Коротко

  • Конституційний Суд вирішив, що держава мала право вимагати подання заявки на допомогу навесні 2020 року виключно електронною поштою. Словосполучення «prin poșta electronică», тобто «електронною поштою», зі ст. IV ч. (1) Надзвичайної постанови Уряду № 32/2020, разом із ч. (4) тієї самої статті, лишається чинним і визнане конституційним. Заперечення в цій частині відхилено як необґрунтоване, тобто розглянуте по суті і визнане безпідставним.
  • Другу вимогу навіть не розглядали. Критику ст. 3 ч. (5) речення другого Надзвичайної постанови Уряду № 132/2020, тексту, який у 2020 році залишав другу виплату тільки тим, хто одержав першу, відхилено як неприйнятну: Суд сказав, що невдоволення стосується того, як закон застосовують і тлумачать, а це справа судів, не його.
  • Кого це стосується. Прямо це люди, які мали чи ще мають процеси щодо пандемічних виплат: професіонали, фізичні особи-підприємці та особи з індивідуальними трудовими угодами, укладеними на підставі закону про кооперацію. Опосередковано це кожен, хто одержує від органу влади обов’язок спілкуватися лише електронно, бо мотивувальна частина рішення показує саме те, за яких умов такий обов’язок проходить конституційну перевірку. Рішення остаточне та загальнообов’язкове від 28 вересня 2026 року, дати опублікування.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 729 від 9 грудня 2025 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 3 ч. (5) речення другого Надзвичайної постанови Уряду № 132/2020 про заходи підтримки працівників і роботодавців у контексті епідеміологічної ситуації, спричиненої поширенням коронавірусу SARS-CoV-2, а також про стимулювання зростання зайнятості робочої сили, у редакції, що передувала набранню чинності Надзвичайною постановою Уряду № 44/2021 про внесення змін до Надзвичайної постанови Уряду № 132/2020 про заходи підтримки працівників і роботодавців у контексті епідеміологічної ситуації, спричиненої поширенням коронавірусу SARS-CoV-2, а також про стимулювання зростання зайнятості робочої сили, і словосполучення «prin poșta electronică» зі ст. IV ч. (1) та положень ч. (4) тієї самої статті Надзвичайної постанови Уряду № 32/2020 про внесення змін і доповнень до Надзвичайної постанови Уряду № 30/2020 про внесення змін і доповнень до деяких нормативних актів, а також про встановлення деяких заходів у сфері соціального захисту в контексті епідеміологічної ситуації, спричиненої поширенням коронавірусу SARS-CoV-2, і про встановлення деяких додаткових заходів соціального захисту
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial), частина I, № 822 від 28 вересня 2026 року, сторінки 2-7
Ухвалено: 9 грудня 2025 року, одностайно
Остаточне та загальнообов’язкове: 28 вересня 2026 року, дата опублікування

Жінка, яка не одержала допомоги, наданої професіоналам під час надзвичайного стану 2020 року, дійшла до Конституційного Суду з двома запитаннями, а Суд відповів лише на одне. Рішення № 729 від 9 грудня 2025 року, опубліковане 28 вересня 2026 року, підтверджує, що обов’язок надсилати заявку тільки електронною поштою не був дискримінацією, але відмовляється розглядати другу критику, ту про умову спершу одержати допомогу з періоду надзвичайного стану. Щодо тієї умови Суд висловився по суті на 54 дні раніше, в іншій справі, і тоді встановив, що хто не просив першої пандемічної допомоги, той остаточно втратив і другу.

Історія починається 16 березня 2020 року, коли Декрет Президента Румунії № 195/2020, опублікований в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 212, запровадив надзвичайний стан. За п’ять днів Надзвичайна постанова Уряду № 30/2020 створила, через ст. XV ч. (1), виплату для професіоналів, які не мають статусу роботодавця і які переривали діяльність через рішення органів влади. 30 березня 2020 року Надзвичайна постанова Уряду № 32/2020 додала процедуру: ст. IV ч. (1) передбачала, що уповноважена особа подає, електронною поштою, до територіального агентства заявку разом із копією документа, що посвідчує особу, і декларацією під власну відповідальність. Не «може подати», а «подає». Жодного паперового варіанта.

Авторка заперечення, Санда Хане, порушила питання у справі № 701/85/2021 Трибуналу Сібіу, II відділення цивільних справ, адміністративного та податкового судочинства, а суд звернувся до Конституційного Суду Ухвалою від 7 травня 2021 року. Її аргумент має два шари. Перший: у Румунії є велика кількість людей, які або не мають доступу до електронної пошти, бо не мають інтернету чи пристроїв, або не вміють нею користуватися, тож правило, яке вимагає виключно електронної пошти, позбавляє права саме найвразливіших. Понад те, сам Уряд переглянув власну позицію, бо Постанова Уряду № 719/2020 дозволила, для другої виплати, надсилати заявку «în format electronic sau în format letric», тобто в електронному вигляді або на папері. Трибунал Сібіу погодився з нею у висновку, надісланому Судові, по обох вимогах.

Суд відхилив першу критику і пояснив чому. Захід ухвалили в надзвичайному стані, а головним способом зупинити дуже заразний вірус було обмеження фізичних контактів між людьми. Статті 38 і 50 додатка № 1 до Декрету № 195/2020 уже вимагали, щоб заявки на соціальні виплати можна було подавати і електронним каналом і щоб органи влади організували роботу так, аби уникнути прямого контакту. Захід, каже Суд, є відображенням ст. 34 ч. (2) Конституції, яка зобов’язує державу вживати заходів гігієни та громадського здоров’я, тож він об’єктивно виправданий. Щодо розумності Суд відверто визнає, у пункті 37, що доступ населення до електронної пошти різниться залежно від матеріальних засобів, від місцевості проживання і від рівня освіти. Визнає і йде далі: виняток із правила надсилання електронною поштою міг би потягнути наслідки тяжчі за незручність, «afectarea sănătății sau chiar deces», тобто шкоду здоров’ю або навіть смерть, тож обмеження лишається розумним.

Щодо другої критики Суд до суті вже не дійшов. Ст. 3 ч. (5) речення друге Надзвичайної постанови Уряду № 132/2020 казало, що, як виняток, у 2020 році нову виплату одержують лише ті професіонали та особи з індивідуальними трудовими угодами в кооперації, які скористалися виплатою з періоду надзвичайного стану. Авторка оскаржила текст і за брак ясності, і за дискримінацію. У пункті 43 конституційна інстанція встановила, що докір стосується гіпотез і кола осіб, на яких поширюється текст, тобто застосування і тлумачення, а ці дії належать судові, який розглядає справу. Отже, відхилила як неприйнятну.

Різниця між двома рішеннями не формальна. «Необґрунтоване» означає, що конституційна інстанція зважила аргумент і визнала його хибним: текст пройшов перевірку і ніхто вже не може успішно оскаржити його тими самими аргументами. «Неприйнятне» означає, що конституційна інстанція навіть не вступила в обговорення, бо запитання було не до неї. Для того, хто має справу в провадженні, друге рішення лишає поле вільним: аргумент можна повторити перед суддею, який розглядає справу по суті, як аргумент тлумачення закону, а не конституційності. Перше рішення його закриває.

Наслідки, які це має

Перший наслідок текстовий: жодна з двох оскаржених статей не змінюється. Словосполучення «prin poșta electronică» лишається у ст. IV ч. (1) Надзвичайної постанови Уряду № 32/2020 точно в тій формі, що її опублікували 30 березня 2020 року, і ч. (4) тієї самої статті так само. Механізм зі ст. 31 ч. (3) Закону № 47/1992, за яким положення, визнане неконституційним, зупиняється в силу закону і втрачає чинність за 45 днів, якщо Парламент або Уряд не приведе його у відповідність до Конституції, діє тільки за задоволення заперечення. Тут його не задовольнили, тож ніщо не зупиняється і ніщо не падає.

Другий наслідок стосується справи, з якої все почалося. Заявлення заперечення про неконституційність не зупиняє розгляду, а ст. 29 Закону № 47/1992 жодного зупинення не передбачає. Сібіуський суд одержує рішення, долучає його до справи і судить далі. На першій вимозі суддя зв’язаний: текст конституційний. На другій він має вільні руки сам визначити, що означає «a beneficiat de indemnizația prevăzută la art. XV alin. (1)», тобто скористатися виплатою, передбаченою тим приписом, і до кого це застосовується, бо саме це Суд відправив йому назад.

Третій наслідок виходить за межі справи. Мотивувальна частина встановлює умови, за яких орган влади може нав’язати єдиний канал спілкування, не порушуючи рівності у правах. Їх дві, і вони читаються з пунктів 36 і 38: захід має бути придатним для поставленої мети, а шкода, завдана тим, кого виключили, має бути меншою за зло, якому захід запобігає. Суд не сказав, що обов’язкова цифровізація конституційна сама собою. Він сказав, що в умовах санітарного надзвичайного стану ризик захворіти й померти важить більше, ніж неспроможність декого надіслати лист електронною поштою. Поза таким контекстом другій умові вже нічого врівноважувати.

Четвертий наслідок це внутрішній прецедент. Суд погодився, у пункті 21, перевірити текст, який уже не був чинним в оскарженій редакції, пославшись на Рішення № 766 від 15 червня 2011 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 549 від 3 серпня 2011 року, за яким під контроль підпадають і положення, правові наслідки яких тривають після втрати чинності. Отже, він виконав усю роботу з обґрунтування своєї компетенції щодо покинутого тексту, щоб потім констатувати, що запитання було не про конституційність.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У позитивному праві 28 вересня 2026 року не змінилося нічого. Обидві оскаржені надзвичайні постанови чинні й сьогодні, нескасовані, а ст. IV ч. (1) Надзвичайної постанови Уряду № 32/2020 несе незайманим те словосполучення, яке Суд щойно підтвердив. Змінився стан запитання: до опублікування суддя міг чекати відповіді від Суду; відтепер він її має, і вона обов’язкова.

Справжня зміна в тексті Надзвичайної постанови Уряду № 132/2020 сталася, однак, набагато раніше, і не в тому напрямі, на який сподівався б той, хто читає лише резолютивну частину. 7 червня 2021 року Надзвичайна постанова Уряду № 44/2021 змінила, через ст. I, частини (1) і (5) ст. 3. Частину (5) вихолостили: лишилося просте відсилання до постанови Уряду, яка встановлює порядок виплати. Оскаржена умова пережила переміщення: вона піднялася в частину (1), де з винятку для 2020 року стала власне правилом прийнятності. У 2022 році ст. 16 Надзвичайної постанови Уряду № 2/2022 знову переписала частину (1) і розширила коло, додавши одержувачів виплати зі ст. 6 ч. (1) Надзвичайної постанови Уряду № 111/2021. Умова пережила обидва переписування.

Змінилася й відстань до моменту подій. Між Ухвалою про звернення від 7 травня 2021 року і ухваленням минуло 1.677 днів, а між ухваленням і опублікуванням в Офіційному віснику Румунії ще 293 дні. Від звернення до опублікування це 1.970 днів, тобто п’ять років і майже п’ять місяців. Текст, який Суд аналізував, той із Надзвичайної постанови Уряду № 132/2020 у попередній редакції, замінили через 31 день після звернення.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Закриває давню невизначеність. Заяви щодо виплат 2020 року ходили судами роками, а тепер судді мають обов’язкову відповідь на конституційній частині питання про спілкування електронною поштою.
  • Формулює перевірку, придатну і поза пандемією. Пункти 36 і 38 ставлять дві умови для будь-якого єдиного каналу спілкування, нав’язаного органом влади: захід має бути придатним для мети, а шкода виключених має бути меншою за відвернуте зло.
  • Прямо визнає нерівність доступу. Пункт 37 чорним по білому каже, що доступ до електронної пошти різниться залежно від матеріальних засобів, від місцевості й від рівня освіти. Ця констатація лишається в корпусі судової практики і її можна використати в інших справах, зокрема проти цифровізації, нав’язаної без санітарної причини.
  • Відхилення як неприйнятного не є поразкою по суті. Сторона може повторити аргумент про зміст умови перед Трибуналом Сібіу, як питання тлумачення закону.
  • Рішення ухвалено одностайно, без окремої думки, тож воно не лишає по собі розбіжності, яка живила б нові звернення щодо того самого тексту.

Що залишається проблемою

  • Ті 1.970 днів від звернення до опублікування роблять відповідь майже непотрібною для людини, яка її просила. Допомога стосувалася березня, квітня і травня 2020 року.
  • Суд не відповідає на найконкретніший аргумент авторки. Вона показала, що Постанова Уряду № 719/2020 дозволила, для другої виплати, подання «în format electronic sau în format letric», тобто в електронному вигляді або на папері, а отже, сам Уряд визнав виключність зайвою. Мотивувальна частина ніде цього зіставлення не обговорює.
  • Санітарний аргумент не пояснює різниці в поводженні всередині тієї самої постанови. Надзвичайна постанова Уряду № 30/2020 дозволяла подання на папері для допомог соціальної підтримки, через ст. III ч. (1), і для прав із бюджету страхування на випадок безробіття, через ст. X. Ризик зараження був однаковий в усіх трьох випадках.
  • Відхилення як неприйнятного лишає без конституційної відповіді ту вимогу, яка з фінансового погляду найважливіша. Хто не одержав першої виплати, той лишається з питанням тлумачення, яке різні суди вирішують по-різному.
  • Рішення взагалі не згадує Рішення № 474 від 16 жовтня 2025 року, хоча прокурор посилався на нього у висновках, а там та сама критика того самого тексту дістала рішення по суті. Читач лишається без пояснення різниці.

Корисні поради

  1. Якщо у вас є процес щодо виплат 2020 року, прочитайте пункт 43 рішення перед наступним засіданням. Там Суд каже, що питання про те, на кого поширюється умова, належить судові першої інстанції, а це перетворює аргумент із конституційного на аргумент тлумачення, який викладають перед суддею.
  2. Не плутайте двох рішень із резолютивної частини. Пункт 1 закриває обговорення про електронну пошту, пункт 2 не закриває нічого. Адвокат, який поводиться з ними однаково, втрачає аргумент, що досі існує.
  3. Якщо орган влади нав’язує вам сьогодні єдиний електронний канал, перевірте, чи має він за собою причину такої ваги, як та, що її наведено тут. Мотивувальна частина пов’язує підтвердження із санітарним надзвичайним станом і з ризиком смерті, а не з адміністративною зручністю.
  4. Коли подаєте заявку електронною поштою, зберігайте доказ надсилання і підтвердження одержання. Спори цієї хвилі почалися майже всі з неможливості довести, що заявка дійшла до територіального агентства вчасно.
  5. Завжди перевіряйте редакцію тексту на дату подій, а не сьогоднішню редакцію. Ст. 3 ч. (5) Надзвичайної постанови Уряду № 132/2020 має сьогодні зовсім інший вигляд, ніж у 2020 році, а умова, яка важить, перемістилася в частину (1).
  6. Якщо вас цікавить тільки висновок, резолютивна частина на сторінці 7 випуску № 822. Корисна мотивація щодо електронного спілкування стоїть у пунктах з 28 до 38.

Часті запитання

Що означає, що заперечення відхилено як необґрунтоване?
Що конституційна інстанція розглянула критику по суті і визнала її хибною. Текст лишається чинним, а констатація його конституційності стає обов’язковою для всіх судів від дати опублікування, 28 вересня 2026 року. Ту саму критику вже не можна успішно повторити.
А відхилено як неприйнятне?
Що конституційна інстанція не вступила в обговорення, бо запитання було поза її компетенцією. Тут Суд сказав, що невдоволення стосується способу застосування і тлумачення закону, а це належить судам. Аргумент можна повторити перед суддею першої інстанції, як питання тлумачення.
Чи змінюється щось для того, у кого справа в провадженні?
На вимозі щодо електронної пошти так: суддя вже не може визнати правило неконституційним. На другій вимозі ні: йому й далі належить визначити, що означає умова про попереднє одержання виплати зі ст. XV ч. (1) Надзвичайної постанови Уряду № 30/2020 і до кого вона застосовується.
Чи чинні ще обговорені постанови?
Так. Надзвичайна постанова Уряду № 32/2020 і Надзвичайна постанова Уряду № 132/2020 не скасовані, а Надзвичайна постанова Уряду № 44/2021 їх змінила, а не вилучила із законодавства. Заходи підтримки на практиці вже не застосовуються, бо були пов’язані з надзвичайним станом і зі станом загрози, але тексти лишаються і далі породжують наслідки в нерозглянутих справах.
Що сталося зі ст. 3 ч. (5) реченням другим?
Воно зникло з частини (5) 7 червня 2021 року, через ст. I Надзвичайної постанови Уряду № 44/2021, але умову, яку воно містило, перенесли в частину (1) тієї самої статті, де вона стала загальним правилом прийнятності. У частині (5) лишилося тільки відсилання до постанови Уряду, яка встановлює порядок виплати.
Чи зобов’язує рішення державу приймати відтепер заявки на папері?
Ні. Рішення констатує, що правило 2020 року було конституційним, і тільки. Воно не створює жодного нового права і не нав’язує жодного додаткового каналу спілкування.
Чому це так довго тривало?
Трибунал Сібіу звернувся до Суду Ухвалою від 7 травня 2021 року, ухвалення прийшло 9 грудня 2025 року, а опублікування 28 вересня 2026 року. Це 1.677 днів до ухвалення і ще 293 до опублікування. Закон № 47/1992 не встановлює строку для жодного з цих двох етапів.
Скільки суддів вирішувало?
Восьмеро, одностайно: Елена-Сіміна Тенесеску, яка головувала, Астталош Чаба-Ференц, Міхай Бусуйок, Міхаела Чокіне, Крістіан Деліорга, Дімітріє-Богдан Ліку, Лаура-Юліана Синтей і Ґеорге Стан. Магістрат-асистентом була Патріція-Марілена Йоня.

Аналіз редакції

Рішення добре збудоване в тій частині, яку воно судить. Посилання існують і кажуть те, що їм приписують: Рішення Європейського суду з прав людини від 6 квітня 2000 року у справі «Тлімменос проти Греції», пункт 44, справді встановлює, що право не зазнавати дискримінації порушується й тоді, коли держава не поводиться по-різному з особами, становище яких відчутно різне, а Рішення № 766 від 15 червня 2011 року справді відкриває контроль над текстами, що втратили чинність, але наслідки яких тривають. Проблема в тому, що Суд лишає необговореним.

Найважча прогалина виходить із тих самих пунктів, якими Суд обґрунтовує захід. У пунктах 29 і 30 він інвентаризує Надзвичайну постанову Уряду № 30/2020 і констатує, що там подання на папері лишалося можливим у двох місцях: у ст. III ч. (1), для допомог соціальної підтримки, які виплачують з бюджету Міністерства праці та соціального захисту, і у ст. X, для прав із бюджету страхування на випадок безробіття та з Фонду гарантування виплати заробітних вимог. У пункті 31 він додає вирішальне спостереження, знову ж таки власною рукою: вибір між папером і електронною поштою «nu este justificată de calitatea solicitanților», тобто не виправданий статусом заявників, а зумовлений наявністю та дієвістю систем електронного приймання в агентстві, яке приймає. Трьома рядками нижче, у пункті 32, виключно електронний канал зі ст. IV Надзвичайної постанови Уряду № 32/2020 оголошено виправданим санітарним імперативом. Ці два твердження погано стоять разом. Якщо існування паперового каналу залежало від технічної спроможності агентства, а не від ризику зараження, то ст. IV була вибором адміністративного оснащення, а ціну за неї заплатив заявник. Ризик захворіти був однаковий у вікні соціальної допомоги і у вікні служби зайнятості, де папір лишився дозволеним.

Друге спостереження виходить із зіставлення календарів, і це цифра, якої акт не пише. Надзвичайна постанова Уряду № 32/2020 нав’язала єдиний канал 30 березня 2020 року. Постанова Уряду № 719/2020, опублікована в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 794 від 31 серпня 2020 року, дозволила для другої виплати і електронний вигляд, і паперовий, через 154 дні після того і лише через 21 день після опублікування постанови, яку вона впроваджувала. Інакше кажучи, виконавча влада сама відмовилася від виключності менш ніж за півроку, у розпал стану загрози, без того, щоб епідеміологічна ситуація докорінно змінилася. Авторка заперечення поклала на стіл саме цей аргумент, у пункті 11. Мотивувальна частина Суду не торкається його в жодному пункті, хоча він єдиний елемент справи, який перевіряє, чи захід був справді потрібний, чи лише зручний.

Третє спостереження стосується співвідношення між строками, нав’язаними громадянинові, і тими, які держава дає сама собі. У 2020 році людина мала надіслати заявку у вікні в кілька днів, в одному-єдиному форматі, і якщо його проґавила, то вже нічого не одержувала. Запитання, чи той єдиний формат був конституційним, дістало відповідь за 1.677 днів, а відповідь дійшла до читача аж через ще 293. Разом 1.970 днів. 9 грудня 2025 року, коли Суд ухвалював рішення, проаналізований текст був замінений уже 1.646 днів. Жоден етап цього шляху не має законного строку, на відміну від того, що нав’язали заявникові.

Четверте спостереження стосується внутрішньої послідовності. 16 жовтня 2025 року Рішенням № 474 Суд відхилив як необґрунтовану ту саму критику дискримінації, звернену проти тієї самої ст. 3 ч. (5) речення другого Надзвичайної постанови Уряду № 132/2020. 9 грудня 2025 року, на 54 дні пізніше, та сама критика того самого тексту дістає рішення про неприйнятність. Прокурор прямо просив відхилити як необґрунтоване і послався на Рішення № 474/2025, як видно з пункту 3. Мотивувальна частина ніде його не згадує. Для того, хто судиться, різниця не академічна: відхилення по суті закриває йому аргумент, відхилення через неприйнятність лишає аргумент відкритим перед судом першої інстанції, а результат залежав від складу, на який він натрапив, а не від того, що він написав у заяві.

Що потрібно змінити

  • Законний строк для опублікування рішень Суду. Закон № 47/1992 не передбачає жодного, а між ухваленням і опублікуванням тут минуло 293 дні, протягом яких рішення не породжувало жодних наслідків. Строк у 30 днів від складення мотивувальної частини скоротив би проміжок, у якому суди судять, не знаючи, що вирішив Суд.
  • Обов’язок обговорити аргументи, наведені в ухвалі про звернення. Зіставлення з Постановою Уряду № 719/2020 лежить у справі від 7 травня 2021 року і не з’являється в мотивувальній частині. Правило, яке вимагало б від Суду відповідати по пунктах на кожну заявлену критику, усунуло б враження, що незручний аргумент обійшли.
  • Пряме обґрунтування зміни рішення порівняно з нещодавнім рішенням щодо того самого тексту. Коли те саме положення за 54 дні дістає відхилення по суті і відхилення через неприйнятність, друге рішення мало б сказати чому. Інакше рішення видається залежним від складу суду, а передбачуваність судової практики страждає.
  • Загальне правило законодавчої техніки щодо єдиного каналу спілкування. Закон № 24/2000 міг би вимагати, щоб кожен нормативний акт, який нав’язує єдиний спосіб подання, передбачав і альтернативний шлях або обґрунтовував у преамбулі, чому його немає. Це розв’язувало б ще до спору саме ту ситуацію, що склалася у ст. IV Надзвичайної постанови Уряду № 32/2020.
  • Негайне опублікування рішень, старших за рік від дати ухвалення. Рішення, ухвалене 9 грудня 2025 року й опубліковане 28 вересня 2026 року, потрапляє в законодавчий краєвид, який за цей час змінився двічі. Зворотний порядок, від найстарших до найновіших, зменшив би ризик того, що відповідь прийде після того, як запитання втратило предмет.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 822 від 28 вересня 2026 року, сторінки 2-7 16 сторінок PDF, 131 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.