Коротко

  • Конституційний Суд одностайно відхилив заперечення працівників системи правосуддя проти граничного рівня 30% для надбавок, установленого законом про оплату праці бюджетників.
  • Заявники доводили, що ця межа позбавляє їх прав, здобутих остаточними судовими рішеннями, і породжує різницю між колегами на однакових посадах залежно від установи, у якій вони працюють.
  • Суд відповів, що надбавки не є основоположними правами, а додатковими зарплатними правами, тож їх обмеження є вибором законодавця і не дорівнює зменшенню базового окладу.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 38/2026
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 572 від 13 липня 2026 року
Ухвалено: 20 січня 2026 року

Двоє секретарів суду на однаковій посаді, того самого ступеня і того самого розряду можуть отримувати різні суми, бо працюють у трибуналах із різною структурою персоналу. Конституційний Суд запитали, чи це дискримінація, і він відповів, що ні, Рішенням № 38 від 20 січня 2026 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 572 від 13 липня 2026 року. Це вже втретє цього року межі із закону про оплату праці доходять до Суду, після рішення, яким гроші, виграні бюджетниками в суді, і далі виплачуються з розстроченням на п’ять років. До надбавок Суд повернувся в рішенні № 180/2026, яке виводить їх з-під принципу «за рівну працю рівна оплата».

Текст у центрі спору це ст. 25 ч. (1) Рамкового закону № 153/2017. Вона каже, що сума всіх надбавок, компенсацій, доплат, премій, винагород і грошових виплат, зокрема на харчування та відпустку, наданих сукупно за загальним бюджетом для кожного розпорядника бюджетних коштів, не може перевищувати 30% від суми базових окладів.

Поряд із нею оскаржено ст. 1 ч. (3), яка каже, що з дня набрання законом чинності зарплатні права є і залишаються виключно тими, що передбачені ним, і ст. 9, яка відсилає до додатків з окладами та надбавками для семи професійних родин.

Наслідки, які це має

Граничний рівень 30% залишається чинним у тому вигляді, у якому його написано. Рішення є остаточним і загальнообов’язковим, тож розв’язання застосовується в усіх судах, а не лише у двох справах, з яких пішло заперечення.

Судові рішення, виграні до 2018 року, не відкривають дискусію заново. Автори заперечення домоглися остаточними рішеннями визнання певного способу обчислення, з прив’язкою до секторальної референтної величини. Після 1 січня 2018 року установа-платник наклала на той розрахунок граничний рівень 30%, хоча їхні надбавки становили 45% від посадового окладу. Суд не знайшов у цьому нічого неконституційного.

Різниця між установами залишається законною. Суд зазначив, що закон не встановлює різниці в базових окладах чи в посадових окладах, а повноваження, компетенція, конкретні завдання, відповідальність і важливість роботи можуть бути різними навіть для персоналу на однакових або подібних посадах, але в різних органах чи публічних установах.

Відповідальність переходить до розпорядника бюджетних коштів. Суд послався на ст. 3 ч. (1) і (4) того самого закону: управління системою оплати праці забезпечує кожен розпорядник бюджетних коштів, і він зобов’язаний встановлювати оклади та надбавки так, щоб уміститися в суми, затверджені з цим призначенням у власному бюджеті. Отже, конкретний розмір надбавок визначається на рівні установи, у межах закону.

Надбавки кваліфіковано як додаткові зарплатні права. Суд нагадав, що обмеження надбавок, компенсацій, доплат, премій, винагород і грошових виплат не дорівнює зменшенню базового окладу і що держава має повну конституційну легітимність надавати їх залежно від бюджетних доходів, які вона отримує. Вони не є основоположними правами.

Надбавка виступає як верхня межа, а не як гарантована сума. Суд показав, що, у баченні законодавця, надбавки не завжди мають фіксований розмір, а змінний, установлений через прив’язку до верхньої межі, передбаченої законом і додатками № I-VIII. Конкретно, надбавка «до 15%» не означає права на 15%.

Стаття 41 Конституції у питанні надбавок не допомагає. Суд повторив, що встановлення принципів і конкретних умов надання зарплатних прав бюджетному персоналу належить до виключних повноважень законодавця, а ст. 41 ч. (2) передбачає запровадження мінімальної валової заробітної плати в державі, нічого не встановлюючи щодо додаткових зарплатних прав.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

З нормативного погляду нічого. Рішення відхиляє заперечення, тож тексти залишаються у формі, опублікованій 2017 року і застосовуваній відтоді. Зміна має інший характер: зникає один з небагатьох шляхів, якими персонал системи правосуддя ще сподівався повернути різницю між надбавками, передбаченими додатком № V, до 45% для професійної родини «Правосуддя», і загальним граничним рівнем 30% на розпорядника бюджетних коштів.

Суд не збудував нової мотивації. Він повністю перебрав міркування з трьох попередніх рішень: Рішення № 697 від 31 жовтня 2019 року, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 26 від 15 січня 2020 року, Рішення № 85 від 2 березня 2023 року, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 710 від 2 серпня 2023 року, і рішення від 9 квітня 2024 року, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 1055 від 21 жовтня 2024 року. Використана формула стандартна: оскільки нових обставин не з’явилося, і розв’язання, і міркування зберігають чинність.

Що все ж додається до судової практики, це пряме підтвердження для ситуації, коли граничний рівень накладається на остаточне судове рішення. Аргумент авторів був той, що рішення, якими їм визнали секторальну референтну величину, стосувалися не окремих фактичних ситуацій, а застосування норм загального характеру до цілої професійної родини. Суд відхилив цю лінію, не розглядаючи її окремо, через відсилання до вже усталеної судової практики.

Одна календарна деталь варта уваги: рішення ухвалено 20 січня 2026 року, а опубліковано 13 липня 2026 року, майже на пів року пізніше. До публікації воно не мало загальної дії.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Дає передбачуваність: після чотирьох рішень в одному напрямі суди мають чітку відповідь для справ, що перебувають у провадженні з тією самою критикою.
  • Підтверджує, що граничний рівень застосовується однаково до всього персоналу, оплачуваного з публічних коштів, без винятків для окремих професійних родин, а це закриває розмову про галузеві привілеї.
  • Роз’яснює будь-якому бюджетному працівникові, що надбавка, виражена як «до» певного відсотка, це не гарантована сума, а верхня межа.
  • Закріплює відповідальність за розпорядником бюджетних коштів, який має законний обов’язок розподіляти надбавки в межах власного бюджету, тож є кому адресувати скарги.
  • Рішення ухвалено одностайно, без окремих думок, а це звужує простір для повернення до тієї самої критики.

Що залишається проблемою

  • Проблема, на яку вказали автори, залишається реальною і нерозв’язаною: двоє працівників на однаковій посаді, того самого ступеня і того самого розряду можуть отримувати різні суми залежно від структури персоналу своєї установи.
  • Суд відповідає, що повноваження можуть різнитися від установи до установи, але критика стосувалася саме випадку, коли вони однакові, а різниця виникає з арифметики граничного рівня.
  • Надбавка за важкі, шкідливі або небезпечні умови праці і надбавка для осіб з інвалідністю можуть залишитися невиплаченими, якщо інші надбавки установи вже досягли порога 30%.
  • Ні Парламент, ні Уряд, ні Народний адвокат не надіслали своїх позицій, хоча справа порушувала системне питання оплати праці.
  • Майже пів року, що минуло між ухваленням і публікацією, тримали в підвішеному стані справи, які чекали на розв’язання.

Корисні поради

  1. Якщо у вас у провадженні є справа з тією самою критикою, обговоріть з адвокатом зміну правової підстави. Конституційний шлях на цих текстах закритий, з мотивуванням, що нових обставин не з’явилося.
  2. Перевірте в розрахунковому листку, які надбавки вам фактично нараховано і в якому відсотку. Надбавка, передбачена законом «до» певного рівня, не означає, що ви отримуєте її на максимумі.
  3. Попросіть в установи письмово надати розрахунок дотримання граничного рівня 30% за загальним бюджетом. Обов’язок укластися лежить на розпорядникові бюджетних коштів, тож він має вміти пояснити розподіл.
  4. Якщо ви працюєте у важких, шкідливих або небезпечних умовах чи маєте довідку про інвалідність, прямо запитайте позицію установи щодо відповідних надбавок. Суд підтвердив, що вони входять у той самий граничний рівень.
  5. Не плутайте цей граничний рівень з обмеженням зростання заробітних плат чи з розстроченням сум, виграних у суді. Це різні механізми, з окремими рішеннями Суду.
  6. Для порівняння з іншою установою запитайте на підставі закону про доступ до суспільно значущої інформації затверджений бюджет видатків на персонал. Різниця між установами починається звідти.

Часті запитання

Що саме вирішив Суд?
Відхилив як необґрунтоване заперечення про неконституційність і встановив, що положення ст. 1 ч. (3), ст. 9 і ст. 25 ч. (1) Рамкового закону № 153/2017 є конституційними щодо сформульованої критики. Рішення ухвалено одностайно.
Що означає граничний рівень 30%?
Сума надбавок, компенсацій, доплат, премій, винагород і грошових виплат, зокрема на харчування та відпустку, наданих сукупно за загальним бюджетом для кожного розпорядника бюджетних коштів, не може перевищувати 30% від суми базових окладів, грошового забезпечення і посадових окладів.
Чому двоє колег на однаковій посаді отримують різні суми?
Тому що граничний рівень обчислюється від загального бюджету кожного розпорядника бюджетних коштів. Якщо дві установи того самого рівня мають різні частки персоналу, який не отримує певних надбавок, поріг 30% досягається по-різному, і обмеження застосовується по-різному. Суд вважав, що це не суперечить принципові рівності у правах.
Остаточне судове рішення мене не захищає?
Автори заперечення навели саме цей аргумент, показуючи, що остаточними рішеннями їм було визнано певний спосіб обчислення. Суд відхилив критику через відсилання до своєї попередньої практики, не констатувавши порушення Конституції.
Чи гарантована надбавка «до 15%»?
Ні. Суд зазначив, що надбавки не завжди мають фіксований розмір, а змінний, і встановлюються через прив’язку до верхньої межі, передбаченої законом та його додатками, а конкретний розмір визначає кожен розпорядник бюджетних коштів, у межах закону і власного бюджету.
Чи можна оскаржити текст у майбутньому?
Формально нове заперечення можливе, але Суд показав, що не з’явилося нових обставин, здатних спричинити перегляд практики. Тож ідентична критика має мінімальні шанси.
З якого моменту рішення має наслідки?
З публікації в Офіційному віснику Румунії, тобто з 13 липня 2026 року. Ухвалення відбулося 20 січня 2026 року, але загальнообов’язковим рішення стає з публікації.

Помилки та невідповідності в опублікованому тексті

  • Номер однієї зі справ у резолютивній частині відрізняється від решти рішення. У вступній частині, у пунктах 3 і 8, справа Вищого касаційного суду, Секції адміністративного та податкового судочинства, у якій було заявлено заперечення, позначена як nr. 2.186/2/2019/a1. У резолютивній частині, якою заперечення відхиляється і визначається, кому надсилається рішення, та сама справа фігурує як nr. 2.816/2/2019/a1, тобто цифри 1 і 8 переставлено місцями. Резолютивна частина це обов’язкова частина рішення, саме за нею суд визначає справу, у якій застосовується розв’язання, і надсилання відбувається теж на її підставі. З опублікованого тексту неможливо з певністю встановити, який із двох номерів справжній, а справу з номером із резолютивної частини не вдасться знайти, якщо помилковий саме він.

Аналіз редакції

Розв’язання було передбачуваним і, у логіці румунської конституційної практики, його важко заперечити. Надбавки справді не є основоположними правами, а граничний рівень, застосований однаково до всього бюджетного сектору, це саме той тип вибору, який Суд залишає законодавцеві. Рішення має ту перевагу, що воно коротке, одностайне і без обіцянок майбутнього переосмислення.

Проблема в тому, що відповідь не лягає на запитання. Автори заперечення скаржилися не на те, що їхня надбавка замала, а на те, що двоє людей на однаковій посаді, того самого ступеня і того самого розряду, які виконують ту саму роботу, отримують різні суми через спосіб обчислення граничного рівня, тобто від загального бюджету установи. Суд відповідає, що повноваження і відповідальність можуть різнитися від установи до установи. Можливо; але критика стосувалася випадку, коли вони не різняться, а різниця виникає суто з арифметики граничного рівня. Аргумент перебрано з Рішення № 697/2019, де обговорювана гіпотеза була іншою.

Другий слабкий пункт це сам механізм, якого рішення не торкається. Граничний рівень, обчислений від загального бюджету, перетворює надбавки на обмежений ресурс, який розподіляє розпорядник бюджетних коштів. Наслідок, правильно позначений авторами, полягає в тому, що надбавки, які мали б компенсувати реальний ризик, важкі умови праці або інвалідність, можуть залишитися невиплаченими, бо бюджет установи вже спожили інші надбавки. Право, яке залежить від того, скільки колег уже мають інші надбавки, це вже не зовсім право.

Що потрібно змінити

  • Виведення з-під граничного рівня надбавок із компенсаційною функцією. Надбавка за важкі, шкідливі або небезпечні умови праці і надбавка для осіб з інвалідністю компенсують об’єктивну обставину, а не результат роботи. Їх виключення з тих 30% зробило б їх дієвими, не відкриваючи граничного рівня для решти.
  • Законодавчий критерій розподілу граничного рівня всередині установи. Сьогодні закон каже лише, що розпорядник має вкластися в бюджет. Записаний критерій зробив би його рішення перевірним і зменшив би різницю між порівнюваними установами.
  • Обов’язок публікувати розрахунок дотримання граничного рівня. Щорічне інформування на сторінці установи перетворило б невидиму цифру на таку, яку може перевірити кожен працівник, не змушуючи нікого судитися.
  • Законодавчий строк між ухваленням і публікацією рішень Суду. Майже пів року від 20 січня до 13 липня це стільки ж місяців, протягом яких суди, що чекали на розв’язання, не могли ним скористатися, хоча воно вже існувало.
  • Перегляд граничного рівня там, де закон уже передбачає галузевий максимум. Для професійної родини «Правосуддя» додаток № V передбачає надбавки до 45%, а загальний граничний рівень 30% робить той максимум незастосовним. Або виправляють додаток, або виправляють граничний рівень; суперечність між ними нікому не допомагає.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 572 від 13 липня 2026 року 16 сторінок PDF, 114 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.