Коротко
- Держава законом визнає чотири категорії жертв мінеріади 13-15 червня 1990 року, тобто насильницького придушення бухарестських протестів шахтарями, привезеними до столиці, і силами правопорядку: члени сімей загиблих, поранені, заарештовані та затримані.
- Той, хто отримає посвідчення, має право на щомісячну виплату в розмірі 5 000 леїв, яку щороку індексують на інфляцію, а також на безоплатне лікування й ліки, місце для поховання, вихід на пенсію на п’ять років раніше, звільнення від податків і безкоштовний проїзд.
- Закон набирає чинності 1 січня 2027 року, а справи подають до нового департаменту в складі Державного секретаріату з визнання заслуг борців проти комуністичного режиму.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 574 від 13 липня 2026 року
Набирає чинності: 1 січня 2027 року
Через тридцять шість років після того, як демонстрантів на Площі Університету побили шахтарі й сили правопорядку, румунська держава закріплює в законі статус і виплату для тих, хто залишився з наслідками. Закон № 137/2026, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 574 від 13 липня 2026 року, надає 5 000 леїв на місяць, які щороку індексують, тим, хто може довести свій статус жертви. Це третій великий компенсаційний закон із тієї родини, щодо якої Конституційний Суд неодноразово мусив казати, хто до неї входить, а хто ні: після закону про учасників Революції, де Суд нещодавно підтвердив обмеження виплат, і після Декрету-закону № 118/1990 для політично переслідуваних.
Стаття 1 закону не добирає слів. Вона каже, що події 13-15 червня 1990 року залишилися в історії Румунії чорною сторінкою, коли мирні бухарестські демонстрації проти Уряду були жорстоко придушені силами правопорядку за допомогою шахтарів. Це формулювання нормативного акта, а не підручника, і саме воно закріплює правову передумову всього закону.
Текст ні до кого не застосовується автоматично. Кожна зацікавлена особа має подати справу з офіційними документами до нової комісії, а визнання відбувається індивідуально, рішенням.
Наслідки, які це має
З’являються чотири визнані законом статуси. Стаття 2 перелічує їх: член сім’ї особи, яка загинула під час подій; особа, яку було поранено; особа, яку заарештували через участь в акціях; особа, яку затримали з тієї самої причини. Усі чотири дають однакові права.
Виплата становить 5 000 леїв на місяць і підлягає індексації. Починаючи з другого року від дня призначення, сума щороку підвищується автоматично на рівень інфляції, оприлюднений Національним інститутом статистики за попередній календарний рік, а індексація застосовується з січня. Гроші надходять із державного бюджету через бюджети Міністерства праці, сім’ї, молоді та соціальної солідарності, Міністерства національної оборони, Міністерства внутрішніх справ і Румунської служби інформації, а виплачують їх пенсійні каси.
Права не обмежуються грішми. Власник посвідчення має безоплатний доступ до лікування та ліків у закладах Міністерства охорони здоров’я, оборонного відомства й відомства внутрішніх справ, зокрема на бальнеологічних курортах, безоплатний доступ до всіх ліків через сімейного лікаря, місце для поховання, передане у власність без оплати, зниження загального пенсійного віку на п’ять років без зменшення розміру пенсії за умови страхового стажу щонайменше 15 років, звільнення від податку на одне житло та земельну ділянку під ним, безкоштовний міський транспорт і 12 безкоштовних поїздок залізницею на рік, першим класом, туди й назад.
У частині проїзду користь отримує й родина. У межах цих 12 безкоштовних поїздок можуть їздити й члени сім’ї власника посвідчення, а пільги поширюються також на супровідника особи з групою інвалідності або тієї, яка з медичних причин потребує супроводу.
Суми не оподатковуються і не блокують інші права. Закон прямо каже, що надані права не вважаються доходом, не оподатковуються і не впливають на надання інших прав. Для того, хто вже отримує пенсію чи виплату по інвалідності, це важить більше, ніж сама сума.
Створюють нову адміністративну структуру. У складі Державного секретаріату з визнання заслуг борців проти комуністичного режиму, встановленого в Румунії в період 1945-1989 років, створюють Департамент з визнання прав жертв мінеріади 13-15 червня 1990 року, з комісією у складі державного секретаря як голови та чотирьох членів з-поміж працівників установи.
Є й перелік винятків. Не можуть скористатися законом ті, кому румунська держава вже відшкодувала збитки за судовими позовами, ті, хто входив до апарату репресій, держбезпеки та поліції або провадив діяльність політичної поліції, ті, хто обіймав керівні посади в Румунській комуністичній партії, ті, хто входив до Ради Фронту національного порятунку, а також особи, визнані остаточними судовими рішеннями співпрацівниками або працівниками Секурітате.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
До цього закону жертви мінеріади червня 1990 року не мали жодного власного статусу. Хто хотів відшкодування, мусив іти до суду за загальними нормами, а кримінальна справа про мінеріаду роками залишалася без остаточного вироку. Відшкодування за комуністичні репресії покривав Декрет-закон № 118/1990, а за Революцію грудня 1989 року, Закон № 341/2004. Червень 1990 року випадав поміж ними: надто пізно для першого, надто рано для другого.
Закон № 137/2026 заповнює цю прогалину, але робить це за вже відомим шаблоном: посвідчення видає комісія, довідка встановленого зразка йде до пенсійних кас, щомісячну виплату здійснює державна система. Це саме той механізм, який використали для учасників Революції, з тією різницею, що тут суму закріплено прямо в законі, на рівні 5 000 леїв, і автоматично прив’язано до інфляції, замість прив’язки до показника, який можна обмежити законом про бюджет.
Друга суттєва відмінність полягає в тому, що закон встановлює строк розгляду. Документи надсилають поштою з повідомленням про вручення протягом 60 робочих днів від дати подання заяви, а протягом 45 днів від дня ухвалення рішення про задоволення довідки надходять до пенсійних кас. Це записані строки, а не адміністративні звичаї.
Третя новина, це можливість третьої особи оскаржити визнання. Той, хто на підставі доказів вважає, що комусь іншому видали посвідчення без дотримання закону, може подати скаргу протягом 30 днів від дня повідомлення або оприлюднення рішення про задоволення. Це запобіжник проти сфабрикованих справ, але водночас і передбачуване джерело судових спорів.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Визнання супроводжується прямою правовою кваліфікацією подій у самому тексті закону, а це важить юридично, не лише символічно.
- Виплату закріплено в законі й автоматично індексують на інфляцію, тож вона не залежить від щорічного бюджетного рішення.
- Права не оподатковуються, не вважаються доходом і не блокують інших соціальних виплат.
- Строки розгляду та передавання документів пенсійним касам записані в законі цифрами, а не залишені на розсуд установи.
- Скарга третьої особи проти безпідставно наданого визнання захищає довіру до всього списку.
- Дата набрання чинності, 1 січня 2027 року, залишає реальний час на методологічні норми та на організацію комісії.
Що залишається проблемою
- Закон не каже, від якої дати починається строк оскарження для того, кому заяву відхилили, бо ніде не врегульовує ухвалення та повідомлення рішення про відмову.
- Скарга третьої особи не має в законі адресата: не сказано, хто її розглядає і за якою процедурою.
- Справи вимагають офіційних документів тридцятишестирічної давності, а закон не передбачає жодної допоміжної процедури для випадків, коли архіву вже немає.
- Посвідчення та довідки оприлюднюють на сайті установи, тож поіменний список жертв стає публічним, хоча закон не каже, які саме дані там показують.
- Звільнення від податку на автомобіль стосується лише транспортних засобів hycomat або hidramat, тобто адаптованих, хоча закон не ставить жоден із чотирьох статусів у залежність від інвалідності.
- Комісія має п’ять членів, усі з тієї самої установи, без жодного зовнішнього члена, і це при процесі історичного визнання, який неодмінно оскаржуватимуть.
Корисні поради
- Не подавайте справу до 1 січня 2027 року і, головне, до появи методологічних норм. Їх затверджують постановою Уряду протягом 30 днів від набрання чинності законом, і саме вони встановлюють зразки посвідчення та довідки встановленого зразка, а також порядок видачі.
- Починайте пошук документів уже зараз. Закон вимагає офіційних документів, виданих компетентними органами, установами чи інституціями, а отримання історії хвороби або довідки з архіву лікарні чи підрозділу поліції триває місяцями, а не днями.
- Для статусу члена сім’ї загиблого підготуйте свідоцтво про смерть у нотаріально засвідченій копії та документи, що підтверджують родинний зв’язок, а також документи, з яких випливає, що смерть настала під час подій 13-15 червня 1990 року.
- Для статусу пораненого ключовим документом є доказ госпіталізації та ушкоджень, отриманих унаслідок нападів. Додайте також будь-який документ, з якого видно дату, місце госпіталізації та її причини.
- Кожна справа вимагає двох фотографій паспортного формату й декларації під власну відповідальність про те, що ви не перебуваєте в жодній із ситуацій виключення зі статті 3. Декларація не є формальністю: закон передбачає цивільну або кримінальну відповідальність за достовірність поданих документів.
- Збережіть доказ дати подання. Саме від неї спливає строк у 60 робочих днів, протягом якого установа має надіслати вам документи.
- Якщо вашу заяву відхилять, у вас є 30 днів на позов до суду адміністративного судочинства згідно із Законом № 554/2004. Не чекайте на мирне врегулювання, строк спливає.
- Пам’ятайте, що виплату здійснює компетентна пенсійна каса, а не державний секретаріат. Довідка встановленого зразка надходить туди протягом 45 днів від дня ухвалення рішення про задоволення.
Часті запитання
З якої дати можна подавати заяви?
Скільки становить виплата і хто її здійснює?
Чи оподатковується виплата?
Які документи потрібні?
Хто не може скористатися законом?
Що робити, якщо мою заяву відхилять?
Чи може хтось інший оскаржити моє визнання?
Чи стосується вихід на пенсію на п’ять років раніше кожного?
Помилки та невідповідності в опублікованому тексті
- Стаття 6, частини (1)-(4). Строк оскарження спливає від акта, якого закон не врегульовує. Частини (1) і (2) описують те, що відбувається виключно «după admiterea cererii», тобто після задоволення заяви: видають посвідчення та довідку встановленого зразка, які надсилають поштою протягом 60 робочих днів. Проте частина (3) прив’язує початок 30-денного строку до «comunicarea deciziei prin poștă», повідомлення про рішення поштою, а частина (4), до «data primirii deciziei de respingere», дати отримання рішення про відмову. Жодне положення закону не передбачає ухвалення рішення про відмову, його повідомлення чи строк, у який установа має його ухвалити. Заявник, чию заяву не задовольнили, не може встановити з тексту закону, коли починає спливати строк, у який він може захистити своє право.
- Стаття 6, частини (5) і (6). Спосіб оскарження без органу, який його розглядає. Частина (4) прямо спрямовує скаргу заявника до суду адміністративного судочинства згідно із Законом № 554/2004. Частина (5) паралельно створює право третьої особи оскаржити рішення про задоволення, але не каже, кому адресується скарга, хто її розглядає і в який строк. Частина (6) встановлює для неї вимоги до форми та санкцію нікчемності, тобто вимоги, характерні для адміністративної скарги, а не для позовної заяви, де нікчемність регулюється Цивільним процесуальним кодексом. З того самого тексту можна добросовісно дійти або висновку, що звернення подають до державного секретаріату, або висновку, що його вносять безпосередньо до суду.
Аналіз редакції
Закон робить те, що румунська держава відкладала тридцять шість років: називає те, що сталося в червні 1990 року, і додає до цієї назви майновий наслідок. Вибір закріпити виплату прямо в законі, сумою в леях і з автоматичною індексацією на інфляцію, є міцнішим за механізми, прив’язані до показників, які щороку можна обмежити законом про бюджет, як сталося з учасниками Революції. Так само строки, записані цифрами, 60 робочих днів на розгляд і 45 на передавання довідок, є поліпшенням супроти звичної практики компенсаційних законів.
Слабкість закону процедурна, а не в намірі. Частина, яка описує, що відбувається, коли заяву задовольняють, написана дбайливо. Частина, яка описує, що відбувається, коли її не задовольняють або коли хтось оскаржує задоволення, накидана у двох частинах, що суперечать одна одній за формою і залишають непокритим саме той момент, коли людині потрібні чіткі правила. У компенсаційному законі, де майже кожна справа залежить від неповних архівів, відмов буде багато, а судові спори неминучі.
Друга суттєва проблема, це доказування. Закон вимагає офіційних документів про події 1990 року, у момент, коли облік вели погано і подекуди свідомо неповно. Немає жодного допоміжного шляху: ні показань свідків, ні сучасної судово-медичної експертизи, ні презумпцій. Хто не знайде папірця, залишається за бортом, хай би що з ним сталося.
Що потрібно змінити
- Пряме врегулювання рішення про відмову. Закон мав би передбачити, що заява розглядається вмотивованим рішенням, повідомленим у той самий строк 60 робочих днів, незалежно від результату. Без цього 30-денний строк зі статті 6 частини (4) залишається без відліку, а відмова мовчанням не має способу захисту.
- Визначення органу, який розглядає скаргу третьої особи. Вибір між державним секретаріатом і судом адміністративного судочинства мав би бути зроблений у законі, зі строком і з наслідками для вже виданого посвідчення. Інакше ту саму скаргу відхилятимуть як неприйнятну на обох шляхах.
- Допоміжний спосіб доказування для справ без архіву. Визнання статусу на підставі повного кола доказів, зокрема свідків і експертизи, коли офіційний документ уже неможливо отримати, перетворило б закон із застосовного до тих, хто має документи, на застосовний до жертв.
- Обмеження того, що оприлюднюють на сайті. Повне оприлюднення посвідчень і довідок означає розкриття медичних даних і даних про ув’язнення. Оприлюднення списку з іменами та визнаним статусом забезпечило б той самий громадський контроль набагато меншою ціною для самої людини.
- Узгодження звільнення від податку на автомобіль із реальними бенефіціарами закону. Обмеження транспортними засобами hycomat або hidramat перенесене із законодавства про осіб з інвалідністю і залишає право без дії для більшості з чотирьох категорій, які не визначаються через інвалідність.
- Відкриття комісії для членів ззовні установи. Історик, призначений установою з дослідження комуністичного режиму, і представник об’єднань жертв надали б рішенням про визнання авторитет, якого п’ятеро працівників того самого державного секретаріату самі дати не можуть.
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 574 від 13 липня 2026 року 16 сторінок PDF, 101 KB акт починається на сторінці 11
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.