Коротко

  • Суддю або прокурора вже не можна покликати до дисциплінарної інстанції після того, як від оспореного діяння минуло 2 роки, і Конституційний Суд підтвердив, що правило конституційне. Рішення № 209 від 5 березня 2026 року опубліковано 21 вересня 2026 року і від цієї дати воно загальнообов’язкове.
  • Строк біжить від дня, коли діяння вчинено, а не від дня, коли його виявили, і не від дня скарги. Текст містить дві межі в одному реченні: дисциплінарне провадження розпочинають протягом 30 днів від завершення дисциплінарної перевірки, але не пізніше ніж через 2 роки від діяння. Друга межа перерізає першу: якщо 2 роки сповнилися, ті 30 днів уже ні до чого не придатні.
  • Втрачає той, хто подав скаргу, а не держава. Заперечення заявила саме скаржниця, яка оспорила в адміністративному судочинстві резолюції Судової інспекції про закриття провадження. Хоч проаналізований закон, Закон № 317/2004, за цей час скасовано, те саме правило сьогодні є у ст. 47 ч. (7) Закону № 305/2022, з тим самим строком у 2 роки.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 209 від 5 березня 2026 року щодо заперечення про неконституційність словосполучення «але не пізніше ніж через 2 роки» зі змісту ст. 46 ч. (7) Закону № 317/2004 про Вищу раду магістратури
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 798 від 21 вересня 2026 року
Набирає чинності: рішення загальнообов’язкове з дати опублікування, 21 вересня 2026 року

Хто скаржиться на суддю або прокурора до Судової інспекції й отримує відповідь, що діяння покрилося давністю, має тепер і підтвердження конституційної юстиції, що строк, який закрив його справу, у порядку. Конституційний Суд відхилив, одноголосно, заперечення, заявлене проти словосполучення «але не пізніше ніж через 2 роки» зі ст. 46 ч. (7) Закону № 317/2004 про Вищу раду магістратури. Це ще одне з рішень, якими Суд залишає недоторканими правила, що організовують кар’єру і відповідальність магістратів, після того, яке опублікували 18 вересня 2026 року і яким встановлено, що повернення в магістратуру без екзамену вимагало 10 років стажу.

Текст, про який ідеться, має одне речення, відтворене самим Судом: «Дисциплінарне провадження можна розпочати протягом 30 днів від завершення дисциплінарної перевірки, але не пізніше ніж через 2 роки від дня, коли діяння було вчинено.» Це два строки, які працюють разом, але не однаково. Перший зобов’язує судового інспектора не зволікати після того, як він закінчив перевірку. Другий, це абсолютна межа, прив’язана до моменту, над яким ніхто не має влади: до дня, коли діяння відбулося.

Заперечення надійшло не від магістрата, якого перевіряли, а з протилежного боку. Його авторка оспорила в адміністративному судочинстві, в Апеляційному суді Бухареста, VIII секція адміністративного та податкового судочинства, резолюції про закриття провадження, ухвалені Судовою інспекцією, причому у двох із них ішлося саме про строк у 2 роки. Вона доводила, що закон створює дискримінацію між магістратами і рештою громадян, і навела за приклад власну ситуацію, у якій її через примусове виконання зобов’язали заплатити суму грошей через 2 роки і 9 місяців після її ймовірної вини. Вона посилалася на ст. 16 ч. (1) і (2) Конституції, на рівність перед законом і на правило, за яким ніхто не стоїть вище за закон, та на ст. 124 ч. (2), за якою правосуддя єдине, безстороннє й однакове для всіх.

Одна деталь процедури дещо говорить про її тривалість. Авторка заперечення померла, перш ніж справа дійшла до розгляду, і до справи її чоловік подав довідку про смерть. Голова Суду повідомив представникові, що той не може давати пояснення, на підставі ст. 83 ч. (1) Цивільного процесуального кодексу, але зазначив, що, хоч авторка померла, заперечення буде вирішено. Його вирішили 5 березня 2026 року і опублікували 21 вересня 2026 року.

Наслідки, які це має

Перший наслідок, це підтвердження правила, із силою, передбаченою ст. 147 ч. (4) Конституції: від 21 вересня 2026 року рішення загальнообов’язкове. Хто оспорює в суді закриття провадження, обґрунтоване сповненням тих 2 років, уже не може будувати позов на думці, що сам строк неконституційний.

Другий наслідок стосується моменту, від якого рахують. Суд повторює, відсилаючи до власної практики, думку про те, що дисциплінарна давність схожа на давність кримінальної відповідальності і в питанні моменту, від якого строк починає бігти, тобто від вчинення діяння, згідно зі ст. 154 ч. (2) Кримінального кодексу. Для того, хто скаржиться, наслідок жорсткий і рідко коли розтлумачений: якщо він дізнається про діяння через рік і половину після того, як воно сталося, у нього не два роки, а шість місяців, і в цей проміжок мають вміститися скарга, попередня перевірка, дисциплінарна перевірка і початок провадження.

Третій наслідок, це те, що підтверджений текст живе далі під іншим номером. Закон № 317/2004 скасовано Законом № 305/2022, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 1105 від 16 листопада 2022 року, а рішення вказує як підставу скасування ст. 96 ч. (4) нового закону. Суд усе ж розглянув старий текст, бо він і далі породжував наслідки у спорі в Апеляційному суді Бухареста, і прямо встановив, що законодавче рішення має свій відповідник у ст. 47 ч. (7) Закону № 305/2022. Чинне сьогодні правило зберігає обидва строки, 30 днів від завершення попередньої дисциплінарної перевірки і щонайбільше 2 роки від діяння, і додає уточнення, що провадження розпочинає судовий інспектор.

Четвертий наслідок, це роз’яснення про те, кого з ким порівнюють. Суд відповідає, що принцип рівності не означає однаковості і що ситуації, які порівнювала авторка, дисциплінарна відповідальність магістратів, з одного боку, і зобов’язання її до сплати сум через примусове виконання, з другого, принципово різні, тож їх не можна ставити поряд. Для того, хто готує подібний позов, це означає, що аргумент про дискримінацію треба будувати між двома категоріями, які перебувають в однаковому правовому становищі, а не між дисциплінарною процедурою і справою про виконання.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У тексті закону не змінилося нічого. Змінився статус аргументу: до 21 вересня 2026 року твердження про те, що строк у 2 роки захищає магістратів на шкоду громадянам, можна було подати до суду як підставу неконституційності. Від цієї дати воно натикається на загальнообов’язкове рішення.

Рішення показує і шлях тексту, який пояснює, чому номер статті різниться від документа до документа. Законодавче рішення запроваджено ст. II п. 3 ч. (7) Закону № 24/2012, опублікованого в Офіційному віснику Румунії № 51 від 23 січня 2012 року, який змінив ст. 451 ч. (7) Закону № 317/2004. Після повторного опублікування закону в Офіційному віснику Румунії № 628 від 1 вересня 2012 року той самий текст став ст. 46 ч. (7). Із 2022 року він є у ст. 47 ч. (7) Закону № 305/2022. Три номери, те саме правило, незмінне чотирнадцять років.

Не змінилася й практика. Суд перелічує власні попередні рішення з того самого предмета: Рішення № 32 від 30 січня 2025 року, щодо стверджуваної дискримінації, Рішення № 215 від 17 лютого 2009 року, щодо порівнювання різних ситуацій, і Рішення № 816 від 9 грудня 2021 року, яким дисциплінарну давність уже було визнано такою, що відповідає конституційним вимогам. Мотивувальна частина каже це прямо: «не з’явилося нових обставин, які спричинили б перегляд практики Конституційного Суду».

Давність не єдине правило дисциплінарної процедури, яке Суд підтвердив у вересні 2026 року. Для поліцейських відповідь стосувалася самої процедури: проступок, вчинений під час надзвичайного стану, карають без того, щоб справа пройшла через дисциплінарну раду, а критику, зіперту на право на захист, відхилено.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Закриває невизначеність, яка тривала роками: строк у 2 роки залишається в силі, а суди адміністративного судочинства більше не мають підстав зупиняти справи в очікуванні рішення Суду.
  • Чітко пояснює, чому дисциплінарна давність існує, з аргументами, взятими з кримінальної матерії: відповідальність, застосована запізно, втрачає дієвість, а конфліктні правовідносини не можуть залишатися відкритими без кінця.
  • Прямо підтверджує, що правило переживає зміну закону. Те, що ст. 46 ч. (7) Закону № 317/2004 має свій відповідник у ст. 47 ч. (7) Закону № 305/2022, звільняє суди від дискусії про дію в часі.
  • Дає корисний орієнтир для будь-якого позову, заснованого на дискримінації: порівнюють ситуації однакової правової природи, а не різні процедури, які просто стосуються тієї самої людини.
  • Суд вирішив справу, хоча авторка заперечення померла, і це підтверджує, що розпочатий конституційний контроль не припиняється разом зі стороною, яка його попросила.

Що залишається проблемою

  • Строк біжить від діяння, а не від його виявлення. Проступок, який виходить на поверхню лише після того, як справа остаточно закрилася, може покритися давністю ще до того, як хтось устигне на нього поскаржитися, а рішення цього боку не торкається, бо його про це не просили.
  • Аналогія з кримінальною матерією, використана як головний аргумент, насправді показує різницю. Строки давності кримінальної відповідальності зі ст. 154 Кримінального кодексу починаються від 3 років і піднімаються до 15, а ст. 155 того самого кодексу передбачає їхнє перебивання будь-якою процесуальною дією. Дисциплінарний текст, підтверджений Судом, встановлює 2 роки і не передбачає жодної підстави для перебивання або зупинення.
  • Два строки з одного речення мають неоднакову вагу. Строк у 30 днів стосується судового інспектора і починається тоді, коли той завершує перевірку, тож залежить від його власного темпу. Строк у 2 роки стосується скаржника і починається без того, щоб той про це знав.
  • Право розпочати дисциплінарне провадження належить судовому інспекторові, а не тому, хто подав скаргу. Скаржник може лише оспорити закриття провадження згодом, у процесі, який триває значно довше за ті 2 роки, у тому числі тоді, коли строк уже добігає кінця.
  • Тривалість процедури суперечить аргументові, для якого строк існує. Від ухвали Апеляційного суду Бухареста про звернення, ухваленої 10 грудня 2020 року, до опублікування рішення, 21 вересня 2026 року, минуло 2 111 днів, а авторка заперечення за цей час померла, так і не дізнавшись відповіді.

Корисні поради

  1. Якщо ви хочете поскаржитися на суддю або прокурора до Судової інспекції, порахуйте спершу дату діяння, а не дату, коли ви про нього дізналися. Від того дня у вас щонайбільше 2 роки, і в цей проміжок мають вміститися і попередня перевірка, і дисциплінарна перевірка, а не лише подання скарги.
  2. Не змішуйте дисциплінарний проступок із невдоволенням рішенням у справі. Судова інспекція не може змінити рішення і не може переоцінити докази. Якщо ваша проблема в рішенні, шляхом є апеляція, касація або інші способи оскарження в тому процесі, а не дисциплінарна скарга.
  3. Коли ви отримуєте резолюцію про закриття провадження, обґрунтовану давністю, просіть письмово показати вам, яку дату діяння взято до уваги. Ті 2 роки рахують від тієї дати, і якщо взята дата помилкова, то саме це питання варто обговорювати в суді, а не конституційність строку.
  4. Якщо у вас уже є процес, у якому ви заявили саме це заперечення, очікуйте відхилення. Закон не забороняє заявити нове заперечення, бо ст. 29 ч. (3) Закону № 47/1992 зупиняє лише заперечення щодо текстів, уже визнаних неконституційними, але Суд написав, що нових обставин не з’явилося.
  5. Перевірте, який закон застосовують до вашої ситуації. Для діянь після набрання чинності Законом № 305/2022 підставою є ст. 47 ч. (7) того закону, а не ст. 46 ч. (7) Закону № 317/2004, навіть якщо правило те саме.
  6. Якщо ви магістрат і вас направили до Секції суддів або до Секції прокурорів, перевірте дату діяння, взяту до уваги в дисциплінарному провадженні. Перевищення тих 2 років припиняє провадження, і на це посилаються раніше за будь-яку дискусію про наявність проступку.

Часті запитання

Від якого моменту біжать ті 2 роки?
Від дня, коли діяння було вчинено. Суд підтверджує схожість із давністю кримінальної відповідальності, де строк теж біжить від вчинення правопорушення, згідно зі ст. 154 ч. (2) Кримінального кодексу. Не має значення ні день, коли ви про діяння дізналися, ні день, коли ви подали скаргу.
Що відбувається, коли ті 2 роки сповнюються?
Дисциплінарне провадження вже не можна розпочати. Право притягнути магістрата до дисциплінарної відповідальності припиняється, а скаргу закривають на цій підставі. Це не означає, що діяння перевірили і визнали таким, якого не було. Це означає лише, що його вже не можна судити.
А для чого тоді строк у 30 днів?
Він зобов’язує судового інспектора розпочати провадження щонайбільше протягом 30 днів від завершення дисциплінарної перевірки. Це внутрішній строк процедури. Якщо ж ті 2 роки від діяння сповнилися, ті 30 днів уже не мають предмета, бо абсолютною межею є межа у 2 роки.
Кого захищає строк, магістрата чи того, хто скаржиться?
Безпосередній наслідок на користь магістрата, якого перевіряють: через 2 роки його дисциплінарну відповідальність уже не можна застосувати. Суд, однак, пояснює, що сенс давності загальний, а не персональний: відповідальність, застосована через багато часу після діяння, втрачає дієвість, а конфліктні правовідносини не можуть залишатися відкритими без кінця. Практичну ціну правила платить скаржник.
Закон № 317/2004 скасовано. Чому рішення ще має значення?
Бо правило чинне, під іншим номером. Суд встановлює в рішенні, що законодавче рішення є у ст. 47 ч. (7) Закону № 305/2022, з тими самими двома строками. До того ж старий текст і далі застосовують до діянь, вчинених тоді, коли він був чинний.
Чи були окремі або збіжні думки?
Ні. Рішення ухвалено одноголосно колегією із семи суддів, без жодної окремої чи збіжної думки. Отже, лінії розколу всередині Суду щодо цього тексту немає.
Що сталося зі справою, у якій заявили заперечення?
Вона залишається в Апеляційному суді Бухареста, VIII секція адміністративного та податкового судочинства, якому рішення надсилають. Авторка заперечення померла в ході процедури, а Суд прямо зазначив, що заперечення вирішують і так, бо розпочатий конституційний контроль не припиняється разом зі стороною.
З якого часу рішення породжує наслідки?
З 21 вересня 2026 року, дати опублікування в Офіційному віснику Румунії № 798. Згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, рішення Конституційного Суду загальнообов’язкові з дати опублікування і мають силу лише на майбутнє.

Аналіз редакції

Рішення міцне щодо отриманих критик. Авторка заперечення порівняла дві речі, які не порівнюються, дисциплінарну відповідальність магістратів і власне зобов’язання до сплати через примусове виконання, а Суд відповідає їй саме це, з практикою, незмінною з 2009 року. Існування дисциплінарної давності саме собою не аномалія: якщо держава через певний час втрачає право покарати за кримінальне правопорушення, то тим більше вона втрачає право покарати за дисциплінарний проступок. До цього місця мотивування заперечити неможливо.

Проблема з’являється саме в аналогії, на яку воно спирається. Якщо дисциплінарна давність виправдовується схожістю з кримінальною, то варто подивитися й на цифри: строки зі ст. 154 Кримінального кодексу починаються від 3 років, для найлегших діянь, за які карають позбавленням волі щонайбільше на рік або штрафом, і піднімаються до 15 років, а ст. 155 дозволяє перебивати їх будь-якою процесуальною дією, з новим перебігом після кожного перебивання. Дисциплінарний текст, підтверджений Судом, встановлює 2 роки, тобто менше за кримінальний мінімум, і не передбачає жодної підстави для перебивання чи зупинення. Аналогія, наведена як аргумент на користь конституційності строку, дочитана до кінця, показує, що дисциплінарний строк суворіший за кримінальний, який він наслідує.

Друге спостереження вимагає підрахунку, бо з читання акта воно не виходить. Апеляційний суд Бухареста звернувся до Конституційного Суду ухвалою від 10 грудня 2020 року, рішення ухвалено 5 березня 2026 року, через 1 911 днів, і опубліковано 21 вересня 2026 року, через ще 200. Разом 2 111 днів, тобто у 2,89 раза більше за ті 730 днів, які вміщує підтверджений строк. Держава потребувала майже трьох строків давності, щоб підтвердити один строк давності. А справа по суті, зареєстрована в Апеляційному суді Бухареста у 2017 році, ще давніша: від уточнення предмета заперечення, поданого 21 січня 2019 року, до опублікування рішення минуло понад сім років і половина. Авторка заперечення померла за цей час.

Третє спостереження виходить із поєднання двох строків з одного речення. Строк у 30 днів починається тоді, коли судовий інспектор завершує перевірку, тож залежить від темпу установи. Строк у 2 роки починається тоді, коли діяння сталося, тож не залежить ні від кого. Практичний результат такий, що справжнє вікно скаржника триває стільки, скільки залишилося від тих 2 років після того, як діяння виявили, і в цей залишок мають вміститися скарга, попередня перевірка, дисциплінарна перевірка і початок провадження. У матерії, де проступки часто виходять на поверхню лише тоді, коли справа закривається, це означає, що давність іноді сповнюється раніше, ніж хтось міг би дізнатися, що сталося. Критика стосується тексту, який Суд визнав конституційним, а не його рішення, яке судить лише те, про що просять.

Що потрібно змінити

  • Строк має бігти від дня, коли діяння стало відомим або могло стати відомим, з довшою абсолютною межею. Звична формула, короткий строк від виявлення в парі з довгим строком від діяння, залишила б недоторканим сенс давності й усунула б ситуацію, у якій проступок покривається давністю раніше, ніж на нього можна було поскаржитися.
  • Закон має прямо передбачити зупинення строку на час попередніх перевірок і дисциплінарної перевірки. Сьогодні зволікання установи проїдає строк скаржника, хоча той не має жодного засобу її поспішити. Підстава для зупинення перенесла б ціну зволікання туди, де воно виникає.
  • Резолюція про закриття провадження через давність має обов’язково показувати взяту до уваги дату діяння і дату скарги. Без цих двох дат скаржник не може перевірити, чи строк справді сповнився, а суд адміністративного судочинства виходить із твердження, а не з підрахунку.
  • Строк у 2 роки слід вирівняти щонайменше до кримінального мінімуму в 3 роки, якщо аналогія з кримінальною матерією залишається аргументом. Інакше дисциплінарний проступок покривається давністю швидше за найлегше кримінальне правопорушення, а наведене Судом виправдання працює проти тексту, який воно захищає.
  • Закон № 47/1992 має встановити строк на опублікування рішень після їхнього ухвалення. Ті 200 днів між 5 березня 2026 року і 21 вересня 2026 року, це дні, у які рішення існувало, але не породжувало наслідків, а справи, які чекали відповіді, залишилися в очікуванні без жодної процедурної причини.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 798 від 21 вересня 2026 року, сторінки 4-6 16 сторінок PDF, 102 KB акт починається на сторінці 4

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.