тривалість. Від звернення в травні 2021 року до опублікування в липні 2026 року минуло понад п’ять років, і весь цей час правило застосовувалося під знаком невирішеного оскарження.
  • Різниця в поводженні, на яку вказала прокуратура, не зникає: двоє засуджених за однакові діяння можуть отримати різні остаточні покарання залежно від того, судили їх разом чи окремо.
  • Перехідні ситуації між двома кримінальними кодексами залишаються складними й важко передбачуваними для непрофесіонала, і це через понад десять років після набрання чинності нинішнім Кримінальним кодексом.
  • Сфера застосування природно звужується: правило стосується лише діянь, вчинених до 1 лютого 2014 року, тож кількість справ зменшується рік за роком.
  • Рішення нічого не говорить про випадки, у яких один зі злочинів вчинено за новим законом, де ст. 10 Закону № 187/2012 і так нав’язує нинішній Кримінальний кодекс.

Корисні поради

  1. Перевірте спершу дати діянь, а не дати вироків. Якщо всі злочини, що утворюють сукупність, вчинені до 1 лютого 2014 року, шукають більш м’який кримінальний закон. Якщо хоча б один вчинено пізніше, складання здійснюється за нинішнім Кримінальним кодексом.
  2. Попросіть суд у процедурі за ст. 585 Кримінального процесуального кодексу зробити пряме порівняння між поводженням із сукупністю злочинів у Кримінальному кодексі 1969 року та в нинішньому, з остаточним покаранням, обчисленим в обох варіантах.
  3. Пам’ятайте, що більш м’який закон застосовується в цілому, тобто повністю з одного кодексу. Поєднання надбавки з одного закону з максимумом з іншого заборонене й може бути оскаржене.
  4. Не використовуйте цю процедуру, щоб оскаржити самі вироки. Суд не може переоцінити винуватість чи розмір окремих покарань, а сформульовану так заяву буде відхилено.
  5. Якщо покарання вже відбуте або вважається відбутим, процедура втрачає предмет. Вона застосовується при зверненні вироку до виконання або під час відбування покарання.
  6. Перевірте, чи не з’явилися тим часом інші остаточні вироки за діяння, що утворюють сукупність. Складання вимагається на підставі іншого остаточного вироку, отже, кожен новий вирок може відкрити обчислення заново.

Часті запитання

Що конкретно вирішив Конституційний Суд?
Відхилив як необґрунтоване заперечення, висунуте представником прокуратури, прокуратурою при суді 5-го сектора, і встановив, що ст. 585 ч. (1) п. a) Кримінального процесуального кодексу та ст. 5 Кримінального кодексу, у тлумаченні, даному Рішенням Вищого касаційного суду № 29 від 19 листопада 2015 року, є конституційними стосовно висловленої критики. Рішення ухвалено одностайно.
Що означає складання покарань?
Коли особу остаточно засуджено різними вироками за злочини, вчинені до першого засудження, покарання не відбуваються одне за одним, а складаються в одне остаточне покарання. Операція здійснюється в процедурі зміни покарання, передбаченій ст. 585 ч. (1) п. a) Кримінального процесуального кодексу.
Чому прокурор оскаржив правило, сприятливе для засуджених?
Прокуратура стверджувала, що тлумачення верховного суду дозволяє поєднувати положення послідовних кримінальних законів, заборонене Рішенням Конституційного Суду № 265 від 6 травня 2014 року, і що воно дає перевагу тим, кого судили в окремих справах, порівняно з тими, кого судили в одній справі. Вона зазначила також, що теоретично остаточне покарання могло б бути меншим за встановлене за частину злочинів.
Коли ще можна вимагати більш м’який кримінальний закон при складанні?
Лише коли всі злочини, що утворюють сукупність, вчинені до 1 лютого 2014 року, дати набрання чинності нинішнім Кримінальним кодексом. Якщо хоча б один вчинено після цієї дати, ст. 10 Закону № 187/2012 нав’язує складання за новим Кримінальним кодексом.
Чи може суд поєднати два кодекси, щоб отримати менше покарання?
Ні. Суд ще раз підтвердив, що в цілому застосовуються приписи одного з послідовних законів, найсприятливішого в сукупності. Поєднання положень із послідовних законів заборонене Рішенням Конституційного Суду № 265 від 6 травня 2014 року.
Чи можна змінити покарання, встановлені остаточними вироками?
Ні. Суд, який складає покарання, не переоцінює законність чи обґрунтованість вироків і не може змінити окремі покарання, які набрали законної сили. Встановлюється лише остаточне покарання.
Що таке Рішення Вищого касаційного суду № 29/2015 і чому воно важливе?
Це попереднє рішення для роз’яснення правового питання, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 29 від 15 січня 2016 року. Ним Вищий касаційний суд установив обов’язковий зміст текстів про складання покарань. Конституційний Суд перевірив саме ці тексти в такому тлумаченні, а не рішення верховного суду як окремий акт.
З якого моменту рішення діє?
З дня опублікування в Офіційному віснику Румунії, тобто з 24 липня 2026 року. Згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, рішення Конституційного Суду є загальнообов’язковими з дати опублікування і мають силу лише на майбутнє.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 607 від 24 липня 2026 року 8 сторінок PDF, 83 KB акт починається на сторінці 3

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.