Коротко

  • Обвинувачений подав заяву про злочин, прокуратура сказала йому, що зменшення покарання, передбаченого законом про захист свідків, він не отримає, а він оскаржив у Конституційному Суді визначення, на яке спиралася відмова. Суд відхилив клопотання як неприйнятне, не розглядаючи його по суті, тож визначення лишається слово в слово таким, яким було.
  • Пункт h) статті 2 Закону № 682/2002 каже, що означає «тяжке кримінальне правопорушення» в усьому законі, через перелік категорій, до якого додає поріг. Перелік охоплює геноцид і правопорушення проти людяності та воєнні, правопорушення проти національної безпеки, тероризм, вбивство, торгівлю наркотиками, людьми і неповнолітніми, відмивання грошей, підроблення монет чи інших цінностей, правопорушення щодо режиму зброї, боєприпасів, вибухових матеріалів, ядерних чи інших радіоактивних матеріалів і правопорушення, пов’язані з корупцією. Поріг, доданий у кінці: будь-яке інше діяння, за яке карають позбавленням волі, спеціальний максимум якого становить щонайменше 10 років.
  • Для свідків, які вже перебувають у програмі захисту, не змінюється нічого. Рішення не торкається умов входу до програми, не змінює жодного права і не створює жодного обов’язку. Той, хто поставив питання, помилився адресою: незадоволення стосувалося способу, у який прокуратура застосувала закон, а це справа судів, не Конституційного Суду.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 188 від 4 березня 2026 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 2 п. h) Закону № 682/2002 про захист свідків
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії, частина I, № 820 від 25 вересня 2026 року, сторінки 9-10
Ухвалено: 4 березня 2026 року, одностайно
Остаточне та загальнообов’язкове: 25 вересня 2026 року, дата опублікування

Конституційний Суд відхилив як неприйнятне заперечення, яким обвинувачений зі справи Апеляційного суду Тімішоари твердив, що визначення «тяжкого кримінального правопорушення» із закону про захист свідків надто нечітке, щоб його можна було застосувати. Рішення № 188 від 4 березня 2026 року, опубліковане 25 вересня 2026 року, залишає ст. 2 п. h) Закону № 682/2002 точно таким, яким він був. Справжньою ставкою була ст. 19 того самого закону, текст, який зменшує покарання тому, хто подає заяву про тяжкий злочин, механізм, щодо якого Суд висловився по суті в іншій справі 2026 року.

Що визначає пункт h), можна сказати однією фразою: він установлює, що саме є, у розумінні цього закону, тяжким кримінальним правопорушенням. Метод має два шари. Перший це перелік категорій, від геноциду, правопорушень проти людяності та воєнних до корупції, через національну безпеку, тероризм, вбивство, торгівлю наркотиками, людьми і неповнолітніми, відмивання грошей, підроблення монет чи інших цінностей і недодержання режиму зброї, боєприпасів, вибухових матеріалів, ядерних чи інших радіоактивних матеріалів. Другий шар це запобіжна сітка: будь-яке інше правопорушення, за яке закон передбачає покарання у виді позбавлення волі, спеціальний максимум якого становить щонайменше 10 років.

Людина, яка заявила заперечення, Йоан Сорін Буца, була на стадії апеляції у кримінальній справі. На вимогу суду Військова прокуратура при Військовому трибуналі Тімішоари подала до справи, 9 грудня 2021 року, відповідь, у якій показала, що його заява про злочин і його свідчення полегшили встановлення і притягнення до відповідальності підозрюваного за двома діяннями, передбаченими ст. 37 п. a) Закону № 126/1995 про режим вибухових матеріалів. У тій самій відповіді прокуратура визнала, що приписи ст. 19 закону про захист свідків до нього не застосовуються.

Його критика починалася з одного слова. Він твердив, що поняття «materiale explozibile», як його пише румунський оригінал, не врегульоване жодним нормативним актом, тоді як і Кримінальний кодекс, і Закон № 126/1995 говорять про режим зброї, боєприпасів і «materii explozive». Українською обидва звороти означають вибухові матеріали, а різниця стоїть між двома румунськими словами. З нечіткості тексту, казав він, випливає неможливість застосувати ст. 19, норму кримінального права, яка встановлює межі покарання, а це порушувало б ст. 1 ч. (5) і ст. 23 ч. (12) Конституції, а також ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд Тімішоари, чию позицію рішення відтворює, відповів, що перелік із пункту h) є загальним, не визначає окремих правопорушень, а зворот про вибухові матеріали читають у співвідношенні з главою III розділу VII особливої частини Кримінального кодексу і з Законом № 126/1995. Конституційний Суд пішов тією самою лінією, але зупинився раніше: він констатував, що автор не формулює справжніх критик про неконституційність, а незадоволений способом застосування тексту і тим рішенням, яке суд міг би ухвалити в його справі. Тлумачення і застосування закону належать судам, згідно зі ст. 126 ч. (1) і (3) Конституції, а уніфікація практики Вищому касаційному суду.

Наслідки, які це має

Для захищених свідків і для тих, хто входить до програми захисту, рішення не дає жодного наслідку. Ні умов допуску, ні заходів захисту, ні обов’язків органів влади воно не торкається. Визначення зі ст. 2 п. h) застосовують і далі так, як його опублікували при повторному опублікуванні закону, в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 288 від 18 квітня 2014 року.

Наслідок відчувається в іншому місці, у кримінальних справах, у яких хтось подав заяву про злочин і просить зменшення покарання. Там рішення підтверджує, що віднесення діяння, про яке подано заяву, до однієї з категорій із пункту h) є операцією тлумачення і застосування закону, яку робить суддя у справі, а не Конституційний Суд. Той, хто оспорює відмову прокуратури, мусить оспорити її перед судом, що розглядає справу по суті, а далі в порядку оскарження.

Третій наслідок стосується процесуальної економії, у зворотному сенсі: справа стояла в Суді 1.541 день і завершилася без жодної відповіді на поставлене питання. Від 25 вересня 2026 року рішення є остаточним і загальнообов’язковим, але те, до чого воно зобов’язує, це виключно констатація неприйнятності.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У тексті не змінюється нічого. Визначення лишається з тим самим переліком і тим самим порогом у 10 років, а ст. 19 закону про захист свідків зберігає свій зміст.

Що змінюється для тих, хто хотів би повторити критику, це її процесуальні шанси. Заперечення, побудоване на думці, що визначення нечітке, бо закон уживає одне слово там, де критик читає інше, має тепер попереднє рішення про неприйнятність. Наступний, хто його заявить, мусить показати, що оскаржує текст, а не те, як його до нього застосували.

Варто відзначити й те, як рішення дійшло до ухвалення. Обговорення відбулися в публічному засіданні 4 грудня 2025 року, а Суд послідовно відкладав ухвалення, на підставі ст. 57 і ст. 58 ч. (1) першої тези Закону № 47/1992, до 4 березня 2026 року. Між обговореннями і ухваленням минуло 90 днів, для рішення, яке суті не торкається.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Визначення «тяжкого кримінального правопорушення» лишається стабільним, а програма захисту свідків не має жодного збою у справах, що розглядаються.
  • Рішення ясно нагадує розподіл повноважень: віднесення діяння до законної категорії робить суд, який розглядає справу, а не конституційна інстанція.
  • Повне відтворення пункту h) дає публіці, в одному місці, повний перелік категорій і поріг у 10 років, який його доповнює.
  • Позиція Апеляційного суду Тімішоари, наведена в рішенні, пропонує метод роботи: зворот читають у співвідношенні з главою III розділу VII особливої частини Кримінального кодексу і з Законом № 126/1995.

Що залишається проблемою

  • Питання по суті лишається без відповіді. Ніхто не дізнається, чи перелік загальних категорій, доповнений порогом покарання, достатньо точний для тексту, від якого залежить тривалість покарання.
  • Справа стояла 1.541 день, а опублікування додало ще 205, для рішення на дві сторінки, яке лише констатує, що судити не може.
  • Текст ст. 19 Закону № 682/2002 не відтворено ніде, хоча весь спір починається саме з нього. Читач лишається з наслідком, а не з нормою.
  • Опублікований текст несе чотири сліди поспішного редагування, окрім прогалини в міркуванні з пункту 11: у пункті 4 відсилання зроблено до «Закону № 682/2020», якого не існує, а оскаржуваний зворот процитовано без коми, яка робить його зрозумілим; у пункті 12 стоїть формула «lipsită de claritate și imprevizibilitate», тобто «позбавлена чіткості та непередбачуваності», яка каже протилежне до того, що має казати; а в пункті 14 у кримінальній справі з’являється згадка про тлумачення і застосування «organul fiscal», тобто «податковим органом», що залишилася з мотивування в іншій матерії.
  • Голови двох палат Парламенту, Уряд і Народний адвокат не надіслали жодної позиції, хоча всіх чотирьох було повідомлено.

Корисні поради

  1. Якщо ви подали заяву про злочин і сподіваєтеся на зменшення покарання, перевірте спершу, чи діяння, про яке ви заявили, входить до однієї з категорій зі ст. 2 п. h) або перевищує поріг спеціального максимуму в 10 років. Без цього ст. 19 обговорювати не можна.
  2. Просіть у прокуратури відповідь у письмовій формі, з мотивуванням. У цій справі лист, поданий 9 грудня 2021 року, сказав лише висновок, а причина відмови в пільзі з нього не видна.
  3. Якщо ви не згодні з відмовою, шлях це суд, який розглядає справу по суті, а потім порядок оскарження. Тлумачення і застосування закону в Конституційному Суді не вирішують.
  4. Не будуйте заперечення про неконституційність на слові, якого текст не вживає. Текст закону пише «materiale explozive», а не «materiale explozibile», і ця різниця виявилася фатальною для клопотання в цій справі.
  5. Коли ви посилаєтеся на нечіткість норми, покажіть, чого саме не може зрозуміти добросовісний адресат, а не те, яке невигідне рішення ви отримали. Перше є критикою про конституційність, друге ні.
  6. Якщо здається, що діяння не входить до жодної категорії з переліку, перевірте останній відрізок пункту h): поріг спеціального максимуму в 10 років працює як сітка для всього, чого не перелічено.

Часті запитання

Що саме визначає пункт h) статті 2 закону про захист свідків?
Визначає поняття «тяжке кримінальне правопорушення», яке вживають в усьому законі, через перелік категорій, від геноциду і воєнних правопорушень до корупції, доповнений будь-яким іншим діянням, за яке карають позбавленням волі, спеціальний максимум якого становить щонайменше 10 років.
Чи змінюється щось для свідків, які перебувають у програмі захисту?
Ні. Рішення не змінює ні умов входу до програми, ні заходів захисту, ні якогось обов’язку органів влади.
Чому заперечення відхилили як неприйнятне?
Бо автор критикував не текст закону, а спосіб, у який прокуратура застосувала його в його випадку, і те рішення, яке міг би ухвалити суд. Застосування закону належить до повноважень судів, згідно зі ст. 126 Конституції.
Який зв’язок має визначення зі зменшенням покарання?
Стаття 19 того самого закону передбачає особливу підставу зменшення покарання для того, хто подає заяву про тяжке кримінальне правопорушення, а пункт h) каже, які діяння є тяжкими, отже, саме він вирішує, чи можна взагалі обговорювати цю пільгу.
Скільки тривала справа?
Апеляційний суд Тімішоари звернувся до Конституційного Суду 14 грудня 2021 року, обговорення відбулися 4 грудня 2025 року, ухвалення 4 березня 2026 року, а опублікування 25 вересня 2026 року. Між зверненням і ухваленням минуло 1.541 день.

Помилки та невідповідності в опублікованому тексті

  • Пункт 11. Текст відтворює лист прокуратури трьома кроками, які не сходяться: спершу показує, що заява про злочин полегшила притягнення до відповідальності підозрюваного за двома діяннями, передбаченими ст. 37 п. a) Закону № 126/1995 про режим вибухових матеріалів; потім цитує пункт h), за яким тяжким кримінальним правопорушенням є, серед іншого, те, що стосується недодержання режиму зброї, боєприпасів, вибухових матеріалів, ядерних чи інших радіоактивних матеріалів; а наприкінці каже «отже, визнано, що приписи ст. 19 до автора заперечення не застосовуються». Дві посилки, прочитані буквально, ведуть саме до протилежного висновку, а ланки, якої бракує, немає ніде в рішенні, яке не відтворює і не переказує тексту ст. 19 Закону № 682/2002. Добросовісний читач не може встановити з опублікованого акта, чому в пільзі відмовили, хоча відмова є єдиною причиною, через яку заперечення заявили.
  • Пункт 4. Переказуючи критику автора, рішення хибно цитує саме той зворот, який оскаржують: пише «materialelor explozive nucleare sau a altor materii radioactive», хоча текст ст. 2 п. h) Закону № 682/2002, правильно відтворений у пунктах 9 і 11, звучить «materialelor explozive, nucleare sau al altor materii radioactive», тобто «вибухових матеріалів, ядерних чи інших радіоактивних матеріалів». Без коми після «explozive» перелік читається як одна категорія, вибухові матеріали ядерного типу, замість трьох паралельних категорій: вибухових матеріалів, ядерних матеріалів та інших радіоактивних матеріалів. А «a altor» замість «al altor» накладає на це ще й неузгодженість роду в румунському оригіналі. У рішенні, єдиним предметом якого є ясність того переліку, версія з пункту 4 темніша за критикований текст.
  • Той самий пункт 4. Той самий виклад критики відсилає до «ст. 19 Закону № 682/2020», акта, якого не існує. Закон про захист свідків має номер 682/2002, і саме цю форму в решті рішення вжито правильно, тринадцять разів, від назви до резолютивної частини. Помилка припадає на норму, від якої залежить уся справа, на статтю 19, ту, що дає зменшення покарання, і стоїть якраз у фразі, яка пояснює, чому текст нібито незастосовний.
  • Пункт 12. Переказуючи позицію автора заперечення, рішення пише, що критиковане поняття «este lipsită de claritate și imprevizibilitate», тобто «позбавлена чіткості та непередбачуваності». Формула каже протилежне до того, що має казати: докір полягав у браку чіткості та передбачуваності, а так, як фразу написано, вона закидає законові саме те, що він передбачуваний. У пункті 4 ту саму критику передано правильно двічі, спершу «lipsa de claritate și previzibilitate a textului de lege criticat», потім «lipsa de claritate și previzibilitate a dispozițiilor criticate», тобто обидва рази «брак чіткості та передбачуваності», лише з іншим доповненням наприкінці, і це показує, що хибна форма є недоглядом у переказі, а не системною помилкою.
  • Пункт 14. Показуючи, чому контроль належить судам, рішення визнає за ними повноваження встановити, чи правильними були «interpretarea și aplicarea de către organul fiscal» критикованих приписів, тобто тлумачення і застосування цих приписів «податковим органом». Справа кримінальна, норма, про яку йдеться, визначає тяжке кримінальне правопорушення, і жодного податкового органу немає ніде у справі. Фраза залишилася з мотивування в податковій матерії, і її не пристосували.

Аналіз редакції

Рішення має дві сторінки і читається за кілька хвилин, однак цифра, яка його характеризує, при читанні не видна: між ухвалою про звернення, постановленою 14 грудня 2021 року, і ухваленням минуло 1.541 день, а опублікування додало ще 205. З них 90 днів лежать між обговореннями 4 грудня 2025 року і ухваленням 4 березня 2026 року, у проміжку, у якому Суд послідовно відкладав вирішення, на підставі ст. 57 і ст. 58 ч. (1) першої тези Закону № 47/1992. Послідовні відкладення, для рішення, яке констатує, що судити йому нічого, говорять щось про те, як складають порядок роботи.

Друге спостереження стосується асиметрії, якої не видно, читаючи акт від початку до кінця. Голів двох палат Парламенту, Уряд і Народного адвоката було повідомлено, згідно зі ст. 30 ч. (1) Закону № 47/1992, і жоден не надіслав якоїсь позиції. Єдина письмова інституційна позиція у справі належить Апеляційному судові Тімішоари, і вона збігається, по суті, з міркуванням: це питання тлумачення. Проте вирішення, яке той суд пропонував, полягало у відхиленні заперечення як необґрунтованого, а не як неприйнятного. Висновків прокурора, присутнього в засіданні 4 грудня 2025 року, ніде в рішенні не переказано, хоча формула розгляду перелічує їх серед узятих до уваги матеріалів. Отже, питання стояло на розгляді понад чотири роки і два місяці без того, щоб якийсь центральний орган визнав, що воно варте письмової відповіді, а єдина позиція, висловлена усно, до опублікованого тексту не дійшла.

Третє спостереження стосується якості редагування. У пункті 4 відсилання зроблено до «ст. 19 Закону № 682/2020», акта, якого не існує; в решті рішення ту саму статтю цитують правильно, із Закону № 682/2002. Пункт 12 містить формулу «lipsită de claritate și imprevizibilitate», тобто «позбавлена чіткості та непередбачуваності», яка каже точно протилежне до того, що має казати. Нижче, у пункті 14, у кримінальній справі про вибухові матеріали і захист свідків, твердять, що судам належить повноваження встановити, чи правильно здійснено «interpretarea și aplicarea de către organul fiscal», тобто тлумачення і застосування «податковим органом», і ця фраза видимо залишилася з мотивування в податковій матерії. А в пункті 4, там, де переказано критику, оскаржуваний зворот процитовано без коми, яка відділяє вибухові матеріали від ядерних, тобто саме в тій формі, на нечіткість якої скаржиться автор. Жодна з чотирьох не змінює вирішення, але всі чотири з’являються в тексті на дві сторінки, ухваленому після кількох послідовних відкладень.

Що потрібно змінити

  • Рішення мало б відтворювати і текст норми, від якої залежить інтерес автора. Тут ст. 19 Закону № 682/2002. Без неї читач бачить відмову в пільзі, але не бачить її умов, отже, не може перевірити нічого.
  • Відповідь прокуратури на клопотання щодо застосування ст. 19 мала б бути мотивованою, а не тільки висновковою. Одна фраза про невиконану умову закрила б дискусію в цій справі, перше ніж вона дійшла до Суду, і зберегла б понад чотири роки очікування.
  • Закон № 682/2002 мав би прямо відсилати до актів, які визначають вибухові матеріали. Дужка із Законом № 126/1995 і з главою Кримінального кодексу зняла б саме ту двозначність, на яку скаржився автор, не змінюючи нічого в суті регулювання.
  • Відсутність позицій слід було б фіксувати з наслідком, а не тільки констатувати. Коли чотири повідомлені органи не відповідають, їхня тиша мала б бути щонайменше мотивована перед Судом; інакше обов’язок зі ст. 30 ч. (1) Закону № 47/1992 лишається формальністю.
  • Рішення мали б проходити контрольне читання перед опублікуванням. Чотири видимі помилки на двох сторінках, з яких одна відсилає до неіснуючого акта, виправляють за п’ять хвилин, і вони більше не потрапляли б в Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial).

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 820 від 25 вересня 2026 року, сторінки 9-10 16 сторінок PDF, 115 KB акт починається на сторінці 9

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.