Договір більше не потрібно вносити до реєстру перед примусовим виконанням

Кредитна компанія звернулася до Конституційного Суду з вимогою скасувати обов’язок вносити договір до реєстру перед його примусовим виконанням, не знаючи, що цей обов’язок уже відпав. Конституційний Суд відхилив заперечення як таке, що стало неприйнятним, Рішенням № 736 від 9 грудня 2025 року, оприлюдненим тепер в Офіційному віснику Румунії. Причина відхилення полягає не в тому, що положення відповідає Конституції, а в тому, що його вже було визнано неконституційним. Ситуація подібна до інших справ, у яких Суд роз’яснив правила на стадії примусового виконання.

Йдеться про ст. 4 ч. (3) Закону № 297/2018 про публічність обтяжень рухомого майна: «Приватні документи, які згідно із законом укладені дійсним чином і мають характер виконавчого документа, можуть бути подані до виконання лише за умови внесення до Реєстру». Іншими словами, договір, який був виконавчим документом у силу закону, можна було передати державному виконавцю лише після внесення його до Національного реєстру обтяжень рухомого майна.

Заперечення заявила компанія Societatea Finopro I.F.N. S.A. з Iași у справі про надання дозволу на примусове виконання, яка розглядалася Судом Iași, перша цивільна палата. Компанія стверджувала, зокрема, що звичайний закон не може регулювати примусове виконання та виконавчі документи, оскільки ця сфера відведена органічному закону, і що положення необґрунтовано обмежує право кредитора задовольнити свою вимогу. Суд, який передав справу, вважав заперечення необґрунтованим, а голови обох палат Парламенту, Уряд та Народний адвокат не надіслали жодної позиції.

Наслідки, які це має

Перший наслідок, практичний, полягає в тому, що обов’язку попереднього внесення до реєстру більше не існує. Рішенням № 748 від 4 листопада 2021 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії № 157 від 16 лютого 2022 року, Суд задовольнив заперечення і встановив, що ст. 4 ч. (3) Закону № 297/2018 є неконституційною. Від дня оприлюднення того рішення положення втратило силу.

Другий наслідок стосується пояснення мотивів, корисного кожному, хто стикається з подібною формальністю. Суд відзначив, що, хоча закон прямо визнає за документом характер виконавчого документа, він додає до нього додаткову умову публічності, яку потрібно виконати до подання заяви про надання дозволу на виконання. Це перетворюється на справжню перешкоду для виконання в розумінні ст. 666 ч. (5) п. 7 Цивільного процесуального кодексу, тобто на підставу, з якої суд може відхилити заяву.

Третій наслідок стосується тесту, який застосував Суд. Коли кредитор уже має виконавчий документ, чия виконавча сила походить із закону, покладення на нього додаткової формальності є втручанням у право на задоволення вимоги. Суд встановив, що регулювання не було необхідним для поставленої мети, не проходило тест мінімального втручання і не зберігало справедливої рівноваги між загальним інтересом щодо обліку черговості при виконанні та індивідуальним інтересом кредиторів.

Четвертий наслідок стосується цієї конкретної справи. Згідно зі ст. 29 ч. (3) Закону № 47/1992, предметом заперечення не можуть бути положення, які вже визнані неконституційними попереднім рішенням. Оскільки звернення до Суду в цій справі відбулося до оприлюднення Рішення № 748/2021, заперечення відхилено як таке, що стало неприйнятним, а не як необґрунтоване. Різниця не є суто термінологічною: положення не було врятоване, просто спір утратив предмет.

П’ятий наслідок є єдиним, що ще може щось змінити для сторін. Суд нагадує свою сталу практику: навіть коли заперечення відхилено як таке, що стало неприйнятним, попереднє рішення про визнання неконституційності може бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами, згідно зі ст. 509 ч. (1) п. 11 Цивільного процесуального кодексу.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

Справжня зміна сталася в лютому 2022 року, а не тепер. Відтоді кредитний договір, договір лізингу або будь-який інший приватний документ, якому закон надає характер виконавчого документа, може бути поданий до примусового виконання без попереднього внесення до Національного реєстру обтяжень рухомого майна.

Тепер змінюється лише видимість цього стану речей. Рішення, оприлюднене в липні 2026 року, повторює мотивування 2021 року і ще раз уміщує його в Офіційному віснику Румунії, що допомагає судам і державним виконавцям, які досі мають справи, розпочаті за старим положенням.

Друге уточнення стосується розмежування, яке прокурор підкреслив у засіданні. Рішення № 238 від 3 червня 2020 року стосувалося іншої ситуації, у якій будь-який приватний документ набував виконавчої сили через саме лише внесення до реєстру. Тут виконавча сила походила із закону, а внесення до реєстру було тільки умовою подання до виконання. Ці дві ситуації не можна плутати.

Третє уточнення стосується Реєстру. Публічність обтяжень рухомого майна залишається чинною з усіма іншими своїми функціями, від обтяжень рухомого майна до обліку черговості між кредиторами. Відпала лише прив’язка примусового виконання до попереднього внесення до реєстру, а не весь механізм.

Переваги та недоліки

Корисні поради

Часті запитання