Орган відкликає ліцензію брокера в банкрутстві після 26 місяців: поліс, оформлений через нього, лишається чинним

Розпорядження робить те, що треба зробити, наприкінці дороги, куди довшої за ту, якої воно вимагає від свого адресата. Цифри в акті показують це самі. Товариство сповістило орган 12 липня 2024 року, що попросило відкрити процедуру неплатоспроможності, а Трибунал Бухареста позбавив його права управління 17 липня 2024 року. Звіт постійного контролю, з якого почалася процедура санкціонування, склали 9 липня 2026 року, тобто на 727 днів пізніше. У тому самому акті фірмі дають 7 днів, щоб відповісти на той звіт, і цей строк походить зі ст. 34 ч. (2) Регламенту Органу фінансового нагляду № 4/2021. Співвідношення між тими двома становить майже 104 до 1. Решта дороги була швидка: 35 днів від звіту до ноти з пропозиціями від 13 серпня 2026 року, 20 днів до засідання Ради 2 вересня 2026 року, 13 днів до підписання розпорядження і ще 14 до опублікування.

Спостереження, якого не видно, читаючи акт від початку до кінця, стосується годинника давності. Ст. 28 ч. (21) Закону № 236/2018 передбачає, що застосування санкцій погашається давністю за 6 місяців від дати виявлення діяння, але не пізніше ніж за 3 роки від його вчинення. Датою виявлення в цій справі є звіт контролю від 9 липня 2026 року, тож ті 6 місяців почали бігти аж тоді, а санкція від 2 вересня 2026 року зручно вклалася у строк. Якби день, коли орган дізнався про неплатоспроможність, 12 липня 2024 року, рахувався як дата виявлення, ті 6 місяців закрилися б 12 січня 2025 року, на 543 дні раніше за звіт контролю. Інакше кажучи, момент, у який починає бігти власний годинник давності органу, залежить від дати, на яку орган вирішує скласти акт про виявлення. Що ж до межі у 3 роки, санкцію застосували на 777-й день від входження в банкрутство, тобто на 71% від тих 1.095 днів, які закон лишає як межу. На цьому тлі оцінку з акта, за якою тривалість порушення була середньою, важко простежити: якщо 26 місяців це середня тривалість, не видно, якою була б довга.

Друге спостереження стосується клієнта, який з’являється в цьому акті рівно нуль разів. Розпорядження стосується просто людини з полісом у руках, бо забирає в неї посередника, але ніколи до неї не звертається. Контраст із розпорядженнями про відкликання на прохання, опублікованими 17 вересня 2026 року, повчальний. Там ст. 30 ч. (1) п. b) Норми № 22/2021 зобов’язує орган перевірити, перед затвердженням, що клієнтів сповістили і що розрахунки зі страховиками закрито. Тут виключення роблять на підставі ст. 30 ч. (2), яка відсилає до ст. 28 закону і не повторює жодної з перевірок. Результат протилежний очікуваному: клієнт фірми, покараної за тяжкі порушення, дістає менше турботи, ніж клієнт фірми, яка зачиняється впорядковано. А що фірма перебуває в банкрутстві з 2024 року і не має професійного страхування з листопада 2024 року, саме ці клієнти й потребували б сповіщення.

Третій пункт юридико-технічний, але з наслідком для зрозумілості акта. Обидва зафіксовані діяння є, за самим формулюванням розпорядження, умовами ліцензування, яких товариство більше не виконує. Закон має літеру, написану саме для цього випадку: ст. 28 ч. (1) п. f) Закону № 236/2018 карає недотримання умов, установлених при ліцензуванні за ст. 9 ч. (1), (2) і (4). Розпорядження не посилається на неї в жодному з двох випадків. Перше діяння йде за п. c), який стосується провадження діяльності, друге за п. a), найзагальнішою формулою з усього переліку. Санкція виходить та сама, бо всі три пункти є в переліку з ч. (3), тож для фірми не змінюється нічого. Змінюється для того, хто читає: кваліфікація більше не показує природи порушення, а дві однотипні констатації дістають дві різні підстави в тому самому акті.

Слово про серію, з ясно сказаною базою. Наш архів охоплює Офіційний вісник Румунії від 2 липня 2026 року, тобто 89 днів, а не цілий рік, тож ми не рахували, скільки відкликань ліцензії орган ухвалив у 2026 році. Сказати можна те, що в цьому вікні це друга серія відкликань ліцензії брокера, що дійшли до Офіційного вісника Румунії, і перша, яка є санкцією, а не виходом на прохання. А власна нумерація органу просунулася на 18 позицій за 6 днів, від Розпорядження № 965 від 9 вересня 2026 року до Розпорядження № 983 від 15 вересня 2026 року. Ті номери охоплюють усі розпорядження, видані Радою, на всіх піднаглядових секторах, а не лише відкликання, тож цифра каже щось про ритм установи, а не про те, скільки брокерів вийшло з ринку.

Що потрібно змінити

• Додати до розпорядження про відкликання статтю про чинні договори. Одна частина, яка казала б, що поліси лишаються чинними у страховика і що премії, сплачені через брокера, вважають переданими з моменту сплати, з відсиланням до ст. 11 ч. (4) і (5) Закону № 236/2018. Практичний ефект: клієнт, який дістається до тексту розпорядження, дістає відповідь там, замість шукати її в законі чи дізнаватися з чуток, що він більше не застрахований.
• Запровадити сповіщення клієнтів і при відкликанні як санкції, а не лише при відкликанні на прохання. Досить було б, щоб ст. 30 ч. (2) Норми № 22/2021 відсилала до перевірок із ч. (1) п. b) і в разі виключення, ухваленого на підставі ст. 28 закону, з судовим ліквідатором як адресатом обов’язку, коли фірма перебуває в банкрутстві. На практиці клієнти фірми, виведеної з ринку за порушення, дізнавалися б про це від кого належить.
• Писати в розпорядженні дату повідомлення, від якої воно діє. Ст. 28 ч. (15) Закону № 236/2018 прив’язує наслідки до повідомлення, а опублікований текст тієї дати не містить. Практичний ефект: з акта можна було б перевірити, чи договір, укладений фірмою між 15 і 29 вересня 2026 року, укладав посередник, який ще мав ліцензію.
• Узгодити строк зміни назви зі способом оскарження. Ті 15 днів зі ст. 30 ч. (3) Норми № 22/2021 мали б бігти від спливу строку оскарження, а не від опублікування. На практиці фірма більше не виконувала б заходу, перш ніж змогла скористатися правом його оскаржити, а торговий реєстр більше не приймав би змін, які могли б повернутися назад.
• Кваліфікувати невиконання умов ліцензування за ст. 28 ч. (1) п. f), літерою, написаною саме для цього. Практичний ефект: два однотипні діяння дістали б ту саму підставу, а хто читає розпорядження органу, міг би порахувати, за пунктами, скільки санкцій походить із втрати умов роботи і скільки зі способу, у який провадилася діяльність.
• Переписати ст. 11 ч. (1) п. f) Норми № 22/2021 як умову, що триває. Теперішній текст вимагає, щоб фірма не перебувала в банкрутстві «la data solicitării înregistrării», тобто на дату подання заяви про внесення до реєстру, а постійний характер з’являється аж зі ст. 22 ч. (1). На практиці ніхто більше не міг би доводити в оскарженні, що порушив умову входу, яку на вході виконував.