Коротко

  • Вищого касаційного суду запитали, чи має кадровий військовослужбовець, який купує житло разом з іншою особою, у спільній частковій власності, право на щомісячну компенсацію за сплату внеску за іпотечним кредитом.
  • Найвищий суд відмовився відповідати і відхилив звернення як неприйнятне, бо це не справжнє правове питання і бо обов’язкові роз’яснення з цієї теми вже існують.
  • Практичний наслідок: кожен суд вирішує окремо в кожній справі, залежно від фактичних обставин у матеріалах.
Акт: Рішення Вищого касаційного суду № 81/2026
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 701 від 24 серпня 2026 року
Ухвалено: 22 червня 2026 року

Військовослужбовець, який купує квартиру наполовину зі своєю партнеркою, залишається без єдиної відповіді про компенсацію за внесок: Вищий касаційний суд сказав, що питання в такому формулюванні не може отримати обов’язкового роз’яснення. Рішенням № 81 від 22 червня 2026 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 701 від 24 серпня 2026 року, Колегія з вирішення правових питань відхилила як неприйнятне звернення Апеляційного суду Бухареста, VII секції у справах щодо трудових спорів та соціального страхування. Це вже вдруге за останній час найвищий суд закриває звернення з підстав прийнятності, після того, яке стосувалося відновлення виплати пенсії державній службовиці.

Питання стосувалося двох положень: ст. 201 ч. (21) Закону № 80/1995 про статус кадрових військовослужбовців і ст. 41 п. b) Постанови Уряду № 1.867/2005 про розмір і умови надання щомісячної компенсації за оренду житла кадровим військовослужбовцям, які перебувають на дійсній службі в Міністерстві оборони.

Конкретно, апеляційний суд хотів знати, чи призначення договорів, укладених кадровими військовослужбовцями, стосується виключно придбання цілого житла, чи поширюється також на купівлю його частини разом з іншим покупцем, зокрема тоді, коли цим іншим покупцем є особа, з якою військовослужбовець згодом одружується. Друге питання йшло далі: чи мають право на компенсацію лише ті, хто набуває житло в частці 1/1, чи також ті, хто стає власником меншої частки, наприклад 1/2, купуючи житло у спільну часткову власність разом із партнером.

Наслідки, які це має

Перший наслідок, це відсутність єдиного правила. Звернення відхилено як неприйнятне, тож обов’язкового роз’яснення для судів із цього питання немає. Практика може залишатися неоднаковою від трибуналу до трибуналу.

Другий наслідок пов’язаний з мотивом відхилення. Вищий касаційний суд встановив, що питання не виявляє справжнього правового питання, і цей висновок випливає як з невиразного характеру ухвали про звернення, так і з наявності попередніх роз’яснень, наданих найвищим судом в обов’язкових рішеннях у сфері, якої стосуються наведені норми.

Третій наслідок, це вказівка для судів. Рішення показує, що попередні роз’яснення дають конкретні орієнтири тлумачення, корисні для вирішення справи, тож суддя, який розглядає справу по суті, уже має потрібні інструменти й без нового попереднього рішення.

Четвертий наслідок стосується розгляду окремо в кожній справі. Рішення зазначає, що суди мають встановити, з огляду на конкретні фактичні обставини кожного спору, можливу відповідність між правами, спираючись на їхній зміст, на мету, задля якої їх передбачено, і на професійну категорію, а також на інші елементи, що окреслюють юридичну природу цих прав.

П’ятий наслідок процесуальний. Хоч звернення й відхилено, рішення є обов’язковим згідно зі ст. 521 ч. (3) Цивільного процесуального кодексу, а використаною процесуальною підставою є ст. 2 Надзвичайної постанови Уряду № 62/2024 про деякі заходи для розгляду справ щодо оплати праці персоналу, який отримує кошти з публічних фондів, і справ щодо виплат соціального страхування.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У текстах законів не змінюється нічого. Ст. 201 Закону № 80/1995 і ст. 41 п. b) Постанови Уряду № 1.867/2005 залишаються чинними з тим самим змістом.

Змінюється очікування. Апеляційний суд Бухареста зупинив провадження, чекаючи на відповідь найвищого суду. Після публікації рішення справу поновлюють, і колегія має вирішувати самостійно.

Друга зміна методологічна, для майбутніх звернень. Рішення сигналізує, що «невиразна» ухвала про звернення, тобто позбавлена точного формулювання правової проблеми й аргументів, веде до неприйнятності. Це корисне попередження для судів, які мають намір звернутися до колегії.

Третя зміна стосується співвідношення з наявною судовою практикою. Констатація, що обов’язкові рішення в цій сфері вже є, означає, що проблема не нова, а відповіді треба шукати саме там, а не в додатковому роз’ясненні.

Що не змінюється, це саме право. Щомісячна компенсація за оренду житла і, залежно від випадку, за сплату внеску за іпотечним кредитом залишається передбаченою законом для кадрових військовослужбовців, які перебувають на дійсній службі в Міністерстві оборони, на умовах урядової постанови 2005 року.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Розблоковує справу, зупинену в Апеляційному суді Бухареста, який може негайно поновити розгляд.
  • Відсилає суди до вже наявних обов’язкових роз’яснень, які дають конкретні орієнтири тлумачення.
  • Прямо показує, які критерії слід застосовувати: зміст права, мету, задля якої його передбачено, і професійну категорію.
  • Сигналізує судам, які звертаються, що звернення треба формулювати точно, інакше його відхилять без розгляду по суті.

Що залишається проблемою

  • Питання по суті залишається без єдиної відповіді, і двоє військовослужбовців в однакових ситуаціях можуть отримати різні рішення в різних судах.
  • Купівля житла у спільну часткову власність разом із партнером трапляється дедалі частіше, але обов’язкового тлумачення не має.
  • Військовослужбовці, які судяться, втрачають час: звернення подали в березні 2026 року, а в червні воно закінчилося без відповіді по суті.
  • Рішення прямо не перелічує попередні обов’язкові рішення, до яких відсилає, тож визначати їх доводиться самому судді.

Корисні поради

  1. Якщо ви кадровий військовослужбовець і купили житло у спільну часткову власність, збережіть договір купівлі-продажу та графік погашення. Розмір вашої частки і призначення кредиту, це саме ті елементи, які аналізуватиме суд.
  2. Перевірте, чи на день укладення договору ви вже перебували в шлюбі з іншим покупцем. У зверненні ці дві ситуації прямо розмежовано, і різниця може мати значення в суді.
  3. Не розраховуйте на єдине тлумачення. Рішення не встановлює жодного обов’язкового правила по суті, тож аргументи треба будувати на конкретних обставинах вашої справи.
  4. Попросіть адвоката знайти попередні обов’язкові рішення Вищого касаційного суду щодо компенсації за оренду житла. Рішення каже, що саме вони дають орієнтири тлумачення.
  5. Якщо ваш суд зупинив провадження в очікуванні цього рішення, просіть поновити розгляд. Підстава зупинення зникла разом із публікацією.
  6. Коли просите суд звернутися до Вищого касаційного суду, наполягайте на точному формулюванні правового питання. Нечітка ухвала веде до неприйнятності, без розгляду по суті.

Часті запитання

Яким було питання, поставлене Вищому касаційному суду?
Чи призначення договорів, укладених кадровими військовослужбовцями, стосується виключно придбання цілого житла, чи поширюється також на купівлю його частини разом з іншим покупцем, і чи мають право на компенсацію лише ті, хто набуває житло в частці 1/1, чи також ті, хто стає власником меншої частки.
Що вирішив найвищий суд?
Він відхилив звернення як неприйнятне, встановивши, що умови прийнятності, передбачені ст. 2 ч. (1) Надзвичайної постанови Уряду № 62/2024, не дотримано сукупно.
Чому його відхилено?
Тому що питання не виявляє справжнього правового питання, і цей висновок випливає з невиразного характеру ухвали про звернення та з наявності попередніх обов’язкових роз’яснень у сфері, якої стосуються наведені норми.
Які положення закону були предметом обговорення?
Ст. 201 ч. (21) Закону № 80/1995 про статус кадрових військовослужбовців і ст. 41 п. b) Постанови Уряду № 1.867/2005 про розмір і умови надання щомісячної компенсації за оренду житла кадровим військовослужбовцям, які перебувають на дійсній службі в Міністерстві оборони.
Що тепер буде зі справами на цю тему?
Їх розглядатимуть далі суди, які вирішують справи по суті, визначаючи результат з огляду на конкретні фактичні обставини кожного провадження та спираючись на орієнтири з попередньої обов’язкової судової практики.
Чи є рішення обов’язковим, попри те, що звернення відхилено?
Так. Рішення є обов’язковим згідно зі ст. 521 ч. (3) Цивільного процесуального кодексу, але обов’язковість стосується резолютивної частини про неприйнятність, а не роз’яснення по суті питання.

Помилки та невідповідності в опублікованому тексті

  • Пункт 56 відхиляє звернення з підстави, якої немає серед умов, перелічених у пункті 27. Рішення саме будує собі сітку аналізу і перелічує в пункті 27 чотири умови прийнятності, виведені зі ст. 2 ч. (1) Надзвичайної постанови № 62/2024, від літ. a) до літ. d). Жодна з них не стосується форми ухвали про звернення. Проте висновок у пункті 56 спирається, у першій із двох своїх підстав, саме на «caracterul inform al încheierii de sesizare», безформний характер ухвали про звернення, вимогу, яку пункт 40 вводить через відсилання до ст. 520 ч. (1) Цивільного процесуального кодексу, тобто до загальної процедури, про яку пункт 24 казав, що від неї частково відступлено. В одному й тому самому акті читач має закритий перелік умов і санкцію, засновану на чомусь іншому.
  • Раз у раз наводиться множина, якої рішення ніколи не наповнює. Пункт 22 називає одне-єдине релевантне рішення, Рішення № 58 від 20 квітня 2026 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 438 від 25 травня 2026 року, і пункт 50 єдиний, який із нього цитує. Проте пункти 49, 52 і 56 постійно говорять про «dezlegări anterioare date de instanța supremă prin hotărâri obligatorii», попередні роз’яснення, надані найвищим судом в обов’язкових рішеннях, у множині. Пункт 52 іде далі й називає їх пошук «un demers facil de identificare a deciziilor relevante», легким кроком з визначення релевантних рішень, хоча суд, який звернувся, має визначити лише одне, те єдине, яке рішення називає. Другу підставу неприйнятності, отже, сформульовано ширше, ніж матеріал, що її підтримує.
  • Та сама обставина слугує в тому самому рішенні двом протилежним цілям. Умова з пункту 27 літ. d) вимагає, щоб питання «să nu facă obiectul unui recurs în interesul legii în curs de soluționare și nici al unei statuări anterioare», не було предметом ані касації в інтересах закону, що перебуває на розгляді, ані попереднього висновку. Пункт 51 прямо констатує, що «nu a fost dezlegată o chestiune de drept identică celei ce face obiectul sesizării de față», що правове питання, тотожне предметові цього звернення, не було роз’яснене, отже умова літ. d) виконана. Проте пункт 56 перетворює наявність нетотожних роз’яснень на підставу для відхилення. Відсутність попереднього висновку, отже, відчиняє двері за літ. d) і зачиняє їх за літ. c), а рішення так і не пояснює, як ці дві ролі узгоджуються.
  • Пункт 32 тлумачить вислів, який сам записує з помилкою. Він вимагає тлумачити вислів «drepturi de naturală salarială» розширено. Формулювання в акті, що тлумачиться, у ст. 1 ч. (1) Надзвичайної постанови Уряду № 62/2024, звучить «drepturilor salariale sau de natură salarială», зарплатні права або права зарплатного характеру, і пункт 25 того самого рішення цитує його правильно. Надрукована форма «naturală» це прикметник там, де в постанові стоїть іменник «natură». Та й пункт 31, що стоїть безпосередньо перед ним, пише «drepturi de natură salarială». Помилка в офіційному друці, на сторінці 14 Офіційного вісника Румунії № 701 від 24 серпня 2026 року, а не у відтворенні тут.

Аналіз редакції

Проблема у справі простіша за процедуру, збудовану навколо неї. Стаття 201 ч. 21 Закону № 80/1995, повністю відтворена в пункті 8, дає військовослужбовцеві компенсацію за внесок за кредитом, «destinat achiziționării unei locuințe», призначеним для придбання житла, і обмежує суму фактично сплаченим внеском. Ніде закон не каже, що військовий має бути власником у частці 1/1. Обмеження, якщо воно існує, походить із постанови Уряду 2005 року, чия ст. 41 літ. b) вимагає договору, «încheiat în nume propriu sau împreună cu soția/soțul», укладеного від власного імені або спільно з дружиною чи чоловіком. Норма нижчого рівня знає два випадки, самому або з подружжям, і ніколи не чула про третій, купівлю в частках із партнером, з яким шлюб не укладено. Увесь спір живе у просторі між законом, який нічого не питає про частку, і постановою, яка щось питає про підписантів.

Друге, що видно з акта, це те, що суд першої інстанції вже знайшов рішення, яке пасує до логіки закону. Цивільним рішенням № 8.256 від 20 грудня 2024 року Трибунал Бухареста присудив компенсацію «proporțională cu cota-parte de 1/2 din dreptul de proprietate», пропорційно частці 1/2 у праві власності. Це саме той механізм, який ст. 201 ч. 21 уже містить у собі, обмеження фактично сплаченим внеском, застосоване до частки. Проте обидві сторони оскаржили рішення, одна вимагаючи відмови в позові, друга задоволення в повному обсязі, і справа рушила далі. Через два роки і чотири місяці після заяви від 5 квітня 2024 року спір повертається туди, звідки почався, з тим самим питанням на столі.

Третій елемент стосується пастки, яку рішення залишає відчиненою. Стаття 201 ч. 22 передбачає, що ця компенсація надається «pentru o singură locuință achiziționată pe timpul carierei», за одне-єдине житло, придбане протягом кар’єри. Якщо військовослужбовець отримує відшкодування за частку 1/2, він вичерпує своє право повністю чи лише наполовину? Ані закон, ані постанова Уряду, ані це рішення відповіді не дають. Військовий, який сьогодні погоджується на пропорційне рішення, може за десять років виявити, що вичерпав пільгу, якою скористався лише наполовину, а це наслідок тяжчий за суму спору.

Рішенню слід віддати належне за те, що воно не ховається. Пункт 47 відкрито каже, що питання «nu vizează o incertitudine cu privire la sensul sau întinderea normelor juridice, ci mai degrabă o îndrumare pentru a gestiona soluționarea cauzei», не стосується непевності щодо змісту чи обсягу правових норм, а радше настанови щодо ведення справи, і це точний опис того, чого просив апеляційний суд. Неприємний контекст, у якому до цього дійшло. Стаття 2 Надзвичайної постанови № 62/2024 каже, що суд «va solicita», проситиме роз’яснення у Вищого касаційного суду, а пункт 18 показує, що суддя Апеляційного суду Бухареста не висловив власної позиції саме для того, щоб не висловитися передчасно. Суд, який звернувся, прочитав обов’язок там, де найвищий суд бачить умовну можливість, а пункт 44 виправляє це прочитання лише тепер, у серпні 2026 року, через два роки після набрання постановою чинності.

Що потрібно змінити

  • Зміна ст. 41 літ. b) Постанови Уряду № 1.867/2005. Додавання випадку, коли договір укладено спільно з особою, іншою ніж подружжя, з відшкодуванням пропорційно частці військовослужбовця, розв’язує цілу категорію спорів одним реченням. Текст сьогодні прямо виключає договори, укладені з дітьми чи батьками, а це ознака того, що його автор думав про зловживання, але не про звичайну спільну часткову власність.
  • Правило про вичерпання права на «одне житло за кар’єру». Стаття 201 ч. 22 має сказати, чи відшкодування частки вичерпує пільгу, чи використовує її пропорційно. Без цього уточнення кожне пропорційне рішення судів через роки породжує другий спір.
  • Прямий перелік рішень, на які посилаються. Коли неприйнятність ґрунтується на наявності попередніх роз’яснень, ці роз’яснення треба назвати з номером, датою і пунктом, усі, а не одне, за яким іде множина. Інакше суд, який звернувся, отримує вказівник, за яким не може піти.
  • Узгодження формальних вимог до ухвали про звернення з текстом постанови. Якщо відсутність позиції колегії тягне неприйнятність, цю вимогу треба вписати до ст. 2 Надзвичайної постанови № 62/2024, а не виводити зі ст. 520 ч. (1) Цивільного процесуального кодексу, про яку те саме рішення каже, що вона застосовується лише додатково.
  • Узгодження імперативного характеру звернення із санкцією відхилення. Формула «va solicita», проситиме, зі ст. 2 постанови ставить суддю по суті в неможливе становище: якщо він не звернеться, він порушить імперативну норму, а якщо звернеться, не довівши складності, отримає неприйнятність. Текст мав би прямо казати, що обов’язок виникає лише після власної перевірки судом того, чи є питання справжнім, як це пояснює пункт 45.
  • Строк публікації для рішень про роз’яснення. Між ухваленням 22 червня 2026 року і публікацією 24 серпня минуло понад два місяці, протягом яких справа в Апеляційному суді Бухареста даремно залишалася зупиненою, бо рішення вже було ухвалене і відоме.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 701 від 24 серпня 2026 року 16 сторінок PDF, 119 KB акт починається на сторінці 11

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.