Коротко

  • Вищий касаційний суд відхилив як неприйнятне запитання Апеляційного суду Бакеу про обшуки, які проводили офіцери DNA, Національного антикорупційного управління, разом з офіцерами Генерального антикорупційного управління. Відповіді по суті немає, тож суди залишаються без обов’язкового правила.
  • Конкретна ставка: 6 обшуків житла у справі про корупцію з 13 обвинуваченими, яких DNA Бакеу передало до суду. Четверо з них вимагали визнати докази недійсними, бо в обшуках брали участь і працівники структури, що не мала компетенції в тій справі.
  • Підстава відхилення: запитання стосувалося конкретної справи, а не тексту закону. Вищий касаційний суд каже, що все і так зрозуміло, хоча 9 із 15 апеляційних судів, які відповіли на консультацію, дали три різні рішення в одній і тій самій ситуації.
Акт: Рішення Вищого касаційного суду № 84 від 22 червня 2026 року, Колегія з вирішення правових питань у кримінальних справах
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 757 від 7 вересня 2026 року
Набирає чинності: 7 вересня 2026 року, дата опублікування

Вищий касаційний суд відмовився сказати, чи є недійсним обшук, проведений судовими поліцейськими DNA разом із судовими поліцейськими Генерального антикорупційного управління, коли справа не стосується працівників Міністерства внутрішніх справ. Рішенням № 84 від 22 червня 2026 року, опублікованим 7 вересня 2026 року, колегія з дев’яти суддів відхилила як неприйнятне запитання, надіслане Апеляційним судом Бакеу, і залишила проблему на розсуд кожного суду окремо. Це не перша така зупинка цього року: таке саме рішення в серпні 2026 року отримало й запитання про компенсацію надурочних годин пожежників.

Механізм, яким скористався Апеляційний суд Бакеу, називається попереднє рішення для вирішення правового питання. Працює він так: якщо трибунал, апеляційний суд або навіть Вищий касаційний суд розглядає справу в останній інстанції і натрапляє на текст закону, від розуміння якого залежить результат, він може зупинити розгляд і попросити Вищий касаційний суд сказати, раз і назавжди, що цей текст означає. Відповідь дається не для тієї справи, а для всіх: згідно зі ст. 477 ч. (3) Кримінального процесуального кодексу, вирішення стає обов’язковим для всіх судів країни від дня опублікування в Офіційному віснику Румунії. Це, по суті, єдиний шлях, яким суд середньої ланки може наперед отримати відповідь, обов’язкову для всієї юстиції.

Запитання з Бакеу звучало так: якщо дії з кримінального розслідування виконує за дорученням змішана група, утворена із судових поліцейських Національного антикорупційного управління і судових поліцейських Генерального антикорупційного управління, у справі, в якій останні не мають компетенції, чи є ці дії абсолютно недійсними, і якщо так, то недійсність часткова чи повна. Генеральне антикорупційне управління це структура Міністерства внутрішніх справ, яка займається корупцією серед власних працівників, а ст. 1 ч. (2) Надзвичайної постанови Уряду № 120/2005 обмежує його компетенцію саме корупційними діяннями, вчиненими персоналом міністерства.

Справа по суті звичайна, про місцеву корупцію. Обвинувальним актом № 55/5/P/2023 від 13 грудня 2024 року DNA, Територіальна служба Бакеу, передало до суду тринадцятьох обвинувачених, публічних службовців і господарські товариства: місцевого радника, працівника мерії, директора будинку для людей похилого віку, директора гімназійної школи, інспектора зі спеціальності, адміністратора дитячого садка й адміністраторів фірм. Обвинувачення стосуються службового зловживання у прирівняній формі, передбаченого ст. 132 Закону № 78/2000, з підбурюванням і пособництвом. Жоден з обвинувачених не є працівником Міністерства внутрішніх справ.

Що запустило проблему: 16 вересня 2025 року опублікували Рішення Вищого касаційного суду № 8/2025, ухвалене за касаційною скаргою в інтересах закону, яке встановило, що працівники судової поліції Генерального антикорупційного управління можуть за дорученням виконувати дії з кримінального розслідування «виключно у справах щодо злочинів, передбачених ст. 1 ч. (2) Надзвичайної постанови Уряду № 120/2005». Четверо обвинувачених одразу доповнили підстави своєї скарги і вимагали скасувати шість постанов прокурора та складені на їх підставі протоколи, а також вилучити зі справи все, що з них випливло: документи, вилучені під час обшуків, копії з телефонів і комп’ютерів та проведені за ними аналізи.

Прокуратура відповіла, що ситуація в Бакеу відрізняється від інших справ, де дії виконували тільки офіцери Генерального антикорупційного управління. Тут шістьма постановами прокурор доручив дії і офіцерам DNA, а кожен із шести обшуків житла проводили офіцери DNA у супроводі офіцерів іншої структури. На думку Прокуратури, протоколи склали від імені прокурора компетентні офіцери, а додатковий підпис нічого не псує.

Наслідки, які це має

Головний наслідок це відсутність наслідку. Ст. 477 ч. (3) Кримінального процесуального кодексу робить обов’язковим для судів «вирішення, дане правовим питанням», а тут жодного вирішення не дано. Сімдесят два пункти рішення зупиняються перед суттю: Вищий касаційний суд констатує, що перша умова прийнятності виконана, бо запитання надійшло від суду, який розглядає справу в останній інстанції, констатує також, що проблему не було вирішено ані попереднім рішенням, ані касаційною скаргою в інтересах закону, але відхиляє звернення, бо не вбачає «справжнього правового питання». Причина: Апеляційний суд Бакеу нібито просить не тлумачення тексту, а вказівки, які саме дії в його справі є недійсними.

Для чотирьох скаржників у справі № 3.526/110/2024/a1 скарга повертається до Апеляційного суду Бакеу, який сам вирішить, чи обшук вистоїть, чи впаде. Його рішення буде остаточним і не зв’яже інші суди.

Для решти країни карта залишається такою, як описано в самому рішенні. Апеляційні суди Бухареста, Крайови, Плоєшті й Тімішоари сказали, що змішана група тягне повну абсолютну недійсність. Апеляційні суди Клужа, Крайови, Галаца і Ясс сказали рівно навпаки, що присутність компетентного органу покриває дію, а ті, хто компетенції не має, виконують лише допоміжну роль. Апеляційні суди Пітешті й Тиргу-Муреша запропонували проміжне рішення, за яким зважують внесок кожного органу, а недійсність настає лише тоді, коли внески неможливо розділити. Крайова фігурує у двох різних списках, і це показує, що навіть усередині одного округу єдиної лінії немає.

Залишається чинним тільки Рішення № 8/2025, яке каже, чого не можуть робити самостійно працівники Генерального антикорупційного управління, і не каже нічого про змішані групи. Залишається також строк зі ст. 281 ч. (4) п. a) Кримінального процесуального кодексу: порушення компетенції органу досудового розслідування можна заявити лише до закриття процедури підготовчої палати, якщо воно сталося під час досудового розслідування. Хто цей момент проминув, тому вже немає на що спертися, хоч би що вирішували суди відтепер.

Про долю доказів, зібраних спеціальними засобами, ідеться і в березневому рішенні 2026 року, яким Конституційний Суд залишив незмінним правило про використання в одній справі перехоплень з іншої.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У писаному праві не змінилося нічого. Ані Кримінальний процесуальний кодекс, ані Надзвичайна постанова Уряду № 43/2002 про DNA, ані Надзвичайна постанова Уряду № 120/2005 про Генеральне антикорупційне управління цим рішенням не зачеплені.

Змінився шлях. До 7 вересня 2026 року суд, який розглядав справу зі змішаними групами, міг сподіватися, що попереднє запитання принесе йому обов’язкову відповідь. Тепер відомо, що механізм до цієї проблеми не застосовується, бо Вищий касаційний суд вважає її питанням застосування закону до конкретного випадку, а не тлумачення. Залишається один шлях уніфікації, касаційна скарга в інтересах закону зі ст. 471 Кримінального процесуального кодексу, але в неї є важка умова: до заяви під загрозою відхилення треба додати копії остаточних рішень, які показують, що проблему вирішували по-різному. Інакше кажучи, спершу потрібно, щоб суди ухвалили протилежні рішення, а це означає час і справи, розсуджені двома способами. Коло заявників обмежене: генеральний прокурор, керівні колегії Вищого касаційного суду й апеляційних судів та Народний адвокат.

Змінилося ще щось, менш помітне. Рішення додає прецедент до низки, в якій Колегія з вирішення правових питань відмовляє в запитаннях, сформульованих через посилання на попереднє рішення Вищого касаційного суду. Аргумент, повторений з Рішення № 5/2016 і Рішення № 22/2016, полягає в тому, що процедура не може використовуватися для тлумачення рішення верховного суду, а лише для тлумачення закону.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Тримає механізм попереднього запитання в його межах. Якби верховний суд відповідав на запитання, скроєні під конкретну справу, він урешті судив би замість суду, у провадженні якого справа перебуває, а процедура стала б додатковим етапом у будь-якому складному процесі.
  • Захищає строки. Кримінальний процесуальний кодекс дає Вищому касаційному суду 3 місяці на розгляд такого звернення, а справи підготовчої палати весь цей час стоять. Фільтр прийнятності тримає на відстані заяви, які блокували б процеси, не даючи нового правила.
  • Ясно каже, що Рішення № 8/2025 не потребує доповнень. Хто його читає, той знає, що цей текст і є вся обов’язкова відповідь, яка сьогодні існує, а не начерк, до якого можна просити роз’яснень.
  • Публікує повністю всі три позиції апеляційних судів, із назвами судів. Адвокат чи прокурор може побачити в одному документі, як цю проблему судять у кожній частині країни.

Що залишається проблемою

  • Обвинувачений з Бакеу і обвинувачений з Клужа, з однаково проведеними обшуками, можуть отримати протилежні рішення. В одному випадку докази залишаються у справі, в іншому їх фізично вилучають, і різницю робить не факт, а апеляційний суд, який розглядає справу.
  • Мотивування суперечить власному матеріалу. Вищий касаційний суд каже, що Рішення № 8/2025 «викладене ясно, без двозначності», після того як перелічив три різні тлумачення, дані дев’ятьма апеляційними судами, з яких один фігурує одразу у двох позиціях.
  • Розв’язання проходить тепер через касаційну скаргу в інтересах закону, якій потрібні суперечливі остаточні рішення. Поки вони назбираються, цілі справи судять за різними правилами, а результати вже не виправити.
  • Рішення не каже, якою більшістю його ухвалено. Закон вимагає щонайменше двох третин суддів колегії, тобто 6 із 9, але читач не має як це перевірити і не дізнається, чи були в колегії окремі думки.

Корисні поради

  1. Якщо ви обвинувачений у справі, в якій брали участь працівники Генерального антикорупційного управління, перевірте спершу свій статус: якщо ви не працівник Міністерства внутрішніх справ, питання компетенції постає. Якщо ж працівник, Рішення № 8/2025 вам не допоможе.
  2. Порушуйте питання до закриття підготовчої палати. Ст. 281 ч. (4) п. a) Кримінального процесуального кодексу однозначна: після цього моменту порушення компетенції органу досудового розслідування вже не можна заявити щодо дій, вчинених під час досудового розслідування.
  3. Вимагайте долучити до справи постанови про доручення, а не тільки протоколи. З постанови видно, кому доручили, а з протоколу видно, хто підписав. Різниця між цими двома документами і є саме тим полем, на якому точилася суперечка в Бакеу.
  4. Подивіться, до якого апеляційного суду належить справа, і пошукайте його недавні рішення з цієї теми. Рішення № 84/2026 прямо показує, як висловилися десять апеляційних судів, а позиція суду, який вас судить, каже про реальні шанси більше, ніж будь-який теоретичний аргумент.
  5. Відокремте вимогу про скасування дії від вимоги про виключення похідних доказів. Ст. 102 ч. (4) Кримінального процесуального кодексу вимагає довести, що похідний доказ випливає безпосередньо з незаконного і не міг бути здобутий інакше, а це окрема розмова.
  6. Якщо ви суддя чи адвокат і хочете скористатися механізмом попереднього запитання, формулюйте запитання про текст закону, а не про справу. Рішення № 84/2026 підтверджує, що запитання, яке просить застосувати попереднє рішення до конкретного випадку, відхиляють, не доходячи до суті.
  7. Не плутайте це рішення з вирішенням на користь прокуратури. Відхилення як неприйнятного не схвалює практику змішаних груп, а відмовляється її обговорювати.

Часті запитання

Що ж урешті вирішив Вищий касаційний суд?
Нічого по суті. Він відхилив звернення як неприйнятне, тобто констатував, що запитання не відповідає умовам ст. 475 Кримінального процесуального кодексу. Запитання про те, чи тягнуть змішані групи DNA і Генерального антикорупційного управління недійсність, залишається без обов’язкової відповіді.
Що означає «вирішення правового питання»?
Це процедура, якою суд, що розглядає справу в останній інстанції, зупиняє розгляд і просить Вищий касаційний суд сказати, як тлумачити неясний текст закону. Відповідь публікують в Офіційному віснику Румунії, і вона стає обов’язковою для всіх судів, а не лише для справи, яка породила запитання.
Чи є Рішення № 84/2026 обов’язковим для судів?
В опублікованому тексті сказано «Обов’язкове від дня опублікування», але ст. 477 ч. (3) Кримінального процесуального кодексу робить обов’язковим саме вирішення, дане правовому питанню, а тут жодного вирішення не дано. Залишається аргумент про прийнятність, на який посилатимуться інші колегії, а не норма матеріального права.
Чому Генеральне антикорупційне управління не може працювати в будь-якій справі про корупцію?
Бо ст. 1 ч. (2) Надзвичайної постанови Уряду № 120/2005 дає йому компетенцію тільки щодо корупційних діянь із Закону № 78/2000, вчинених персоналом Міністерства внутрішніх справ. Конституційний Суд підтвердив це обмеження Рішенням № 674/2016, а Вищий касаційний суд Рішенням № 8/2025.
Що каже Рішення № 8/2025, з якого все почалося?
Що працівники судової поліції Генерального антикорупційного управління можуть за дорученням виконувати дії з кримінального розслідування, призначені компетентним прокурором, виключно у справах щодо злочинів зі ст. 1 ч. (2) Надзвичайної постанови Уряду № 120/2005. Його опублікували в Офіційному віснику Румунії № 850 від 16 вересня 2025 року, і відтоді воно обов’язкове.
Що тепер буде зі справою в Бакеу?
Скарги чотирьох обвинувачених розглядатимуть далі в Апеляційному суді Бакеу, який сам застосує закон. Він може визнати обшуки дійсними, може визнати їх недійсними і може виключити здобуті ними докази. Рішення остаточне для тієї справи і не зобов’язує жоден інший суд.
Якщо суд визнає недійсність, що буде з доказами?
Ст. 102 ч. (3) Кримінального процесуального кодексу каже, що недійсність дії, якою здобуто доказ, тягне виключення доказу і вилучення зі справи його джерела. Частина (4) дозволяє виключити і похідні докази, якщо вони випливли безпосередньо з незаконних і не могли бути здобуті інакше.
Коли можна заявити про недійсність через некомпетентність органу досудового розслідування?
До закриття процедури в підготовчій палаті, якщо порушення сталося під час досудового розслідування. Правило міститься у ст. 281 ч. (4) п. a) Кримінального процесуального кодексу. Пункт b1) частини (1), який відносить це порушення до абсолютних недійсностей, було введено у 2023 році, після того як Конституційний Суд Рішенням № 302/2017 констатував, що його відсутність неконституційна.
Чи є до цього рішення окремі або збіжні думки?
Ні. Текст, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 757 від 7 вересня 2026 року, не містить жодної окремої чи збіжної думки. Його підписали голова Кримінальної палати, суддя Елені Крістіна Марку, і магістрат-асистент Флорін Нікушор Міхалаке.
Хто ще може вимагати єдиного рішення з цієї проблеми?
Генеральний прокурор Прокуратури при Вищому касаційному суді, з власної ініціативи або на прохання міністра юстиції, керівна колегія Вищого касаційного суду, керівні колегії апеляційних судів і Народний адвокат. Усі вони можуть подати касаційну скаргу в інтересах закону згідно зі ст. 471 Кримінального процесуального кодексу, але тільки після того, як з’являться остаточні рішення, що вирішують проблему по-різному.

Помилки та невідповідності в опублікованому тексті

  • Ухвала про звернення датована в одному й тому самому акті двома різними датами. У пункті 14 Вищий касаційний суд пише, що до нього звернулися «ухвалою судового засідання від 11 лютого 2026 року». У пунктах 27 і 28 сказано, що проблему поставили на обговорення «у судовому засіданні 5 лютого 2026 року» і що звернення ухвалили «ухвалою від тієї самої дати». Ідеться про один процесуальний акт, який згідно зі ст. 476 ч. (1) Кримінального процесуального кодексу не підлягає оскарженню і який, згідно з частиною (3), публікують на сайті Вищого касаційного суду. Той, хто захоче його знайти, не має за якою датою орієнтуватися, а якщо разом зі зверненням зупинили провадження, момент початку зупинення різниться на шість днів. Обидві згадки так само стоять в офіційному PDF, на сторінках 9 і 11, тож це не втрата під час видобування тексту.
  • Умови прийнятності пронумеровані інакше, ніж проаналізовані. У пункті 55 рішення перелічує три умови в такому порядку: суд має розглядати справу в останній інстанції, вирішення по суті має залежати від з’ясування питання, питання не має бути вже вирішене. У пункті 58 «другу умову» оголошено виконаною, але текст, що йде далі, описує третю умову зі списку, тобто відсутність попереднього вирішення. Реальну другу умову, залежність рішення по суті, аналізують лише в пункті 63, без номера, і саме її визнано невиконаною. Читач, який веде лік за номерами, доходить висновку, що третю умову взагалі не розглядали, а такі рішення цитують саме через тест прийнятності, який вони застосовують.

Аналіз редакції

Найважче зауваження не видно, коли читаєш рішення від початку до кінця, а видно, коли покласти поруч годинник. Кримінальний процесуальний кодекс дає Вищому касаційному суду 3 місяці на розгляд такого звернення, у ст. 476 ч. (11), і 30 днів на мотивування плюс 15 днів на опублікування, за ст. 477 ч. (2) у поєднанні зі ст. 474 ч. (3). Разом приблизно 135 днів. Ухвала про звернення від 11 лютого 2026 року, проголошення від 22 червня 2026 року, опублікування від 7 вересня 2026 року. Між ухвалою і проголошенням минув 131 день, на 42 дні більше за 3 місяці. Між проголошенням і опублікуванням минуло 77 днів, на 32 дні більше за максимум у 45. Разом 208 днів, щоб дізнатися, що відповіді не буде. Строки мають рекомендаційний характер і за їх перевищення ніхто не відповідає, але весь цей час справа в Бакеу стояла, а четверо обвинувачених чекали. Коли механізм уніфікації витрачає сім місяців, аби сказати, що запитання було негодяще, фільтр прийнятності варто застосовувати на початку, а не наприкінці.

Друге зауваження випливає з матеріалу, зібраного самим верховним судом. Рішення спирається на думку, що Рішення № 8/2025 «викладене ясно, без двозначності», тож тлумачити там нічого. Трьома пунктами вище те саме рішення перелічує відповіді апеляційних судів: чотири суди кажуть, що змішана група тягне повну недійсність, чотири кажуть, що не тягне жодної, два кажуть, що залежить від внеску кожного. Дев’ять різних апеляційних судів із 15 у країні, три несумісні рішення, а Апеляційний суд Крайови фігурує водночас у першому і в другому списку. Важко одночасно стверджувати, що текст позбавлений двозначності і що дев’ять судів вищої ланки читають його трьома способами. Розрізнення, на яке спирається Вищий касаційний суд, а саме що розбіжність стосується застосування, а не тлумачення, теоретично слушне, але на практиці нічим не допомагає обвинуваченому, який отримує одне рішення в Клужі й інше в Бухаресті.

Третє зауваження стосується тексту закону, який рішення відтворює. У пунктах 18 і 19 Надзвичайну постанову Уряду № 43/2002 процитовано правильно, і з цитати видно, що ст. 10 ч. (1) говорить про «Direcția Națională Anticorupție», тобто Національне антикорупційне управління, тоді як частини (2), (3) і (8) тієї самої статті говорять про «Departamentul Național Anticorupție», Національний антикорупційний департамент, назву, замінену у 2006 році. Це помилка не Вищого касаційного суду, який відтворив вірно, а законодавця, який за двадцять років не узгодив назви саме в статті про судову поліцію DNA. У справі, де компетенцію обговорюють за буквою закону, закон, який називає власну установу двома способами, не допомагає.

Що потрібно змінити

  • Публікація більшості, якою ухвалено рішення. Ст. 476 ч. (11) Кримінального процесуального кодексу вимагає щонайменше двох третин суддів колегії, тобто 6 із 9, і забороняє утримання. Сьогодні читач не може перевірити, чи поріг досягнуто, і не знає, чи відхилення було одностайним, чи вирішилося кількома голосами, а це має значення, коли рішення про неприйнятність перекриває шлях до відповіді по суті.
  • Фільтр прийнятності, який спрацьовує швидко. Якщо запитання спрямоване на застосування до конкретної справи, а не на тлумачення закону, це видно з ухвали про звернення. Попередній розгляд у перші тижні позбавив би справу по суті семимісячного очікування і зменшив би тиск на строки підготовчої палати.
  • Узгодження назв у Надзвичайній постанові Уряду № 43/2002. Заміна словосполучення «Departamentul Național Anticorupție» на «Direcția Națională Anticorupție» по всьому тексту акта це зміна на одну сторінку, яка усуває джерело зайвих суперечок у справах, де оспорюють компетенцію.
  • Позиція генерального прокурора щодо змішаних груп. Касаційна скарга в інтересах закону потребує суперечливих остаточних рішень, а вони вже існують в округах дев’яти апеляційних судів. Звернення, подане зараз, скоротило б на роки період, у який однакові діяння отримують протилежні рішення.
  • Публікація разом із рішенням повного списку опитаних судів. Текст відсилає до апеляційних судів через виноски і не каже, які суди не відповіли. Без цієї інформації читач не може знати, чи мовчання шести апеляційних судів означає відсутність справ, чи лише відсутність позиції.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 757 від 7 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 118 KB акт починається на сторінці 9

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.