Коротко

  • Конституційний Суд відхилив заперечення, подане мером і Місцевою радою Хиршови. Обов’язок мерій оплачувати з місцевого бюджету частину рахунку за воду й водовідведення для сімей з низькими доходами залишається чинним, без змін.
  • Допомогу надають сім’ям та одиноким особам, у яких середній чистий грошовий місячний доход на члена сім’ї нижчий за мінімальну валову заробітну плату в країні, тобто нижчий за 4 325 леїв з 1 липня 2026 року, у межах 75 літрів на особу за добу, тобто 2,25 кубічного метра на місяць.
  • Для абонента не змінюється нічого ні в лічильнику, ні в договорі, ні в рахунку. Проте підтверджено право, яким багато мерій не користується: право просити щомісячну допомогу на оплату води. Рішення є остаточним і загальнообов’язковим з 10 вересня 2026 року.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 712 від 9 грудня 2025 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 12 ч. (1) літ. m) і n) та ст. 121 і 122 Закону про послугу водопостачання та водовідведення № 241/2006
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 770 від 10 вересня 2026 року
Набирає чинності: 10 вересня 2026 року, з дати публікації, відколи рішення стає остаточним і загальнообов’язковим

Обов’язок мерій покривати з місцевого бюджету частину рахунку за воду й водовідведення для сімей з низькими доходами залишається в силі: Конституційний Суд відхилив як необґрунтоване заперечення, яким мер міста Хиршова і Місцева рада Хиршови просили його скасувати. Рішення № 712 від 9 грудня 2025 року було опубліковане в Офіційному віснику Румунії 10 вересня 2026 року, і з цієї дати воно остаточне та загальнообов’язкове. Для звичайного абонента нічого не змінюється ні в лічильнику, ні в договорі, ні в рахунку, але підтверджено право, про яке мало хто знає і яким багато мерій не користується, і то в році, коли внески за водний ресурс зростають у чотири етапи до 2029 року.

Оспорюваних норм чотири, усі із Закону про послугу водопостачання та водовідведення № 241/2006. Перша, ст. 12 ч. (1) літ. m), зобов’язує місцеві органи надавати щомісячну допомогу з місцевого бюджету на оплату послуги водопостачання та водовідведення. Друга, літера n) тієї самої частини, зобов’язує їх забезпечити гроші на повну або часткову оплату витрат на підключення та приєднання до мережі. Дві інші це ст. 121 і 122, тобто дві статті, додані у 2018 році відразу після статті 12, які отримали не нові номери, а номер сусідньої статті з індексом, щоб не перенумеровувати весь закон. Ст. 121 описує механізм щомісячної допомоги, а ст. 122 механізм підтримки при підключенні.

Умова на право отримання одна для обох форм підтримки: середній чистий грошовий місячний доход на члена сім’ї має бути нижчим за мінімальну валову заробітну плату в країні, гарантовану до виплати. З 1 липня 2026 року вона становить 4 325 леїв, тож теперішня межа це чистий доход до 4 325 леїв на кожного члена сім’ї. Компенсація, однак, застосовується не до всього споживання: ст. 121 ч. (1) обмежує її 75 літрами на особу за добу, і для поставленої води, і для стоків, скинутих у водовідведення. Це 2,25 кубічного метра на місяць на особу, тобто 9 кубічних метрів для сім’ї з чотирьох осіб. Те, що споживають понад цю межу, оплачують повністю.

Допомогу надають розпорядженням мера, за письмовою заявою, але розміри, умови і порядок розрахунків з оператором водопостачання встановлюють рішенням місцевої ради. Саме тут виник спір: у Хиршові в суді вимагали зобов’язати місцеву раду ініціювати й ухвалити таке рішення, а мер і рада відповіли запереченням про неконституційність. Їхній аргумент, по суті, полягав у тому, що держава покладає на них витрату, не давши грошей, а це нібито порушує ст. 138 ч. (4) і (5) Конституції про місцеві бюджети та обов’язок встановити джерело фінансування будь-якої витрати, а також місцеву автономію зі ст. 120 і 121.

Суд відхилив усі претензії. Щодо бюджетної він повторив лінію практики, якій уже понад два десятиліття: Конституція вимагає, щоб джерело фінансування було встановлене до затвердження витрати, а не щоб воно було записане в законі, який цю витрату створює, а недостатність ресурсів із встановленого таким чином джерела це питання політичної доцільності, а не конституційності. У цій справі, говорить Суд у пункті 22, закон таки вказує джерело, формулюванням «з місцевого бюджету або з інших законно утворених джерел фінансування», тож вимога виконана. Щодо місцевої автономії Суд нагадує, що вона лише адміністративна й фінансова і здійснюється в межах закону, а місцеві органи не мають власного права законодавствувати.

Найкорисніша для громадянина фраза міститься в пункті 20: відсутність коштів «не породжує неконституційності оспорюваних норм, а може породити труднощі в їхньому застосуванні», труднощі, які вирішують бюджетним коригуванням і місцевими адміністративними заходами. Іншими словами, тісний місцевий бюджет не є захистом для відмови надати допомогу.

Наслідки, які це має

Рішення є остаточним і загальнообов’язковим з дати публікації, 10 вересня 2026 року, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції. Практично воно нічого не додає до закону і нічого з нього не вилучає. Його наслідок інший: воно закриває дискусію про чинність цих чотирьох норм і залишає їх точно такими, якими вони є.

Для побутового абонента безпосередній наслідок у тому, що він може просити допомогу в мерії, не боячись, що норму, на яку він спирається, скасують. Умову щодо доходу перевіряють за місяць, що передував місяцю подання заяви, а до розрахунку входять усі доходи, отримані членами сім’ї. Заяву подають письмово, а рішення надходить розпорядженням мера.

Хто живе в зоні, куди мережа дійшла, а підключення ні, має друге, менш відоме право: ст. 12 ч. (1) літ. n) зобов’язує мерію забезпечити гроші на повну або часткову оплату витрат на підключення та приєднання, з місцевого бюджету або з інших законно утворених джерел, включно з національними та європейськими програмами. Суму, період, кількість отримувачів і порядок розрахунків встановлюють рішенням представницького органу, згідно зі ст. 122.

Для мерій наслідок у тому, що обов’язок залишається, а межа розсуду, яку Суд за ними визнає, лише одна: з якого бюджету вони платять, а не чи платять. Місцева рада, яка ще не ухвалила рішення з розмірами й умовами, не має конституційної причини цього не робити, а на це рішення можна посилатися в будь-якій справі, де вимагають зобов’язати її таке рішення ухвалити.

Є й важіль, який не походить із місцевого бюджету. Частина (8) ст. 121 дозволяє ввести до структури ціни послуги «складову солідарності», у розмірі не більше 1% від суми експлуатаційних витрат. Фонд затверджують рішенням представницьких органів або загальними зборами асоціації міжкомунального розвитку, тримають на окремому рахунку в Державному казначействі, на який нараховуються проценти, і використовують виключно на щомісячну допомогу. Наслідок для абонента в тому, що там, де цей фонд затверджують, допомога бідним сім’ям фінансується з тарифу, який платять усі клієнти, а не з податків.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У тексті закону нічого. Усі чотири оспорювані норми залишаються в тій редакції, у якій були й до рішення, а перевірка на законодавчому порталі підтверджує, що вони чинні саме в тій редакції, яку аналізував Суд. Єдина зміна, що сталася між зверненням і розглядом, це зміна літери n) Надзвичайною постановою Уряду № 144/2021, опублікованою в Офіційному віснику Румунії № 1258 від 31 грудня 2021 року, і Суд констатує в пункті 12, що вона зберегла оспорюване законодавче рішення.

Змінився ступінь певності. Обов’язок існував з 3 серпня 2018 року, коли набрав чинності Закон № 215/2018, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 664 від 31 липня 2018 року, але його чинність оспорювали. З 10 вересня 2026 року більше ні. Це 2 960 днів, тобто вісім років і 38 днів, протягом яких норма застосовувалася зі знаком питання над нею.

Змінився й обсяг того, що охоплене рішенням. Звернення Апеляційного суду Констанци стосувалося ст. 12 ч. (1) літер m) і n) та лише частин (1) і (2) ст. 121. Конституційний Суд, однак, встановив у пункті 12, що предметом заперечення є ст. 121 в цілому і ст. 122, а резолютивна частина визнає конституційними всі з них. Отже, і всі вісім частин ст. 121, включно з фондом солідарності, і ст. 122, яку ніхто не ставив під сумнів, тепер мають вердикт про конституційність.

Нарешті, додався новий аргумент для практики. Досі мерія, яка відмовляла в допомозі, могла посилатися на відсутність грошей як на питання по суті. Пункти 17, 20 і 22 цього рішення прямо говорять, що обов’язок платити існує, що місцева межа розсуду стосується лише бюджету, з якого платять, і що відсутність коштів це труднощі застосування, а не підстава недійсності норми.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Право на щомісячну допомогу на оплату води й водовідведення залишається недоторканим, з підставою, яку більше не можна поставити під сумнів з конституційних мотивів.
  • Рішення дає громадянинові три пункти, які можна цитувати перед мерією і в суді: обов’язок платити існує, місцева межа розсуду стосується лише бюджетного джерела, а відсутність грошей не є захистом.
  • Межа доходу широка. Порівнюють чистий доход з мінімальною валовою заробітною платою, тож право мають і сім’ї, у яких усі дорослі працюють на мінімальну зарплату.
  • Підтримка при підключенні залишається обов’язковою і може фінансуватися з національних та європейських програм, а не лише з місцевого бюджету.
  • Фонд солідарності з тарифу залишається законною альтернативою місцевому бюджету, корисною насамперед у населених пунктах, де бюджет малий.

Що залишається проблемою

  • Рішення не вирішує практичної проблеми, піднятої в Хиршові. Закон не встановлює жодного строку, у який місцева рада має ухвалити рішення з розмірами й умовами, а без нього мер не має рамок для застосування.
  • Не створюється жодного нового джерела грошей. Суд підтверджує обов’язок, але показує, що розподіл коштів з державного бюджету не належить до його компетенції.
  • Чотири з восьми частин ст. 121 відсилають до актів, яких більше не існує, а рішення визнає їх конституційними, не торкнувшись цього аспекту.
  • Межа в 75 літрів на особу за добу це фіксована цифра з 2018 року, без механізму оновлення.
  • Підтримка при підключенні не має жодного законного мінімуму, тож на місці її можна встановити в символічній сумі.
  • Рішення ухвалили 9 грудня 2025 року, а опублікували 10 вересня 2026-го, на 275 днів пізніше, і до публікації воно не мало загальної дії.

Корисні поради

  1. Перевірте, чи має ваш населений пункт рішення місцевої ради про допомогу на оплату води. Шукають у місцевому офіційному віснику або на сторінці мерії, у розділі рішень ради. Без нього мер не має розмірів для застосування, а заява залишається без відповіді по суті.
  2. Якщо рішення немає, вимагайте його письмово. Це рішення Суду підтверджує, що обов’язок надавати допомогу встановлений законом, а відсутність грошей його не скасовує. Петицію реєструють, і мерія має строк на відповідь згідно із законодавством про петиції.
  3. Підготуйте документи про доходи за місяць, що передував місяцю подання заяви, для всіх членів сім’ї. Закон вимагає середнього чистого грошового місячного доходу на члена сім’ї, а не доходу однієї особи, тож велика сім’я з однією зарплатою має високі шанси вкластися в межу.
  4. Не припускайте, що зарплата вас дискваліфікує. Межа це мінімальна валова заробітна плата, 4 325 леїв з 1 липня 2026 року, порівнювана з чистим доходом. Двоє дорослих на мінімальній зарплаті й двоє дітей дають приблизно 1 350 леїв чистого доходу на члена сім’ї, тобто менше третини межі.
  5. Якщо ви живете на вулиці з мережею, але без підключення, просіть окремо підтримку на підключення або приєднання. Це право, окреме від щомісячної допомоги, передбачене ст. 12 ч. (1) літ. n) і ст. 122, і надають його теж рішенням місцевої ради.
  6. Якщо ви отримуєте допомогу для соціального включення, прямо вимагайте застосування межі не менше 50% від вартості послуги. Норма пов’язує її із законом, скасованим 1 січня 2024 року, тож варто посилатися й на мету норми, а не лише на її букву, і просити відповідь у письмовій формі.
  7. Місцеві ради з малим бюджетом можуть поставити на розгляд асоціації міжкомунального розвитку фонд солідарності в розмірі до 1% від експлуатаційних витрат. Це рішення, передбачене законом, і воно не потребує грошей з державного бюджету.

Часті запитання

Конституційний Суд задовольнив чи відхилив заперечення?
Відхилив, як необґрунтоване, одностайно. Резолютивна частина констатує, що ст. 12 ч. (1) літери m) і n) та ст. 121 і 122 Закону № 241/2006 є конституційними щодо сформульованих претензій.
Чи зменшиться мій рахунок за воду з 10 вересня 2026 року?
Ні. Рішення не змінює жодної цифри в законі і ні до чого не зобов’язує оператора водопостачання. Воно лише підтверджує, що норми, які зобов’язують мерію надавати допомогу сім’ям з низькими доходами, є чинними. Зменшення, якщо воно настане, походить з рішення місцевої ради, а не з цього рішення Суду.
Хто може просити щомісячну допомогу?
Сім’ї та одинокі особи, у яких середній чистий грошовий місячний доход на члена сім’ї нижчий за мінімальну валову заробітну плату в країні, гарантовану до виплати, тобто нижчий за 4 325 леїв з 1 липня 2026 року. До розрахунку беруть місяць, що передував місяцю подання заяви.
Яку частину рахунку покривають?
Залежить від рішення місцевої ради, яке встановлює розміри й відсотки. Закон встановлює один єдиний мінімум: для отримувачів соціальної допомоги щомісячна допомога покриває не менше 50% вартості послуги. Компенсацію застосовують у межах 75 літрів на особу за добу, і до води, і до водовідведення, тобто 2,25 кубічного метра на місяць на особу.
Чи може мерія відмовити на підставі відсутності грошей?
Суд говорить у пункті 20, що відсутність коштів не впливає на чинність норми, а може породити труднощі застосування, які вирішують бюджетним коригуванням і місцевими адміністративними заходами. Відмову, мотивовану виключно відсутністю грошей, можна оспорити, а випадок Хиршови показує, що такі спори доходять до суду.
Що таке ст. 121 і 122?
Це дві статті, введені до закону у 2018 році відразу після статті 12. Щоб не перенумеровувати весь закон, вони отримали номер сусідньої статті з індексом. Їх читають як «стаття 12 з індексом 1» і «стаття 12 з індексом 2». Перша описує механізм щомісячної допомоги, друга механізм підтримки при підключенні.
Що буде зі справою з Хиршови?
Вона повертається до Апеляційного суду Констанци, який розглядає далі вимогу зобов’язати місцеву раду, тепер уже без можливості твердити, що законодавчі норми нібито неконституційні. Рішення повідомляють суду, і воно для нього обов’язкове.

Аналіз редакції

Рішення правильно побудоване в частині бюджетного права і коротке саме там, де мало б значення. Суд відповідає на поставлене йому питання, чи може закон покласти витрату на мерію, не давши їй грошей, і відповідає сталою практикою з 1993 року: джерело має бути встановлене до витрати, а не записане в законі, який її створює. Чого в цій справі не робить ніхто, ні автори заперечення, ні Суд, так це не дивиться на стан норми, визнаної конституційною.

А стан той проблемний. З восьми частин ст. 121 чотири відсилають до актів, яких більше не існує. Частини (2) і (3) спираються на Закон № 416/2001 про гарантований мінімальний доход, скасований з 1 січня 2024 року Законом № 196/2016 про мінімальний доход для соціального включення. Частини (4) і (5) спираються на Надзвичайну постанову Уряду № 70/2011 про заходи соціального захисту в холодний сезон, яка не чинна з 1 листопада 2021 року, замінена Законом № 226/2021 про уразливого споживача енергії. На дату публікації цього рішення перше відсилання мертве два роки й вісім місяців, друге чотири роки й десять. Найконкретніший наслідок у частині (2): імперативна межа «не менше 50% від вартості постачання» зарезервована для отримувачів соціальної допомоги «згідно з положеннями Закону № 416/2001», тобто для категорії, яка, читана буквально, більше не має членів. Добросовісний мер застосує її за аналогією до отримувачів мінімального доходу для соціального включення, інший вважатиме її незастосовною, і обидва мають аргумент.

Деталь, яка перетворює це з недбалості законодавчої техніки в щось серйозніше, це хронологія. Надзвичайну постанову Уряду № 144/2021 опублікували 31 грудня 2021 року, тобто через два місяці після того, як Надзвичайна постанова № 70/2011 втратила чинність, і вона змінила саме сусідню статтю, літеру n) статті 12. Делегований законодавець мав текст розгорнутим перед собою і залишив відсилання такими, якими вони були.

Друге спостереження потребує трохи арифметики і виходить із поєднання двох частин тієї самої статті. Частина (8) обмежує фонд солідарності 1% від суми експлуатаційних витрат оператора, а частина (2) вимагає покриття не менше 50% вартості послуги для найбідніших. Якщо вважати експлуатаційні витрати приблизно рівними виставленій до оплати сумі, фонд може самотужки витягнути межу 50% лише доти, доки отримувачі становлять не більше 2% виставленого обсягу. Понад цей рівень різниця обов’язково падає на місцевий бюджет. Іншими словами, єдине альтернативне джерело, яке пропонує закон, відкалібрували для населених пунктів, де бідність є статистичним винятком, а не для тих, де вона є правилом, тобто точно навпаки щодо потреби.

Третє спостереження стосується широти межі на право отримання, і воно пояснює, чому скарга мерій не є фантазією. Закон порівнює чистий доход з валовою мінімальною зарплатою. З 1 липня 2026 року мінімальна валова зарплата становить 4 325 леїв, а відповідна чиста приблизно 2 699 леїв. Отже, межа стоїть приблизно на 60% вище за фактично отримувану чисту мінімальну зарплату, а сім’я з двома дорослими на мінімальній зарплаті й двома дітьми доходить до приблизно 1 350 леїв чистого доходу на члена, тобто менше третини межі. Коло потенційно правомочних значно ширше за «сім’ї у скруті», що є легітимним вибором соціальної політики, але вибором з ціною, якої ніхто публічно не оцінив. Суд відповів на конституційне питання, а не на арифметичне, і мав право так зробити. Залишається те, що арифметичне питання досі без відповіді, через вісім років.

Останній аспект стосується темпу процедури, бо він змінює практичну цінність рішення. Ухвала про звернення від 21 вересня 2020 року, ухвалення рішення від 9 грудня 2025 року, тобто 1 905 днів між ними, а публікація від 10 вересня 2026 року, ще 275 днів. Справа Суду мала номер 1.275D/2021, хоча звернення датоване вереснем 2020 року, і рішення цього розходження не пояснює. Доки рішення про відхилення не опубліковане, воно не має загальної дії, тож за ті 275 днів будь-яка інша мерія могла й далі наводити ті самі претензії. Для порівняння, громадянин, який подає заяву про допомогу, отримує відповідь у законному строку для петицій і доводить доход за попередній місяць.

Що потрібно змінити

  • Заміна двох мертвих відсилань у ст. 121. Закон № 416/2001 замінюють Законом № 196/2016 про мінімальний доход для соціального включення, а Надзвичайну постанову № 70/2011 Законом № 226/2021. Наслідок: обов’язкова межа 50% знову стає застосовною до категорії отримувачів, яка існує в реальності, а мерії більше не вирішують кожна по-своєму на тій самій нормі.
  • Законний строк для рішення місцевої ради зі ст. 121 ч. (7). Наприклад 90 днів від початку бюджетного року, з обов’язком щорічного перегляду. Наслідок: зникає ситуація, з якої виріс спір у Хиршові, коли законний обов’язок існує, але не має місцевих рамок застосування, тож ним ніхто не може скористатися.
  • Законний мінімум для підтримки при підключенні зі ст. 122. Щомісячна допомога має межу 50% для найбідніших, підтримка при підключенні не має жодної. Наслідок: підтримку більше не можна встановити на місці в символічній сумі, яка залишає обов’язок виконаним на папері, а підключення незробленим.
  • Перекалібрування фонду солідарності або додаткове джерело з державного бюджету. Межа 1% працює лише там, де отримувачів мало. Наслідок: населені пункти з великою часткою сімей нижче межі, які мають і найменший власний бюджет, більше не залишаються єдиними без жодного практичного джерела фінансування.
  • Пов’язання межі в 75 літрів на особу за добу з орієнтиром, який можна оновлювати. Або з еталонним споживанням, встановленим технічною нормою, або з періодичним переглядом. Наслідок: межа більше не залишається фіксованою цифрою з 2018 року в законі, який навколо неї часто змінюють.
  • Порівняння чистого доходу з чистою мінімальною зарплатою або пряме формулювання протилежного вибору. Якщо теперішня широта межі є навмисною, норма мала б це сказати, а обґрунтування мало б це оцифрувати. Наслідок: мерії можуть оцінити витрату до формування бюджету, а заявники знають заздалегідь, чи вкладаються в межу.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 770 від 10 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 114 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.