Коротко

  • Вищий касаційний суд відхилив як неприйнятне запитання апеляційного суду про долю норм оплати праці 2016 року після набрання чинності рамковим законом 2017 року.
  • Причина не стосується суті: суд каже, що запитання було сформульоване двозначно і що ним суд, який розглядає справу, перекладав нагору власне завдання визначити правову проблему.
  • Хоча рішення є рішенням про неприйнятність, його мотиви залишаються обов’язковими. Суди, які розглядають спори про оплату праці за тими самими нормами, тепер мають орієнтири, а не відповідь.
Акт: Рішення Вищого касаційного суду № 79/2026
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 714 від 27 серпня 2026 року
Ухвалено: 22 червня 2026 року

Коли суддя просить найвищий суд сказати йому, у чому полягає правова проблема в його власній справі, відповідь така: це неможливо. Такий висновок випливає з Рішення № 79 від 22 червня 2026 року Вищого касаційного суду і суду справедливості, Колегія з вирішення правових питань, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 714 від 27 серпня 2026 року. Це друге цього літа рішення, у якому найвищий суд розв’язує питання, пов’язане з оплатою праці з публічних коштів, після того, що стосувалося відновлення виплати пенсії державній службовиці.

Звернення надійшло від Апеляційного суду Крайови, палата адміністративного та податкового судочинства, у справі, відкритій у 2023 році. Питання полягало в тому, чи продовжила Постанова Уряду № 582/2016, якою затверджено методологічні норми застосування ст. 31 ч. (2), (3) і (8), 33 і 34 Надзвичайної постанови Уряду № 57/2015 про оплату праці персоналу, який оплачується з публічних коштів, породжувати юридичні наслідки після набрання чинності Рамковим законом № 153/2017.

Колегію очолювала заступниця голови Вищого касаційного суду, а рішення містить незвичну примітку: за суддю, яка головувала в засіданні і була звільнена з посади у зв’язку з виходом на пенсію в проміжку між ухваленням і складенням тексту, підписує чинний голова.

Та сама колегія ухвалила те саме рішення і щодо звернення про надурочні години пожежників: Рішення № 78/2026, теж неприйнятне, теж через відсутність обґрунтованої складності.

Наслідки, які це має

Перший наслідок той, що запитання залишається без принципової відповіді. Суди, які розглядають спори за тими самими нормами, вирішуватимуть кожен у своїй справі, чи пережили норми 2016 року рамковий закон 2017 року. Механізм попереднього рішення з правового питання, тобто внутрішньої румунської процедури зі ст. 519-521 Цивільного процесуального кодексу, якою найвищий суд роз’яснює правове питання для всіх судів і яку не слід плутати зі зверненням до Суду ЄС, не дав того уніфікування, якого прагнуло звернення.

Другий наслідок менш очевидний, але важливіший для практики. Суд нагадує, що рішення про неприйнятність не є чистим аркушем: як будь-який акт правосуддя, вони мають преюдиційну силу щодо мотивів, які підтримують і пояснюють ухвалене рішення. Отже, суддя, який читає це рішення, отримує обов’язкові орієнтири щодо того, що саме не є справжнім правовим питанням.

Третій наслідок, це межа, проведена між роллю суду, який розглядає справу по суті, і роллю найвищого суду. Суд каже, що двозначний спосіб формулювання звернення дає підстави вважати, що на найвищий суд перекладалося саме визначення правової проблеми, релевантної для вирішення справи. А втручання найвищого суду не може перетворитися на непрямий механізм усунення ролі суду, до якого справу подано на законних підставах.

Четвертий наслідок стосується порога складності. Суд повторює критерій зі своєї практики: правове питання має породжувати серйозні складності, які перешкоджали б ухваленню рішення, а не прості перешкоди, що їх можна усунути глибшим міркуванням судді у справі. А в цьому випадку, каже суд, саме ухвалі про звернення бракувало такого міркування.

П’ятий наслідок методологічний. Оцінювати складність правового питання не можна ізольовано: враховуються й попередні роз’яснення найвищого суду в подібних питаннях, які вже дають орієнтири тлумачення, зокрема через принципові мотиви.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

По суті, нічого. Правове становище Постанови Уряду № 582/2016 після набрання чинності Рамковим законом № 153/2017 залишається точно там, де було до звернення: питанням, яке кожен суд вирішує у своїй справі.

З погляду процедури рішення додає прецедент до конструкції, яку найвищий суд вибудовує вже багато років навколо прийнятності попереднього рішення. Він посилається в цьому сенсі на власні рішення 2018, 2021 і 2023 років, а власний внесок, це формулювання про перекладання визначення правової проблеми, яке він кваліфікує як неприйнятне.

Третє, що варто запам’ятати, це наведена процесуальна підстава. Суд співвідносить свій аналіз не лише зі ст. 519 і 520 Цивільного процесуального кодексу, а й із Надзвичайною постановою Уряду № 62/2024, ознака того, що режим прийнятності звернень тим часом було змінено.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Захищає роль судді, який розглядає справу по суті: визначення правової проблеми у власній справі залишається його завданням, а не завданням найвищого суду.
  • Прямо підтверджує, що рішення про неприйнятність породжують обов’язкові наслідки через свої мотиви, тож не є втраченим часом.
  • Нагадує перевірюваний критерій: складність має перешкоджати ухваленню рішення, а не лише ускладнювати його.
  • Пов’язує оцінку складності з попередньою судовою практикою, що відбиває охоту звертатися з питаннями, які вже з’ясовано.
  • Мотивування розлоге і містить посилання на джерела, тож ним може скористатися як орієнтиром кожен, хто готує звернення.

Що залишається проблемою

  • Питання по суті, доля норм 2016 року після рамкового закону 2017 року, залишається невирішеним на принциповому рівні.
  • Спори про оплату праці за цими нормами і далі можуть отримувати різні рішення від суду до суду.
  • Справа, яка породила звернення, чекала з 2023 до 2026 року, а тепер повертається до суду першої інстанції без відповіді.
  • Критерій «серйозні складності» за своєю природою залишається таким, що оцінюється в кожному випадку окремо.
  • Докір щодо двозначного формулювання не супроводжується зразком правильного формулювання, тож урок засвоюється через відмову.

Корисні поради

  1. Якщо ви є стороною спору про оплату праці, що спирається на норми 2016 року, не чекайте роз’яснення від найвищого суду: справа розглядається за тлумаченням того суду, до якого її подано.
  2. Адвокатам, які готують клопотання про звернення, варто формулювати правове питання одним точним запитанням, із зазначенням конкретної норми, а не як варіанти, між якими має обирати найвищий суд.
  3. Спершу перевірте, чи найвищий суд уже висловлювався з подібного питання: рішення прямо каже, що наявність попередніх роз’яснень входить в оцінку складності.
  4. Читайте мотиви рішень про неприйнятність, а не лише резолютивну частину. Суд підтверджує, що ці мотиви мають преюдиційну силу.
  5. Запам’ятайте поріг: складність має перешкоджати ухваленню рішення. Текст, який важко читається, але піддається тлумаченню через уважний аналіз, не виправдовує звернення.
  6. Для правильного цитування будьте уважні до індексів: йдеться про ст. 31, 33 і 34 Надзвичайної постанови Уряду № 57/2015, а не про статті 31, 33 і 34.

Часті запитання

Що вирішив Вищий касаційний суд?
Він відхилив як неприйнятне звернення Апеляційного суду Крайови, тобто не дав принципової відповіді на поставлене запитання.
Яким було запитання?
Чи продовжила Постанова Уряду № 582/2016, якою затверджено методологічні норми застосування деяких статей Надзвичайної постанови Уряду № 57/2015 про оплату праці з публічних коштів, породжувати юридичні наслідки після набрання чинності Рамковим законом № 153/2017.
Чому його відхилено?
Бо не було виконано вимогу існування справжнього правового питання зі ступенем складності, який виправдовував би попереднє рішення. Суд урахував також, що двозначне формулювання звернення перекладало на найвищий суд визначення релевантної правової проблеми.
Чи має рішення обов’язкову силу?
Так. Воно є обов’язковим згідно зі ст. 521 ч. (3) Цивільного процесуального кодексу, а мотиви, які пояснюють рішення про неприйнятність, мають преюдиційну силу.
Що буде зі справою в Крайові?
Вона розглядатиметься далі в суді, до якого її подано, і він сам витлумачить спірні норми.
Що означає «попереднє рішення з правового питання»?
Механізм, яким суд, що розглядає справу в останній інстанції, може попросити у Вищого касаційного суду принципове роз’яснення нового і складного правового питання, перш ніж вирішити справу. Його врегульовано ст. 519-521 Цивільного процесуального кодексу.
Який поріг складності вимагається?
Питання має породжувати серйозні складності, які перешкоджали б ухваленню рішення, а не прості перешкоди, що їх можна усунути глибшим аналізом судді у справі.
Чому рішення підписує інший суддя?
Бо суддю, яка головувала в колегії на дату ухвалення, було звільнено з посади у зв’язку з виходом на пенсію, і рішення підписує чинний голова Вищого касаційного суду.

Аналіз редакції

Рішення, по суті, це ввічливо дана лекція з процедури, і найцінніша його частина, це не резолютивна відповідь, а формулювання з останнього абзацу мотивування: втручання найвищого суду не може перетворитися на непрямий механізм усунення ролі суду, до якого справу подано на законних підставах. Це саме той ризик, який несе механізм попереднього рішення, і суд називає його без пом’якшень. Суддя, який не знає, що саме заважає йому у власній справі, не має про що питати, а якщо все ж питає, перекладає відповідальність, яку перекласти не можна.

Так само корисним є підтвердження, що рішення про неприйнятність діють через свої мотиви. Практика схильна ставитися до них як до нерішень; суд, посилаючись на власну практику 2021 року, каже, що це не так. Отже, той, хто розглядає спір за тими самими нормами, має більше, ніж відмову: має орієнтири, якими суд скористався, щоб до неї дійти.

Неприємним залишається час, витрачений на всю операцію. Справа, яка породила звернення, датована 2023 роком, рішення ухвалено в червні 2026 року і опубліковано в серпні, а наприкінці цього шляху питання по суті, чи породжує акт 2016 року наслідки після закону 2017 року, стоїть там само. Це не провина суду, який не може відповісти на погано поставлене запитання. Але практичний результат такий, що учасник справи в Крайові чекав три роки, щоб дізнатися, що чекати треба далі, а ризик розбіжних рішень з того самого питання залишається повним.

Що потрібно змінити

  • Фільтр форми на рівні суду, який звертається. Перевірка способу формулювання перед надсиланням справи дозволила б уникнути років очікування у зверненнях, які відпадають на прийнятності.
  • Публікація разом із рішеннями про неприйнятність стислого викладу вимог. Суд уже багато років повторює ті самі критерії; зведений посібник зробив би їх видимими до звернення, а не після.
  • Механізм сигналізування про розбіжність, що залишилася. Коли звернення відпадає з формальних підстав, але проблема по суті існує, було б корисно, щоб найвищий суд міг ініціювати касаційну скаргу в інтересах закону, яка не залежить від формулювання одного суду.
  • Внутрішні строки для складення і публікації рішень. Два місяці між ухваленням і публікацією у справі, яка чекала з 2023 року, додаються до вже великої затримки.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 714 від 27 серпня 2026 року 16 сторінок PDF, 111 KB акт починається на сторінці 6

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.