Коротко
- Колекція з 45 робіт скульптора Constantin Antonovici, 21 скульптура і 24 малюнки, переходить до публічної власності держави та в управління Міністерства культури.
- Колекцію придбано у 2024 році, і в державному інвентарному переліку її оцінено в 110 700 леїв, тобто менш ніж 2 500 леїв за роботу.
- Передання відбувається за протоколом, протягом 30 днів від набрання чинності, а централізований інвентарний перелік державного майна змінюється відповідно.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 703 від 25 серпня 2026 року
Набирає чинності: 25 серпня 2026 року
Гіпсові сови Constantin Antonovici, учня Brâncuși, офіційно переходять до державної спадщини: 45 робіт, серед яких «Marele Brâncuși și coloana infinitului» («Великий Brâncuși і Нескінченна колона»), оцінених загалом у 110 700 леїв. Постанова Уряду № 656/2026, опублікована в Офіційному віснику Румунії № 703 від 25 серпня 2026 року, вносить колекцію до централізованого інвентарного переліку майна, що перебуває в публічній власності держави, і передає її в управління Міністерства культури. Це друге цього літа втручання Парламенту та Уряду в царину культурної пам’яті, після закону, який проголосив Aurel Munteanu героєм-мучеником.
Antonovici працював у майстерні Constantin Brâncuși в Парижі, а згодом у Сполучених Штатах. Сова, це мотив, який найчастіше повертається в його творчості, і колекція, що тепер увійшла до державної спадщини, містить її в семи скульптурних варіантах та ще в чотирьох малюнках.
Колекцію придбано у 2024 році на підставі Наказу міністра культури № 2.944/2024, а інвентарну вартість внесено до фінансово-бухгалтерського обліку у 2025 році. Адреса, зазначена в додатку, це Бухарест, сектор 3, бульвар Unirii, № 22.
Наступного дня статус ще чотирьох об’єктів публічної власності змінили Постанови Уряду № 645, 646, 654 і 660/2026.
Наслідки, які це має
Перший наслідок правовий. Колекція переходить до публічної власності держави, а це означає, що вона стає невідчужуваною, на неї не можна звернути стягнення і на неї не поширюється набувальна давність, відповідно до Цивільного кодексу.
Другий наслідок адміністративний. Право управління переходить до Міністерства культури з прямо визначеним призначенням, популяризацією рухомої культурної спадщини.
Третій наслідок стосується інвентаризації. Номер в обліку Міністерства фінансів ще належить присвоїти, а код класифікації, це 8.24.06.
Четвертий наслідок, це строк. Передання і приймання здійснюються за протоколом, укладеним між заінтересованими сторонами, протягом 30 днів від набрання чинності, тобто до 24 вересня 2026 року.
П’ятий наслідок бухгалтерський. Міністерство культури разом із Міністерством фінансів змінюють додаток № 6 до Постанови Уряду № 1.705/2006, того, що містить централізований інвентарний перелік майна в публічній власності держави.
Шостий наслідок стосується змісту колекції. 21 скульптуру виконано з гіпсу, патинованого гіпсу та дерева, а найбільша з них, «Bufniță uriașă» («Гігантська сова»), має 247,65 сантиметра. 24 малюнки та ескізи виконано олівцем, конте, гуашшю, пастеллю та вугіллям, деякі на кальці.
Сьомий наслідок документальний. Додаток фіксує також власноручний напис художника на одній з робіт, на «Plângerea lui Iisus» («Оплакування Ісуса»): «ATENȚIE! Piatră de marmorat» («УВАГА! Камінь для мармурування»). Спадщина під водою дістала своє власне відкриття у вересні 2026 року: установи без водолазів можуть знову просити дозволи на підводні дослідження.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
Перша зміна стосується правового режиму. Досі колекція значилася як майно, придбане міністерством у 2024 році. Від 25 серпня 2026 року це майно в публічній власності держави, з особливим захистом, який Цивільний кодекс дає цій категорії.
Друга зміна стосується обліку. Колекція відтепер з’являється в централізованому інвентарному переліку державного майна, отже, її можна відстежувати публічно, з інвентарним номером і вартістю.
Третя зміна стосується відповідальності. Міністерство культури не просто володіє колекцією, а управляє нею з призначенням, записаним у постанові, популяризацією рухомої культурної спадщини.
Четверте зауваження стосується вартості. 45 робіт внесено із загальною сумою 110 700 леїв, тобто в середньому приблизно 2 460 леїв за роботу. Це бухгалтерська інвентарна вартість, а не ринкова оцінка.
Що не змінюється, це місце. Постанова не приписує переміщення колекції і не називає конкретного музею, який мав би її виставляти.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Колекція отримує правовий захист публічної власності: її не можна продати, на неї не можна звернути примусове стягнення чи набути її за набувальною давністю.
- Повний перелік 45 робіт є публічним, із назвами, матеріалами та розмірами.
- Призначення записано в акті: популяризація рухомої культурної спадщини, а не саме лише зберігання.
- Строк передання короткий, 30 днів, тож процедура не зависає.
- Творчість румунського скульптора, який працював у майстерні Brâncuși, потрапляє до офіційного обліку держави.
Що залишається проблемою
- Інвентарна вартість, 110 700 леїв за 45 робіт, видається малою для авторської колекції і може вплинути на страхування чи реставрацію.
- Постанова не каже, де колекцію виставлятимуть і чи зможе публіка її побачити.
- Інвентарний номер Міністерства фінансів ще не присвоєно, тож публічне відстеження майна почнеться пізніше.
- Додаток не зазначає стану збереження робіт, хоча багато з них гіпсові, а це крихкий матеріал.
- Акт не передбачає коштів на збереження, реставрацію чи експонування.
Корисні поради
- Якщо ви досліджуєте творчість Constantin Antonovici, додаток до постанови є корисним переліком: назви, матеріали та розміри 45 робіт.
- Щодо перегляду звертайтеся до Міністерства культури. Постанова дає йому управління, але не називає виставкової установи.
- Якщо ви музей чи установа культури і хочете позичити роботи, майте на увазі, що майно з публічної власності передається в користування лише на умовах Адміністративного кодексу.
- Строк приймання-передачі спливає через 30 днів від 25 серпня 2026 року. Протокол між сторонами, це документ, який засвідчує фактичне передання.
- Для ідентифікації майна в обліку користуйтеся кодом класифікації 8.24.06 та інвентарним номером, який присвоїть Міністерство фінансів.
- Якщо ви стежите за державною спадщиною, постанова змінює додаток № 6 до Постанови Уряду № 1.705/2006, того, що стосується централізованого інвентарного переліку.
Часті запитання
Ким був Constantin Antonovici?
Скільки робіт переходить до державної спадщини?
Скільки коштує колекція?
Хто нею управляє?
Коли відбудеться передання?
Чи можна продати колекцію?
Де знайти повний перелік робіт?
Помилки та невідповідності в опублікованому тексті
- Додаток, колекція скульптур, позиція 5, «Vultur uriaș», гігантський орел: робота стає нижчою після того, як до неї додають постамент. Розміри роботи подано як 167,86×91,44×11,43 см, а в дужках стоїть 167,64×30,48×20,32 см «cu bază», з основою. Додавання основи мало б збільшити висоту, а не зменшити її на 22 міліметри, і тим паче не звузити ширину з 91,44 до 30,48 см. Що ця колонка вживає дужки для розміру з постаментом, видно з двох інших позицій того самого переліку: на позиції 3, «Bufniță», сова, стоїть 76,835 см і 83,82 см з основою, а на позиції 7, теж «Bufniță», 66,04 см і 73,66 см з основою, тобто в обох випадках значення зростає. На позиції 5 або цифри в дужках це розміри самого постамента і позначка «cu bază» хибна, або один із двох рядів вимірів перенесено з помилкою.
- Додаток, колекція малюнків і ескізів, позиція 4: назва «Portretul lui Iisus (VEROVIINIQUE)». Слова в дужках немає ані в румунській, ані у французькій. Для роботи з таким сюжетом очікувана форма це «Veronique», тобто Вероніка, свята, чия хустка несе образ Ісуса, і це повторюваний мотив у релігійних малюнках того самого переліку, поряд із «Coborârea de pe cruce», зняття з хреста, «Iisus ducând crucea», Ісус несе хрест, і «Plângerea lui Iisus», оплакування Христа. Це не проста друкарська похибка: додаток є тим актом, яким робота дістає офіційну назву в централізованому інвентарному переліку майна публічної власності держави, і саме під цією назвою її шукатимуть, позичатимуть та ідентифікуватимуть надалі.
Аналіз редакції
Акт має точний і корисний ефект: він виводить 45 робіт скульптора, який працював у майстерні Brâncuși, зі сфери звичайно керованого майна і ставить їх під режим публічної власності. Проте варто простежити їхній шлях крізь адміністрацію, бо він читається із самих рубрик додатка. Колекцію придбано у 2024 році, Наказом міністра культури № 2.944/2024. Інвентарну вартість занесено до фінансово-бухгалтерського обліку у 2025 році. Постанова, яка вписує її до централізованого інвентарного переліку майна публічної власності держави, з’являється в серпні 2026 року, а ідентифікаційний номер Міністерства фінансів ще не присвоєно, і рубрика каже лише, що його «se va atribui», буде присвоєно. Це майже два роки і три акти до того, як придбане державою майно стає видимим у публічному реєстрі держави.
Найпослідовніше рішення постанови є водночас найспірнішим: 45 робіт входять до переліку як одне-єдине майно. Назва додатка каже це в однині, «datele de identificare ale bunului cultural mobil», ідентифікаційні дані рухомої культурної цінності, і рубрики це підтверджують: один класифікаційний код, 8.24.06, один інвентарний номер і одна вартість, 110 700 леїв за все. Жодна робота не має власної вартості. «Bufniță uriașă», гігантська сова, гіпс заввишки 2,47 метра, і олівцевий малюнок на кальці розміром 41,5×54,5 сантиметра важать в обліку держави рівно однаково. Наслідки не теоретичні: страхування, тендер на реставрацію чи передання музеєві на виставку відштовхуються від вартості майна, а тут вартість існує лише для сукупності. З тієї самої причини будь-яке переміщення однієї речі зачіпає цілу позицію переліку.
Друге спостереження стосується якості ідентифікаційних даних, єдиного, що залишається після того, як роботи зникають з очей. Для цих предметів додаток є відповідником документа, що посвідчує особу, і містить перекручену назву, ряд розмірів, що суперечить сам собі, і неповну адресу: «Țara: România, sectorul 3, Bulevardul Unirii nr. 22», країна Румунія, сектор 3, бульвар Уніріі, 22, без назви міста, хоча колонка зветься «Adresa», адреса. Немає жодної світлини, жодного індивідуального ідентифікаційного коду для будь-якої з 45 робіт і жодної згадки про їх класифікацію в національній культурній спадщині, тобто про єдину процедуру, яка дала б кожній речі власну справу. Для майна, яке легко сплутати між собою, як сім гіпсових сов одного автора, словесний опис це тонкий захист.
Нарешті, ст. 1 передає управління «cu destinația de punere în valoare a patrimoniului cultural mobil», з призначенням піднесення рухомої культурної спадщини. Формула не декоративна, бо право управління надають із призначенням, і саме на цій підставі його можна оспорити. Проте акт не передбачає жодного механізму, яким призначення можна було б перевірити: ані строку, ані обов’язку звітувати, ані виставкової установи, на яку лягло б це завдання. Залишається правильно написаний намір, який ніхто не має як виміряти.
Що потрібно змінити
- Вартість та індивідуальний код для кожної роботи. Додаток мав би подавати для кожної з 45 позицій власну інвентарну вартість і унікальний ідентифікатор, навіть якщо позиція в централізованому переліку залишається однією. На практиці одну сову можна було б застрахувати, відреставрувати чи передати на виставку без потреби в новій постанові для всієї колекції.
- Ідентифікаційна світлина, додана до кожної позиції. Для рухомих культурних цінностей зображення дає більше, ніж три розміри в сантиметрах, і його можна опублікувати на сторінці Міністерства культури, з відсиланням у додатку. На практиці зниклу річ можна було б упізнати, що з описом «ghips, 66×20,32×6,35 cm», гіпс, 66×20,32×6,35 см, неможливо.
- Згадка про класифікацію в національній культурній спадщині. Додаток мав би показувати, чи роботи класифіковано в категорії скарбу чи фонду, а якщо ні, то в який строк запускають процедуру. На практиці було б відомо, чи мають ці 45 робіт особливий режим захисту, чи лише режим публічної власності.
- Повна адреса місця зберігання. Рубрика мала б називати населений пункт і установу, яка фактично володіє приміщенням, а не лише сектор і вулицю. На практиці протокол приймання-передавання в 30-денний строк мав би визначуваного адресата, а громадськість знала б, де перебуває колекція.
- Строк і форма для «піднесення» спадщини. Акт міг би закріпити період, у який Міністерство культури визначає виставкову установу і публікує мінімальний план, хай навіть тимчасову експозицію. На практиці призначення, вписане у ст. 1, стало б перевірним, а колекція не залишалася б у сховищі з самої лише інерції.
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 703 від 25 серпня 2026 року 64 сторінки PDF, 486 KB акт починається на сторінці 54
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.