Коротко
- Від 3 вересня 2026 року фірми, зареєстровані як платники ПДВ, які не подають декларацію з ПДВ (формуляр 300), отримують податок, визначений за власною ініціативою податкового органу на підставі реальних даних, які ANAF уже має про них, із попередньо заповненої декларації RO e-TVA, із RO e-Factura і з електронних касових апаратів.
- Розрахунок простий і жорсткий: із нарахованого ПДВ віднімають лише половину ПДВ до відрахування. Якщо результат від’ємний або менший за 20 леїв, рішення не видають. В інших випадках сума стає зобов’язанням до сплати.
- Фірма має 15 днів від отримання сповіщення, щоб подати декларацію, і 60 днів від отримання рішення, щоб його скасувати, знову ж таки поданням декларації. Після цих 60 днів подана декларація вже не обробляється, а сума, обчислена ANAF, залишається остаточною.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 745 від 3 вересня 2026 року
Набирає чинності: 3 вересня 2026 року, дата опублікування; застосовується починаючи з обов’язку подати декларацію за липень 2024 року
Фірма, яка не подає декларацію з ПДВ, отримує вже не оцінку, зроблену за старими середніми показниками, а суму, обчислену з її власних рахунків, у якій половину податку до відрахування стерто олівцем. Наказ голови ANAF № 1.022/2026, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 745 від 3 вересня 2026 року, затверджує процедуру, за якою податковий орган визначає за власною ініціативою ПДВ, що його винні оподатковувані особи, які не подали формуляр 300, плюс чотири нові формуляри і характеристики їх друку, зібрані в шести додатках. Це третя така процедура, опублікована ANAF за три дні: 1 вересня з’явилися наказ, який переводить заслуховування в документальній перевірці на відеоконференцію, і той, який робить те саме для медіації боргів. Цей наказ, опублікований двома днями пізніше, і далі вимагає від платника з’явитися фізично до віконця.
Ідеться про оподатковуваних осіб, зареєстрованих як платники ПДВ згідно зі ст. 316 Податкового кодексу, тобто про фірми, які мають номер платника ПДВ і обов’язок подати формуляр 300 до 25 числа місяця, наступного за податковим періодом, згідно зі ст. 323 ч. (1) Податкового кодексу. Податковим періодом може бути місяць, квартал, півріччя або рік, і процедура застосовується до кожного окремо. Термін «оподатковувана особа» означає, звичайною мовою, платника, який збирає ПДВ з клієнтів і перераховує його державі, після того як відніме податок, сплачений постачальникам.
Новизна по суті полягає в способі розрахунку. Досі, коли фірма не подавала декларацію, ANAF не знав, скільки вона винна, і оцінював: брав середній нарахований податок із декларацій за останні 12 місяців, порівнював із середнім показником з інформаційних декларацій 394 і залишав більше значення. Податок до відрахування взагалі не входив у розрахунок. Сьогодні, завдяки попередньо заповненій декларації RO e-TVA, системі електронного виставлення рахунків і під’єднаним касовим апаратам, податкова має реальні цифри місяця, за який декларації бракує. Пункт 19 додатка № 1 говорить, що вона з ними робить: бере загальну суму нарахованого податку, бере загальну суму податку до відрахування, зменшує податок до відрахування на 50% і обчислює різницю. Решта стає зобов’язанням до сплати.
Арифметичний ефект цієї половини великий. Фірма з 200 000 леїв нарахованого податку і 180 000 леїв податку до відрахування мала б до сплати 20 000 леїв, якби подала декларацію. За власною ініціативою податкової вона платить 200 000 мінус 90 000, тобто 110 000 леїв, у 5,5 раза більше. У ще яснішому випадку фірма зі 100 000 леїв нарахованого податку і 150 000 леїв податку до відрахування мала б отримати від держави 50 000 леїв відшкодування; за власною ініціативою податкової вона отримує рішення про сплату 25 000 леїв. Загальне правило, яке випливає з формули: рішення про нарахування видають щоразу, коли податок до відрахування менший за подвоєний нарахований податок, навіть тоді, коли фірма насправді була в позиції відшкодування.
Календар не менш важливий за формулу. Щонайпізніше за два робочі дні від спливу строку подання профільний підрозділ складає перелік тих, хто не подав, названий у процедурі переліком (L0), і надсилає кожному сповіщення. Сповіщення, формуляр із додатка № 2, говорить дві речі: що неподання декларації протягом 15 днів дає ANAF право визначити податок за власною ініціативою і що фірму викликають до приміщення податкової одиниці, протягом 5 днів від отримання, щоб вона скористалася правом бути заслуханою. Через 7 днів від вручення податковий орган очищає перелік від тих, хто тим часом подав декларацію, довів, що не мав обов’язку, з’явився на заслуховування або письмово від заслуховування відмовився. Ті, хто залишився, отримують запрошення на другий строк заслуховування, теж на 5 днів, формуляром із додатка № 3. Після спливу тих 15 днів видають рішення про нарахування за власною ініціативою, формуляр 192 з додатка № 4.
Процедура не застосовується до періодів, які вже були предметом податкової перевірки або документальної перевірки, ні до тих, щодо яких перевірку розпочато, ні до оподатковуваних осіб, визнаних податково неактивними, доки вони перебувають у такому становищі. Так само не можна йти назад у часі без кінця: визначення за власною ініціативою робиться лише в межах строку давності, тобто п’яти років, згідно зі ст. 110 Податкового процесуального кодексу.
Сума з рішення 192 сплачується залежно від дати, коли рішення надходить до фірми: якщо його вручено між 1 і 15 числом місяця, строк сплати, це 5 число наступного місяця; якщо між 16 і 31, строк, це 20 число наступного місяця. Рішення можна оскаржити протягом 45 днів від вручення, до податкового органу, який його видав. А якщо фірма подасть декларацію протягом 60 днів від вручення, рішення скасовується формуляром 193 з додатка № 5. Після спливу цього строку пункт 32 процедури зачиняє двері: декларація не обробляється, а суми, визначені за власною ініціативою, зберігаються.
Так само про Реєстр RO e-Factura: інший наказ ANAF того самого періоду залишає платникам, які ввійшли в систему добровільно, можливість вийти з реєстру через формуляр 081, згідно з Наказом голови ANAF № 1.021/2026.
Наслідки, які це має
Перший наслідок полягає в тому, що неподання декларації стає вперше операцією з передбачуваною вартістю, яку можна обчислити наперед. Будь-який бухгалтер може тепер оцінити, маючи дві цифри, які є у фірмі, скільки вимагатиме ANAF: нарахований податок мінус половина податку до відрахування. Раніше результат залежав від середнього показника за 12 місяців, який платник не міг відтворити самотужки.
Другий наслідок полягає в тому, що фірми з малою націнкою уражені непропорційно. Торговець, який купує за 950 000 леїв і продає за 1 000 000 леїв, має малий реальний податок до сплати, бо податок до відрахування майже дорівнює нарахованому. Урізання відрахування навпіл перетворює зобов’язання на кілька тисяч леїв на зобов’язання на десятки чи сотні тисяч. Дистрибуція, оптова торгівля і будівництво, це саме ті сектори, де співвідношення між нарахованим і відрахуванням близьке до одиниці.
Третій наслідок зачіпає фірми в позиції відшкодування. Той, хто в якомусь місяці інвестує, купує обладнання чи матеріали і продає мало, зазвичай має ПДВ до повернення. За формулою з процедури той самий місяць породжує рішення про сплату, доки податок до відрахування не перевищує подвоєного нарахованого. Практично право на відшкодування перетворюється на борг, а його повернення залежить від подання декларації протягом тих 60 днів.
Четвертий наслідок має негайний фінансовий характер. Рішення про нарахування за власною ініціативою є водночас документом про податкову вимогу і повідомленням про сплату, а строк сплати спливає з місяця вручення. Хто не платить у строк, винен проценти і пеню, навіть якщо тим часом подасть декларацію і доб’ється скасування рішення. Скасування стирає суму, але не обов’язково вже нараховані додаткові платежі.
П’ятий наслідок стосується дворічного архіву. Наказ застосовується починаючи з обов’язку подати декларацію за липень 2024 року, тобто за перший період, охоплений попередньо заповненою декларацією RO e-TVA. Між липнем 2024 року і серпнем 2026 року є 26 місячних податкових періодів, щодо яких процедуру можна запустити відтепер, а фірма, яка не подала кілька декларацій, може отримати кілька сповіщень одразу, кожне зі своїм строком у 15 днів. Серія продовжилася у вересні 2026 року, коли агентство додало позицію 117 до декларації 100 і дало податковому свідоцтву електронну форму.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
До 3 вересня 2026 року визначення ПДВ за власною ініціативою робилося за пунктом 3 глави II Процедури, затвердженої Наказом голови ANAF № 962/2016, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 233 від 30 березня 2016 року. Та процедура не визнавала жодного лея податку до відрахування. Належною сумою вважався більший із двох середніх показників: нарахованого податку з декларацій, поданих за останні 12 місяців, і нарахованого податку з інформаційних декларацій 394, поданих партнерами фірми. Якщо за 12 місяців нічого не знаходили, аналіз поширювали на 24 місяці, а в останню чергу брали середній показник внутрішньоспільнотових придбань із декларації 390 VIES, помножений на стандартну ставку.
Перша зміна, отже, на користь платника: перехід від нуля до 50% визнаного податку до відрахування. Друга зміна йде у зворотному напрямку: базою є вже не історичний середній показник, а реальна цифра місяця, якого бракує. Для фірми, що зростає, комбінація може бути дорожчою за старе правило. Товариство, яке мало в середньому 50 000 леїв нарахованого податку на місяць за останній рік, але 200 000 леїв у незадекларованому місяці, зі 180 000 леїв податку до відрахування, заплатило б за старою процедурою 50 000 леїв, а за новою платить 110 000 леїв. Визнання половини відрахування не компенсує переходу від середнього показника до реальності.
Третя зміна, це поява заслуховування. Стара процедура не містила жодного кроку вислуховування платника: надсилали повідомлення, чекали, видавали рішення. Нова процедура запроваджує два послідовні строки заслуховування, перший у сповіщенні, другий в окремому запрошенні, саме щоб покрити вимогу зі ст. 9 Податкового процесуального кодексу.
Четверта зміна стосується годинника і менш помітна. Стара процедура встановлювала податковому органові власний строк: повідомлення мало бути вручене протягом 15 днів від спливу законного строку подання. Нова процедура фіксує два робочі дні на складання переліку, але вже не передбачає жодного строку для вручення сповіщення фірмі. Залишається тільки загальне правило зі ст. 47 ч. (10) Податкового процесуального кодексу, за яким податковий орган має 10 робочих днів, щоб ініціювати дії з вручення. Водночас вікно реакції платника скоротилося з 20 днів до 15.
П’ята зміна полягає в тому, що стара процедура не зникає. Стаття 6 ч. (2) наказу залишає її чинною для всіх податкових періодів, що передують липню 2024 року. Отже, від 3 вересня 2026 року існують дві паралельні процедури визначення ПДВ за власною ініціативою, які розходяться за датою податкового періоду, а не за датою діяння.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Нарешті визнає існування ПДВ до відрахування. Стара процедура повністю його ігнорувала. Навіть наполовину визнаний податок до відрахування наближає результат до економічної реальності фірми.
- Розрахунок платник може перевірити сам. Дані беруться з попередньо заповненої декларації RO e-TVA, яку фірма й так отримує, тож суму можна відтворити олівцем ще до того, як надійде рішення.
- Запроваджує заслуховування, якого бракувало зовсім. Два послідовні строки, один у сповіщенні і один у запрошенні, плюс можливість письмово відмовитися від заслуховування, для тих, хто хоче скоротити процедуру.
- Поріг у 20 леїв прибирає непотрібні рішення. Пункт 22 відсилає до ст. 96 ч. (2) Податкового процесуального кодексу і зупиняє видання рішення на мізерні суми, адміністрування яких коштувало б більше, ніж вони варті.
- Скасування рішення має власний формуляр. Формуляр 193 з додатка № 5 дає платникові письмовий документ, який підтверджує, що рішення про нарахування зникло, замість простої операції у внутрішньому обліку податкової.
Що залишається проблемою
- Урізана половина, це не оцінка, а санкція без назви. Податковий процесуальний кодекс вимагає, щоб визначення за власною ініціативою робилося шляхом оцінки, а оцінка, згідно зі ст. 106, має наближатися до фактичного стану речей. Коли податкова має точну цифру і обирає використати половину від неї, результат свідомо віддаляється від реальності.
- Фірми з малою націнкою платять у кілька разів більше, ніж винні. Що ближчий податок до відрахування до нарахованого, то більша різниця між реальною сумою і тією, що визначена за власною ініціативою. Найбільше вразливі сектори з малою маржею.
- Хто мав ПДВ до повернення, отримує рішення про сплату. Формула не розрізняє місяць із прибутком і місяць з інвестиціями. Фірма з правом на відшкодування переходить у сплату лише тому, що не подала формуляр.
- Заслуховування вимагають біля віконця, за 5 днів. ANAF уже має платформу відеоконференцій, затверджену Наказом № 705/2026 і використану у двох інших процедурах, опублікованих двома днями раніше. Тут платника викликають фізично до приміщення податкової одиниці.
- Строк вручення для податкової зник. Стара процедура зобов’язувала податковий орган вручити повідомлення за 15 днів. Нова процедура не передбачає жодного строку, тож проміжок між неподанням і сповіщенням залишається на розсуд адміністрації.
- Застосування назад, на 26 місяців, не супроводжується жодним перехідним правилом. Наказ говорить, що застосовується починаючи з липня 2024 року, але нічого не каже про рішення, вже видані за ті періоди за старою процедурою, тією, яка не визнавала жодного лея податку до відрахування.
Корисні поради
- Перевірте зараз, чи маєте неподані формуляри 300 від липня 2024 року й далі. Новою процедурою охоплено 26 місячних податкових періодів. Декларація, подана сьогодні з власної ініціативи, коштує щонайбільше адміністративного штрафу; та сама декларація, подана після рішення про нарахування, коштує різниці між реальним податком і тим, що обчислений із половиною відрахування.
- Якщо отримали сповіщення, порахуйте суму самі, перш ніж відповідати. Візьміть нарахований податок і податок до відрахування з попередньо заповненої декларації RO e-TVA за той період і обчисліть різницю між нарахованим і половиною відрахування. Так ви точно знатимете, яка сума до вас іде і скільки вартують ті 15 днів.
- Подання декларації зупиняє процедуру будь-коли, аж до рішення. Пункт 13 процедури говорить прямо, що податковий орган перериває визначення за власною ініціативою, якщо декларацію подано тим часом. Не чекайте заслуховування, не чекайте запрошення: подавайте формуляр.
- Якщо ви не мали обов’язку подавати, надішліть підтвердні документи, а не усні пояснення. Пункт 14 п. b) вилучає з переліку лише осіб, які подали документи, що засвідчують відсутність обов’язку. Сама лише поява на заслуховуванні не вилучає вас із переліку, на підставі якого видають рішення.
- Позначте в календарі 60-й день від вручення рішення. Це єдиний строк, після якого засобу захисту вже немає: декларація, подана 61-го дня, не обробляється, а сума, визначена за власною ініціативою, залишається. Оскарження протягом 45 днів, це окремий і повільніший шлях, який не замінює подання декларації.
- Не плутайте скасування рішення зі списанням додаткових платежів. Строк сплати спливає від вручення рішення, а проценти і пеня народжуються в день настання строку. Якщо ви подасте декларацію на 55-й день, рішення скасується, але строк сплати вже міг минути.
- Перевірте, чи ви зареєстровані у віртуальному приватному просторі і чи ви його читаєте. Пункт 7 процедури говорить, що акти вручаються через цей сервіс тим, хто в ньому зареєстрований. Строк у 5 днів на заслуховування і строк у 15 днів на декларацію спливають від вручення, а не від моменту, коли ви відкриєте повідомлення.
Часті запитання
Кого конкретно стосується ця процедура?
Як обчислюється ПДВ, визначений за власною ініціативою?
Чому лише половина ПДВ до відрахування?
Що буде, якщо результат розрахунку від’ємний?
Скільки днів я маю на подання декларації після отримання сповіщення?
Що означає заслуховування і чи треба з’являтися?
Чи можу я скасувати рішення, якщо подам декларацію пізніше?
Коли треба сплатити суму з рішення?
Як оскаржити рішення про нарахування за власною ініціативою?
Що відбувається з податковими періодами до липня 2024 року?
Чому наказ застосовується до періодів 2024 року?
Помилки та невідповідності в опублікованому тексті
- Додаток № 1, пункти 14 і 15. Пункт 14 п. e) передбачає, що оподатковувані особи, які підпадають під п. 4-5, тобто ті, що перебувають під податковою перевіркою або документальною перевіркою, і ті, що визнані податково неактивними, вилучаються з переліку (L0), а пункт 13 говорить у тому самому сенсі, що щодо них процедура визначення за власною ініціативою переривається. Пункт 15 натомість говорить, що отриманий перелік (L1) охоплює оподатковуваних осіб, які «не подали декларацію за проаналізований період, не скористалися правом бути заслуханими в процедурі заслуховування або підпадають під п. 4-5». Ту саму категорію дві норми виводять, а третя вносить, і наслідок не формальний: згідно з пунктом 16, особи з переліку (L1) отримують запрошення на другий строк заслуховування, тож платника, визнаного неактивним, викликали б у процедуру, яку ст. 107 ч. (4) Закону № 207/2015 щодо нього прямо забороняє.
- Додаток № 1, пункти 16 і 17. Пункт 16 зобов’язує податковий орган встановити окремим запрошенням другий строк заслуховування, а запрошення з додатка № 3 кваліфікує його як «другий послідовний строк, установлений згідно з положеннями ст. 9 ч. (3) п. b) Податкового процесуального кодексу», тобто норми, за якою заслуховування вважається проведеним лише після двох послідовних строків, на які платник не з’явився. Пункт 17 натомість запускає визначення за власною ініціативою зі спливом тих 15 днів від вручення сповіщення, без жодного посилання на другий строк, і будує перелік (L2) з переліку (L0), а не з переліку (L1), вилучаючи лише три категорії, серед яких заслуховування не фігурує. Виходять два несумісні прочитання того самого акта: або рішення можна видати з 16-го дня незалежно від того, чи сплив другий строк, або податковий орган має його дочекатися. Акт ніде ці два пункти не пов’язує, а строки показують, наскільки ймовірне накладання: запрошення видають щонайпізніше за 7 днів від вручення сповіщення, ст. 47 ч. (10) Податкового процесуального кодексу дає податковому органові 10 робочих днів лише на те, щоб ініціювати вручення акта, а вручення через оприлюднення вважається здійсненим аж через 15 днів від вивішення, згідно зі ст. 47 ч. (7).
Аналіз редакції
Наказ розв’язує реальну і давню проблему. Процедура 2016 року оцінювала належний ПДВ із середнього показника за 12 місяців, не визнаючи жодного лея податку до відрахування, з тієї простої причини, що податкова не мала звідки знати, скільки фірма купила. Від липня 2024 року, завдяки попередньо заповненій декларації RO e-TVA, електронному виставленню рахунків і під’єднаним касовим апаратам, ANAF цифри має. Було природно переписати процедуру на реальних даних, а запровадження двох строків заслуховування, яких у старій процедурі не було зовсім, це виграш, який варто назвати.
Проблема починається в пункті 19 п. c). Аргумент, який ANAF навів у пояснювальній записці, полягає в тому, що агентство не знає призначення придбаних товарів, отже, не може знати, якою мірою податок справді підлягає відрахуванню, і тому бере умовну частку 50%. Аргумент пояснює невизначеність, але не виправдовує відсотка. Податковий процесуальний кодекс вимагає у ст. 107 ч. (3) у поєднанні зі ст. 106, щоб визначення за власною ініціативою робилося шляхом оцінки бази оподаткування, а оцінка виявляла елементи, найближчі до фактичного стану речей. Кругла половина, це не результат оцінки, а домовленість, обрана заради зручності, і преамбула наказу навіть не посилається на ст. 106 чи ст. 107 ч. (3), а лише на частини (1) і (5). Різниця не теоретична: для фірми з 200 000 леїв нарахованого податку і 180 000 леїв податку до відрахування реальний податок становить 20 000 леїв, а визначений за власною ініціативою, 110 000, у 5,5 раза більше.
Друге спостереження випливає з поєднання формули з порогом із пункту 22 і не видно, читаючи акт від початку до кінця. Рішення видають щоразу, коли різниця становить щонайменше 20 леїв, тобто щоразу, коли податок до відрахування менший за подвоєний нарахований. Виходить, що фірма в позиції відшкодування, зі 100 000 леїв нарахованого податку і 150 000 леїв податку до відрахування, яка мала б отримати назад 50 000 леїв, натомість отримує рішення про сплату 25 000. Відстань між двома результатами становить 75 000 леїв, а процедура не передбачає жодного фільтра, який зупинив би цей випадок, хоча інформація, що дозволила б його виявити, реальний податок до відрахування, уже є в розрахунку.
Третє спостереження стосується годинника, і тут найкраще видно, як поділено строки. Платник має 5 днів, щоб фізично з’явитися до віконця, і 15 днів, щоб подати декларацію, обидва спливають від вручення. Податковий орган має 2 робочі дні на автоматичну операцію складання переліку, але вже не має жодного строку на вручення сповіщення, єдиного, який має значення для фірми; процедура 2016 року встановлювала йому 15 днів, а новий наказ від нього відмовився, залишивши загальне правило зі ст. 47 ч. (10) Податкового процесуального кодексу, яке дає йому 10 робочих днів лише на те, щоб ініціювати вручення. Порівняння, отже, між 5 днями, за які платник має здійснити поїздку, і 14 календарними днями, за які адміністрація має лише віднести акт на пошту. Водночас вікно реакції платника звузилося з 20 днів, які передбачала процедура 2016 року, до 15.
Останнє спостереження про відстань між трьома наказами тієї самої установи, опублікованими з різницею у два дні. 1 вересня 2026 року ANAF опублікував дві процедури, які переводять заслуховування в документальній перевірці і в медіації боргів на платформу відеоконференцій, затверджену Наказом № 705/2026. 3 вересня, у цій процедурі, платника викликають «до приміщення податкової одиниці», двічі, у двох різних формулярах. Інфраструктура існує, вона тієї самої установи і вже була використана, але до додатків № 2 і № 3 не потрапила.
Що потрібно змінити
- Заміна фіксованої частки 50% на частку, обчислену за історією самої фірми. Практичний ефект: середнє співвідношення між задекларованим податком до відрахування і нарахованим за останні 12 декларацій того самого платника, це цифра, яку ANAF уже має і яка за визначенням ближча до фактичного стану речей, ніж кругла половина. Це зменшило б відстань між сумою за власною ініціативою і реальною, не послабивши тиску на тих, хто не подає.
- Фільтр для фірм у позиції відшкодування. Практичний ефект: якщо реальний податок до відрахування перевищує нарахований, тобто декларація показала б ПДВ до повернення, рішення про нарахування вже не мало б видаватися, а замінювалося б другим сповіщенням. Держава нічого не втрачає, бо нічого й не отримала б, якби декларацію було подано, а фірма не опиняється в становищі, коли платить за місяць, у якому мала право на відшкодування.
- Узгодження пункту 17 з пунктом 16 і зі ст. 9 ч. (3) п. b) Податкового процесуального кодексу. Практичний ефект: одна-єдина фраза про те, що перелік (L2) складається після спливу другого строку заслуховування, там, де його встановлено, закрила б ризик скасування в оскарженні рішень, виданих на 16-й день, за порушення права бути заслуханим. Так, як написано зараз, скарга має готовий аргумент.
- Повернення твердого строку на вручення сповіщення. Практичний ефект: процедура 2016 року зобов’язувала податковий орган вручити повідомлення за 15 днів від спливу строку подання. Без нього між неподанням і сповіщенням може минути скільки завгодно, а платник дізнається про процедуру за 15 днів до рішення, хоч би скільки часу справа простояла на місці.
- Заслуховування через відеоконференцію, на вже затвердженій платформі. Практичний ефект: один рядок у додатках № 2 і № 3, яким платник може обрати онлайн-варіант, узгоджує процедуру з Наказом № 705/2026 і з двома наказами, опублікованими 1 вересня 2026 року. Для фірми, розташованої за сотні кілометрів від податкової одиниці, 5 днів на фізичну поїздку означають на практиці відмову від заслуховування.
- Перехідне правило для періодів липень 2024 – серпень 2026, щодо яких податок уже визначено за власною ініціативою. Практичний ефект: для цих 26 податкових періодів рішення, видані за процедурою 2016 року, не визнають жодного лея податку до відрахування, а наказ тепер говорить, що ці періоди підпадають під нову процедуру. Норма, яка дозволяла б перерахунок за заявою, закрила б нерівність, створену самим текстом, що розширює застосування назад.
- Показ трьох цифр у формулярі 192. Практичний ефект: рішення з додатка № 4 містить одну-єдину графу, «ПДВ до сплати, визначений за власною ініціативою». Якби воно показувало окремо нарахований податок, податок до відрахування і зменшення на 50%, платник міг би перевірити розрахунок сам, а ст. 97 Податкового процесуального кодексу, яка вимагає, щоб рішення містило базу оподаткування, дотримувалася б відкрито, а не через вільну рубрику «Фактичні мотиви».
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 745 від 3 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 103 KB акт починається на сторінці 2
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.