П’ять днів, щоб оскаржити тимчасовий припис: Конституційний Суд пояснює, чому строк спливає ще до отримання рішення

У вас є п’ять днів з дня проголошення рішення, щоб оскаржити тимчасовий припис, хоча письмове рішення до вас ще не надійшло. Конституційний Суд каже, що правило є конституційним, бо в ті п’ять днів треба лише подати скаргу, а обґрунтування можна подати пізніше. Заперечення висунула Громадська асоціація «Аквіла» (Asociația Civică Acvila) з Бухареста, від власного імені та за Дана Міхалашку (Dan Mihalașcu) і Йонуца Вірджіла Стана (Ionuț Virgil Stan), поряд із Лауренціу Апостолом (Laurențiu Apostol), Кетеліном Іринелом Белеуке (Cătălin Irinel Bălăucă) та Даном Безеваном (Dan Băzăvan), у справі Вищого касаційного суду, Секція адміністративного та податкового спорів. Це третє рішення, опубліковане того самого дня, яке стосується способів оскарження та завершальних стадій процесу, після того, яким при складанні покарань суд знову шукає більш м’який кримінальний закон. Рішення № 53 від 22 січня 2026 року було опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 605 від 24 липня 2026 року.

Оскаржений текст це ст. 1.000 ч. (1) Цивільного процесуального кодексу: якщо спеціальні закони не передбачають іншого, тимчасовий припис підлягає лише апеляції, у строк 5 днів з дня проголошення рішення, коли його ухвалено з викликом сторін, і з дня вручення, коли його ухвалено без їх виклику. Коли заяву розглядає в першій інстанції апеляційний суд, способом оскарження є касаційна скарга (recurs), згідно з ч. (4) тієї самої статті, але правило обчислення строку залишається тим самим.

Автори заперечення поскаржилися на річ, яка звучить розумно: на дату проголошення рішення ви не знаєте мотивів суду, бо рішення ще не викладене письмово. Як оскаржити за п’ять днів результат, мотивів якого ви не читали? Вони зазначили також, що деякі суди проголошують рішення у нарадчій кімнаті, а не у відкритому судовому засіданні, що ще більше ускладнює вчасне з’ясування результату. Вони послалися на правову державу, законність, рівність у правах, вільний доступ до правосуддя та використання способів оскарження, тобто на ст. 1 ч. (3) і (5), ст. 16, ст. 21 та ст. 129 Конституції, прочитані крізь призму права на ефективний засіб юридичного захисту з Європейської конвенції з прав людини.

Суд, який звернувся до Конституційного Суду, Вищий касаційний суд, вважав заперечення необґрунтованим. Прокуратура просила про те саме. Голови двох палат Парламенту, Уряд та омбудсмен своїх позицій не надіслали.

Наслідки, які це має

Перший наслідок найкорисніший на практиці. Суд зазначив, що ст. 1.000 ч. (1) читається разом зі ст. 470 ч. (5) Цивільного процесуального кодексу: коли строк спливає від іншого моменту, ніж вручення рішення, обґрунтування подається у строк такої самої тривалості, який спливає від фактичного вручення. Отже, протягом 5 днів з дня проголошення рішення ви подаєте апеляційну або касаційну скаргу, а обґрунтування подаєте за інші 5 днів від отримання письмового рішення.

Другий наслідок полягає в тому, що рішення все одно надходить сторонам, без потреби його просити. Згідно зі ст. 427 ч. (1) того самого кодексу, рішення в процедурі тимчасового припису вручається за службовим обов’язком, щойно його викладено та підписано, незалежно від того, ухвалено його з викликом чи без нього.

Третій наслідок стосується сторони, яку було викликано і яка не поцікавилася результатом. Суд сказав ясно, що відсутність належної старанності викликаної сторони, яка не подає скаргу на умовах закону, не є вадою неконституційності. Інакше кажучи, короткий строк не компенсують пасивністю.

Четвертий наслідок пов’язаний з логікою процедури. Тимчасовий припис це швидкий шлях, яким суд вживає тимчасових заходів у невідкладних випадках, на підставі видимості права. Короткий строк оскарження є частиною цієї конструкції, а законодавець має свободу, згідно зі ст. 126 і ст. 129 Конституції, врегулювати способи оскарження з іншою будовою, ніж у загальному праві.

П’ятий наслідок процесуальний. Рішення є остаточним та загальнообов’язковим з дня опублікування, і та сама критика більше не може бути винесена на розгляд Суду. Заперечення, що спиралися на надто короткий строк, залишаються без цього аргументу.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У праві не змінюється нічого. Суд встановив, що не з’явилося нових елементів порівняно з Рішенням № 3 від 14 січня 2016 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 170 від 7 березня 2016 року, яким ті самі положення вже було перевірено, теж із рішенням про відхилення.

Що додає рішення 2026 року, так це пряме поширення міркування на recurs. Коли заяву про тимчасовий припис розглядає в першій інстанції апеляційний суд, способом оскарження є вже не апеляція, а recurs, згідно зі ст. 1.000 ч. (4). Суд сказав, що аргументи 2016 року залишаються чинними і там, отже, правило про строк 5 днів плюс обґрунтування від вручення застосовується так само.

Другий новий елемент це давність законодавчого рішення, яку Суд простежує до Цивільного процесуального кодексу 1865 року. Ст. 582 ч. (1) того кодексу передбачала той самий строк 5 днів, обчислюваний так само, а його конституційність підтверджувалася неодноразово, зокрема Рішенням № 762 від 12 травня 2009 року та Рішенням № 333 від 25 березня 2010 року.

Варто запам’ятати і те, чого Суд не аналізував. Посилання на ст. 1 ч. (3) і (5) Конституції визнано суто формальним, без обґрунтування порушення. Суд нагадав, посилаючись на Рішення № 785 від 16 червня 2011 року та Рішення № 1.313 від 4 жовтня 2011 року, що просте перелічення конституційних текстів не є справжньою критикою, а якби він її все ж проаналізував, то здійснив би контроль за службовим обов’язком, який йому не дозволений. Посилання на ст. 10 Конституції відхилено одразу: той текст стосується міжнародних відносин Румунії, отже, не має стосунку до процедури.

Переваги та недоліки

Корисні поради

Часті запитання