90 днів без посвідчення залишаються фіксованими: жоден суддя не може їх скоротити

Ці 90 днів без посвідчення водія, за перевищення швидкості більш ніж на 50 км/год, залишаються цифрою, яку жоден суддя не може зменшити. Конституційний Суд відхилив як необґрунтоване заперечення щодо неконституційності ст. 102 ч. (3) п. e) термінової урядової постанови № 195/2002 про дорожній рух на дорогах загального користування, тобто акта Уряду, який має силу закону; саме ця норма передбачає штраф IV класу та зупинення права керування на 90 днів. Рішення є остаточним та загальнообов’язковим, як і те, опубліковане теж у цей період, яким Суд встановив, що судові гербові збори залишаються конституційними.

Справа, зареєстрована за номером 5.763/328/2018, надійшла в апеляцію до Трибуналу Клужа. Водійка, притягнута до відповідальності за адміністративне правопорушення, оскаржила протокол, програла в суді першої інстанції та заявила там заперечення щодо неконституційності. Суд зазначає, що в її випадку норми застосовуються в редакції, наданій Законом № 130/2019. Її аргумент стосувався не існування стягнення, а його жорсткості: фіксований строк у 90 днів, однаковий для будь-якого перевищення понад 50 км/год, нібито порушує вільний доступ до правосуддя за ст. 21 Конституції, прочитаною через ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, бо не залишає місця для пропорційності.

Суд поділив відповідь на дві частини. По суті він проаналізував стягнення і визнав його конституційним. Щодо адміністративного скорочення зупинення, з 90 до 30 днів, він встановив, що ця норма не має зв’язку зі справою, з якої надійшло звернення, і відхилив заперечення, навіть не розглядаючи його.

Суд сказав те саме і в іншій справі: Рішенням Конституційного Суду № 705/2025 він відхилив вимогу, щоб суддя міг скоротити ці 90 днів.

Наслідки, які це має

Перший наслідок це підтвердження фіксованого строку. Суд повторює міркування з Рішення № 344 від 9 липня 2024 року, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 30 від 15 січня 2025 року, і пояснює, чому законодавець обрав точні цифри. Для діянь, передбачених ст. 100 ч. (3), ст. 101 ч. (3) та ст. 102 ч. (3) постанови, існує шкала, яка зростає поступово, 30, 60 і 90 днів, пристосована до ступеня суспільної небезпеки. Це, каже Суд, законодавча індивідуалізація стягнення: не через критерії, залишені на чийсь розсуд, а через пряме узгодження строку з тяжкістю діяння.

Другий наслідок це той, що найбільше важить у залі суду. Суд прямо говорить, що суди не можуть зменшити і не можуть скасувати додаткове стягнення, коли розглядають скаргу на протокол. Єдина ситуація, у якій зупинення зникає, це скасування протоколу про адміністративне правопорушення. Інакше кажучи, якщо протокол встояв, встоять і ці 90 днів.

Третій наслідок це застосований тест пропорційності. Суд бере його з практики Європейського суду з прав людини і застосовує за двома критеріями: обмеженість заходу в часі та його наслідки для особи, до якої застосовано стягнення. Наведені орієнтири це ухвала про прийнятність від 28 червня 2011 року у справі «Іоан Поп проти Румунії» та рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Ескубе проти Бельгії». Висновок: 30, 60 або 90 днів це розумне обмеження, а після спливу цього проміжку водій знову набуває права керування.

Четвертий наслідок це урок процедури, а не дорожнього руху. Заперечення щодо ст. 104, норми про скорочення зупинення, відхилено як неприйнятне з простої причини: предметом справи була апеляція на рішення, яким відхилено скаргу на протокол, а не оскарження відмови у скороченні. Між справою, що перебувала на розгляді, та оскарженою нормою не було жодного зв’язку, і можливе задоволення заперечення не мало б жодного впливу на процес. Згідно зі ст. 29 ч. (1) Закону № 47/1992, цього було достатньо.

П’ятий наслідок технічніший, але корисний. Оскаржені норми тим часом були змінені, ст. 104 ч. (1) і (2) урядовою постановою № 1/2022, а ст. 104 ч. (3) терміновою урядовою постановою № 13/2020, без збереження первісного законодавчого рішення. Суд усе ж проаналізував їх у старій редакції, посилаючись на Рішення № 766 від 15 червня 2011 року: конституційному контролю підлягають і положення, правові наслідки яких продовжують діяти після втрати ними чинності.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У правилах дорожнього руху нічого. Це рішення про відхилення, тож ст. 102 ч. (3) п. e) залишається точно такою, якою була: штраф IV класу і 90 днів зупинення за перевищення більш ніж на 50 км/год максимально дозволеної швидкості на відповідній ділянці дороги та для категорії, до якої належить транспортний засіб, зафіксоване сертифікованими та метрологічно повіреними приладами.

Змінилася натомість міцність цього правила. Аргумент пропорційності, найчастіше вживаний проти фіксованих строків, відхилено тепер удруге, після Рішення № 344/2024. Суд не просто відхиляє його, а й кваліфікує: фіксований строк це не відсутність індивідуалізації, а індивідуалізація, зроблена законодавцем замість судді. Той, хто захоче повторити цю критику, потребує нового аргументу, а не переформулювання того самого.

Друга зміна, теж у способі читання закону, стосується співвідношення між двома шляхами. Стягнення оскаржується в суді, через скаргу на протокол. Скорочення зупинення, з 90 до 30 днів, вимагається в адміністративному порядку, у начальника дорожньої поліції повіту або муніципалітету Бухарест чи начальника дорожньої поліції Генерального інспекторату Румунської поліції, за двох сукупних умов: складений тест на перевірку знання правил дорожнього руху та посвідчення, отримане щонайменше за рік до діяння. Це окремі шляхи, і рішення показує, що стається, коли їх змішують: критика однієї норми, заявлена у справі про іншу, так і не доходить до розгляду.

Варто пам’ятати, що норми про скорочення були змінені у 2020 і 2022 роках, тож той, хто перевіряє їх сьогодні, має читати чинну редакцію, а не ту, що відтворена в рішенні, бо остання є редакцією, визнаною Судом застосовною в тій справі.

Переваги та недоліки

Корисні поради

Часті запитання