Коротко

  • Для асоціацій і фундацій не змінюється нічого. Конституційний Суд відхилив заперечення, яким Районний суд сектору 3 Бухареста з власної ініціативи стверджував, що правила розпуску та ліквідації неурядових організацій мали бути написані органічним законом, а не постановою Уряду. Десять оспорених статей Постанови Уряду № 26/2000 залишаються чинними точно в сьогоднішній редакції. Це стосується асоціацій, фундацій і федерацій Румунії, їхніх членів, донорів і кредиторів.
  • Остаточно розв’язане питання це хто мав право писати ці правила. Суд відповів, що Уряд, бо Закон № 206/1999 прямо уповноважив його регулювати у сфері асоціацій та фундацій, а те, що справа про розпуск потрапляє до районного суду, не перетворює текст на норму про організацію судів. Відповідь загальнообов’язкова, отже, жоден суд більше не може дійти іншого висновку за тими самими закидами.
  • Що залишається чинним для організації, яка закривається зараз. Вирішує районний суд за місцезнаходженням, а щодо федерацій трибунал. Майно, що залишилося після ліквідації, не може потрапити до фізичних осіб, тож члени не ділять нічого. Організація юридично існує далі до виключення з реєстру, а строки, написані в постанові, тримають її в житті від 213 до 274 днів після рішення про розпуск, навіть якщо ніхто нічого не оскаржує.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 219 від 12 березня 2026 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 54 ч. (1), ст. 55, 56, 57, ст. 60 ч. (3), ст. 61 ч. (1) і (2) та ст. 68, 69, 70 і 71 Постанови Уряду № 26/2000 про асоціації та фундації
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 788 від 16 вересня 2026 року
Набирає чинності: 16 вересня 2026 року, дата публікації

Конституційний Суд одностайно відхилив заперечення, яким районний суд у Бухаресті ставив під сумнів саму підставу правил, за якими в Румунії припиняють асоціацію чи фундацію. Результат найпростіший з можливих для читача: жоден текст не падає, жоден строк не змінюється, жодна справа, що перебуває на розгляді, не переглядається. На відміну від випадків, коли Суд задовольняє заперечення і вже програні процеси можна відкрити заново через перегляд, відхилення не відкриває жодного шляху назад і не зачіпає нічого з того, що вже розсуджено.

Проте ставка не нульова, і це варто сказати від початку. Заперечення порушив суд з власної ініціативи, а не сторона процесу, тобто сам суддя вважав, що має перед собою текст, який, можливо, не має права застосовувати. Доки питання залишалося без відповіді, будь-яку заяву про розпуск асоціації розглядали на підставі, поставленій під сумнів одним із судів, які її застосовували. Рішення № 219/2026 закриває дискусію, і відтепер ті самі закиди більше не можуть привести до іншого результату.

Відправна точка це звичайна справа цивільного суду. Ухвалою від 9 грудня 2020 року, постановленою у справі № 24.272/301/2020, Районний суд сектору 3 Бухареста, Цивільна секція, розглядав заяву про розпуск асоціації і звернувся до Конституційного Суду щодо ст. 54 ч. (1), ст. 55, 56 і 57, ст. 60 ч. (3), ст. 61 ч. (1) і (2), а також ст. 68, 69, 70 і 71 Постанови Уряду № 26/2000 про асоціації та фундації. Це десять статей, одні оспорені повністю, інші лише окремою частиною, і всі вони стосуються того самого: як закривають неурядову організацію, хто вирішує, що відбувається з тим, що після неї залишається.

Аргумент суду був один-єдиний, з галузі законодавчої техніки. Ст. 73 ч. (3) п. l) Конституції вимагає, щоб організацію та діяльність судів регулював органічний закон. Районний суд вважав, що тексти про розпуск і ліквідацію, які дають компетенцію районному судові й вимагають від судді призначати ліквідаторів, дозволяти передання майна та розподіляти майно, що залишилося, роблять саме це. А постанови Уряду видають, згідно зі ст. 108 ч. (3) Конституції, лише на підставі спеціального закону про уповноваження і лише в його межах. Суд зазначив, що Закон № 206/1999, закон про уповноваження від грудня 1999 року, дозволяв Урядові законодавствувати у сфері юстиції тільки щодо судової технічної експертизи та установ судової медицини, тобто не щодо компетенції судів у справах асоціацій.

Наслідки, які це має

Безпосередній наслідок це підтвердження, а не зміна. Рішення остаточне й загальнообов’язкове і діє від опублікування в Офіційному віснику Румунії, тобто від 16 вересня 2026 року, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції. Десять статей залишаються чинними без змін, у тій редакції, яку вони мали й напередодні.

Відхилення не відкриває жодного шляху оскарження і не ставить під сумнів нічого з вирішеного в минулому. Перегляд цивільного рішення з підстави неконституційності можна вимагати лише тоді, коли Суд задовольняє заперечення, отже, жодна закінчена досі справа про розпуск не відкривається заново на підставі цього рішення.

Не блокується остаточно й навпаки. Ст. 29 ч. (3) Закону № 47/1992 забороняє порушувати заперечення лише щодо положень, уже визнаних неконституційними, а тут висновок протилежний. Теоретично ті самі тексти можна оспорити знову, з іншими закидами. Практично, щодо закиду про органічний закон, будь-який суд має тепер чітку відповідь, на яку може послатися, а Суд відтворюватиме її як прецедент, точно так, як у цій справі він відтворив прецедент 2024 року.

Для справи, з якої все почалося, наслідок радше архівний. Частину (5) ст. 29 Закону № 47/1992, ту, що зупиняла розгляд до відповіді Суду, скасовано Законом № 177/2010, тож процес у Районному суді сектору 3 не стояв на місці. Відповідь надійшла через п’ять років і три місяці після запитання.

Для організації, яка закривається сьогодні, карта залишається тією, що в постанові. Розпуск має три шляхи, і вони не змішуються. За законом, згідно зі ст. 55, коли спливає строк, на який асоціацію було створено, коли мету досягнуто або вона стала недосяжною і її не змінюють протягом трьох місяців, коли загальні збори чи правління не можуть зібратися понад рік, або коли кількість членів падає нижче законної межі й не поповнюється протягом трьох місяців. Навіть тут потрібне рішення районного суду, але таке, що лише констатує те, що вже сталося, за заявою будь-якої заінтересованої особи. Судовий, згідно зі ст. 56, за заявою прокуратури чи будь-якої іншої заінтересованої особи, коли мета або діяльність стали протиправними чи такими, що суперечать публічному порядку, коли мети досягають протиправними засобами, коли асоціація переслідує щось інше, ніж мету, задля якої була створена, коли вона стала неплатоспроможною або коли провадить діяльність, на яку не отримала попередніх дозволів, вимаганих законом, тобто випадок зі ст. 14. Добровільний, згідно зі ст. 57, рішенням загальних зборів, яке подають до районного суду протягом 15 днів від засідання, щоб його внесли до Реєстру асоціацій та фундацій.

Є й четверта ситуація, додана у 2019 році Законом № 129/2019: ст. 56 ч. (11) дозволяє розпуск за рішенням суду тоді, коли організація не повідомляє даних кінцевого бенефіціарного власника у строк 30 днів, передбачений ст. 345 ч. (7), за заявою прокуратури або Національного управління із запобігання та боротьби з відмиванням грошей. Постанова залишає лазівку: згідно зі ст. 56 ч. (3), підставу для розпуску можна усунути до завершення судових дебатів по суті, тож організація, яка повідомить свого кінцевого бенефіціарного власника під час процесу, уникає розпуску.

Після розпуску настає ліквідація, і саме тут та частина, яка найбільше цікавить донорів і кредиторів. Ліквідаторів призначають самим рішенням суду, при розпусках зі ст. 55, 56, 58 і 59, або загальними зборами, при добровільному розпуску, причому в другому випадку ст. 61 ч. (2) передбачає сувору санкцію: без призначення ліквідаторів рішення про розпуск не має юридичних наслідків. Майно, що залишилося, не можна передати фізичним особам, а лише юридичним особам з тотожною чи подібною метою, за процедурою, написаною в статуті. Якщо статут мовчить, якщо його положення суперечить закону чи публічному порядку або якщо ліквідатори не встигають передати майно протягом шести місяців від завершення ліквідації, ст. 60 ч. (3), оспорена в цій справі, передає рішення судові, який сам і розподіляє майно.

Ліквідатори відповідають солідарно за шкоду, заподіяну кредиторам з їхньої вини, і підпадають під правила доручення, згідно зі ст. 66 і 67. Постанова не передбачає подібної відповідальності членів за борги організації; тексти про відповідальність у ліквідації стосуються ліквідаторів. Звільнення їх від обов’язків не автоматичне: ст. 69 вимагає від них подати баланс, потім зачекати 30 вільних днів без жодного оскарження, і лише після того, як вони передадуть майно та кошти з дозволу районного суду, вони отримують акт, що це засвідчує.

Останній крок найчастіше плутають із розпуском. Виключення з реєстру це не те саме, і ст. 71 ч. (1) прямо про це каже: асоціація або фундація перестає існувати від дати виключення з Реєстру асоціацій та фундацій, а не від дати рішення про розпуск. Виключення роблять на підставі акта, виданого ліквідаторам згідно зі ст. 69, а заява про виключення теж їхній обов’язок, згідно зі ст. 70 ч. (3). До того часу організація залишається юридичною особою.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У праві нічого. Це правильне формулювання, і його варто повторити, бо рішення Конституційного Суду зазвичай читають як новину про зміну. Тут це не так. Якби заперечення було задоволене, ст. 147 ч. (1) Конституції зупинила б дію текстів за законом на 45 днів, за які Уряд чи Парламент мали б привести їх у відповідність до основного закону, а наприкінці цього строку тексти припинили б діяти. Оскільки заперечення відхилено, жоден із цих механізмів не запускається.

Змінився, проте, стан самого питання. До 16 вересня 2026 року конституційну підставу правил розпуску та ліквідації ставив під сумнів суд, який їх застосовував, а сумнів лежав у справі, відкритій у Суді з 2020 року. Відтепер закиди такого роду мають опубліковану й загальнообов’язкову відповідь.

Варто покласти поруч і порівняння, якого рішення не робить. Безпосереднє сусідство одного з урятованих тут текстів справді нещодавно зрушило з місця. Рішенням № 349 від 1 липня 2025 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 695 від 24 липня 2025 року, Суд задовольнив заперечення і встановив, що словосполучення «sau art. 56 alin. (11)», тобто відсилання до частини, доданої у 2019 році, зі ст. 60 ч. (4) тієї самої постанови є неконституційним. Це було правило, яке передавало державі майно, що залишилося після ліквідації організації, розпущеної за неповідомлення кінцевого бенефіціарного власника. Частина (4) ст. 60 втратила тоді шматок, а частина (3) тієї самої статті проходить тепер недоторканою.

Другий орієнтир контексту теж стосується 2019 року. Закон № 129/2019, той, що про запобігання відмиванню грошей, додав до постанови і обов’язок декларувати кінцевого бенефіціарного власника, і розпуск як санкцію за недекларування. Проте тексти, оспорені в цій справі, це старі тексти, з архітектури 2000 року, зміненої у 2005 і у 2012 роках, тобто правила, за якими закривалися організації останніх двадцяти п’яти років.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Заяви про розпуск, що перебувають на розгляді, зберігають свою підставу. Жоден суддя більше не має причини відкладати розгляд чи знову надсилати те саме питання до Суду за тим самим закидом.
  • Компетенція залишається там, де була: районний суд за місцезнаходженням асоціації чи фундації, трибунал для федерацій. Ніщо не переїжджає посеред процесу.
  • Рішення ухвалено одностайно і без окремої думки, тож сигнал, надісланий судам, не має відтінків для тлумачення.
  • Питання порушив суд з власної ініціативи, а не сторона, яка намагалася виграти час. Відповідь розв’язує справжній сумнів того, хто застосовує текст, а не процесуальну тактику.

Що залишається проблемою

  • Мотивування перенесено майже цілком із рішення, яке стосувалося іншого: створення асоціації та внесення її до реєстру. Судовий розпуск розглядають у змагальному процесі, а не в непозовному провадженні, і рішення переступає через цю різницю однією-єдиною фразою.
  • Тексти залишаються на місці з усіма своїми практичними вадами, і Суд не мав як їх полагодити: він міг лише сказати, чи мав Уряд право їх написати.
  • Між запитанням і відповіддю минуло 1 919 днів, тобто п’ять років і три місяці, плюс ще 188 днів від проголошення до опублікування.
  • Жоден з органів, до яких звернувся Суд, тобто дві палати Парламенту, Уряд і Народний адвокат, не надіслав своєї позиції за понад п’ять років.

Корисні поради

  1. Якщо ваша організація перебуває в процесі розпуску, не чекайте, що це рішення змінить її становище. Заперечення відхилено, тож тексти, на яких тримається заява, залишаються застосовними точно так само.
  2. Перевірте спершу, на якій підставі вимагають розпуску. Розпуск за законом, зі ст. 55, констатує суд, і він відштовхується від факту, який уже стався, як-от спливу строку або року без загальних зборів. Судовий, зі ст. 56, вимагає прокуратура або будь-яка заінтересована особа, і його розглядають у змагальному процесі. Захист у цих двох випадках виглядає по-різному.
  3. При добровільному розпуску виконайте обидва обов’язки з того самого засідання. Рішення загальних зборів подають до районного суду протягом 15 днів від дати засідання, згідно зі ст. 57, а ліквідаторів мають призначити теж загальні збори. Без їх призначення ст. 61 ч. (2) позбавляє рішення про розпуск юридичних наслідків.
  4. Не розраховуйте на поділ майна між членами. Ст. 60 ч. (1) забороняє передавати майно, що залишилося, фізичним особам. Якщо хочете самі обрати, хто його отримає, завчасно впишіть процедуру передання до статуту, інакше обиратиме суд, згідно зі ст. 60 ч. (3).
  5. Якщо вам треба стягнути гроші з організації, що ліквідується, стежте за оголошенням на дверях районного суду, в окрузі якого вона має місцезнаходження. Саме там оприлюднюють ліквідацію, згідно зі ст. 68 ч. (3), а оскаржити баланс ліквідаторів можна протягом 30 вільних днів від його подання, згідно зі ст. 69 і ст. 70.
  6. Повідомляйте дані кінцевого бенефіціарного власника вчасно. Після першої санкції ст. 345 ч. (7) дає 30 днів від вручення протоколу, а ненадсилання відкриває шлях до розпуску за рішенням суду. Якщо процес уже почався, ви можете усунути підставу для розпуску до завершення судових дебатів по суті, згідно зі ст. 56 ч. (3).
  7. Якщо йдеться про федерацію, ідіть до трибуналу, а не до районного суду. Ст. 72 постанови застосовує до федерацій ті самі правила розпуску та ліквідації, але віддає компетенцію трибуналові за місцезнаходженням федерації.
  8. Пам’ятайте, що організація не зникає з рішенням про розпуск. Вона залишається юридичною особою до дати виключення з реєстру, згідно зі ст. 71 ч. (1), а виключення вимагають ліквідатори на підставі акта, передбаченого ст. 69.

Часті запитання

Чи змінюється щось для моєї асоціації від 16 вересня 2026 року?
Ні. Суд відхилив заперечення, тож усі десять оспорених статей залишаються чинними точно в попередній редакції. Не з’являється жодного нового строку, жодного нового обов’язку і жодної зміни компетенції.
Тоді чому це рішення має значення?
Бо воно остаточно розв’язує питання, яке стояло відкритим з грудня 2020 року: чи мав Уряд право врегулювати постановою розпуск і ліквідацію асоціацій, якщо ці процедури відбуваються в районному суді. Відповідь, загальнообов’язкова, полягає в тому, що мав, бо Закон № 206/1999 прямо уповноважив його у сфері асоціацій та фундацій, а надання компетенції районному судові не означає регулювання організації судів.
Хто порушив заперечення і чому це тривало так довго?
Його порушив з власної ініціативи Районний суд сектору 3 Бухареста, Цивільна секція, ухвалою від 9 грудня 2020 року, у справі про розпуск асоціації. Суд ухвалив рішення 12 березня 2026 року, через 1 919 днів після звернення, а опубліковано рішення через 188 днів після проголошення. Розгляд у районному суді весь цей час не зупинявся, бо правило про зупинення скасовано у 2010 році.
Що відбувається з майном і грошима, які залишилися після ліквідації?
Вони не можуть потрапити до фізичних осіб, тож члени не отримують нічого. Їх передають юридичним особам приватного чи публічного права з тотожною або подібною метою, за процедурою, передбаченою статутом. Якщо статут такої процедури не передбачає, якщо його положення незаконне або якщо ліквідатори не встигають передати майно протягом шести місяців від завершення ліквідації, суд сам розподіляє майно юридичній особі з тотожною чи подібною метою, згідно зі ст. 60 ч. (3).
У чому різниця між розпуском і виключенням з реєстру?
Розпуск зупиняє звичайну діяльність і відкриває ліквідацію. Виключення стирає організацію з Реєстру асоціацій та фундацій. Згідно зі ст. 71 ч. (1), асоціація або фундація перестає існувати лише від дати виключення, тож між цими двома моментами вона залишається юридичною особою, з ліквідаторами замість правління.
Скільки триває, за строками з постанови, шлях від розпуску до виключення з реєстру?
Від 213 до 274 днів, тобто від семи до дев’яти місяців, навіть якщо ніхто нічого не оскаржує. Ліквідатори не можуть завершити операції раніше ніж через шість місяців від оприлюднення розпуску, згідно зі ст. 65, потім мають два місяці на подання балансу, згідно зі ст. 68 ч. (1), а баланс вважають затвердженим лише після 30 вільних днів без оскаржень, згідно зі ст. 69.
Чи відповідають члени асоціації за борги, що залишилися?
Постанова такої відповідальності не передбачає. Тексти про відповідальність на етапі ліквідації, ст. 66 і ст. 67, стосуються ліквідаторів, які відповідають солідарно за шкоду, заподіяну кредиторам з їхньої вини, і підпадають під правила доручення. Вимоги задовольняють з активу організації, а ліквідацію не можна оголосити завершеною, доки не забезпечено тих, чиї вимоги оспорюються або не сплачені негайно.
Чи можна ще колись оскаржити цей текст у Конституційному Суді?
Так. Ст. 29 ч. (3) Закону № 47/1992 забороняє оскаржувати лише положення, вже визнані неконституційними, а тут висновок був протилежний. Нове заперечення мало б, однак, навести інші закиди, ніж закид про органічний закон, на який тепер є чітка й загальнообов’язкова відповідь.

Аналіз редакції

Рішення правильне і його важко заперечити. Закон № 206/1999 справді містить у ст. 1 літ. S п. 2 уповноваження під назвою «Reglementări cu privire la asociații și fundații», тобто врегулювання щодо асоціацій та фундацій, і постанова, видана на його підставі, могла встановити, хто розглядає заяви про розпуск, не зачіпаючи організації судів. Проблема не в рішенні, а в дорозі до нього.

Перше спостереження видно лише тоді, коли відкриєш закон про уповноваження. Суд, який порушив заперечення, послався на ст. 1 літ. S п. 1 Закону № 206/1999, а той пункт називається «Organizarea și funcționarea agențiilor imobiliare», тобто організація та діяльність агентств нерухомості. Постанову видано на підставі пункту 2 тієї самої літери, того, що про асоціації та фундації, точно як показує і її преамбула. Отже, закид влучив повз ціль, а Суд відповів за правильним пунктом, ніде не зазначивши, що в ухвалі вказано інший. Це не змінює рішення, але пояснює, чому мотивування могло бути значно коротшим.

Друге спостереження важче і випливає з порівняння двох рішень. Усе мотивування Суду, параграфи з 11 до 15, процитовано з Рішення № 598 від 5 листопада 2024 року, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 514 від 2 червня 2025 року. Проте те рішення стосувалося ст. 5 ч. (1), ст. 7 ч. (1), ст. 8, 9, 10, 11, 12 і 33, ст. 74 ч. (1) і ст. 84 ч. (3) постанови, тобто створення асоціації та внесення її до реєстру. Аргумент, на якому воно тримається, полягає в тому, що внесення розглядають у непозовному провадженні, де ухвали не мають сили остаточно вирішеної справи, згідно зі ст. 535 Цивільного процесуального кодексу. Оспорені тепер тексти описують точно протилежне: розпуску за рішенням суду вимагає прокуратура або будь-яка заінтересована особа, і його розглядають у змагальному процесі, а ст. 70 ч. (2) каже про вирок, ухвалений за оскарженнями балансу, що він підлягає негайному виконанню та апеляційному оскарженню. Рішення долає відстань між цими двома ситуаціями однією-єдиною фразою, у параграфі 16, формулою «за тотожністю підстав». Висновок може бути той самий, але мотив не переноситься сам собою, а тут його перенесено без жодного пояснення.

Третє спостереження це підрахунок, якого постанова ніде не робить, хоча й допускає його. Для організації без боргів і без спорів шлях від оприлюднення розпуску до виключення з реєстру проходить через три строки, які не можуть накладатися: шість місяців, протягом яких ліквідатори не можуть завершити операції, згідно зі ст. 65, потім до двох місяців на подання балансу, згідно зі ст. 68 ч. (1), потім 30 вільних днів без оскаржень, згідно зі ст. 69. Разом це від 213 до 274 днів. Асоціацію, розпущену 16 вересня 2026 року, не можна виключити з реєстру раніше 17 квітня 2027 року, а якщо ліквідатори використають законні строки повністю, то й не раніше 17 червня 2027 року. Увесь цей час організація юридично існує, має ліквідаторів замість правління і значиться такою в реєстрі.

Останнє спостереження випливає із зіставлення двох статей, які зазвичай не читають разом. Ст. 74 ч. (1) зобов’язує суди повідомляти Міністерству юстиції в електронній формі, з власної ініціативи і протягом трьох днів, остаточні рішення про створення, зміну та припинення будь-якої асоціації, фундації чи федерації, для Національного реєстру юридичних осіб, які не мають на меті одержання прибутку, публічного згідно зі ст. 75 ч. (1). Водночас ст. 68 ч. (3) вимагає оприлюднювати ліквідацію через оголошення на дверях суду. Держава отримує інформацію в електронній формі за три дні, а кредитор, донор чи договірний партнер має поїхати до суду, щоб побачити оголошення. Це не проблема рішення, а проблема тексту, який рішення залишає чинним, і саме такого штибу речі відхилення виправити не може.

Що потрібно змінити

  • Оприлюднювати ліквідацію в Національному реєстрі юридичних осіб, які не мають на меті одержання прибутку, а не на дверях суду. Реєстр веде Міністерство юстиції, він публічний і вже отримує остаточні рішення за три дні. Практичний ефект: кредитор чи донор дізнавався б онлайн, що організація ліквідується, у той час, коли ще може оскаржити баланс, замість того щоб залежати від візиту до суду.
  • Написати в постанові, як оприлюднюють розпуск. Ст. 65 прив’язує шестимісячний строк до оприлюднення розпуску, але єдине врегульоване оприлюднення, у ст. 68 ч. (3), стосується ліквідації, а не розпуску. На практиці момент, від якого ліквідатори можуть завершити операції, став би обчислюваною датою, а не датою, яку встановлюють тлумаченням від справи до справи.
  • Передбачити коротку процедуру виключення з реєстру для організацій без активів і без боргів. Сьогодні ті самі сім чи дев’ять місяців застосовують і до асоціації з нульовим балансом, якій нема чого ліквідувати. Результат: реєстр швидше очищався б від організацій, які існують лише на папері, а засновники не залишалися б прив’язаними до мертвої структури майже на рік.
  • Мотивувати перенесення судової практики, коли рішення переймають за тотожністю підстав. Рішення застосовує мотивування, побудоване на непозовному провадженні внесення до реєстру, до текстів, які організовують змагальне провадження. Що змінилося б: організація чи суддя, який читає рішення, могли б перевірити, чи аргумент справді покриває розпуск, замість того щоб приймати його на віру.
  • Скоротити шлях від проголошення до опублікування. Рішення діє лише від опублікування, а між 12 березня і 16 вересня 2026 року минуло 188 днів, протягом яких суди з подібними заявами на розгляді не мали відповіді. Ефект: те саме рішення доходило б до судів на півроку раніше, без жодної зміни по суті.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 788 від 16 вересня 2026 року 8 сторінок PDF, 82 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.