Коротко

  • Конституційний Суд відхилив, одностайно, як необґрунтоване, заперечення, яким людина оскаржувала ст. 340 ч. (1) Кримінального процесуального кодексу, норму, що відкриває шлях до судді після того, як прокурор закрив провадження. Необґрунтоване означає, що цього разу Суд увійшов у суть: розібрав критику і сказав, що норма відповідає Конституції.
  • Порушене питання стосувалося діри в процедурі. Якщо прокурор закриває провадження, ви можете дійти до судді підготовчої палати. Якщо пізніше ви просите відновити досудове розслідування і вам відмовляють, до жодного судді ви вже не потрапляєте, хоча постанова, якою відновлення задовольняють, обов’язково йде на підтвердження до того самого судді.
  • Суд відповів, що ці дві ситуації не тотожні: відновлення поновлює кримінальний процес і змінює становище людини, а відмова лише зберігає вже ухвалене рішення. Норми не чіпали від 23 травня 2016 року, тож рішення стосується права, застосовного і на дату опублікування, а не норми, що втратила чинність. Між зверненням і ухваленням минуло 1 718 днів.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 221 від 12 березня 2026 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 340 ч. (1) Кримінального процесуального кодексу
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 772 від 11 вересня 2026 року
Набирає чинності: 11 вересня 2026 року, дата опублікування

Хто просить прокурора відновити закрите кримінальне провадження і дістає відмову, ніяк не може донести цю відмову до судді, а Конституційний Суд підтвердив, що закон може залишатися таким. Рішення № 221 від 12 березня 2026 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 772 від 11 вересня 2026 року, відхиляє заперечення як необґрунтоване і констатує, що ст. 340 ч. (1) Кримінального процесуального кодексу конституційна щодо заявленої критики. Норма, про яку йдеться, це двері, через які діяльність прокурора потрапляє під око судді, та сама підготовча палата, щодо якої Суд висловився наприкінці серпня 2026 року, коли зупинив закон, що прибирав виклик сторін із цього етапу.

Щоб побачити, про що йдеться, варто простежити звичайний шлях кримінальної заяви. Ви подаєте заяву, прокурор розслідує, і якщо нікого не передає до суду, то виносить постанову про закриття провадження. Проти закриття ви подаєте скаргу вищестоящому прокуророві, згідно зі ст. 339 Кримінального процесуального кодексу. Якщо й він її відхиляє, ст. 340 ч. (1) дає вам 20 днів від повідомлення, щоб звернутися до судді підготовчої палати того суду, який розглядав би справу в першій інстанції. На цьому контроль судді за рішенням прокурора зупиняється.

Є, однак, і другий шлях, яким користуються, коли після закриття з’являється щось нове: клопотання про відновлення досудового розслідування, врегульоване ст. 335 того самого кодексу. Тут і виникає асиметрія, на яку скаржився автор заперечення. Коли прокурор ухвалює відновлення, його постанова підлягає підтвердженню суддею підготовчої палати, згідно зі ст. 335 ч. (4). Коли прокурор відхиляє клопотання про відновлення, постанова не підлягає жодному судовому контролю, бо ст. 340 ч. (1) говорить лише про рішення про закриття провадження.

Справа, з якої надійшло запитання, потрапила до Апеляційного суду Бухареста, друга кримінальна секція, за номером 2.503/2/2021. Маріан Турбату просив скасувати постанову Прокуратури при Апеляційному суді Бухареста, якою йому відмовили в клопотанні про відновлення, а також постанову генерального прокурора тієї самої прокуратури, який залишив відмову в силі. Суд звернувся до Конституційного Суду ухвалою від 28 червня 2021 року, і справа дістала в Суді номер 2.493D/2021.

Критику побудували на кількох нормах Конституції. На ст. 21, бо потерпіла особа не має жодного засобу оскарження і залишалася б перед актом органів досудового розслідування, виведеним з-під судового контролю. На ст. 16, через різницю між відмовою у відновленні та його задоволенням. На ст. 1 ч. (5), бо норма не говорить ясно й передбачувано, чи підпадають постанови про відмову у відновленні під контроль судді. На ст. 24 і ст. 52, наведені поряд зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У судовому засіданні автор додав нову критику, засновану на Директиві 2012/29/ЄС про права жертв злочинів, і стверджував, що відсутність засобу оскарження породжує вторинну віктимізацію.

Прокуратура просила відхилити заперечення, головно як неприйнятне, бо автор насправді прагнув доповнення норми закону, а додатково як необґрунтоване, посилаючись на Рішення № 401 від 4 липня 2023 року. Уряд пішов тим самим шляхом і зазначив, що вільний доступ до правосуддя передбачає доступ до процесуальних засобів, якими правосуддя здійснюється, а не відсутність будь-яких умов. Голови обох палат Парламенту і Народний адвокат позицій не надіслали.

Відповідь побудовано на двох власних рішеннях Суду, № 760 від 14 грудня 2023 року і № 635 від 21 листопада 2023 року. З першого походить теза, що законодавець може встановлювати спеціальні процедурні правила, а те, що постанови прокурора, крім постанов про закриття провадження, не можна оскаржити перед суддею, має на меті не обмеження доступу до правосуддя, а встановлення порядку. З другого походить перелік судового контролю: обвинувальний акт веде справу до підготовчої палати, де суддя перевіряє законність доказів і слідчих дій; закриття провадження може дійти до судді шляхом скарги зі ст. 340 і 341; відмову від кримінального переслідування перевіряє спершу вищестоящий прокурор, а потім вона йде на підтвердження судді підготовчої палати, згідно зі ст. 318 ч. (10), (12), (14) і (15).

Щодо критики про рівність, мотиви виходять із того, що принцип зі ст. 16 не виключає, а передбачає різні рішення для різних становищ, і посилаються на Рішення Пленуму № 1 від 8 лютого 1994 року. Постанова, якою ухвалюють відновлення, поновлює кримінальний процес і має прямі наслідки для процесуального становища особи, якої вона стосується, тому законодавець і передбачив підтвердження суддею. Та, якою відновлення відхиляють, такого наслідку не породжує, бо зберігає вже ухвалене рішення про непередання до суду. Критику за ст. 52 відкинуто, бо вона не була вмотивована, а ту, що спиралася на європейську директиву, бо її заявили безпосередньо перед Судом, поза межами звернення.

Наслідки, які це має

Рішення є остаточним і загальнообов’язковим від опублікування, тобто від 11 вересня 2026 року, згідно зі ст. 147 ч. (4) Конституції. Оскільки це відмова, воно не виводить з обігу жодної норми і не змінює жодної літери Кримінального процесуального кодексу. Хто шукає зміну закону, не знайде жодної.

Перший конкретний наслідок стосується справи, з якої надійшло запитання. Скаргу Маріана Турбату розглядають далі в Апеляційному суді Бухареста, друга кримінальна секція, і рішення надсилають цьому судові. Розгляд увесь цей час не зупиняли, бо заявлення заперечення більше не зупиняє провадження, але між ухвалою про звернення й опублікуванням рішення минув 1 901 день, тобто 5 років і майже 3 місяці.

Другий наслідок видно в будь-якій справі, де прокурор відхиляє клопотання про відновлення. Відмова залишається перевірюваною лише в порядку підпорядкування, через скаргу зі ст. 339, тобто саме тим шляхом, який пройдено в цій справі, де генеральний прокурор прокуратури залишив рішення в силі. Судді підготовчої палати нема чого перевіряти, бо закон не дав йому такої компетенції, а Суд тепер підтвердив, що ця відсутність не є неконституційною.

Третій наслідок стосується того, що ще можна зробити з цією нормою. Відмова як необґрунтоване заперечення не заморожує ст. 340 ч. (1) назавжди, але робить другу спробу важчою. У пункті 18 прямо сказано, що рішення й мотиви попередніх справ залишаються чинними, бо нових елементів не з’явилося. Нове заперечення на тій самій нормі мало б, отже, принести аргумент, якого Суд ще не зважував, а не переформулювання того самого докору.

Четвертий наслідок це той, що не настав. Питання, чи відсутність засобу оскарження проти відмови у відновленні відповідає Директиві 2012/29/ЄС про права жертв злочинів, залишається без відповіді. Його не розглядали, бо його заявили аж у засіданні, а конституційний контроль здійснюють у межах звернення суду. Аргумент можна повторити, але заявити й обґрунтувати його треба перед судом, який звертається до Конституційного Суду.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

У законі не змінилося нічого, і це перша важлива відмінність від багатьох інших рішень Суду. Ст. 340 ч. (1) застосовується 11 вересня 2026 року точно в тій редакції, яку оцінювали, тож рішення не говорить про мертву норму.

Востаннє цю частину чіпали понад десять років тому. Надзвичайна постанова Уряду № 18/2016, опублікована в Офіційному віснику Румунії № 389 від 23 травня 2016 року, прибрала зі ст. 340 ч. (1) посилання на відмову від кримінального переслідування і залишила там тільки рішення про закриття провадження. Це не було безпідставним звуженням: контроль за відмовою від кримінального переслідування перенесли до ст. 318, у вигляді підтвердження суддею підготовчої палати, і цей механізм Суд описує саме в цьому рішенні, у пункті 17. Відтоді й до опублікування минуло 3 763 дні без жодної зміни цієї частини.

Що справді змінилося за майже п’ять років очікування справи, так це практика Суду щодо тієї самої статті. 4 липня 2023 року Рішенням № 401 Суд відхилив заперечення, яке стосувалося саме тієї пари норм, що й у цій справі, ст. 335 ч. (4) і ст. 340 ч. (1). Далі були Рішення № 635 від 21 листопада 2023 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 391 від 26 квітня 2024 року, Рішення № 760 від 14 грудня 2023 року, Рішення № 147 від 19 березня 2024 року, щодо ст. 340 у співвідношенні зі ст. 336, 339 і 5491, і Рішення № 305 від 5 червня 2025 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 843 від 12 вересня 2025 року.

Найближчого з них у нинішньому рішенні немає. Рішенням № 324 від 9 липня 2024 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 1.148 від 18 листопада 2024 року, Суд уже відхилив, теж як необґрунтоване, заперечення щодо ст. 335 ч. (2) і (4) та ст. 340 ч. (1), заявлене у справі суду першої інстанції Римніку-Вилчя. Там критика була та сама: вільний доступ до правосуддя і різне поводження при задоволенні та відхиленні відновлення. Звернення надійшло 23 листопада 2020 року, на 217 днів раніше за звернення в цій справі, і його розв’язали на 611 днів швидше.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Відповідь дано по суті, а не відмовою як неприйнятному запереченню. Суд справді розібрав критику за ст. 21, ст. 16, ст. 24, ст. 1 ч. (5) і ст. 126 ч. (1) Конституції, тож читач дізнається, чому норма встояла, а не лише те, що запитання було погано поставлене.
  • Пункт 17 збирає в одному місці судовий контроль за рішеннями прокурора: обвинувальний акт, закриття провадження і відмова від кримінального переслідування, кожне зі статтею, через яку воно потрапляє до судді. Це найкорисніша частина рішення для того, хто шукає, куди можна піти.
  • Підтверджує, що відмова у відновленні не залишається зовсім без контролю. Шлях підпорядкування зі ст. 339 спрацював саме в цій справі, де генеральний прокурор прокуратури перевірив постанову і залишив рішення в силі.
  • Рішення ухвалено одностайно, без окремої чи збіжної думки, тож воно не лишає сумнівів щодо того, що Суд хотів сказати.
  • Ніщо не змінюється за одну ніч у справах, що перебувають на розгляді, бо норма залишається недоторканою, а поточні процедури не потребують жодного пристосування.

Що залишається проблемою

  • Позначена прогалина залишається там, де й була. Постанова, якою відхиляють клопотання про відновлення, ніколи не потрапляє до судді, а рішення не показує, чому так було б добре, а лише те, що законодавець мав право так обрати.
  • Порівняння в пункті 20 роблять між наслідками двох постанов, а не між становищем потерпілої особи у двох ситуаціях, хоча критика стосувалася саме відсутності будь-якого шляху для неї.
  • Між ухваленням і опублікуванням минуло 183 дні, а наслідки рішення настають лише від опублікування. Жодна норма не встановлює Судові строку для цього кроку.
  • Від звернення до ухвалення минуло 1 718 днів, у проміжку, в якому Суд щонайменше п’ять разів висловився щодо тієї самої статті в інших справах.
  • Рішення не цитує ані Рішення № 401 від 4 липня 2023 року, на яке прокурор посилався в засіданні, ані Рішення № 324 від 9 липня 2024 року, хоча обидва стосувалися точно пари ст. 335 ч. (4) і ст. 340 ч. (1).
  • Пункти 22 і 23 говорять, що деякі критики розглянути неможливо, а резолютивна частина все одно відхиляє їх усі як необґрунтовані, не відокремлюючи те, що зважили, від того, що відкинули від початку.

Корисні поради

  1. Не пропускайте строк після закриття провадження. Коли вищестоящий прокурор відхиляє вашу скаргу на закриття, ви маєте 20 днів від повідомлення, щоб звернутися до судді підготовчої палати, згідно зі ст. 340 ч. (1). Це єдине вікно, в якому суддя дивиться на рішення прокурора, і пізніше клопотання про відновлення його не замінює.
  2. Якщо скарга вищестоящому прокуророві залишається без відповіді, ст. 340 ч. (2) усе ж лишає вам шлях відкритим: право можна реалізувати будь-коли після спливу строку, в який скаргу мали розглянути, але не пізніше ніж за 20 днів від дати повідомлення про спосіб її вирішення.
  3. Ставтеся до відновлення досудового розслідування як до чогось іншого, ніж засіб оскарження. Воно передбачає нові факти чи обставини, згідно зі ст. 335, і не має на меті виправити пропущений строк. Якщо ваше клопотання відхилено, єдина перевірка, що залишається, це скарга вищестоящому прокуророві, згідно зі ст. 339.
  4. Коли заявляєте заперечення про неконституційність, обґрунтовуйте кожну норму Конституції, на яку посилаєтеся. Тут просту згадку про ст. 52 відкинули в пункті 22 саме тому, що вона не супроводжувалася міркуванням, і Суд прямо сказав, що не підміняє автора у формулюванні критики.
  5. Викладайте всі аргументи перед судом, який звертається до Конституційного Суду, а не в засіданні самого Суду. Критику, засновану на Директиві 2012/29/ЄС, заявили безпосередньо в засіданні, і розглянути її не змогли, бо вона виходила за межі, встановлені ухвалою про звернення.
  6. Перевіряйте застосовну редакцію норми, перш ніж будувати на ній заяву. Деякі онлайнові збірники й досі відтворюють ст. 340 ч. (1) у редакції до травня 2016 року, з посиланням на відмову від кримінального переслідування, якого в тексті вже немає і яке повело б вас неіснуючим шляхом.

Часті запитання

Що вирішив Конституційний Суд, коротко?
Відхилив одностайно, як необґрунтоване, заперечення про неконституційність ст. 340 ч. (1) Кримінального процесуального кодексу і констатував, що норма конституційна щодо заявленої критики. Заперечення заявив Маріан Турбату у справі Апеляційного суду Бухареста, друга кримінальна секція.
Що означає відхилене як необґрунтоване і чим воно різниться від відхиленого як неприйнятне?
Необґрунтоване означає, що Суд розібрав критику і констатував, що норма відповідає Конституції. Неприйнятне означає, що він до розбору не доходить, бо клопотання не відповідає умовам розгляду. Тут рішення було по суті, навіть якщо дві категорії критики, ті з пунктів 22 і 23, відкинули без розгляду.
Що конкретно говорить ст. 340 ч. (1)?
Що особа, чию скаргу на рішення про закриття провадження, ухвалене постановою або обвинувальним актом, відхилено згідно зі ст. 339, може подати скаргу протягом 20 днів від повідомлення до судді підготовчої палати того суду, до компетенції якого за законом належав би розгляд справи в першій інстанції.
Я подав кримінальну заяву і дістав закриття провадження. Що можна зробити?
Спершу подайте скаргу вищестоящому прокуророві, згідно зі ст. 339 Кримінального процесуального кодексу. Якщо він її відхиляє, ви маєте 20 днів від повідомлення, щоб звернутися до судді підготовчої палати, згідно зі ст. 340 ч. (1). Там суддя перевіряє рішення прокурора, а процедура передбачена ст. 341.
Чому я не можу оскаржити в суді відмову відновити досудове розслідування?
Бо ст. 340 ч. (1) говорить лише про рішення про закриття провадження, а постанова, якою відхиляють клопотання про відновлення, у її сферу не входить. У пункті 19 зазначено, що невходження цієї гіпотези у сферу застосування норми не впливає на її ясність, точність і передбачуваність, а є вибором законодавця щодо обсягу процесуального засобу захисту.
Чому задоволене відновлення йде до судді, а відмова ні?
Мотиви в пункті 20 виходять із того, що ситуації не тотожні. Постанова, якою ухвалюють відновлення, поновлює кримінальний процес і має прямі наслідки для процесуального становища особи, якої вона стосується, тому ст. 335 ч. (4) вимагає підтвердження суддею підготовчої палати. Та, якою відновлення відхиляють, зберігає вже ухвалене рішення про непередання до суду, тож такого наслідку не породжує.
Чи залишається відмова у відновленні зовсім без контролю?
Ні. Залишається перевірка в порядку підпорядкування, через скаргу вищестоящому прокуророві, згідно зі ст. 339. Саме в цій справі автор оскаржив цим шляхом постанову Прокуратури при Апеляційному суді Бухареста, і генеральний прокурор тієї самої прокуратури залишив відмову в силі. Бракує контролю судді, а не будь-якого контролю.
Що сталося з аргументом, заснованим на європейській директиві про жертв?
Його не розглянули. Критику за Директивою 2012/29/ЄС сформулювали безпосередньо в засіданні перед Судом, без того щоб заявити й обґрунтувати її перед судом, який звернувся до Конституційного Суду. Згідно з пунктом 23, конституційний контроль здійснюють у межах звернення, тож додаткові аргументи не можуть розширити предмет заперечення.
Чи може хтось знову порушити те саме питання в Суді?
Так, але шанси зменшилися. Суд написав у пункті 18, що рішення й мотиви попередніх справ залишаються чинними, бо нових елементів не з’явилося. Нове заперечення потребувало б аргументу, якого Суд досі не зважував, а не переформулювання того самого докору.
Чому це тривало так довго?
Ухвала про звернення датована 28 червня 2021 року, ухвалення 12 березня 2026 року, опублікування 11 вересня 2026 року. Це 1 718 днів до ухвалення і ще 183 до опублікування, разом 1 901 день. У Законі № 47/1992 немає строку ані для розгляду заперечень, ані для опублікування рішення, а загальнообов’язковий ефект з’являється лише при опублікуванні.
Де знайти повний текст рішення?
В Офіційному віснику Румунії, частина I, № 772 від 11 вересня 2026 року, сторінки 7–9. Рішення відтворено повністю і в цій статті, у розділі з оригінальним текстом акта.

Аналіз редакції

Розрізнення, на яке спирається рішення, витримує. Постанова, що відновлює досудове розслідування, повертає людину в становище підозрюваного, і її має підтвердити суддя; постанова, що у відновленні відмовляє, лишає все там, де було. За такою логікою ст. 16 Конституції справді нема чого закинути. Проблема виникає в тому, як Суд вибудовує частину про доступ до правосуддя, бо центральний аргумент перенесено, у пункті 17, із попереднього рішення, яке описує судовий контроль за рішеннями прокурора. Опис має три входи: обвинувальний акт, закриття провадження і відмова від кримінального переслідування, тобто рівно три способи, якими прокурор вирішує справу згідно зі ст. 327, статтею, яку сам пункт і цитує. Відмова у відновленні не є вирішенням справи, а наступним актом, тож потрапити туди вона не могла, і саме її відсутність була запереченням автора. Суд відповідає на питання про те, чого бракує, відтворюючи перелік, у якому цій речі не було де фігурувати.

Найконкретніше спостереження видно не з читання рішення, а з підрахунку. Від ухвали від 28 червня 2021 року до ухвалення минуло 1 718 днів, а від ухвалення до опублікування ще 183, разом 1 901 день, тобто 5 років і майже 3 місяці заради мотивів, що спираються на два вже наявні рішення. За той самий час критику на ту саму статтю розв’язували щонайменше п’ять разів. Одна з тих справ була майже тотожна: Рішення № 324 від 9 липня 2024 року, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 1.148 від 18 листопада 2024 року, відхилило як необґрунтоване саме порівняння ст. 335 ч. (4) і ст. 340 ч. (1), яке пункт 20 тепер починає з нуля. Звернення там надійшло 23 листопада 2020 року, на 217 днів раніше за звернення в цій справі, і його розв’язали на 611 днів швидше. Черговість, у якій Суд бере старі справи, не пояснюється ані давністю, ані складністю, а нинішнє рішення про справу 2024 року не згадує взагалі.

Друге спостереження виникає зі зближення цього рішення з його сестрою по засіданню. Того самого дня, 12 березня 2026 року, тією самою колегією з восьми суддів і з тим самим магістратом-асистентом Суд ухвалив і Рішення № 222, опубліковане в Офіційному віснику Румунії № 766 від 9 вересня 2026 року, тобто за два дні до нинішнього. Більший номер вийшов першим, а проміжки опублікування становили 181 і 183 дні. Ніщо в цих цифрах не порушує жодного правила, бо правила не існує: черговість опублікування не залежить ані від номера рішення, ані від якогось строку, і через це судові, який чекає на відповідь, неможливо оцінити, коли вона стане обов’язковою.

Примітка для тих, хто хоче звернутися до джерела. У пункті 17 рішення посилається на Рішення № 569 від 15 травня 2008 року і подає його як опубліковане в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 357 від 16 липня 2009 року. Те рішення було опубліковане в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 537 від 16 липня 2008 року: цифри в номері випуску переставлені, а рік зсунуто на один уперед. Те саме посилання правильно наведене в Рішенні № 147 від 19 березня 2024 року, яке відтворює той самий уривок. Рішення від цього не змінюється, а прецедент залишається впізнаваним за номером і датою, але читач, який шукає за друкованим посиланням, за вказаною адресою не знайде нічого.

Що потрібно змінити

  • Додавання до ст. 340 ч. (1) постанови, якою відхиляють клопотання про відновлення досудового розслідування. Ефект: потерпіла особа, яка приносить нові факти, мала б суддю, що перевіряє законність відмови, замість зупинятися на другому прокуророві тієї самої структури.
  • Законний строк для опублікування в Офіційному віснику Румунії рішень Суду, ухвалених за запереченнями. Ефект: проміжки у 183 дні стали б неможливими, а суд, який тим часом розглядає справу, з якої надійшло запитання, знав би, відколи рішення стає обов’язковим.
  • Обов’язкове цитування власного прецеденту, коли рішення й аргумент повторюються на тій самій нормі. Ефект: читач бачив би, що Рішення № 401/2023 і № 324/2024 вже розв’язали те саме порівняння, а автори заперечень не поверталися б до вже закритої спроби з того самого мотиву.
  • Відокремлення, у резолютивній частині, критики, відхиленої по суті, від критики, відкинутої без розгляду. Ефект: було б видно, що ст. 52 Конституції й аргумент за європейською директивою не зважували, тож нове заперечення, цього разу вмотивоване, не здавалося б уже розв’язаним.
  • Публічний критерій, за яким Суд визначає черговість розгляду старих справ. Ефект: сторона могла б оцінити, скільки їй чекати, а різниці у 611 днів між двома справами з майже тотожним предметом мали б перевірюване пояснення.
  • Виправлення посилання з пункту 17 на Рішення № 569 від 15 травня 2008 року. Ефект: читач, який іде за посиланням, потрапляв би до Офіційного вісника Румунії № 537 від 16 липня 2008 року, де прецедент справді й міститься.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 772 від 11 вересня 2026 року 16 сторінок PDF, 125 KB акт починається на сторінці 7

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.