Коротко
- Конституційний Суд одностайно відхилив заперечення, яким Ліга освітянських профспілок Ботошані (Liga Sindicatelor din Învățământ Botoșani) вимагала скасувати обмеження зарплат, застосовані до працівників бюджетної сфери у 2023 та у 2024 роках, і встановив, що всі три надзвичайні урядові постанови є конституційними в повному обсязі.
- Залишаються чинними підвищення на 10% на 2023 рік замість повного застосування Рамкового закону № 153/2017, підвищення на 5% на 2024 рік та окремий режим для сфери освіти, з 20% у середньому, двома траншами, а далі з базовими заробітними платами, встановленими додатком.
- Практичний наслідок видно в суді: приблизно у 60 справах, що перебувають на розгляді Трибуналу Ботошані, конституційний аргумент профспілки відпадає, а вимоги про виплату різниці в заробітній платі залишаються без підстави, на яку спиралися.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 613 від 27 липня 2026 року
Набирає чинності: 27 липня 2026 року
Обмеження зростання зарплат працівників бюджетної сфери у 2023 і 2024 роках є конституційним. Конституційний Суд відхилив як необґрунтоване заперечення про неконституційність, подане Лігою освітянських профспілок Ботошані від імені кількох членів профспілки, і встановив, що Надзвичайна урядова постанова № 168/2022, Надзвичайна урядова постанова № 115/2023 та Надзвичайна урядова постанова № 128/2023 є конституційними як щодо конкретно оскаржених положень, так і в цілому. Це вже вдруге за останні місяці Суд підтверджує захід жорсткої економії, вміщений у тій самій постанові від грудня 2022 року, після того як уже встановив, що відтермінування підвищення пенсійного бала є конституційним. Рішення № 57 від 22 січня 2026 року було опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 613 від 27 липня 2026 року.
Ідеться про один із найдавніших спорів між освітянськими профспілками та державою. Рамковий закон № 153/2017 передбачає у ст. 12 ч. 2, що починаючи з 2023 року базові заробітні плати обчислюються множенням коефіцієнтів із додатків на мінімальну гарантовану заробітну плату брутто по країні. Застосування цього механізму означало б для багатьох педагогічних посад помітно вищі зарплати, ніж ті, що виплачувалися фактично. Уряд відступив від нього через послідовні надзвичайні постанови, по одній на кожен бюджетний рік, а вчителі зажадали різницю в суді.
Справа Суду зібрала незвично велику кількість проваджень. Заперечення було подане приблизно у 60 справах Трибуналу Ботошані, Перша цивільна палата, і Суд об’єднав їх усі у справу № 2.185D/2024, зареєстровану першою. Прокуратура просила відхилити його як необґрунтоване, Уряд стверджував, що заперечення неприйнятне, Трибунал Ботошані вважав оскаржені положення конституційними, а голови обох палат Парламенту та Омбудсмен (Avocatul Poporului) не надіслали жодної позиції.
Наслідки, які це має
Перший наслідок є процесуальним і негайним. Рішення є остаточним та загальнообов’язковим з моменту опублікування, тому суди, які розглядають ті близько 60 справ у Ботошані, як і будь-який інший процес з подібним предметом по країні, зв’язані висновком Суду. Аргумент про те, що обмеження нібито неконституційні, більше не може бути повторений, а ст. 29 ч. 3 Закону № 47/1992 перешкоджає повторному поданню того самого заперечення.
Другий наслідок стосується сум. Залишаються чинними, як такі, що відповідають Конституції, підвищення на 10% брутто базових заробітних плат на 2023 рік, розраховане від рівня грудня 2022 року та обмежене номінальною величиною, передбаченою на 2022 рік у додатках до Рамкового закону № 153/2017, а також правило, за яким новоприйнятий або підвищений персонал, для якого немає аналогічної посади з виплатою, отримує заробітну плату, встановлену на 2022 рік, до якої додається надбавка за вислугу років.
Третій наслідок стосується 2024 року та окремого підходу до сфери освіти. Суд визнав правомірними як загальне підвищення на 5% порівняно з груднем 2023 року, так і виняток, застосований до освітянського персоналу, чиї базові заробітні плати зросли в середньому на 20%, двома траншами, з 1 січня та з 1 червня 2024 року, з тим щоб з 1 січня 2024 року вони встановлювалися безпосередньо додатком до Надзвичайної урядової постанови № 128/2023.
Четвертий наслідок є принциповим і виходить за межі конкретної справи. Суд прямо зазначив, що Рамковий закон № 153/2017 справді є джерелом легітимних очікувань у сфері оплати праці для персоналу, який оплачується з публічних коштів, але що Уряд має конституційне право та обов’язок втручатися в державну політику оплати праці тоді, коли виникають непередбачувані й непереборні обставини. Іншими словами, графік підвищень, закладений у рамковому законі, не є гарантією, що зв’язує руки делегованому законодавцеві.
П’ятий наслідок належить до юридичної техніки і буде корисним у майбутніх спорах. Хоча дія всіх трьох положень припинилася ще до того, як суди звернулися до Конституційного Суду, він висловився щодо них у редакції, яка й далі породжує наслідки у вже розпочатих справах, на підставі Рішення № 766 від 15 червня 2011 року. Отже, норма, що втратила чинність, може бути перевірена на конституційність доти, доки від неї залежить вирішення справи, яка триває.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
Юридично не змінюється нічого: Суд підтверджує наявний стан речей, а не змінює його. Змінюється процесуальне становище позивачів, які втрачають єдиний аргумент, здатний усунути положення, що обмежували зростання їхніх зарплат.
Центральний аргумент профспілки спирався на два давні рішення про задоволення заперечень. Рішенням № 1.221 від 12 листопада 2008 року Суд встановив неконституційність Надзвичайної урядової постанови № 136/2008, а Рішенням № 842 від 2 червня 2009 року встановив часткову неконституційність Надзвичайної урядової постанови № 151/2008. Обидві постанови зменшили підвищення зарплат для сфери освіти, встановлені Урядовою постановою № 15/2008 та затверджені Парламентом Законом № 221/2008. Тоді Суд вирішив, що Уряд не може ухвалювати надзвичайні постанови лише для того, щоб протидіяти заходу законодавчої політики, який Парламент щойно ухвалив.
Розмежування, яке Суд проводить тепер, стосується контексту, а не змісту. У 2008 році Уряд втрутився того самого року і дуже невдовзі після того, як Парламент затвердив підвищення, тобто протидіяв щойно висловленій волі законодавця. У 2022 та 2023 роках обмежувальні заходи встановлювалися Урядом щороку власними нормативними актами, послідовно, як продовження Надзвичайної урядової постанови № 226/2020 та Надзвичайної урядової постанови № 130/2021, обґрунтування яких Суд уже проаналізував у Рішенні № 388 від 17 вересня 2024 року.
Обґрунтування, взяті з пояснювальних записок, піддаються кількісному вимірюванню. Без заходів, передбачених Надзвичайною урядовою постановою № 168/2022, серед яких і зменшення зростання зарплат, дефіцит зведеного державного бюджету сягнув би 10,3% валового внутрішнього продукту, з ризиком погіршення умов фінансування держави, і це в умовах, коли Рекомендація Ради Європейського Союзу від 3 квітня 2020 року вимагала від Румунії суворо скоригувати надмірний дефіцит. Суд визнав, що ці обставини мають об’єктивний характер і становлять надзвичайні ситуації у розумінні ст. 115 ч. 4 Конституції.
Претензії, засновані на праві власності, було відхилено на підставі розмежування з практики Європейського суду з прав людини: одна річ, це право фактично отримати належну заробітну плату за вже виконану роботу, і зовсім інша, це право й надалі отримувати в майбутньому заробітну плату в певному розмірі. Суд послався на рішення у справах Вільго Ескелінен та інші проти Фінляндії, Кечко проти України, Вечорек проти Польщі та Айспуруа Ортіс та інші проти Іспанії, згідно з якими держави мають широку свободу розсуду у визначенні сум, що виплачуються власним працівникам.
Нарешті, претензію з посиланням на ст. 53 Конституції, щодо обмеження здійснення певних прав, було відхилено з технічної причини: цей припис стосується обмеження, запровадженого законом у вузькому значенні, тобто актом Парламенту. Обмеження зростання зарплат в освіті мало пряме продовження: заборону премій і подарункових талонів з 2018 року також підтвердив Суд. До надзвичайних постанов застосовується ст. 115 ч. 6, і Суд встановив, що її також не було порушено, оскільки претензії щодо права власності виявилися необґрунтованими.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Забезпечує бюджетну передбачуваність. Держава не опиняється перед обов’язком виплатити заднім числом різницю за два закриті бюджетні роки всьому персоналу, який оплачується з публічних коштів.
- Розв’язує спір, який паралельно розглядався у десятках справ, з ризиком суперечливих рішень від одного трибуналу до іншого.
- Повторно підтверджує, що корисно для майбутніх спорів, що норма, яка втратила чинність, все ж може бути перевірена на конституційність, якщо від неї залежить вирішення справи, яка триває.
- Суд зауважує, що попри обмеження освітянський персонал отримав більші підвищення зарплат, ніж інші професійні категорії, а це показує, що окремий режим для сфери освіти був реальним, а не формальним.
Що залишається проблемою
- Для позивачів результатом є втрата різниці в заробітній платі, якої вони вимагали за 2023 і 2024 роки, суми обчислюються індивідуально, але за два роки вони аж ніяк не мізерні.
- Графік підвищень, закладений у рамковому законі, залишається практично скасовним рік за роком через надзвичайну постанову, а це послаблює гарантійну цінність Рамкового закону № 153/2017.
- Перевірка на надзвичайну ситуацію виявляється поблажливою: докладної пояснювальної записки з цифрами дефіциту вистачило, щоб виправдати відступ, чотири роки поспіль.
- Рішення не вирішує, чи буде колись повністю застосована ст. 12 ч. 2 Рамкового закону № 153/2017, тож невизначеність щодо обчислення базових заробітних плат залишається.
Корисні поради
- Якщо у вас триває процес з ідентичним предметом, попросіть адвоката перевірити, чи спиралася підстава позову виключно на неконституційності цих положень. Якщо так, рішення є обов’язковим для суду, і шанси на задоволення позову різко падають.
- Перевірте, чи містить ваш позов також окремі вимоги, наприклад щодо надбавки за вислугу років, договірних доплат або прав, здобутих за попередніми судовими рішеннями. Їх це рішення не зачіпає, і вони розглядаються далі.
- Не плутайте обмеження підвищень із невиплатою заробітної плати. Суд визнав правомірним обмеження майбутніх підвищень, а не зменшення сум, належних за вже виконану роботу, які залишаються захищеними.
- Якщо ви працюєте у сфері освіти і були новоприйняті або підвищені у 2023 році, перевірте у довідці про заробітну плату, чи застосували вам рівень, врегульований на 2022 рік, плюс надбавку за вислугу років. Саме це правило підтвердив Суд.
- Щодо 2024 року порівняйте платіжну відомість за січень із червневою. Обидва транші підвищення на 20% у середньому мають бути показані окремо, а розбіжності в застосуванні оскаржуються в адміністративному порядку, у роботодавця, перед зверненням до суду.
- Зберігайте рішення про призначення на посаду та розрахункові листки за грудень 2022 і грудень 2023 року. Це базові рівні, від яких обчислюються підтверджені тепер підвищення на 10% і на 5%.
Часті запитання
Що саме вирішив Конституційний Суд?
Чи можу я ще домогтися в суді різниці в заробітній платі за 2023 і 2024 роки?
Чому у 2008 році було інакше, коли Суд став на бік учителів?
Чи стосується рішення лише вчителів?
Що означає, що базові заробітні плати встановлюються множенням коефіцієнтів на мінімальну заробітну плату?
З якого моменту рішення породжує наслідки?
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 613 від 27 липня 2026 року 16 сторінок PDF, 117 KB акт починається на сторінці 2
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.
