Коротко

  • Коли кілька осіб разом вчиняють злочин, процесуальна дія, вчинена щодо лише однієї з них, перериває перебіг давності для всіх, навіть якщо інші про неї не дізналися.
  • Конституційний Суд одностайно відхилив закид про те, що це правило нібито порушує рівність у правах, право на захист і право на справедливий суд.
  • Аргумент Суду: строк давності стосується діяння, а не особи, а протилежне розв’язання соціально пробачило б тих співучасників, щодо яких процесуальних дій не вчиняли.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 451/2025
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 567 від 10 липня 2026 року
Ухвалено: 16 жовтня 2025 року

У справі з кількома обвинуваченими годинник давності не відлічують окремо для кожного: одна-єдина процесуальна дія запускає його заново для всіх. Конституційний Суд підтвердив це правило Рішенням № 451 від 16 жовтня 2025 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 567 від 10 липня 2026 року, яким відхилив як необґрунтоване заперечення щодо неконституційності ч. (3) ст. 155 Кримінального кодексу. Це одне з рішень, у яких Суд чітко розмежовує матеріальне кримінальне право і кримінальне процесуальне право, як зробив і тоді, коли встановив, що угода про визнання винуватості не тягне за собою зупинення державного службовця.

Обговорюваний текст складається з одного речення: «Переривання перебігу давності має наслідки щодо всіх співучасників злочину, навіть якщо дія, що перериває перебіг, стосується лише деяких із них.» Під співучасниками розуміють виконавців, співвиконавців, підбурювачів і пособників того самого діяння.

Заперечення подав обвинувачений у суді Констанци, кримінальна палата, який звернувся до Суду ухвалою від 26 квітня 2021 року. Автор стверджував, що кримінальна відповідальність є особистою, а наслідок in rem, який має переривання, ставить його в становище, коли він змушений нести наслідки дії, про яку не має звідки знати, і це ускладнює його захист.

Наслідки, які це має

Перший наслідок полягає у збереженні правила. Текст залишається чинним, а в будь-якій справі з кількома співучасниками строк давності обчислюють за діянням, а не за особою. Процесуальна дія, вчинена у справі, незалежно від того, щодо кого, відкриває новий строк для всіх.

Другий наслідок стосується захисту. Суд зазначив, що гарантії зі ст. 24 Конституції та зі ст. 6 п. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тут не застосовуються, бо вони забезпечуються нормами кримінального процесуального права, а ч. (3) ст. 155 є нормою матеріального кримінального права. Це розмежування має практичні наслідки: закиди щодо необізнаності з діями досудового розслідування треба ставити на ґрунті процедури, а не конституційності матеріальної норми.

Третій наслідок полягає у зміцненні лінії судової практики. Суд зазначив, що вже висловлювався щодо тих самих закидів у Рішенні № 443 від 22 червня 2017 року, у Рішенні № 740 і Рішенні № 757, обидва від 14 грудня 2023 року, та в Рішенні № 70 від 1 лютого 2024 року. Представниця прокуратури просила відхилити заперечення, посилаючись на два останні.

Четвертий наслідок стосується справ, які тривають. Рішення є остаточне та загальнообов’язкове від дня опублікування, тож захист, побудований на думці, що переривання мало б діяти in personam, більше не має конституційної опори.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У букві закону нічого. Рішення не змінює текст і не додає умов. Воно підтверджує розв’язання, яке Суд давав уже чотири рази, уперше у 2017 році.

Прояснилося інше: причина, чому правило не є винятком з особистого характеру кримінальної відповідальності. Суд пояснює давність через її суспільну функцію: плин часу зменшує резонанс діяння аж до забуття його суспільством. Оскільки забуття стосується діяння, а не кожного співучасника окремо, будь-яка дія, що повертає діяння в поле уваги судових органів, зупиняє плин часу для всіх.

Звідси й перевертання аргументу про рівність. Автор заперечення казав, що правило ставить його у невигідне становище. Суд відповідає, що протилежне розв’язання створило б сприятливіший режим для співучасників, щодо яких процесуальних дій не вчиняли, хоча вони перебувають у тому самому правовому становищі, що й решта. Інакше кажучи, саме наслідок in personam і був би тим, що порушує ст. 16 Конституції.

Прояснилося й те, що саме припиняється давністю. Суд описує її як припинення права держави притягнути до відповідальності, тобто як втрату судовими органами цього права, розглянуту об’єктивно, за сукупністю діянь, а не суб’єктивно, з погляду кожної залученої особи.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Закриває, одностайно, закид, який повторювався майже десятиліття у кримінальних справах з кількома обвинуваченими.
  • Ясно пояснює, чому строк давності обчислюють за діянням: інакше співучасники, щодо яких розслідування не велося, отримали б пробачення, якого не отримують інші.
  • Чітко розділяє поля: невдоволення тим, що ти не дізнався вчасно про дію досудового розслідування, розв’язується нормами процедури, а не конституційним контролем матеріальної норми.
  • Дає судам єдиний набір мотивів, узятий з п’яти рішень, для справ, зупинених з цієї підстави.

Що залишається проблемою

  • Співучасник може роками залишатися під загрозою кримінальної відповідальності через процесуальні дії, які його не стосуються і про які він не має як дізнатися.
  • Рішення нічого не каже про верхню межу цього наслідку у справах з дуже великою кількістю обвинувачених, де процесуальні дії йдуть безперервно одна за одною.
  • З трьох наведених конституційних положень, ст. 16, ст. 21 ч. (3) і ст. 24, рішення прямо відповідає лише на ст. 16 і на ст. 24.
  • Між зверненням до Суду та опублікуванням рішення минув 1901 день, у кримінальній справі, де саме строк давності був ставкою.

Корисні поради

  1. Якщо ви обвинувачений у справі з кількома співучасниками, не обчислюйте строк давності лише за діями, які стосуються вас. Попросіть адвоката перевірити всі процесуальні дії у справі, незалежно від того, щодо кого їх вчинено.
  2. Запам’ятайте розмежування, яке робить рішення: закид щодо необізнаності з дією досудового розслідування формулюють на підставі норм кримінального процесуального права, а не неконституційності ч. (3) ст. 155.
  3. Спеціальний строк давності залишається стелею. Скільки б переривань не було, спеціальний строк давності з ч. (4) ст. 155 Кримінального кодексу закриває дискусію, тож перевіряйте спершу саме його.
  4. Якщо ваш процес зупинено в очікуванні цього рішення, просіть поновити розгляд. Рішення є остаточне та загальнообов’язкове від дня опублікування в Офіційному віснику Румунії.
  5. Щоб побачити хід міркувань повністю, прочитайте Рішення № 443 від 22 червня 2017 року, пункти 17-26. Наступні рішення, включно з цим, повторюють його майже дослівно.

Часті запитання

Що саме каже ч. (3) ст. 155 Кримінального кодексу?
Що переривання перебігу давності має наслідки щодо всіх співучасників злочину, навіть якщо дія, що перериває перебіг, стосується лише деяких із них.
Хто такі співучасники злочину?
Особи, які причетні до того самого діяння як виконавці, співвиконавці, підбурювачі або пособники.
Що перериває перебіг давності?
Вчинення будь-якої процесуальної дії у справі, згідно з ч. (1) ст. 155 Кримінального кодексу. Після кожного переривання починає спливати новий строк.
Чи діє правило й тоді, коли мене не повідомили про ту дію?
Так. Суд відхилив саме той закид, що наслідок мав би залежати від обізнаності кожного співучасника з дією.
Чи існує все-таки часова межа?
Так, спеціальний строк давності, передбачений ч. (4) ст. 155 Кримінального кодексу, на який рішення прямо посилається.
Чи змінює рішення щось у Кримінальному кодексі?
Ні. Це рішення про відхилення, тож текст залишається точно таким, яким був.
Чому опублікування тривало так довго?
Рішення ухвалено 16 жовтня 2025 року, а опубліковано 10 липня 2026 року. Акт не пояснює цього проміжку, а звернення було зроблене ухвалою від 26 квітня 2021 року.

Аналіз редакції

Рішення має перевагу, яку мають небагато рішень про відхилення: воно пояснює інститут, а не просто відхиляє заперечення. Визначення давності, яке воно дає, тобто зменшення суспільного резонансу діяння аж до його забуття, не є оздобою. З нього випливає все інше, включно з висновком, що наслідок переривання може бути лише in rem. Якщо забуття вимірюють за діянням, то й пригадування, тобто процесуальну дію, яка повертає діяння в поле уваги судових органів, вимірюють теж за діянням.

Цікаво, що відбувається з аргументом про рівність. Автор заперечення навів його, щоб домогтися індивідуалізованого ставлення. Суд використовує його, щоб відхилити саме таке ставлення: якби давність спливала окремо для кожного, співучасники, щодо яких процесуальних дій не вчиняли, отримали б пробачення, якого не отримують інші, хоча перебувають у тому самому правовому становищі. Це перевертання не з’являється нізвідки: та сама конструкція, у якій наведене автором положення стає аргументом відхилення, трапляється в усій серії рішень, яку це рішення продовжує.

Проте у відповіді залишається пробіл. У пункті 15 рішення перелічує три наведені конституційні підстави: ст. 16, ст. 21 ч. (3) і ст. 24. Аналіз прямо охоплює ст. 16, у пункті 25, і ст. 24, у пункті 26, разом зі ст. 6 п. 3 Конвенції. Ст. 21 ч. (3), яка гарантує право на справедливий суд, ніде не названа в частині розгляду. Міркування з пункту 26, за яким процесуальні гарантії не перевіряють на нормі матеріального права, підходить і їй, але рішення цього не каже.

Остання деталь, календарна, яку видно, лише якщо покласти дати одну біля одної. Рішення № 740 і № 757 ухвалено того самого дня, 14 грудня 2023 року, з тієї самої проблеми. Перше опубліковано 5 серпня 2024 року, друге 17 червня 2024 року, з різницею у 49 днів. Це рішення ухвалено 16 жовтня 2025 року і опубліковано на 267 днів пізніше. Від звернення до Суду ухвалою від 26 квітня 2021 року до опублікування минув 1901 день. У справі про строк давності, тобто про правові наслідки плину часу, цей проміжок не є простою адміністративною дрібницею.

Що потрібно змінити

  • Усі наведені конституційні підстави мають отримувати пряму відповідь. Навіть коли відповідь спільна, називання кожного наведеного положення позбавляє суди першої інстанції тлумачення, яке вони мусять робити самі.
  • Рішення, ухвалені того самого дня з тієї самої проблеми, слід публікувати разом. Ті 49 днів, що розділили опублікування Рішень № 740 і № 757, означали для судів першої інстанції два різні моменти, від яких те саме розв’язання стало обов’язковим.
  • Наслідок in rem варто було б доповнити процесуальною гарантією інформування. Матеріальне правило є послідовним, але його практичний наслідок, тобто те, що співучасник несе наслідки дії, про яку не знає, можна виправити у Кримінально-процесуальному кодексі, саме на тому ґрунті, який вказує рішення.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 567 від 10 липня 2026 року 16 сторінок PDF, 111 KB акт починається на сторінці 3

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.