Коротко

  • Конституційний Суд відхилив критику давнішого правила: колишні судді та прокурори могли повернутися на посаду без конкурсу і без екзамену, якщо мали щонайменше 10 років стажу. Рішення не змінює в законі нічого. Воно лише говорить, що законодавець мав право вимагати ту умову. Саме правило прибрали із закону 31 грудня 2021 року.
  • Сьогодні суддею чи прокурором без конкурсу вже не стають. Закон № 303/2022 залишив дві брами: Національний інститут магістратури для тих, хто починає з нуля, і окремий конкурс, відкритий для юристів зі щонайменше 5 роками стажу в професії, серед них і для колишніх магістратів.
  • Обґрунтування зобов’язує суди, хоча заперечення й відхилено. Згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, рішення Суду публікують в Офіційному віснику Румунії і від дати опублікування вони є загальнообов’язковими, тобто від 18 вересня 2026 року.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 220 від 12 березня 2026 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 331 Закону № 303/2004 про статус суддів і прокурорів
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial), частина I, № 795 від 18 вересня 2026 року, сторінки 4-5
Набирає чинності: 18 вересня 2026 року, дата опублікування, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції

Конституційний Суд відхилив як необґрунтоване заперечення, заявлене колишньою магістраткою, яка хотіла повернутися на посаду й оспорювала умову про 10 років стажу, потрібну для призначення без конкурсу чи екзамену. Повернення колишніх магістратів на посаду доходило до Суду і в 2026 році, коли суддям і прокурорам на пенсії, які повертаються на службу, залишили тільки частину пенсії, і відповідь була та сама: законодавець може змінювати умови пільги, яку сам і надав. Рішення ухвалене одностайно 12 березня 2026 року, а опубліковане лише 18 вересня 2026 року.

Оспорюваним текстом була ст. 331 Закону № 303/2004 про статус суддів і прокурорів. Вона передбачала, що особи, які обіймали посаду судді, прокурора або магістрата-асистента щонайменше 10 років, не мали дисциплінарних стягнень, отримували на всіх атестаціях лише оцінку «foarte bine», тобто «дуже добре», і припинили діяльність із причин, що не ставляться їм у вину, «pot fi numite, fără concurs sau examen, în funcțiile vacante de judecător sau procuror, la instanțe sau parchete de același grad cu cele unde au funcționat sau la instanțe ori parchete de grad inferior». Статтю запровадили у 2018 році, ст. I п. 48 Закону № 242/2018.

Авторка заперечення пішла з магістратури в червні 1999 року, за часів Закону № 92/1992 про судову організацію, тодішня редакція якого вимагала, у ст. 67, стажу щонайменше 5 років для вступу без конкурсу чи екзамену, як зазначено в обґрунтуванні заперечення. Коли вона попросила про повернення, Вища рада магістратури встановила, що умови про 10 років із нового закону вона не виконує. Рішення ради вона оскаржила в Апеляційному суді Бухареста і наводила три доводи: що в 1999 році не могла передбачити суворішої умови, яка з’явилася значно пізніше; що виникає нерівність між тими, хто пішов, рахуючи на 5 років, і тими, хто пішов, уже знаючи про 10; і що їй не враховують до стажу період, коли вона працювала адвокатом.

Суд відповів, що про зворотну дію мови немає. Він повторив те, що встановив Рішенням № 362 від 27 червня 2023 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 769 від 24 серпня 2023 року, у справі з тими самими доводами. В абзаці 21 того рішення написано, що встановлення новим законом інших умов для законної пільги, застосованих до становищ, які виникли раніше, але ще не вичерпали своїх наслідків, зворотною дією не є. Це дія нового закону у власний час його застосування. Принцип зветься tempus regit actum і перекладається просто: право реалізують за законом того дня, коли ти просиш його реалізувати, а не за законом того дня, коли ти вперше сподівався, що попросиш.

Щодо рівності відповідь стоїть в абзаці 23 того самого рішення: умова про 10 років застосовувалася однаково до всіх, хто просив про поновлення, тож сама норма жодної різниці не робила. Різниця між тими, хто під умову підпадав, і тими, хто не підпадав, походить з об’єктивно різних фактичних становищ, а не зі змісту норми. А в абзаці 22 Суд сказав те, що важить найбільше: повернення без конкурсу не було основним правом, а пільгою, яку законодавець колись створив і яку міг змінити чи скасувати, поки дотримувався основних принципів.

Одну подробицю варто пояснити, бо інакше рішення виглядає марним. Ст. 331 не була чинною вже й на дату ухвалення: її прямо скасували 31 грудня 2021 року, ст. I п. 1 Закону № 313/2021, а весь Закон № 303/2004 скасували 16 грудня 2022 року, коли набрав чинності Закон № 303/2022, згідно з його ст. 294 ч. (5) п. a). Суд усе ж розглянув текст, бо, як він встановив Рішенням № 766 від 15 червня 2011 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 549 від 3 серпня 2011 року, контроль можна здійснювати і щодо положень, юридичні наслідки яких тривають після втрати чинності. Спір, розпочатий у 2019 році, розглядають за тодішнім законом, навіть якщо той закон тим часом зник.

Наслідки, які це має

Для авторки заперечення наслідок ясний і неприємний: текст залишається таким, яким був, а справа повертається до Апеляційного суду Бухареста, який розглядає її далі з нормою, визнаною конституційною. Відкритим залишається інше, і прокурор сказав це на засіданні: те, як закон застосовують і тлумачать на момент заяви про повернення в магістратуру, належить судам, а не Конституційному Судові. Рішення не дає Вищій раді магістратури перемоги по суті спору. Воно закриває тільки питання неконституційності.

Для всіх, хто ще має справу, у якій обговорюють ст. 331, відповідь дана і вона більше не змінюється. Рішення є остаточним і загальнообов’язковим, а його мотиви зобов’язують суди, не лише резолютивна частина. Ось де найбільше хто помиляється: при відхиленні нічого не зупиняється і не починає бігти строк 45 днів зі ст. 147 ч. (1) Конституції, бо жодної неконституційності не констатовано. Наслідки має саме мотивування.

Те мотивування виходить за межі магістратури. На нормі про суддів Суд сформулював правило, яке застосовується до будь-якої наданої законом пільги: умови оцінюють за законом того дня, коли подано заяву, а той, хто пішов із професії, рахуючи на тодішні правила, набутого права на ті правила не має. Ту саму логіку завтра можна навести щодо спеціальних пенсій, щодо визнання дипломів або щодо будь-якої законної переваги, яку хтось планував попросити значно пізніше.

Для того, хто хоче стати суддею чи прокурором сьогодні, рішення не змінює абсолютно нічого, і це найкорисніша новина з нього. Шляху, про який спорили сторони, немає з кінця 2021 року, а Закон № 303/2022 його не перейняв. Замість нього ст. 63 ч. (1) нового закону ставить колишніх суддів і прокурорів, які пішли з причин, що не ставляться їм у вину, в один перелік з адвокатами, державними нотаріусами, юридичними радниками, судовими виконавцями, магістратами-асистентами і викладачами акредитованої вищої юридичної освіти: усіх їх можуть призначити в магістратуру, але за конкурсом і за наявності стажу за спеціальністю щонайменше 5 років.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У праві 18 вересня 2026 року не змінилося нічого. Відхилення залишає текст точно таким, яким він був, а цей текст і так уже не був чинним. Змінився стан питання: зі спірного воно стало закритим, з обґрунтуванням, якого суди мусять дотримуватися.

Справжня зміна сталася поза рішенням, між моментом звернення і моментом опублікування. 16 жовтня 2020 року, коли Апеляційний суд Бухареста надіслав справу до Конституційного Суду, ст. 331 була чинною. Через 441 день її скасували. Ще через 350 днів зник і закон, частиною якого вона була. Отже, той, хто відкриває Офіційний вісник Румунії 18 вересня 2026 року, читає про норму, яка вийшла з обігу 1 722 дні тому.

Порівняння старого правила з нинішнім показує обмін, а не просте посуворіння. Ст. 331 вимагала багато, але й давала багато: 10 років на посаді судді, прокурора або магістрата-асистента, нуль дисциплінарних стягнень, лише найвищу оцінку на всіх атестаціях і звільнення з причин, що не ставляться у вину, а взамін призначення без жодного випробування, до судів чи прокуратур того самого рівня, де людина працювала. Ст. 63 Закону № 303/2022 вимагає менше і дає менше: стаж падає до 5 років за спеціальністю, але конкурс стає обов’язковим, з двома письмовими іспитами на відсів і співбесідою.

А рівень посади в комплекті вже не йде. Ст. 64 ч. (1) Закону № 303/2022 виставляє на цей конкурс лише вакантні посади в судах першої інстанції та в прокуратурах при них, тобто перший щабель ієрархії. Колишній суддя апеляційного суду, який повертається сьогодні, починає знизу, а не з того місця, звідки пішов. І залишається там певний час: ст. 63 ч. (2) на три роки забороняє йому делегування, відкомандирування, переведення і підвищення, а ст. 79 ч. (2) зобов’язує пройти шестимісячний курс підготовки в Національному інституті магістратури, з елементами права Європейського Союзу.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Питання закривається, а не відкладається. Те саме вирішення, що й у Рішенні № 362/2023, означає, що будь-який спір, який ще тримається на ст. 331, має передбачуваний результат, а сторони більше не платять за експертизи й засідання у вирішеній справі.
  • Одностайність голосів, без окремих думок. У рішенні не залишається жодної щілини, від якої могла б початися нова серія звернень щодо того самого тексту.
  • Суд на конкретній справі пояснює, коли зміна умов не є зворотною дією. Правило tempus regit actum, сформульоване тут на кар’єрній пільзі, згодиться кожному, хто натрапить на суворіший новий закон.
  • Підтверджено, що текст, який утратив чинність, усе ж можна розглянути, якщо його наслідки тривають. Для того, хто має давню справу за скасованим законом, шлях до Суду залишається відкритим.
  • Обґрунтування зобов’язує суди, а не лише сторони у справі. При відхиленні цінність лежить саме там, а ст. 147 ч. (4) Конституції дає їй силу.

Що залишається проблемою

  • Між ухваленням і опублікуванням минуло 190 днів. Строк складання тексту становить щонайбільше 30 днів від ухвалення, згідно зі ст. 60 ч. (1) Закону № 47/1992, тож він спливав 11 квітня 2026 року, а решта шляху не має жодного законного строку.
  • Відповідь була публічною вже 1 121 день. Те саме вирішення з’явилося в Офіційному віснику Румунії 24 серпня 2023 року, Рішенням № 362/2023, а між тим опублікуванням і нинішнім ухваленням минуло 931 день.
  • Один довід залишився без відповіді. Авторка твердила, в абзаці 6, що їй не визнають стажем період роботи адвокатом, а мотиви не торкаються цього аргументу зовсім, хоча резолютивна частина визнає текст конституційним «în raport cu criticile formulate», тобто щодо сформульованих доводів.
  • Не сказано, чому заперечення розглянули по суті. І прокурор, і Уряд просили відхилити його як неприйнятне, а рішення переходить прямо до суті без жодної фрази про це.
  • Суд, який звернувся, свого обов’язку не виконав, і без жодних наслідків. В абзаці 8 констатовано, що суд, який надіслав справу, Апеляційний суд Бухареста, своєї думки не висловив, усупереч ст. 29 ч. (4) Закону № 47/1992, а Конституційний Суд проходить мимо.
  • З рішення не можна дізнатися, яким є нинішнє правило. Скасований текст відтворено повністю, а норми, яка стала на його місце, ст. 63 Закону № 303/2022, немає ніде, хоча читача 2026 року цікавить лише вона.

Корисні поради

  1. Якщо ви хочете вступити в магістратуру, не шукайте шляху без конкурсу. Такого немає. У Законі № 303/2022 залишилися дві брами: вступний конкурс до Національного інституту магістратури, для якого ст. 5 ч. (3) вимагає румунського громадянства, диплома юриста, відсутності судимості, доброї репутації, знання румунської мови і медичної та психологічної придатності, і конкурс вступу в магістратуру зі ст. 63, для юристів з досвідом.
  2. Порахуйте тривалість, перш ніж вирішувати. На шляху через інститут ст. 25 ч. (3) передбачає 3 роки навчання, ст. 44 ч. (1) додає рік стажування, а призначення Президентом Румунії настає лише після екзамену на професійну спроможність. На шляху через конкурс вступу в магістратуру ст. 79 ч. (2) вимагає шестимісячного курсу після призначення.
  3. Якщо ви були суддею чи прокурором і пішли з причин, що не ставляться вам у вину, ст. 63 ч. (1) вносить вас до переліку тих, хто може брати участь, за наявності щонайменше 5 років стажу за спеціальністю. Вона, однак, не гарантує вам колишнього рівня посади: ст. 64 ч. (1) виставляє на конкурс лише посади в судах першої інстанції та в прокуратурах при них.
  4. Перевірте, чи підпадає ваше звільнення під цю умову. Ст. 203 ч. (2) Закону № 303/2022 вважає звільненими з причин, що не ставляться у вину, тих, хто пішов за власним бажанням, на пенсію або в порядку переведення, за винятком випадку, коли після цього до них застосували виключення з магістратури як дисциплінарне стягнення.
  5. Якщо у вас триває спір щодо ст. 331, більше не будуйте захисту на неконституційності. Залишилася дискусія про застосування і тлумачення закону, а вона ведеться в адміністративному суді.
  6. Читаючи рішення Конституційного Суду, читайте мотиви, а не лише останній абзац. Вони зобов’язують суди, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, а при відхиленні вони єдине, що має значення.

Часті запитання

Що, коротко, вирішив Конституційний Суд?
Відхилив заперечення як необґрунтоване і констатував, що ст. 331 Закону № 303/2004 була конституційною щодо сформульованих доводів. Рішення ухвалене одностайно.
Чи можна сьогодні стати суддею або прокурором без конкурсу?
Ні. Шлях без конкурсу чи екзамену в Закон № 303/2022 не перейшов. Залишаються вступний конкурс до Національного інституту магістратури і конкурс вступу в магістратуру, передбачений ст. 63.
Що саме передбачав оспорюваний текст?
Що колишніх суддів, прокурорів і магістратів-асистентів зі щонайменше 10 роками на посаді, без дисциплінарних стягнень, лише з найвищою оцінкою на всіх атестаціях і звільнених з причин, що не ставляться у вину, могли призначити без конкурсу чи екзамену на вакантні посади того самого рівня, де вони працювали, або нижчого рівня.
Чому розглянули текст, який уже не був чинним?
Бо його наслідки тривають у спорах, розпочатих за ним. Суд показав, що, згідно з Рішенням № 766 від 15 червня 2011 року, контроль здійснюють і щодо положень, які втратили чинність, але юридичні наслідки яких настають далі.
З якої дати рішення має наслідки?
Від 18 вересня 2026 року, дати опублікування в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 795. Ст. 147 ч. (4) Конституції прив’язує загальнообов’язкову силу саме до дати опублікування і говорить, що рішення мають силу лише на майбутнє.
Чи зобов’язує обґрунтування і тоді, коли заперечення відхилено?
Так. Мотиви рішення Конституційного Суду зобов’язують суди незалежно від вирішення. При відхиленні вони, власне, єдиний корисний зміст, бо резолютивна частина в тексті нічого не змінює.
Скільки тривало від ухвалення до опублікування?
190 днів, від 12 березня 2026 року до 18 вересня 2026 року. Строк складання тексту, передбачений ст. 60 ч. (1) Закону № 47/1992, становить щонайбільше 30 днів, а для опублікування строку не встановлено.
Наскільки важливий стаж, якого вимагають сьогодні?
Ст. 63 ч. (1) Закону № 303/2022 вимагає щонайменше 5 років стажу за спеціальністю, а не 10 років на посаді магістрата. Натомість конкурс є обов’язковим, а ст. 63 ч. (2) на три роки блокує делегування, відкомандирування, переведення і підвищення призначеного в такий спосіб.
Де читати чинне зараз правило?
У Законі № 303/2022 про статус суддів і прокурорів, опублікованому в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 1102 від 16 листопада 2022 року, у ст. 63 і ст. 64, щодо умов і щодо посад, виставлених на конкурс.

Аналіз редакції

В акті немає чого виправляти. Підстави наведені правильно, посилання на Рішення № 362/2023 і на Рішення № 766/2011 відповідають тому, що ті рішення говорять, цифри в тексті сходяться, а резолютивна частина йде за мотивами. Проблема цього рішення не в тому, що в ньому написано, а в тому, коли воно дійшло до читача і як мало говорить йому про сьогоднішній день.

Найважче захистити календар. Ухвалення було 12 березня 2026 року, опублікування 18 вересня 2026 року, тобто 190 днів. Ст. 60 ч. (1) Закону № 47/1992 дає щонайбільше 30 днів на складання тексту, тобто до 11 квітня 2026 року; решта 160 днів не відповідає жодному строкові, бо для опублікування закон його не встановлює. Оскільки рішення стає загальнообов’язковим лише з опублікуванням, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції, той проміжок не є архівною формальністю: це 160 днів, у які суди не були зв’язані відповіддю, що вже існувала, підписана і засвідчена.

Промовистішим, однак, є співвідношення з рішенням, яке це повторює. Рішення № 362/2023 було опубліковане 24 серпня 2023 року, тож вирішення стояло в Офіційному віснику Румунії за 1 121 день до нинішнього рішення і за 931 день до його ухвалення. А весь шлях, від звернення Апеляційного суду Бухареста Цивільним рішенням № 978 від 16 жовтня 2020 року до опублікування, тривав 2 163 дні, майже шість років, для справи, закритої однією фразою по суті: що нових обставин не з’явилося. Коли справу вирішують посиланням на вже опубліковану практику, витрачений час уже не можна списати на складність.

Із поєднання двох статей нового закону виходить спостереження, якого, читаючи рішення, не побачиш. Законодавець зберіг звільнення від екзамену, але лише в напрямку виходу з магістратури: ст. 290 Закону № 303/2022 дає суддям Вищого касаційного суду, які пропрацювали в цій інстанції щонайменше 5 років і були звільнені з посади з причин, що не ставляться у вину, право обрати вступ в адвокатуру або в нотаріат без екзамену чи конкурсу. У напрямку повернення звільнення зникло цілком. Отже, те саме звільнення з причин, що не ставляться у вину, відчиняє браму без випробування до інших юридичних професій і браму з конкурсом до покинутої посади.

Що потрібно змінити

  • Законний строк і для опублікування, а не лише для складання тексту. Ті 30 днів на складання зі ст. 60 ч. (1) Закону № 47/1992 покривають малу частину з-поміж 190 тутешніх. Строк опублікування, відлічений від засвідчення рішення, зробив би так, щоб загальнообов’язкова сила більше не залежала від проміжку, якого ніхто не міряє.
  • Рішення, яке повторює попереднє вирішення, має сказати це з першого рядка. Згадка на початку, з номером повтореного рішення, показала б читачеві за дві секунди, що перед ним не нове вирішення, замість того щоб він дізнавався про це в абзаці 16.
  • Кожен сформульований довід має отримати пряму відповідь. Резолютивна частина визнає текст конституційним щодо сформульованих доводів, отже, і щодо того з абзацу 6, про адвокатський період, не врахований як стаж, на який мотиви не відповідають жодним рядком.
  • Заперечення про неприйнятність має отримати відповідь у мотивах. Прокурор і Уряд просили відхилити справу як неприйнятну. Розгляд по суті означає, що заперечення визнали прийнятним, але рішення ніде не пояснює чому, а це має значення для майбутніх справ такої самої будови.
  • Відсутність думки суду, який звертається, має мати наслідок. Ст. 29 ч. (4) Закону № 47/1992 вимагає, щоб ухвала про звернення містила думку суду, а тут вона її не містила. Обов’язок, порушення якого констатують і залишають без наслідків, як обов’язок не працює.
  • При тексті, що втратив чинність, рішення має вказати норму, яка стала на його місце. Примітка в один рядок зі ст. 63 Закону № 303/2022 перетворила б архівне рішення на придатну інформацію для того, хто шукає сьогодні шлях вступу в магістратуру.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 795 від 18 вересня 2026 року, сторінки 4-5 16 сторінок PDF, 110 KB акт починається на сторінці 4

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.