Коротко
- Великий клієнт більше не зможе просити в постачальника, який має щонайбільше 1.000 працівників, більше ніж 23 елементи даних про сталий розвиток. Їхній перелік записаний позиція за позицією в додатку II до регламенту: 15 походять із базового модуля стандарту, 8 з комплексного модуля. Для постачальників, які мають щонайбільше 10 працівників, межа опускається до 9 із цих 23.
- Стандарт звітності можна застосовувати від 24 вересня 2026 року, а гранична межа застосовується лише до фінансових років, які починаються 1 січня 2027 року або пізніше. Між цими двома датами 99 днів. Фірма, яка звітує добровільно, не зобов’язана просити жодного аудиторського підтвердження опублікованої інформації.
- Право відмовити на запитання, які виходять за граничну межу, походить не з регламенту, а з директиви, яку Румунія транспонує до 19 березня 2027 року. Це рівно 11 тижнів із першого охопленого фінансового року, у які румунського тексту ще може не бути. Гранична межа покриває лише запити, зроблені для звітності про сталий розвиток: банк, який просить ті самі дані для кредиту, лишається поза нею.
Опубліковано: Офіційний журнал Європейського Союзу, серія L, 2026/1560 від 21 вересня 2026 року
Набирає чинності: 24 вересня 2026 року, на третій день після опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу, згідно зі статтею 4; стаття 3, та, що з граничною межею для ланцюга створення вартості, застосовується до фінансових років, які починаються 1 січня 2027 року або після цієї дати
Європейська Комісія поставила писану межу тому, що велика фірма може просити у своїх малих постачальників, коли складає звіт про сталий розвиток: 23 елементи даних, перелічені один за одним у додатку II. Делегований регламент (ЄС) 2026/1560, опублікований 21 вересня 2026 року в Офіційному журналі Європейського Союзу, набирає чинності 24 вересня 2026 року і діє без потреби в будь-якому румунському акті. Гранична межа має, проте, точний кордон, записаний у преамбулі: вона покриває тільки запити, зроблені для звітності про сталий розвиток, а не дані, яких вимагають інші європейські обов’язки, як-от доказ, що товар не походить із вирубаної землі, обов’язок, перелік товарів якого Комісія переписала у вересні 2026 року.
Регламент має чотири статті та п’ять додатків і доповнень, на 34 сторінках. Стаття 2 каже, що фірми, які не підпадають під обов’язкову звітність, можуть подавати інформацію про сталий розвиток добровільно, за стандартом із додатка I. Стаття 3 каже, що той самий стандарт фіксує граничну межу для ланцюга створення вартості для фірм, які підпадають під обов’язкову звітність, і що ця межа «охоплює лише елементи даних, зазначені в додатку II». Стаття 1 визначає межу: верхня границя інформації про сталий розвиток, яку фірма, зобов’язана звітувати, може запросити у фірм зі свого ланцюга створення вартості, якщо ті не перевищують, на дату балансу, середньої кількості 1.000 працівників у попередньому фінансовому році.
Стандарт із додатка I має 64 нумерованих пункти і поділений на два модулі. Базовий модуль охоплює розкриття інформації B1, засади складання, B2, практики і політики, та показники від B3 до B11: енергію і викиди, забруднення повітря, води і ґрунту, біорізноманіття, воду, відходи і циркулярну економіку, потім три розкриття про робочу силу і одне про засудження і штрафи за корупцію та хабарництво. Комплексний модуль додає дев’ять розкриттів, від C1 до C9. Пункт 6 каже, що базовий модуль це цільовий підхід для мікропідприємств і мінімальна вимога для решти, а пункт 7, що комплексний модуль не можна застосовувати без нього. Доповнення A дає визначені терміни, доповнення B перелік можливих аспектів сталого розвитку, а доповнення C узгодження з іншими європейськими правилами, для учасників фінансового ринку.
Підставою є стаття 29ca параграф 1 Директиви 2013/34/ЄС, текст, унесений у лютому 2026 року Директивою (ЄС) 2026/470, названою Omnibus I. Та стаття вимагала від Комісії встановити стандарт до 19 липня 2026 року і зобов’язувала будувати його на Рекомендації (ЄС) 2025/1710 від 30 липня 2025 року, «в її первісній редакції». Комісія ухвалила регламент 3 липня 2026 року, за 16 днів до строку, але текст дійшов до Офіційного журналу Європейського Союзу на 80 днів пізніше, 21 вересня 2026 року.
Наслідки, які це має
Від 24 вересня 2026 року фірма з Румунії, яка має щонайбільше 1.000 працівників, може скласти свій звіт про сталий розвиток за європейським стандартом, ні до чого не зобов’язуючись. Пункт 20 стандарту каже, що звіт може лишитися між нею і комерційними партнерами, а якщо вона хоче його опублікувати, може вмістити його в окремому розділі звіту керівництва або в окремому документі. Преамбула додає те, про що фірми питають першим: хто застосовує стандарт, не зобов’язаний просити жодного аудиторського підтвердження поданої інформації, тобто аудитор для неї не потрібен.
Гранична межа, справді обов’язкова частина, торкається другого боку. Від фінансових років, які починаються 1 січня 2027 року, фірма, зобов’язана звітувати, більше не може просити в захищеного постачальника, для цілей своєї звітності про сталий розвиток, нічого понад ті 23 позиції з додатка II. Дев’ять із них можна просити і в постачальника, який має щонайбільше 10 працівників: вибраний варіант модуля і база звітності, індивідуальна чи консолідована, загальна інформація про фірму з пункту 27 літери (e), кількість працівників за типом договору і за статтю, кількість і частота реєстрованих нещасних випадків на виробництві, додержання мінімальної зарплати, відсоток працівників із колективним договором і середня кількість годин навчання за рік.
Решту 14 позицій можна просити тільки в постачальників, які мають понад 10 працівників: загальне споживання енергії в МВт·год, оцінку загальних викидів парникових газів, загальний водозабір, застосування принципів циркулярної економіки, вагу утворених відходів і частку тих, що йдуть на перероблення або повторне використання, опис продуктів, ринків і головних ділових відносин, швидкість обертання персоналу, наявність кодексу поведінки і механізму скарг, а також підтверджені інциденти щодо прав людини, у власних працівників і в працівників ланцюга створення вартості.
Найпрактичнішу інформацію отримують, відрахувавши додаток II від стандарту: із 20 розкриттів інформації стандарту гранична межа торкається лише 11. Цілком поза нею, тобто їх не можна просити для звітності про сталий розвиток, лишаються B2, практики і політики сталого розвитку, B4, забруднення повітря, води і ґрунту, B5, біорізноманіття, B11, засудження і штрафи за корупцію та хабарництво, потім C2, C3, цілі скорочення викидів, C4, кліматичні ризики, C8, доходи від певних видів діяльності, і C9, співвідношення гендерної різноманітності в органі управління.
Санкція не стоїть у регламенті. Вона походить із Директиви (ЄС) 2026/470, яка додала до Директиви 2013/34/ЄС три зв’язані правила: фірма, яка звітує, не просить, договором чи інакше, інформації, що виходить за стандарт; протилежне договірне застереження «не є обов’язковим», а решта договору лишається чинною; а якщо вона все ж просить більше, мусить сказати постачальникові, що саме перевищує стандарт і що той має законне право відмовити. До того ж висновок про підтвердження звітності про сталий розвиток треба складати так, щоб цілком додержати цього права на відмову. Фірма, яка звітує, може спиратися на декларацію постачальника під власну відповідальність щодо кількості працівників і не зобов’язана її перевіряти, але не може за нею схоронитися, якщо знає, що вона явно неправильна.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
Досі стандарт добровільної звітності існував, але був рекомендацією. Рекомендація (ЄС) 2025/1710, опублікована 5 серпня 2025 року, пропонувала ту саму модульну структуру, нікого ні до чого не зобов’язуючи і не ставлячи жодної межі тому, що може просити клієнт. Преамбула нового регламенту каже, що від дати набрання ним чинності рекомендація «більше не має юридичної дії». Між опублікуванням рекомендації і опублікуванням регламенту минуло 412 днів.
Друга зміна стосується того, хто ще звітує обов’язково. Omnibus I звузив звітність про сталий розвиток до фірм із чистим оборотом понад 450 мільйонів євро і понад 1.000 працівників у середньому і скасував статтю 29c Директиви 2013/34/ЄС, ту, що зі стандартом для малих і середніх підприємств, чиї акції в обігу на біржі. У Румунії поріг 450 мільйонів євро лишає під обов’язковою звітністю дуже мало фірм, тож практичний вплив цього регламенту відчувається майже виключно з другого боку: у румунських постачальників великих груп Союзу.
Третя зміна це природа тексту. Рекомендацію 2025 року не можна було наводити перед клієнтом; регламент можна, бо він застосовується прямо. А з додатком II розмова між постачальником і клієнтом переходить із загального поля, «дайте мені ваші дані про довкілля», на закритий перелік, з номерами пунктів і літер, який можна поставити поряд з одержаною анкетою, рядок за рядком.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Постачальник має, уперше, закритий перелік, на який може спертися: 23 позиції, з покликанням на пункт і літеру стандарту, а не загальне формулювання про пропорційність.
- Фірма, яка має щонайбільше 10 працівників, має власну межу, 9 позицій, і не мусить обчислювати для своїх клієнтів споживання енергії, викиди, воду чи відходи.
- Договірне застереження, яке вимагає більше за граничну межу, не має наслідків, а решта договору лишається чинною, тож відмова не ставить під загрозу ділові відносини в цілому.
- Добровільна звітність не вимагає аудиторського підтвердження, тож вартість аудитора до рахунку не входить.
- Стандарт однаковий у всьому Союзі, тож постачальник із клієнтами в кількох державах заповнює ту саму структуру один раз.
- Пункт 22 дозволяє фірмі пропустити інформацію, яка серйозно зашкодила б її комерційному становищу, комерційні таємниці і секретну інформацію, за умови, що вона скаже, що скористалася цим звільненням.
Що залишається проблемою
- Гранична межа працює тільки для запитів, зроблених для цілей звітності про сталий розвиток. Ті самі дані, яких просить банк для кредиту або для обов’язку належної перевірки, лишаються поза нею.
- Право відмовити і нечинність договірного застереження походять з директиви, а не з регламенту, тож у Румунії вони залежать від транспонування, строк якого 19 березня 2027 року.
- Постачальник мусить сам вивести, чого просити не можна: перелік розкриттів, що лишилися поза граничною межею, не написаний ніде, його отримують, відрахувавши додаток II від стандарту.
- Поріг 1.000 працівників обчислюють на дату балансу, як середню кількість за попередній рік, тож фірма може входити під захист і виходити з-під нього від року до року.
- Зразки і практичні орієнтири в EFRAG, а не в регламенті, тож частина із застосуванням лишається в документі, який можна змінити без нормативного акта.
- Додаток II і стандарт називають ті самі речі по-різному в кількох позиціях, наприклад «швидкість обертання персоналу» проти «темп заміщення працівників», а це ускладнює їхнє зіставлення.
Корисні поради
- Підготуйте завчасно декларацію під власну відповідальність із середньою кількістю працівників за попередній рік, на дату балансу. На неї спирається клієнт, коли встановлює, чи ви захищена фірма, а без неї розмова про граничну межу навіть не може початися.
- На першій анкеті про сталий розвиток у 2027 році покладіть її поряд із додатком II і позначте те, що виходить за 23 позиції. Додаток дає для кожної позиції пункт і літеру стандарту, тож порівняння роблять без тлумачень.
- Запитайте письмово, з якою метою просять дані. Гранична межа захищає тільки запити, зроблені для звітності клієнта про сталий розвиток, і його відповідь скаже вам, чи маєте ви право відмовити.
- Попросіть клієнта, щоб він сам, письмово, указав, що перевищує стандарт. Це його обов’язок, а не ваш, і це єдиний спосіб, у який подальша відмова не виглядатиме як брак співпраці.
- Якщо у вас щонайбільше 10 працівників, вивчіть ті 9 позицій, які у вас можуть просити. Енергії, викидів, води і відходів серед них немає.
- Збирайте дані раз на рік, за той самий відрізок, що й фінансову звітність, як вимагає пункт 18. З другого року звітності стандарт вимагає і цифр попереднього року, тож перше збирання звільнить вас від подальшого відновлення даних.
- Перевірте чинні договори на застереження, які зобов’язують до необмежених даних про сталий розвиток. Після транспонування таке застереження вже не має наслідків, але його простіше обговорити при поновленні договору, ніж оспорювати на конкретному запиті.
Часті запитання
Чи зобов’язана моя фірма звітувати за цим стандартом?
Від коли я можу застосовувати стандарт?
Що робити, якщо клієнт просить більше за ті 23 позиції?
Чи може підписаний договір зобов’язати мене дати більше?
Чи підпадає мій банк під граничну межу, коли просить у мене дані про довкілля?
Чи має хтось перевіряти мій звіт?
Що означає «щонайбільше 10 працівників» із додатка II?
Чи можу я пропустити інформацію з тієї, якої в мене просять?
Аналіз редакції
Регламент вирішує справжню проблему і вирішує її в найкориснішій можливій формі: закритий перелік, з номерами пунктів, який можна покласти поряд з анкетою і читати рядок за рядком. Досі румунський постачальник, який отримував від великого клієнта таблицю на кілька сотень рядків, не мав чого навести, крім загальної думки про пропорційність. Тепер він має 23 позиції, а якщо має щонайбільше 10 працівників, то 9.
Слабка частина не зміст, а календар. Гранична межа зі статті 3 застосовується до фінансових років, які починаються 1 січня 2027 року, але вона приходить не сама: без права відмовити і без нечинності договірного застереження, які стоять у Директиві (ЄС) 2026/470, гранична межа це вимірювання без вагів. Строк транспонування статей 1, 2 і 3 директиви це 19 березня 2027 року, тобто рівно 11 тижнів після 1 січня 2027 року. Фірма, чий фінансовий рік збігається з календарним, входить, отже, у перший рік, охоплений граничною межею, із правом відмовити, яке, за відсутності румунського тексту, можна навести тільки через пряму дію директиви, перед приватним клієнтом, а на практиці так не роблять. Завдання закрити цей розрив лежить на Міністерстві фінансів, яке тримає правила бухгалтерського обліку, через які директиву транспонують.
Друге спостереження виходить із порівняння додатка II з переліком розкриттів інформації. Із 20 розкриттів стандарту 9 лишаються цілком поза граничною межею, а серед них саме ті, яких великий покупець просить найнастирливіше: засудження і штрафи за корупцію та хабарництво, цілі скорочення викидів і кліматичні ризики. Практичний наслідок той, що ці запити переходять в інше місце. Оскільки гранична межа покриває лише збирання, зроблене для звітності про сталий розвиток, клієнт, якому вони потрібні, просити їх буде, покликавшись на іншу мету, наприклад на належну перевірку або на внутрішню політику відповідності, а там постачальникові нічого навести. Преамбула визнає цей механізм мовчазно, коли лише «заохочує» банки й учасників фінансового ринку обмежуватися стандартом.
Третє спостереження стосується часу, що лишився. Комісія додержала строку з директиви з запасом у 16 днів, ухваливши регламент 3 липня 2026 року, але текст з’явився лише 21 вересня 2026 року, на 80 днів пізніше, і цей проміжок пояснюється контролем Парламенту і Ради над делегованими актами та перекладом на всі мови. Для фірми, чий рік закінчується 31 грудня, час, що лишився до першого року, охопленого граничною межею, це 99 днів від набрання чинності. Хто хоче мати в січні 2027 року цифри енергії, води і відходів за 2026 рік, уже не зможе зібрати їх заднім числом; вони або є, або їх немає.
Що потрібно змінити
- Дату застосування граничної межі слід прив’язати до транспонування, а не до календаря. Якби стаття 3 застосовувалася до першого фінансового року, що починається після строку транспонування, у постачальника вже не було б 11 тижнів граничної межі без права відмовити у внутрішньому праві.
- Перелік розкриттів, що лишилися поза граничною межею, слід написати прямо, поряд із додатком II. Сьогодні постачальник мусить вивести відрахуванням, чого може відмовити; друга колонка або дзеркальний додаток перетворили б операцію тлумачення на читання.
- Повідомлення, яким клієнт показує, що перевищує стандарт, слід вимагати письмово і позиція за позицією. Теперішнє формулювання зобов’язує лише переконатися, що постачальник «поінформований», а це можна вичерпати загальною фразою в кінці анкети на триста рядків.
- Цифровий зразок звіту слід опублікувати в акті, а не лишати орієнтирам EFRAG. Директива вимагає, щоб стандарт зазначав, наскільки це можливо, структуру подання; єдиний формат зробив би з відповіді файл, придатний для повторного використання в усіх клієнтів, замість заповнення вручну для кожного.
- Назви в додатку II слід узгодити слово в слово з назвами в стандарті. Та сама позиція з’являється як «швидкість обертання персоналу» в додатку і «темп заміщення працівників» у пункті 58; покликання роблять за номером, тож нічого не ламається, але хто ставить два переліки один проти одного, гає час на кожній невідповідності.
- Межу слід поширити, в обов’язковій формі, на запити банків і учасників фінансового ринку. Доки вона лишається заохоченням у преамбулі, найчастіша анкета, яку отримує мала фірма з Румунії, банківська, лишається необмеженою, а гранична межа захищає саме ті відносини, у яких постачальник і так мав більше сили для перемовин.
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний журнал Європейського Союзу, серія L, 2026/1560 від 21 вересня 2026 року 34 сторінки PDF, 1,1 MB
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.