Коротко

  • Конституційний Суд відмовився перевіряти текст, який визначає, як актуалізують службові пенсії льотного складу цивільної авіації. Рішенням № 697 від 4 грудня 2025 року Суд відхиляє як неприйнятне заперечення, висунуте проти ст. 425 Закону № 223/2007, бо невдоволення двох пенсіонерів стосувалося насправді того, як Вищий касаційний суд обґрунтував своє рішення 2020 року. Відхилення як неприйнятного не каже, що текст конституційний. Воно каже, що обраним шляхом його не можна було зважити.
  • Кого це стосується. Професійний льотний склад цивільної авіації, який отримує службову пенсію на підставі Закону № 223/2007: пілоти і другі пілоти, пілоти-інструктори літаків Вищої школи цивільної авіації, бортпровідники, штурмани, бортмеханіки та бортінженери, оператори радіонавігації, парашутисти, інженери з приймання і контролю повітряних суден. Двоє авторів заперечення, Корнел Думітру і Корнел Васіле, вимагають у суді актуалізації пенсії у двох провадженнях, які розглядає Апеляційний суд Бухареста, сьома секція у справах щодо трудових спорів і соціального страхування.
  • Цифри і строки, які мають значення. Ст. 425 має ту саму редакцію від 7 серпня 2017 року, тобто вже 3.340 днів на дату опублікування рішення. За цією статтею найвищий суд відхилив як неприйнятні три звернення поспіль: Рішення № 61 від 26 жовтня 2020 року, Рішення № 198 від 26 травня 2025 року і Рішення № 331 від 29 вересня 2025 року. Між ухвалою про звернення в першій справі, від 12 січня 2022 року, і проголошенням рішення Конституційного Суду минуло 1.422 дні, а до опублікування ще 299. Попри це, у 2026 році службові пенсії в цивільній авіації не актуалізують зовсім, і підставою є не ст. 425, а ст. XXX ч. (4) Закону № 141/2025. Від 29 вересня 2026 року рішення є остаточним і загальнообов’язковим.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 697 від 4 грудня 2025 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 425 Закону № 223/2007 про статус професійного льотного складу цивільної авіації Румунії, у тлумаченні, наданому Рішенням № 61 від 26 жовтня 2020 року, ухваленим Вищим касаційним судом — Колегією з вирішення правових питань
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial), частина I, № 825 від 29 вересня 2026 року, сторінки 2-4
Ухвалено: 4 грудня 2025 року, одностайно
Остаточне та загальнообов’язкове: 29 вересня 2026 року, дата опублікування

Пілот, який виходить на пенсію, має в законі просту обіцянку: його пенсію щороку актуалізують на ставку інфляції. Чого він не має, це відповіді на запитання «інфляція якого року», а Конституційний Суд вирішив, що й він її дати не може. Рішення № 697 від 4 грудня 2025 року, опубліковане 29 вересня 2026 року, відхиляє як неприйнятне заперечення, висунуте двома колишніми членами льотного складу проти ст. 425 Закону № 223/2007. Це друге таке відхилення за той самий тиждень: 28 вересня 2026 року з’явилося рішення, яким Суд відмовився, теж як від неприйнятного, висловитися щодо тексту, який дозволяє Сенатові кілька разів вимагати переслідування того самого колишнього міністра. Різниця між відхиленням як необґрунтованого і відхиленням як неприйнятного велика, і сказати її варто з першого рядка: «необґрунтоване» означає, що текст зважили і він пройшов перевірку, «неприйнятне» означає, що його не зважували взагалі.

Заперечення дійшло до Суду двома шляхами. Перший, ухвалою від 12 січня 2022 року, постановленою Апеляційним судом Бухареста, сьомою секцією у справах щодо трудових спорів і соціального страхування, у справі № 24.599/3/2020, у провадженні, в якому Корнел Думітру вимагав актуалізації службової пенсії. У Конституційному Суді справа дістала номер 393D/2022. Другий, ухвалою від 19 грудня 2022 року, постановленою тією самою секцією у справі № 25.004/3/2020, на вимогу Корнела Васіле, теж щодо актуалізації пенсії. Там конституційна справа дістала номер 476D/2023 і була об’єднана з першою, на підставі ст. 53 ч. (5) Закону № 47/1992 про організацію і діяльність Конституційного Суду.

Оспорений текст має дві фрази: «Pensia de serviciu se actualizează, din oficiu, în fiecare an, cu rata medie anuală a inflației, indicator definitiv, cunoscut la data de 1 ianuarie a fiecărui an în care se face actualizarea și comunicat de Institutul Național de Statistică. Dacă în urma actualizării rezultă o pensie mai mică, se păstrează pensia aflată în plată.» Тобто службову пенсію актуалізують у силу посади, щороку, на середньорічну ставку інфляції, остаточний показник, відомий на перше січня кожного року, в якому роблять актуалізацію, і повідомлений Національним інститутом статистики; а якщо після актуалізації виходить менша пенсія, зберігають ту, що виплачується. На папері механізм автоматичний, який не потребує від пенсіонера жодної заяви. На практиці затор сидить у третій комі.

Середньорічна ставка інфляції, як остаточний показник, це число, яке закривається аж після того, як завершився рік, до якого воно належить, тобто після 31 грудня. Закон вимагає, щоб вона була вже відома на 1 січня і повідомлена Національним інститутом статистики. Сам найвищий суд констатував у пункті 65 Рішення № 61 від 26 жовтня 2020 року, що інститут не повідомляє показник на 1 січня, але назвав це простою фактичною обставиною, яка не має сили перетворити показник на такий, що визначається інакше. Інакше кажучи: дата із закону не зсувається через те, що дійсність у неї не вміщається.

Звідси два можливі прочитання, які найвищий суд описав у пункті 58 того самого рішення. Перше: застосовують ставку року, що безпосередньо передував актуалізації, навіть якщо на 1 січня її ще не опублікували, тож пенсійна каса чекає повідомлення і аж тоді актуалізує. Друге: застосовують останню ставку, відому на 1 січня, а це неминуче ставка давнішого року. Для пенсіонера різниця не академічна: у ці прочитання потрапляють роки з інфляцією в кілька відсотків і роки з інфляцією понад десять, а результат залишається в пенсії до кінця життя, бо актуалізацію застосовують до суми, що виплачується.

Те, що найвищий суд зробив 2020 року, це та частина, яка обурила. Він відхилив звернення як неприйнятне, мотивуючи, у пунктах 57 і 71, що текст ясний, що він не становить труднощів у тлумаченні і що, отже, його втручання не потрібне. Але перед тим, як дійти туди, він сказав у пунктах 59-68, що перше прочитання вводить новий критерій, якого закон не має, і що показник має бути і відомим на 1 січня, і повідомленим. Він відмовився розв’язати питання, а потім пояснив, як його слід було б розв’язати. Наприкінці рішення несе друковану позначку «Obligatorie, potrivit dispozițiilor art. 521 alin. (3) din Codul de procedură civilă», тобто «обов’язкове» за Цивільним процесуальним кодексом, хоча ст. 521 ч. (3) оголошує обов’язковим «dezlegarea dată chestiunilor de drept», тобто розв’язання, дане правовим питанням, а тут жодного дано не було.

Автори заперечення пішли цією ниткою. Вони твердили, що своїми мотивами найвищий суд додав до закону умову, якої законодавець не ставив, а саме щоб дата 1 січня застосовувалася і до повідомлення, не лише до обізнаності, у день, коли установи не працюють. І показали, що друге прочитання, якому мотиви віддають перевагу, не дає одного-єдиного результату: якщо відмовитися від року, що безпосередньо передував, лишається обирати з усіх показників, опублікованих від 1990 року, тобто 28 значень для актуалізації, зробленої 2019 року, без жодного критерію, який сказав би, за який із них братися. Понад це вони додали фактичну констатацію: найвищий суд уже не може повернутися до питання, бо він уже висловився, а Парламент не втрутився з яснішим текстом.

Позиції у справі були незвично розпорошені. Та сама секція Апеляційного суду Бухареста дала дві протилежні думки: у справі № 393D/2022 вона визнала заперечення обґрунтованим, через порушення стандартів якості закону, а у справі № 476D/2023 необґрунтованим, посилаючись на Рішення Конституційного Суду № 302 від 2022 року, за яким не існує основоположного права на актуалізацію чи індексацію службової пенсії, ані на певний її розмір. Представник Прокуратури просив відхилити заперечення як необґрунтоване, а не як неприйнятне. Голови обох палат Парламенту, Уряд і Народний адвокат не надіслали жодної позиції, хоча ст. 30 ч. (1) Закону № 47/1992 передбачає надсилання ухвал саме для цього.

Відповідь Суду вміщається в чотири пункти, з 28 до 31. Критика цілить не в закон, а в мотивування судового рішення, а конституційний контроль туди не сягає. Суд повторює свою відмінність із Рішення № 96 від 16 березня 2023 року, пункт 26: одна річ критикувати рішення найвищого суду, інша критикувати текст закону в обов’язковому тлумаченні, яке рішення йому дало. Перший варіант до його компетенції не належить. Межа походить, за Рішенням № 397 від 18 червня 2020 року, пункт 18, зі ст. 1 ч. (4) Конституції, яка закріплює поділ влади, і зі ст. 126 ч. (1), за якою правосуддя здійснюють Вищий касаційний суд та інші судові інстанції. Висновок, оснований на ст. 29 ч. (1) Закону № 47/1992: заперечення є неприйнятним.

Наслідки, які це має

У законі не змінюється жодна літера. Ст. 425 лишається точно такою, якою була, а територіальні пенсійні каси й далі застосовують її так, як застосовували. Юридичний наслідок відхилення як неприйнятного полягає в тому, що поставлене запитання не отримує конституційної відповіді, ані в один бік, ані в інший. Ніхто не може сказати, після 29 вересня 2026 року, що ст. 425 визнано конституційною, бо її не розглядали.

Другий наслідок це той, що має практичну вагу для справи, яка триває, і він сприятливіший, ніж здається з першого прочитання. Мотиви Рішення № 61 від 26 жовтня 2020 року не є обов’язковими для судді. Ст. 521 ч. (3) Цивільного процесуального кодексу зв’язує суди «розв’язанням, даним правовим питанням», а там жодного розв’язання дано не було: звернення відхилили як неприйнятне, з мотивів, що нібито немає труднощів у тлумаченні. Тож адвокат і далі може обстоювати перед апеляційним судом перше прочитання, те зі ставкою року, що безпосередньо передував, не порушуючи обов’язкового розв’язання. Натомість уже немає сенсу просити передати те саме питання найвищому судові чи Конституційному Судові з тих самих підстав: обидва вже відповіли, і обидва відповіли, що не висловлюються.

Третій наслідок гіркіший і з рішення не видно. У 2026 році актуалізації не буде однаково, хоч би яким було прочитання. Ст. XXX ч. (4) Закону № 141/2025 про деякі фіскально-бюджетні заходи, опублікованого в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 699 від 25 липня 2025 року, передбачає, що, як відступ від ст. 425 Закону № 223/2007, у 2026 році службові пенсії, призначені за умовами закону, не актуалізують на середньорічну ставку інфляції. Таке саме зупинення діяло на 2025 рік, за ст. XVI ч. (4) Надзвичайної постанови Уряду № 156/2024, опублікованої в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 1334 від 31 грудня 2024 року, і на 2021 рік, за ст. VIII ч. (1) Надзвичайної постанови Уряду № 226/2020, опублікованої в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 1332 від 31 грудня 2020 року. Отже, справи, що тривають, судять за минулі роки і за різниці, які тоді лишилися невиплаченими, а не за цей рік.

Четвертий наслідок це наслідок прецеденту. Мотивування стає поряд із Рішенням № 397 від 18 червня 2020 року і Рішенням № 96 від 16 березня 2023 року і зміцнює вже твердо прокладену лінію: хто хоче оскаржити тлумачення найвищого суду в Конституційному Суді, має показати, що саме в тексті закону, прочитаному в тому тлумаченні, порушує Основний Закон. Невдоволення тим, як було написане мотивування, дверей не відчиняє, хоч би яким виправданим воно було.

Наслідки течуть від опублікування, за ст. 147 ч. (4) Конституції, яка передбачає, що рішення Конституційного Суду публікують в Офіційному віснику Румунії і що від дати опублікування вони є загальнообов’язковими і мають силу лише на майбутнє. Релевантна дата це 29 вересня 2026 року, а не 4 грудня 2025 року, коли рішення проголосили.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

Цим рішенням нічого. Що змінилося, і звідки походить увесь затор, це сам текст, переписаний 7 серпня 2017 року.

До того ст. 425 звучала інакше. Редакція, запроваджена пунктом 1 ст. I Закону № 83/2015, опублікованого в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 270 від 22 квітня 2015 року, говорила: «Pensia de serviciu se actualizează, din oficiu, în fiecare an, odată cu modificarea valorii punctului de pensie, cu procentul corespunzător ratei inflației utilizat la stabilirea valorii punctului de pensie, conform prevederilor Legii nr. 263/2010 privind sistemul unitar de pensii publice, cu modificările și completările ulterioare.» Тобто службову пенсію актуалізували щороку, разом зі зміною вартості пенсійного бала, на відсоток, що відповідає ставці інфляції, використаній при встановленні вартості пенсійного бала за законом про єдину систему державних пенсій. Отже, актуалізацію було причеплено до іншого механізму, механізму пенсійного бала з державної системи, і до відсотка, який там застосовували. Ст. I Надзвичайної постанови Уряду № 59/2017, опублікованої в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 648 від 7 серпня 2017 року, замінила фразу нинішньою, яка сама описує показник, уже не відсилаючи до іншого акта, і ставить його в залежність від календарної дати.

Різниця по суті це різниця в типі норми. Старий текст відсилав до значення, встановленого в іншому місці, і його вада була іншої природи: починаючи з Надзвичайної постанови Уряду № 1/2013, вартість пенсійного бала вже не виводили за формулою із Закону № 263/2010, а фіксували прямо законом, у вигляді підвищення, як показав найвищий суд у Рішенні № 198 від 26 травня 2025 року, у пунктах 50 і 51. Новий текст уже ні від кого не залежить, але вимагає того, чого не буває: остаточного числа про рік, який завершився кількома годинами раніше. Законодавець замінив механізм, що більше не працював, на інший, який працювати не може.

Натомість текст лишився незмінним дев’ять років. Останній дотик до ст. 425 це той, що від 7 серпня 2017 року, а між ним і 29 вересня 2026 року минуло 3.340 днів. За весь цей проміжок єдиними втручаннями законодавця в цю актуалізацію були щорічні зупинення, які спиняють її цілком, а не роз’яснення, які сказали б пенсійній касі, за яким показником рахувати.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Межа компетенції лишається ясно прокладеною. Суд повторює, що не переглядає мотивування судового рішення, а це вберігає суди від другого рівня контролю над їхніми міркуваннями і зберігає поділ влади зі ст. 1 ч. (4) Конституції.
  • Текст не отримує штампа конституційності, на який не заслуговує. Відхилення як необґрунтованого закрило б розмову про ясність ст. 425 на багато років. Неприйнятність лишає двері відчиненими для заперечення, сформульованого правильно, тобто спрямованого проти тексту, а не проти мотивування.
  • Суддя, який розглядає справу по суті, лишається вільним. Оскільки найвищий суд нічого не розв’язав, ст. 521 ч. (3) Цивільного процесуального кодексу його не зв’язує, тож він може обрати прочитання, яке вважає правильним, і мотивувати його у своїй справі.
  • Одностайність і коротке мотивування дають передбачуваність. Хто готує подібну справу, дізнається з трьох пунктів, чого немає сенсу пробувати.

Що залишається проблемою

  • Запитання по суті лишається без відповіді від жодного органу. Найвищий суд сказав, що воно недостатньо складне, щоб його розв’язувати, Конституційний Суд, що це не його компетенція, а Парламент не змінив текст за 3.340 днів.
  • Свобода судді, який розглядає справу по суті, обертається на неоднакову практику. Стається саме те, чому мало запобігти попереднє рішення: дві колегії тієї самої секції Апеляційного суду Бухареста дали, в об’єднаних тут справах, протилежні думки щодо того самого заперечення.
  • Тривалість нищить виграш. Від першої ухвали про звернення, від 12 січня 2022 року, до опублікування минув 1.721 день, тобто чотири роки, вісім місяців і 17 днів. Пенсіонер, який чекав роз’яснення, дістав, через понад чотири з половиною роки, відповідь, що запитання було поставлене неправильно.
  • Щорічні зупинення випорожнюють право від змісту. На 2021, 2025 і 2026 роки актуалізацію спинили трьома різними актами. Право, яке часто зупиняють, стає обіцянкою, залежною від бюджету року, а не правилом.
  • Позовна давність працює проти пенсіонера. Поки ніхто не з’ясовує показник, різниці за давні роки наближаються до загального трирічного строку позовної давності, і частина вимоги згасає, поки справа чекає.

Корисні поради

  1. Вимагайте від територіальної пенсійної каси рішення про актуалізацію, письмово, за кожний рік. Актуалізацію роблять у силу посади, тож за кожний рік акт або є, або його немає. Без тих рішень не можна показати, який показник застосували фактично і від якої дати, а без цього не можна порахувати різницю.
  2. Не будуйте позов на мотивуванні Рішення № 61 від 26 жовтня 2020 року, ані за, ані проти. Те рішення відхилило звернення як неприйнятне, тож воно не містить обов’язкового розв’язання. Аргумент спирається на текст ст. 425 і на фактичну обставину, що остаточний показник не може існувати на 1 січня.
  3. Спершу перевірте, чи рік, за який ви заявляєте вимогу, не був роком зупинення. На 2021, 2025 і 2026 роки актуалізацію спинили прямим відступом. Вимога за такий рік програє з самого початку, хоч би яким добрим був аргумент про показник.
  4. Не дайте давнім рокам спливти за давністю. Грошові різниці пенсії вимагають у загальний трирічний строк позовної давності, який біжить для кожного місячного платежу окремо. Якщо справа затягується, окрема заява за найдавніші роки спиняє перебіг строку.
  5. Якщо все ж хочете конституційний шлях, змініть ціль критики. З такого рішення дізнаєшся точно, що не працює: заперечення, спрямоване проти того, як було мотивоване судове рішення, є неприйнятним. Треба показати, що саме зі ст. 425, прочитаної в тлумаченні, яке застосовують суди, порушує певну конституційну норму, з поясненням порушення.
  6. Ідіть законодавчим шляхом, паралельно. Єдине розв’язання, яке закриває проблему для всіх, це зміна тексту. Професійні об’єднання в авіації можуть письмово просити профільне міністерство і комісії з питань праці в Парламенті замінити умову «cunoscut la data de 1 ianuarie», тобто «відомий на перше січня», формулюванням, яке вказує рік відліку і місяць застосування.
  7. Зберігайте всі повідомлення Національного інституту статистики, на які посилаєтеся. Дата повідомлення середньорічної ставки інфляції це доказовий елемент, а не дрібниця, бо на ній тримається аргумент, що показник не був відомий на 1 січня.

Часті запитання

Чи це рішення змінює мою пенсію?
Ні. Воно не змінює жодної суми і не зобов’язує жодну пенсійну касу щось зробити. Це процесуальне рішення, яким Конституційний Суд каже, що не може розглянути критику в тому вигляді, в якому її сформулювали.
Отже, ст. 425 є конституційною?
Так сказати не можна. Відхилення як неприйнятного не містить жодного вироку щодо тексту. Якби його відхилили як необґрунтоване, тоді так, текст був би підтверджений щодо наведеної критики.
Чи можу я ще раз висунути заперечення про неконституційність тієї самої статті?
Так. Ст. 29 ч. (3) Закону № 47/1992 забороняє лише заперечення щодо положень, уже визнаних неконституційними попереднім рішенням. Тут нічого не встановлено. Але критику треба спрямувати проти тексту закону і мотивувати на конкретній конституційній нормі, а не проти мотивування судового рішення.
Чи суддя в моїй справі зобов’язаний застосувати прочитання з мотивів найвищого суду?
Ні. Ст. 521 ч. (3) Цивільного процесуального кодексу робить обов’язковим лише розв’язання, дане правовому питанню, а Рішення № 61 від 26 жовтня 2020 року відхилило звернення як неприйнятне, тож нічого не розв’язало. На практиці багато судів усе ж ідуть за мотивами, тому протилежний аргумент треба розписати докладно.
За якою ставкою актуалізують мою пенсію у 2026 році?
За жодною. Ст. XXX ч. (4) Закону № 141/2025 передбачає, що, як відступ від ст. 425 Закону № 223/2007, у 2026 році службові пенсії, призначені за умовами закону, не актуалізують на середньорічну ставку інфляції.
Хто належить до професійного льотного складу цивільної авіації?
За ст. 4 Закону № 223/2007: пілоти, зокрема командир повітряного судна і другий пілот, пілоти-інструктори літаків Вищої школи цивільної авіації, штурмани, бортмеханіки та бортінженери, оператори радіонавігації, бортпровідники, парашутисти та інженери з приймання і контролю повітряних суден.
Що, власне, вирішив найвищий суд 2020 року?
Він відхилив як неприйнятне звернення Апеляційного суду Бухареста у справі № 15.798/3/2019, вважаючи, що текст ясний і що немає труднощів у тлумаченні, які виправдовували б його втручання. Рішення опублікували в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 132 від 9 лютого 2021 року.
Чи пробував хтось після 2020 року?
Так, двічі, без результату. Рішенням № 198 від 26 травня 2025 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 670 від 17 липня 2025 року, відхилили як неприйнятне звернення Апеляційного суду Констанци. Потім Рішенням № 331 від 29 вересня 2025 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 987 від 27 жовтня 2025 року, відхилили, теж як неприйнятне, звернення Апеляційного суду Бухареста.

Помилки та невідповідності в опублікованому тексті

  • Назва і резолютивна частина рішення припускають тлумачення, якого юридично не існує. Обидві говорять про ст. 425 «în interpretarea dată prin Decizia nr. 61 din 26 octombrie 2020», тобто в тлумаченні, даному тим рішенням. Тільки що те рішення відхилило звернення як неприйнятне, а ст. 521 ч. (3) Цивільного процесуального кодексу робить обов’язковим лише «dezlegarea dată chestiunilor de drept», тобто розв’язання, дане правовим питанням. Не давши жодного розв’язання, рішення 2020 року не могло надати текстові обов’язкового тлумачення. Різниця не стилістична: у пункті 29 Суд будує свій аналіз саме на відмінності з Рішення № 96 від 16 березня 2023 року між критикою, спрямованою на рішення найвищого суду, і критикою, спрямованою на текст «în interpretarea obligatorie conferită» ним, тобто в обов’язковому тлумаченні, яке воно йому надало, а другої гіпотези тут бути не могло. Два наведені прецеденти це підтверджують: Рішення № 96/2023 стосувалося задоволеної касаційної скарги в інтересах закону, а Рішення № 397 від 18 червня 2020 року стосувалося Рішення № 30 від 17 жовтня 2016 року, яким найвищий суд справді щось установив. Добросовісний читач не може дізнатися з тексту, чи ст. 425 «în interpretarea dată prin Decizia nr. 61/2020» є об’єктом контролю, який можна знову винести на розгляд Суду, чи таким, якого ніколи не існувало.
  • Резолютивна частина охоплює, щодо одного з авторів, більше, ніж було передано Судові. За пунктом 8, у справі № 24.599/3/2020 суд звернувся до Суду із запереченням щодо ст. 425 «astfel cum au fost modificate prin Ordonanța de urgență a Guvernului nr. 59/2017», тобто в редакції надзвичайної постанови Уряду, без жодного посилання на рішення найвищого суду. Лише друга ухвала, та від 19 грудня 2022 року, додає тлумачення. Пункт 25 переписує предмет для обох справ, виводячи його з мотивування, а резолютивна частина відхиляє, щодо обох авторів, заперечення щодо тексту в тлумаченні, наданому Рішенням № 61/2020. Лишається неясним, що сталося з критикою, спрямованою на текст сам собою, у редакції постанови 2017 року: чи її відхилили, не назвавши, чи її не розглядали і її можна висунути знову.

Аналіз редакції

Рішення, у своїй літері, правильне і передбачуване. Конституційний Суд не має інструмента, яким можна виправити судове мотивування, а автори заперечення просили саме цього. Проблема не в розв’язанні, а в тому, що воно показує про повний шлях дуже простого запитання, поставленого людьми, які не винні в тому, як написано текст: інфляцією якого року актуалізують їхню пенсію. 26 жовтня 2020 року найвищий суд сказав, що запитання недостатньо складне, щоб заслуговувати на розв’язання, і повторив відмову 26 травня 2025 року та 29 вересня 2025 року. Конституційний Суд сказав 4 грудня 2025 року, що це не його справа. Парламент не сказав нічого. Троє воріт, усі зачинені, на тій самій фразі з 39 слів.

Дві цифри, яких акт не показує, пояснюють краще за будь-який аргумент, чому механізм не може працювати так, як написано. Перша: ст. 425 має ту саму редакцію від 7 серпня 2017 року, тобто вже 3.340 днів на дату опублікування цього рішення, і за весь цей час єдиними втручаннями законодавця в актуалізацію були зупинення на 2021, 2025 і 2026 роки, тобто точна протилежність роз’яснення. Друга: якщо прийняти прочитання, якому мотиви 2020 року віддають перевагу, тобто останню ставку, відому на 1 січня, критерій не дає єдиного результату, бо всі ставки, опубліковані від 1990 року, відомі на ту дату. Автори налічили 28 значень для актуалізації, зробленої 2019 року, і підрахунок перевіряється: від 1990 до 2017 включно є 28 років. Критерій, який допускає 28 відповідей, це не критерій.

Варто подивитися і на співвідношення між строками, які система накладає на пенсіонера, і тими, які вона дозволяє собі. Пенсіонер має три роки, щоб вимагати різниці, а строк біжить місяць за місяцем, тож він постійно втрачає частину вимоги, поки чекає. Справа Корнела Думітру пролежала 1.422 дні від ухвали про звернення до проголошення, потім ще 299 днів до опублікування, тобто 1.721 день загалом, чотири роки, вісім місяців і 17 днів. За цей проміжок щонайменше один із трьох років, за які він міг би вимагати різниці, сплив за давністю. А наприкінці нього отримана відповідь суті не торкається.

Остання заувага стосується неточності, яка передається далі. У пункті 68 Рішення № 61 від 26 жовтня 2020 року найвищий суд говорить про запровадження ст. 425 Закону № 223/2007 надзвичайною постановою 2017 року. Статтю тоді не запроваджували: її запровадили пунктом 1 ст. I Закону № 83/2015, з геть іншим змістом, а постанова 2017 року лише її змінила. Різниця має наслідки, бо для пенсій, призначених між 22 травня 2015 року і 6 серпня 2017 року, постає запитання, за яким текстом актуалізують період до постанови, а це і є предметом звернення, відхиленого Рішенням № 198 від 26 травня 2025 року. Опублікований тепер текст переймає формулювання 2020 року, не виправляючи його.

Що потрібно змінити

  • Щоб ст. 425 називала рік відліку і місяць застосування. Формулювання на кшталт «на середньорічну ставку інфляції, повідомлену Національним інститутом статистики за попередній календарний рік, починаючи з пенсії наступного місяця після повідомлення» усуває обидва прочитання, а з ними і спори. Зразок уже існує: ст. 47 Закону № 223/2007, у редакції, чинній на 29 грудня 2009 року, передбачала актуалізацію в березні кожного року на відсоток, який повністю покривав ставку інфляції попереднього року.
  • Щоб закон сказав, що стається, коли показник надходить пізніше за актуалізацію. Або перегляд у силу посади, з виплатою різниці, або пряме правило, що перегляду немає. Запитання надіслали найвищому судові і воно лишилося без відповіді, а пенсійні каси сьогодні вирішують кожна на свій розсуд.
  • Щоб щорічне зупинення актуалізації більше не робили відступами, розсипаними по фіскально-бюджетних законах. Три зупинені роки трьома різними актами, кожен зі своєю статтею і частиною, роблять право важким для відстеження навіть юристові. Якщо актуалізацію треба спинити, місце правила в Законі № 223/2007, а не в статті XXX закону про фіскально-бюджетні заходи.
  • Щоб рішення найвищого суду про відхилення як неприйнятного більше не несли позначки обов’язковості. Друкована формула «Obligatorie, potrivit dispozițiilor art. 521 alin. (3) din Codul de procedură civilă» на рішенні, яке нічого не розв’язує, породжує саме ту плутанину, що й у цій справі: сторони і суди трактують мотиви як розв’язання, хоч закон не дає їм такого наслідку.
  • Щоб цитування рішень Конституційного Суду у власних його актах було повним. У пункті 20 рішення посилається на Рішення № 302 від 2022 року без дня, місяця і реквізитів опублікування, хоча в усьому іншому тексті решту рішень ідентифіковано повністю. Ідеться про Рішення № 302 від 18 травня 2022 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 804 від 16 серпня 2022 року. Читач без доступу до юридичної бази даних його не знайде.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 825 від 29 вересня 2026 року, сторінки 2-4 16 сторінок PDF, 132 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.