Коротко

  • Заперечення відхилено як необґрунтоване, одноголосно, тож нічия оплата не змінюється. Оспорювана сітка залишається чинною, а правило, сформульоване Вищим касаційним судом у 2020 році, зберігає для судів обов’язкову силу. Хто отримував надбавку, отримуватиме її й далі, а хто не отримував, цим рішенням її не здобуває. Нове тут лише обґрунтування. Рішення є остаточним і загальнообов’язковим із 26 жовтня 2026 року.
  • Оспорювана умова вимагає двох речей водночас, а не однієї. Щоб отримати надбавку за ризик, недостатньо зазнавати шкідливих чинників, підтверджених бюлетенями визначення або звітами експертної оцінки, виданими уповноваженими органами. Основний оклад також має сягнути рівня, який Рамковий закон № 153/2017 встановив на 2022 рік. Хто відповідав лише першій умові, залишився без надбавки.
  • Оспорюваний текст передбачає дві надбавки, а Суд розглянув лише першу. Для працівників публічних установ ветеринарії та безпечності харчових продуктів Додаток № VIII до Рамкового закону № 153/2017 передбачає надбавку до 35% за шкідливі або небезпечні умови праці з ризиком захворювання чи зараження та надбавку до 75% за особливо небезпечні умови, від туберкульозу і бруцельозу до пташиного грипу, зоонозів, ящуру, розтинів трупів тварин і судової медицини. Предметом рішення є лише надбавка до 35%.
  • Скарги надійшли від профспілок однієї професійної сім’ї, у десяти об’єднаних справах. Профспілки повітових управлінь ветеринарії та безпечності харчових продуктів (Тулча, Джурджу, Бухарест), Інституту контролю біологічних препаратів і ветеринарних лікарських засобів, Інституту діагностики та здоров’я тварин і Національний профспілковий союз APIA стверджували, що закон оплачує ризик за рівнем окладу, а не за рівнем впливу. Один суд порушив це питання з власної ініціативи.
  • Суть проблеми закрив Парламент, а не Суд. У рішенні зазначено, що законодавець втрутився Законом № 229/2020, який доповнив статтю 38 Рамкового закону № 153/2017 і був опублікований 4 листопада 2020 року. Спори, що тривають, стосуються років до цієї поправки.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 416 від 30 квітня 2026 року щодо заперечення про неконституційність положень Додатка № VIII, глава II, літера A, розділ II, пункт 6, підпункт 6.2, літера a), пункт 1 Рамкового закону № 153/2017 про оплату праці персоналу, що фінансується з публічних коштів, та статті 38 (3), (4) і (6) того самого нормативного акта, у тлумаченні, наданому Рішенням № 27 від 26 жовтня 2020 року Вищого касаційного суду, Колегії з розгляду рекурсів в інтересах закону, а також положень статті 23 і статті 38 (1) та (2) літера a) Рамкового закону № 153/2017
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії, частина I, № 894 від 26 жовтня 2026 року, сторінки 2-9
Ухвалено: 30 квітня 2026 року, на засіданні Конституційного Суду
Остаточне та загальнообов’язкове: 26 жовтня 2026 року, дата публікації

Працівник повітового управління ветеринарії та безпечності харчових продуктів не отримує надбавку за шкідливі умови праці, поки його основний оклад не підвищиться до рівня, встановленого законом на 2022 рік, навіть якщо він працює в одному приміщенні з колегою, який її отримує, і зазнає того самого ризику. Конституційний Суд підтвердив це правило Рішенням № 416 від 30 квітня 2026 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 894 від 26 жовтня 2026 року, і одноголосно відхилив як необґрунтоване заперечення, висунуте в десяти об’єднаних справах. Інша норма з того самого Додатка № VIII до Рамкового закону № 153/2017 потрапила до Суду на початку жовтня 2026 року, надбавка 15% за складність роботи, і там заперечення було відхилено як неприйнятне.

Оспорюваний текст є переліком додаткових прав, а не оплатною сіткою. Глава II, літера A, розділ II, пункт 6, підпункт 6.2, літера a) Додатка № VIII передбачає, що працівники публічних установ ветеринарії та безпечності харчових продуктів, призначені на конкретні посади, перелічені в додатку, і які виконують роботу за відповідною спеціальністю, отримують також надбавки. Перша з них, та, що дійшла до Суду, є надбавкою за «особливо шкідливі або небезпечні умови праці з ризиком захворювання та/або прямого чи непрямого зараження», з обмеженням «до 35%». Друга, за особливо небезпечні умови, обмежена «до 75%» і описана через хвороби та види діяльності: туберкульоз, бруцельоз, пташиний грип, трансмісивні губчасті енцефалопатії, сальмонельози та інші зоонози, чума, ящур, лейкози, патологічна анатомія, розтини трупів тварин і судова медицина, а також специфічна робота в санітарних лабораторіях і лабораторіях безпеки харчових продуктів. Рішення відтворює з додатка лише частину про надбавки, бо сітку коефіцієнтів для посад ніхто не оспорював. Фактичний розмір надбавки та робочі місця, для яких її надають, у законі не вказані: стаття 23 відсилає до рамкового регламенту, який розробляє міністерство, що координує галузь, і який затверджується постановою Уряду, з висновком міністерств праці та фінансів і після консультацій із репрезентативними профспілковими федераціями.

Блокування, однак, походить із перехідного механізму статті 38, а не з додатка. Саме ця стаття запроваджувала закон про оплату праці поступово. Частина (3) принесла з 1 січня 2018 року підвищення на 25% порівняно з груднем 2017 року, без перевищення межі, встановленої статтею 25. Частина (4) розбила решту шляху на чотири етапи: у період 2019-2022 років щороку надається підвищення, що дорівнює чверті різниці між окладом, передбаченим законом на 2022 рік, і окладом грудня 2018 року, а дату кожного підвищення визначає щорічний закон про державний бюджет. Частина (6) встановлює, що оклади, які з 1 січня 2018 року вже були вищими за встановлені на 2022 рік або стануть вищими пізніше, доводяться до рівня 2022 року.

На цьому механізмі трималося тлумачення, що розпочало судові спори. Рішенням № 27 від 26 жовтня 2020 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 71 від 22 січня 2021 року, Вищий касаційний суд, Колегія з розгляду рекурсів в інтересах закону, постановив, що працівники ветеринарії та безпечності харчових продуктів отримують надбавку за шкідливі або небезпечні умови з дати, коли основні оклади, посадова платня військових, посадові оклади чи надбавки за призначення зрівнюються з окладами, встановленими законом на 2022 рік, або перевищують їх унаслідок регламентованих підвищень. Логіка, яку перейняв і Конституційний Суд, полягає в тому, що лише ті, хто досяг рівня 2022 року, користуються законом повністю, включно з режимом надбавок у тому вигляді, в якому він сформований на цей рік. Рекурс в інтересах закону є процедурою, за якою верховний суд закріплює єдине розуміння норми, щодо якої трибунали та апеляційні суди дійшли різних рішень, і це розуміння стає обов’язковим для всіх судів.

Профспілки оскаржували саме цей результат. Вони стверджували, що надбавка надається за робоче місце, де є шкідливі чинники, а не за назву посади, стаж, ступінь оплати чи рівень окладу, і що, якщо бюлетені визначення показують, що вплив зазнають усі працівники, право на оплату мають усі. Вони наголошували, що надбавка є новим оплатним правом, якого працівники ветеринарії не мали до Рамкового закону № 153/2017, і що її підтверджують на підставі рамкового регламенту, затвердженого Постановою Уряду № 917/2017. Вони посилалися на статтю 16 (1) та (2) Конституції про рівність у правах у поєднанні зі статтею 34 про охорону здоров’я, статтею 35 про право на здорове довкілля, статтею 41 про працю та соціальний захист праці й статтею 53 про обмеження здійснення деяких прав, а також на статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 1 Протоколу № 12 до Конвенції, статті 20 та 21 Хартії основних прав Європейського Союзу і дві директиви про рівне ставлення. Центральний аргумент: працівники Національного управління ветеринарії та безпечності харчових продуктів (ANSVSA) та його підпорядкованих структур працюють в ідентичних умовах і зазнають ідентичних ризиків, але одні отримують надбавку, а інші ні.

Відповідь Суду складається з трьох кроків. По-перше: ці дві категорії не є юридично порівнянними, бо закон вимагає двох кумулятивних умов, фактичної, тобто чинників ризику, підтверджених звітами, і правової, тобто досягнення оплатного рівня 2022 року; хто відповідає лише першій, перебуває в іншому становищі. По-друге: надбавки, премії та інші стимули є додатковими оплатними правами, і їх запровадження, зміна, призупинення чи скасування належить до вибору законодавця, який конституційний суд не може піддавати цензурі, не ставши позитивним законодавцем, що заборонено статтею 2 (3) Закону № 47/1992. Щодо статті 41 Конституції Суд зазначає, що соціальний захист праці не означає конституційного закріплення певного розміру чи виду надбавки, а означає нормативну рамку для охорони здоров’я та безпеки на роботі й механізми компенсації, визначені законодавцем. По-третє: щодо європейського права, обидві згадані директиви стосуються дискримінації за ознаками раси, етнічного походження, релігії, переконань, інвалідності, віку чи сексуальної орієнтації, які тут не діють, адже різниця ґрунтується на відмінному правовому становищі працівників щодо перехідного механізму статті 38. Щодо статті 53 Конституції Суд зауважує, що жодного обмеження жодного права не встановлено, тож це положення тут не має значення.

Позиції в матеріалах справи були неоднаковими. Публічне міністерство просило відхилити заперечення як необґрунтоване. Уряд вважав, що воно неприйнятне. Голови обох палат Парламенту й Народний адвокат не надали жодних думок. Серед судів, які звернулися до Суду, Апеляційний суд Констанца вважав заперечення обґрунтованим, Бухарестський апеляційний суд, сьома секція, вважав його необґрунтованим, Бухарестський трибунал визнав тексти конституційними, а Трибунал Джурджу і дві секції Бухарестського апеляційного суду не висловили думки, хоча стаття 29 (4) Закону № 47/1992 зобов’язувала їх це зробити.

У тому самому номері № 894 від 26 жовтня 2026 року Конституційний Суд має ще два відхилення: Рішення № 275/2026, яке зберігає обмеження, що не дозволяє чистій військовій пенсії перевищувати середній дохід, із якого її обчислено, і Рішення № 479/2026, яке зберігає 48-годинний строк на оскарження проміжної ухвали, якою суд відмовляється звернутися до Суду.

Наслідки, які це має

Рішення набирає чинності 26 жовтня 2026 року, у день публікації, бо рішення Конституційного Суду є остаточними та загальнообов’язковими з моменту публікації, відповідно до статті 147 (4) Конституції. До того часу, хоча судді ухвалили рішення 30 квітня 2026 року, на нього не можна було посилатися проти нікого.

Жоден оклад не змінюється. Рішення нічого не додає і нічого не віднімає: воно підтверджує, що оспорюваний текст є конституційним у світлі висунутих закидів. Хто отримує надбавку за шкідливі або небезпечні умови, продовжує її отримувати на підставі чинного рамкового регламенту, а хто не отримував, не здобуває з цього рішення жодної нової підстави вимагати її.

Десять справ повертаються до судів із закритим одним аргументом. Рішення повідомляється судам, які звернулися до Суду: Апеляційному суду Констанца, Трибуналу Джурджу, Бухарестському апеляційному суду, з трьома секціями, і Бухарестському трибуналу. У цих провадженнях захист, побудований на неконституційності умови щодо рівня окладу, більше не можна заявити; відкритими залишаються питання факту, наприклад, чи охоплюють бюлетені визначення потрібний період і чи досяг оклад рівня 2022 року на дату, на яку посилаються.

Тлумачення Вищого суду залишається чинним, із такою ж силою, як і раніше. Це означає, що для періоду, коли діяла редакція статті 38 до Закону № 229/2020, подвійна умова залишається правилом, і суди застосовують її, не маючи змоги знову передати питання до Конституційного Суду з тими самими закидами.

На майбутнє практичний ефект уже вичерпав законодавець. Сам Суд констатує, що законодавчу проблему оплатних прав працівників Національного управління ветеринарії та безпечності харчових продуктів і його підпорядкованих підрозділів було усунено Законом № 229/2020, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 1030 від 4 листопада 2020 року.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У тексті закону нічого не змінилося. Змінився запас аргументів, доступних у судовій справі. До 26 жовтня 2026 року адвокат міг просити суд передати Конституційному Суду питання, чи порушують частини (3), (4) і (6) статті 38 Рамкового закону № 153/2017 у тому прочитанні, яке надав їм Вищий суд, рівність у правах. Відколи рішення опубліковано, те саме питання з тими самими закидами наштовхується на відхилення.

Це вже п’ятий випадок, коли Суд доходить того самого висновку щодо цього тексту. Рішення посилається на чотири попередні щодо подібних закидів: Рішення № 98 від 16 березня 2023 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 765 від 23 серпня 2023 року; Рішення № 176 від 21 березня 2024 року, опубліковане в № 911 від 10 вересня 2024 року; Рішення № 6 від 28 січня 2025 року, опубліковане в № 635 від 7 липня 2025 року; і Рішення № 437 від 14 жовтня 2025 року, опубліковане в № 140 від 23 лютого 2026 року. Суд прямо каже, що не з’явилося нових обставин, які вимагали б переглянути його практику.

Дві речі, втім, сформульовано твердіше, ніж раніше. Перша стосується статті 41 Конституції: соціальний захист праці, зокрема роботи в особливих або специфічних умовах, зобов’язує державу забезпечити рамку охорони здоров’я та безпеки на роботі й механізми компенсації, обрані законодавцем, не гарантуючи певного розміру чи виду надбавки. Друга стосується європейського права: Директива 2000/43/ЄС і Директива 2000/78/ЄС охоплюють точно перелічені ознаки дискримінації, а рівня оплати серед них немає, тому в цій справі на них не можна побудувати аргумент про рівне ставлення.

Порівняно зі зверненнями предмет звузився. Суди передали також пункт 2 того самого підпункту, надбавку до 75%, але предмет заперечення, залишений Судом, і резолютивна частина стосуються лише пункту 1, надбавки до 35%.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Воно закриває вісім років невизначеності. Спори по суті сягають 2018 року, і суди тепер можуть вирішувати за фактами, не чекаючи далі відповіді щодо принципу.
  • Воно прямо визначає, що стаття 41 Конституції гарантує, а що ні: рамку охорони здоров’я та безпеки на роботі, а не певний відсоток надбавки. Ця формула корисна будь-якій категорії, що оспорює розмір надбавки, а не лише працівникам ветеринарії.
  • Воно окреслює межі європейських інструментів. Пояснює, чому дві директиви про рівне ставлення не можна використати для різниці, що ґрунтується на рівні оплати, і тим позбавляє майбутніх позивачів глухого кута.
  • Рішення ухвалено одноголосно, без окремої думки, тож воно не лишає місця для припущень про швидку зміну практики.
  • На майбутнє проблему вже розв’язав законодавець Законом № 229/2020, і рішення каже про це відкрито, не залишаючи враження постійного глухого кута.

Що залишається проблемою

  • Період 2018-2022 років залишається без засобу захисту. Колеги з однаковим бюлетенем визначення отримували різну оплату за один і той самий ризик, і жодна перехідна норма не охоплює ці роки.
  • Надбавка до 75%, та, що стосується туберкульозу, бруцельозу, пташиного грипу, розтинів трупів тварин і судової медицини, випадає з предмета заперечення без жодного пояснення в обґрунтуванні, хоча суди її передали.
  • 179 днів між ухваленням і публікацією тримали десять справ в очікуванні, і сторони нічого не могли вдіяти.
  • Резолютивна частина визнає тексти конституційними, не повторюючи застереження зі звернення щодо редакції, чинної до набрання чинності Законом № 229/2020, що лишає місце для ширшого прочитання, ніж те, яке справді розглянуто.
  • Три суди, що звернулися до Суду, не висловили думки щодо обґрунтованості заперечення, хоча закон їх до цього зобов’язував, і жодних наслідків це не має.

Корисні поради

  1. Якщо у вас триває справа щодо цієї надбавки, попросіть адвоката перевірити, чи стосується спір періоду до чи після доповнення, внесеного до статті 38 Законом № 229/2020, опублікованим 4 листопада 2020 року. Рішення Суду охоплює стару редакцію, а для періоду після неї діє інше правило.
  2. Зберіть і збережіть бюлетені визначення або звіти експертної оцінки, видані уповноваженими органами, із зазначеним періодом, який вони охоплюють. Суд вважає, що це єдиний елемент факту, який лишається спірним, а без нього не доведено навіть першої з двох умов.
  3. Перевірте за своїми розрахунковими листками за 2018-2022 роки точну дату, коли ваш основний оклад досяг рівня, передбаченого на 2022 рік. За тлумаченням Вищого суду право на надбавку відраховується від цієї дати, а не від дати, коли виник ризик.
  4. Якщо ви вимагаєте надбавку за особливо небезпечні умови, ту, що до 75%, зазначте в позові, що йдеться про пункт 2, а не про пункт 1. Рішення від 26 жовтня 2026 року стосується лише пункту 1, тож його не можна прямо застосувати проти вас щодо іншої надбавки.
  5. Не будуйте нового заперечення про неконституційність на тих самих закидах про рівність у правах. Щодо цих текстів і цих аргументів Суд уже п’ять разів дав те саме відхилення, і ідентичне шосте звернення лише затягне справу, не змінивши її результату. Новий аргумент, щодо закиду, якого Суд ще не розглядав, залишається єдиним шляхом, що має сенс.
  6. Знайдіть рамковий регламент, застосовний до вашої установи, затверджений постановою Уряду відповідно до статті 23 Рамкового закону № 153/2017. Саме там вказано робочі місця, категорії працівників і фактичний розмір надбавки, а не в законі.

Часті запитання

Чи зросте моя зарплата через це рішення?
Ні. Суд відхилив заперечення, тож текст залишається таким, яким був. Рішення не надає жодного оплатного права й не скасовує жодного; воно лише підтверджує, що оспорюване правило є конституційним у світлі висунутих закидів.
Чому двом колегам з однієї лабораторії можуть платити по-різному?
Тому що закон вимагає двох умов одночасно: впливу шкідливих чинників, підтвердженого бюлетенем визначення або звітом експертної оцінки, і основного окладу, що досяг рівня, передбаченого законом на 2022 рік. Хто відповідав лише першій умові, надбавки не отримував, а Суд визнав, що ці дві категорії не перебувають у порівнянних правових становищах.
Який розмір надбавки, про яку йдеться?
Додаток № VIII до Рамкового закону № 153/2017 передбачає для працівників публічних установ ветеринарії та безпечності харчових продуктів надбавку до 35% за шкідливі або небезпечні умови й до 75% за особливо небезпечні умови. Рішення стосується першої з них. Фактичний розмір визначає рамковий регламент, затверджений постановою Уряду, а не безпосередньо закон.
Що встановило Рішення № 27/2020 Вищого суду, яке тут оспорювалося?
Воно встановило в порядку рекурсу в інтересах закону, що надбавка за шкідливі або небезпечні умови надається працівникам ветеринарії з дати, коли основний оклад, посадова платня військових, посадовий оклад чи надбавка за призначення зрівнюються з установленими законом на 2022 рік або перевищують їх унаслідок регламентованих підвищень. Рішення опубліковано в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 71 від 22 січня 2021 року, і воно обов’язкове для всіх судів.
Чи можу я ще вимагати надбавку за 2018-2022 роки?
Вимога не стає неможливою, але після 26 жовтня 2026 року вона вже не може спиратися на аргумент про неконституційність правила. Доводити залишається елементи факту: вплив, підтверджений звітом, і дату, коли основний оклад досяг рівня 2022 року. Строки, в межах яких таку вимогу ще можна заявити, слід перевірити окремо, з адвокатом, щодо вашої власної ситуації.
Чому це тривало так довго?
Перше звернення надійшло від Апеляційного суду Констанца 26 квітня 2021 року, а останнє зробив Бухарестський апеляційний суд з власної ініціативи проміжним рішенням від 11 лютого 2022 року. Суд об’єднав десять справ і ухвалив рішення 30 квітня 2026 року, понад п’ять років після першого звернення, а публікація настала ще через 179 днів. Спори по суті, однак, сягають 2018 року.

Аналіз редакції

Рішення є акуратною роботою. Внутрішніх суперечностей у ньому немає, посилання, які воно наводить, існують і говорять те, що їм приписано, а резолютивна частина відповідає предмету, залишеному в обґрунтуванні, тому ця стаття й не містить розділу про помилки. Його проблема не в редагуванні, а в арифметиці часу. Між ухваленням, 30 квітня 2026 року, і публікацією, 26 жовтня 2026 року, минуло 179 днів, а рішення Конституційного Суду є остаточним і загальнообов’язковим лише з публікації. Порівняно з чотирма попередніми рішеннями, які цитує саме рішення, ці 179 днів є найдовшим проміжком у ряду: 132 дні для Рішення № 437/2025, 160 для Рішення № 6/2025, 173 для Рішення № 176/2024 і 160 для Рішення № 98/2023, у середньому 156. Майже півроку десять справ тримали відповідь, якою не можна було скористатися.

Друга цифра більше говорить про те, як побудовано механізм, ніж усе обґрунтування. Стаття 23 Рамкового закону № 153/2017 надає координуючим міністерствам «не більше 60 днів від публікації цього закону» для встановлення рамковим регламентом робочих місць, категорій працівників і фактичного розміру надбавки за умови праці. Закон опубліковано 28 червня 2017 року, тож строк для адміністрації минув 27 серпня 2017 року. Для працівника закон не встановив жодного строку: стаття 38 (4) розбила підйом до сітки 2022 року на чотири щорічні підвищення, кожне на чверть різниці, між 2019 і 2022 роками. Той, хто зазнавав впливу з 2018 року й мав у справі бюлетень визначення, міг дістатися до грошей лише в 2022 році. Шістдесят днів на папір, що фіксує ризик, і до чотирьох років на оплату за нього, за той самий ризик, виміряний тим самим методом.

Третє спостереження випливає зі зіставлення двох дат, які рішення наводить окремо, в різних абзацах. Тлумачення, яке Суд відмовляється піддавати цензурі, Рішення № 27 Вищого суду, ухвалено 26 жовтня 2020 року й опубліковано 22 січня 2021 року. Закон № 229/2020, який доповнив саме статтю 38, ту, що тлумачилася, опубліковано 4 листопада 2020 року, тобто через дев’ять днів після рішення верховного суду і за 79 днів до того, як тлумачення з’явилося в Офіційному віснику Румунії (Monitorul Oficial). Інакше кажучи, обов’язкове прочитання норми стало публічним після того, як Парламент уже змінив правило, і його залишили регулювати лише минуле. Суд зауважує в пункті 50, що проблему «було усунено законодавцем», але це усунення не торкається років, коли виникла різниця в ставленні, єдиних років, за які нині судяться.

Лишається прогалина, яку одне прочитання рішення не виявляє. Звернення з Тулчі оскаржувало і пункт 1, і пункт 2 того самого підпункту, і обґрунтування це підтверджує. Проте предмет, залишений Судом, і резолютивна частина стосуються лише пункту 1, надбавки до 35%. Надбавка до 75%, та, що стосується туберкульозу, бруцельозу, пташиного грипу, трансмісивних губчастих енцефалопатій, розтинів трупів тварин і судової медицини, не визнана ні конституційною, ні відхилена як неприйнятна: вона зникає. Причину можна реконструювати, адже рекурс в інтересах закону тлумачив лише пункт 1, але рішення про це не каже, і автор, який оспорював і більшу надбавку, лишається без відповіді щодо частини з найбільшим ризиком.

Що потрібно змінити

  • Обґрунтування мало б пояснити, чому пункт 2 виходить за межі предмета заперечення. Одного рядка про те, що тлумачення Вищого суду охоплювало лише пункт 1, було б досить, щоб прояснити становище надбавки до 75%. Без нього автор, який оспорював цю надбавку, не знає, чи її розглянуто, а суд, що звернувся до Суду, не знає, на що можна посилатися проти нього в провадженні.
  • Резолютивна частина мала б зберегти часове обмеження, викладене у зверненні. Предмет, описаний в обґрунтуванні, стосувався редакції, чинної до набрання чинності Законом № 229/2020, а резолютивна частина визнає тексти конституційними без цього застереження. Його повторення виключило б прочитання, за яким висновок охоплює й чинну редакцію статті 38, яку не розглядали.
  • Суду слід встановити собі строк для підготовки та публікації. Рішення, що набирає чинності лише з публікації й провело 179 днів між засіданням та Офіційним вісником Румунії, тримає справи в очікуванні, а сторони не мають способу втрутитися. Внутрішній строк, співмірний із 60 днями, які стаття 23 Рамкового закону № 153/2017 накладає на міністерства, скоротив би очікування втричі.
  • Законодавцю слід прямо закрити період 2018-2022 років, а не лише майбутнє. Закон № 229/2020 виправив правило на те, що настане, але для років, коли колеги з однаковим бюлетенем визначення отримували різну оплату, жодної перехідної норми немає. Правило, що визнає надбавку за період фактичного впливу з виплатою частинами, зняло б із судів тип спорів, який породив щонайменше п’ять рішень Конституційного Суду за чотири роки.
  • Бюлетень визначення мав би стати підставою для виплати, а не лише для обліку. Доки закон вимагає двох кумулятивних умов, документ, що підтверджує шкідливі чинники, сам по собі не породжує права, і це робить його дорогою формальністю. Якщо мета надбавки в тому, щоб компенсувати ризик, умову щодо рівня оплати має прибрати з тексту законодавець, бо суди п’ять разів показали, що самі її не приберуть.
  • Недотримання статті 29 (4) Закону № 47/1992 мало б мати наслідок. Три суди, що звернулися до Суду, не висловили думки щодо обґрунтованості заперечення, а рішення лише констатує цей факт. Відсутність думки позбавляє судді-доповідача першого прочитання тексту судом, який застосовує норму, тож заслуговувала б щонайменше на прямий запит про доповнення до засідання.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 894 від 26 жовтня 2026 року, сторінки 2-9 32 сторінки PDF, 176 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.