Коротко

  • Конституційний Суд відхилив, одностайно, напад чотирьох банків на закон про передання майна в рахунок погашення боргу. Неспростовні презумпції непередбачуваності, введені у 2020 році, залишаються чинними: поріг у 52,6% для зростання валютного курсу і поріг у 50% для зростання місячного внеску через змінну процентну ставку.
  • Одна-єдина норма вийшла з обговорення, ст. 8 ч. (5) друге і третє речення Закону № 77/2016, але не тому, що банки тепер виграли. Її вже було визнано неконституційною Рішенням № 432/2021, тож заперечення відхилено як таке, що стало неприйнятним.
  • Сім справ надійшли до Суду взимку і навесні 2021 року. Рішення ухвалене 25 листопада 2025 року й опубліковане 3 вересня 2026 року, через 282 дні. Від дати опублікування воно є остаточним і обов’язковим для всіх судів.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 644 від 25 листопада 2025 року
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 743 від 3 вересня 2026 року
Набирає чинності: 3 вересня 2026 року, дата опублікування, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, на яку Суд посилається в підставі рішення

Чотири банки попросили Конституційний Суд скасувати норму, за якою клієнт позбувається простроченого кредиту, передаючи іпотечну квартиру, і Суд відхилив їхню вимогу цілком. Рішення № 644 від 25 листопада 2025 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 743 від 3 вересня 2026 року, підтверджує, що Закон № 52/2020, той, який переписав закон про передання майна в рахунок погашення боргу, є конституційним у цілому. Це другий день поспіль, коли той самий закон проходить через фільтр Суду: 2 вересня 2026 року опубліковано рішення про поріг у 250 000 євро і сукупний характер умов прийнятності, а тепер надходить те, яке зачіпає серце механізму, презумпції непередбачуваності.

Щоб зрозуміти ставку, треба простежити лінію завдовжки в десять років. Закон № 77/2016 набрав чинності 13 травня 2016 року і дав споживачеві право погасити весь кредит, разом з усіма нарахуваннями, передавши кредиторові іпотечне житло. Суд виправив його того самого року Рішенням № 623 від 25 жовтня 2016 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 53 від 18 січня 2017 року: закон залишається чинним, але тільки якщо суддя перевіряє в кожній справі наявність непередбачуваності, тобто тієї зміни обставин, яка робить виконання договору надмірно обтяжливим. Чотирма роками пізніше Парламент замінив ту перевірку двома цифрами.

Закон № 52/2020, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 386 від 13 травня 2020 року і чинний від 16 травня 2020 року, доповнив ст. 4 Закону № 77/2016 частинами (11) до (13). Норма говорить, що непередбачуваністю є, з одного боку, ситуація, в якій курс обміну, за яким купується валюта кредиту, зростає більш ніж на 52,6% порівняно з датою укладення договору, а з іншого боку, ситуація, в якій місячний внесок зростає більш ніж на 50% через підвищення змінної процентної ставки. Частина (12) вимагає, щоб поріг тримався протягом останніх 6 місяців перед повідомленням, а частина (13) додає фразу, яка й запустила весь конституційний спір: «Презумпції, передбачені в ч. (11), мають неспростовний характер». Неспростовний означає, що банк уже не може довести протилежне.

Саме тут ударили чотири банки. Credit Europe Bank NV з Нідерландів заявив заперечення у трьох справах, Exim Banca Românească, колишній Banca Românească, у двох, а BRD Groupe Société Générale і Banca Transilvania по одній. Звернення надійшли від Районного суду сектору 3 Бухареста, Районного суду сектору 4 Бухареста, Районного суду Ботошані і Районного суду Корнету, сімома ухвалами, постановленими між 16 грудня 2020 року і 8 березня 2021 року. Суд об’єднав їх усі до справи № 824D/2021, зареєстрованої першою.

Критика банків розклалася на три рівні. Перший, формальний: закон ухвалено без висновку Національного банку Румунії і без оцінки впливу, а формулювання «є непередбачуваністю» нібито нечітке і двозначне. Другий, економічний: пороги 52,6% і 50% нібито необґрунтовані, а аналіз, обмежений останніми 6 місяцями кредиту, взятого на 20 чи 30 років, не може показати, що зростання внеску є незворотним. Третій, майновий: неспростовна презумпція перекладає валютний ризик на кредитора, позбавляє його можливості довести протилежне і, через ст. 10 ч. (1) і ст. 11, застосовується зі зворотною дією до вимог, набутих за старим законом.

Суди, які надіслали справи, не були на одній позиції. Районний суд Ботошані, Районний суд Корнету і, у двох зі справ, Районний суд сектору 3 Бухареста вважали заперечення необґрунтованим. Районний суд сектору 4 Бухареста у справі № 896D/2021 визнав його обґрунтованим, спираючись на Рішення № 623/2016, на Рішення № 405 від 19 червня 2018 року і на Рішення № 731 від 6 листопада 2019 року. Районний суд сектору 3 Бухареста взагалі не висловив своєї думки у справі № 824D/2021, що Суд прямо занотовує як таке, що суперечить ст. 29 ч. (4) Закону № 47/1992. Голови обох палат Парламенту, Уряд і Народний адвокат жодної позиції не надіслали.

Вирішення Суду точно повторює висновки прокурора. Заперечення щодо ст. 8 ч. (5) другого і третього речень відхилено як таке, що стало неприйнятним, бо ті речення вже було визнано неконституційними Рішенням № 432 від 17 червня 2021 року, опублікованим 21 вересня 2021 року, а ст. 29 ч. (3) Закону № 47/1992 забороняє, щоб норма, вже визнана неконституційною, знову ставала предметом заперечення. Решту, тобто ст. 1 ч. (1), ст. 4 ч. (11) до (13), (3) і (4), ст. 5 ч. (3) і (31), ст. 7 ч. (4) і (51), ст. 8 ч. (5) перше речення, ст. 10 ч. (1), ст. 11 перше речення і Закон № 52/2020 в цілому, відхилено як необґрунтоване, з посиланням на перелік попередніх рішень і з констатацією, що нових елементів не з’явилося.

Наслідки, які це має

Перший наслідок полягає в тому, що закон залишається незачепленим. Рішення про відхилення нічого не скасовує і нічого не зупиняє. Від 3 вересня 2026 року тринадцять частин і речень, перевірених Судом, плюс Закон № 52/2020 у повному обсязі, мають свідоцтво конституційності, протиставне всім судам.

Другий наслідок стосується захисту банків у справах, що перебувають на розгляді. Оскарження повідомлення про передання майна в рахунок погашення боргу, врегульоване ст. 7 Закону № 77/2016, залишається доступним, але з одним аргументом менше. Кредитор уже не може просити суд відкинути поріг у 52,6% на тій підставі, що норма нібито неконституційна. Йому залишається тільки поле ст. 4 ч. (13) другого речення, тобто доказ того, що повідомлення не відповідає умовам прийнятності зі ст. 4 ч. (1) п. a) до d), і фактична перевірка порогів, включно з їх утриманням протягом 6 місяців, яких вимагає частина (12).

Третій наслідок стосується процесуального календаря, і саме він найважчий для кредиторів. Поєднуючи ст. 5 ч. (3) зі ст. 7 ч. (4), від моменту повідомлення зупиняються будь-які платежі банкові й будь-яка процедура виконання, включно з арештом рахунків, щонайменше на 30 вільних днів, а далі до остаточного вирішення оскарження, момент, якого банк не контролює. У цей самий проміжок ст. 5 ч. (31) забороняє вносити боржника до Бюро кредитних історій (Biroul de credit) чи до інших баз даних недобросовісних боржників. Усі три норми тепер визнано конституційними.

Четвертий наслідок зачіпає процесуальний ризик банку, який оскаржує і програє. Ст. 7 ч. (51), теж підтверджена, говорить, що пеню і збитки, породжені процедурою повідомлення, можна вимагати лише тоді, коли кредитор, який оскаржує, доведе недобросовісність боржника при поданні повідомлення. Практично відхилене оскарження в більшості випадків залишається коштом банку.

П’ятий наслідок стосується споживачів, які вже подали повідомлення або мають процес на розгляді. Ніщо з того, що до них застосовувалося, не змінюється, але підстава зміцнюється. Суддя, який хотів би зупинити провадження в очікуванні рішення Суду, більше не має для цього приводу за жодною з перевірених тут норм.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У тексті закону нічого. Саме це найчастіше розуміють неправильно, коли Конституційний Суд з’являється в заголовку. Чинна редакція Закону № 77/2016, консолідована на 21 вересня 2021 року, виглядає сьогодні точно так само, як і тиждень тому: частини (11) до (13) ст. 4 на місці, з порогами 52,6% і 50%, з вимогою утримувати їх 6 місяців і з презумпціями, оголошеними неспростовними.

Змінилося натомість те, що ще можна оскаржити. До 3 вересня 2026 року банк мав теоретично доступний аргумент: неспростовна презумпція нібито суперечить конструкції Суду з 2016 року, де непередбачуваність мав перевіряти суддя. Тепер цей аргумент більше не можна заявити як заперечення про неконституційність щодо проаналізованих норм, бо його прямо відхилено.

Змінилася і щільність судової практики. Суд перелічує в параграфі 42 п’ять попередніх рішень у тій самій матерії: № 623/2016, № 806 від 7 грудня 2017 року, № 432/2021, № 749 від 14 грудня 2023 року і № 36 від 30 січня 2025 року. Разом із цим їх стає шість. Закон про передання майна в рахунок погашення боргу є, через десять років після ухвалення, одним із найчастіше проведених через конституційний суд актів, і щоразу він вистояв, за винятком двох речень зі ст. 8 ч. (5) і одного формулювання зі ст. 11.

Не змінилося, хоча мало б, тіло самого закону. Ст. 8 ч. (5) друге і третє речення припинили породжувати юридичні наслідки 5 листопада 2021 року, через 45 днів після опублікування Рішення № 432/2021, бо Парламент не втрутився. Вони й сьогодні надруковані в тексті закону, з пояснювальною приміткою після них. Так само формулювання «а також зі знецінення об’єктів нерухомого майна» зі ст. 11 першого речення припинило породжувати наслідки 4 березня 2017 року і залишилося на своєму місці.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Закриває невизначеність, яка тривала понад шість років. Закон № 52/2020 чинний від 16 травня 2020 року, тобто 2 301 день на дату опублікування рішення. Увесь цей час центральний механізм закону працював зі знаком питання.
  • Одностайність, без окремих думок. Дев’ятеро суддів колегії проголосували однаково, що робить малоймовірним розворот практики в найближчі роки.
  • Споживач із валютним кредитом має тепер твердий орієнтир. Якщо поріг у 52,6% досягнуто і він тримається 6 місяців, презумпцію вже не можна спростувати банком по суті, а сам банк уже не може посилатися на неконституційність норми.
  • Об’єднання семи справ уникнуло розбіжних вирішень. Чотири суди з різними думками, з яких один на боці банків, отримали одну відповідь замість семи рішень, ухвалених у різні дати.

Що залишається проблемою

  • Мотивування по суті займає два параграфи. Із 44 параграфів і приблизно 5 200 слів рішення власне розгляд критики по суті, параграфи 42 і 43, має 145 слів, тобто 2,8% тексту. Решта, це процедура, цитування оскаржених норм і виклад аргументів банків.
  • Опублікування тривало 282 дні. П’ять рішень, на які Суд спирається, було опубліковано через 85, 159, 96, 259 і 153 дні від проголошення, у середньому 150. Це найповільніше з усіх шести.
  • Різниця між двома порогами лишається непоясненою. 52,6% для курсу і 50% для внеску зі змінної ставки, це дві презумпції однакової правової природи, розділені 2,6 процентного пункту, яких не пояснює ні закон, ні рішення.
  • Одна справа із семи залишається без думки суду. Рішення фіксує позиції судів щодо шести з об’єднаних справ. Про справу № 895D/2021 воно не каже нічого.
  • Рішення № 405/2018 і № 731/2019 не з’являються у власних міркуваннях Суду. На них посилаються банки і Районний суд сектору 4 Бухареста, але в параграфах 40 до 43 їх не обговорюють, хоча Рішення № 731/2019, це саме контроль перед промульгацією закону, який запровадив презумпції.

Корисні поради

  1. Перевіряйте поріг за 6 місяців, а не лише за день повідомлення. Ст. 4 ч. (12) вимагає утримання зростання на 52,6% або на 50% протягом останніх 6 місяців перед надсиланням повідомлення. Одного дня, в який поріг досягнуто, недостатньо, і це перша перевірка, яку зробить суд.
  2. Рахуйте відсоток за курсами Національного банку, а не комерційного. Норма говорить прямо: курс, опублікований Національним банком Румунії на дату надсилання повідомлення, у співвідношенні до курсу, опублікованого тією самою установою на дату укладення кредитного договору.
  3. Не плутайте дві презумпції. Перша стосується валютного курсу і застосовується лише до кредитів у валюті, відмінній від валюти доходів. Друга стосується зростання місячного внеску, спричиненого підвищенням змінної процентної ставки, і працює також для кредитів у леях.
  4. Банкам: готуйте оскарження на прийнятність, а не на конституційність. Ст. 4 ч. (13) друге речення покладає на вас обов’язок довести невиконання умов зі ст. 4 ч. (1) п. a) до d), серед яких поріг у 250 000 євро на момент надання. Це залишається єдиними відчиненими дверима.
  5. Запам’ятайте дату, від якої рішення породжує наслідки. Це 3 вересня 2026 року, дата опублікування, а не 25 листопада 2025 року, дата проголошення. Різниця має значення для письмових пояснень, поданих до справи в ті 282 дні між двома моментами.
  6. Читайте закон у консолідованій редакції, а не в тій, що надрукована в рішенні. Параграф 38 відтворює норми такими, якими їх критикували у 2020 і 2021 роках. Ст. 8 ч. (5) друге і третє речення не породжують наслідків від 5 листопада 2021 року, а формулювання «а також зі знецінення об’єктів нерухомого майна» зі ст. 11 першого речення не породжує наслідків від 4 березня 2017 року.

Часті запитання

Що конкретно вирішив Конституційний Суд?
Він відхилив заперечення у двох пунктах. Перший: заперечення щодо ст. 8 ч. (5) другого і третього речень Закону № 77/2016 відхилено як таке, що стало неприйнятним. Другий: решту критики відхилено як необґрунтовану, а ст. 1 ч. (1), ст. 4 ч. (11) до (13), (3) і (4), ст. 5 ч. (3) і (31), ст. 7 ч. (4) і (51), ст. 8 ч. (5) перше речення, ст. 10 ч. (1), ст. 11 перше речення, а також Закон № 52/2020 в цілому визнано конституційними. Голосування було одностайним.
Що означає неспростовна презумпція непередбачуваності?
Означає, що коли фактична ситуація, описана в законі, доведена, непередбачуваність вважається наявною і її вже не можна спростувати протилежними доказами. Банк може довести, що поріг не було досягнуто, але не може довести, що договір, попри досягнутий поріг, не став надмірно обтяжливим. Норма записана у ст. 4 ч. (13) Закону № 77/2016.
Звідки береться цифра 52,6%?
Це поріг, установлений законодавцем через Закон № 52/2020 для зростання курсу обміну, за яким купується валюта кредиту. Ні закон, ні рішення Суду не пояснюють, чому обрано саме це число. Практично курс у 2 леї на дату договору має дійти до 3,052 лея, щоб поріг було досягнуто.
Хто може скористатися переданням майна в рахунок погашення боргу?
Споживач, який сукупно відповідає умовам зі ст. 4 ч. (1) Закону № 77/2016: перебувати у відносинах із кредитною установою, небанківською фінансовою установою чи набувачем вимоги; позичена сума не мала перевищувати на момент надання еквівалент 250 000 євро; кредит мав бути взятий на житло або забезпечений житлом; не мати остаточного вироку за злочини, пов’язані з тим кредитом; і виконати умову щодо непередбачуваності. Кредити «Prima casă» виключено прямо.
Що відбувається з платежами після того, як я надішлю повідомлення?
Ст. 5 ч. (3) зупиняє будь-який платіж кредиторові й будь-яку судову чи позасудову процедуру, розпочату проти споживача, від моменту повідомлення. Перший день виклику до нотаріуса не може бути раніше ніж через 30 вільних днів і не пізніше ніж через 90 днів. Якщо банк подає оскарження, ст. 7 ч. (4) зберігає зупинення до остаточного вирішення цього оскарження.
Чи можуть мене внести до Бюро кредитних історій у цей період?
Ні. Ст. 5 ч. (31) забороняє на період повідомлення і на період розгляду вимог зі ст. 7 і ст. 8 вносити боржника до Бюро кредитних історій чи до інших баз даних ризикових або недобросовісних боржників, хто б це не робив. Цю норму визнано конституційною саме цим рішенням.
Чи можуть банки ще оскаржувати закон?
Не щодо перевірених тут норм і не з тією самою критикою. Відкритим залишається шлях оскарження за ст. 7, у якому банк доводить, що повідомлення не відповідає умовам прийнятності, а також будь-яка фактична дискусія про обчислення порогів. Неконституційність ст. 4 ч. (11) до (13) уже не можна заявити з користю.
Що сталося зі ст. 8 ч. (5)?
Друге і третє речення, які встановлювали презумпцію непередбачуваності у випадку боржника, щодо іпотечного майна якого вже здійснено примусове виконання, визнано неконституційними Рішенням № 432 від 17 червня 2021 року, і вони припинили породжувати юридичні наслідки 5 листопада 2021 року. Нинішнім рішенням заперечення щодо цих речень відхилено як таке, що стало неприйнятним, а перше речення, те, що дає право вимагати погашення боргів, визнано конституційним.
Чому це тривало майже шість років?
Перша ухвала про звернення, це ухвала Районного суду Корнету від 16 грудня 2020 року. Остання, Районного суду сектору 4 Бухареста, від 8 березня 2021 року. Суд ухвалив вирішення 25 листопада 2025 року й опублікував його 3 вересня 2026 року. Від першого звернення до опублікування минуло 2 087 днів, і рішення цього проміжку не пояснює.
Чи змінює рішення щось для того, хто вже має процес на розгляді?
Воно не змінює застосовних норм, але закриває один напрям захисту. Суди, які зупинили провадження чи чекали роз’яснення, можуть продовжувати. Ідентичні заперечення про неконституційність, заявлені в інших справах, будуть відхилені як неприйнятні, бо не можна повертатися до вже вирішеної критики.
Від якої дати застосовується рішення?
Від 3 вересня 2026 року, дати опублікування в Офіційному віснику Румунії, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, на яку Суд посилається в підставі рішення. Рішення є остаточним і загальнообов’язковим, отже, обов’язковим для всіх судів і органів влади.

Помилки та невідповідності в опублікованому тексті

  • Пункт 2 резолютивної частини визнає конституційною ст. 11 перше речення Закону № 77/2016, хоча частина цього тексту не породжує юридичних наслідків від 4 березня 2017 року. Рішенням № 623 від 25 жовтня 2016 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 53 від 18 січня 2017 року, Суд задовольнив заперечення про неконституційність формулювання «precum și din devalorizarea bunurilor imobile», що міститься у ст. 11 першому реченні, тобто «а також зі знецінення об’єктів нерухомого майна», і це формулювання припинило породжувати юридичні наслідки 4 березня 2017 року, згідно зі ст. 147 ч. (1) Конституції, бо законодавець не втрутився у 45-денний строк. Нинішнє рішення відтворює в параграфі 38 ст. 11 перше речення в повному обсязі, з включеним формулюванням і без жодної примітки, а в пункті 2 резолютивної частини визнає його конституційним без жодного застереження. Те саме рішення цитує Рішення № 623/2016 у параграфі 42, як орієнтир практики. Щодо ст. 8 ч. (5) другого і третього речень, які перебувають в ідентичному становищі після Рішення № 432 від 17 червня 2021 року, Суд застосував ст. 29 ч. (3) Закону № 47/1992 і відхилив заперечення як таке, що стало неприйнятним, у параграфах 40 і 41. З рішення неможливо встановити, чи є ще чинним формулювання зі ст. 11, а дві можливі відповіді змінюють підставу, на якій закон застосовується до договорів, що діяли на 13 травня 2016 року.

Аналіз редакції

Вирішення нікого не дивує. Суд уже п’ять разів підтверджував Закон № 77/2016, а банки принесли у 2020 і 2021 роках критику, яку значною мірою вже формулювали. Проблема рішення не в тому, що воно говорить, а в тому, як мало воно говорить і скільки часу минуло, поки воно це сказало. Із 44 параграфів і приблизно 5 200 слів власний розгляд Суду займає параграфи 40 до 43. З них два присвячені неприйнятності ст. 8 ч. (5) другого і третього речень, а вся суть, тобто тринадцять частин і речень плюс цілий закон, вирішується в параграфах 42 і 43: 145 слів, 2,8% тексту. Параграф 42 перелічує п’ять попередніх рішень, параграф 43 констатує, що нових елементів не з’явилося. Ніде не сказано, яке з п’яти рішень охоплює який із тринадцяти текстів.

Календар, це друга проблема, і вона видно лише тоді, коли порівняти його з власними орієнтирами Суду. Між проголошенням, 25 листопада 2025 року, і опублікуванням, 3 вересня 2026 року, минуло 282 дні. П’ять рішень, на які спирається ця постанова, було опубліковано через 85 днів (№ 623/2016), 159 (№ 806/2017), 96 (№ 432/2021), 259 (№ 749/2023) і 153 дні (№ 36/2025) від проголошення, у середньому 150. Рішення № 644/2025 на 88% повільніше за середній показник власної практики, на яку воно посилається. А якщо рахувати від першої ухвали про звернення, ухвали Районного суду Корнету від 16 грудня 2020 року, виходить 2 087 днів, п’ять років і майже дев’ять місяців, протягом яких суди розглядали оскарження повідомлень, не знаючи, чи норми вистоять, із зупиненням платежів, що спливало весь цей час на користь боржників.

Третє спостереження, це те, якого не видно, читаючи рішення від початку до кінця, і воно вимагає поставити поруч два моменти. У 2016 році вся конструкція Суду щодо цього закону була застереженням про тлумачення: Рішенням № 623 від 25 жовтня 2016 року ст. 4, ст. 7 і ст. 8 Закону № 77/2016 визнано відповідними Конституції лише в тій мірі, в якій суд конкретно перевіряє умови непередбачуваності. У 2020 році Парламент замінив ту перевірку двома числовими порогами і записав у ст. 4 ч. (13), що презумпції мають неспростовний характер, тобто саме те, що суддя вже нічого понад цифру не перевіряє. У 2025 році Суд підтверджує неспростовні презумпції і зараховує до рішень, які їх підтримують, саме Рішення № 623/2016, ухвалене за понад три з половиною роки до того, як підтверджені норми взагалі з’явилися. Ці два не можна застосовувати буквально одночасно. Суддя, який сьогодні отримує оскарження і має вирішити, чи має він ще право аналізувати непередбачуваність понад поріг у 52,6%, має перед собою два обов’язкові рішення, що говорять різні речі, і нове ніде не заявляє, що відходить від старого, а навпаки, цитує його.

Четверте спостереження стосується ретельності ведення справи. Суд об’єднав сім справ, але фіксує думки судів, які звернулися, щодо шести з них: 824D/2021, де Районний суд сектору 3 Бухареста не висловився і Суд занотовує порушення ст. 29 ч. (4) Закону № 47/1992, далі 854D, 880D, 894D, 896D і 897D. Про справу № 895D/2021 не з’являється нічого, ні думки, ні згадки, що її бракує. Сюди ж належить і те, як трактовано два рішення, на які наполегливо посилалися сторони: № 405 від 19 червня 2018 року і № 731 від 6 листопада 2019 року. Друге, це конституційний контроль, здійснений перед промульгацією саме того закону, який запровадив презумпції, а банки стверджували, що законодавче рішення, забраковане тоді, було повторено в тілі закону після повторного розгляду. Жодне з двох не з’являється в параграфах 40 до 43. Єдиний суд, який визнав правоту банків, Районний суд сектору 4 Бухареста у справі № 896D/2021, обґрунтував свою думку саме ними.

Що потрібно змінити

  • Щоб Суд прямо сказав, як неспростовна презумпція зі ст. 4 ч. (13) узгоджується із застереженням про тлумачення з Рішення № 623/2016. Практичний ефект: судам першої інстанції не доводилося б обирати, під власну відповідальність, між двома обов’язковими рішеннями того самого Суду. Одна фраза в мотивах, яка сказала б або що застереження подолано, або що воно продовжує діяти понад поріг, закрила б сотні ідентичних справ.
  • Пряме виключення з предмета заперечення того формулювання зі ст. 11 першого речення, яке вже визнано неконституційним. Практичний ефект: резолютивну частину вже не можна було б прочитати як підтвердження норми, що не породжує наслідків від 2017 року. Суд учинив саме так зі ст. 8 ч. (5) другим і третім реченнями, отже, механізм у нього під рукою.
  • Щоб Парламент привів Закон № 77/2016 у відповідність до Рішення № 432/2021 і до Рішення № 623/2016. Практичний ефект: той, хто сьогодні відкриває закон, читає два речення зі ст. 8 ч. (5), які не породжують наслідків від 5 листопада 2021 року, і формулювання зі ст. 11, яке не породжує наслідків від 4 березня 2017 року, обидва надруковані як чинний текст, із поясненням, схованим у примітці. Це майже п’ять років запізнення щодо першого тексту і понад дев’ять років щодо другого, в одному й тому самому акті.
  • Публічне обґрунтування двох порогів, 52,6% і 50%. Практичний ефект: зникає головний докір банків, що цифри довільні. Доки ні закон, ні пояснювальна записка, ні рішення не пояснюють, звідки походять ці два числа і чому вони різняться на 2,6 процентного пункту, будь-який споживач, що зупинився на 51% зростання курсу, залишається без права, не розуміючи чому.
  • Граничний строк між проголошенням і опублікуванням для рішень щодо заперечень про неконституційність. Практичний ефект: суди, які розглядають ідентичні спори, перестали б місяцями поспіль працювати з вирішенням, відомим із прес-релізу, і з недоступними мотивами. Поріг у 90 днів був би ширшим за час, за який написано чотири з п’яти рішень, цитованих у цій справі.
  • Фіксація, у кожному рішенні про об’єднання справ, позиції кожного суду, який звернувся, або причини, чому її бракує. Практичний ефект: зникає прогалина у справі № 895D/2021 і стає перевірним, чи дотримано ст. 29 ч. (4) Закону № 47/1992 в усіх справах, а не лише в тій, де Суд вирішив про це сказати.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 743 від 3 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 173 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.