Коротко

  • Підвищення зарплати, яке закон про оплату праці запланував на 2021 рік, так і не прийшло, а Конституційний Суд підтвердив, що відкласти його було законно. Оскаржений текст, ст. I ч. (1) Надзвичайної постанови Уряду № 226/2020, зупинив на весь 2021 рік основні оклади, грошові забезпечення і посадові винагороди всього персоналу, оплачуваного з публічних коштів, на рівні грудня 2020 року, за умови, що людина обіймає ту саму посаду і працює в тих самих умовах.
  • Програли ті, хто ще не дійшов до кінцевої зарплати, обіцяної Рамковим законом № 153/2017, на чолі з поліцейськими і працівниками за трудовим договором Міністерства внутрішніх справ. Їхня профспілка довела до Суду 27 справ, розпочатих у восьми судах по всій країні, доводячи, що заморожування не створило відмінностей, а закріпило ті, що вже існували, бо закон 2017 року застосовували до бюджетних категорій різними темпами.
  • Заперечення відхилили одностайно, а мотивування по суті займає два параграфи з 32 у рішенні. Суд показує, що вже чотири рази у 2024 році висловився щодо тієї самої критики і від того самого автора і що нових обставин не з’явилося. Постанова не чинна від 2022 року, але й далі вирішує процеси, розпочаті у 2021 році, і там Рішення № 43/2026 застосовуватимуть прямо.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 43 від 20 січня 2026 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. I ч. (1) Надзвичайної постанови Уряду № 226/2020 про деякі фіскально-бюджетні заходи, про внесення змін і доповнень до деяких нормативних актів і про продовження деяких строків
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії, частина I, № 819 від 25 вересня 2026 року, сторінки 3-6
Ухвалено: 20 січня 2026 року, одностайно
Остаточне та загальнообов’язкове: 25 вересня 2026 року, дата опублікування

Поліцейські просили в судах різницю між зарплатою, яку отримували, і тією, яку Рамковий закон № 153/2017 їм обіцяв на 2021 рік, а Конституційний Суд знову закрив їм дорогу. Рішенням № 43 від 20 січня 2026 року, опублікованим 25 вересня 2026 року, ст. I ч. (1) Надзвичайної постанови Уряду № 226/2020 лишається конституційною. Це вп’яте, коли та сама критика, що надходить від тієї самої профспілки, дістає ту саму відповідь, після чотирьох інших рішень 2024 року, а на monitorlegal.ro можна прочитати і справу, у якій Суд розглянув разом заморожування 2021 року і заморожування 2022 року.

Щоб побачити, що саме відклали, треба прочитати, що обіцяв закон про оплату праці. За мотивуванням заперечення, Рамковий закон № 153/2017 установив поетапне застосування підвищень зарплати на період 2019-2022 років: зарплати росли рік за роком, сходинками, до рівнів, записаних у додатках. Ст. I ч. (1) постанови 2020 року відступила від того правила і записала для 2021 року точно протилежне: «cuantumul brut al salariilor de bază/soldelor de funcție/salariilor de funcție/indemnizațiilor de încadrare lunară de care beneficiază personalul plătit din fonduri publice se menține la același nivel cu cel ce se acordă pentru luna decembrie 2020 în măsura în care personalul ocupă aceeași funcție și își desfășoară activitatea în aceleași condiții», тобто валовий розмір основних окладів, посадових грошових забезпечень, посадових окладів і місячних посадових винагород персоналу, оплачуваного з публічних коштів, зберігається на грудневому рівні попереднього року, якщо людина обіймає ту саму посаду і працює в тих самих умовах. Сходинка 2021 року зникла, а основний оклад лишився, протягом дванадцяти місяців, тим, що з грудня 2020 року.

Хто заплатив за відкладення, видно зі структури справ. Усі 27 відкрила Національна профспілка поліцейських і працівників за трудовим договором Міністерства внутрішніх справ, від імені членів профспілки, і вони дійшли до Суду від Трибуналу Бухареста, Апеляційного суду Крайови, Апеляційного суду Ясс, Апеляційного суду Тімішоари, Апеляційного суду Пітешт, Трибуналу Констанци, Апеляційного суду Галаца і Апеляційного суду Сучави. Сімнадцять із них надійшли від самої лише Крайови. Доводом по суті було те, що заморожування не створило нерівності, а закріпило її: закон 2017 року вивів з-під поетапного застосування, ст. 38 ч. (2) і (3), певні категорії, а державних службовців зі спеціальним статусом із міністерства і військових серед них не було.

Друга критика стосувалася конкретного порівняння. Поки поліцейським зупинили зарплати, науково-педагогічний медико-фармацевтичний персонал університетів з акредитованими факультетами медицини, стоматології та фармації дістав, Законом № 205/2020, нове право на оплату. Профспілка послалася, крім Конституції, на Хартію основоположних прав Європейського Союзу і на дві директиви про рівне ставлення на робочому місці.

Уряд відповів, що майбутні зарплати не входять у сферу права власності, і послався при цьому на власну практику Суду і на рішення Європейського суду з прав людини, серед них те, що від 8 листопада 2005 року, ухвалене у справі «Кечко проти України». До цих доводів Суд уже не дійшов. У параграфах 30 і 31 він показав, що рішення № 388 від 17 вересня 2024 року, № 515 від 17 жовтня 2024 року, № 531 від 22 жовтня 2024 року і № 631 від 7 листопада 2024 року вже констатували конституційність того самого тексту щодо однакової критики і від того самого автора і що, за браком нових обставин, розв’язання лишається те саме.

Наслідки, які це має

Надзвичайна постанова Уряду № 226/2020 більше не чинна: вона мала застосування, обмежене 2021 роком. Розгляд усе ж відбувся, на підставі Рішення № 766 від 15 червня 2011 року, за яким текст, що втратив чинність, перевіряють доти, доки він і далі має наслідки у справах, у яких на нього послалися. Це говорить і про те, у чому справжній наслідок рішення: воно не змінює жодної сьогоднішньої зарплати, але вирішує процеси, розпочаті у 2021 році і досі на розгляді.

Для членів профспілки з тих 27 справ наслідок у тому, що суди відхилять вимоги про виплату різниці в зарплаті за 2021 рік. Для будь-якого іншого процесу з тим самим предметом наслідок однаковий: від 25 вересня 2026 року рішення є остаточним і загальнообов’язковим, тож суд, до якого звернулися з тією самою критикою, більше не може передати її до Суду.

Менш помітний наслідок стосується бюджету. Якби текст упав, держава заднім числом заборгувала б різницю між сходинкою 2021 року і фактично виплаченою зарплатою, для всього персоналу, оплачуваного з публічних коштів, який перебуває в такому самому становищі, плюс відсотки. Рішення закриває цю можливість для 2021 року.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У позитивному праві нічого нового не з’являється. Рішення підтверджує текст, який не застосовують від 2022 року, і повторює розв’язання, дане вже чотири рази у 2024 році. Змінюється процесуальне становище позивачів: до опублікування адвокат міг сподіватися, що якась колегія знову передасть питання до Суду; від 25 вересня 2026 року цей довід вичерпано.

Зміна по суті сталася 1 січня 2021 року, коли механізм, задуманий у 2017 році, зупинили на рік. Рамковий закон № 153/2017 побудували на думці про передбачуваний перехід, із річними кроками, а заморожування розірвало календар для всіх, хто не дійшов до кінцевого рівня. Категорії, виведені з-під нього ст. 38 ч. (2) і (3), зберегли свої підвищення, тож момент 2021 року застав бюджетну систему вже поділеною надвоє: ті, хто дійшов до цілі, і ті, кого зупинили в дорозі.

Друге, що змінилося з часом, це сама тривалість спору. Між опублікуванням постанови, 31 грудня 2020 року, і ухваленням рішення минули 1.846 днів. Текст був мертвий чотири роки і 20 днів у момент, коли Суд сказав, що він конституційний.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Процеси, розпочаті у 2021 році, дістають ясну відповідь і можуть закритися, замість того щоб і далі чекати можливої зміни судової практики.
  • Суд зберігає свою лінію: той самий текст, та сама критика, той самий автор, те саме розв’язання. Передбачуваність має власну цінність, зокрема й для тих, хто програє.
  • Державний бюджет уникає зобов’язання заднім числом, яке поширилося б на весь персонал, оплачуваний з публічних коштів, а не лише на поліцейських.
  • Об’єднання 27 справ в одну звільнило Суд і суди від 27 паралельних проваджень щодо того самого питання.
  • Рішення прямо підтверджує, що текст, який утратив чинність, можна перевірити, доки він ще вирішує процеси, а це допомагає будь-кому, хто перебуває у старому спорі.

Що залишається проблемою

  • Мотивування по суті, параграфи 30 і 31, займає 1.229 знаків у тексті з 29.570, тобто 4,2% рішення. Решта це процедура і перелік.
  • Найконкретніша критика, порівняння з науково-педагогічним медико-фармацевтичним персоналом медичних університетів, якому Закон № 205/2020 створив нове право, не дістає жодної власної відповіді. Покликання на рішення 2024 року не каже, чи ті розглядали саме цей довід.
  • Посилання на Хартію основоположних прав Європейського Союзу і на дві директиви теж лишається без відповіді, а ст. 148 Конституції не з’являється серед еталонних норм, перелічених у параграфі 29.
  • Між зверненням Трибуналу Бухареста, 25 березня 2022 року, і ухваленням минули 1.397 днів, а опублікування додало ще 248. Люди зі справ чекали майже чотири з половиною роки, щоб дізнатися, що судова практика не змінюється.
  • Нерівність, на яку послалися, лишається на місці, тільки що її оголошено конституційною. Хто читає рішення, не дізнається, чи відмінності між бюджетними категоріями за цей час зменшилися, чи лишилися.

Корисні поради

  1. Якщо маєш процес про різницю в зарплаті за 2021 рік, запитай свого адвоката, чи спирається справа на неконституційність ст. I ч. (1) постанови. Якщо так, цей довід вичерпано від 25 вересня 2026 року.
  2. Перевір, за який період ти просиш гроші. Постанова 2020 року охопила тільки 2021 рік; на дальші роки застосовують інші акти, з іншими текстами і з іншою судовою практикою.
  3. Прочитай умову з кінця тексту: заморожування застосовували тільки «în măsura în care personalul ocupă aceeași funcție și își desfășoară activitatea în aceleași condiții», тобто тією мірою, якою працівник обіймає ту саму посаду і виконує свою роботу в тих самих умовах. Хто дістав підвищення, змінив посаду або перейшов в інші умови праці протягом 2021 року, не перебуває в тій гіпотезі, і це вже справа застосування закону, отже суду.
  4. Якщо ти не задоволений тим, як роботодавець обчислив зарплату, дорога лишається до суду адміністративного судочинства, а не до Конституційного Суду. Сам Уряд показав у справі, що конкретний спосіб застосування це питання тлумачення закону.
  5. Затям розрізнення, на яке спирається вся практика в цій сфері: уже зароблена зарплата є майном, а майбутня зарплата є очікуванням, яке законодавець може змінити.
  6. Якщо представляєш профспілку, попроси суд перевірити, чи нову критику справді розглянули в рішеннях, на які посилаються як на прецедент. Загальне покликання на судову практику не дорівнює відповіді на твій довід.

Часті запитання

Що саме відклали постановою 2020 року?
Сходинку підвищення зарплати, заплановану на 2021 рік у межах поетапного застосування Рамкового закону № 153/2017. Основний оклад, посадове грошове забезпечення, посадовий оклад і посадова винагорода лишилися, на весь 2021 рік, на рівні грудня 2020 року.
Кому коштувало це відкладення?
Усьому персоналу, оплачуваному з публічних коштів, який ще не дійшов до кінцевого рівня, передбаченого в додатках до закону. У цих справах поліцейським і працівникам за трудовим договором Міністерства внутрішніх справ, яких не вивели з-під поетапного застосування ст. 38 ч. (2) і (3).
Чи постанова ще чинна?
Ні. Вона мала застосування, обмежене 2021 роком, а перевірку зробили тому, що текст і далі має наслідки в процесах, у яких на нього послалися, згідно з Рішенням № 766 від 15 червня 2011 року.
Чи можу я ще вимагати в суді різницю в зарплаті за 2021 рік?
Вимогу заявити можна, але спертися на неконституційність тексту вже не вийде. Від 25 вересня 2026 року рішення є остаточним і загальнообов’язковим.
Чому це тривало майже чотири з половиною роки?
Рішення цього не пояснює. Перше звернення надійшло від Трибуналу Бухареста 25 березня 2022 року, ухвалення відбулося 20 січня 2026 року, а опублікування 25 вересня 2026 року. Ті 27 справ об’єднали з першою зареєстрованою, № 978D/2022.
Чи розглянув Суд і довід про науково-педагогічний персонал медичних університетів?
Не прямо. Рішення відсилає до чотирьох власних рішень 2024 року, ухвалених, як воно каже, щодо однакової критики того самого автора, не повертаючись до доводу в мотивувальній частині.

Аналіз редакції

Найяскравіша цифра цього рішення це не кількість справ і не рік заморожування, а співвідношення між запитанням і відповіддю. Опублікований текст має 29.570 знаків. Мотивування заперечення, параграфи 15-21, займає 4.764. Розгляд по суті, параграфи 30 і 31, займає 1.229, тобто 4,2% рішення. Переліки справ і прізвищ із параграфа 3 і з резолютивної частини збирають самі по собі 6.908 знаків, у понад п’ять разів більше за міркування. Рішення, у якому список сторін у п’ять разів довший за причину, з якої вони програють, не переконує, навіть якщо розв’язання правильне.

Друге спостереження виходить із поєднання двох параграфів. У параграфі 21 профспілка висуває точний і перевірний довід: у тому самому проміжку, коли поліцейським зупинили зарплати, інша бюджетна категорія, науково-педагогічний медико-фармацевтичний персонал університетів з акредитованими факультетами медицини, стоматології та фармації, дістала Законом № 205/2020 нове право на оплату. У параграфі 30 Суд відповідає, що йдеться про «однакову критику» з тією, що в чотирьох рішеннях 2024 року. Ці два твердження не можна перевірити одне через одне, бо рішення не наводить жодного міркування з тих чотирьох. Читач мусить відкрити чотири Офіційні вісники Румунії (Monitorul Oficial), щоб довідатися, чи його довід колись розглядали.

Третє спостереження стосується співвідношення між швидкістю, якої вимагають від адресата, і тією, яку відправлення правосуддя дозволяє собі. Постанову опублікували в останній день 2020 року, і вона мала наслідки від наступного дня, 1 січня 2021 року, без жодного періоду пристосування. Питання, чи той стрибок за одну ніч був конституційним, дістало відповідь на 1.846 днів пізніше, а відповідь стала протиставною ще через 248. Зарплата змінилася за один день, перевірка тривала п’ять років.

У решті рішення технічно чисте. Цитата зі ст. I ч. (1) відповідає текстові, опублікованому в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 1332 від 31 грудня 2020 року, номери тих 27 справ із параграфа 3 без винятку знаходяться в резолютивній частині, а ті 27 справ від судів відповідають 27 справам Суду. Проблема в економії мотивування, а не в точності.

Що потрібно змінити

  • Коли Суд відхиляє покликанням на судову практику, він мав би наводити параграф попереднього рішення, який відповідає на критику. Одне точне покликання, на кшталт «див. Рішення № 388/2024, параграф X», перетворює твердження з позиції влади на перевірний довід і скорочує роботу судам, які застосовують це розв’язання.
  • Критика, що спирається на право Європейського Союзу, мала б діставати явну відповідь, бодай про неприйнятність. Профспілка послалася на Хартію основоположних прав і на дві директиви; рішення не каже ні що вони застосовні, ні що не застосовні. Одне речення закриває питання і звільняє суди від запитання, на яке вони не мають відповіді.
  • Переліки справ і прізвищ варто було б перенести в додаток до рішення. Це скоротило б майже на чверть довжину опублікованого тексту, зробило б мотивування читабельним і не втратило б жодної відомості, бо додаток публікують разом із рішенням.
  • Постанови, які заморожують права на оплату праці, мали б передбачати, що стається з пропущеною сходинкою. Постанова 2020 року скасувала підвищення 2021 року, не сказавши, чи його надолужують, чи воно втрачається, чи переноситься. З цієї мовчанки й народилися ті 27 справ.
  • Строк між ухваленням і опублікуванням мав би бути записаний у Законі № 47/1992. 248 днів означають 248 днів, у які розв’язання існує, але на нього не можна послатися в жодному процесі. Строк у 30 або 60 днів усунув би цю сіру зону.
  • Міністерство праці мало б публікувати, за категоріями, скільки відсотків бюджетного персоналу дійшло до кінцевого рівня Рамкового закону № 153/2017 на 31 грудня 2020 року. Без цієї цифри твердження, що заморожування закріпило нерівності, лишається доводом сторони, який неможливо перевірити ні судді, ні читачеві.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 819 від 25 вересня 2026 року, сторінки 3-6 16 сторінок PDF, 143 KB акт починається на сторінці 3

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.