Коротко
- У 2020 році виплату в розмірі 41,5% середньої брутто-зарплати дали лише тим професіоналам, які вже отримали виплату з періоду надзвичайного стану. Професіонал тут це кожен, хто веде власну справу, від фізичної особи-підприємця до осіб вільних професій, а не самі лише комерсанти. Хто не просив першої виплати, залишився без другої.
- Конституційний Суд відхилив критику про дискримінацію. Фільтр залишається конституційним, а процеси, розпочаті на цій підставі, більше не мають підгрунтя.
- Рішення ухвалено в жовтні 2025 року, а опубліковано аж тепер, більш ніж через десять місяців.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 709 від 26 серпня 2026 року
Ухвалено: 16 жовтня 2025 року
Таксист, який працював як фізична особа-підприємець (PFA), остаточно програв процес, у якому вимагав пандемічної виплати, бо свого часу не просив тієї виплати, що йшла перед нею. Рішення Конституційного Суду № 474/2025, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 709 від 26 серпня 2026 року, відхиляє як необґрунтоване заперечення, заявлене PFA Crafcic Paul Transporturi Taxiuri та іншими професіоналами проти ст. 3 ч. (5) речення другого Надзвичайної постанови Уряду № 132/2020. Це друге рішення, опубліковане того самого дня, яким Суд підтверджує оскаржену норму, після того, що стосувалося припинення примусового виконання.
Щоб зрозуміти, у чому тут суть, треба простежити дві виплати. Перша прийшла зі ст. XV Надзвичайної постанови Уряду № 30/2020 і дорівнювала мінімальній брутто-зарплаті по країні на 2020 рік. Її надавали лише на час надзвичайного стану, двом категоріям: професіоналам, визначеним ст. 3 ч. (2) Цивільного кодексу, і особам з індивідуальними трудовими угодами, укладеними на підставі Закону про кооперацію № 1/2005.
Друга прийшла з Надзвичайної постанови Уряду № 132/2020 і була щомісячною виплатою в розмірі 41,5% середньої брутто-зарплати, передбаченої Законом про бюджет державного соціального страхування на 2020 рік. Вона не обмежувалася надзвичайним станом, а надавалася при тимчасовому скороченні діяльності, у надзвичайному стані, у стані тривоги або в стані облоги.
Оскаржений текст це речення друге ст. 3 ч. (5): як виняток, у 2020 році другу виплату отримують лише ті професіонали та особи, які отримали першу.
Наслідки, які це має
Перший наслідок це підтвердження фільтра. Умова про отримання першої виплати залишається чинною для 2020 року, а хто її не просив, той не може заднім числом отримати й другу.
Другий наслідок стосується справ, які тривають. Три справи, з яких постало заперечення, у Трибуналі Сібіу, у Трибуналі Караш-Северіна та у Вищому касаційному суді, розглядають далі з чинним текстом, а довід про дискримінацію більше використати не можна.
Третій наслідок методологічний і виходить за межі цієї справи. Суд погодився перевірити текст, який уже не був чинним, бо його правові наслідки тривають далі. Він спирається на Рішення № 766 від 15 червня 2011 року, яким встановлено, що словосполучення «în vigoare» (чинний) із Закону № 47/1992 охоплює й положення, які втратили чинність, але наслідки яких тривають.
Четвертий наслідок це визнання диференціації. Суд каже, що держава не лише може, а й зобов’язана враховувати об’єктивні відмінності, які співіснують з об’єктивними подібностями, а тут відмінності переважають.
П’ятий наслідок стосується ресурсів. Суд зазначає, що Уряд, зобов’язаний зважати на фінансові ресурси, украй напружені під час пандемії, міг визначити пріоритети серед заходів соціального захисту, а те, як він утримав рівновагу, не є свавільним.
Шостий наслідок це процесуальний урок. Критику, засновану на ст. 41 Конституції, про працю та соціальний захист праці, було заявлено формально, без обґрунтування, і Суд відмовився її розглядати: це означало б контроль з власної ініціативи, який є неприпустимим.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
У праві нічого. Текст і так не був чинним в оскарженій редакції, бо його змінила Надзвичайна постанова Уряду № 44/2021, а саме рішення є відхильним.
Прояснюється становище тих, хто пропустив першу виплату. Одна з авторок заперечення пояснила, що не просила її, бо тоді вважала, що надзвичайний стан триватиме недовго, і бо із закону не випливало, що тодішня відмова заблокує їй майбутні права. Суд не визнав, що цей довід змінює результат.
Прояснюється й логіка норми. Реченням першим ст. 3 ч. (5) Уряд залишив за собою право встановити урядовою постановою тривалість, категорії професіоналів і порядок виплати. Реченням другим, для 2020 року, він визначив одержувачів прямо, в самій надзвичайній постанові, так і не ухваливши тієї урядової постанови. Суд каже, що йому не можна закинути ні того, що він залишив за собою цю прерогативу, ні того, що скористався нею саме так.
Не змінюється й тест на рівність. Суд застосовує його крізь призму ст. 16 Конституції та ст. 14 Європейської конвенції з прав людини, на яку посилаються через ст. 20 ч. (1) Конституції.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Справи, що перебувають на розгляді, отримують чітку відповідь, а судам більше не треба чекати на конституційне роз’яснення.
- Суд знову підтверджує, що може перевіряти тексти, які втратили чинність, але наслідки яких тривають, а це захищає учасників давніх спорів.
- Мотивування відкрито пояснює критерій: розмаїття професіоналів і розмаїття ситуацій, породжених пандемією.
- Рішення нагадує, що критику неконституційності треба обґрунтувати, а не лише заявити, і це допомагає правильно формулювати майбутні заперечення.
Що залишається проблемою
- Професіонали, які не просили першої виплати, бо не знали, що вона стане умовою, залишаються виключеними остаточно.
- Суд визнає, що справжні мотиви Уряду встановити з певністю неможливо, і судить за тим, що Уряд міг мати на увазі, а не за тим, що він мав.
- Десять місяців і десять днів між ухваленням і публікацією, у сфері, де в людей були справи на розгляді.
- Справа в Трибуналі Сібіу була з 2021 року, тож роз’яснення прийшло більш ніж через чотири роки.
- Ні голови палат Парламенту, ні Уряд, ні Народний адвокат не надіслали своїх позицій, хоча їх було запитано.
Корисні поради
- Якщо ви маєте процес на цю тему, перевірте, чи підставою вимоги є саме ст. 3 ч. (5) речення друге. Рішення закриває лише цей довід.
- Якщо ви вимагаєте виплату за 2020 рік, умовою залишається отримання виплати з Надзвичайної постанови Уряду № 30/2020. Без доказу про неї вимога не має підгрунтя.
- Для періоду після 2020 року фільтр не діє: виняток із речення другого стосувався прямо 2020 року.
- Якщо ви заявляєте заперечення про неконституційність, обґрунтуйте кожну статтю Конституції, на яку посилаєтеся. Суд не розглядає критику, заявлену формально.
- Текст, що втратив чинність, можна оскаржити, якщо його правові наслідки тривають. У таких випадках прямо посилайтеся на Рішення № 766/2011.
- Зберігайте докази виплат, отриманих у 2020 році. Вони залишаються важливими в податкових спорах і спорах із соціального страхування за той період.
- Рішення є остаточним та загальнообов’язковим, тож немає сенсу переформульовувати ту саму критику в іншій справі.
Часті запитання
Про яку виплату йдеться?
Кого було виключено?
Що вирішив Суд?
Чому це не дискримінація?
Чи можна оскаржити текст, який уже не чинний?
Чому Суд не розглянув критику за ст. 41 Конституції?
Що буде зі справами, які тривають?
Аналіз редакції
Рішення можна захистити, а мотивування має рідкісну чесноту: воно відкрито каже, що справжні мотиви Уряду встановити з певністю неможливо і що перевірка робиться за тим, що Уряд міг законно мати на увазі. Це чесне формулювання, але воно ж показує межу конституційного контролю над кризовими заходами: перевіряють правдоподібність мотиву, а не його існування.
А от сам випадок варто роздивитися зблизька. Одна з авторок заперечення не просила першої виплати, бо в березні 2020 року вважала, що надзвичайний стан буде коротким і, що важливіше, бо з тодішнього закону ніде не випливало, що відмова від однієї виплати може заблокувати доступ до іншої, якої тоді ще й не існувало. Постанова, яка перетворила першу виплату на умову для отримання, з’явилася в серпні 2020 року, тобто після того, як вікно для звернення зачинилося. Суд цього аспекту не торкається, хоча він стосується не рівності, а передбачуваності.
Найпомітнішою проблемою залишається календар. Рішення ухвалено 16 жовтня 2025 року, а опубліковано 26 серпня 2026 року, тобто через десять місяців і десять днів. У справі, де три суди, серед них Вищий касаційний, мали зупинені справи або справи в очікуванні, затримка не є адміністративним питанням. Справа в Трибуналі Сібіу, з якої постало заперечення, має номер 2021 року.
Останнє зауваження, щодо точності. У пункті 24 мотивування описує другу категорію одержувачів як «persoane care au încheiat contracte individuale de muncă în baza Legii nr. 1/2005» (особи, які уклали індивідуальні трудові договори на підставі Закону № 1/2005), хоча в пунктах 21, 23 і 26, як і в наведеному тексті постанови, йдеться про індивідуальні трудові угоди. За законом про кооперацію цей інструмент називається угодою, а не договором, і ця різниця розділяє дві окремі юридичні категорії. Контекст залишає зміст однозначним, тож рішення це не змінює, але в рішенні, яке спирається саме на розмежування категорій одержувачів, назва мала б бути одна.
Що потрібно змінити
- Граничний внутрішній строк між ухваленням і публікацією, з пріоритетом для рішень, які блокують справи на розгляді. Десять місяців на відхильне рішення, у сфері з трьома справами в судах першої інстанції та у Вищому касаційному суді, відкладає розв’язання, які вже існували.
- Пряме обґрунтування критерію передбачуваності, коли умову для отримання вводять заднім числом. Тут умова з’явилася після того, як вікно для її виконання зачинилося, а рішення цього аспекту не торкається.
- Уніфікація назви категорій одержувачів у тексті мотивування. «Convenție individuală de muncă» (індивідуальна трудова угода) і «contract individual de muncă» (індивідуальний трудовий договір) не є синонімами, а тут вони позначають ту саму категорію в різних пунктах.
- Обов’язок запитаних органів надіслати позицію або обґрунтувати мовчання. У цій справі жоден із чотирьох запитаних органів не відповів, хоча закон передбачає їх консультування.
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 709 від 26 серпня 2026 року 8 сторінок PDF, 83 KB акт починається на сторінці 2
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.