Магістрати-пенсіонери, які повертаються на посаду, залишаються з 15% пенсії: Конституційний Суд каже, що це конституційно

Суддя або прокурор, який виходить на пенсію і якого кличуть назад до суду, де він працював, залишається на весь час повторного призначення з 15% пенсії. Рішення № 131 від 17 лютого 2026 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 772 від 11 вересня 2026 року, підтверджує, що це правило відповідає Конституції, і відхиляє, одностайно, заперечення, заявлене у двох справах про оскарження пенсійних рішень. На тому самому засіданні 17 лютого 2026 року Суд ухвалив і Рішення № 132/2026, про координацію прокурорів-стажистів, опубліковане днем раніше і теж на Законі № 303/2004, з тією різницею, що там Суд відмовився входити в суть, а тут увійшов.

Щоб зрозуміти, про що йдеться, правило треба покласти поряд із тим, яке йому передує. Ст. 83 ч. (2) того самого закону говорила, що судді й прокурори, які вийшли на пенсію, можуть поєднувати службову пенсію з доходами від будь-якої професійної діяльності, «незалежно від рівня цих доходів». Колишній суддя, який стає адвокатом, викладачем чи юрисконсультом, отримує пенсію в повному обсязі. Наступна частина, (3), урегульовувала інше: повернення в магістратуру. Колишніх суддів, прокурорів і магістратів-асистентів можна було повторно призначити без конкурсу, відповідною секцією Вищої ради магістратури, до судів чи прокуратур, де вони мали право працювати до виходу на пенсію і які більше не могли працювати нормально через брак персоналу. Призначення здійснював Президент Румунії для суддів і прокурорів і Вища рада магістратури для магістратів-асистентів. А остання теза, єдина, що дійшла до Суду, зрізала 85% пенсії на весь період повторного призначення.

У цифрах різниця виглядає так: при службовій пенсії в 10 000 леїв той, хто повертається до суду, отримує посадову зарплату плюс 1 500 леїв пенсії, а той, хто відкриває адвокатський кабінет, отримує гонорари плюс 10 000 леїв. Зменшення не є забороною поєднання, це ціна, поставлена на один-єдиний тип поєднання, поєднання службової пенсії із зарплатою магістрата.

Заперечення прийшло двома шляхами, об’єднаними в Суді. Перший автор, Адріан Топореску, заявив його в Трибуналі Ботошані, перша цивільна секція, у справі про оскарження пенсійного рішення, виданого Повітовою пенсійною касою Ботошані; суд звернувся до Конституційного Суду ухвалою від 15 вересня 2020 року, і справа дістала номер 1.812D/2020. Друга авторка, Патріча-Лорела Соаре, заявила його в Трибуналі Димбовіци, перша цивільна секція, теж в оскарженні пенсійного рішення, цього разу Повітової пенсійної каси Арджеша; звернення датоване 19 вересня 2023 року, а справа дістала номер 210D/2024. Суд об’єднав їх з власної ініціативи на підставі ст. 53 ч. (5) Закону № 47/1992, у справі, зареєстрованій першою.

Аргументів авторів було, по суті, три. Що зменшення на 85% настільки велике, що це вже не урізання, а скасування службової пенсії на період повторного призначення. Що пенсія є набутим правом за працю, виконану в минулому, прирівнюваним до майна, і що з практики Європейського суду з прав людини випливає, що право на пенсію і право на заробітну плату можна розглядати як майнові права. І що правило порушує рівність у правах, бо таке суворе зрізання законодавець запровадив лише для магістратів, які вийшли на пенсію і потім були повторно призначені, а не для інших категорій, що мають службові пенсії і працюють далі. Наведені конституційні підстави: ст. 16 ч. (1), ст. 41 ч. (1), ст. 44 ч. (1), ст. 47 ч. (2), ст. 135 ч. (2) п. f) і ст. 147 ч. (4).

Два суди, які звернулися до Конституційного Суду, мали протилежні думки. Трибунал Ботошані вважав норму неконституційною, бо службова пенсія нібито є набутим правом, прирівняним до майна у приватній власності, а зменшення, застосоване лише до однієї категорії осіб, що перебувають у подібних становищах, було б дискримінацією в розумінні ст. 14 Європейської конвенції з прав людини. Трибунал Димбовіци вважав заперечення необґрунтованим. Голови обох палат Парламенту, Уряд і Народний адвокат не надіслали жодної позиції.

Прокуратура просила відхилити заперечення, зазначивши, що питання вже було розв’язане Рішенням № 381 від 4 липня 2023 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 890 від 3 жовтня 2023 року, яким Суд констатував конституційність саме тієї самої норми. Суд пішов цією лінією і побудував мотиви майже цілком на власних попередніх рішеннях.

Міркування спирається на розрізнення, якому понад п’ятнадцять років. Службова пенсія має дві складові: внескову частину, що покривається з бюджету державного соціального страхування, і надбавку від держави, що покривається з державного бюджету. Перша охоплена конституційним правом на пенсію зі ст. 47 ч. (2) Конституції. Друга ні, бо належить до державної політики у сфері соціального страхування, і законодавець може її надавати, змінювати чи скасовувати залежно від фінансових можливостей. Ідея походить із Рішення № 873 від 25 червня 2010 року, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 433 від 28 червня 2010 року, повтореного потім у Рішенні № 747 від 4 листопада 2021 року, опублікованому в Офіційному віснику Румунії № 69 від 21 січня 2022 року. З неї випливає й відповідь на критику щодо права власності: якщо надбавка не входить у сферу права на пенсію, її скасування на майбутнє не має значення експропріації.

Щодо рівності Суд порівняв два шляхи входу в магістратуру. Той, кого призначають за конкурсом, на умовах ст. 33 ч. (1) Закону № 303/2004, обіймає вакантну посаду у відкритому змаганні. Той, кого повторно призначають на умовах ст. 83 ч. (3), натомість отримує пільгу: входить без конкурсу, до суду, де він працював, саме тому, що там бракує людей. Оскільки становища по суті різні, різне поводження має, у логіці Суду, об’єктивний і раціональний критерій. Аргумент сягає аж до Рішення Пленуму № 1 від 8 лютого 1994 року, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 69 від 16 березня 1994 року, яке сформулювало правило, за яким рівність вимагає однакового поводження лише для становищ, що не різняться.

Нарешті, Суд відхилив і посилання авторів на Рішення № 82 від 15 січня 2009 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 33 від 16 січня 2009 року, яким було визнано неконституційними положення Надзвичайної постанови Уряду № 230/2008. Відмінність, показана вже в Рішенні № 381/2023, пункт 36, подвійна. Постанова 2008 року повністю забороняла поєднання пенсії з доходами від діяльності в публічних установах, тоді як ця норма поєднання дозволяє і лише зменшує пенсію. І там неконституційність полягала в тому, що втручання в основоположні права зробили надзвичайною постановою, усупереч ст. 115 ч. (6) Конституції, тоді як тут ідеться про закон Парламенту.

Наслідки, які це має

Рішення є остаточним і загальнообов’язковим від опублікування, тобто від 11 вересня 2026 року, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції. Оскільки це відмова по суті, воно нічого не виводить з обігу і не змінює жодної норми. Хто шукає зміну закону, не знайде жодної.

Перший наслідок настає у двох пенсійних справах. Трибунал Ботошані і Трибунал Димбовіци, яким рішення надсилають, розглядають далі скарги на пенсійні рішення з нормою, підтвердженою як конституційна. Для авторів заперечення це останні зачинені двері на конституційному шляху.

Другий наслідок стосується кожного, хто захотів би повернутися до цього питання. Відмова як необґрунтоване заперечення не запускає заборони зі ст. 29 ч. (3) Закону № 47/1992, яка стосується лише положень, уже визнаних неконституційними. Теоретично норму можна оскаржити знову, але не з тією самою критикою: Суд ясно сказав, що рішення з попередніх справ зберігають чинність, «оскільки не з’явилося нових елементів, здатних виправдати зміну цієї практики». Нове заперечення мало б принести саме такі нові елементи.

Третій наслідок, той, що важить для практики, стосується правила, чинного сьогодні. Суд оцінював скасовану норму, але припис вижив під іншим номером, а резолютивна частина його прямо не торкається. Для магістрата, який виходить на пенсію у 2026 році і якого кличуть назад, застосовується ст. 216 ч. (2) Закону № 303/2022, із тим самим зменшенням на 85%. Рішення не зобов’язує жодний орган висловлюватися щодо нової норми, але його мотиви є єдиним наявним орієнтиром, бо питання по суті тотожне.

Четвертий наслідок економічний і видно його на рівні рішення повертатися в магістратуру чи ні. Повторне призначення роблять лише там, де суди чи прокуратури не можуть працювати нормально через брак персоналу, тобто саме там, де державі потрібні люди. Хто погоджується, втрачає 85% пенсії й отримує посадову зарплату. Хто відмовляється, зберігає пенсію повністю і може працювати будь-де інде без жодного зменшення, згідно зі ст. 217 Закону № 303/2022, яка повторює стару ст. 83 ч. (2). Підрахунок залишається за кожним, але закон штовхає в передбачуваному напрямі.

П’ятий наслідок стосується практики. Рішення № 131/2026 додає ще одну ланку до ланцюга, що тягнеться назад до 2010 року, і підтверджує, утретє на тій самій нормі, що держава може чіпати надбавкову складову службової пенсії. Ту саму логіку Суд застосовував і поза магістратурою, наприклад тоді, коли сказав, що різниці в пенсіях залежно від року виходу на пенсію не є дискримінацією.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У праві цим рішенням не змінилося нічого. Змінився, однак, закон навколо норми, і то двічі, а порівняння це найкорисніша частина для сьогоднішнього читача.

Перша зміна це саме народження правила. Зменшення на 85% не з 2005 року, хоч рішення й цитує повторне опублікування Закону № 303/2004 в Офіційному віснику Румунії № 826 від 13 вересня 2005 року. Фразу запровадив Закон № 242/2018, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 868 від 15 жовтня 2018 року, який повністю переписав ст. 83 ч. (3) пунктом 143 ст. I і набрав чинності 18 жовтня 2018 року. До того часу частина говорила лише, що повторне призначення робиться без конкурсу і за погодженням Вищої ради магістратури, до суду, де магістрат працював, без жодної умови про брак персоналу і без жодного втручання в пенсію. Закон 2018 року додав водночас і обмеження, і зрізання. Ця подробиця важить для кожного, хто шукає норму, застосовну в конкретній справі: редакція статті 2005 року останньої тези, оціненої Судом, не містить.

Друга зміна це заміна закону. Закон № 303/2022, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 1.102 від 16 листопада 2022 року, набрав чинності через 30 днів після опублікування, згідно зі ст. 294 ч. (1), тобто 16 грудня 2022 року, і скасував Закон № 303/2004 через ст. 294 ч. (5) п. a). Стара ст. 83 розпалася надвоє: залишення на посаді до 70 років і повторне призначення перейшли до ст. 216, а право поєднувати пенсію з будь-якими іншими професійними доходами перейшло до ст. 217.

Оскаржена фраза перейшла майже незміненою, із трьома відмінностями. Перша це уточнення, яке звужує: стара норма говорила «розмір пенсії зменшується на 85%», а ст. 216 ч. (2) говорить «розмір службової пенсії зменшується на 85%». Інакше кажучи, новий закон прояснює, що зменшення б’є по спеціальній пенсії, а не по будь-якій. Друга це нова умова доступу: повторне призначення можливе тільки якщо магістрата було звільнено з посади через вихід на пенсію за останні 3 роки, обмеження, якого в старому законі не було. Третя стосується підстави повторного призначення: там, де закон 2004 року вимагав, щоб суд не міг працювати нормально «через брак персоналу», закон 2022 року говорить про «велику кількість вакантних посад чи інші об’єктивні причини», формулювання ширше.

Не змінилася ані цифра, ані структура, що породжує нерівність, на яку скаржилися автори заперечення. Ст. 217 Закону № 303/2022 повторює дозвіл на необмежене поєднання для будь-якої іншої професійної діяльності, ба навіть розширює його на магістратів-асистентів і на прирівняний юридичний фаховий персонал, а ст. 216 ч. (2) зберігає зрізання на 85% лише для повернення в магістратуру. Отже, контраст, на якому побудоване заперечення, це чинне право у вересні 2026 року.

Змінилася, нарешті, і практика Суду, у тому сенсі, що не змінилася. Рішення № 747 від 4 листопада 2021 року підтвердило норму вперше, Рішення № 381 від 4 липня 2023 року підтвердило її вдруге у трьох об’єднаних справах, а Рішення № 131/2026 повторює мотиви 2023 року майже фраза за фразою, аж до внутрішніх посилань на пункти 36 і 37 попереднього рішення.

Переваги та недоліки

Корисні поради

Часті запитання

Аналіз редакції