Коротко
- Двоє суддів оскаржили в Конституційному Суді норму, яка, на їхню думку, позбавляла їх надбавки за адміністративну посаду. Суд відхилив заперечення як неприйнятне, бо оскаржений текст насправді говорить зовсім інше.
- Розкритикована стаття є нормою на користь суддів і прокурорів: вона зберігає за ними винагороду за суддівською посадою без адміністративних повноважень, якщо та вигідніша. Справжнє невдоволення стосувалося іншої частини статті і насамперед того, як її застосовують, а це не належить до конституційного контролю.
- Норма стосується суддів і прокурорів на адміністративних посадах, але процесуальний урок стосується кожного, хто заявляє заперечення: неконституційність міститься в тексті закону, а не в тому, як суд застосував його в конкретній справі.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 595 від 21 липня 2026 року
Ухвалено: 12 лютого 2026 року
Двоє суддів довели до Конституційного Суду цілком зрозуміле невдоволення щодо грошей за керівництво, але оскаржили не той пункт. Суд показав їм, що норма, яку вони заперечували, насправді працювала на їхню користь. Рішення № 127 від 12 лютого 2026 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 595 від 21 липня 2026 року, відхиляє як неприйнятне заперечення про неконституційність, заявлене Адріаною Ніколае та Кетеліном Жигеу. Це вже вдруге за той самий період вища судова інстанція закриває справу з підстав прийнятності, після того як Вищий касаційний суд відхилив звернення, бо поставлене питання не створювало реальної складності тлумачення.
Практична ставка була цілком конкретна. Суддя може мати кваліфікаційний рівень, вищий за рівень суду, у якому працює, наприклад рівень апеляційного суду, але виконувати обов’язки в окружному суді, де обіймає ще й адміністративну посаду: голови палати, заступника голови або голови суду. Автори заперечення стверджували, що в такій ситуації надбавку за адміністративну посаду їм не нараховують, хоча управлінські обов’язки в них ті самі, що й у колег із кваліфікаційним рівнем, який відповідає рівню суду.
Аргумент по суті був подвійний. З одного боку, дискримінація порівняно з особами на адміністративних посадах в інших органах та публічних установах. З іншого боку, дискримінація всередині однієї професійної категорії, між суддями та прокурорами, які керують судом. До цього додався аргумент про право на працю: грошове обмеження, яке відбиває в суддів і прокурорів із вищим кваліфікаційним рівнем бажання претендувати на адміністративні посади.
Наслідки, які це має
Перший наслідок полягає в тому, що дві справи у Вищому касаційному суді та в Апеляційному суді Бухареста розглядатимуть далі по суті, без вилучення оскарженої норми. Відхилення як неприйнятного нічого не говорить про обґрунтованість вимог щодо грошових виплат.
Другий наслідок полягає у проясненні того, що насправді передбачає норма. Суд пояснює різницю між двома частинами однієї статті. Частина (1) встановлює правило: судді та прокурори на адміністративних посадах отримують максимальну посадову надбавку, що відповідає рівню суду або прокуратури, де вони здійснюють керівництво, плюс збільшення у змінному відсотку. Частина (2), та сама, яку оскаржили, додає запобіжник: якщо винагорода та виплати за суддівською посадою без адміністративних повноважень вигідніші, суддя чи прокурор зберігає їх.
Третій наслідок найважливіший для практики і виходить за межі оплати праці суддів і прокурорів. Суд встановив, що невдоволення авторів стосувалося способу тлумачення та застосування норм про збільшення винагороди за керівництво, а не змісту оскарженого тексту. Проте, згідно зі статтею 126 частиною (1) Конституції та статтею 2 частиною (2) Закону № 47/1992, тлумачення та застосування закону належать судам, а не Конституційному Суду.
Четвертий наслідок становить принципове формулювання, яке варто запам’ятати кожному, хто готує заперечення: неконституційність норми міститься в самому її змісті, у її нормативній суті, і не може виводитися з того, як її витлумачили чи застосували в конкретній справі. Це саме та лінія, що й у Рішенні № 81 від 2 березня 2023 року, на яке послався прокурор.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
У нормативному плані не змінюється нічого. Текст залишається в редакції, опублікованій у 2017 році, а режим надбавок за адміністративну посаду для суддів і прокурорів визначає додаток № V до Рамкового закону № 153/2017 про оплату праці персоналу, який оплачується з публічних коштів.
Що змінюється, так це карта способів захисту для цього невдоволення. Досі суддя в описаній ситуації міг сподіватися, що норму визнають неконституційною і суд, який розглядає справу, застосує безпосередньо принцип рівності. Рішення показує, що цей шлях закритий, бо проблема не в тексті. Залишаються два шляхи: правильне тлумачення частини (1) перед судом, який розглядає справу, і, якщо судова практика неоднакова, механізми уніфікації судової практики.
Прояснюється й одне сутнісне непорозуміння. Автори заперечення описували частину (2) як норму, що відбирає в них право. Суд показує протилежне: частину (2) задумано так, щоб захистити вже набуті права за суддівською посадою без адміністративних повноважень, аби призначення на адміністративну посаду не призводило до зменшення доходу. Це норма захисту, а не обмеження.
Процесуальна деталь, яка повторюється у справах такого типу: голови обох палат Парламенту, Уряд і Народний адвокат не надіслали своїх позицій. Натомість обидва суди, які звернулися до Конституційного Суду, вважали норму конституційною.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Публічно роз’яснює, що оскаржена частина є нормою захисту набутих прав, а не такою, що зрізає надбавку за адміністративну посаду.
- Підтверджує межу між конституційним контролем і тлумаченням закону, а це допомагає будь-якому адвокатові побудувати заперечення на потрібній нормі.
- Справи по суті залишаються відкритими. Відхилення як неприйнятного не вирішує наперед питання про право на заявлені гроші.
- Рішення ухвалено одностайно, тож підстава неприйнятності не залишає двозначності.
Що залишається проблемою
- Питання по суті відповіді не отримує. Чи одержує суддя з кваліфікаційним рівнем, вищим за рівень суду, збільшення винагороди за керівництво, залишається питанням тлумачення, а отже, джерелом неоднакової практики.
- Справи чекали з 2021 до 2026 року, щоб дізнатися, що заперечення неприйнятне, тобто з підстави, яка стосується самого визначення оскарженої норми.
- У суддів і прокурорів немає прямого шляху до Конституційного Суду з цим невдоволенням, а уніфікація судової практики потребує іншого механізму та іншого часу.
- Рішення не розглядає аргумент про стримувальний вплив на бажання претендувати на адміністративні посади, бо він у будь-якому разі виходив за межі оскарженої норми.
Корисні поради
- Перш ніж заявляти заперечення, перевірте, чи норма, яку ви вказуєте, справді містить правило, що вас не влаштовує. Тут розкритикована частина говорила не те, що закидали автори, і цього вистачило для неприйнятності.
- Чітко розділяйте два питання: «чи є норма неконституційною?» і «чи неправильно її застосували в моїй справі?». Перше йде до Конституційного Суду, друге залишається суду, який розглядає справу, та вищим інстанціям.
- Якщо ваше невдоволення пов’язане з тим, що судова практика різниться від суду до суду, потрібні механізми уніфікації судової практики, а не заперечення про неконституційність.
- Судді та прокурори, призначені на адміністративні посади, мають конкретно перевірити, що саме до них застосовують: максимальну посадову надбавку рівня суду, де вони керують, плюс збільшення з частини (1), чи виплати за суддівською посадою без адміністративних повноважень, якщо ті вигідніші.
- Пам’ятайте, що відхилення як неприйнятного не має тієї самої ваги, що відхилення як необґрунтованого. Перше нічого не говорить про суть проблеми, тож не блокує заперечення, правильно сформульоване щодо потрібної норми.
- Коли ви вимагаєте грошових виплат у суді, будуйте вимогу також на тлумаченні застосовної норми, а не лише на припущенні, що її визнають неконституційною. Тут це припущення зникло.
Часті запитання
Що вирішив Конституційний Суд?
Що насправді передбачає оскаржена норма?
Чому заперечення відхилили як неприйнятне, а не як необґрунтоване?
У чому полягала конкретна проблема цих суддів?
Що буде з їхніми справами?
Чи може ще хтось оскаржити ті самі правила в Конституційному Суді?
Що означає, що неконституційність міститься в змісті норми?
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 595 від 21 липня 2026 року 16 сторінок PDF, 99 KB акт починається на сторінці 2
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.