Коротко

  • Суд не перевіряв саме правило, а встановив, що не має права його перевіряти. Заперечення проти тексту, який забороняє зупинку автомобіля на тротуарі, відхилено як неприйнятне. «Неприйнятне» не означає, що норма склала іспит, а що іспиту не було.
  • Причина в компетенції, а не в дорожньому русі. Заборона міститься в Регламенті застосування Дорожнього кодексу, затвердженому постановою Уряду, а ст. 146 п. d) Конституції дає Конституційному Судові право перевіряти лише норми первинного регулювання, тобто закони та ордонанси, а не акти, видані на їх виконання.
  • Норма залишається чинною, а оскаржувати її треба за іншою адресою. Нормативний акт Уряду оскаржують у відділі адміністративного судочинства апеляційного суду, а ст. 11 ч. (4) Закону № 554/2004 каже, що такий позов можна подати будь-коли. Доти автомобіль, залишений на тротуарі, залишається адміністративним правопорушенням.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 721 від 9 грудня 2025 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 142 п. n) додатка до Постанови Уряду № 1.391/2006 про затвердження Регламенту застосування Надзвичайної постанови Уряду № 195/2002 про дорожній рух на дорогах загального користування
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 781 від 15 вересня 2026 року
Ухвалено: 9 грудня 2025 року, остаточне і загальнообов’язкове від дня опублікування, 15 вересня 2026 року

Конституційний Суд не перевіряв, чи відповідає Конституції заборона зупиняти автомобіль на тротуарі, бо не мав права її перевіряти. Рішенням № 721 від 9 грудня 2025 року, опублікованим 15 вересня 2026 року, судді відхилили як неприйнятну критику, яку висунула водійка у справі про оскарження штрафу, що розглядалася в Районному суді сектору 2 Бухареста, бо оскаржений текст міститься в постанові Уряду, а не в законі чи в ордонансі. Це не єдине дорожнє заперечення, зупинене в такий спосіб: у серпні 2026 року таке саме розв’язання отримало й заперечення водія, який критикував вирок суду першої інстанції, а не закон. Щоразу результат однаковий, і щоразу його майже неодмінно читають неправильно: текст залишається ні підтвердженим, ні спростованим.

Спірний текст має одне-єдине речення. Ст. 142 Регламенту застосування Дорожнього кодексу перелічує місця, де добровільна зупинка транспортних засобів заборонена, а пункт n) каже: «pe trotuar, cu excepția situației în care administratorul drumului public a executat amenajări care respectă prevederile art. 144 alin. (2) și (3)», тобто на тротуарі, крім випадку, коли розпорядник дороги загального користування облаштував місця, що відповідають вимогам ст. 144 ч. (2) і (3). Виняток вузький. Згідно зі ст. 144 ч. (2), розпорядник дороги може облаштувати місця для зупинки на тротуарі лише за погодженням з дорожньою поліцією, тільки якщо для пішоходів залишається вільна смуга щонайменше 1 м, якщо в’їзд на парковку відбувається з боку проїзної частини і якщо припарковані автомобілі не заважають рухові на першій смузі чи на облаштованих доріжках. Частина (3) додає мінімальну відстань: жодної парковки на тротуарі ближче ніж за 10 м від перехрестя, від зупинки громадського транспорту або від пішохідного переходу.

Авторка заперечення стверджувала, що норма порушує ст. 1 ч. (5) Конституції, тобто вимоги ясності, доступності та передбачуваності закону, бо між надзвичайною постановою Уряду і регламентом, виданим на її виконання, з’являються, на її думку, розпливчасті формулювання, які призводять до неоднакових і потенційно свавільних заходів. Вона послалася також на ст. 44 ч. (1) і (2) Конституції, право приватної власності, доводячи, що заборона застосовується без аналізу конкретної ситуації і за відсутності реальних альтернатив для паркування, а це свавільно обмежує користування автомобілем.

Суд не дійшов до жодного з цих доводів. Ст. 146 п. d) речення перше Конституції дає йому повноваження вирішувати «щодо заперечень про неконституційність законів та ордонансів, заявлених у судах або в комерційному арбітражі», а ст. 29 ч. (1) Закону № 47/1992 повторює цю межу. Регламент, затверджений постановою Уряду, є вторинним нормативним актом, виданим на виконання закону, тож, як сказано в пункті 14 рішення, перевірка його конституційності «не належить до компетенції органу конституційної юрисдикції». Розв’язання ухвалено одностайно, колегією з восьми суддів, а представник Прокуратури і Уряд просили рівно про те саме.

Останній пункт мотивувальної частини переносить розмову з водія на суд. Районний суд сектору 2 мав, згідно зі ст. 29 ч. (5) речення перше Закону № 47/1992, сам відхилити заяву вмотивованою ухвалою, бо фільтр прийнятності це обов’язок суду, у якому заявлено заперечення. Він цього не зробив і, крім того, не висловив своєї думки щодо заперечення, хоча ст. 29 ч. (4) того самого закону його до цього зобов’язує. Два обов’язки з однієї статті, обидва не виконані, зафіксовані Судом у пунктах 6 і 15.

Наслідки, які це має

У писаному праві не змінюється нічого. Ст. 142 п. n) залишається чинною точно в тій редакції, у якій була до 15 вересня 2026 року, і рішення не справляє жодного впливу на її зміст. Остаточним і загальнообов’язковим тут є лише розв’язання про неприйнятність, тобто правило, за яким такий тип заяви не адресують Конституційному Судові.

Для водія практична ситуація залишається такою, як була, і вона ділиться надвоє за секундоміром. Надзвичайна постанова Уряду № 195/2002, акт, який усі називають Дорожнім кодексом, вважає у ст. 63 ч. (1), що добровільне знерухомлення тривалістю не більш як 5 хвилин є зупинкою, а понад цей час стає стоянкою. Наслідки різні:

  • До 5 хвилин, на тротуарі, поза облаштованим місцем. Це зупинка з порушенням правил, діяння, передбачене ст. 108 ч. (1) п. a) підп. 8 Дорожнього кодексу, з 2 штрафними балами, а ст. 99 ч. (2) відносить штраф до I класу санкцій, тобто 2 або 3 штрафні одиниці.
  • Понад 5 хвилин. Стає стоянкою з порушенням правил, бо ст. 143 п. a) регламенту забороняє стоянку в усіх випадках, коли заборонена зупинка. Діяння вміщене у ст. 108 ч. (1) п. b) підп. 7, з 3 штрафними балами, а ст. 100 ч. (2) відносить штраф до II класу, тобто 4 або 5 штрафних одиниць.
  • Скільки це в грошах. Ст. 98 ч. (2) встановлює, що одна штрафна одиниця дорівнює 5% мінімальної базової валової заробітної плати в державі, гарантованої у виплаті. Отже, зупинка на тротуарі коштує від 10% до 15% мінімальної валової зарплати, а автомобіль, залишений там довше ніж на п’ять хвилин, від 20% до 25%.
  • Евакуація залишається можливою, окремо від штрафу. Ст. 64 ч. (1) Дорожнього кодексу дозволяє дорожній поліції розпорядитися про евакуацію транспортних засобів, які стоять з порушенням правил, а ч. (2) покладає витрати на евакуацію, перевезення та зберігання на власника.

Щодо справи, з якої все почалося, рішення надсилають Районному судові сектору 2 Бухареста, який розглядає далі скаргу на протокол, так і не отримавши жодної відповіді про оскаржений текст. А для будь-якого іншого водія, який захотів би оскаржити ту саму норму, рішення не закриває розмову по суті, а зачиняє лише одні двері з трьох: оскільки йдеться про розв’язання щодо неприйнятності, немає жодного роз’яснення Конституційного Суду, яке зв’язувало б суд адміністративного судочинства тоді, коли він колись аналізуватиме законність цього тексту.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

Порівняно з 14 вересня 2026 року в правилах дорожнього руху нічого. Зміна, яка породила справу, сталася на дев’ять років раніше. До 21 січня 2017 року ст. 142 п. n) звучала зовсім інакше: зупинка на тротуарі була заборонена лише «dacă nu se asigură spațiu de cel puțin 1 m pentru circulația pietonilor», тобто якщо не залишається простір щонайменше 1 м для руху пішоходів. Інакше кажучи, водій сам вирішував, на місці, чи залишив він достатньо простору, а колишня ст. 144 ч. (2) давала розпорядникові дороги лише можливість дозволити зупинку, а не обов’язок щось будувати.

Постанова Уряду № 965 від 15 грудня 2016 року, опублікована в Офіційному віснику Румунії № 1.035 від 22 грудня 2016 року, перевернула логіку. Нова редакція набрала чинності 21 січня 2017 року, тобто через 30 днів після опублікування, як передбачала ст. III постанови. Відтоді тротуар заборонений із самого початку, а виняток існує лише там, де розпорядник дороги справді облаштував розмічене і позначене знаками місце, погоджене з дорожньою поліцією. Різниця між двома редакціями пояснює, чому багато водіїв відчувають, що правило посуворішало, а взамін їм нічого не дали: обов’язок будувати парковки не поклали ні на кого, а заборона лишилася на всіх.

Що справді змінилося 15 вересня 2026 року, то це карта способів оскарження. До опублікування рішення незадоволений водій міг сподіватися, що заперечення про неконституційність, заявлене у скарзі на адміністративне правопорушення, принесе йому відповідь. Тепер відомо, і то з рішенням, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, що цей шлях зачинений для будь-якого тексту дорожнього регламенту, хоч би які доводи наводилися. Залишається шлях адміністративного судочинства, який має свої правила: попередню скаргу щодо нормативного акта можна подати будь-коли, згідно зі ст. 7 ч. (11) Закону № 554/2004, компетенція належить відділу адміністративного і податкового судочинства апеляційного суду, бо постанова Уряду є актом центрального органу влади, а ст. 23 того самого закону каже, що скасування нормативного акта діє лише на майбутнє.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Утримує межу компетенції Конституційного Суду там, де її проводить Конституція. Якби орган конституційної юрисдикції почав перевіряти постанови Уряду, накази міністрів і регламенти, він фактично перебрав би на себе контроль за законністю всієї адміністрації, який належить іншим судам.
  • Залишає текст недоторканим в обидва боки. Відхилення як неприйнятного не підтверджує норму, тож суддя адміністративного судочинства, до якого завтра звернулися б із тією самою проблемою, не має жодного роз’яснення Суду, яке його зв’язувало б.
  • Публічно вказує на процедурну помилку суду, який звернувся із запитанням. Пункти 6 і 15 показують, з назвою суду і зі статтею закону, що фільтр прийнятності не застосували і що в ухвалі бракувало думки суду, а це допомагає іншим колегіям не повторити цей шлях.
  • Розв’язання ухвалено одностайно, без окремої думки. Немає жодного сигналу, що та сама заява могла б отримати іншу відповідь в іншій колегії.
  • Зберігає захист пішохода. Смуга щонайменше 1 м і відстань 10 м від перехресть, зупинок і переходів, передбачені ст. 144 ч. (2) і (3), залишаються обов’язковими умовами для будь-якої парковки, облаштованої на тротуарі.

Що залишається проблемою

  • Шлях тривав 816 днів, від ухвали про звернення від 21 червня 2024 року до опублікування 15 вересня 2026 року, заради відповіді, яка не торкається суті. З них 280 днів минуло тільки між проголошенням і опублікуванням.
  • Ціну фільтра заплатила людина, яка шукала правосуддя. Ст. 29 ч. (5) Закону № 47/1992 вимагала, щоб суд сам відхилив заяву ухвалою, яку можна було оскаржити в касаційному порядку протягом 48 годин. Оскільки він цього не зробив, сторона чекала два роки і майже три місяці замість кількох днів.
  • Критика по суті залишилася необговореною. Якщо між надзвичайною постановою Уряду і її регламентом справді є неузгодженість, жоден орган про це нічого не сказав, а рішення не містить жодного міркування, яке можна було б використати далі.
  • Шлях, який залишився, дорожчий і повільніший. Позов про скасування передбачає попередню скаргу, судовий збір, процес в апеляційному суді і касацію у Вищому касаційному суді, а наслідок можливого скасування настає лише на майбутнє.
  • Єдине місце в рішенні, де читач бачить текст норми, пункт 11, передає його з відхиленням від редакції, опублікованої в Офіційному віснику Румунії, а це прикро в документі, який читають саме тому, що він офіційний.

Корисні поради

  1. Перш ніж залишити автомобіль на тротуарі, подивіться, чи місце розмічене і позначене знаками як парковка. Виняток зі ст. 142 п. n) діє лише там, де розпорядник дороги загального користування облаштував місце, погоджене з дорожньою поліцією. Розмітка, намальована об’єднанням співвласників або магазином, не є облаштуванням у розумінні закону.
  2. Рахуйте хвилини. До 5 хвилин діяння є зупинкою з порушенням правил, з 2 штрафними балами, а понад 5 хвилин стає стоянкою з порушенням правил, з 3 штрафними балами і штрафом вищого класу.
  3. Якщо ваше невдоволення стосується самого правила, а не протоколу, не витрачайте час на заперечення про неконституційність у скарзі на адміністративне правопорушення. Рішення № 721/2025 показує, що таку заяву можуть лише відхилити як неприйнятну.
  4. Не розраховуйте й на заперечення про незаконність. Ст. 4 ч. (4) Закону № 554/2004 прямо каже, що адміністративні акти нормативного характеру не можуть бути предметом заперечення про незаконність, а регламент, затверджений постановою Уряду, є нормативним актом.
  5. Справжній шлях це позов про скасування до відділу адміністративного і податкового судочинства апеляційного суду, якому передує попередня скарга до Уряду. Щодо нормативного акта попередню скаргу можна подати будь-коли, згідно зі ст. 7 ч. (11), а позов можна пред’явити будь-коли, згідно зі ст. 11 ч. (4).
  6. У скарзі на штраф зосередьтеся на тому, що можна перевірити в цій справі: чи було місце облаштоване відповідно до вимог, чи правильно зафіксовано тривалість знерухомлення, чи описав інспектор діяння так, щоб його можна було ідентифікувати.
  7. Якщо ви все ж заявляєте заперечення про неконституційність і суд відхиляє вашу заяву про звернення, у вас є касаційна скарга до суду безпосередньо вищої інстанції, протягом 48 годин від проголошення. Строк короткий і спливає незалежно від того, отримали ви мотивувальну частину чи ні.

Часті запитання

Що означає, що заперечення відхилено як неприйнятне?
Означає, що заява не відповідала умовам для розгляду, тож Суд узагалі не дивився на доводи щодо змісту норми. Це не те саме, що відхилення як необґрунтованого, де судді читають критику, аналізують її і вирішують, що текст відповідає Конституції.
Отже, заборону зупинятися на тротуарі визнано конституційною?
Ні. Її не визнано ні конституційною, ні неконституційною. Суд сказав лише, що не він є тим органом, який може провести цю перевірку, бо текст міститься в постанові Уряду.
Чому Конституційний Суд не може перевірити постанову Уряду?
Бо ст. 146 п. d) Конституції дає йому повноваження вирішувати щодо заперечень стосовно законів та ордонансів, а ст. 29 ч. (1) Закону № 47/1992 повторює ту саму межу. Постанова Уряду є вторинним нормативним актом, виданим на виконання закону, а контроль за його законністю належить судам адміністративного судочинства.
Що я можу зробити, якщо все одно вважаю правило хибним?
Ви можете вимагати його скасування, повністю або частково, позовом в адміністративному судочинстві. Спершу подають попередню скаргу до Уряду, а потім позов до відділу адміністративного і податкового судочинства апеляційного суду, бо постанова Уряду є актом центрального органу публічної влади. І те, і те можна зробити будь-коли, без присічного строку.
Чи допоможе мені заперечення про незаконність із Закону № 554/2004?
Не в цьому випадку. Ст. 4 ч. (1) дозволяє перевіряти законність лише актів індивідуального характеру, а ч. (4) прямо виключає нормативні акти і скеровує контроль за ними до позову про скасування. Регламент застосування надзвичайної постанови Уряду є нормативним актом.
Скільки насправді коштує автомобіль, залишений на тротуарі?
Залежить від тривалості. До п’яти хвилин це зупинка з порушенням правил, з 2 штрафними балами і штрафом I класу, тобто 2 або 3 штрафні одиниці. Понад п’ять хвилин це стоянка з порушенням правил, з 3 штрафними балами і штрафом II класу, тобто 4 або 5 штрафних одиниць. Одна штрафна одиниця дорівнює 5% мінімальної базової валової заробітної плати в державі.
Чи можна зупинитися, якщо я залишаю метр вільного місця для пішоходів?
Ні, цього вже недостатньо. Таке правило діяло до 21 січня 2017 року. Сьогодні смуга щонайменше 1 м це одна з умов, яким має відповідати облаштування, виконане розпорядником дороги, а не виправдання, на яке може послатися водій, що зупиняється на власний розсуд.
Що буде зі справою, у якій заявлено заперечення?
Рішення надсилають Районному судові сектору 2 Бухареста, а скаргу на протокол розглядають далі за звичайними правилами. Авторка заперечення не отримує жодної відповіді про текст, який вона критикувала.
З якого моменту рішення справляє наслідки?
Від опублікування в Офіційному віснику Румунії, тобто від 15 вересня 2026 року. Проголошення відбулося на 280 днів раніше, 9 грудня 2025 року, але рішення Конституційного Суду є загальнообов’язковими від дати опублікування.

Помилки та невідповідності в опублікованому тексті

  • Пункт 11, цитування ст. 142 п. n). Рішення відтворює норму так: «pe trotuar, cu excepția situației în care administratorul domeniului public a executat amenajări care respectă prevederile art. 144 alin. (2) și (3)». Офіційно опублікована редакція каже «administratorul drumului public», розпорядник дороги загального користування, а не «administratorul domeniului public», розпорядник публічного майна. Це видно зі ст. I підп. 5 Постанови Уряду № 965/2016, опублікованої в Офіційному віснику Румунії № 1.035 від 22 грудня 2016 року, яка дала пунктові n) редакцію, чинну з 21 січня 2017 року. Формулювання не є й попереднім, яке звучало «dacă nu se asigură spațiu de cel puțin 1 m pentru circulația pietonilor», тобто якщо не залишається простір щонайменше 1 м для руху пішоходів, тож це не цитата зі старішої версії. Різниця важлива: розпорядник дороги загального користування це той, кого ст. 144 ч. (1) і (2) зобов’язує позначити заборонені ділянки і уповноважує облаштовувати парковки за погодженням з дорожньою поліцією, тоді як розпорядником публічного майна може бути інший підрозділ тієї самої мерії або навіть концесіонер. Хто читає норму в єдиному місці рішення, де вона з’являється, може вирішити, що достатньо втручання будь-кого, хто управляє публічним майном, а це змінює відповідь на запитання, чи законний штраф.

Аналіз редакції

Рішення коротке і правильне по суті розв’язання, а його проблема не в тому, що вирішив Суд, а в тому, скільки коштувало, щоб хтось сказав річ, очевидну з першого дня. Звернення надійшло від Районного суду сектору 2 Бухареста ухвалою від 21 червня 2024 року, проголошення відбулося 9 грудня 2025 року, а опублікування 15 вересня 2026 року. Це 536 днів до проголошення і ще 280 до опублікування, разом 816 днів, щоб констатувати, що предмет заяви не належить до компетенції суду, до якого звернулися. Для порівняння, закон дає громадянинові 48 годин, щоб оскаржити ухвалу, якою суд відхилив би ту саму заяву, а для розгляду касаційної скарги встановлює 3 дні. Співвідношення між цими двома ритмами, 48 годин для людини і 816 днів для системи, говорить про процедуру більше, ніж мотивувальна частина.

Друге спостереження стосується місця, де розірвався ланцюг. Ст. 29 Закону № 47/1992 покладає на суд, який звертається, два обов’язки: ч. (4) вимагає висловити свою думку щодо заперечення, ч. (5) вимагає відхилити заяву, якщо заперечення неприйнятне. Районний суд сектору 2 не виконав жодного, а Суд фіксує обидва невиконання, у пунктах 6 і 15. Їх поєднання показує, чому фільтр не спрацював: суд, який не формулює своєї думки, не має як дійти висновку, що заява неприйнятна, бо він на неї не подивився. А за відсутності думки справа потрапляє до Суду без єдиного елемента, який дозволив би її швидко відсортувати.

Третє спостереження стосується суті, якої ніхто не торкнувся. Невдоволення у справі не було вигаданим: до 21 січня 2017 року зупинка на тротуарі була дозволена кожному, хто залишав метр вільного місця для пішоходів, а з 2017 року вона заборонена всім, з єдиним винятком, який цілком залежить від інвестиції, яку розпорядник дороги не зобов’язаний робити. Регламент таким чином переклав заборону на водія, не поклавши кореспондуючого обов’язку на адміністрацію, і результат видно в будь-якому місті Румунії. Рішення № 721/2025 не могло цього виправити. Виправлення роблять в іншому місці: в апеляційному суді, шляхом адміністративного судочинства, або просто в Уряді, зміною регламенту.

Що потрібно змінити

  • Законний строк для опублікування рішень Конституційного Суду. Сьогодні його немає, а між проголошенням і опублікуванням минуло 280 днів у справі, у якій не було чого розглядати по суті. Строк у 60 або 90 днів скоротив би період, коли суди і сторони знають, що розв’язання існує, але не можуть на нього послатися.
  • Прямий фільтр очевидної неприйнятності на рівні самого Суду. Коли предмет звернення явно поза межами компетенції, як у випадку постанови Уряду, коротка процедура, без доповіді і без відкритого засідання, закрила б справу за кілька тижнів і вивільнила б колегії для справ, які справді стосуються законів та ордонансів.
  • Інформування сторони про правильний шлях у самому тексті ухвали про відхилення. Якби суд застосував ст. 29 ч. (5), він міг би в двох рядках показати, що норму оскаржують в адміністративному судочинстві. Це коштувало б одного речення і зекономило б два роки.
  • Обов’язок облаштування, кореспондуючий забороні зі ст. 142 п. n). Регламент дозволяє розпорядникові дороги робити парковки на тротуарі, але не вимагає від нього скласти перелік вулиць, де зупинка стала неможливою. Строк для інвентаризації і публічний план облаштування перетворили б виняток із теоретичної можливості на перевірне розв’язання.
  • Виправлення цитати з пункту 11 через поправку, опубліковану в Офіційному віснику Румунії. Це єдина поява тексту норми в рішенні, і в такому вигляді вона вказує на інший орган, ніж той, що в чинному акті.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 781 від 15 вересня 2026 року 8 сторінок PDF, 86 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.