Коротко

  • Конституційний Суд відхилив як необґрунтоване, одностайно, заперечення, яким вимагалося, щоб військові судді та прокурори отримували оплату одночасно за двома сітками, магістратською та армійською.
  • Правило залишається тим, що записане у ст. 69 ч. (1) і ст. 70 глави II додатка № VI до Рамкового закону № 153/2017: військові магістрати оплачуються як персонал системи юстиції і отримують додатково лише оклад за військовим званням. Решта армійських надбавок, зокрема надбавка за командування, їм не належить.
  • Рішення ухвалене 16 жовтня 2025 року, а опубліковане аж 2 вересня 2026 року, через 321 день. Від дня опублікування воно є остаточним і обов’язковим для всіх судів.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 473 від 16 жовтня 2025 року
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 737 від 2 вересня 2026 року
Набирає чинності: 2 вересня 2026 року, дата опублікування, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, на яку сам Суд посилається в підставі рішення

Військовий суддя у званні полковника вимагав, щоб йому платили ще й за армійською сіткою, понад магістратську винагороду, а Конституційний Суд відхилив його вимогу цілком. Рішення № 473 від 16 жовтня 2025 року опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 737 від 2 вересня 2026 року і підтверджує, що обидві оскаржені норми, ст. 69 ч. (1) і ст. 70 глави II додатка № VI до Рамкового закону № 153/2017 про оплату праці персоналу, який оплачується з публічних коштів, є конституційними. Той самий додаток № VI, який тримає оплату праці в обороні, громадському порядку та національній безпеці, вже потрапляв на стіл Суду влітку 2026 року, тоді у справі про надбавку поліцейських за звання спеціаліста класу.

Обидві оскаржені статті займають разом три рядки. Ст. 69 ч. (1) каже, що «до військових суддів і прокурорів застосовуються відповідним чином норми, специфічні для персоналу системи юстиції». Ст. 70 додає, що «за статус військовослужбовця на дійсній службі військовослужбовці, зазначені у ст. 69, додатково отримують оклад за військовим званням». Із цих трьох рядків виводиться весь режим оплати невеликої категорії людей: магістратів, які судять або ведуть слідство у військових судах і прокуратурах і водночас мають військове звання.

Автор заперечення, який помер між зверненням до Суду і розглядом справи, порушив питання в адміністративному спорі, розпочатому у 2018 році задля призначення певних виплат. Його аргумент мав два плеча. Перше: ст. 69 ч. (1) додатка № VI повторює іншими словами правило, яке вже є у ст. 2 ч. (1) додатка № V того самого закону, а такий паралелізм заборонений ст. 13-17 Закону № 24/2000 про норми законодавчої техніки і порушує стандарти якості закону, встановлені ст. 1 ч. (3) і (5) Конституції. Друге: те, як адміністрація і суд першої інстанції прочитали ці норми, дискримінує військового магістрата щодо будь-якого іншого військовослужбовця, що суперечило б ст. 16 ч. (1) Конституції і ст. 14 Європейської конвенції з прав людини.

Ставки в цифрах було видно вже з мотивування заперечення. Як суддя, який виконував обов’язки делегованого голови і заступника голови суду, автор отримував надбавку до винагороди в розмірі 10% і 8% відповідно. Командир військової частини, з обов’язками, які автор вважав рівноцінними по військовій лінії, отримує згідно зі ст. 8 ч. (1) додатка № VI надбавку за командування до 25% окладу за посадою. Єдиним правом військової природи, яке залишалося магістратові, був оклад за військовим званням, у розмірі 360 леїв для звання полковника, за цифрою, наведеною у справі.

Суд не заглибився в порівняння відсотків. Він послався на Рішення № 7 від 14 січня 2021 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 418 від 21 квітня 2021 року, де вже розглядав майже тотожну критику, сформульовану військовими прокурорами Національного антикорупційного директорату, і де в параграфі 35 зафіксував висновок, який закриває і теперішню справу: військові магістрати «не користуються подвійним режимом оплати праці, тобто як персонал системи юстиції і як персонал сфери оборони, а лише тим, який стосується прокурорів як частини системи юстиції». Оскільки, каже Суд у параграфі 24, нових обставин не з’явилося, вирішення і мотиви 2021 року залишаються чинними.

По суті дискримінації міркування є класичним для Суду: рівність не означає однаковості, а об’єктивно різні ситуації вимагають різного правового поводження. Військовий суддя і командир військової частини виконують не ту саму роботу, отже, можуть оплачуватися за різними логіками. Щодо права власності Суд нагадав рішення Європейського суду з прав людини від 19 квітня 2007 року у справі «Вільго Ескелінен та інші проти Фінляндії», параграф 94, за яким Конвенція не гарантує права й надалі отримувати винагороду в певному розмірі.

Наслідки, які це має

Перший наслідок той, що в законі нічого не змінюється. Рішення про відхилення залишає норму рівно там, де вона була. Ст. 69 ч. (1) і ст. 70 глави II додатка № VI до Рамкового закону № 153/2017 залишаються чинними в редакції, опублікованій в Офіційному віснику Румунії № 492 від 28 червня 2017 року, редакції, яку Суд повністю відтворює в параграфі 14, не вказуючи на жодну зміну, що сталася відтоді.

Другий наслідок стосується конкретної справи. Рішення надсилається Вищому касаційному суду, Секції адміністративного та податкового спорів, який може рухатися далі з розглядом у справі № 3.736/2/2018/a1. Оскільки автор заперечення помер, практична вигода від вирішення дістається вже не йому, а поширюється на всіх інших військових магістратів, які хотіли б скористатися тим самим шляхом.

Третій наслідок є тим, що важить для кожного, хто працює у військовому суді чи військовій прокуратурі. Від 2 вересня 2026 року існує друге рішення Суду, після того, що з 2021 року, яке каже те саме. Позов, яким вимагали б надбавку за командування, загальне підвищення, передбачене ст. 19 додатка № VI, або надбавку за звання спеціаліста класу зі ст. 28 того самого додатка, стартує тепер з додатковим гандикапом: його вже не можна обґрунтувати неконституційністю норми, бо норму перевіряли двічі і щоразу вона витримала.

Четвертий наслідок практичний і стосується фінансових підрозділів. Розрахункові відомості, складені за моделлю, яку підтвердив Суд, з винагородою магістрата плюс оклад за військовим званням і без виплат з армійської сітки, вже не можна оскаржити на тій підставі, що саме правило нібито неконституційне. Доходи в магістратурі дістали друге підтвердження у вересні 2026 року, коли Суд визнав, що пенсію повторно призначеного магістрата урізають на 85% на час призначення.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

З погляду тексту закону, нічого. Це найважливіша частина і та, яку найчастіше розуміють хибно, коли Конституційний Суд потрапляє в заголовки. Відхилене заперечення не скасовує, не зупиняє і не зобов’язує Парламент щось робити. Закон залишається таким, яким був, а рішення лише додає над ним шар обов’язкового тлумачення.

Змінилася натомість щільність судової практики. У січні 2021 року, коли Суд ухвалив Рішення № 7, з цього питання існував єдиний прецедент, і його було ухвалено у справі військових прокурорів Національного антикорупційного директорату. Тепер рішень два, і друге охоплює також ситуацію військових суддів, які керували судами, тобто саме ту гіпотезу, в якій аргумент рівноцінності з командиром військової частини виглядав найсильнішим. Зона, в якій ще можна спробувати атаку на конституційність, звузилася.

Змінився й законодавчий контекст навколо справи, хоча Суд про це не згадує. Статус магістратів у 2026 році знову опинився перед Судом, цього разу щодо координації прокурорів стажистів. Автор заперечення спирав своє мотивування, серед іншого, на ст. 74 ч. (4) і (5) Закону № 303/2004 про статус суддів і прокурорів. Закон № 303/2004 скасовано 16 грудня 2022 року Законом № 303/2022, тобто майже за три роки до ухвалення рішення. Заперечення розглядали на мотивуванні, яке частково спиралося на норму, що вже не існувала.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Закриває невизначеність, яка тривала вісім років. Справу по суті зареєстровано у 2018 році. Розпорядники коштів у військовій системі й самі магістрати тепер однозначно знають, що виплачується, а що ні.
  • Підтверджує, що оклад за військовим званням залишається правом. Ст. 70 не скасована, і Суд цитує її як чинну норму. Військові магістрати не втрачають нічого з того, що отримували, хоч би яким було вирішення.
  • Одностайність, без окремих думок. Усі вісім суддів, які утворили колегію, проголосували однаково, що робить малоймовірною зміну практики в найближчі роки.
  • Аргументацію можна перевірити. Суд прямо посилається на параграфи 25-29 і 33-35 Рішення № 7/2021 і на конкретний параграф рішення ЄСПЛ у справі Вільго Ескелінена, отже, міркування може простежити кожен, а не лише прийняти на віру.

Що залишається проблемою

  • Критика законодавчого паралелізму залишається без власної відповіді. Автор стверджував, що ст. 69 ч. (1) додатка № VI повторює ст. 2 ч. (1) додатка № V. Суд відповідає посиланням на попереднє рішення, яке займалося передусім обмеженням зарплат на рівні 2022 року, а не накладанням двох додатків.
  • Різниця у відсотках залишається необговореною. Між 10% для голови військового суду і до 25% для командира частини співвідношення становить 2,5 до одного. Рішення не пояснює, чому це співвідношення розумне, а лише те, що різниця в поводженні в принципі допустима.
  • Опублікування тривало 321 день. Вирішення ухвалене 16 жовтня 2025 року, а обов’язковим стало аж 2 вересня 2026 року. Увесь цей час суди, які розглядали подібні справи, не мали в розпорядженні мотивів.
  • Автор уже не застав вирішення. Суд розглянув справу, в якій сторона померла, що процесуально правильно, але показує, наскільки тривалість процедури віддалилася від тривалості людського життя.

Корисні поради

  1. Перевірте, що означає у вашому розрахунковому листку «оклад за військовим званням». Це єдиний елемент військової природи, який додається до винагороди магістрата. Якщо він фігурує під іншою назвою або відсутній, у вас є конкретна підстава звернутися до фінансового підрозділу, і вона не пов’язана з цим рішенням.
  2. Не плутайте відхилення із забороною й далі йти до суду. Рішення закриває шлях неконституційності ст. 69 і 70, але не можливі спори про конкретний спосіб обчислення, про індексації чи про невиплачені суми. Це залишається питаннями тлумачення закону, підсудними адміністративним судам.
  3. Якщо у вас триває процес на ту саму тему, прочитайте спершу Рішення № 7/2021. Суд прямо сказав у параграфі 24, що переймає ті мотиви. Рішення № 473/2025 правильно розуміється лише разом із рішенням 2021 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 418 від 21 квітня 2021 року.
  4. Запам’ятайте дату, від якої рішення діє. Це 2 вересня 2026 року, дата опублікування, а не 16 жовтня 2025 року, дата ухвалення. Різниця важить для процесуальних строків і для письмових аргументів, поданих у справу в проміжку між цими двома датами.
  5. Для будь-якого посилання на додаток № VI використовуйте актуальну редакцію закону. Суд цитує текст так, як його опублікували у 2017 році. Рамковий закон № 153/2017 відтоді змінювали десятки разів, а нумерація статті не гарантує, що текст навколо неї залишився тим самим.

Часті запитання

Що конкретно вирішив Конституційний Суд?
Він відхилив заперечення як необґрунтоване і встановив, що ст. 70 з посиланням на ст. 69 ч. (1) глави II додатка № VI до Рамкового закону № 153/2017 є конституційними щодо сформульованої критики. Голосування було одностайним.
Кого стосується рішення?
Військових суддів і прокурорів, тобто магістратів, які працюють у військових судах і прокуратурах і водночас мають військове звання. Це категорія з кількох десятків людей на всю країну. Інших магістратів та інших військовослужбовців воно не зачіпає.
Що таке оклад за військовим званням і чому його виплачують окремо?
Це сума, яка виплачується за наявне військове звання, незалежно від обійманої посади. Ст. 70 додатка № VI надає її військовим магістратам саме тому, що вони залишаються військовослужбовцями на дійсній службі. У мотивуванні заперечення зазначено, що для звання полковника вона становила 360 леїв.
Чи втрачають військові судді якесь право через це рішення?
Ні. Рішення про відхилення не змінює закон. Вони залишаються оплачуваними як персонал системи юстиції, і далі отримують оклад за військовим званням, а виплат з армійської сітки, яких вимагав автор заперечення, вони й раніше не отримували.
Чому вони не отримують і надбавок, передбачених для решти військовослужбовців?
Тому що ст. 69 ч. (1) відсилає в цілому до правил системи юстиції, а ст. 70 робить один-єдиний виняток, оклад за військовим званням. Суд зафіксував, перейнявши Рішення № 7/2021, що подвійного режиму оплати праці, магістратського і військового водночас, не існує.
Що таке надбавка за командування і чому про неї зайшла мова?
Це надбавка до 25% окладу за посадою, яку ст. 8 ч. (1) додатка № VI передбачає для командирів військових частин. Автор заперечення стверджував, що його посада голови військового суду передбачала порівнянні обов’язки, але оплачувалася надбавкою лише в 10%.
Чому це трактували як дискримінацію і чому Суд відхилив цей аргумент?
Аргумент спирався на ст. 16 ч. (1) Конституції і на ст. 14 Європейської конвенції з прав людини. Суд відповів, що принцип рівності охоплює і право на розрізнення, а об’єктивно різні ситуації вимагають різного правового поводження. Магістрат і командир частини не перебувають в однаковому становищі.
Що тепер відбувається зі справою у Вищому касаційному суді?
Рішення надсилається Секції адміністративного та податкового спорів Вищого касаційного суду, який може продовжити розгляд у справі № 3.736/2/2018/a1. Оскільки заперечення відхилено, суд застосує норми в чинній редакції.
Чи є оскаржені норми й досі чинними?
Так. Суд відтворює їх у параграфі 14 у редакції, опублікованій в Офіційному віснику Румунії № 492 від 28 червня 2017 року, і не вказує на жодну зміну чи скасування, що сталися відтоді. Оскільки це рішення про відхилення, воно й не могло вивести норми з дії.
Від якої дати застосовується рішення?
Від 2 вересня 2026 року, дати опублікування в Офіційному віснику Румунії, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, на яку Суд посилається в підставі рішення. Рішення є остаточним і загальнообов’язковим, отже, поширюється на всі суди й органи влади.

Аналіз редакції

Вирішення передбачуване і, судячи з посилань у тексті, побудоване правильно. Суд нічого не винаходить: переймає параграфи 25-29 і 33-35 Рішення № 7 від 14 січня 2021 року, констатує в параграфі 24, що нових обставин не з’явилося, і закриває справу одностайно. Проблема рішення не в тому, що воно каже, а в тому, що воно обирає не казати, і в тому, скільки часу минуло, поки воно це сказало.

Перше зауваження стосується календаря. Між ухваленням, 16 жовтня 2025 року, і опублікуванням, 2 вересня 2026 року, минув 321 день. Прецедент, на який рішення спирається, Рішення № 7/2021, ухвалено 14 січня 2021 року і опубліковано 21 квітня 2021 року, тобто за 97 днів. Той самий суд, та сама матерія, проміжок у 3,3 раза довший. А якщо рахувати від звернення, тобто від ухвали від 11 листопада 2021 року, до опублікування, виходить 1 756 днів, майже чотири роки й десять місяців, протягом яких на нормі з трьох рядків стояв знак питання. Справа по суті, зареєстрована у 2018 році, тим часом дійшла до восьмого року.

Друге зауваження виходить із поєднання двох цифр, які Суд має перед собою і не ставить поруч. Голова військового суду отримує надбавку 10% до винагороди, а командир військової частини отримує надбавку за командування до 25% окладу за посадою. Співвідношення становить 2,5 до одного на користь командира, а для заступника голови, з 8%, піднімається до 3,1 до одного. Суд відповідає, що різниця в поводженні допустима, коли ситуації різні, і це правда, але не перевіряє, чи є ця різниця також пропорційною. Тесту пропорційності, який конституційний суд застосовує в інших матеріях, тут немає зовсім.

Третє зауваження таке, якого, схоже, не порушили навіть сторони. Автор заперечення спирав своє мотивування, серед іншого, на ст. 74 ч. (4) і (5) Закону № 303/2004 про статус суддів і прокурорів. Той закон скасовано 16 грудня 2022 року Законом № 303/2022, тобто майже за три роки до ухвалення рішення. Ані Суд, ані прокуратура не помічають цього в тексті. У справі, яка чотири роки чекала розгляду, перевірка того, чи наведені норми ще існують, мала б бути рутинним кроком.

Що потрібно змінити

  • Граничний строк між ухваленням і опублікуванням для рішень щодо заперечень про неконституційність. Практичний ефект: суди, які розглядають тотожні справи, перестали б працювати з вирішенням, відомим із пресрелізу, і з мотивами, недоступними місяцями. Порогу в 60 днів вистачило б і на редагування, і на те, щоб він справді щось важив.
  • Об’єднання ст. 69 ч. (1) додатка № VI зі ст. 2 ч. (1) додатка № V. Практичний ефект: зникає саме той паралелізм, на який скаржилося заперечення. Якби правило оплати праці військових магістратів стояло в одному місці, спори про те, який додаток має перевагу, втратили б предмет.
  • Пряме зазначення у ст. 70, що перелік є вичерпним. Практичний ефект: формулювання на кшталт «виключно оклад за військовим званням» зробило б марним будь-який майбутній позов щодо надбавок зі ст. 8, ст. 19 чи ст. 28 додатка № VI. Нинішній текст каже «додатково отримують оклад за військовим званням», а з «додатково отримують» будь-коли можна спробувати вивести відкритий перелік.
  • Перегляд надбавки за керівництво військовими судами або публічне пояснення різниці. Практичний ефект: або відсотки зближуються, або розпорядник коштів один раз пояснює, чому керівна посада вартує 10% в одному місці і до 25% в іншому. Обидва варіанти зменшують кількість процесів.
  • Перевірка, на момент редагування, стану норм, наведених у мотивуванні. Практичний ефект: рішення, яке посилається на скасований три роки тому закон, втрачає в авторитеті, навіть якщо вирішення правильне. Одна фраза в мотивах зняла б проблему.
  • Оприлюднення Вищою радою магістратури кількості військових магістратів на посадах. Практичний ефект: можна буде на олівці оцінити бюджетний вплив будь-якої пропозиції змінити ст. 70. Зараз дискусія точиться без знання того, про скількох людей ідеться.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 737 від 2 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 112 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.