Коротко

  • Обвинувачений попросив Конституційний Суд змінити два правила кримінального процесу, а Суд відхилив прохання, не входячи в його суть. Перше правило каже, що ухвалу, якою суддя вирішує заяву про відвід, не можна оскаржити ніде. Друге встановлює, хто і як дозволяє залучати слідчих під прикриттям і використовувати записувальну апаратуру. Обидва лишаються точно такими, якими були.
  • Причина відхилення за першим пунктом у тому, що в його справі не було жодної заяви про відвід. Суд прочитав і оскаржену ухвалу, і акт, яким суд до нього звернувся, і не знайшов жодного відводу, заявленого автором заперечення. Без зв’язку з процесом, у якому його заявлено, заперечення розглядати не можна.
  • За другим пунктом Суд констатував, що людина критикує не закон, а спосіб, у який прокурор застосував його в її випадку. Це належить до відання судів, а не Конституційного Суду. Дорога від запитання до відповіді тривала 1.560 днів, а опублікування додало ще 204. Зачіпає це обвинувачених і адвокатів, які заявляють заперечення про неконституційність у кримінальних справах.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 192 від 5 березня 2026 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 68 ч. (7) і ст. 148 ч. (1) і (3) Кримінального процесуального кодексу
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії, частина I, № 819 від 25 вересня 2026 року, сторінки 7-9
Ухвалено: 5 березня 2026 року, одностайно
Остаточне та загальнообов’язкове: 25 вересня 2026 року, дата опублікування

Конституційний Суд відхилив як неприйнятне заперечення, заявлене у кримінальній справі з Бакеу, не висловившись щодо жодної з двох критик. Рішення № 192 від 5 березня 2026 року, опубліковане 25 вересня 2026 року, лишає недоторканими ст. 68 ч. (7) і ст. 148 ч. (1) і (3) Кримінального процесуального кодексу. Перший із цих положень, правило, за яким заяву про відвід вирішують остаточно, без права оскарження, уже проходив перед Судом і був підтверджений тоді, коли його оскаржили по суті.

Варто пояснити, що насправді роблять ці два тексти. Відвід це заява, якою сторона процесу просить усунути зі справи суддю, прокурора чи секретаря судового засідання, бо є причина, яка ставить під сумнів його безсторонність. Самовідвід це те саме, тільки що його заявляє сам магістрат про себе. Ст. 68 ч. (7) каже одним реченням, що стається з результатом: «Încheierea prin care se soluționează abținerea ori recuzarea nu este supusă niciunei căi de atac», тобто ухвала, якою вирішено самовідвід чи відвід, не підлягає жодному способу оскарження. Хто програє заяву про відвід, лишається із суддею, якого хотів замінити, і не може попросити суд вищої інстанції перевірити ту ухвалу.

Другий текст, ст. 148, стосується іншого: слідчого під прикриттям, тобто поліцейського, який працює під вигаданою особою, і співпрацівника, який може працювати під власною справжньою особою. Частина (1) каже, що прокурор, який наглядає за досудовим розслідуванням або веде його, може дозволити залучати їх щонайбільше на 60 днів і тільки тоді, коли одночасно виконано три умови: має бути обґрунтована підозра щодо одного з тяжких злочинів, перелічених у тексті, від торгівлі наркотиками і тероризму до будь-якого діяння, за яке карають позбавленням волі на 7 років або більше; захід має бути необхідним і пропорційним; а докази не можна дістати інакше. Частина (3) додає крок, який і породив цю справу: якщо прокурор уважає, що слідчому потрібна апаратура для фотографій або аудіо- і відеозаписів, він звертається до судді з прав і свобод по ордер на технічне спостереження.

Від цих двох текстів вимагали, у першому випадку, права оскаржити ухвалу про відвід, а в другому, констатації, що частини (1) і (3) неконституційні тією мірою, якою дозволяють використовувати апаратуру без попереднього судового контролю. Автор доводив, що в його справі прокурор дозволив співпрацівникові зі справжньою особою робити фотографії і записи, без того щоб захід пройшов через суддю.

До жодного з цих доводів Суд не дійшов. Щодо першої критики він констатував, що ні оскаржена ухвала, ні ухвала про звернення не показують, що автор заявляв би якийсь відвід, отже текст про відвід не має зв’язку з вирішенням справи у розумінні ст. 29 ч. (1) Закону № 47/1992. Щодо другої він констатував, що людина насправді невдоволена тим, як судові органи витлумачили і застосували закон, і не формулює справжніх критик про неконституційність, а це належить до відання судів, згідно зі ст. 126 Конституції.

Наслідки, які це має

Рішення про неприйнятність нічого не змінює в законі і нічого не каже про його зміст. Два тексти застосовують точно так, як застосовували, а питання, чи ст. 148 ч. (1) і (3) забезпечують достатній судовий контроль, лишається відкритим для майбутньої справи, заявленим тим, у чиїй справі проблема справді постає.

Для автора заперечення практичний наслідок у тому, що його процес іде далі без жодного здобутку з цієї дороги. Скаргу в підготовчому провадженні, у якому заявили заперечення, за цей час розглянули, а доводи про використання записувальної апаратури треба було нести до судді підготовчого провадження, а не до Конституційного Суду.

Для практики корисний наслідок інший і стосується процедури: рішення повторює дві умови, які мають бути виконані сукупно, щоб заперечення було прийнятним. Оскаржений текст має бути застосовним у справі, переданій на розгляд, а посилання на нього має служити відновленню стану законності. Хто заявляє заперечення щодо тексту, який у його справі не застосовували, втрачає роки очікування заради відповіді, яка не торкається суті.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У текстах закону не змінюється нічого. Дві статті, 68 ч. (7) і 148 ч. (1) і (3) Кримінального процесуального кодексу, лишаються в тій редакції, у якій їх процитовано в рішенні.

Змінюється становище одного доводу. Критику про брак способу оскарження ухвали про відвід уже заявляли, і вона в інших справах діставала відповіді по суті. Тут не дістала жодної, тож до судової практики щодо цього тексту нічого не додається. Так само твердження, що співпрацівник не може використовувати записувальну апаратуру без ордера, лишається без відповіді, хоча воно має опору в самому оскарженому тексті: частина (3) прямо вимагає звернення до судді з прав і свобод.

Варто відзначити й третю річ, бо її видно лише тоді, коли читати рішення уважно. Параграф 7 рішення фіксує, що суд, який звернувся до Конституційного Суду, усупереч ст. 29 ч. (4) Закону № 47/1992, не висловив своєї думки щодо заперечення. Констатація лишається там, без жодного наслідку, а справа йшла далі чотири роки і три місяці.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Рішення ясно пояснює дві умови прийнятності: оскаржений текст має бути застосовним у справі, а заперечення має служити відновленню стану законності. Це критерії, які адвокат може перевірити ще до того, як заявить заперечення.
  • Повне відтворення ст. 148 ч. (1) і (3) дає громадськості в одному місці перелік злочинів, щодо яких можна дозволити залучення слідчого під прикриттям, і поріг у 7 років позбавлення волі, який відкриває той перелік.
  • Відхиляючи через неприйнятність, Суд не закріплює розв’язання по суті на підставі справи, у якій проблема навіть не поставала. Питання про судовий контроль над записувальною апаратурою лишається відкритим для придатної справи.
  • Позиція Уряду, відтворена на трьох параграфах, показує гарантії, які супроводжують тимчасові заходи, ужиті прокурором: тривалість щонайбільше 48 годин, вимога невідкладності, підтвердження суддею і знищення доказів, якщо захід скасують.

Що залишається проблемою

  • Чотири роки і три місяці очікування заради відповіді, яка не торкається суті. Те, що в справі не було жодної заяви про відвід, можна було перевірити в перші місяці, прочитавши ті самі два акти, які Суд прочитав у 2026 році.
  • Суд, який звернувся до Конституційного Суду, не висловив своєї думки, хоча закон його до цього зобов’язує. Констатацію внесено в рішення, але вона не має жодного наслідку, ні для справи, ні для суду.
  • Уряд склав заперечення по суті, на трьох параграфах, щодо заперечення, яке ніколи не розглядали по суті. Інституційне зусилля витратили в хибному напрямі.
  • Критика про використання записувальної апаратури співпрацівником зі справжньою особою лишається без відповіді, хоча вона торкається чутливого місця: межі між тим, що дозволяє прокурор сам, і тим, що вимагає ордера від судді.
  • Рішення нічого не каже про долю процесу по суті, який почався зі справи, зареєстрованої у 2021 році, і який на дату опублікування може бути вже завершений або закритий за спливом давності.

Корисні поради

  1. Перед тим як заявити заперечення про неконституційність, перевір, чи оскаржений текст справді застосували у твоїй справі. Якщо не застосували, заперечення відхилять як неприйнятне, хоч би яким добрим був довід.
  2. Якщо хочеш, щоб суддю усунули зі справи, заявляй відвід вчасно і з конкретними підставами. Ухвала, якою вирішують заяву, є остаточною, тож оскаржити її не буде де.
  3. Коли твоя проблема в тому, як прокурор застосував закон, а не в самому тексті, дорога веде до судді підготовчого провадження або до суду першої інстанції, а не до Конституційного Суду. Останній застосування закону не перевіряє.
  4. Якщо у твоїй справі використали фотографії або записи, зроблені слідчим під прикриттям чи співпрацівником, перевір спершу, чи є ордер на технічне спостереження, виданий суддею з прав і свобод. Закон вимагає його прямо, у частині (3) тієї самої статті.
  5. Затям поріг зі ст. 148 ч. (1): дозвіл не може перевищувати 60 днів, а захід можна вжити тільки щодо злочинів, перелічених у тексті, або щодо тих, за які карають позбавленням волі на 7 років чи більше.
  6. Проси суд, який звертається до Конституційного Суду, висловити свою думку, як його зобов’язує ст. 29 ч. (4) Закону № 47/1992. Письмова думка просигналізувала б у цьому випадку, що заперечення не має зв’язку зі справою.

Часті запитання

Що означає, що заперечення відхилили як неприйнятне?
Означає, що конституційний суд не розглядав, чи оскаржені тексти конституційні. Він лише констатував, що не було виконано умов, за яких їх можна було б розглянути в тій справі.
Чи можу я оскаржити ухвалу, якою мені відмовили в заяві про відвід?
Ні. Текст Кримінального процесуального кодексу передбачає, що ухвала, якою вирішено самовідвід чи відвід, не підлягає жодному способу оскарження, і цей текст лишається чинним.
Чи може слідчий під прикриттям робити фотографії і записи лише з дозволу прокурора?
Ні, за текстом закону. Ст. 148 ч. (3) передбачає, що, коли прокурор уважає за потрібне використати технічні пристрої для фотографій або аудіо- і відеозаписів, він звертається до судді з прав і свобод по ордер на технічне спостереження.
Скільки може тривати залучення слідчого під прикриттям?
Щонайбільше 60 днів, згідно зі ст. 148 ч. (1), а захід можна вжити тільки тоді, коли три умови з тексту виконано разом.
Чи змінює рішення щось для кримінальних справ, які на розгляді?
Ні. Рішення про неприйнятність лишає тексти незмінними і не створює жодного нового обов’язку ні для судів, ні для прокурорів.
Чому це тривало чотири роки і три місяці?
Рішення цього не пояснює. Звернення надійшло від Апеляційного суду Бакеу 26 листопада 2021 року, ухвалення відбулося 5 березня 2026 року, а опублікування 25 вересня 2026 року.

Аналіз редакції

Цифра, яка говорить про цю справу найбільше, у рішенні не з’являється. Між ухвалою про звернення, постановленою 26 листопада 2021 року, і ухваленням рішення Судом минули 1.560 днів, тобто чотири роки і три місяці. Опублікування додало ще 204 дні. У кінці цієї дороги причина відхилення виявилася справою простого прочитання: у справі не було жодної заяви про відвід. Перевірка, яка дала цей висновок, полягала, як каже сам Суд у параграфі 16, у прочитанні двох актів, які він мав від початку, оскарженої ухвали і ухвали про звернення. Ми не знаємо, скільки часу взяло читання, але знаємо, скільки тривало до нього.

Друге спостереження виходить із поєднання параграфа 7 з параграфом 18. У параграфі 7 зафіксовано, що суд, який звернувся до Конституційного Суду, усупереч ст. 29 ч. (4) Закону № 47/1992, не висловив своєї думки щодо заперечення. Параграф 18 констатує, що заперечення не мало зв’язку зі справою. Але ж думка суду це саме те місце, де цей брак зв’язку мав би бути помічений: суддя з Бакеу знав, на відміну від Суду, що в його справі ніхто нікому відводу не заявляв. Порушений обов’язок і причина відхилення це тут одна й та сама проблема, побачена з двох кінців, а рішення трактує їх як два окремі факти.

Третє спостереження стосується розподілу зусиль. Позиція Уряду займає три щільні параграфи, з доводами по суті про рівновагу між встановленням судової істини і правом на приватне життя, про тривалість щонайбільше 48 годин для тимчасового заходу, ужитого прокурором, про його підтвердження суддею і про знищення доказів у разі скасування. Розгляд Суду не доходить до жодного з них. Установа попрацювала над відповіддю, яку ніхто не прочитав як відповідь, а читач рішення дістає найкраще пояснення механізму саме в тій частині, яка юридично не важить.

Поза цим акт технічно правильний. Цитати з двох статей Кримінального процесуального кодексу повні, покликання на власні рішення Суду супроводжені номером і датою Офіційного вісника Румунії (Monitorul Oficial), у якому вони вийшли, а міркування про неприйнятність можна простежити без зусиль. Проблема цього акта в тому, скільки чекали, а не в тому, що в ньому написано.

Що потрібно змінити

  • Зв’язок заперечення зі справою слід перевіряти при надходженні справи, а не при розгляді. Адміністративний фільтр, який прочитає ухвалу про звернення і підтвердить, що оскаржений текст справді застосовували, вивів би з черги справи без предмета і скоротив би очікування для тих, які ставлять реальну проблему.
  • Недодержання обов’язку суду висловити свою думку мало б мати наслідок. Принаймні повернення справи для доповнення, як за будь-якого неповного акта про звернення. Фіксація без наслідків перетворює ст. 29 ч. (4) Закону № 47/1992 на рекомендацію.
  • Позиції запитують після перевірки прийнятності, а не до неї. У цій справі Уряд склав три параграфи заперечень по суті для заперечення, відхиленого без розгляду по суті. Зворотний порядок заощаджує роботу в усіх установах, до яких звертаються.
  • Ст. 148 Кримінального процесуального кодексу мала б прямо казати, що стається зі співпрацівником, який використовує апаратуру без ордера. Звернення до судді вимагає частина (3), але санкції за її порушення бракує, і саме звідси починаються справи на кшталт цієї.
  • Рішення про неприйнятність мали б публікувати швидше, ніж рішення про задоволення. Вони нічого не змінюють у праві, тож не потребують такої самої підготовки, а ті 204 дні черги займають місце, яке могло б дістатися рішенню з наслідками.
  • Кримінальний процесуальний кодекс мав би передбачати механізм перевірки безсторонності, хай і без права оскарження. Процедура відводу в кримінальному процесі дійшла до Суду і в інших справах 2026 року, а це знак, що брак будь-якого контролю відчувають як реальну проблему, а не як критику за обставинами.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 819 від 25 вересня 2026 року, сторінки 7-9 16 сторінок PDF, 143 KB акт починається на сторінці 7

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.