Коротко

  • Конституційний Суд відхилив, одностайно, заперечення, заявлене охоронною фірмою з Орадя, і встановив, що обов’язок роботодавців, які мають щонайменше 50 працівників, наймати осіб з інвалідністю в частці щонайменше 4% є конституційним.
  • Аргумент, що певні види діяльності, як-от охорона, не можуть виконуватися особами з інвалідністю, не звільняє роботодавця: Суд нагадує, що обов’язок має альтернативний характер, тобто його можна виконати і щомісячною сплатою до державного бюджету або закупівлями в авторизованих захищених підприємствах.
  • Кого це стосується: усіх органів та публічних установ і всіх юридичних осіб, публічних чи приватних, які мають щонайменше 50 працівників. Рішення є остаточним та загальнообов’язковим від 24 липня 2026 року.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 7/2026
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 606 від 24 липня 2026 року
Набирає чинності: 24 липня 2026 року

Квота 4% на працевлаштування осіб з інвалідністю залишається обов’язковою, зокрема й для фірм, діяльність яких вимагає персоналу, придатного за станом здоров’я. Конституційний Суд відхилив як необґрунтоване заперечення про неконституційність, заявлене товариством WGS Security Group S.R.L. з Орадя, і встановив, що ст. 78 ч. (2) і (3) Закону № 448/2006 про захист і заохочення прав осіб з інвалідністю є конституційними. Це вже вдруге, коли Суд визнає правомірним той самий механізм, після Рішення № 615 від 12 травня 2011 року, і воно додається до інших заходів, якими держава намагається зменшити бар’єри перед особами з інвалідністю, як-от програма доступності житла через встановлення ліфтів. Рішення № 7 від 15 січня 2026 року було опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 606 від 24 липня 2026 року.

Спір, з якого все почалося, є податковим. Охоронна фірма отримала податкове повідомлення-рішення, яким їй визначили суми, належні до сплати за ненайняття осіб з інвалідністю, оскаржила його, і скаргу було відхилено. Так справа дійшла до Трибуналу Біхор, ІІІ палата адміністративного та податкового судочинства, де фірма заявила заперечення про неконституційність у справі № 3.112/111/2020.

Аргумент фірми мав просту логіку. Закон № 333/2003 про охорону об’єктів вимагає, щоб охоронні функції виконували лише атестовані особи, а атестація надається тільки тим, хто придатний за станом здоров’я. Отже, стверджувала фірма, обов’язок наймати осіб з інвалідністю неможливо виконати з огляду на профіль її діяльності, і він перетворюється на замаскований податок. До того ж публічні установи національної оборони, громадського порядку та національної безпеки прямо звільнені за ст. 78 ч. (4), хоча провадять подібну діяльність, що нібито спотворює конкуренцію.

Незвичним є те, що суд, який звернувся із запитом, погодився з фірмою. Трибунал Біхор визнав заперечення обґрунтованим у тій частині, в якій обов’язок не прив’язаний до робочих місць, які фактично можуть обіймати особи з інвалідністю, і зазначив, що в такий спосіб обов’язок перетворюється практично на санкцію для окремих суб’єктів господарювання. Прокуратура просила відхилити заперечення. Голови обох палат Парламенту, Уряд і Омбудсман жодної позиції не надіслали.

Наслідки, які це має

Перший наслідок є процесуальним і настає негайно. Рішення є остаточним та загальнообов’язковим від моменту опублікування, тож суди адміністративного та податкового судочинства, які розглядають тотожні спори, зв’язані висновком Суду. Те саме заперечення більше не може бути заявлене, відповідно до ст. 29 ч. (3) Закону № 47/1992, а скарги на податкові повідомлення-рішення, видані на цій підставі, залишаються без конституційного аргументу.

Другий наслідок стосується безпосередньо бюджетів роботодавців. Поріг у 50 працівників і квота щонайменше 4% залишаються чинними в тому вигляді, в якому вони є. Роботодавець, який не заповнює ці посади особами з інвалідністю, щомісяця сплачує до державного бюджету гарантовану загальнодержавну мінімальну базову заробітну плату брутто, помножену на кількість незаповнених робочих місць, відповідно до ст. 78 ч. (3) п. a).

Третій наслідок є тим, який багато роботодавців ігнорують, а Суд його підкреслює: обов’язок має альтернативний характер. Пункт b) тієї самої частини дозволяє сплатити щонайменше 50% суми до державного бюджету, а на різницю до рівня, передбаченого пунктом a), роботодавець може придбати, на основі партнерства, продукцію або послуги, вироблені власною діяльністю осіб з інвалідністю, працевлаштованих в авторизованих захищених підприємствах, тобто в господарських одиницях, спеціально авторизованих для працевлаштування таких осіб. Іншими словами, половина грошей може повернутися в економіку у вигляді реально отриманих товарів і послуг, замість того щоб піти повністю як відрахування.

Четвертий наслідок стосується меж конституційного контролю і його варто запам’ятати для будь-якого майбутнього спору. Суд прямо відмовився аналізувати нібито наявну суперечність між Законом № 333/2003 і Законом № 448/2006, бо, відповідно до ст. 2 ч. (1) і (2) Закону № 47/1992, він перевіряє дотримання Конституції, а не узгодженість двох законів. Конфлікт між вимогою придатності за станом здоров’я для охоронників і квотою 4% залишається, отже, питанням застосування закону, яке вирішується в суді, що розглядає справу по суті, або втручанням законодавця, а не в Конституційному Суді.

П’ятий наслідок є принциповим. Суд повторно підтверджує, що економічна свобода реалізується лише в межах, установлених повагою до прав і законних інтересів усіх, а квота 4% є законодавчим втіленням обов’язку, який ст. 50 Конституції покладає на державу. У цьому ж руслі наведено ст. 26 Хартії основоположних прав Європейського Союзу і ст. 27 п. g) та h) Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права осіб з інвалідністю, ратифікованої Румунією Законом № 221/2010.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У праві не змінюється нічого. Суд підтверджує механізм, який діє з 2006 року і який він уже одного разу визнав правомірним Рішенням № 615 від 12 травня 2011 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 513 від 20 липня 2011 року. Змінюється процесуальне становище роботодавців, які сподівалися, що специфіка діяльності виведе їх зі сфери дії обов’язку.

Одну технічну деталь варто пояснити, бо вона може заплутати. Суд висловився щодо тексту в редакції, що передувала набранню чинності Законом № 81/2021, тобто щодо форми, застосовної у спорі в Трибуналі Біхор. Правило походить із Рішення № 766 від 15 червня 2011 року: норма, що втратила чинність, все ж може бути піддана конституційному контролю доти, доки від неї залежить вирішення справи, яка триває.

Практичний висновок, однак, полягає в тому, що рішення не стосується музейного тексту. Частина (2), з порогом у 50 працівників і квотою 4%, сьогодні тотожна проаналізованій. Частину (3) було змінено Законом № 81/2021, чинним від 16 квітня 2021 року, але зміна торкнулася формулювання, а не структури: обидва варіанти залишилися, а в пункті b) словосполучення «продукція або послуги» стало «продукція та/або послуги». Виняток для публічних установ національної оборони, громадського порядку та національної безпеки з частини (4), який фірма оскаржувала як дискримінаційний, теж залишився незмінним.

Шлях між двома редакціями був нерівним і пояснює, чому проаналізований текст містить обидва варіанти. Надзвичайна постанова Уряду № 60/2017 усунула можливість партнерства із захищеними підприємствами і залишила тільки відрахування до бюджету. Рішенням № 906 від 16 грудня 2020 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 79 від 25 січня 2021 року, Суд встановив неконституційність тих змін, і вони припинили свою юридичну дію 11 березня 2021 року, бо законодавець не втрутився в 45-денний строк. Закон № 81/2021 потім закріпив повернення до системи з двома варіантами.

Той самий Закон № 81/2021 додав дві нові частини, (4^2) і (4^3), які стосуються авторизованих захищених підприємств, створених у складі організацій осіб з інвалідністю. Вони можуть провадити також діяльність із продажу або посередництва, за умови що щонайменше 75% прибутку спрямовується на програми соціально-професійної інтеграції, і зобов’язані щороку подавати фінансовий звіт. Посередництво може стосуватися лише продукції або послуг, які пропонує інше авторизоване захищене підприємство.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Зберігає чинним головний інструмент, яким закон підштовхує ринок праці до працевлаштування осіб з інвалідністю, ціль, узяту на себе конституційно через ст. 50 і на міжнародному рівні через Конвенцію Організації Об’єднаних Націй.
  • Дає податкову передбачуваність. Податкові повідомлення-рішення, видані податковими органами на цій підставі, більше не ризикують бути скасованими цілими масивами, а державний бюджет не стикається з вимогами про повернення коштів.
  • Повертає увагу роботодавців до варіанта з пункту b), який використовується значно рідше за просту сплату, хоча дозволяє перетворити половину суми на реально отримані товари і послуги.
  • Опосередковано підтримує авторизовані захищені підприємства, які залежать від таких партнерств, щоб утримувати свої робочі місця.

Що залишається проблемою

  • Сутнісна проблема, на яку вказав Трибунал Біхор, залишається нерозв’язаною: обов’язок обчислюється від загальної кількості працівників, а не від посад, які фактично можуть обіймати особи з інвалідністю.
  • Для роботодавців у сферах із законодавчими вимогами придатності за станом здоров’я, як-от охорона, обов’язок на практиці працює майже виключно як платіж, а не як інструмент працевлаштування.
  • Різниця в підході між публічними установами оборони, громадського порядку та національної безпеки, які звільнені, і приватними фірмами, що провадять подібну діяльність, залишається в законі, а Суд не аналізує її по суті в цьому рішенні.
  • Суд не може розв’язати суперечність між Законом № 333/2003 і Законом № 448/2006, а сигнал про те, що вона існує, подав саме суд, який звернувся із запитом. Розв’язання залежить від законодавця, який досі не втрутився.
  • Суми автоматично зростають разом із мінімальною заробітною платою, бо відрахування обчислюється у прив’язці до неї, без жодного співвіднесення з конкретною ситуацією кожного роботодавця.

Корисні поради

  1. Перевірте, як ви обчислюєте поріг у 50 працівників. Він визначається від загальної кількості працівників, а перевищення порога навіть тимчасове запускає обов’язок для відповідних місяців. Кількість незаповнених посад визначається згідно з нормами застосування, а не на розсуд роботодавця.
  2. Якщо ви вже сплачуєте відрахування в повному обсязі, порівняйте з варіантом зі ст. 78 ч. (3) п. b). Сплачуючи щонайменше 50% до бюджету і використовуючи решту на закупівлі в авторизованих захищених підприємствах, ви отримуєте продукцію або послуги в обмін на половину суми, замість того щоб не отримати нічого.
  3. Вимагайте від постачальника доказ авторизації як захищеного підприємства, чинний на дату рахунка-фактури, і перевіряйте, що продукція чи послуги створені власною діяльністю осіб з інвалідністю, працевлаштованих там. Це саме ті умови, що прописані в тексті, і податковий контроль їх перевіряє.
  4. Не покладайтеся на аргумент, що вашу діяльність не можуть виконувати особи з інвалідністю. Після цього рішення він більше не має конституційної підтримки. Проаналізуйте натомість адміністративні, комерційні або допоміжні посади, де працевлаштування можливе.
  5. Якщо у вас уже є спір на розгляді проти податкового повідомлення-рішення, обговоріть з адвокатом, чи спиралася заява виключно на неконституційність. Якщо так, перенесіть захист на фактичні підстави, наприклад на спосіб обчислення кількості працівників або періоду.
  6. Пам’ятайте, що моніторинг і контроль дотримання ст. 78 ч. (2) і (3) здійснюють податкові органи у складі Національного агентства податкового адміністрування (ANAF), тож обов’язок декларується і перевіряється звичайним податковим шляхом, а не через інспекцію праці.

Часті запитання

Що конкретно вирішив Конституційний Суд?
Відхилив як необґрунтоване заперечення, заявлене товариством WGS Security Group S.R.L. з Орадя, і встановив, що ст. 78 ч. (2) і (3) Закону № 448/2006, у редакції, що передувала набранню чинності Законом № 81/2021, є конституційними стосовно висловленої критики. Рішення ухвалене одностайно і не містить окремої думки.
Моя фірма має 52 працівники, але профіль діяльності вимагає придатності за станом здоров’я. Чи звільнена вона від обов’язку?
Ні. Суд встановив, що специфіка діяльності не усуває обов’язку, бо він має альтернативний характер: його можна виконати працевлаштуванням, щомісячною сплатою до державного бюджету або поєднанням часткової сплати із закупівлями в авторизованих захищених підприємствах. Звільнення за ч. (4) стосується лише публічних установ національної оборони, громадського порядку та національної безпеки.
Скільки треба платити, якщо я не наймаю осіб з інвалідністю?
Щомісяця до державного бюджету, гарантовану загальнодержавну мінімальну базову заробітну плату брутто, помножену на кількість робочих місць, на які не було найнято осіб з інвалідністю. Другий варіант означає щонайменше 50% цієї суми до бюджету, а різницю використовують на закупівлю продукції або послуг в авторизованих захищених підприємствах, на основі партнерства.
Рішення стосується старої редакції тексту. Чи має воно значення сьогодні?
Так. Частина (2), з порогом у 50 працівників і квотою 4%, тотожна чинній зараз. Частину (3) було змінено Законом № 81/2021, але структура двох варіантів залишилася тією самою, а в пункті b) змінилося лише формулювання, з «продукція або послуги» на «продукція та/або послуги». Отже, міркування Суду застосовні і до чинної редакції.
Чому Суд аналізував редакцію тексту, яка вже не була чинною?
Тому що саме та редакція була застосовною у спорі, в якому було заявлене заперечення. Правило походить із Рішення № 766 від 15 червня 2011 року: норма, що втратила чинність, може бути піддана конституційному контролю доти, доки від неї залежить вирішення справи, яка триває.
Що таке авторизоване захищене підприємство?
Це суб’єкт господарювання, авторизований відповідно до Закону № 448/2006, у якому працюють особи з інвалідністю і продукцію чи послуги якого роботодавці можуть придбати в рахунок обов’язку зі ст. 78 ч. (3) п. b). Підприємства, створені у складі організацій осіб з інвалідністю, можуть провадити також продаж або посередництво, якщо щонайменше 75% прибутку йде на програми соціально-професійної інтеграції і якщо вони щороку подають фінансовий звіт.
Хто перевіряє дотримання обов’язку?
Податкові органи у складі ANAF, відповідно до ст. 78 ч. (5) Закону № 448/2006. Спір, який привів до цього рішення, почався саме з податкового повідомлення-рішення, оскарженого в адміністративному порядку, а потім у суді.
Відколи рішення має юридичну силу?
Від опублікування в Офіційному віснику Румунії, тобто від 24 липня 2026 року. Відповідно до ст. 147 ч. (4) Конституції, рішення Конституційного Суду є загальнообов’язковими від дати опублікування і мають силу лише на майбутнє.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 606 від 24 липня 2026 року 16 сторінок PDF, 117 KB акт починається на сторінці 7

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.