Коротко

  • Профспілка поліцейських попросила Конституційний Суд скасувати норму, яка залишає умови однієї зарплатної надбавки на розсуд міністра, бо наказ, що їх встановлює, засекречений як таємний, і той, кому надбавка належить, не може знати, за якими правилами він її отримує.
  • Суд відхилив заперечення як необґрунтоване, хоча прокурор просив його задовольнити. Норми з додатка № VI до Рамкового закону № 153/2017 залишаються чинними без змін.
  • Причина: звання спеціаліста класу записане в законі словами «li se poate acorda», тобто «їм може бути надане», а не «beneficiază», «користуються», тож це не право, а можливість, яку законодавець свідомо залишив адміністрації. Таємний характер наказу є, каже Суд, питанням факту, якого він судити не може.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 183/2026
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 727 від 31 серпня 2026 року
Ухвалено: 26 лютого 2026 року

Поліцейський може отримати надбавку до зарплати за критеріями, які йому не дозволено читати, а Конституційний Суд вирішив, що вдіяти з цим нічого не може. Рішення № 183 від 26 лютого 2026 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 727 від 31 серпня 2026 року, відхиляє як необґрунтоване заперечення, заявлене Профспілкою європейських поліцейських «Europol» Ясси і третім заявником, і констатує, що ст. 28 ч. (2) і (4) додатка № VI до Рамкового закону № 153/2017 є конституційними. Це вже вдруге цього літа Суд підтверджує оскаржений механізм оплати праці в бюджетній сфері, після рішення, яким обмеження надбавок рівнем грудня 2018 року встояло. Суд пішов тим самим шляхом і в рішенні № 180/2026, де визнав, що надбавки не підпадають під принцип «за рівну працю рівна оплата».

Додаток № VI регулює оплату праці трьох категорій бюджетного персоналу: військовослужбовців, поліцейських і державних службовців зі спеціальним статусом з установ оборони, громадського порядку і національної безпеки. Серед передбачених там благ є звання спеціаліста класу або спеціаліста функціонального напряму, ієрархізоване на трьох рівнях, від 3-го класу до 1-го класу, яке дає надбавку до зарплати.

Дві оскаржені частини кажуть, хто встановлює умови: звання «se obține/menține potrivit condițiilor, criteriilor și standardelor de performanță stabilite pentru clasa respectivă, prin ordin al ordonatorului principal de credite», тобто набувається і зберігається за умовами, критеріями і стандартами результативності, встановленими для відповідного класу наказом головного розпорядника бюджетних коштів, а спеціальності, умови надання і позбавлення, зниження з класу в клас і стандарти результативності «se stabilesc prin ordin al ordonatorului principal de credite», встановлюються наказом головного розпорядника бюджетних коштів. У випадку Міністерства внутрішніх справ той наказ, № S/184 від 30 грудня 2020 року, засекречено як таємний.

Той самий суд 3 вересня 2026 року вирішив, теж у справі про працю в бюджетній сфері, що працівник, який вийшов на дострокову пенсію за важку працю, автоматично втрачає трудовий договір.

Наслідки, які це має

Перший наслідок, це те, що в тексті закону не змінюється нічого. Ст. 28 ч. (2) і (4) додатка № VI залишаються чинними точно такими, як є, а міністр зберігає повноваження встановлювати наказом спеціальності, критерії, стандарти результативності та умови позбавлення чи зниження класу.

Другий наслідок, це те, що рішення проводить межу між двома зарплатними благами, які здавалися однаковими. Компенсація за роботу з високим ступенем ризику, зі ст. 14 того самого додатка, залишилася у 2022 році без норми, яка встановлювала її умови: Рішенням № 294 Суд визнав неконституційною ст. 14 ч. (5) саме тому, що закон давав компенсацію як право, а потім залишав підрозділи, категорії персоналу, критерії та її розмір на наказ міністра. Сама компенсація залишилася чинною. Звання спеціаліста такої долі не поділяє, а різниця полягає, каже Суд, в одному слові: закон каже, що персонал «beneficiază» від компенсації, тобто користується нею, але що звання спеціаліста йому «se poate acorda», тобто може бути надане.

Третій наслідок стосується шляху для того, хто вважає себе скривдженим. Суд прямо каже, що спосіб, у який головний розпорядник бюджетних коштів тлумачить і застосовує норми, є питанням застосування закону, а не конституційності, і що незадоволений може звернутися до судів, чиї рішення обов’язкові й для самого Конституційного Суду.

Четвертий наслідок, це міркування, яке виходить за межі цієї справи. У пункті 38 Суд стверджує, що у правовій державі немислимо, щоб правові норми не могли бути відомі своїм адресатам до того, як почнуть діяти, і що навіть нормативні акти нижчого за закон рангу, якщо вони мають обов’язкову силу для адресатів, мають бути опубліковані, згідно зі ст. 11 ч. (1) Закону № 24/2000. Проте Суд не робить висновку в конкретній справі, бо, каже він, встановлення фактичних обставин не належить до його повноважень.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У 2022 році Рішенням № 294 Суд скасував ст. 14 ч. (5) того самого додатка № VI, норму, яка казала, що «unitățile, categoriile de personal, condițiile, criteriile și mărimea compensației se stabilesc prin ordin al ordonatorului principal de credite», тобто що підрозділи, категорії персоналу, умови, критерії та розмір компенсації встановлюються наказом головного розпорядника бюджетних коштів. Причина: відповідні категорії персоналу не могли передбачити, які критерії встановить розпорядник бюджетних коштів, що суперечить конституційним стандартам якості закону.

Автори заперечення 2026 року просили застосувати те саме міркування за аналогією. Суд відмовив, а пояснення, це центральний механізм рішення. Компенсацію за ризик сформульовано в дійсному способі, «beneficiază», тобто законодавець сам встановив її як право; у тому разі залишити адміністрації владу визначати її зміст означає дати їй дискреційну владу над безсумнівним правом, тож втручання Суду було виправданим. Звання спеціаліста сформульоване, у термінах, які вживає Суд, в умовно-бажальному способі, «li se poate acorda», тобто законодавець не створив права, а прямо зацікавив адміністрацію у визначенні його змісту. Цензурувати той вибір означало б, пише Суд, поразку влади Парламенту як єдиного законодавчого органу.

Прояснюються і межі права на інформацію. Суд розрізняє інформацію суспільного інтересу, гарантовану ст. 31 Конституції, яку визначає як соціальний або природний факт, наприклад розмір зарплати службовця, і правову норму, приписання щодо майбутнього, яке не є фактичною інформацією. Спосіб обчислення зарплати державного службовця передбачений у законі, тож він не підпадає під ст. 31. Публічність нормативних актів залишається окремою вимогою, яка належить до правової держави, а не до права на інформування.

Суд відхиляє і критику щодо органічного закону: система оплати праці, незалежно від професійної категорії, не належить до сфер, які ст. 73 ч. (3) Конституції резервує за органічним законом.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Рішення закріплює чіткий критерій розрізнення між зарплатними благами, які законодавець надає як право, і тими, які він залишає на розсуд адміністрації: спосіб дієслова, вжитий у тексті закону.
  • Воно підтверджує, що незадоволені конкретним застосуванням норм можуть звернутися до судів, а їхні рішення обов’язкові, зокрема й для Конституційного Суду.
  • Воно знову стверджує, у пункті 38, принцип, що навіть нормативні акти нижчі за закон, якщо вони мають обов’язкову силу для адресатів, підлягають опублікуванню.
  • Його ухвалено одностайно, тож воно не лишає простору для швидкого повернення до того самого міркування.
  • Компенсація за ризик, скасована у 2022 році, залишається цим міркуванням незачепленою: розрізнення її зміцнює, а не послаблює.

Що залишається проблемою

  • Фактична ситуація, яка породила спір, залишається точно такою, як була: критерії надання надбавки лежать у засекреченому наказі, і той, кому вона належить, не може їх прочитати.
  • Суд визнає принцип публічності обов’язкових нормативних актів, але відмовляється його застосувати, бо перевірка засекречення наказу означала б встановлення фактичних обставин.
  • Розрізнення між «beneficiază» і «se poate acorda» ставить конституційний захист зарплатного блага в залежність від редакційного вибору законодавця, а не від впливу на дохід.
  • Автори послалися і на різне ставлення до поліцейських і до поліцейських пенітенціарної системи при зниженні класу після дисциплінарного стягнення, але Суд кваліфікував цю критику як питання застосування, тож не розглянув її по суті.
  • Між ухваленням, 26 лютого 2026 року, і опублікуванням, 31 серпня 2026 року, минуло понад шість місяців, і весь цей час зупинені справи чекали.

Корисні поради

  1. Якщо у вас є справа, у якій ви заявили про неконституційність цих норм, готуйтеся до того, що суд відновить розгляд по суті. Рішення остаточне і загальнообов’язкове, а норми залишаються чинними.
  2. Перенесіть дискусію на поле застосування, а не конституційності. Суд прямо каже, що спосіб, у який головний розпорядник бюджетних коштів тлумачить і застосовує норми, належить судам.
  3. Вимагайте в суді, щоб вам повідомили критерії, фактично застосовані у вашому випадку. Засекречений режим наказу не заважає судові перевірити законність індивідуального адміністративного акта, на умовах закону про адміністративне судочинство.
  4. Не плутайте звання спеціаліста з компенсацією за ризик або особливу небезпеку. Друге благо має інший правовий режим, а норму, яка залишала його умови на наказ міністра, визнали неконституційною у 2022 році.
  5. Якщо вас знизили в класі або ви втратили звання після дисциплінарного стягнення, перевірте статут, який до вас застосовують. Автори заперечення показали, що правило відрізняється для поліцейських і для поліцейських пенітенціарної системи, а Суд залишив це питання судам.

Часті запитання

Що таке звання спеціаліста класу?
Благо, передбачене ст. 28 додатка № VI до Рамкового закону № 153/2017, яке може бути надане військовослужбовцям, поліцейським, державним службовцям зі спеціальним статусом із системи пенітенціарної адміністрації та цивільному персоналу, відповідно до стандартів професійної результативності. Воно ієрархізоване на трьох рівнях: 3-й клас, 2-й клас і 1-й клас.
Чи змінюється щось у зарплаті через це рішення?
Ні. Заперечення відхилено, а норми залишаються чинними без змін. Рішення не зачіпає ні розміру надбавки, ні умов її надання.
Чому важило слово «se poate acorda»?
Бо, за міркуванням Суду, воно показує, що законодавець створив не право, а можливість, залишену адміністрації. При компенсації за ризик, де закон каже «beneficiază», право існує через закон, а залишення умов на наказ визнали неконституційним у 2022 році. Тут правова природа інша, тож аналогія не спрацювала.
Чи законно, що наказ, який встановлює критерії, є таємним?
Суд із цього приводу не висловився. Він сказав, що перевірка засекречення наказу означає встановлення фактичних обставин, а це не належить до його повноважень, бо він висловлюється лише щодо норм первинного регулювання, тобто законів і постанов.
Що сказала Прокуратура?
Представник Прокуратури просив задовольнити заперечення, посилаючись на Рішення Суду № 318 від 2019 року і № 294 від 2022 року. Суд цих висновків не підтримав.
Хто заявив заперечення?
Профспілка європейських поліцейських «Europol» Ясси, від імені двох членів профспілки, у справах, які розглядав Трибунал Ясс, і третій заявник, у справі Трибуналу Бухареста. Три справи Суд об’єднав.
Що ще можуть зробити ті, хто вважає себе скривдженим?
Вони можуть звернутися до судів. Суд зазначає, що первинне завдання застосовувати норми в конкретних ситуаціях лежить на головному розпорядникові бюджетних коштів, а незадоволені його тлумаченням можуть просити суд вирішити питання остаточно.
Чи ухвалено рішення одностайно?
Так, одностайно, колегією із семи суддів під головуванням Елени-Сіміни Тенесеску. Окремої або збіжної думки до рішення не додано.

Аналіз редакції

Рішення юридично добре побудоване і глибоко незадовільне практично, і ці дві речі одна одній не суперечать. Розрізнення, яке проводить Суд, між благом, яке закон надає, і благом, яке закон лише дозволяє, є реальним і має наслідки: воно пояснює, чому компенсація за ризик упала у 2022 році, а звання спеціаліста встояло у 2026-му. Це, зрештою, єдиний спосіб, у який Суд міг відхилити заперечення, не суперечачи власній практиці.

Проблема в тому, що залишається на місці після того, як міркування закінчується. Поліцейський може отримати або втратити надбавку за критеріями, які він не має права читати. Суд прямо визнає, у пункті 38, що у правовій державі обов’язкові норми мають бути відомі своїм адресатам до того, як почнуть діяти, і що вимога опублікування поширюється й на акти, нижчі за закон. Потім він каже, що не може перевірити, чи мав той наказ бути засекречений, бо це було б питанням факту. Результат, це принцип, проголошений правильно і залишений без адресата: ні Суд його не застосовує, бо не судить фактів, ні закон його не порушує, бо він лише відсилає до наказу, не кажучи, що той може бути таємним.

Друге, що видно зі зіставлення міркувань, це те, як багато тепер, у праві оплати праці в бюджетній сфері, залежить від способу дієслова, вибраного законодавцем. Різниця між благом, захищеним стандартами якості закону, і благом, залишеним на розсуд адміністрації, стала, у термінах Суду, різницею між дійсним і умовно-бажальним способом. Законодавець, який хоче уникнути конституційної цензури делегування, має віднині простий рецепт: написати «se poate acorda» замість «beneficiază». Для того, кому платять, вплив на дохід однаковий.

Варто навести і цифру: від ухвалення, 26 лютого 2026 року, до опублікування, 31 серпня 2026 року, минуло 186 днів. Увесь цей час три спори, з яких пішло звернення, а деякі почалися ще у 2022 році, стояли на місці, а норму закону жоден суд не міг застосовувати з певністю. Закон № 47/1992 не передбачає строку на складання і публікацію рішень, ухвалених за запереченнями, хоча зупиняльний ефект для справ по суті є реальним.

Що потрібно змінити

  • Пряма заборона засекречувати акти, які встановлюють зарплатні права. Законом треба розсекретити не сам наказ, а категорію: акт, який зумовлює дохід працівника держави, не може діяти, якщо адресат не може його прочитати. Норма такого роду в Рамковому законі № 153/2017 розв’язала б проблему, не зачіпаючи режиму засекреченої інформації.
  • Окреме опублікування критеріїв, навіть якщо решта наказу залишиться засекреченою. Спеціальності, стандарти результативності та умови позбавлення стосуються не операційних спроможностей, а професійного оцінювання. Їх можна винести в публічний додаток без жодної втрати для безпеки.
  • Строк на складання і публікацію рішень, ухвалених за запереченнями про неконституційність. Ті 186 днів у цій справі, це час, протягом якого суди по суті не можуть рухатися далі. Строк у 60 днів від ухвалення скоротив би мертвий проміжок утричі.
  • Уніфікація режиму зниження класу між категоріями з того самого додатка. Автори показали, що дисциплінарне стягнення тягне втрату звання у поліцейських пенітенціарної системи, але не у поліцейських. Суд кваліфікував це як питання застосування; законодавець може розв’язати його однією фразою, у тексті додатка № VI.
  • Пряме обґрунтування делегувань розпорядникові бюджетних коштів. Якщо різниця між «beneficiază» і «se poate acorda» вирішує конституційний захист, то вибір між ними не мав би робитися мовчки. Пояснювальна записка до будь-якої майбутньої зміни додатка № VI мала б казати, які блага є правами, а які залишаються на розсуд адміністрації.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 727 від 31 серпня 2026 року 16 сторінок PDF, 557 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.