Коротко
- Конституційний Суд відмовився визначити, які діяння не охоплюються злочином несанкціонованого передавання комп’ютерних даних, за який передбачено позбавлення волі від одного до 5 років.
- Заперечення відхилено як неприйнятне: автор оскаржував не закон, а те, як його тлумачать і застосовують у його власному кримінальному провадженні.
- Розмежування залишається у віданні судів, які в кожній справі окремо встановлюють, чи був доступ санкціонованим.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 567 від 10 липня 2026 року
Ухвалено: 16 жовтня 2025 року
Обвинувачений, якого віддали до суду за несанкціоноване передавання даних, попросив Конституційний Суд визнати, що перенесення власних файлів із власного комп’ютера на флешку не є злочином, а Суд відповів, що вирішує це не він. Рішення № 450 від 16 жовтня 2025 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 567 від 10 липня 2026 року, відхиляє заперечення як неприйнятне, одностайно. Це одне з двох кримінальних рішень, ухвалених Судом того самого дня й опублікованих у тому самому випуску, поряд із тим, у якому він встановив, що переривання давності має наслідки для всіх співучасників злочину.
Обговорюваний припис складається з одного речення. Стаття 364 Кримінального кодексу говорить: «Несанкціоноване передавання даних з інформаційної системи або з носія комп’ютерних даних карається позбавленням волі від одного до 5 років.»
Заперечення було заявлено в суді Васлуя, кримінальна палата, який звернувся до Суду ухвалою від 22 квітня 2021 року. Автор стверджував, що словосполучення «несанкціоноване передавання» є загальним і неоднозначним: несанкціоноване означає не мати чийогось уповноваження, але йому не потрібне нічиє уповноваження, щоб отримати доступ до власного комп’ютера й скопіювати на флешку фотографії, музику чи документи. Він також зазначив, що поняття даних є багатозначним і може охоплювати й персональні дані, як-от копію документа, що посвідчує особу.
Наслідки, які це має
Перший наслідок полягає в тому, що припис залишається недоторканим у своїй чинній редакції, а процес автора триває в суді першої інстанції.
Другий наслідок стосується межі між двома юрисдикціями. Суд встановив у пункті 14, що автор не формулює справжніх закидів щодо неконституційності, а незадоволений способом тлумачення й застосування приписів у кримінальному провадженні щодо нього. Натомість тлумачення й застосування закону, тобто визначення норми, яка підлягає застосуванню, аналіз її змісту та її прилаштування до встановлених обставин, належать до компетенції суду.
Третій наслідок є нагадуванням про межі конституційного контролю. Суд повторив, посилаючись на Рішення № 504 від 7 жовтня 2014 року, пункт 14, що перевіряє закони, урядові ордонанси, міжнародні договори та регламенти Парламенту у їх співвіднесенні з Конституцією, а застосування й тлумачення закону залишаються виключною справою суду, який розглядає справу по суті, судів, що здійснюють судовий контроль, і, задля єдності практики, Вищого касаційного суду.
Четвертий наслідок стосується того, чого не сталося. Автор посилався на статтю 26 Конституції про інтимне, сімейне та приватне життя, крізь призму статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 7 Хартії основоположних прав Європейського Союзу. Оскільки заперечення відхилено як неприйнятне, воно не розглядалося по суті, тож жоден із цих приписів не отримав відповіді.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
У праві нічого. Рішення не змінює статтю 364 Кримінального кодексу, не звужує її сферу дії й не додає умов.
Що прояснилося, так це те, хто відповідає на питання зі справи. Суд Васлуя вже зазначав у своїй позиції, що міра, в якій доступ однієї особи до інформаційної системи, що належить іншій, є санкціонованим чи несанкціонованим, є питанням факту, яке органи судочинства аналізують на підставі доказів. Суд імпліцитно підтверджує цей шлях, відмовляючись сам окреслювати межі об’єктивної сторони злочину.
Прояснилося також, чого саме насправді просив автор. У пункті 13 Суд зазначає, що від нього вимагали рішення про задоволення, яким він встановив би, що певні діяння не входять в об’єктивну сторону злочину. Таке прохання означало б, за висловом суду, який звернувся, перетворення Суду на законодавчий орган.
Незмінними залишаються й процесуальні рамки, на які послалася представниця прокуратури у своєму додатковому аргументі: стаття 138 Кримінально-процесуального кодексу визначає поняття, які автор вважав нечіткими, а стаття 168 регулює огляд комп’ютерних систем. Під час обшуку житла, без ухвали про дозвіл на огляд комп’ютерних систем щодо тієї системи, будь-яка форма доступу до неї заборонена.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Чітко зберігає межу: Конституційний Суд перевіряє текст закону, а суд першої інстанції встановлює, чи підпадає конкретне діяння під нього.
- Не дає перетворити конституційний контроль на обхідний шлях до виправдувального вироку.
- Нагадує, що нечіткість, на яку посилається обвинувачений, має стосуватися норми, а не його фактичної ситуації.
- Залишає недоторканою можливість майбутнього, правильно сформульованого закиду щодо того самого припису.
Що залишається проблемою
- Питання по суті лишається відкритим: стаття 364 Кримінального кодексу, як її наведено в рішенні, не говорить, кому має належати інформаційна система, з якої передаються дані.
- Три наведені підстави, стаття 26 Конституції, стаття 8 Конвенції та стаття 7 Хартії, не отримують жодної відповіді.
- Найконкретніший юридичний зміст у рішенні, той, що стосується огляду комп’ютерних систем, з’являється лише в переказі висновків прокурора, а не в мотивувальній частині Суду.
- Від звернення до Суду до опублікування рішення минуло 1905 днів заради відповіді, яка не торкається суті.
Корисні поради
- Якщо хочете оскаржити кримінальну норму, покажіть, що саме в тексті є нечітким для будь-кого, а не те, що вам закидають у справі. Різниця між цими двома речами вирішує прийнятність.
- Аргумент, що ваше діяння не охоплюється складом злочину, обстоюється в суді першої інстанції, з доказами, а не в Конституційному Суді.
- Якщо у справі є дані, взяті з інформаційної системи, перевірте, чи була ухвала про дозвіл на огляд комп’ютерних систем. Без неї доступ до системи під час обшуку житла заборонений.
- Щодо значення технічних термінів звертайтеся до статті 138 Кримінально-процесуального кодексу, де вони визначені, і до статті 168, яка регулює процедуру огляду комп’ютерних систем.
- Пам’ятайте, що відхилення як неприйнятного не підтверджує законність припису. Воно лише говорить, що питання поставили не тій інституції.
Часті запитання
Що карає стаття 364 Кримінального кодексу?
Чи є копіювання власних файлів із власного комп’ютера злочином?
Що означає відхилено як неприйнятне?
Чи залишається припис чинним?
Хто встановлює, чи був доступ санкціонованим?
Чи можна знову заявити заперечення щодо того самого припису?
Чи було рішення ухвалене одностайно?
Аналіз редакції
Рішення є правильним і передбачуваним. Автор заперечення казав не те, що припис неконституційний, а те, що він, у своїй ситуації, не мав би під нього підпадати. Конституційний Суд не може відповісти на таке питання, не ставши судом першої інстанції, і його відмова зберігає межу, стирання якої перетворило б конституційний контроль на третю інстанцію оскарження.
Тільки що питання лишається на столі, і текст його живить. Стаття 364 Кримінального кодексу, як її наведено в пункті 11, карає несанкціоноване передавання даних «з інформаційної системи або з носія комп’ютерних даних», не кажучи, кому належить система. Припущення, висунуте автором, про людину, яка копіює файли з власного комп’ютера, отже, виключається не текстом, а його тлумаченням. Різниця має значення, бо тлумачення різниться від суду до суду, доки Вищий касаційний суд його не уніфікує.
Друге зауваження стосується деталі, яку видно, лише якщо читати мотивувальну частину з олівцем у руці. У пункті 15 Суд пояснює, що означає тлумачення й застосування закону, і завершує так: судам «належить компетенція встановлювати, чи правильно податковий орган витлумачив і застосував оскаржувані приписи закону». У справі немає жодного податкового органу. Ідеться про кримінальне провадження за несанкціоноване передавання комп’ютерних даних. Це речення, вочевидь, походить із попереднього рішення у податковій справі й було перенесене без прилаштування до цієї справи. Воно не змінює результату, але показує, як мотиви кочують зі справи до справи.
Третє зауваження стосується місця, де перебуває найкорисніша інформація цього акта. Вона міститься не в мотивувальній частині Суду, а в переказі висновків представниці прокуратури, у пункті 3: поняття, названі нечіткими, визначені в статті 138 Кримінально-процесуального кодексу, процедура огляду комп’ютерних систем урегульована в статті 168, а під час обшуку житла, без ухвали про дозвіл на огляд комп’ютерних систем, будь-яка форма доступу до системи заборонена. Це саме ті орієнтири, яких потребує людина в становищі автора, а рішення фіксує їх, не підтверджуючи й не спростовуючи.
Нарешті, хронологія. Суд Васлуя звернувся до Конституційного Суду ухвалою від 22 квітня 2021 року, рішення ухвалене 16 жовтня 2025 року й опубліковане 10 липня 2026 року. Від звернення до опублікування минуло 1905 днів, а результат такий, що питання повертається, незміненим, до суду, який його поставив.
Що потрібно змінити
- Стаття 364 Кримінального кодексу виграла б від уточнення щодо тієї інформаційної системи, про яку йдеться. Доки текст не говорить, кому належить система, припущення про власний комп’ютер лишається розв’язуваним шляхом тлумачення, тобто по-різному в різних судах.
- Мотиви, перенесені з попередніх рішень, слід прилаштовувати до справи. Посилання на податковий орган у кримінальній справі не має юридичних наслідків, але послаблює авторитет мотивування, яке цитують далі.
- Відхилення через неприйнятність можна було б ухвалити раніше. Висновок, що автор критикує застосування закону, а не закон, не залежить від спливу понад п’яти років, а тим часом суд першої інстанції чекав на відповідь, якої не дали.
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 567 від 10 липня 2026 року 16 сторінок PDF, 111 KB акт починається на сторінці 2
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.