Коротко
- Конституційний Суд відхилив як необґрунтовану заяву банку, який вимагав, щоб рішення у справах про оскарження примусового виконання можна було оскаржувати не лише в апеляційному, а й у касаційному порядку.
- Фактично нічого не змінюється: діє те саме правило Цивільного процесуального кодексу, оскарження примусового виконання розглядається в першій інстанції та в апеляції, без третьої інстанції, за винятком двох особливих випадків (поділ спільного майна та заперечення третьої особи, яка заявляє речове право на майно, щодо якого ведеться виконання).
- Рішення є остаточним і загальнообов’язковим, тому воно закриває будь-яку іншу спробу оскаржити те саме правило в конституційному порядку, навіть коли в межах оскарження виконання порушуються питання по суті, як-от несправедливий характер деяких банківських умов.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 638 від 2 серпня 2026
Ухвалено: 5 березня 2026
Конституційний Суд відхилив як необґрунтовану заяву про неконституційність, подану банком проти правила, згідно з яким рішення у справах про оскарження примусового виконання можна оскаржувати лише в апеляційному порядку, без права на касацію. Рішення № 214/2026, опубліковане в Офіційному віснику Румунії майже через п’ять місяців після ухвалення, підтверджує ст. 651 ч. (4) у поєднанні зі ст. 718 Цивільного процесуального кодексу і по суті повторює ту саму логіку, яку Суд застосував і в іншій справі про оскарження примусового виконання, розглянутій також у 2026 році: той, хто хоче оскаржити виконання, за загальним правилом, має лише один рівень судового контролю над рішенням суду першої інстанції.
Заяву про неконституційність подав Raiffeisen Bank у справі, що перебувала на стадії касації, поданої проти рішення, яким апеляційний суд частково задовольнив заперечення боржника проти примусового виконання. Банк стверджував, що чинне правило створює необґрунтовану дискримінацію: у цивільних справах будь-яку вимогу, оцінювану в грошовому вираженні, за загальним правилом можна розглядати в першій інстанції, апеляції та касації, тоді як оскарження примусового виконання, де інколи розглядається справжнє питання по суті (наприклад, несправедливий характер договірних умов і повернення сум, стягнутих на їх підставі), залишається обмеженим апеляцією. Апеляційний суд Тиргу-Муреш, який звернувся до CCR, визнав заяву необґрунтованою, оскільки регулювання порядку оскарження належить до виключної компетенції законодавця.
28 серпня 2026 року Суд вирішив так само і щодо заяви про пеню у примусовому виконанні: Рішення № 215/2026 підтверджує, що ухвала за ст. 906 ч. (2) виноситься один раз, без оскарження.
Наслідки, які це має
Для будь-кого, хто бере участь у справі про оскарження примусового виконання, чи то як боржник, чи як кредитор, правило залишається незмінним: рішення суду першої інстанції можна оскаржити лише в апеляційному порядку, а рішення апеляційного суду є остаточним. Третьої інстанції у Верховному касаційному суді більше не існує, за винятком двох особливих випадків, прямо передбачених законом. Це діє навіть тоді, коли в межах оскарження порушується серйозне питання по суті, наприклад несправедливий характер умов кредитного договору, яке, якщо його сформулювати як окремий позов за загальним правом, мало б право на касацію.
Для судів це рішення означає, що будь-яку подібну заяву, подану з тими самими аргументами, можна відхиляти одразу, посилаючись на вже усталену практику Суду (зокрема на Рішення № 72/2025). Для банків та інших кредиторів, які здійснюють примусове виконання, а також для боржників практичний висновок очевидний: процесуальну стратегію потрібно продумувати ще на етапі першої інстанції та апеляції, не розраховуючи на можливе виправлення в касації.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
- У тексті закону нічого: ст. 651 ч. (4) та ст. 718 Цивільного процесуального кодексу залишаються без змін.
- Закривається один конституційний шлях оскарження: аргумент про дискримінацію між оскарженням примусового виконання та іншими вимогами, оцінюваними в грошовому вираженні, більше не можна успішно використати як заяву про неконституційність.
- Практика підтверджена: Суд повторно підтверджує, посилаючись на Рішення № 72/2025, що вільний доступ до правосуддя не передбачає доступу до всіх інстанцій, а регулювання порядку оскарження є виключною прерогативою законодавця.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Передбачуваність: правило залишається стабільним, без ризику раптової зміни судової практики просто посеред розгляду справи.
- Оскаржені примусові виконання вирішуються швидше, без третьої судової інстанції, яка могла б затягнути спір на місяці чи роки.
- Суди можуть одразу відхиляти подібні заяви, які вже були вирішені раніше, без нового розгляду по суті.
Що залишається проблемою
- Той, хто порушує в межах оскарження примусового виконання питання по суті, наприклад несправедливі умови банківського договору, залишається без однієї судової інстанції порівняно з тим, хто подав би ту саму вимогу окремо, за загальним правом.
- Особи без юридичної підготовки можуть помилково вважати, що після апеляції в них залишається ще один шлях оскарження, хоча, окрім двох винятків, передбачених законом, такого шляху не існує.
Корисні поради
- Якщо ви є стороною у справі про оскарження примусового виконання (боржник або кредитор): знайте заздалегідь, що рішення апеляційного суду є остаточним, за винятком двох особливих випадків (поділ спільного майна та заперечення третьої особи щодо речового права на майно, яке підлягає стягненню).
- Якщо ви хочете оскаржити несправедливий характер умов кредитного договору і вам принципово важливий доступ до всіх трьох судових інстанцій: обговоріть з адвокатом варіант окремого позову за загальним правом, замість того щоб включати цю вимогу лише в оскарження примусового виконання.
- Готуйте переконливі аргументи ще на етапі першої інстанції та апеляції, не розраховуйте на можливе виправлення в наступній інстанції, адже, за загальним правилом, її в оскарженні примусового виконання не існує.
- Проконсультуйтеся з судовим виконавцем або адвокатом перед тим, як визначати процесуальну стратегію, особливо якщо сума, задіяна у виконанні, велика або справа порушує складні питання по суті.
Часті запитання
Що вирішив Конституційний Суд?
Чому в оскарженні примусового виконання немає касації?
Чи є винятки з правила «лише апеляція»?
Що відбувається з несправедливими умовами, порушеними в межах оскарження примусового виконання?
Чи можна ще оскаржити це правило в конституційному порядку?
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 638 від 2 серпня 2026 8 сторінок PDF, 86 KB акт починається на сторінці 5
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.