Коротко
- Коли кілька осіб разом вчиняють злочин, процесуальна дія, вчинена щодо лише однієї з них, перериває перебіг давності для всіх, навіть якщо інші про неї не дізналися.
- Конституційний Суд одностайно відхилив закид про те, що це правило нібито порушує рівність у правах, право на захист і право на справедливий суд.
- Аргумент Суду: строк давності стосується діяння, а не особи, а протилежне розв’язання соціально пробачило б тих співучасників, щодо яких процесуальних дій не вчиняли.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 567 від 10 липня 2026 року
Ухвалено: 16 жовтня 2025 року
У справі з кількома обвинуваченими годинник давності не відлічують окремо для кожного: одна-єдина процесуальна дія запускає його заново для всіх. Конституційний Суд підтвердив це правило Рішенням № 451 від 16 жовтня 2025 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 567 від 10 липня 2026 року, яким відхилив як необґрунтоване заперечення щодо неконституційності ч. (3) ст. 155 Кримінального кодексу. Це одне з рішень, у яких Суд чітко розмежовує матеріальне кримінальне право і кримінальне процесуальне право, як зробив і тоді, коли встановив, що угода про визнання винуватості не тягне за собою зупинення державного службовця.
Обговорюваний текст складається з одного речення: «Переривання перебігу давності має наслідки щодо всіх співучасників злочину, навіть якщо дія, що перериває перебіг, стосується лише деяких із них.» Під співучасниками розуміють виконавців, співвиконавців, підбурювачів і пособників того самого діяння.
Заперечення подав обвинувачений у суді Констанци, кримінальна палата, який звернувся до Суду ухвалою від 26 квітня 2021 року. Автор стверджував, що кримінальна відповідальність є особистою, а наслідок in rem, який має переривання, ставить його в становище, коли він змушений нести наслідки дії, про яку не має звідки знати, і це ускладнює його захист.
Наслідки, які це має
Перший наслідок полягає у збереженні правила. Текст залишається чинним, а в будь-якій справі з кількома співучасниками строк давності обчислюють за діянням, а не за особою. Процесуальна дія, вчинена у справі, незалежно від того, щодо кого, відкриває новий строк для всіх.
Другий наслідок стосується захисту. Суд зазначив, що гарантії зі ст. 24 Конституції та зі ст. 6 п. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тут не застосовуються, бо вони забезпечуються нормами кримінального процесуального права, а ч. (3) ст. 155 є нормою матеріального кримінального права. Це розмежування має практичні наслідки: закиди щодо необізнаності з діями досудового розслідування треба ставити на ґрунті процедури, а не конституційності матеріальної норми.
Третій наслідок полягає у зміцненні лінії судової практики. Суд зазначив, що вже висловлювався щодо тих самих закидів у Рішенні № 443 від 22 червня 2017 року, у Рішенні № 740 і Рішенні № 757, обидва від 14 грудня 2023 року, та в Рішенні № 70 від 1 лютого 2024 року. Представниця прокуратури просила відхилити заперечення, посилаючись на два останні.
Четвертий наслідок стосується справ, які тривають. Рішення є остаточне та загальнообов’язкове від дня опублікування, тож захист, побудований на думці, що переривання мало б діяти in personam, більше не має конституційної опори.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
У букві закону нічого. Рішення не змінює текст і не додає умов. Воно підтверджує розв’язання, яке Суд давав уже чотири рази, уперше у 2017 році.
Прояснилося інше: причина, чому правило не є винятком з особистого характеру кримінальної відповідальності. Суд пояснює давність через її суспільну функцію: плин часу зменшує резонанс діяння аж до забуття його суспільством. Оскільки забуття стосується діяння, а не кожного співучасника окремо, будь-яка дія, що повертає діяння в поле уваги судових органів, зупиняє плин часу для всіх.
Звідси й перевертання аргументу про рівність. Автор заперечення казав, що правило ставить його у невигідне становище. Суд відповідає, що протилежне розв’язання створило б сприятливіший режим для співучасників, щодо яких процесуальних дій не вчиняли, хоча вони перебувають у тому самому правовому становищі, що й решта. Інакше кажучи, саме наслідок in personam і був би тим, що порушує ст. 16 Конституції.
Прояснилося й те, що саме припиняється давністю. Суд описує її як припинення права держави притягнути до відповідальності, тобто як втрату судовими органами цього права, розглянуту об’єктивно, за сукупністю діянь, а не суб’єктивно, з погляду кожної залученої особи.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Закриває, одностайно, закид, який повторювався майже десятиліття у кримінальних справах з кількома обвинуваченими.
- Ясно пояснює, чому строк давності обчислюють за діянням: інакше співучасники, щодо яких розслідування не велося, отримали б пробачення, якого не отримують інші.
- Чітко розділяє поля: невдоволення тим, що ти не дізнався вчасно про дію досудового розслідування, розв’язується нормами процедури, а не конституційним контролем матеріальної норми.
- Дає судам єдиний набір мотивів, узятий з п’яти рішень, для справ, зупинених з цієї підстави.
Що залишається проблемою
- Співучасник може роками залишатися під загрозою кримінальної відповідальності через процесуальні дії, які його не стосуються і про які він не має як дізнатися.
- Рішення нічого не каже про верхню межу цього наслідку у справах з дуже великою кількістю обвинувачених, де процесуальні дії йдуть безперервно одна за одною.
- З трьох наведених конституційних положень, ст. 16, ст. 21 ч. (3) і ст. 24, рішення прямо відповідає лише на ст. 16 і на ст. 24.
- Між зверненням до Суду та опублікуванням рішення минув 1901 день, у кримінальній справі, де саме строк давності був ставкою.
Корисні поради
- Якщо ви обвинувачений у справі з кількома співучасниками, не обчислюйте строк давності лише за діями, які стосуються вас. Попросіть адвоката перевірити всі процесуальні дії у справі, незалежно від того, щодо кого їх вчинено.
- Запам’ятайте розмежування, яке робить рішення: закид щодо необізнаності з дією досудового розслідування формулюють на підставі норм кримінального процесуального права, а не неконституційності ч. (3) ст. 155.
- Спеціальний строк давності залишається стелею. Скільки б переривань не було, спеціальний строк давності з ч. (4) ст. 155 Кримінального кодексу закриває дискусію, тож перевіряйте спершу саме його.
- Якщо ваш процес зупинено в очікуванні цього рішення, просіть поновити розгляд. Рішення є остаточне та загальнообов’язкове від дня опублікування в Офіційному віснику Румунії.
- Щоб побачити хід міркувань повністю, прочитайте Рішення № 443 від 22 червня 2017 року, пункти 17-26. Наступні рішення, включно з цим, повторюють його майже дослівно.
Часті запитання
Що саме каже ч. (3) ст. 155 Кримінального кодексу?
Хто такі співучасники злочину?
Що перериває перебіг давності?
Чи діє правило й тоді, коли мене не повідомили про ту дію?
Чи існує все-таки часова межа?
Чи змінює рішення щось у Кримінальному кодексі?
Чому опублікування тривало так довго?
Аналіз редакції
Рішення має перевагу, яку мають небагато рішень про відхилення: воно пояснює інститут, а не просто відхиляє заперечення. Визначення давності, яке воно дає, тобто зменшення суспільного резонансу діяння аж до його забуття, не є оздобою. З нього випливає все інше, включно з висновком, що наслідок переривання може бути лише in rem. Якщо забуття вимірюють за діянням, то й пригадування, тобто процесуальну дію, яка повертає діяння в поле уваги судових органів, вимірюють теж за діянням.
Цікаво, що відбувається з аргументом про рівність. Автор заперечення навів його, щоб домогтися індивідуалізованого ставлення. Суд використовує його, щоб відхилити саме таке ставлення: якби давність спливала окремо для кожного, співучасники, щодо яких процесуальних дій не вчиняли, отримали б пробачення, якого не отримують інші, хоча перебувають у тому самому правовому становищі. Це перевертання не з’являється нізвідки: та сама конструкція, у якій наведене автором положення стає аргументом відхилення, трапляється в усій серії рішень, яку це рішення продовжує.
Проте у відповіді залишається пробіл. У пункті 15 рішення перелічує три наведені конституційні підстави: ст. 16, ст. 21 ч. (3) і ст. 24. Аналіз прямо охоплює ст. 16, у пункті 25, і ст. 24, у пункті 26, разом зі ст. 6 п. 3 Конвенції. Ст. 21 ч. (3), яка гарантує право на справедливий суд, ніде не названа в частині розгляду. Міркування з пункту 26, за яким процесуальні гарантії не перевіряють на нормі матеріального права, підходить і їй, але рішення цього не каже.
Остання деталь, календарна, яку видно, лише якщо покласти дати одну біля одної. Рішення № 740 і № 757 ухвалено того самого дня, 14 грудня 2023 року, з тієї самої проблеми. Перше опубліковано 5 серпня 2024 року, друге 17 червня 2024 року, з різницею у 49 днів. Це рішення ухвалено 16 жовтня 2025 року і опубліковано на 267 днів пізніше. Від звернення до Суду ухвалою від 26 квітня 2021 року до опублікування минув 1901 день. У справі про строк давності, тобто про правові наслідки плину часу, цей проміжок не є простою адміністративною дрібницею.
Що потрібно змінити
- Усі наведені конституційні підстави мають отримувати пряму відповідь. Навіть коли відповідь спільна, називання кожного наведеного положення позбавляє суди першої інстанції тлумачення, яке вони мусять робити самі.
- Рішення, ухвалені того самого дня з тієї самої проблеми, слід публікувати разом. Ті 49 днів, що розділили опублікування Рішень № 740 і № 757, означали для судів першої інстанції два різні моменти, від яких те саме розв’язання стало обов’язковим.
- Наслідок in rem варто було б доповнити процесуальною гарантією інформування. Матеріальне правило є послідовним, але його практичний наслідок, тобто те, що співучасник несе наслідки дії, про яку не знає, можна виправити у Кримінально-процесуальному кодексі, саме на тому ґрунті, який вказує рішення.
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 567 від 10 липня 2026 року 16 сторінок PDF, 111 KB акт починається на сторінці 3
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.