Коротко

  • Гроші за години чергування лікарів лишаються «елементом оплати праці», обмеженим граничним рівнем, а не основною зарплатою, і Конституційний Суд підтвердив, що правило конституційне. Конкретно, розмір обчислюють за приписами, застосовними до січня 2018 року, тобто за місяцем, який позаду вже на 8 років і 7 місяців, тоді як основна зарплата того самого лікаря відтоді зростала кілька разів. Рішення № 591 від 11 листопада 2025 року опублікували 24 вересня 2026 року, і від цієї дати воно загальнообов’язкове, ухвалене одностайно.
  • Програє Незалежна профспілка лікарів Марамуреша, яка несла ту саму проблему щонайменше в чотирьох справах. Відхилений аргумент це аргумент дискримінації: лікар, який працює в лікарні, отримує за чергування обмежений елемент оплати праці, а лікар, який не має договору на базову норму, отримував би, за твердженням профспілки, справжню основну зарплату. Відповідь була така, що тлумачення верховної інстанції не робить жодної різниці між двома категоріями, тож різного ставлення немає.
  • Те, що лишається відстежувати, тримається на іншому тексті, ухваленому за цей час. Від 1 серпня 2023 року лікарі-спеціалісти і лікарі вищої категорії, які чергують поза базовою нормою, отримують ще й щомісячну доплату: 500 леїв за одне чергування і 1.000 леїв за щонайменше два. Понад два чергування сума вже не зростає, тож вартість одного чергування падає до 250 леїв за чотирьох чергувань і до 200 леїв за п’яти.
Акт: Рішення № 591 від 11 листопада 2025 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 34 ч. (2) Надзвичайної постанови Уряду № 114/2018 і ст. 38 ч. (3) п. h) Рамкового закону № 153/2017, у тлумаченні, даному Вищим касаційним судом, Колегією з вирішення правових питань, Рішенням № 59 від 28 вересня 2020 року
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial), частина I, № 815 від 24 вересня 2026 року
Набирає чинності: рішення є загальнообов’язковим від дати опублікування, 24 вересня 2026 року

Конституційний Суд відхилив як необґрунтоване заперечення, заявлене Незалежною профспілкою лікарів Марамуреша від імені її членів Лучії Ошан та інших, і констатував, що обмеження зарплатних прав за години чергування конституційне щодо сформульованої критики. Це друге підтвердження того самого механізму за кілька місяців, після того, у якому конституційна інстанція показала, що обмеження надбавок бюджетників рівнем грудня 2018 року лишається конституційним. Різниця в тому, що тут обговорюють не якусь надбавку, а оплату нічної роботи і роботи у вихідні в лікарнях.

Механізм має дві частини. Перша це ст. 38 ч. (3) п. h) Рамкового закону № 153/2017 про єдину оплату праці персоналу, оплачуваного з публічних коштів, яка передбачила, що з березня до 31 грудня 2018 року зарплатні права за роботу в лінії чергування, разом з надбавкою за змінність, надбавкою за щотижневий відпочинок і за офіційні свята та надбавкою за роботу в нічний час, визначають згідно з приписами, застосовними до січня 2018 року. Друга це ст. 34 ч. (2) Надзвичайної постанови Уряду № 114/2018, опублікованої в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 1116 від 29 грудня 2018 року, яка перебрала той граничний рівень і понесла його далі: розмір надбавок, доплат, компенсацій, премій та інших елементів системи оплати праці, які входять до місячної зарплати брутто, зберігають щонайбільше на рівні місяця-орієнтира, поки персонал обіймає ту саму посаду і працює в тих самих умовах.

Частина, яка їх зв’язала, це Рішення № 59 від 28 вересня 2020 року Вищого касаційного суду, Колегії з вирішення правових питань, опубліковане в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 30 від 12 січня 2021 року. Верховна інстанція встановила, що зарплатні права за чергування, які лікарі відбувають поза законною нормою робочого часу, на підставі індивідуального трудового договору на неповний робочий час, входять до категорії елементів системи оплати праці, які складають частину місячної зарплати брутто. Наслідок такий, що граничний рівень до них застосовують: від 1 січня 2019 року їхній розмір зберігають щонайбільше на рівні, призначеному за грудень 2018 року, визначеному, у свою чергу, за правилами січня 2018 року.

Заперечення збудували на ст. 16, 41, 44 і 53 Конституції та на ст. 1 Першого додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Критика по суті була про різне ставлення: для лікаря, який має договір із лікарнею і на базову норму, оплата чергування була б обмеженим елементом оплати праці, а для лікаря, який такого договору не має і тільки чергує, та сама оплата була б основною зарплатою, обчисленою за поточним рівнем, за посадою, професійним ступенем і стажем. Двоє лікарів, які відбувають те саме чергування, у тій самій лікарні, з тим самим ступенем, отримували б різну оплату. На підтримку критики покликалися й на ст. 5 ч. (4) глави II додатка № II до Рамкового закону № 153/2017, за якою вартість чергувань, відбутих поза законною нормою, входить до суми основних зарплат.

Справа по суті це заява про грошові права, у Трибуналі Марамуреша, палаті I цивільній, за номером 1.384/100/2020. Суд звернувся до Конституційного Суду ухвалою від 19 березня 2021 року, а в Конституційному Суді справа отримала номер 1.216D/2021. Ані голови обох Палат Парламенту, ані Уряд, ані Народний адвокат позицій не повідомили.

Конституційна інстанція перебрала цілком і рішення, і мотивувальну частину Рішення № 281 від 29 травня 2025 року, опублікованого в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 1021 від 4 листопада 2025 року. Вона перевіряла у два щаблі: спершу чи верховна інстанція справді виконала роботу тлумачення і не додала до закону, а потім чи прочитана так норма узгоджується з Конституцією. На першому щаблі відповіла, що сам законодавець ясно розмежував основну зарплату й оплату чергування, бо ст. 38 ч. (3) п. a) і b) підвищили основні зарплати лікарів і медичних сестер від 1 січня 2018 року, тоді як пункт h) заморозив оплату чергування на правилах січня 2018 року. На другому щаблі показала, що тлумачення не розрізняє лікарів, які працюють у лікарні, і тих, хто в ній не працює, тож ст. 16 не порушено, а оплата чергування є правом гібридної природи: вона не є основною зарплатою, але входить до суми основних зарплат.

Наслідки, які це має

Рішення остаточне і загальнообов’язкове від 24 вересня 2026 року, дати опублікування в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 815. Ст. 147 ч. (4) Конституції пов’язує обов’язкову силу з опублікуванням, а між ухваленням і опублікуванням минуло 317 днів.

Перший наслідок відчувають процеси, які лікарі порушили за різницю в оплаті чергувань. Конституційний аргумент дискримінації закритий, а тлумачення верховної інстанції лишається обов’язковим. Що ще можна обговорювати в суді, то це конкретний розмір: який рівень фактично призначили в місяці-орієнтирі, чи обіймав лікар ту саму посаду і чи працював у тих самих умовах, дві умови, записані в самому тексті про граничний рівень, і чи правильно лікарня застосувала годинну ставку.

Другий наслідок стосується тих, хто не має договору з лікарнею на базову норму. Суд прямо сказав, що й для них оплата чергування не входить у поняття основної зарплати, навіть тоді, коли є індивідуальний трудовий договір на неповний робочий час на роботу в лінії чергування. Покликання на основну зарплату зі ст. 3 ч. (5) глави II додатка № II до Рамкового закону № 153/2017 служить, за цим рішенням, тільки для встановлення годинної ставки. Надія, що статус співпрацівника дає кращий режим, закривається тут.

Третій наслідок стосується бюджетів лікарень і розпорядників коштів. Ст. 34 ч. (3) тієї самої постанови робить їх відповідальними, на умовах закону, за встановлення розміру надбавок з додержанням граничного рівня. Після цього рішення лікарня, яка платила б за чергування на рівні поточної основної зарплати, покликаючись на ст. 5 ч. (4) додатка, більше не має жодної конституційної опори для такого тлумачення.

Четвертий наслідок стосується того, чого рішення не зачепило. Воно нічого не каже про щомісячну доплату, уведену від 1 серпня 2023 року ст. 31 глави II додатка № II до Рамкового закону № 153/2017, текстом, доданим ст. I Надзвичайної постанови Уряду № 63/2023, опублікованої в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 603 від 30 червня 2023 року. Її призначають понад оплату чергування, і вона не була предметом обговорення, тож лишається окремим правом, зі своїми власними правилами.

П’ятий наслідок читають через порівняння з рішенням, ухваленим на тому самому засіданні. 11 листопада 2025 року, тим самим складом суду з восьми суддів і тим самим магістратом-асистентом, Суд ухвалив і Рішення № 589/2025, опубліковане теж 24 вересня 2026 року, яким підтвердив правило перезарахування персоналу бюджетної сфери за становищем у грудні 2009 року. Дві справи мають спільний механізм: один календарний місяць, вибраний понад десять років тому, і далі вирішує, скільки сьогодні отримує працівник або пенсіонер публічної системи.

Шостий наслідок це межа рішення. Тексти конституційні «în raport cu criticile formulate», тобто щодо сформульованої критики, а критику збудували на ст. 16, 41, 44 і 53 Конституції та на ст. 1 Першого додаткового протоколу. Нова критика, заявлена на інших підставах, цим рішенням не закрита.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У текстах законів не змінилося нічого: жодного припису не скасували, не переписали і не супроводили застереженням про тлумачення. Змінилася, проте, доля низки процесів і, головне, закріпився режим, який закон був оголосив тимчасовим.

Пункту h) ст. 38 ч. (3) не було в Рамковому законі № 153/2017 на дату опублікування, в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 492 від 28 червня 2017 року. Його додали 8 грудня 2017 року пунктом 12 єдиної статті Надзвичайної постанови Уряду № 91/2017, опублікованої в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 978, тобто через 163 дні після рамкового закону і за три тижні до того, як зарплатні підвищення 2018 року почали застосовувати. Вікно, яке текст сам собі відвів, тривало 306 днів, від 1 березня до 31 грудня 2018 року.

Відтоді граничний рівень продовжували з року в рік, актами Уряду. Ст. 34 ч. (2) Надзвичайної постанови Уряду № 114/2018 понесла його у 2019 рік, на рівні грудня 2018 року. Ту саму частину змінили 9 січня 2020 року пунктом 12 ст. I Надзвичайної постанови Уряду № 1/2020, опублікованої в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 11, і нова редакція говорить про січень 2020 року і про рівень грудня 2019 року. Ст. I ч. (3) Надзвичайної постанови Уряду № 226/2020 покрила 2021 рік, на рівні грудня 2020 року, а ст. I ч. (5) Надзвичайної постанови Уряду № 130/2021 покрила 2022 рік, на рівні грудня 2021 року. П’ять послідовних актів, усі надзвичайні постанови, для заходу, поданого спочатку як десятимісячний.

Друга справжня зміна прийшла з іншого боку, не з судового спору. Від 1 серпня 2023 року ст. 31 глави II додатка № II до Рамкового закону № 153/2017 призначає щомісячну доплату в розмірі брутто: 500 леїв лікарям-спеціалістам і лікарям вищої категорії, які щомісяця відбувають одне чергування поза базовою законною нормою, 1.000 леїв тим, хто відбуває щонайменше два, 500 леїв біологам, хімікам і біохімікам, які мають щонайменше два чергування, 500 леїв медичним сестрам і медичним братам та прирівняним до них категоріям і 100 леїв за кожен день, відпрацьований у дні щотижневого відпочинку і в офіційні свята, але не більше ніж 300 леїв на місяць. Суд навів цей текст як аргумент, показавши, що законодавець таким чином підтвердив намір трактувати оплату чергування окремо від основної зарплати.

Що не змінилося, то це зв’язок між оплатою чергування і одним календарним місяцем 2018 року. Лікареві, який іде в чергування у 2026 році, ті години оплачують за правилами, зафіксованими 8 років і 7 місяців тому, тоді як його основна зарплата пройшла через усі етапи Рамкового закону № 153/2017.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Закриває справу, яка чекала 2.015 днів, тобто 5 років, 6 місяців і 5 днів, від ухвали про звернення до опублікування. Процес у Трибуналі Марамуреша може йти далі.
  • З’ясовує правову природу оплати чергування на полі, яке давало суперечливі рішення. Вона не є основною зарплатою, але входить до суми основних зарплат, і Суд називає цей режим правом гібридної природи.
  • Прибирає одну припущену нерівність. Підтверджує, що граничний рівень застосовують однаково до лікарів, які працюють у лікарні, і до тих, хто відбуває лише чергування, тож і друга категорія не може вимагати кращого ставлення.
  • Відтворює цілком обидва оспорені тексти і резолютивну частину Рішення № 59/2020 верховної інстанції, тож рішенням можна користуватися прямо у старих справах, без відновлення редакції закону на дату подій.
  • Виводить на обговорення доплату зі ст. 31, чинну від 1 серпня 2023 року, яку багато справ про чергування не помічають. Хто прочитає рішення, дізнається, що понад обмежену оплату існує окреме щомісячне право.

Що залишається проблемою

  • Захід, оголошений на десять місяців, продовжили п’ятьма послідовними актами, усі надзвичайні постанови, і він дійшов до десятиліття. Рішення констатує межу розсуду законодавця, але не запитує, чи перехідна норма, продовжувана без кінця, лишається перехідною.
  • Опублікування прийшло через 317 днів після ухвалення. Рішення існувало від 11 листопада 2025 року, але наслідків не давало, і суди не могли його застосувати.
  • Мотивувальна частина не відповідає на найконкретніший аргумент профспілки, той про обов’язкові чергування, відбуті для доповнення законної норми робочого часу. Критика показувала, що на тих чергуваннях граничний рівень створює два рівні основної зарплати всередині тієї самої законної норми.
  • Рішення повторює мотиви рішення, опублікованого за сім днів до ухвалення цього. Рішенню № 281/2025, наведеному як стала практика, ще не можна протиставити жодного досвіду застосування.
  • Доплата 2023 року не зростає понад два чергування на місяць. За 500 леїв за чергування, обмеження в 1.000 леїв опускає вартість одного чергування до 333 леїв за трьох чергувань, до 250 леїв за чотирьох і до 200 леїв за п’яти, тобто лікар, який чергує найчастіше, отримує найменшу винагороду за чергування.
  • Той самий припис, ст. 34 ч. (2), породив п’ять звернень до Вищого касаційного суду, з яких останнє опублікували за 20 днів до ухвалення цього рішення. Це не ознака ясного тексту.

Корисні поради

  1. Якщо у вас є процес за різницю в оплаті чергувань, перенесіть захист з дискримінації на розмір. Попросіть у роботодавця рівень, фактично призначений за місяць-орієнтир, і перевірте, чи годинну ставку правильно обчислили з тодішньої основної зарплати.
  2. Перевірте дві умови, записані в тексті про граничний рівень: та сама посада і ті самі умови роботи. Якщо вас підвищили, якщо ви змінили професійний ступінь або перейшли до іншої структури, граничний рівень застосовують уже не так само, а це доводять кадровими документами.
  3. Вимагайте окремо щомісячну доплату зі ст. 31 глави II додатка № II до Рамкового закону № 153/2017, якщо ви чергуєте поза базовою нормою від серпня 2023 року. Її призначають понад оплату чергування, і це рішення її не зачіпає.
  4. Порахуйте чергування за місяць, перш ніж складати собі графік. Доплата доходить до 1.000 леїв за двох чергувань і далі не зростає, тож третє і наступні чергування того самого місяця нічого до цього права не додають.
  5. Якщо ви працюєте в день щотижневого відпочинку або в офіційне свято, перевірте ті 100 леїв за кожен відпрацьований день, з місячним обмеженням у 300 леїв. Це суми, які вимагають за дні, а не за місяць, і їхній облік ведуть у колективному табелі обліку робочого часу.
  6. Не будуйте нового позову на ст. 5 ч. (4) глави II додатка № II, за якою вартість чергувань входить до суми основних зарплат. Суд показав, що цей текст не перетворює оплату чергування на основну зарплату.
  7. Якщо ви готуєте нове заперечення про неконституційність щодо цих текстів, беріть конституційні підстави, відмінні від ст. 16, 41, 44 і 53. Резолютивна частина покриває лише сформульовану критику, а ті чотири статті вже перевірено.

Часті запитання

Що, коротко, вирішив Конституційний Суд?
Відхилив заперечення як необґрунтоване і констатував, що ст. 34 ч. (2) Надзвичайної постанови Уряду № 114/2018 і ст. 38 ч. (3) п. h) Рамкового закону № 153/2017, у тлумаченні, даному Вищим касаційним судом Рішенням № 59 від 28 вересня 2020 року, конституційні щодо сформульованої критики. Рішення ухвалили одностайно.
Як практично оплачують чергування?
Як елемент оплати праці, обмежений граничним рівнем, а не як основну зарплату. Годинну ставку встановлюють з основної зарплати, але одержаний розмір зберігають щонайбільше на рівні місяця-орієнтира граничного рівня, визначеному за приписами, застосовними до січня 2018 року. Пізніші підвищення основної зарплати автоматично не переходять на оплату чергування.
Чи є якась різниця між лікарем, який працює в лікарні, і тим, хто лише чергує?
Ні, за цим рішенням. Суд показав, що тлумачення верховної інстанції не встановлює жодної різниці ні правової природи, ні оплати праці між двома категоріями і що покликання на основну зарплату, для лікарів без договору з медичним закладом, служить тільки для встановлення годинної ставки.
Чи маю я право на якусь суму понад оплату чергувань?
Так, від 1 серпня 2023 року, за ст. 31 глави II додатка № II до Рамкового закону № 153/2017: 500 леїв брутто на місяць лікарям-спеціалістам і лікарям вищої категорії, які відбувають одне чергування поза базовою законною нормою, і 1.000 леїв тим, хто відбуває щонайменше два, 500 леїв біологам, хімікам і біохімікам зі щонайменше двома чергуваннями, 500 леїв медичним сестрам і медичним братам та прирівняним до них категоріям, плюс 100 леїв за кожен день, відпрацьований у щотижневий відпочинок або в офіційні свята, до 300 леїв на місяць.
Чи варто відбувати понад два чергування на місяць?
Для доплати 2023 року це нічого не додає: сума спиняється на 1.000 леїв від другого чергування. Щодо кількості чергувань, вартість одного чергування падає з 500 леїв за двох чергувань до 333 леїв за трьох, до 250 леїв за чотирьох і до 200 леїв за п’яти. Саму оплату чергування, натомість, роблять за відпрацьованими годинами, і вона зростає з кожним чергуванням.
З якого дня рішення має наслідки?
Від 24 вересня 2026 року, дати опублікування в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 815. Ст. 147 ч. (4) Конституції пов’язує загальнообов’язкову силу рішень Суду з моментом опублікування, а не з моментом ухвалення.
Скільки тривала процедура?
Трибунал Марамуреша звернувся до Конституційного Суду ухвалою від 19 березня 2021 року, а рішення ухвалили 11 листопада 2025 року, тобто через 1.698 днів. До опублікування минуло ще 317 днів. Разом 2.015 днів, тобто 5 років, 6 місяців і 5 днів. Справа по суті має номер від 2020 року.
Чи можна ще оскаржити обмеження?
Суть закрита для критики, віднесеної до ст. 16, 41, 44 і 53 Конституції та до ст. 1 Першого додаткового протоколу до Конвенції. Заперечення, збудоване на інших підставах, лишається можливим, бо заборона із Закону № 47/1992 стосується тільки текстів, уже визнаних неконституційними.

Аналіз редакції

Першого спостереження не видно, читаючи саме рішення, бо воно вимагає відкрити історію закону. Суд трактує граничний рівень як вибір законодавця, що лежить у межі його розсуду, і відносить його до Рамкового закону № 153/2017, опублікованого 28 червня 2017 року. Пункту h) у тому законі, проте, не було. Його внесли 8 грудня 2017 року пунктом 12 єдиної статті Надзвичайної постанови Уряду № 91/2017, тобто через 163 дні після опублікування рамкового закону. Продовження приходили потім тим самим шляхом: Надзвичайна постанова Уряду № 114/2018 на 2019 рік, Надзвичайна постанова Уряду № 1/2020 на 2020 рік, Надзвичайна постанова Уряду № 226/2020 на 2021 рік і Надзвичайна постанова Уряду № 130/2021 на 2022 рік. П’ять актів, і жоден з них не закон, ухвалений Парламентом. Мотивувальна частина говорить про право й обов’язок законодавця встановлювати систему оплати праці, але підтверджений текст написав не той законодавець, якого має на думці мотивування.

Друге спостереження стосується розбіжності в календарі між наведеною нормою і підтвердженим тлумаченням. Рішення відтворює ст. 34 ч. (2) у чинній редакції, тій, що говорить про січень 2020 року і про рівень, призначений за грудень 2019 року. Та редакція чинна від 9 січня 2020 року, коли її змінили Надзвичайною постановою Уряду № 1/2020. Тлумачення, яке Суд піддає контролю, те з Рішення № 59/2020 верховної інстанції, збудоване, натомість, на попередній редакції: воно каже, що, починаючи з 1 січня 2019 року, розмір зберігають щонайбільше на рівні, призначеному за грудень 2018 року. Ці два примиряються, бо кожна версія застосовується до свого періоду, а рішення відтворює цілком і резолютивну частину верховної інстанції. Ми не віднесли цього спостереження до переліку помилок, бо читач, який читає добросовісно, не дійде до двох різних правових висновків. Лишається все ж те, що абзац, який цитує норму, і той, що цитує тлумачення, говорять про різні роки, а ніщо в мотивуванні не пояснює, чому.

Третє спостереження виходить із підрахунку звернень, які породила ця частина статті. Ст. 34 ч. (2) Надзвичайної постанови Уряду № 114/2018 дійшла п’ять разів до Вищого касаційного суду, шляхом вирішення правових питань: Рішення № 59/2020, опубліковане 12 січня 2021 року, і Рішення № 7/2021, опубліковане 9 березня 2021 року, обидва про задоволення, а потім Рішення № 50/2025, № 181/2025 і № 320/2025, про відхилення, опубліковані 19 травня, 16 липня і 22 жовтня 2025 року. Останнє з’явилося за 20 днів до ухвалення рішення, про яке тут ідеться. Текст, застосування якого вимагає п’яти втручань верховної інстанції за п’ять років, уже не можна описувати лише як ясний вибір зарплатної політики, а Суд про цю низку не говорить.

Четверте спостереження стосується аргументу, який лишився без відповіді. Критика профспілки охоплювала три окремі ситуації, а не одну. Перша це ситуація лікаря з договором на базову норму порівняно з лікарем без такого договору. Друга, якої в мотивуванні Суду немає зовсім, стосується обов’язкових чергувань, тобто тих, які відбувають для доповнення законної норми робочого часу, передбачених ст. 5 ч. (2) глави II додатка № II до Рамкового закону № 153/2017. Аргумент був такий: якщо всі права з лінії чергування є обмеженими елементами, то вже всередині законної норми робочого часу з’являються два рівні оплати, один за звичайні години, за поточною основною зарплатою, інший за години обов’язкового чергування, на рівні січня 2018 року. Мотивування перебирає від верховної інстанції думку, що робота в чергуванні завжди має ту саму правову природу, незалежно від того, коли її виконують, але не повертається до наслідку в обчисленні, який профспілка з неї виводила.

П’яте спостереження це переобчислена цифра, на єдиному праві, яке за цей час зросло. Доплата зі ст. 31, чинна від 1 серпня 2023 року, становить 500 леїв за одне чергування на місяць і 1.000 леїв за щонайменше два, і вище щабля немає. Отже, вартість одного чергування становить 500 леїв за одного чергування, 500 леїв за двох, 333 леї за трьох, 250 леїв за чотирьох і 200 леїв за п’яти. Гранична вигода за третє чергування і за кожне наступне дорівнює нулю. У системі, у якій лінії чергування покривають саме ті лікарі, які беруть кілька чергувань на місяць, стимул працює навпаки.

Нарешті, спостереження про джерело рішення. Мотиви перебрано з Рішення № 281 від 29 травня 2025 року, поданого як практика в цій матерії. Те рішення опублікували 4 листопада 2025 року, тобто через 159 днів після ухвалення і за 7 днів до ухвалення рішення, про яке тут ідеться. Його теж порушила Незалежна профспілка лікарів Марамуреша, в інших трьох справах, з Апеляційного суду Клужа і з Трибуналу Марамуреша. Та сама організація несла, отже, ту саму проблему щонайменше в чотирьох справах, а друге відхилення спирається на перше, яке стало обов’язковим за тиждень до того.

Що потрібно змінити

  • Граничний рівень мав би мати кінцевий строк, записаний у законі, а не щорічне продовження надзвичайною постановою. Сьогодні лікар не може дізнатися з жодної норми, доки його оплата чергування лишиться замороженою, бо відповідь приходить кожного грудня, новим актом. Твердий обрій зробив би дохід передбачуваним і скоротив би розмову в судах.
  • Закон мав би прямо сказати, як оплачують обов’язкові чергування, ті, що доповнюють законну норму робочого часу. Це той пункт, якого не вирішує ні верховна інстанція, ні Суд, а він визначає, чи в тій самій законній нормі є один рівень оплати, чи два. Одне речення в ст. 5 глави II додатка № II закрило б проблему.
  • Доплата зі ст. 31 мала б зростати за кожне чергування, а не спинятися на двох. У чинній редакції лікар з п’ятьма чергуваннями на місяць отримує 200 леїв за чергування, а той, хто має два, отримує 500 леїв. Оплата за чергування, хоч би й менша за одиницю, пов’язала б доплату з реальним навантаженням і допомогла б лікарням, які не дають ради з покриттям ліній чергування.
  • Ст. 34 ч. (2) варто переписати з одним місяцем-орієнтиром, актуалізованим один раз, замість низки місяців із щорічних постанов. Як вона виглядає тепер, розмір визначають із грудня 2019 року, який відсилає до грудня 2018 року, який відсилає до січня 2018 року. Три рівні відсилання для однієї суми породжують помилки в обчисленні в кожній лікарні.
  • Проміжок між ухваленням і опублікуванням слід обмежити прямою нормою. Тут було 317 днів, а в рішенні, яке це цитує, 159 днів. Строк, записаний у Законі № 47/1992, спинив би ситуацію, у якій рішення стає обов’язковим за тиждень до того, як його використають як прецедент в іншій справі.
  • Індивідуальний трудовий договір на неповний робочий час для лінії чергування мав би прямо показувати режим оплати. Критика спиралася саме на договірне застереження, яке відносить права до місячної основної зарплати брутто, скоригованої за законодавчими змінами. Якщо граничний рівень застосовують усе одно, застереження вводить в оману і його слід переформулювати в типовому договорі.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 815 від 24 вересня 2026 року, сторінки 2-7 8 сторінок PDF, 83 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.