Заборона премій і подарункових талонів для бюджетників у 2018 році залишається конституційною: Суд відхилив заперечення міста Вішеу-де-Сус

Рік, у якому ніхто в державному секторі не отримав ні премії, ні подарункового талона, ні надбавки на харчування чи відпускної надбавки, пройшов перевірку на конституційність, із запізненням на вісім років. Конституційний Суд відхилив заперечення, подане містом Вішеу-де-Сус у повіті Марамуреш проти ст. 9 ч. (1) Надзвичайної постанови Уряду № 90/2017, тобто проти норми, яка припинила ці виплати на весь 2018 рік. Рішення продовжує сталу лінію Суду, ту саму, на яку спиралося й відхилення заперечення щодо заморожування зарплат у бюджетній сфері у 2021 і 2022 роках: виплати, які додаються до базової заробітної плати, можуть бути припинені законом тоді, коли держава стискає власні витрати.

Вислів «фіскально-бюджетний захід» звучить технічно, але охоплює просту річ. Держава має два важелі, які може рухати протягом року: скільки збирає, тобто фіскальна частина, і скільки витрачає, тобто бюджетна. Постанова з грудня 2017 року подіяла на другий, за кілька днів до початку обговорення бюджету на 2018 рік, і її преамбула прямо говорить, чому: неухвалення заходів спричинило б додатковий вплив на дефіцит консолідованого загального бюджету в розмірі 5,14% валового внутрішнього продукту у 2018 році, а дефіцит перевищив би межу 3%, передбачену Договором про функціонування Європейського Союзу. Припинення премій і талонів було однією з економій, що ввійшли до того розрахунку.

Оспорювана норма передбачала, що у 2018 році державні установи та органи, незалежно від системи фінансування і підпорядкування, включно з діяльністю, що повністю фінансується з власних доходів і створена при них, «не надають своєму персоналу подарункових талонів, премій, а також надбавки на харчування та відпускної надбавки, передбачених Рамковим законом № 153/2017». Визначення охоплених установ узяте з двох місць, зі ст. 2 ч. (1) п. 30 Закону № 500/2002 про державні фінанси та зі ст. 2 ч. (1) п. 39 Закону № 273/2006 про місцеві державні фінанси, що покриває практично весь державний сектор: міністерства, агентства, мерії, лікарні, школи, театри, незалежно від того, чи гроші надходять з державного бюджету, з місцевого бюджету, чи з власних доходів установи.

Заперечення виросло з конкретного спору. Місто Вішеу-де-Сус, через мера, судилося з Рахунковою палатою через премії за високі досягнення, тобто через виплати, які ст. 26 ч. (1) Рамкового закону № 153/2017 дозволяє розпорядникам бюджетних коштів щомісяця призначати персоналу, що прямо брав участь в отриманні особливих результатів, у межах 5% від витрат на базові заробітні плати за штатним розписом. Справа, відкрита у 2020 році, дійшла до касації в Апеляційному суді Клужа, який звернувся до Конституційного Суду цивільною ухвалою від 19 квітня 2021 року.

Місто сформулювало дві претензії, обидві щодо форми, а не змісту. Перша: оплата праці нібито є сферою, зарезервованою за органічним законом, згідно зі ст. 73 ч. (1) і ч. (3) літ. o) та p) Конституції, тому Уряд не міг втрутитися туди надзвичайною постановою. Друга: не було тієї надзвичайної ситуації, яку ст. 115 ч. (4) Конституції вимагає для будь-якої надзвичайної постанови, оскільки обґрунтування говорило про позитивний вплив на державний бюджет, а місцевий бюджет є від нього окремим, і місцеві органи мають, згідно зі ст. 11 Рамкового закону № 153/2017, свободу вирішувати питання оплати праці власного персоналу.

Суд відповів на обидві й відхилив їх. Надбавки, премії та інші стимули є, за його сталою практикою, додатковими правами на заробітну плату, а не основоположними правами, і законодавець може їх диференціювати, змінювати, зупиняти чи навіть скасовувати. Система оплати праці, незалежно від професійної категорії, не входить до сфер, перелічених строго й обмежувально в ст. 73 ч. (3) Конституції, тож це не матерія органічного закону. Щодо невідкладності Суд повторив мотиви Рішення № 230 від 2 червня 2020 року, яким та сама постанова вже перевірялася, і констатував, що преамбула об’єктивно й переконливо обґрунтовує як надзвичайну ситуацію, так і невідкладність. Резолютивна частина коротка: положення ст. 9 ч. (1), як і постанова в цілому, є конституційними щодо сформульованих претензій. Рішення остаточне та загальнообов’язкове.

Наслідки, які це має

Рішення діє з дати публікації, 10 вересня 2026 року, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, яка говорить, що рішення Суду є загальнообов’язковими з моменту публікації й мають силу лише на майбутнє. Оскільки це рішення про відхилення, воно не змінює жодної норми і не відкриває жодного шляху до повернення коштів: ст. 9 ч. (1) залишається точно такою, якою була написана у 2017 році й застосована у 2018-му.

Найпряміший наслідок видно у справі, з якої все почалося. Касаційний розгляд в Апеляційному суді Клужа продовжується з незмінною нормою, тож захист, побудований на її неконституційності, розсипається. Тут варте уваги уточнення, яке багато хто пропускає: з 2010 року, коли Закон № 177/2010 скасував автоматичне зупинення провадження, подання заперечення про неконституційність більше не спиняє розгляд справи. Отже, суд міг вирішити касаційну скаргу, не чекаючи відповіді Конституційного Суду, а якщо чекав, то чекав чотири роки і вісім місяців.

Для решти справ на ту саму норму рішення зачиняє двері. Рішення про задоволення заперечення дозволило б перегляд остаточних судових рішень, ухвалених у справах, де заперечення було подане, згідно зі ст. 509 ч. (1) п. 11 Цивільного процесуального кодексу. Рішення про відхилення не дозволяє нічого з цього. До того ж права на заробітну плату втрачаються за спливом трирічного строку давності від дати виникнення права на позов, згідно зі ст. 268 ч. (1) літ. c) Кодексу законів про працю, тож 2018 рік давно закритий для тих, хто ще не має розпочатої справи.

Для державних установ, які все ж надали ці виплати у 2018 році й отримали заходи від Рахункової палати, рішення підтверджує підставу перевірки. Заборона була чинною, отже виплата була зроблена без законної підстави, а аргумент місцевої автономії Суд не визнав достатнім, щоб вивести місцеві бюджети зі сфери дії постанови.

Найважливіший наслідок, однак, непрямий, і стосується він поточного року. Мотивування цього рішення, а саме що премії та цінні талони є додатковими правами на заробітну плату, які можна зупинити законом, застосовне однаково до норм, чинних сьогодні. У 2026 році ст. XIX ч. (1) і (3) Закону № 141/2025 забороняє державним установам надавати цінні талони, окрім талонів на ясла, а також надавати премії, бонуси чи інші виплати подібної природи. Надбавка на харчування в розмірі 347 леїв на місяць і відпускний ваучер на 800 леїв у 2026 році надаються, але лише персоналу з чистою місячною заробітною платою до 6 000 леїв. Хто захотів би оспорити ці норми, після 10 вересня 2026 року починає з програшної позиції.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

До 10 вересня 2026 року ст. 9 ч. (1) Надзвичайної постанови Уряду № 90/2017 застосовувалася й фігурувала в судових справах, але не мала власного вердикту щодо конституційності. Постанову перевіряли один раз, Рішенням № 230 від 2 червня 2020 року, однак там Суд висловився щодо ст. 7 ч. (2) і щодо закону про затвердження, а не щодо ст. 9. Це рішення розширює на ст. 9 ч. (1) висновок і мотиви 2020 року та додає відповідь на претензію щодо органічного закону, яку Суд розглядав окремо, у Рішенні № 543 від 29 жовтня 2024 року.

Друге, що змінилося, але раніше, стосується самого акта, а не рішення. Заборона з ч. (1) не залишилася повною навіть у 2018 році. Закон № 80/2018, яким Парламент затвердив постанову, додав до ст. 9 дві нові частини, (3) і (4), застосовні з 31 березня 2018 року. Через них ті самі державні установи надавали у 2018 році одну єдину відпускну надбавку або відпускну премію, у формі ваучерів, на підставі Надзвичайної постанови Уряду № 8/2009, а військовослужбовцям, поліцейським, державним службовцям зі спеціальним статусом у пенітенціарних установах і цивільному персоналу установ оборони та громадського порядку відшкодовували туристичні послуги, надані в Румунії. Іншими словами, відпускну надбавку з Рамкового закону № 153/2017 припинили, але замінили відпускним ваучером з 2009 року. Реальна заборона без заміни залишилася на подарункових талонах, преміях і надбавці на харчування.

Третя зміна відбулася між 2018 і 2026 роками й показує, як посунулася логіка заходу. У 2018 році заборона була плоскою: нічого ні для кого, за винятками з ч. (2), тобто премій для спортсменів, для технічних колективів, для учнів, студентів, дослідників і викладачів з відзнаками на олімпіадах і конкурсах. У 2026 році премії та цінні талони залишаються припиненими, окрім талонів на ясла, але надбавка на харчування і відпускний ваучер надаються з обмеженням за доходом, при чистій заробітній платі до 6 000 леїв. Отже, захід перейшов від загального зупинення до вибіркового надання, що не робить його м’якшим для всіх: хто перевищує межу, не отримує нічого з цих двох.

Переваги та недоліки

Корисні поради

Часті запитання

Аналіз редакції