Коротко

  • Національне агентство з питань доброчесності може розпочати перевірку без того, щоб хтось на когось поскаржився, і Конституційний Суд підтвердив, що таке право в нього є. Рішення № 8 від 15 січня 2026 року відхилило як необґрунтоване заперечення, заявлене проти ст. 12 ч. (1) і (2) Закону № 176/2010, і його опублікували 21 вересня 2026 року.
  • Закон передбачає точно два шляхи, якими агентство починає перевірку саме. Рапорт про порушення перевірки, складений головою агентства, або доповідна записка інспектора з питань доброчесності, затверджена керівництвом інспекторів з питань доброчесності. Якщо це керівництво відхиляє пропозицію, мотивована відмова доходить до голови агентства, який вирішує або розпочати перевірки, або залишити пропозицію в силі.
  • Аргумент, який врятував текст, полягає в тому, що агентство не судить, а оцінює. Суд взяв до уваги, що агентство не ухвалює рішень, які набирають законної сили, а складає звіти, не вирішує спірних справ і не карає за порушення закону, а його процедура позбавлена публічності, усності та змагальності. Гарантії особи, яку оцінюють, залишаються тими, що в законі, включно з оспорюванням звіту протягом 15 днів у суді адміністративного судочинства.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 8 від 15 січня 2026 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 12 ч. (1) і (2) Закону № 176/2010 про доброчесність у здійсненні публічних функцій і посад, про внесення змін і доповнень до Закону № 144/2007 про створення, організацію та діяльність Національного агентства з питань доброчесності, а також про внесення змін і доповнень до інших нормативних актів
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 799 від 21 вересня 2026 року
Набирає чинності: рішення загальнообов’язкове з дати опублікування, 21 вересня 2026 року

Двоє місцевих обранців, мер і заступник мера, дійшли до Вищого касаційного суду, бо Національне агентство з питань доброчесності склало на них звіти про оцінку, у яких встановило стан несумісності: упродовж мандата вони входили до адміністративних рад кількох гімназій. Обидва оспорили не встановлене діяння, а механізм, яким агентство розпочало перевірку з власної ініціативи. Конституційний Суд відхилив їхнє заперечення, одноголосно, рішенням, опублікованим 21 вересня 2026 року. Правила несумісності змінюються часто, а в серпні 2026 року правила, накладені на працівників адміністрації, скасували зі зворотною дією; сталим залишається те, як агентство дізнається, що йому є що перевіряти.

Оспорений текст має дві частини, відтворені в рішенні повністю. Перша каже, що агентство здійснює оцінювання, передбачене у ст. 8, «з власної ініціативи або за зверненням будь-якої фізичної чи юридичної особи», з додержанням Постанови Уряду № 27/2002 про розгляд звернень. Друга перелічує два способи порушення перевірки з власної ініціативи: рапорт про порушення перевірки, складений головою агентства, відповідно доповідна записка інспектора з питань доброчесності, затверджена керівництвом інспекторів з питань доброчесності, з уточненням, що, коли це керівництво відхиляє пропозицію, мотивовану відмову передають голові агентства, щоб він вирішив або розпочати перевірки, або залишити пропозицію в силі.

Аргумент авторів заперечення походив з історії закону. У 2010 році Конституційний Суд визнав неконституційною, Рішенням № 415 від 14 квітня 2010 року, ст. 4 Закону № 144/2007, у тому числі в частині порушення перевірки з власної ініціативи. Згідно зі ст. 147 ч. (1) Конституції, текст, визнаний неконституційним, зупиняють на 45 днів від опублікування рішення і, якщо його не приводять у відповідність з основним законом, він припиняє свою дію. Автори доводили, що відтворення того самого механізму у ст. 12 Закону № 176/2010 означає повернення в силу тексту, який уже було усунуто. Рішення № 415/2010 опублікували 5 травня 2010 року, а Закон № 176/2010 2 вересня 2010 року, через 120 днів.

Дві справи, заперечення в яких заявили різні автори перед тією самою секцією Вищого касаційного суду, Конституційний Суд об’єднав з власної ініціативи, на підставі ст. 53 ч. (5) Закону № 47/1992, через тотожність предмета.

Наслідки, які це має

Перший наслідок, це закриття способу захисту, яким часто користувалися у спорах про доброчесність. Від 21 вересня 2026 року, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, рішення загальнообов’язкове, тож у суді вже не можна доводити, що звіт про оцінку недійсний, бо перевірка розпочалася з власної ініціативи, без чийогось звернення.

Другий наслідок, це розмежування, яке має значення поза межами цієї справи. Суд повторює висновок із Рішення № 663 від 26 червня 2012 року: агентство здійснює не юрисдикційну, а адміністративну діяльність, «бо вона здійснюється і з власної ініціативи в межах процедури, позбавленої публічності, усності та змагальності, і бо до його компетенції не входить ні вирішення спірних справ, ні покарання за порушення закону». Агентство не ухвалює рішень, які набирають законної сили, а складає звіти, і їхньою метою є право звернутися до судів або до інших компетентних органів. Практичний наслідок такий, що гарантій процесу, змагальності та усності, на стадії оцінювання вимагати не можна; вони з’являються лише в суді адміністративного судочинства.

Третій наслідок стосується того, що залишається оспорюваним. Рішення не торкається ні суті оцінювання, ні гарантій, які Закон № 176/2010 передбачає в процедурі оцінювання. Інспектор з питань доброчесності має повідомити особу, яку оцінюють, і запросити її висловити свою позицію, повідомлення надсилають рекомендованим листом, особі може допомагати або її може представляти адвокат, вона має право подати будь-які докази, дані чи відомості, які вважає потрібними, і має 15 днів від підтвердження про отримання, щоб відповісти. Звіт про оцінку надсилають протягом 5 днів від його завершення, а скаргу подають протягом 15 днів від отримання, до суду адміністративного судочинства. Усе це залишається недоторканим і далі становить ті підстави недійсності, на які можна посилатися.

Четвертий наслідок, це те, що механізм запуску залишається закритим на двох варіантах. Закон не дозволяє розпочати оцінювання з власної ініціативи будь-яким шляхом: або рапорт голови агентства, або записка інспектора, затверджена керівництвом інспекторів з питань доброчесності. Хто оспорює звіт, має, отже, конкретне питання: яким із двох шляхів розпочалася перевірка і чи є у справі відповідний акт.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У букві закону нічого. Стаття 12 ч. (1) і (2) залишається такою, якою була з 2 вересня 2010 року, а рішення не додає і не забирає жодного слова. Змінюється статус історичного аргументу: тезу про те, що ст. 12 Закону № 176/2010 повернула в силу текст, усунутий Рішенням № 415/2010, після 21 вересня 2026 року в суді вже не можна обстоювати.

Рішення не відкриває нового шляху, а підтверджує той, що протоптаний чотирнадцять років. Суд перелічує власні рішення щодо того самого тексту: Рішення № 663 від 26 червня 2012 року, Рішення № 72 від 26 лютого 2015 року, Рішення № 566 від 15 вересня 2015 року і Рішення № 243 від 15 травня 2025 року, до яких додається Рішення № 1.606 від 15 грудня 2011 року, наведене в тому самому значенні. Уряд у своїй позиції додає ще три. Від першого з них, від 26 червня 2012 року, до ухвалення цього рішення минуло понад тринадцять років і половина, а використана формула звична: «не з’явилося нових обставин, які змінили б практику Конституційного Суду».

Дещо, однак, змінюється для двох справ по суті. Оспорені звіти про оцінку датуються 2016 і 2017 роками, а касаційні скарги лежать у Вищому касаційному суді, Секція адміністративного та податкового судочинства, зі справ, зареєстрованих у 2017 році. Після опублікування рішення ці касаційні скарги можна розглядати далі, а якщо звіти стануть остаточними, то лише тоді почне бігти заборона на 3 роки, передбачена ст. 25 ч. (2) Закону № 176/2010, тобто 1 096 днів, у які особа вже не може обіймати публічну функцію чи посаду з тих, які охоплює закон, крім виборних.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Ставить на надійну основу значну частину роботи агентства. Оцінювання, розпочате з власної ініціативи, вже не можна оспорити за сам факт того, що воно так розпочалося, а це скорочує спори й усуває спосіб захисту, який не стосувався суті.
  • Обмежує запуск двома письмовими способами, і обидва залишають слід у справі: рапорт голови агентства або записка інспектора, затверджена керівництвом інспекторів з питань доброчесності. Третього, неформального шляху не існує.
  • Передбачає механізм внутрішнього контролю за відмовою. Коли керівництво інспекторів відхиляє пропозицію розпочати перевірку, відмову треба мотивувати і вона доходить до голови агентства, тож рішення не перевіряти не залишається без перевірки.
  • Чітко відділяє оцінювання від суду. Звіт агентства не набирає законної сили і не карає, а лише відкриває право звернутися до судів або до інших органів. Для особи, яку оцінюють, це означає, що в кінці оцінювання ніщо не є остаточним.
  • Залишає недоторканими гарантії із Закону № 176/2010: повідомлення, запрошення висловити позицію, ті 15 днів на відповідь, право на допомогу адвоката і оспорювання звіту протягом 15 днів у суді адміністративного судочинства.

Що залишається проблемою

  • Аргументом, який рятує текст, є саме відсутність процесуальних гарантій. Суд бере до уваги, що агентство не здійснює юрисдикції якраз тому, що його процедура позбавлена публічності, усності та змагальності. Брак цих елементів стає таким чином підставою конституційності, а не проблемою, яку треба вирішити.
  • Текст не передбачає порога для порушення перевірки з власної ініціативи. Він не каже, що саме має містити рапорт голови або записка інспектора, які ознаки потрібні, і не каже, що підстави слід повідомити особі, яку оцінюють, хоча той самий закон вимагає мотивованого повідомлення про відмову всередині агентства.
  • Формулювання з літери b) важко прочитати навіть юристові. Коли керівництво інспекторів відхиляє пропозицію, голова агентства може вирішити «або розпочати перевірки, або залишити пропозицію в силі», і залишається неясно, що саме відбувається в другому варіанті.
  • Тривалість процедур вихолощує зміст стягнення. Звіти, оспорені в цих справах, з 2016 і 2017 років, а у вересні 2026 року касаційні скарги ще не були вирішені. Заборона на 3 роки біжить лише після того, як звіт стане остаточним, тобто через десятиліття після встановленого діяння.
  • Від ухвали про перше звернення, ухваленої 19 листопада 2020 року, до опублікування рішення минуло 2 132 дні, з яких 249 лише між ухваленням, 15 січня 2026 року, і опублікуванням, 21 вересня 2026 року.

Корисні поради

  1. Якщо ви отримали запрошення від Національного агентства з питань доброчесності, перевірте спершу, яким шляхом розпочалося оцінювання. Закон дозволяє лише два способи порушення перевірки з власної ініціативи, і відповідний акт, рапорт голови або записка інспектора, затверджена керівництвом інспекторів з питань доброчесності, має бути у справі.
  2. Відповідайте у строк. Після повідомлення у вас 15 днів від підтвердження про отримання, щоб висловити свою позицію, вам може допомагати або вас може представляти адвокат, і ви можете подати будь-які докази, дані чи відомості, які вважаєте потрібними. Мовчання оцінювання не зупиняє.
  3. Рахуйте дні від отримання звіту про оцінку. Скаргу подають протягом 15 днів від отримання, до суду адміністративного судочинства. Це той строк, який вирішує, чи стане звіт остаточним, а його перевищення вже не можна виправити аргументами по суті.
  4. Не будуйте більше захист на думці, що перевірка з власної ініціативи неконституційна. Закон не забороняє заявити нове заперечення, бо ст. 29 ч. (3) Закону № 47/1992 зупиняє лише заперечення щодо текстів, уже визнаних неконституційними, але передбачуваним результатом буде нове відхилення, з відсиланням до цього рішення.
  5. Місцевим обранцям варто перевіряти, перш ніж погоджуватися, будь-яку додаткову якість, набуту під час мандата. Обидва випадки з цього рішення мають ту саму буденну причину: входження до адміністративної ради школи впродовж мандата мера, відповідно заступника мера.
  6. Запам’ятайте, чого агентство не може: воно не ухвалює рішень, не вирішує спорів і не застосовує стягнень. Його звіт, це адміністративний акт, який відкриває іншим право діяти, а справжній захист відбувається в суді адміністративного судочинства, де працює та змагальність, якої немає на стадії оцінювання.

Часті запитання

Чи може агентство перевірити мене без того, щоб хтось на мене поскаржився?
Так. Стаття 12 ч. (1) Закону № 176/2010 передбачає, що оцінювання проводять «з власної ініціативи або за зверненням будь-якої фізичної чи юридичної особи», а Конституційний Суд підтвердив 21 вересня 2026 року, що ця можливість конституційна.
Що конкретно запускає перевірку з власної ініціативи?
Закон передбачає два способи, без третього. Рапорт про порушення перевірки, складений головою агентства, або доповідна записка інспектора з питань доброчесності, затверджена керівництвом інспекторів з питань доброчесності. У другому варіанті, якщо це керівництво відхиляє пропозицію, мотивовану відмову передають голові агентства, який може вирішити розпочати перевірки.
Які гарантії я маю під час оцінювання?
Закон № 176/2010 передбачає, що інспектор з питань доброчесності повідомляє вас і запрошує висловити позицію, рекомендованим листом, що у вас 15 днів від підтвердження про отримання, щоб відповісти, що вам може допомагати або вас може представляти адвокат і що ви можете подати будь-які докази, дані чи відомості. Звіт надсилають протягом 5 днів від його завершення.
Чому Суд сказав, що текст витримує?
Бо агентство здійснює не юрисдикцію, а адміністрування. Воно не ухвалює рішень, які набирають законної сили, не вирішує спірних справ і не карає за порушення закону, а складає звіти, які відкривають право звернутися до судів або до інших органів. Із цієї причини Суд вважав, що аргументи про відсутність справедливого суду на стадії оцінювання не застосовуються.
А хіба Рішення № 415/2010 вже не усунуло перевірку з власної ініціативи?
Автори заперечення доводили саме це, показуючи, що ст. 4 Закону № 144/2007 було визнано неконституційною, у тому числі в цій частині. Суд відхилив аргумент, взявши до уваги, що Рішення № 415/2010 стосувалося діяльності з елементами суду, якої Закон № 176/2010 уже не передбачає, тож дві ситуації не однакові.
Що станеться, якщо звіт про оцінку стане остаточним?
Згідно зі ст. 25 Закону № 176/2010, діяння становить дисциплінарний проступок, а особу позбавляють права обіймати публічну функцію чи посаду з тих, які охоплює закон, крім виборних, протягом 3 років від звільнення з посади або від закінчення мандата.
Чи були окремі або збіжні думки?
Ні. Рішення ухвалено одноголосно колегією з восьми суддів, без жодної окремої чи збіжної думки.
З якого часу рішення породжує наслідки?
З 21 вересня 2026 року, дати опублікування в Офіційному віснику Румунії № 799. Згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, рішення Конституційного Суду загальнообов’язкові з дати опублікування і мають силу лише на майбутнє.

Аналіз редакції

Рішення передбачуване і, щодо отриманого аргументу, правильне. Автори заперечення спробували перетворити рішення 2010 року, яке стосувалося закону з іншим змістом, на постійну заборону взагалі врегульовувати перевірку з власної ініціативи. Суд відповідає їм, що Рішення № 415/2010 покарало елементи суду в Законі № 144/2007, а не сам факт того, що адміністративний орган може розпочати перевірку з власного почину. Розрізнення міцне: майже всі контрольні органи держави працюють з власної ініціативи, і заборонити їм це означало б поставити їх у залежність від чиєїсь скарги.

Цікавою є, однак, будова аргументу, яка видна лише тоді, коли пункт 19 читати проти критики. Суд встановлює, що агентство не здійснює юрисдикції, бо його процедура «позбавлена публічності, усності та змагальності». Інакше кажучи, саме відсутність процесуальних гарантій виводить оцінювання з-під вимог справедливого суду і цим рятує текст. Міркування юридично чинне, але має практичний наслідок, на якому варто настояти: чим ближчою була б процедура оцінювання до процесу, тим більше вона була б відкрита для критики про неконституційність. Стимул, який воно створює, спрямований не до більшої кількості гарантій, а до меншої.

Друге спостереження вимагає підрахунку. Від ухвали від 19 листопада 2020 року, якою Вищий касаційний суд звернувся до Конституційного Суду в першій справі, до опублікування рішення минуло 2 132 дні, з яких 249 лише між ухваленням і опублікуванням. Порівняти можна в межах того самого дня Офіційного вісника Румунії: два інші рішення Суду, опубліковані 21 вересня 2026 року, № 194 і № 209, було ухвалено 5 березня 2026 року, тобто на 200 днів раніше. Рішення, ухвалене 15 січня, чекало довше за два, ухвалені майже на два місяці пізніше. А у двох справах по суті звіти про оцінку з 2016 і 2017 років: заборона на 3 роки, яку передбачає закон, тобто 1 096 днів, не почала бігти й у 2026 році, бо звіти не стали остаточними. Стягнення, яке застосовують через десятиліття після діяння, уже не має ні запобіжної дії, ні відновного сенсу.

Третій елемент стосується асиметрії, записаної в самому підтвердженому тексті. Закон вимагає, щоб відмова керівництва інспекторів розпочати перевірку була мотивована і передана голові агентства, тож рішення не перевіряти має внутрішній контроль. Рішення перевіряти не має відповідника: ні рапорт голови, ні записка інспектора не мусять відповідати жодній умові щодо змісту, передбаченій законом, і їх не надсилають особі, яку оцінюють. Держава організувала свій контроль над пасивністю, а не над ініціативою.

Що потрібно змінити

  • Акт про порушення перевірки слід надсилати особі, яку оцінюють, разом із повідомленням. Сьогодні вона дізнається, що її перевіряють, але не дізнається, яким шляхом розпочалася перевірка і на яких ознаках. Надсилання зробило б умову щодо форми перевірною й усунуло б частину скарг, які сьогодні починаються з незнання.
  • Закон має передбачити мінімальний зміст рапорту про порушення перевірки і записки інспектора. Вимога зазначити діяння і джерело відомостей вирівняла б запуск із власної ініціативи до того стандарту, який той самий закон встановлює для відмови, яку треба мотивувати.
  • Формулювання зі ст. 12 ч. (2) п. b) слід переписати. Вислів «або залишити пропозицію в силі» залишає неясним, що вирішує голова агентства в другому варіанті, а процедурна норма, наслідків якої не можна вивести з тексту, породжує неоднакову практику.
  • Має бути законний строк на вирішення спорів про доброчесність. Звіти з 2016 і 2017 років, які у 2026 році все ще в касації, перетворюють заборону на 3 роки на стягнення без дати початку. Строк на вирішення, хай навіть орієнтовний, скоротив би проміжок, у якому ні особа, ні орган не знають, що застосовується.
  • Закон № 47/1992 має встановити строк на опублікування рішень після їхнього ухвалення. Ті 249 днів між 15 січня 2026 року і 21 вересня 2026 року, це дні, у які рішення існувало, але не породжувало наслідків, а справи, які його чекали, стояли без жодної процедурної причини.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 799 від 21 вересня 2026 року, сторінки 2-4 8 сторінок PDF, 80 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.