Коротко

  • Конституційний Суд відмовився вирішувати питання про зловживання службовим становищем, бо насправді від нього вимагали не перевірки тексту закону, а скасування одного з його власних рішень 2016 року. Рішенням № 195 від 5 березня 2026 року Суд відхиляє як неприйнятне заперечення, висунуте обвинуваченим у провадженні в Апеляційному суді Брашова. Причина: заперечення про неконституційність може атакувати лише положення закону або ордонанса, а не рішення Суду. У праві нічого не змінюється.
  • Зверніть увагу, про який текст ішлося. Рішення стосується частини 1 статті 297 Кримінального кодексу в редакції, що передувала набранню чинності Законом № 200/2023, тобто версії, застосовної до 8 липня 2023 року включно. Версія, чинна сьогодні, інша, написана Законом № 200/2023 і застосовна з 9 липня 2023 року, і рішення її жодним чином не торкається. Хто читає заголовок без цього уточнення, може подумати, що під питання поставлено сьогоднішній текст. Це не так.
  • Цифри та строки, які мають значення. Рішення № 405 від 15 червня 2016 року, те, яке обвинувачений хотів бачити скасованим, було опубліковане 8 липня 2016 року, тож строк у 45 днів, протягом якого законодавець мав привести текст у відповідність до нього, сплив 22 серпня 2016 року. Парламент втрутився лише Законом № 200/2023, опублікованим 6 липня 2023 року, тобто через 2.509 днів після спливу строку. Увесь цей час частину 1 статті 297 застосовували з коригуванням, яке дало рішення. Це заперечення було висунуте 28 січня 2022 року, вирішене 5 березня 2026 року і опубліковане через 209 днів, одноголосно.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 195 від 5 березня 2026 року щодо заперечення про неконституційність положень частини 1 статті 297 Кримінального кодексу в редакції, що передувала набранню чинності Законом № 200/2023 про внесення змін і доповнень до Закону № 286/2009 про Кримінальний кодекс, а також до інших нормативних актів
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial), частина I, № 828 від 30 вересня 2026 року, сторінки 2-3
Ухвалено: 5 березня 2026 року, одноголосно
Остаточне та загальнообов’язкове: 30 вересня 2026 року, дата опублікування

Зловживання службовим становищем уже десять років є злочином, який найчастіше потрапляє до Конституційного Суду. Рішення, опубліковане тепер, нічого в ньому не змінює, і читати його варто саме тому, що воно відкрито показує межу, яку багато хто пробує: рішення Суду не можна оскаржити в Суді. Рішенням № 195 від 5 березня 2026 року конституційний суд відхиляє як неприйнятне заперечення, висунуте Лучіаном Бетрину, направленим до суду за корупційні злочини за Законом № 78/2000 про запобігання, виявлення та покарання корупційних діянь, у справі № 668/64/2019 Апеляційного суду Брашова, кримінальної палати.

Перш за все, уточнення, без якого решта статті вводить в оману. Текст, поставлений під питання, не той, що в сьогоднішньому Кримінальному кодексі. Це попередня версія частини 1 статті 297, та, що була чинною до 8 липня 2023 року включно, яку замінив Закон № 200/2023. Суд говорить це в самому заголовку рішення й у резолютивній частині, через формулу «в редакції, що передувала набранню чинності Законом № 200/2023». Хто виносить із читання враження, що конституційний суд розглядав текст, застосовний сьогодні, зрозумів усе навпаки.

Ось дві версії, одна поруч з одною. Стара версія, відтворена в пункті 11 рішення: «Діяння посадової особи, яка під час виконання своїх службових обов’язків не вчиняє дію або вчиняє її неналежно і цим завдає шкоди або збитку правам чи законним інтересам фізичної або юридичної особи, карається позбавленням волі від 2 до 7 років і забороною обіймати публічну посаду». Версія, чинна з 9 липня 2023 року, вимагає, щоб невчинена дія була передбачена законом, ордонансом Уряду, надзвичайною постановою Уряду або іншим нормативним актом, який на дату його ухвалення мав силу закону, а неналежне вчинення стає вчиненням «з порушенням положення, що міститься в такому нормативному акті». Покарання залишилося тим самим, позбавлення волі від 2 до 7 років і заборона обіймати публічну посаду. Змінилася широта кола дій, що входять до складу злочину, а суворість залишили незайманою.

Різниця між двома версіями не виникла з нічого. Вона походить від Рішення № 405 від 15 червня 2016 року, опублікованого в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 517 від 8 липня 2016 року, яким Суд визнав, що стаття 246 Кримінального кодексу 1969 року і частина 1 статті 297 Кримінального кодексу є конституційними лише в тій частині, в якій словосполучення «вчиняє неналежно» розуміється як «вчиняє з порушенням закону». Це рішення із застереженням щодо тлумачення: текст залишається, але одне з його можливих читань виводиться з гри. До 2016 року «неналежно» могло означати будь-яке відхилення від будь-якого внутрішнього правила, посадової інструкції або службового наказу. Після 2016 року тільки порушення закону.

Автор заперечення просив повернення до попереднього стану речей. Його аргументація, викладена в пунктах 6 і 13 рішення, полягає в тому, що навіть формула, закріплена у 2016 році, не є передбачуваною, бо «порушення закону» зобов’язує адресата кримінальної норми знати невизначену кількість законів, без того щоб криміналізувати якусь конкретну поведінку. Він опирався на частину 5 статті 1 Конституції, на вимоги до якості законодавства, частину 3 статті 21 про право на справедливий суд, статтю 24 про право на захист і частину 2 статті 53 про обмеження здійснення окремих прав. Представник прокуратури просив відхилити заперечення як неприйнятне і сказав точно, що відбувається: автор оспорює саме рішення Суду і хоче, щоб текст повернувся до версії, що передувала його опублікуванню.

Суд пішов тим самим шляхом, у чотирьох пунктах. У пункті 14 він встановлює, що автор насправді домагається виключно скасування Рішення № 405 від 15 червня 2016 року. У пункті 15 він пояснює, чому цього зробити не можна: предметом заперечення про неконституційність є лише конституційна легітимність положення закону або ордонанса, а атака на рішення Суду через заперечення дорівнює використанню засобу правового захисту, якого закон не передбачає. Аргумент опирається також на частину 3 статті 11 Закону № 47/1992 про організацію та діяльність Конституційного Суду, за якою рішення Суду є загальнообов’язковими і діють лише на майбутнє, а цитований прецедент, це Рішення № 92 від 12 жовтня 1995 року.

Пункт 16 приносить частину з найбільшою практичною цінністю, поза цією справою. Суд говорить, що рішення із застереженням щодо тлумачення уточнює норму, замість того щоб робити її непередбачуваною. І додає правило застосування, яким постійно користується кожен суддя і кожен адвокат: навіть якщо законодавець не ухвалить акт про приведення тексту у відповідність, текст залишається чинним у нормативному сенсі, з коригуванням, яке внесло рішення, і може застосовуватися. Інакше кажучи, між 2016 і 2023 роками вакууму не було: частину 1 статті 297 застосовували, але читали тільки так, як сказав Суд.

У пункті 17 висновок: заперечення є неприйнятним за частиною 3 статті 29 Закону № 47/1992, бо домагаються того, щоб перемогти загальнообов’язкову дію рішення Суду. Розв’язання не нове, і рішення цитує ідентичну справу, Рішення № 589 від 31 жовтня 2023 року.

Є ще одна технічна деталь, яка пояснює, як Суд узагалі дійшов до того, щоб займатися текстом, що втратив чинність. Частина 1 статті 29 Закону № 47/1992 вимагає, щоб розкритикований текст був «чинним». Тут він уже не був таким, з 9 липня 2023 року. Суд розв’язав проблему Рішенням № 766 від 15 червня 2011 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 549 від 3 серпня 2011 року, яким він встановив, що словосполучення «чинний» охоплює також норми, які продовжують створювати правові наслідки у справі, в якій висунуто заперечення. У кримінальному провадженні за діяння, вчинені до 2023 року, стара версія тексту досі вирішує долю обвинуваченого, тож її можна було перевірити.

У тому самому пункті 11 Суд сказав ще одну річ, яка має значення для всіх кримінальних проваджень, відкритих за діяннями до 9 липня 2023 року: він не має повноважень визначати більш сприятливий кримінальний закон. Вибір між старою версією, прочитаною з коригуванням 2016 року, і новою версією, написаною у 2023 році, належить судам, які розглядають справу, за статтею 5 Кримінального кодексу.

Голови двох палат Парламенту, Уряд і Народний адвокат не надіслали позиції, хоча частина 1 статті 30 Закону № 47/1992 передбачає, що ухвала про звернення надсилається саме для цього. Апеляційний суд Брашова, суд, який надіслав справу, вважав заперечення необґрунтованим і згадав чотири попередні рішення щодо того самого тексту, серед них Рішення № 217 від 9 квітня 2019 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 739 від 10 вересня 2019 року.

Наслідки, які це має

Не змінюється ні літера закону, ні покарання. Відхилення як неприйнятного означає, що критичні зауваження не було зважено, тож ніхто не може після 30 вересня 2026 року казати, що текст підтвердили або скасували. Проте тут відсутність вердикту по суті має прямий наслідок: Рішення № 405 від 15 червня 2016 року стоїть, з усім, що воно вирішило.

Другий наслідок, це зачинені двері. Хто хоче оспорити формулу «вчиняє з порушенням закону», не може зробити це через заперечення про неконституційність, спрямоване проти рішення, яке її закріпило. Пояснення лежить у відсутності процесуальної дороги, а не в силі аргументів. Частина 4 статті 147 Конституції і частина 3 статті 11 Закону № 47/1992 роблять рішення Суду загальнообов’язковими, а жоден закон не передбачає засобу правового захисту проти них.

Третій наслідок стосується кримінальних проваджень, що тривають за діяннями, вчиненими до 9 липня 2023 року, тобто численних справ про зловживання службовим становищем, які досі в списках. Там стара версія тексту продовжує мати значення, прочитана з коригуванням 2016 року, а застосування більш сприятливого кримінального закону залишається питанням для кримінального суду, а не для Конституційного Суду. Це рішення не додає і не відбирає жодного аргументу в тій дискусії.

Четвертий наслідок, це наслідок прецеденту, і він корисний кожному, хто готує справу. Формула, яку Суд використав у пункті 16, це саме те, що варто цитувати, коли хтось доводить, що норма є незастосовною, бо законодавець не втрутився після рішення про задоволення заперечення: текст залишається чинним, з коригуванням, і може застосовуватися. Аргумент працює в обидві сторони, і тут він має на свою підтримку конкретний випадок, сім років застосування частини 1 статті 297 без жодного втручання Парламенту.

Наслідки настають від опублікування. За частиною 4 статті 147 Конституції рішення Суду публікуються в Офіційному віснику Румунії і від дати опублікування є загальнообов’язковими та діють лише на майбутнє. Релевантною датою є 30 вересня 2026 року, а не 5 березня 2026 року, коли рішення було проголошене.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

Цим рішенням нічого. Змінився, і саме тому статтю треба читати, не спускаючи очей з дат, сам текст, переписаний у 2023 році.

Хронологія проста і розповідає історію сама. 15 червня 2016 року Суд проголосив Рішення № 405, опубліковане 8 липня 2016 року. З того моменту іде строк у 45 днів, передбачений частиною 1 статті 147 Конституції, протягом якого Парламент або Уряд має привести текст у відповідність до рішення. Строк сплив 22 серпня 2016 року. Приведення у відповідність прийшло Законом № 200 від 5 липня 2023 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 616 від 6 липня 2023 року, через 2.509 днів після спливу конституційного строку. Закон набрав чинності 9 липня 2023 року, через день після сьомої річниці опублікування рішення, яке він прийшов виконати.

Те, що Закон № 200/2023 справді приніс до частини 1 статті 297, через пункт 3 статті I, це закритий перелік. Раніше текст говорив про вчинення дії «неналежно», а про обмеження до порушення закону можна було дізнатися лише з читання рішення Конституційного Суду. Тепер текст сам перелічує джерела, які мають значення: закон, ордонанс Уряду, надзвичайна постанова Уряду і будь-який інший нормативний акт, що на дату його ухвалення мав силу закону. Посадовій особі, яка хоче знати, що може направити її до суду, більше не потрібна судова практика, достатньо тексту.

Що не змінилося, і це має значення для кожного, хто стежить за публічною дискусією про цей злочин: покарання залишилося ідентичним, позбавлення волі від 2 до 7 років і заборона обіймати публічну посаду. Так само шкоді не встановили мінімального порога. Версія 2023 року звужує криміналізовану поведінку, але не вводить жодного вартісного порога для збитку.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Авторитет рішень Суду залишається неторканим. Якби рішення Суду можна було атакувати через заперечення, кожне конституційне розв’язання було б тимчасовим, і ніхто не міг би сказати в жодний момент, якою є норма.
  • Правило з пункту 16 корисне негайно. Воно дає чітку відповідь на питання, яке виникає в багатьох справах: що застосовується, коли Парламент не втручається після рішення про задоволення заперечення. Відповідь, це що текст застосовується, але тільки з коригуванням, яке дав Суд.
  • Мотивування коротке й передбачуване. Хто готує подібну справу, дізнається з чотирьох пунктів, що не варто пробувати, і не мусить виводити цю межу з інших рішень.
  • Одноголосність закриває внутрішню дискусію. Рішення ухвалено одноголосно, тож немає окремої думки, яка давала б підстави думати, що межу можуть зсунути в майбутньому.

Що залишається проблемою

  • Критика по суті залишається нерозглянутою. Питання, чи є «порушення закону» достатньо точним для кримінальної норми, не зважували. Його можна було висунути проти самого тексту, а не проти рішення, але в обраній формі воно так і не дійшло до суті.
  • Затримка скасовує будь-яку користь для автора заперечення. Від ухвали про звернення від 28 січня 2022 року до опублікування минуло 1.706 днів, тобто понад чотири з половиною роки. За цей час текст, який він критикував, усе одно замінили.
  • Опублікування тривало довше, ніж розгляд у важчих справах. Між проголошенням і опублікуванням минуло 209 днів, і це для рішення з 18 пунктів, без окремої думки і без розгляду по суті.
  • Заголовок рішення важко прочитати правильно. Формула «в редакції, що передувала набранню чинності Законом № 200/2023» юридично точна, але непідготовлений читач подумає, що під питанням сьогоднішній текст. Саме зі зловживанням службовим становищем, де публічний інтерес високий, плутанина має ціну.
  • Жоден із чотирьох запитаних органів не відповів. Щодо кримінальної норми з багатою конституційною історією ні Уряд, ні Народний адвокат, ні дві палати не надіслали позиції.

Корисні поради

  1. Перевірте спочатку дату діяння, а потім текст. Для діянь, вчинених до 8 липня 2023 року включно, йдеться про стару версію частини 1 статті 297, прочитану з коригуванням із Рішення № 405 від 15 червня 2016 року. Для діянь, вчинених з 9 липня 2023 року, застосовується версія, написана Законом № 200/2023. Якщо їх переплутати, дискусія змінюється повністю.
  2. Не будуйте заперечення проти рішення Суду. Це саме та помилка, за яку тут покарано. Якщо ви хочете знову відкрити текст, критику треба спрямувати проти положення закону або ордонанса і обґрунтувати конкретною конституційною нормою, з поясненням порушення.
  3. Для діянь до 9 липня 2023 року просіть суд розглянути більш сприятливий кримінальний закон. Суд прямо говорить, у пункті 11, що не має повноважень визначати більш сприятливий закон. Заява подається кримінальному судді, за статтею 5 Кримінального кодексу, з порівнянням двох версій стаття за статтею.
  4. Цитуйте формулу з пункту 16, а не лише резолютивну частину. Речення про те, що текст залишається чинним з коригуванням із рішення, це справді придатна до використання частина цього рішення, і воно застосовується до будь-якої норми, якої торкнулося рішення із застереженням щодо тлумачення.
  5. Просіть нормативний акт, на якому тримається обвинувачення, а не лише опис діяння. І коригування 2016 року, і текст 2023 року вимагають, щоб порушення стосувалося положення первинного законодавства. Якщо обвинувальний акт тримається на внутрішньому регламенті, на посадовій інструкції або на службовому наказі, бракує елемента складу злочину.
  6. Не опирайтеся на думку, що текст, якого законодавець не змінив, був би незастосовним. Пункт 16 говорить протилежне. Відсутність зміни ні норму не зупиняє, ні обвинуваченню не перешкоджає.

Часті запитання

Чи змінює рішення текст про зловживання службовим становищем, застосовний сьогодні?
Ні. Воно стосується старої версії частини 1 статті 297 Кримінального кодексу, тієї, що була чинною до 8 липня 2023 року включно. Текст, застосовний сьогодні, написав Закон № 200/2023, і в цій справі його під питання не ставили.
То частина 1 статті 297 конституційна?
Цього не можна сказати на підставі цього рішення. Відхилення як неприйнятного не містить вердикту щодо тексту. Підтвердження проти критики щодо чіткості прийшло, для старої версії, через попередні рішення, а обмеження до порушення закону через Рішення № 405 від 15 червня 2016 року.
Що саме Суд вирішив у 2016 році?
Що стаття 246 Кримінального кодексу 1969 року і частина 1 статті 297 Кримінального кодексу є конституційними лише в тій частині, в якій «вчиняє неналежно» розуміється як «вчиняє з порушенням закону». Це рішення із застереженням щодо тлумачення: текст залишається, але широке читання, яке охоплювало будь-яке відхилення від будь-якого внутрішнього правила, виведено з гри.
Чому заперечення було неприйнятним?
Бо воно було спрямоване не на текст закону, а на рішення Суду, яке дало йому обов’язкове тлумачення. Суд пояснює в пунктах 14 і 15, що атака на одне з його рішень через заперечення дорівнює засобу правового захисту, якого закон не передбачає, а підставою для відхилення є частина 3 статті 29 Закону № 47/1992.
Чи можу я все ще висунути заперечення про неконституційність щодо частини 1 статті 297?
Так, але тільки проти тексту закону, а не проти рішення Суду, і з аргументацією, яка показує, що в тексті порушує конкретну конституційну норму. Частина 3 статті 29 Закону № 47/1992 забороняє заперечення щодо положень, уже визнаних неконституційними попереднім рішенням.
Що змінилося в тексті у 2023 році?
Новий текст вимагає, щоб невчинена дія була передбачена законом, ордонансом Уряду, надзвичайною постановою Уряду або іншим нормативним актом, що мав силу закону на дату його ухвалення, а неналежне вчинення стає вчиненням з порушенням положення такого нормативного акта. Покарання залишилося тим самим, позбавлення волі від 2 до 7 років.
Чи є поріг для збитку у зловживанні службовим становищем?
Ні, ні в одній із двох версій. Ні старий текст, ні написаний у 2023 році не встановлюють мінімальної вартості шкоди, а це рішення теми взагалі не обговорює.
Як можна було перевірити текст, який уже не був чинним?
Рішенням № 766 від 15 червня 2011 року Суд встановив, що вимога, щоб розкритикований текст був «чинним», охоплює також норми, які продовжують створювати наслідки у справі, де висунуто заперечення. У кримінальному провадженні за діяннями до 2023 року стара версія досі вирішує справу, тож її можна було піддати перевірці.

Аналіз редакції

Розв’язання правильне і було єдиним можливим. Заперечення про неконституційність, спрямоване проти рішення Конституційного Суду, не має предмета, а якби його хоч раз прийняли, кожне конституційне розв’язання перетворилося б на етап серії, яка ніколи не закривається. Якщо судити строго за мотивуванням, рішення не заслуговувало б навіть на статтю. Якщо судити за тим, що воно показує, заслуговує, бо в ньому видно всю історію норми, яку нікому не вдалося написати як слід з першої спроби.

Перше спостереження походить з обчислення, а не з читання. Рішення № 405 від 15 червня 2016 року було опубліковане 8 липня 2016 року, тож строк у 45 днів із частини 1 статті 147 Конституції для приведення тексту у відповідність сплив 22 серпня 2016 року. Закон № 200/2023 з’явився 6 липня 2023 року і набрав чинності 9 липня 2023 року. Це 2.509 днів затримки проти конституційного строку, а між опублікуванням рішення і набранням чинності законом про приведення у відповідність минуло сім років і один день. Ця цифра не з’являється в рішенні ніде, але вона пояснює, чому треба було написати пункт 16: хтось мусив сказати чорним по білому, що застосовується в такому інтервалі.

Друге спостереження виникає, якщо поєднати пункт 16 з пунктом 11, і воно менш комфортне. Суд твердить, що рішення із застереженням щодо тлумачення уточнює норму і знімає докір у непередбачуваності. Твердження захищуване в теорії, але на практиці ця передбачуваність сім років жила в одному єдиному місці, у судовій практиці. Текст, опублікований у Кримінальному кодексі, той, який читає посадова особа, і далі говорив «неналежно» аж до 2023 року. Міру проблеми видно саме в цій справі: Суду довелося перелічити в пункті 16 два попередні рішення, якими він відхилив точно той самий докір, а в пункті 17 третє, в ідентичній справі. Чотири спроби на тому самому місці, це не ознака чіткої норми, а ознака норми, чіткість якої була схована.

Третє спостереження стосується швидкості. Рішення було проголошене 5 березня 2026 року й опубліковане 30 вересня 2026 року, тобто через 209 днів. Це найдовший інтервал серед чотирьох рішень Суду, опублікованих того самого дня, хоч воно є і найкоротшим з них, 18 пунктів, без розгляду по суті й без окремої думки. Порівняння зі справою, яку цитує сам Суд, показове: Рішення № 589 від 31 жовтня 2023 року, яке розв’язує ту саму проблему тим самим способом, було опубліковане через 135 днів. Отже, порядок опублікування не йде ні за складністю, ні за нагальністю.

Четверте спостереження стосується запитаних органів. Усі чотири рішення Конституційного Суду, опубліковані в Офіційному віснику Румунії 30 вересня 2026 року, запитували, за частиною 1 статті 30 Закону № 47/1992, позиції голів двох палат, Уряду і Народного адвоката. Це 16 запитів, і надійшла одна єдина відповідь, в іншій справі. Тут не відповів ніхто, і це щодо кримінальної норми, яку Парламент переписав у 2023 році і яку Суд розглядав щонайменше чотири рази раніше.

Останнє спостереження, це неточність, яку ми зважили й вирішили не піднімати до розділу помилок, бо вона не змінює розв’язання. У пункті 15 рішення обґрунтовує своє правило «літерою d) статті 147 Конституції». Стаття 147 Конституції не має літер, вона має чотири частини, а текст, який встановлює повноваження Суду вирішувати заперечення про неконституційність, це літера d) статті 146. Те саме рішення правильно цитує літеру d) статті 146 у двох інших місцях, у пункті 10 і в правовій підставі резолютивної частини, а в решті того самого пункту 15 статтю 147 покликано правильно, щодо наслідків рішень. Ми перевірили формулювання у факсиміле з Офіційного вісника Румунії, на сторінці 3 випуску № 828, щоб виключити втрату під час витягування тексту: помилка є в опублікованому акті.

Що потрібно змінити

  • Заголовок рішень про версію, що втратила чинність, має також говорити, що застосовується на цей момент. Формула «в редакції, що передувала набранню чинності Законом № 200/2023» правильна, але неповна для читача, який не знає справи. Коротка згадка про чинну версію, у вступній частині самого рішення, зняла б передбачувану плутанину щодо злочину, про який постійно говорять публічно.
  • Рішення із застереженням щодо тлумачення варто позначати в тексті закону. Доки опублікований Кримінальний кодекс говорив «неналежно», а обмеження до порушення закону жило лише в рішенні 2016 року, передбачуваність норми залежала від того, наскільки добре поінформований читач. Примітка з покликанням біля відповідної статті, в офіційному консолідованому виданні, не коштувала б нічого і відповіла б саме на той докір, який відхиляли чотири рази.
  • Строк у 45 днів на приведення текстів у відповідність має мати наслідок. Затримка на 2.509 днів показує, що строк із частини 1 статті 147 Конституції працює сьогодні як рекомендація. Без механізму, який надає йому вагу, чи то через обов’язкове повідомлення Парламенту, чи то через щорічне публічне звітування про невиконані рішення, він залишається цифрою без наслідків.
  • Покликання на підставу повноважень варто перевіряти до опублікування. Плутанина між літерою d) статті 146 і статтею 147 Конституції, яка з’явилася в пункті 15, не змінює розв’язання, але передається через цитування, а в рішенні на три сторінки її легко зловити.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 828 від 30 вересня 2026 року, сторінки 2-3 32 сторінки PDF, 176 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.