Коротко
- Примусове виконання припиняється в силу закону, тобто саме собою і без нового рішення, якщо минають 6 місяців, протягом яких стягувач з власної вини не вчиняє дію, яку судовий виконавець витребував у нього письмово.
- Конституційний Суд відхилив критику, за якою формулювання «ce i-a fost solicitat, în scris» (те, що було витребувано в нього письмово) нібито є нечітким і залишає судового виконавця безкарним. Норма залишається чинною і незмінною.
- Ці 6 місяців спливають від дня вручення вимоги стягувачеві, а не від дня, коли виконавець її склав.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 708 від 26 серпня 2026 року
Ухвалено: 17 лютого 2026 року
Боржник спробував уникнути виконання, доводячи, що судового виконавця не можна притягнути до відповідальності, якщо той дає справі лежати, а Конституційний Суд відповів, що закон дає йому інші важелі. Рішення Конституційного Суду № 152/2026, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 708 від 26 серпня 2026 року, відхиляє як необґрунтоване заперечення про неконституційність формулювання «ce i-a fost solicitat, în scris» (те, що було витребувано в нього письмово) зі ст. 697 ч. (1) Цивільного процесуального кодексу. Це друге цьогорічне рішення, яким Суд підтверджує механізм зі стадії виконання, після того, що стосувалося територіальної підсудності скарги на протокол про правопорушення.
Спірна норма коротка, а наслідки в неї великі. Ст. 697 ч. (1) говорить: «Якщо стягувач з власної вини допустив сплив 6 місяців, не вчинивши дії або кроку, необхідних для примусового виконання, ce i-a fost solicitat, în scris (те, що було витребувано в нього письмово), судовим виконавцем, примусове виконання припиняється в силу закону.»
Заперечення заявив Йон Чорак у справі Суду першої інстанції Пьятра-Нямц, у скарзі на примусове виконання, якою він просив скасувати виконавчі дії і встановити, що виконання припинилося. Автор доводив, що норма позбавлена чіткості, передбачуваності та пропорційності і що вона не карає вини виконавця: якщо виконавець нічого не повідомляє, стягувач не винен, а припинення виконання вже не може настати.
Через день після опублікування цього рішення Суд знову звернувся до межі між законом і адміністративним актом, цього разу у сфері довкілля, у рішенні про закон, яким затверджено Національну стратегію біорізноманіття на 2026-2030 роки.
Наслідки, які це має
Перший наслідок це підтвердження норми. Формулювання залишається чинним, а припинення примусового виконання й далі залежить від письмової вимоги судового виконавця.
Другий наслідок стосується моменту, від якого спливають ці 6 місяців. Суд, посилаючись на власну практику, зазначив, що строк починає спливати від дня вручення вимоги стягувачеві, а не від дня її складення. Норму читають разом зі ст. 184 Цивільного процесуального кодексу.
Третій наслідок це те, що обов’язок рухати справу залишається на стягувачеві. Сенс норми, каже Суд, полягає в тому, щоб спонукати стягувача докласти всіх зусиль для реалізації прав, здобутих виконавчим документом.
Четвертий наслідок стосується становища боржника. Суд виходить із того, що боржник, як правило, не заінтересований у завершенні виконання проти нього, а єдиною заінтересованою стороною є стягувач, тож припинення виконання не можна будувати на пасивності боржника.
П’ятий наслідок це те, що конкретну дату початку строку встановлює суд. Виконавець формулює вимогу, але дату визначає суд, який розглядає питання про припинення виконання.
Шостий наслідок це перелік способів захисту проти пасивного виконавця, які Суд наводить прямо: скарга на примусове виконання, передбачена ст. 712 ч. (1) реченням другим Цивільного процесуального кодексу, судовий штраф і покладення обов’язку відшкодувати шкоду згідно зі ст. 720 ч. (7), а також скарга до суду першої інстанції, передбачена ст. 56 Закону № 188/2000 про судових виконавців.
Сьомий наслідок це те, що рішення є остаточним та загальнообов’язковим, тож поширюється на всі суди, а не лише на справу, у якій було заявлено заперечення.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
У праві нічого. Рішення підтверджує висновок, який Суд уже давав двічі: Рішенням № 503 від 5 жовтня 2023 року і Рішенням № 573 від 31 жовтня 2024 року, обома про відхилення схожої критики тієї самої норми.
Зрозумілішим стає становище боржника, який розраховує на припинення виконання. Довід про те, що виконавця не можна покарати за пасивність, було відкинуто по пунктах, з переліком чотирьох законних способів захисту.
Прояснюється і співвідношення між активною роллю виконавця та обов’язками сторін. Суд каже, що оспорена норма втілює активну роль виконавця, але що такою самою мірою сторони мають виконувати обов’язки, встановлені законом.
Не змінюється сам механізм: 6 місяців, вина стягувача, письмова вимога виконавця, припинення виконання в силу закону.
Не змінюється і перевірка якості закону. Суд встановив, що текст є чітким, точним і передбачуваним, а адресат норми може узгодити з ним свою поведінку, тож ст. 1 ч. (5) Конституції не порушено.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Правило залишається передбачуваним: припинення виконання не може заскочити зненацька стягувача, який не отримав жодної письмової вимоги.
- Суд підтверджує, що строк спливає від вручення, а це захищає стягувача від вимоги, яка залишилася лежати у справі виконавця.
- Перелік способів захисту проти пасивного виконавця корисний будь-якій стороні виконання, а не лише авторові заперечення.
- Оскільки рішення є відхильним, практика судів не змінюється, а справи, що тривають, не блокуються.
- Суд прямо пов’язує ст. 697 зі ст. 184 Кодексу, тож обчислення строку має чітку підставу.
Що залишається проблемою
- Боржник залишається залежним від сумлінності стягувача: якщо той формально відповідає на кожну вимогу, виконання може тривати роками.
- Способи захисту проти пасивного виконавця реальні, але потребують окремого процесу, з витратами і часом.
- Суд не вирішує, що відбувається, коли виконавець ніколи не формулює письмової вимоги, а в такому разі виконання не припиняється взагалі.
- Рішення ухвалено в лютому 2026 року, а опубліковано аж у серпні, тож стало обов’язковим для всіх із запізненням понад шість місяців.
- Справа пролежала в Суді з 2021 року, а звернення походило зі спору, розпочатого у 2017 році.
Корисні поради
- Якщо ви стягувач і отримали письмову вимогу від виконавця, запишіть дату вручення. Саме від неї спливають 6 місяців, а не від дати, проставленої на документі.
- Відповідайте письмово на кожну вимогу виконавця і зберігайте доказ. Виконання припиняється лише через вину стягувача.
- Якщо ви боржник і хочете послатися на припинення виконання, перевірте спершу, чи існує письмова вимога виконавця і чи була вона вручена стягувачеві. Без неї строк не спливає.
- Припинення виконання не встановлюється саме собою. Про нього просять суд, як правило, у скарзі на примусове виконання.
- Якщо виконавець відмовляється вчинити виконавчу дію, ви маєте скаргу на примусове виконання на підставі ст. 712 ч. (1) речення другого Цивільного процесуального кодексу.
- Якщо відмова необґрунтована, ви можете подати скаргу до суду першої інстанції, у межах округу якого розташована контора виконавця, згідно зі ст. 56 Закону № 188/2000.
- Виконавця можуть покарати судовим штрафом і зобов’язати відшкодувати шкоду на умовах ст. 720 ч. (7) Кодексу.
- Не покладайтеся на сам лише плин часу. Без вини стягувача виконання не припиняється, хоч би скільки воно тривало.
Часті запитання
Що означає припинення примусового виконання?
Від коли спливають ці 6 місяців?
Що вирішив Суд?
Чи змінюється щось на практиці?
Що робити, якщо виконавець не рухається?
Чи може боржник просити про припинення виконання?
Чи застосовується рішення лише до справи, з якої воно почалося?
Помилки та невідповідності в опублікованому тексті
- Пункт 12: відсилання до прецеденту, на якому тримається висновок, веде до неіснуючого випуску. Суд обґрунтовує відхилення двома попередніми рішеннями. Друге відсилання точне: Рішення № 503 від 5 жовтня 2023 року справді міститься в Офіційному віснику Румунії № 259 від 26 березня 2024 року. Перше перевірити неможливо: текст вказує «Decizia nr. 573 din 31 octombrie 2024, publicată în Monitorul Oficial al României, Partea I, nr. 820 din 4 septembrie 2024», тобто Рішення № 573 від 31 жовтня 2024 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 820 від 4 вересня 2024 року. Випуск № 820 за 2024 рік датований 19 серпня 2024 року, а не 4 вересня, і містить виключно звіти Постійного виборчого органу про виборчі доходи та витрати, жодного рішення Конституційного Суду. Рішення, ухвалене 31 жовтня 2024 року, до того ж не могло бути опубліковане у серпневому випуску того самого року. Читачеві, який хоче перевірити пункти 37-46, наведені як підстава висновку, ніде їх шукати.
Аналіз редакції
Висновок Суду правильний і добре обґрунтований. Критика автора заперечення виходила з хибної засновки: нібито норма залишає виконавця безкарним. Суд відповідає по пунктах, перелічуючи чотири окремі способи захисту, один з яких, скарга на примусове виконання через відмову вчинити дію, записаний у самому Цивільному процесуальному кодексі, у ст. 712 ч. (1) реченні другому. Падає і довід про нечіткість норми: механізм має три видимі елементи, письмову вимогу, вину стягувача і строк у 6 місяців, а момент, від якого спливає строк, було вирішено ще у 2023 році.
Слабке місце не в міркуванні, а в тому, як воно доходить до читача. Рішення ухвалено 17 лютого 2026 року, а опубліковано 26 серпня 2026 року, тож стало загальнообов’язковим більш ніж через півроку. Для відхильного рішення практичний ефект невеликий, але затримка залишається системною проблемою: сторони в інших справах з таким самим запереченням чекали на відповідь, яка вже існувала.
Друге зауваження стосується можливості перевірки. Рішення Конституційного Суду черпає силу з відсилань до власної практики, а тут одне з двох ключових відсилань неможливо простежити. Це не питання форми: пункт 12 прямо говорить, що висновок тримається на пунктах 37-46 хибно наведеного рішення, тобто на міркуванні, якого читач прочитати не може.
Третє зауваження стосується процесуального календаря. Заперечення заявили у справі 2017 року, звернення дійшло до Суду ухвалою від січня 2020 року, а справа має номер 3.110D/2021. Між подіями у виконавчому провадженні та конституційним роз’ясненням минуло майже дев’ять років.
Що потрібно змінити
- Виправлення відсилання в пункті 12 через поправку, опубліковану в Офіційному віснику Румунії. Це повернуло б читачеві доступ до прецеденту, на якому тримається висновок, а поправки такого роду вже є усталеною практикою для опублікованих актів.
- Граничний внутрішній строк між ухваленням і публікацією для рішень Суду. Півроку на тристорінковий текст, який підтверджує наявну практику, без потреби відкладає роз’яснення у пов’язаних справах.
- Автоматична перевірка пари «номер рішення і посилання на публікацію» перед надсиланням тексту до Офіційного вісника Румунії. Дата випуску і дата ухвалення це два числа, які можна порівняти механічно, а рішення, опубліковане раніше за день, коли його ухвалили, неможливе за визначенням.
- Роз’яснення ситуації, коли виконавець не формулює жодної письмової вимоги. У такому разі виконання не припиняється ніколи, а провадження може залишатися відкритим нескінченно, що не служить ні стягувачеві, ні боржникові.
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 708 від 26 серпня 2026 року 16 сторінок PDF, 108 KB акт починається на сторінці 2
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.