Коротко

  • Поліцейського, якого перевіряють за проступок, вчинений під час надзвичайного стану, можна покарати без того, щоб справа пройшла через дисциплінарну раду, і Конституційний Суд підтвердив, що це правило конституційне. Рішення № 590 від 11 листопада 2025 року опубліковано 23 вересня 2026 року, і від цієї дати воно остаточне та загальнообов’язкове. Заперечення відхилено одностайно.
  • Програє покараний поліцейський, а відхилений аргумент це саме право на захист. Суд відповів, що це право лишається здійсненним у попередній перевірці і що припис обмежує тільки частину додаткових гарантій процедури. Національна профспілка «Pro Lex», яка заявила заперечення від імені свого члена, більше не може використовувати цю підставу у справах, які ще тривають.
  • Те, що залишається покараному, стосується фактів, а не Конституції. Конституційний Суд прямо зазначив, що відмова допитати осіб або зібрати докази під час дисциплінарної перевірки є питанням застосування закону і належить до виключної компетенції суду. Для стягнень, накладених у ці періоди, закон скеровує скаргу прямо до адміністративного суду.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 590 від 11 листопада 2025 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 584 ч. (2) Закону № 360/2002 про Статут поліцейського
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії № 807 від 23 вересня 2026 року
Набирає чинності: рішення є загальнообов’язковим від дати опублікування, 23 вересня 2026 року

Конституційний Суд одностайно відхилив заперечення, заявлене Національною профспілкою «Pro Lex» з Бухареста від імені члена профспілки Маріуса Букетару, проти ст. 584 ч. (2) Закону № 360/2002 про Статут поліцейського. Це друге за останні місяці рішення, яким Конституційний Суд лишає недоторканою конструкцію дисциплінарної відповідальності професії з власним статутом, після того, у якому він підтвердив, що магістрата не можна притягнути до дисциплінарної відповідальності більш ніж через два роки після діяння. Оспорюваний припис відтворено в самому рішенні, і звучить він так: «Як виняток із приписів ч. (1), за дисциплінарні проступки, вчинені під час надзвичайного стану, стану облоги, мобілізації та у воєнний час, дисциплінарні стягнення, передбачені ст. 58 ч. (1), застосовують після проведення попередньої перевірки, без консультації з дисциплінарною радою.»

Загальне правило, записане в частині, що передує оспорюваній, каже: дисциплінарні стягнення поліцейських встановлюють і застосовують тільки після попередньої перевірки і після консультації з дисциплінарною радою. Виняток становлять лише два легкі стягнення, попередження і письмова догана. Для решти, тобто для відтермінування просування у професійних званнях або на вищі посади на строк від 1 до 3 років, переведення на нижчу посаду і звільнення з поліції, з радою треба порадитися. Частина (2) знімає цей етап для проступків, вчинених у чотирьох прямо названих ситуаціях: надзвичайний стан, стан облоги, мобілізація і воєнний час.

Припис не старий. Його внесли до Статуту поліцейського ст. II п. 7 Надзвичайної постанови Уряду № 36/2020, опублікованої в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 268 від 31 березня 2020 року, тобто в перші дні надзвичайного стану, оголошеного Декретом № 195/2020. Постанову затвердили Законом № 30/2021, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 258 від 15 березня 2021 року.

Справа, з якої вийшло заперечення, теж походить із того часу. Поліцейського притягнули до дисциплінарної відповідальності розпорядженням Генерального директорату поліції муніципію Бухарест, він оскаржив його в суді, а справа дійшла в касації до Апеляційного суду Крайови, палати адміністративного і податкового судочинства, у справі № 4.588/63/2020. Там профспілка заявила заперечення про неконституційність, і суд передав його далі ухвалою від 10 березня 2021 року. У Конституційному Суді справа отримала номер 1.130D/2021. Голови обох Палат Парламенту, Уряд і Народний адвокат не надіслали жодної позиції.

Критика мала точну форму, і ця точність важить для того, що сталося далі. Профспілка оскаржила припис за умовної формули: він був би неконституційним тією мірою, якою його тлумачать як такий, що дозволяє карати без ради за діяння, вчинені під час надзвичайного стану, коли попередня перевірка і накладення стягнення відбулися вже після того, як надзвичайний стан завершився. Підставами назвали ст. 24 Конституції, право на захист, і ст. 53, яка встановлює умови, за яких здійснення права можна обмежити.

Наслідки, які це має

Рішення остаточне і загальнообов’язкове від опублікування, тобто від 23 вересня 2026 року. Підставу дає ст. 147 ч. (4) Конституції, наведена в самій резолютивній частині рішення поряд зі ст. 146 п. d): обов’язкова сила рішень Суду залежить від моменту опублікування в Офіційному віснику Румунії, частина I. Правило, за яким набирають чинності закони і постанови, інше.

Перший наслідок відчуває справа, з якої все почалося. Касацію в Апеляційному суді Крайови розглядають далі з приписом, який лишився на місці таким, як був написаний. Покараний поліцейський може й надалі наводити будь-який захист щодо фактів, наприклад, що потрібні докази були йому необхідні або що діяння не було, але вже не може твердити, що відсутність дисциплінарної ради сама собою неконституційна.

Другий наслідок стосується кожного, хто сьогодні перебуває в такому самому становищі. Поліцейські, яких перевіряють за проступки, вчинені під час надзвичайного стану 2020 року, і чиї справи дійшли до суду, лишаються без цієї підстави. Формула резолютивної частини, однак, вузька: припис конституційний «щодо сформульованої критики», тож інша критика, побудована на інших статтях Конституції, цим рішенням не закрита.

Третій наслідок дивиться в майбутнє, бо припис лишається в Законі № 360/2002 і рішення не констатує жодного його скасування. Він охоплює будь-який надзвичайний стан, стан облоги, мобілізацію чи стан війни, які ще будуть оголошені, поза тим, що був у 2020 році. Отже, підтверджено запасний дисциплінарний режим, готовий увімкнутися при наступній такій ситуації.

Четвертий наслідок це розмежування компетенції, сказане Судом в останньому абзаці мотивувальної частини. Твердження про відмову допитати певних осіб або дослідити певні докази під час дисциплінарної перевірки, за формулюванням рішення, є питаннями застосування закону, перевірка яких належить виключно до компетенції суду. Це, власне, карта того, що залишається покараному поліцейському: ті самі докори, перенесені від Конституційного Суду до адміністративного суду.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

До березня 2020 року Статут поліцейського такого винятку не знав. Будь-яке стягнення, важче за письмову догану, вимагало, щоб справа пройшла через дисциплінарну раду, незалежно від обставин, у яких було вчинене діяння. Надзвичайна постанова Уряду № 36/2020 додала режим для виняткових ситуацій, а мотив, наведений тоді і повторений у рішенні з пояснювальної записки до закону про затвердження, полягав у швидкості дисциплінарної процедури і в потребі норм із запобіжною роллю в такі періоди.

Що зникає разом із консультацією ради, найкраще видно з опису, який дає саме рішення. Дисциплінарна рада це колективний орган юридичного і професійного аналізу, який викликає перевірюваного поліцейського, оцінює зібрані докази, допитує осіб, збирає докази і перевіряє документи, може вимагати пояснень від поліцейського, який проводив перевірку, і радиться у справі. Ба більше, її висновки про наявність проступку і про вину обов’язкові для того, хто накладає стягнення; лише пропозиція щодо самого стягнення має дорадчий характер. Отже, втрачають не формальний висновок, а єдиний етап, на якому хтось інший, ніж автор перевірки, обов’язково висловлюється про вину.

Друга зміна, менш помічена, стосується того, хто вирішує наприкінці. Загальне правило передбачає, що після попередньої перевірки справу подають особі, яка її призначила, і та може закрити справу, повернути її на доповнення, застосувати одне з легких стягнень або звернутися до ради. Для проступків, вчинених під час надзвичайного стану, стану облоги, мобілізації і війни, другий припис того самого закону, ст. 593, дає тій самій особі право застосувати прямо будь-яке зі стягнень зі ст. 58 ч. (1). Той, хто починає перевірку, і той, хто звільняє з поліції, можуть таким чином бути однією особою.

Третя зміна стосується способу оскарження. Звичайне правило дає поліцейському 10 робочих днів від ознайомлення, щоб оскаржити стягнення до керівника вищої за підпорядкуванням структури, а якщо відповідь його не влаштовує, він може звернутися до адміністративного суду, без попередньої процедури. Натомість ст. 611 того самого закону каже, що для стягнень, накладених за проступки, вчинені в ці періоди, акт діє від дати вручення і може бути оскаржений прямо до адміністративного суду. Отже, стягнення дає свої наслідки негайно, зокрема й тоді, коли це звільнення з поліції.

Чого це рішення не змінило, так це самого припису. Ніхто його не переписав, до нього не додали застереження про тлумачення і не сказали, що відбувається, коли діяння походить із надзвичайного стану, а перевірка і стягнення приходять уже після того, як стан завершився. Саме це й було поставленим питанням, і воно лишилося там, де було.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Закриває невизначеність, якій понад п’ять років. Між зверненням від 10 березня 2021 року і опублікуванням рішення минуло 2.023 дні, протягом яких справа в Крайові мала на столі питання без відповіді, а результат був невідомий і поліцейському, і поліцейській структурі, яка наклала стягнення.
  • Викладає на папері, в одному місці, всю дисциплінарну процедуру поліцейського, від того, хто може призначити попередню перевірку, до способу оскарження. Хто шукає її інакше, мусить скласти докупи вісім статей Статуту і норми застосування з Постанови Уряду № 725/2015.
  • Ясно каже, куди йдуть докори, які не мають конституційного рангу. Відмову в доказах і недопити розглядає адміністративний суд, і поліцейський дізнається про це з самого тексту рішення, а не після невдалої спроби.
  • Відкрито, а не обхідно визнає, що припис обмежує частину гарантій. Мотивування твердить лише, що того, що лишилося, достатньо, а це лишає дискусію відкритою для критики, сформульованої інакше.
  • Відтворює повністю оспорювану норму і ті, що поруч, тож рішення можна використати прямо в старих справах, без відновлення форми закону на дату діяння.

Що залишається проблемою

  • Не відповідає на поставлене питання. Критика стосувалася випадку, коли діяння походить із надзвичайного стану, а перевірка і стягнення приходять після його завершення. Мотивування розглядає припис загалом і ніколи не торкається цього розриву в часі.
  • Аргумент запобігання розрізає навпіл захист, який сам же аналізує. Суд зазначає, що поліцейських заохочують до дисципліни тим, що вони знають: порушення норм супроводжується обмеженням гарантій права на захист. Процедурні гарантії стають таким чином важелем залякування, а не лише наслідком невідкладності.
  • Дисциплінарна рада зникає саме там, де рішення каже, що вона найпотрібніша. Мотивування пояснює, що етап виправданий тяжкістю стягнень, а для легких законодавець його навіть не вимагав; підтверджений же припис знімає раду для всіх стягнень, зокрема й для звільнення з поліції.
  • Ст. 53 Конституції наведена, але не перевірена крок за кроком. Умови з цієї статті, тобто мета, необхідність у демократичному суспільстві, пропорційність і недискримінаційний характер, лишаються непройденими. Висновок, що припис узгоджується і зі ст. 24, і зі ст. 53, спирається на те саме єдине мотивування.
  • Опублікування прийшло через 316 днів після ухвалення, тобто більш ніж через десять місяців. Рішення існувало від 11 листопада 2025 року, але не давало наслідків, і суди не могли його застосувати.
  • Підтверджений припис має близнюка, якого ніхто не оскаржив. Те саме усунення ради випливає і зі ст. 593 Статуту, тож можливе задоволення заперечення лишило б практичний результат незмінним.

Корисні поради

  1. Якщо у вас триває спір, що виник зі стягнення, накладеного за діяння з періоду надзвичайного стану, перенесіть захист із конституційного поля на поле фактів і процедури. Відсутність дисциплінарної ради вже не аргумент; додержання виклику, заслуховування поліцейського, фіксування його пояснень і доступ до матеріалів перевірки аргументами лишаються.
  2. Перевірте дату діяння, а не дату стягнення. Припис застосовують за моментом вчинення проступку, а не за моментом, коли хтось відкрив справу, тож діяння, вчинене до запровадження надзвичайного стану, лишається під загальним правилом, разом із дисциплінарною радою.
  3. Попросіть проєкт звіту про попередню перевірку і використайте ті 3 робочі дні, які закон дає вам від його вручення. Це проміжок, у якому ви можете заявити заперечення і просити нові докази на захист, а з усуненням ради це й єдиний момент, коли ще можна вимагати доповнення матеріалів.
  4. Просіть допомоги з першого дня перевірки, а не після вручення стягнення. Закон дає вам право на те, щоб вам допомагав, за вашою заявою, обраний вами поліцейський, представник Національного корпусу поліцейських чи профспілкової організації або адвокат.
  5. Не плутайте два способи оскарження. За проступки, вчинені під час надзвичайного стану, стану облоги, мобілізації чи війни, закон передбачає оскарження прямо до адміністративного суду. Хто відлічує 10 робочих днів на скаргу до керівника вищої за підпорядкуванням структури, ризикує дізнатися запізно, що спеціальний припис скеровував його в інше місце, тож найбезпечніше звернутися до суду в коротший із двох строків.
  6. Пам’ятайте, що стягнення діє від дати вручення. Воно не зупиняється тому, що ви його оскаржили, а якщо це звільнення з поліції, службові відносини припиняються ще до першого засідання, тож заяву про зупинення дії адміністративного акта подають одночасно з позовом.
  7. Якщо готуєте нове заперечення щодо цього самого припису, будуйте його на інших статтях Конституції. Резолютивна частина цього рішення охоплює лише критику, віднесену до ст. 24 і до ст. 53, а питання про діяння, які перевіряють після завершення надзвичайного стану, лишилося без відповіді.

Часті запитання

Що коротко вирішив Конституційний Суд?
Відхилив заперечення як необґрунтоване і встановив, що ст. 584 ч. (2) Закону № 360/2002 про Статут поліцейського є конституційною щодо сформульованої критики. Рішення ухвалене одностайно.
Чи означає це, що поліцейського можна звільнити без дисциплінарної ради?
Так, якщо проступок вчинено під час надзвичайного стану, стану облоги, під час мобілізації або у воєнний час. У цих ситуаціях стягнення зі ст. 58 ч. (1) застосовують після попередньої перевірки, без консультації з радою. Поза ними загальне правило вимагає ради для всіх стягнень, крім попередження і письмової догани.
Що лишається від права на захист у цій процедурі?
Лишається все, що стосується попередньої перевірки. Виклик і заслуховування поліцейського, реєстрація його письмових заяв і фіксування пояснень обов’язкові, він має право знати повністю матеріали перевірки, просити докази на захист, подавати документи, зокрема й висновки позасудової експертизи, і користуватися допомогою обраного поліцейського, представника Національного корпусу поліцейських чи профспілки або адвоката. Саме на цьому аргументі й тримається відхилення заперечення.
Від якого дня рішення дає наслідки?
Від 23 вересня 2026 року, дати опублікування в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 807. Рішення не передбачає іншої дати, а ст. 147 ч. (4) Конституції пов’язує його загальнообов’язкову силу з моментом опублікування.
Чи застосовують припис і після того, як надзвичайний стан завершився?
Рішення на це питання не відповідає, хоча воно й було серцевиною критики. Припис говорить про проступки, вчинені в ці періоди, не кажучи, що відбувається, коли перевірка і стягнення приходять пізніше. Мотивування розглянуло норму загалом і не торкнулося розриву в часі, тож відповідь лишається на судах.
Скільки тривала процедура?
Апеляційний суд Крайови звернувся до Конституційного Суду ухвалою від 10 березня 2021 року, а рішення ухвалили 11 листопада 2025 року, тобто через 1.707 днів. До опублікування минуло ще 316 днів. Разом, від звернення до опублікування, 2.023 дні, тобто 5 років, 6 місяців і 13 днів. Справа по суті має номер від 2020 року.
Чи можу я ще оскаржити стягнення, якщо пропустив строк?
Ні, і рішення не поновлює жодного строку. Рішення, якими Суд відхиляє заперечення, не змінюють нічийого правового становища; вони лише закривають один аргумент. Строки оскарження й далі спливають за спеціальним законом, у тій формі, в якій вони були на дату вручення стягнення.
Хто заявив заперечення і чому це важливо?
Національна профспілка «Pro Lex» з Бухареста, від імені члена профспілки, притягнутого до дисциплінарної відповідальності. Це важливо, бо питання несла організація, яка захищає багатьох поліцейських у такому самому становищі, поза індивідуальним випадком, що довів справу до суду, а результат стосується всіх них.

Аналіз редакції

Перше спостереження не видно при читанні рішення від початку до кінця, бо воно вимагає порівняння двох абзаців, розташованих далеко один від одного. В абзаці 25 Суд пояснює, чому існує етап дисциплінарної ради: бо стягнення, які можуть бути застосовані, тяжкі, а саме відтермінування просування на 1 до 3 років, переведення на нижчу посаду і звільнення з поліції. Там само він показує, що для легких стягнень, попередження і письмової догани, законодавець консультації з радою навіть не вимагав. Отже, аргумент побудований на тяжкості. Тільки от підтверджений припис знімає раду для всіх стягнень зі ст. 58 ч. (1), зокрема й для звільнення, тобто саме для тих, які й виправдали існування етапу. Мотивування пояснює призначення гарантії і в наступному абзаці приймає її усунення саме там, де це призначення було найбільшим, не кажучи, чому міркування не обертається проти самого рішення.

Друге спостереження стосується того, чого в мотивуванні немає. Критика мала умовну форму: припис був би неконституційним тією мірою, якою його тлумачать як такий, що дозволяє карати без ради за діяння з періоду надзвичайного стану, коли попередня перевірка і накладення стягнення відбуваються після його завершення. Це єдине формулювання з восьми абзаців мотивування заперечення, яке описує певний випадок, а не невдоволення. Цей випадок ніколи не повертається в текст. Абзаци з 13 до 30 аналізують норму абстрактно, ніби діяння, перевірка і стягнення були в одному й тому самому періоді. Практичний результат такий, що винятковий режим переживає подію, яка його виправдала: якщо припис прив’язаний до моменту діяння, то проступок із квітня 2020 року можна покарати без ради і в 2026 році, через шість років після завершення надзвичайного стану, на підставі невідкладності, якої вже немає. Суд не каже ні що це так, ні що це не так.

Третє спостереження стосується деталі словника, яка пройшла б непоміченою, якби не стояла в реченні, що несе все рішення. В абзаці 26 Суд зазначає, що поліцейський може здійснювати своє право на захист «у межах попереднього дослідження», і формула повторена двічі в тому самому абзаці. Однак Статут поліцейського жодного попереднього дослідження не знає; етап скрізь, зокрема й в оспорюваному приписі, називають попередньою перевіркою. З контексту ясно, що йдеться про той самий етап, тож ми не внесли спостереження до переліку помилок: жоден добросовісний читач не дійде до іншого правового висновку. Лишається, однак, те, що фраза, на яку спирається відхилення, відсилає до процедурної стадії з назвою, якої закон не вживає, а рішення Суду цитують слово в слово.

Четверте спостереження змінює ставку всієї справи і випливає з читання поруч абзаців 13 і 19. Оскаржений припис, ст. 584 ч. (2), знімає дисциплінарну раду для проступків із виняткових ситуацій. Ст. 593 того самого закону, наведена Судом без жодного коментаря, передбачає як виняток, що за ті самі проступки особа, яка призначила попередню перевірку, може сама застосувати будь-яке зі стягнень зі ст. 58 ч. (1), зокрема й ті, для яких загальне правило вимагає звернення до ради і консультації з нею. Це два приписи з однаковим наслідком, а заперечення стосувалося лише першого. Навіть якби профспілка «Pro Lex» виграла, другий лишився б чинним і дав би той самий результат, бо рішення про задоволення охопило б тільки той припис, щодо якого до Суду звернулися. Отже, цифра, яка найбільше говорить про цю справу, це кількість приписів, які треба було оскаржити, щоб рішення мало практичне значення: два, з яких до Суду дійшов лише один. Строк у 2.023 дні йде аж на друге місце.

Насамкінець спостереження про наведений мотив. Абзаци 27 і 29 пояснюють обмеження не лише потребою швидкості, а й метою запобігання: поліцейських заохочували б додержувати дисципліни, «знаючи, що порушення цих норм супроводжується обмеженням гарантій додержання права на захист». Ця фраза змінює природу розмови. Процедурна гарантія, обмежена з оперативної необхідності, це організаційний захід; процедурна гарантія, обмежена, щоб залякати, це покарання наперед, застосоване до всіх, кого перевіряють, незалежно від того, чи буде доведена їхня вина. Презумпція невинуватості, до речі, є першим принципом дисциплінарної процедури з того самого статуту. Ці дві речі ніколи не поставлено одна проти одної.

Що потрібно змінити

  • Припис мав би ясно сказати, що відбувається, коли перевірка починається після завершення виняткової ситуації. Одне речення в ст. 584 ч. (2), яке прив’язало б спрощений режим або до моменту діяння, або до тривалості стану, закрило б питання, залишене Судом відкритим. Без нього кожен суд вирішуватиме сам, а поліцейські в однаковому становищі діставатимуть різні рішення.
  • Виняток мав би бути звужений до стягнень, які не дають незворотних наслідків. Якщо мотив це швидкість у виняткові періоди, його однаково добре досягають, зберігши раду для звільнення з поліції, єдиного стягнення, після якого повернутися до попереднього становища вже неможливо. Саме мотивування рішення показує, що етап задумали для тяжких стягнень.
  • Ст. 593 і ст. 584 ч. (2) варто було б звести в один припис. Дві паралельні норми з однаковим змістом нічого не додають, зате роблять конституційний контроль ілюзорним: хто оскаржує одну, здобуває в найкращому разі перемогу без наслідку. Відсилання від однієї статті до іншої розв’язало б це без жодної зміни по суті.
  • Проміжок між ухваленням і опублікуванням мав би бути обмежений прямою нормою. Тут було 316 днів, протягом яких рішення існувало, але не давало наслідків, а касаційний суд не міг його застосувати. Строк, записаний у Законі № 47/1992, зробив би передбачуваним момент, від якого справи, що чекають відповіді, можуть іти далі.
  • Акт, яким накладають стягнення у винятковому режимі, мав би прямо вказувати спосіб оскарження і строк. Закон передбачає для цих стягнень оскарження прямо до адміністративного суду, тоді як загальне правило скеровує спершу до керівника вищої за підпорядкуванням структури, у 10 робочих днів. Обов’язковий рядок у розпорядженні про стягнення не коштував би нічого і вберіг би когось від утрати способу оскарження.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 807 від 23 вересня 2026 року, сторінки 2-4 8 сторінок PDF, 82 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.