Коротко

  • Конституційний Суд відхилив обидва заперечення, заявлені щодо Кримінального процесуального кодексу і опубліковані в п’ятницю: одне як неприйнятне, друге як необґрунтоване. Оспорені тексти залишаються незмінними.
  • Перше стосувалося перегляду остаточного вироку після того, як Суд визнав неконституційною норму, на яку спиралося рішення. Суд сказав, що не він вирішує, як далеко йде суд перегляду, а суддя у справі.
  • Друге стосувалося оголошення в суді показань свідка, якого вже неможливо допитати, коли той свідок є водночас заявником про злочин. Суд відповів, що закон не робить із заявника окрему категорію свідка.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 117/2026 і № 139/2026
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 722 і № 724 від 28 серпня 2026 року
Ухвалено: 12 лютого 2026 року і 17 лютого 2026 року

Два рішення Конституційного Суду, опубліковані того самого дня, торкаються двох дуже різних моментів кримінального процесу, але мають однаковий результат: текст закону залишається точно таким, яким був. Рішення № 117 від 12 лютого 2026 року відхиляє як неприйнятне заперечення про перегляд вироку, а Рішення № 139 від 17 лютого 2026 року відхиляє як необґрунтоване заперечення про значення показань свідка-заявника. Спільна причина, це та, яку Суд повторив і в Рішенні № 210/2026: тлумачення і застосування закону, це справа суду, який розглядає спір, а не конституційного суду.

«Неприйнятне» і «необґрунтоване» не означають те саме, і різниця має значення. Заперечення, відхилене як неприйнятне, по суті не розглядали: Суд встановив, що йому нема чого аналізувати, бо від нього вимагали не конституційного контролю, а чогось іншого. Заперечення, відхилене як необґрунтоване, розглянули, і текст пройшов перевірку.

Обидва рішення є остаточними і загальнообов’язковими та породжують наслідки від публікації в Офіційному віснику Румунії, тобто з п’ятниці, 28 серпня 2026 року.

31 серпня 2026 року Суд пішов далі в тій самій царині і до промульгації зупинив закон, який скасовував виклик у підготовчій палаті. Так само про недійсність дій у кримінальному провадженні: Вищий касаційний суд визнав неприйнятним звернення щодо обшуків, проведених змішаними групами DNA і DGA.

Наслідки, які це має

Перший наслідок той, що ст. 453 ч. (4) остання теза і ст. 459 ч. (3) літера c) Кримінального процесуального кодексу залишаються чинними, у тій формі, яку вони мали на дату звернення до Суду. Авторка заперечення, засуджена кримінальним вироком, просила перегляду за підставою зі ст. 453 ч. (1) літера f), тобто для ситуації, коли рішення ґрунтувалося на нормі, згодом визнаній неконституційною. Її заяву відхилили як неприйнятну, і вона оскаржила саме ту умову закону, за якою ця підстава є приводом для перегляду лише тоді, коли вона призвела до незаконного або необґрунтованого рішення.

Другий наслідок той, що практичне питання лишається відкритим, але покладеним на суддю. Авторка хотіла, щоб конституційний суд сказав, чи має суд перегляду, після задоволення заперечення про неконституційність, ще й перевіряти, чи неконституційність вплинула визначальним чином на законність рішення. Суд відповів, що вступати в цю дискусію означало б втручання в судову діяльність, усупереч ст. 126 Конституції, за якою правосуддя здійснюють суди.

Третій наслідок є технічним, але з практичними відлуннями. Текст ст. 453 ч. (4) змінили у 2023 році, Законом № 201/2023, уже після звернення до Суду. Суд усе ж проаналізував стару редакцію, чинну на дату звернення, пославшись на Рішення № 766 від 15 червня 2011 року: контролюють і норми, що втратили чинність, доки їхні юридичні наслідки тривають. Для справ, розпочатих за старою редакцією, рішення залишається значущим.

Четвертий наслідок походить із другого рішення. Ст. 381 ч. (7) Кримінального процесуального кодексу залишається конституційною. Текст говорить, що коли допит свідка більше неможливий, а він давав показання під час досудового розслідування або його слухав суддя з прав і свобод, суд ухвалює оголосити показання і враховує їх при розгляді справи.

П’ятий наслідок, це відповідь по суті на питання про свідка-заявника. Суд встановив, що це поняття не визначене в кримінальному законі, а є конструкцією доктрини і судової практики, виведеною з тексту про заяву про злочин і з тексту про свідка. Законодавець не створив окремої категорії свідків за способом, у який було повідомлено судові органи, а заявник входить у загальне поняття свідка.

Шостий наслідок стосується доказової сили. Суд нагадав, що за ст. 103 ч. (1) Кримінального процесуального кодексу докази не мають наперед встановленої законом сили і підлягають вільній оцінці судових органів після оцінювання всіх доказів у справі. Отже, те, що оголошені показання належать заявникові, не надає їм наперед встановленої сили і не робить, саме по собі, процес несправедливим.

Сьомий наслідок, це межа, яку Суд підтверджує, перебравши її з європейської практики. Оголошення показань відсутнього свідка сумісне з правом на справедливий суд лише тоді, коли ті показання не є єдиною чи вирішальною підставою вироку, коли існувала поважна причина неявки свідка і коли були достатні врівноважувальні заходи. Суд послався на рішення Європейського суду з прав людини у справах Saïdi проти Франції, Bracci проти Італії, Colac проти Румунії та Matytsina проти Росії.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У праві нічого. Жоден текст не падає, жоден текст не змінює свого змісту через тлумачне рішення. Справи в провадженні тривають за тими самими правилами, а зупинені в очікуванні цих рішень відновлюються.

Змінилася натомість упевненість, з якою можна порушувати ці два питання. Щодо ст. 381 ч. (7) Суд удруге підтверджує те саме рішення: він уже висловився Рішенням № 289 від 29 травня 2025 року, на яке послався прокурор у засіданні, і Рішенням № 322 від 9 червня 2020 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 1069 від 12 листопада 2020 року, мотиви якого він переймає повністю. У нового заперечення щодо того самого тексту і з тією самою критикою шансів мало.

Щодо ст. 453 ч. (4) ситуація інша: Суд не сказав, що текст конституційний, а сказав, що не може відповісти на поставлене питання. Отже, залишається відкритим шлях для заперечення, сформульованого як справжня критика неконституційності, а не як прохання про тлумачення, але й можливість того, що суди дійдуть різних рішень, доки до Вищого касаційного суду не звернуться в порядку касаційної скарги в інтересах закону або вирішення правового питання.

Змінюється і дещо календарне: обидва рішення ухвалили в лютому 2026 року, а опублікували аж 28 серпня 2026 року, тобто приблизно через шість з половиною місяців. Наслідки спливають від публікації, а не від ухвалення.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Тексти Кримінального процесуального кодексу залишаються незмінними, тож не буде ні хвилі перерозглядів, ні періоду невизначеності для справ у провадженні.
  • Суд ясно повторює, де закінчується його компетенція: тлумачення і застосування закону належать суду, який розглядає спір, а контроль здійснюють через способи оскарження.
  • Щодо свідка-заявника рішення дає відповідь по суті, з аргументами, перебраними з практики Європейського суду з прав людини, а не саму лише процесуальну відмову.
  • Ще раз підтверджено, що показання відсутнього свідка не можуть бути єдиною чи вирішальною підставою вироку, а це корисна гарантія для захисту.
  • Суд нагадує, що адвокат має право бути присутнім при діях досудового розслідування і знайомитися зі справою, отже, оспорити показання можна завчасно.
  • Обидва рішення ухвалено одноголосно, без окремих думок, а це зменшує ризик швидкої зміни практики.

Що залишається проблемою

  • Справжнє питання з першої справи, що саме ще перевіряє суд перегляду після рішення про неконституційність, лишається без єдиної відповіді.
  • Формулювання «незаконні або необґрунтовані рішення» зі ст. 453 ч. (4) охоплює чотири дуже різні підстави перегляду, не кажучи, яка ознака стосується якої з них.
  • Вищий касаційний суд, суд, який звернувся до Конституційного Суду в першій справі, не висловив своєї думки щодо заперечення, хоча закон його до цього зобов’язує.
  • Ні голови палат, ні Уряд, ні Народний адвокат не надіслали позицій у жодній із двох справ.
  • Обидва рішення опублікували більш ніж через шість місяців після ухвалення, і весь цей час суди судили, не знаючи результату.
  • У другій справі звернення пішло від Трибуналу Димбовіци в серпні 2021 року, отже, відповідь прийшла через чотири з половиною роки.

Корисні поради

  1. Якщо ви заявляєте заперечення про неконституційність, формулюйте критику щодо тексту закону, а не прохання роз’яснити його зміст. Перше рішення відхилили саме тому, що від Суду вимагали визначити обсяг певного словосполучення.
  2. Якщо ви просите перегляду за підставою зі ст. 453 ч. (1) літера f), покажіть конкретно, як тривали наслідки конституційного порушення і чому їх неможливо усунути інакше, ніж переглядом. Умова записана в тексті закону.
  3. Перевірте, яка редакція ст. 453 ч. (4) застосовна до вашої справи. Текст змінили Законом № 201/2023, а Суд аналізував попередню редакцію, бо її наслідки тривали.
  4. Якщо у справі є показання свідка-заявника, дані лише на досудовому розслідуванні, завчасно просіть дослідити цей доказ у суді. Оспорити його потім важче, ніж домогтися допиту.
  5. Оспорюйте законність збирання доказів перед суддею підготовчої палати, у порядку ст. 342 Кримінального процесуального кодексу. Суд прямо відсилає до цього шляху, а суддя може виключити один, кілька чи всі докази.
  6. Якщо вирок вирішальною мірою спирається на показання свідка, якого ви не змогли допитати на жодній стадії, посилайтеся на критерії з рішень Європейського суду з прав людини, наведених у рішенні. Суд перебрав їх прямо.

Часті запитання

Чи змінюється щось у Кримінальному процесуальному кодексі?
Ні. Обидва заперечення відхилили, а ст. 453 ч. (4), ст. 459 ч. (3) літера c) і ст. 381 ч. (7) залишаються в чинній редакції. Жодного строку для приведення у відповідність Парламентові не встановлено.
Яка різниця між відхиленням як неприйнятного і відхиленням як необґрунтованого?
При неприйнятності Суд не аналізує суті: він встановлює, що від нього вимагають не конституційного контролю, а зазвичай тлумачення закону. При відхиленні як необґрунтованого Суд аналізує текст і встановлює, що той відповідає Конституції. Друге рішення робить повторення тієї самої критики значно важчим.
Що буде зі справами, зупиненими в очікуванні цих рішень?
Вони відновлюються, з незмінними текстами закону. Рішення є остаточними і загальнообов’язковими від публікації в Офіційному віснику Румунії, тобто від 28 серпня 2026 року.
Чи можу я просити перегляду автоматично, якщо в моїй справі задовольнили заперечення про неконституційність?
Не автоматично. Ст. 453 ч. (1) літера f) вимагає, щоб рішення ґрунтувалося на нормі, визнаній неконституційною, щоб заперечення було заявлене в тій самій справі і щоб наслідки порушення тривали і не могли бути усунені інакше, ніж переглядом. Наскільки суворо перевіряють ці умови, лишається на розсуд суду перегляду.
Хто такий свідок-заявник?
Це особа, яка повідомила органи досудового розслідування про злочин і яку згодом допитують як свідка. Суд встановив, що цей вислів не визначений законом, а походить із доктрини та судової практики, і що заявник входить у загальне поняття свідка.
Чи може вирок спиратися на показання свідка, якого не допитали в суді?
Не виключно на них. Суд повторює європейські критерії: має існувати поважна причина неявки свідка, показання не можуть бути єдиною чи вирішальною підставою вироку, а якщо все ж є, потрібні достатні врівноважувальні заходи. Вирок ухвалюють лише тоді, коли обвинувачення доведене поза розумним сумнівом.

Аналіз редакції

Два рішення разом кажуть дещо про те, чого взагалі можна домогтися від Конституційного Суду в кримінальному процесі. Перша заява була, по суті, проханням до Суду написати правило, якого не написав законодавець: скільки саме ще важить суд перегляду після того, як норма впала. Суд відмовив, слушно, але відмова лишає по собі саме ту прогалину, на яку скаржилися. Друга заява була справжньою критикою, отримала відповідь по суті, і відповідь аргументована європейською практикою, а не самими лише внутрішніми формулами.

Те, чого не видно, коли читаєш рішення від початку до кінця, з’являється, коли подивишся на дати в них. У першій справі ухвала Вищого касаційного суду про звернення від 8 червня 2021 року, а рішення ухвалили 12 лютого 2026 року, тобто через чотири роки і вісім місяців. У другій ухвала Трибуналу Димбовіци від 30 серпня 2021 року, а рішення прийшло 17 лютого 2026 року, через чотири роки і шість місяців. Публікація додала ще шість з половиною місяців в обох випадках. Обидва звернення надійшли до Суду того самого року, менш ніж за три місяці одне від одного, ухвала Вищого касаційного суду датована 8 червня 2021 року, а ухвала Трибуналу Димбовіци 30 серпня 2021 року, і їх вирішили з різницею у п’ять днів, а це каже, що затримка йде не від складності кожної з них, а від віку черги.

Друге спостереження стосується мовчання, яке повторюється. В обох справах голови двох палат Парламенту, Уряд і Народний адвокат не повідомили жодної позиції, хоча закон дає їм таку можливість саме для того, щоб конституційний суд почув і позицію органу, який писав текст. У першій справі Вищий касаційний суд теж не висловив своєї думки щодо заперечення, всупереч ст. 29 ч. (4) Закону № 47/1992, і Суд фіксує це прямо. Через це у справі про наслідки рішень Конституційного Суду єдиними висловленими позиціями були позиції адвоката і прокурора.

Третє випливає із зіставлення двох рішень. Щодо ст. 381 ч. (7) Суд на двох сторінках пояснює, чому оголошені показання не мають наперед встановленої сили і чому суддя зважує їх разом з рештою доказів. Щодо ст. 453 ч. (4) Суд відмовляється сказати, як суддя перегляду зважує наслідок рішення про неконституційність. Ці два підходи не суперечать один одному, бо в першому випадку критерій є в законі, у ст. 103, а в другому його немає. Саме це і є проблемою, яку рішення лишає у спадок: словосполучення «незаконні або необґрунтовані рішення» водночас охоплює чотири дуже різні підстави перегляду, від неправдивих показань до неконституційності, не кажучи, яка ознака стосується якої з них.

Що потрібно змінити

  • Прямий критерій для перегляду на підставі неконституційності. Ст. 453 ч. (4) однаково трактує чотири підстави, які між собою не схожі; окрема частина для літери f) сказала б, що саме перевіряє суд перегляду, і закрила б дискусію, яку Суд, слушно, відмовився вести.
  • Строк публікації рішень Конституційного Суду. Шість з половиною місяців між ухваленням і публікацією означають шість з половиною місяців, у які суди судять, не знаючи рішення, хоча воно вже прийняте.
  • Наслідок за відсутність думки суду, який звертається. Закон № 47/1992 зобов’язує суд, який звертається до Конституційного Суду, висловити свою думку; коли він цього не робить, справа доходить до розгляду без позиції єдиного суду, який знає обставини.
  • Законодавче визначення заявника про злочин. Суд сам встановлює, що поняття не визначене законодавцем і що «свідок-заявник», це конструкція доктрини; визначення в кодексі закрило б цілу серію заперечень на ту саму тему.
  • Публікація переліку справ, що перебувають на розгляді Суду, з їхнім віком. Дві справи 2021 року, вирішені у 2026-му й опубліковані в серпні, показують чергу, яку ззовні ніхто не може оцінити.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 722 і № 724 від 28 серпня 2026 року 16 сторінок PDF, 112 KB акт починається на сторінці 3

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.