Коротко
- Хто виграв у суді зарплатні права в Міністерства культури або в підпорядкованої йому установи, отримає свої гроші за п’ять років. У перший рік виплачують 5% суми судового рішення, у другий 10%, у третій 25%, у четвертий 25% і в п’ятий 35%. Для рішення, що набуло виконавчої сили в кінці 2026 року, остання виплата припадає на 2031 рік.
- Жодної заяви подавати не потрібно і жодної справи збирати не треба. Виплату здійснює установа, в якій людина працювала, за іменними відомостями, окремими від зарплатних, на рахунок, який зазначає отримувач. Наказ не вимагає жодного документа і не передбачає жодного бланка. Дати виплати в ньому немає ніде.
- Процедура з’явилася 18 вересня 2026 року, для року, що почався 1 січня. Інші міністерства опублікували таку саму процедуру ще в лютому, а саме Міністерство культури публікувало її в лютому, коли йшлося про рішення 2023 року.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial), частина I, № 796 від 18 вересня 2026 року, сторінка 6
Набирає чинності: 18 вересня 2026 року, дата опублікування в Офіційному віснику Румунії, частина I, згідно зі статтею 6
Музейний працівник, бібліотекар або бухгалтер театру, який виграв у суді різницю в зарплаті, з рішенням, що набуло виконавчої сили у 2026 році, отримає свої гроші п’ятьма річними траншами: 5%, 10%, 25%, 25% і 35%. Наказ міністра культури № 3.195/2026, опублікований 18 вересня 2026 року, цього ритму не вигадує і змінити його не може. Він переносить його зі статті XXIII частини (1) Закону № 141/2025 про деякі фіскально-бюджетні заходи, а ту саму п’ятирічну шкалу вже оскаржувала в Конституційному Суді одна суддя, без результату, бо заперечення не показувало, яку саме статтю Конституції порушено. Наказ міністра додає інше: шлях грошей через бюджет і руку, яка підписує виплату.
Закон, опублікований в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 699 від 25 липня 2025 року і чинний з 28 липня 2025 року, вимагає у статті XXIII частині (6), щоб кожен головний розпорядник бюджетних коштів установив процедуру виплати власним наказом. Міністр культури є головним розпорядником бюджетних коштів і видає накази на підставі статті 11 частини (4) Постанови Уряду № 90/2010, і це той акт, яким він виконує свій обов’язок на 2026 рік.
Шлях сум прописано на двох рівнях. Фінансово-бухгалтерські служби розпорядників бюджетних коштів третього ступеня, тобто музеїв, бібліотек, театрів та інститутів, надсилають потрібні дані розпорядникові першого або другого ступеня, який їх фінансує. Розпорядники другого ступеня зводять ці дані і надсилають їх Економічній дирекції Міністерства культури, яка збирає все, включно з потребою власного апарату, і пропонує Міністерству фінансів зміни до бюджету на поточний рік і до проєкту на наступні роки. Після того як гроші забезпечено, міністерство збільшує бюджети підпорядкованих установ і перераховує їм суми на казначейські рахунки.
Поточні гроші тих театрів мають власний шлях, зі строком у п’ять днів: Уряд розподілив 142,8 мільйона леїв між 75 установами виконавських мистецтв, на 41,5% менше, ніж у червні.
Саму виплату здійснює установа-роботодавець, за іменними відомостями, окремими від зарплатних, на рахунки, які зазначають отримувачі. Із суми утримують обов’язкові соціальні внески і податок, згідно із Законом № 227/2015 про Податковий кодекс і нормами, затвердженими Постановою Уряду № 1/2016. Отже, сума, яка реально надходить на рахунок, менша за брутто-відсоток із рішення.
Затримка для держави не безкоштовна. До розстрочених сум додають законні проценти за користування коштами, нараховані від дати, коли рішення набуло виконавчої сили. На цьому формулюванні наказ зупиняється і не говорить, як проценти обчислюють. Згідно зі статтею 3 частиною (1) Постанови Уряду № 13/2011, ставка законних процентів за користування коштами це облікова ставка Національного банку Румунії, тобто ставка монетарної політики, збережена на рівні 6,50% річних на засіданні Адміністративної ради 10 серпня 2026 року. Частина (3) тієї самої статті знижує ставку на 20% у відносинах, які не походять від ведення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, що дало б 5,20% річних. Наказ не уточнює, яка з двох величин застосовується, хоча рівнозначний наказ Міністерства освіти і досліджень на той самий рік, № 3.226/2026, прямо посилається на статтю 3 частину (3).
Поки триває розстрочення, будь-яка процедура примусового виконання зупиняється в силу закону. Отже, судовому виконавцю нічого рухати проти музею чи міністерства, а витрати на виконання були б утраченими грошима. Натомість проценти продовжують накопичуватися, незалежно від того, чи отримувач робить якісь кроки.
Наслідки, які це має
Реальне очікування довше, ніж здається. Якщо кожен транш виплачують у кінці року, за який він належить, середній момент надходження грошей, зважений за відсотками з наказу, настає через 3,75 року від дати, коли рішення набуло виконавчої сили, тобто через 3 роки і 9 місяців. Через два роки людина має на руках 15% того, що виграла, а 85% усе ще в держави. Більше половини суми, 60%, приходить у два останні роки.
На цифрах, при рішенні на 30 000 леїв брутто. Транші становлять 1 500 леїв у перший рік, 3 000 у другий, 7 500 у третій, 7 500 у четвертий і 10 500 у п’ятий. Із кожного утримують внески і податок, тож у перший рік на рахунок надходить менше ніж 1 500 леїв, при виконавчому документі на 30 000.
Проценти за прострочення теж виплачують із простроченням. Стаття 2 частина (2) наказу поширює те саме п’ятирічне розстрочення і на рішення, якими призначено збитки за прострочення у формі законних процентів за розстрочену виплату. Хто здобув у суді компенсацію за відкладення, отримує її, у свою чергу, відкладено, п’ятьма траншами.
Нікому нічого подавати, але й нічого пред’явити. Від отримувача не вимагають нічого: ні заяви, ні бланка, ні доказів, що звільняє його від походів по установах. З другого боку, єдина дата в усьому акті це дата набрання ним чинності. Немає строку ні для передання даних від установ, ні для того, до якого дня має бути виплачений транш року.
Виплату здійснює роботодавець. Для того, хто працював в установі, ліквідованій, приєднаній або переданій в інше підпорядкування, текст не говорить, яка структура заступає роботодавця. Формулювання зі статті 4 частини (1), виплату здійснює установа-роботодавець, написане в теперішньому часі і для людей, які ще працюють.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
Шкала виплат не змінювалася майже десять років. Ті самі відсотки, 5%, 10%, 25%, 25% і 35%, стоять у статті 39 частині (1) Надзвичайної постанови Уряду № 114/2018 для рішень, що набули виконавчої сили між 2019 і 2021 роками, у статті VI Надзвичайної постанови Уряду № 168/2022 для рішень 2023 року і тепер у статті XXIII Закону № 141/2025 для рішень 2026 року. Від року до року змінюється тільки рік, до якого вони прив’язані.
Змінилося натомість те, наскільки детальний наказ міністерства. Наказ міністра культури № 2.667/2023, опублікований в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 160 від 24 лютого 2023 року, який робив те саме для рішень 2023 року, містив три правила розрахунку, яких немає в наказі на 2026 рік: індексацію сум на індекс споживчих цін, установлений Національним інститутом статистики, посилання на Постанову Уряду № 13/2011 для обчислення процентів, коли в рішенні не передбачено інакше, і вказівку, що законні проценти обчислюють від дати, визначеної судовим рішенням. У версії 2026 року залишилися тільки положення, перенесені із закону.
Змінився й момент появи. Наказ 2023 року був підписаний 16 лютого і опублікований 24 лютого того самого року. Наказ на 2026 рік підписано 14 вересня і опубліковано 18 вересня, на 261-й день із 365, які він охоплює, коли до 31 грудня 2026 року залишалося 104 дні.
Порівняно з іншими міністерствами, які застосовують той самий закон у 2026 році, наказ Міністерства культури найбідніший на подробиці. Міністерство інвестицій та європейських проєктів опублікувало процедуру 10 лютого 2026 року, Наказом № 163/2026. Міністерство освіти і досліджень опублікувало її 25 лютого 2026 року, Наказом № 3.226/2026, зі строком виплати до 31 грудня 2026 року, з окремим правилом для непогашених траншів 2025 року і з бланком-додатком, у якому кожна одиниця звітує про потребу, людина за людиною і справа за справою. Генеральний секретаріат Уряду опублікував її 2 квітня 2026 року, Наказом № 264/2026. Ніщо в наказі Міністерства культури не стосується траншів, що припадають на 2026 рік за рішеннями, які набули виконавчої сили раніше.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Процедура існує і є публічною. До 18 вересня 2026 року установи культури не мали акта міністерства для виконавчих документів цього року.
- Отримувач не подає заяви і не платить жодного збору. І документів збирати не мусить. Виплату здійснюють автоматично, на підставі даних, про які звітує установа.
- Проценти нараховують від дати, коли рішення набуло виконавчої сили, і це не залежить від жодного кроку людини, тож затримка адміністрації не залишається безкоштовною.
- Зупинення примусового виконання в силу закону звільняє отримувача від витрат на виконання, яких він усе одно не повернув би.
- Ланцюг звітування прописано прямо, від розпорядника третього ступеня до Міністерства фінансів, тож можна запитати відповіді на кожній ланці.
- Виплату здійснюють за іменними відомостями, окремими від зарплатних, а це робить суму видимою окремо і легшою для перевірки.
Що залишається проблемою
- У тексті немає жодного строку. Ні для звітування про дані, ні для перерахування грошей установам, ні для виплати траншу року.
- Наказ з’явився за 104 дні до кінця періоду, який він регулює, після того як інші міністерства опублікували процедуру більш ніж на сім місяців раніше.
- Він не говорить, як обчислюють проценти, і не посилається на Постанову Уряду № 13/2011, хоча наказ Міністерства освіти і досліджень на той самий рік це робить.
- Немає бланка звітування, тож кожна установа сама будує свій облік, а суми неможливо порівняти між собою.
- Він нічого не говорить про колишніх працівників і про пенсіонерів, хоча формулювання про установу-роботодавця написане в теперішньому часі.
- Він не переносить санкцію зі статті XXIII частини (7) Закону № 141/2025, за якою недотримання розстрочення є дисциплінарним порушенням для головного розпорядника бюджетних коштів і для керівника фінансово-бухгалтерського підрозділу.
Корисні поради
- Запишіть точну дату, коли рішення набуло виконавчої сили. Від неї відлічують п’ять років і від неї нараховують проценти, а якщо дата в обліку установи неправильна, зсуваються всі транші.
- Повідомте банківський рахунок письмово, з реєстраційним номером в установі. Наказ говорить, що суми виплачують на рахунки, зазначені отримувачами, але не говорить, як це зазначення відбувається, тож доказ подання залишається єдиним захистом.
- Попросіть у фінансово-бухгалтерської служби розрахунок із розбивкою за траншами: сума брутто, внески, податок і проценти окремо. Стаття 5 покладає правильність розрахунку на розпорядника бюджетних коштів, тож він має вміти його показати.
- Перевірте, яку процентну ставку застосувала установа, і попросіть написати підставу. Різниця між 6,50% і 5,20% річних це рівно одна п’ята належних процентів, а за п’ять років це не дрібниця.
- Якщо у вашому рішенні передбачено й індексацію на індекс споживчих цін, посилайтеся на резолютивну частину рішення. Наказ 2026 року про індексацію більше не згадує, але судове рішення виконують так, як воно написане.
- Не починайте примусове виконання протягом цих п’яти років. Воно зупиняється в силу закону, а авансовані витрати залишаються на вас.
- Якщо ви працювали в установі, яку ліквідували або приєднали, запитайте заздалегідь і письмово, яка структура перебирає виплату. Текст на це питання не відповідає, тож відповідь треба отримати від головного розпорядника бюджетних коштів.
Часті запитання
Чи потрібно подавати заяву, щоб отримати гроші?
Коли я отримаю перший транш?
Хто платить, міністерство чи установа, в якій я працюю?
Чи діє це й для тих, хто вийшов на пенсію або пішов з установи?
Які проценти я отримаю за роки очікування?
Чи можу я направити судового виконавця?
Чи діє наказ і для рішень, що набули виконавчої сили у 2025 році або раніше?
Що буде, якщо установа не виплатить транш у строк?
Аналіз редакції
Наказ побудований правильно і вірний тому законові, який він застосовує. Відсотки збігаються зі статтею XXIII частиною (1) Закону № 141/2025 і в сумі дають рівно 100%, наведені підстави існують і говорять те, що їм приписують, а формулювання про проценти за користування коштами, яке начебто суперечить збиткам за прострочення з назви, перенесене слово в слово з частини (5) закону, тож це не помилка міністерства. Проблема не в тому, що в наказі написано, а в тому, чого в ньому не написано і як пізно він ліг на папір.
Найбільше говорить дата. Обов’язок видати наказ існує з 28 липня 2025 року, коли набрала чинності стаття XXIII. Наказ підписано 14 вересня 2026 року і опубліковано 18 вересня, тобто на 417 днів пізніше і на 261-й день того року, який він регулює. Міністерство інвестицій та європейських проєктів опублікувало свою процедуру на 220 днів раніше, Міністерство освіти і досліджень на 205 днів, Генеральний секретаріат Уряду на 169 днів. Саме Міністерство культури публікувало її 24 лютого у 2023 році. Отже, людина з рішенням, що набуло виконавчої сили в січні 2026 року, вісім місяців чекала, поки її установа дізнається, яким шляхом здійснюється виплата, а з 365 днів урегульованого періоду залишилося 104.
Друга річ, яка видна тільки через порівняння, це обчислення процентів. Наказ 2023 року того самого міністерства прямо посилався на Постанову Уряду № 13/2011 і уточнював, від якої дати нараховують проценти; наказ Міністерства освіти і досліджень на 2026 рік посилається навіть на статтю 3 частину (3), ту, що знижує ставку на 20%. Наказ Міністерства культури відмовився від обох орієнтирів, хоча стаття 5 покладає правильність розрахунку на кожного розпорядника бюджетних коштів. Різниця між застосуванням і незастосуванням того зниження становить, незалежно від рівня ставки, рівно одну п’яту належних процентів, а для суми, якої чекають у середньому 3 роки і 9 місяців, це не округлення. До того ж у механізмі розстрочення, побудованому так само, Вищий касаційний суд установив Рішенням № 75/2020, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 152 від 15 лютого 2021 року, що поряд із процентами за користування коштами можуть бути присуджені й штрафні проценти за період до видання рішень про надання прав. Наказ не мав повноважень вирішувати це питання, але його мовчання залишає бухгалтерів установ вирішувати самим.
Нарешті, процедура виплати без жодної дати це не процедура, а опис руху коштів. Єдина дата в усьому акті це дата набрання ним чинності. Наказ вимагає, щоб установи передавали дані, міністерство зводило їх і пропонувало зміни до бюджету, а роботодавець платив, не кажучи, до якого дня. Порівняння з наказом Міністерства освіти і досліджень, який фіксує 31 грудня 2026 року для траншу року і посилається на дати виплати зарплат, показує, що строк можна було написати без жодних труднощів і без перевищення чиїхось повноважень.
Що потрібно змінити
- Календарний строк для кожного траншу. Формулювання на кшталт «транш року виплачують до 31 грудня, у день виплати зарплат за відповідний місяць» перетворює наказ з опису руху коштів на перевірюваний обов’язок і дає отримувачу дату, від якої він може скаржитися.
- Строки для внутрішніх ланок звітування. Якби розпорядники третього і другого ступеня мали дату, до якої надсилають дані, а Економічна дирекція дату, до якої передає їх Міністерству фінансів, затримку можна було б локалізувати саме на тій ланці, де вона виникає.
- Пряме посилання на Постанову Уряду № 13/2011, із зазначенням застосовної частини статті. Кожен розпорядник бюджетних коштів застосовував би ту саму ставку, а різниця в одну п’яту процентів не залежала б від того, хто веде бухгалтерію музею.
- Бланк звітування в додатку, як у Міністерстві освіти і досліджень. З номером справи, роком рішення, сумою брутто, внесками, податком і процентами в окремих колонках отримувач може перевірити транш сам, а міністерство порівняти установи між собою.
- Правило для колишніх працівників і для установ, яких більше не існує. Зазначення установи, в якій отримувач працював у період, за який призначено права, тобто рішення, застосоване Міністерством освіти і досліджень, знімає питання, хто платить пенсіонерові або за приєднаний музей.
- Перенесення санкції зі статті XXIII частини (7) закону в текст наказу. Хто читає лише наказ, дізнається тоді, що недотримання строків є дисциплінарним порушенням, поза питанням наявності бюджетних асигнувань.
- Опублікування процедури в перші тижні того року, який вона регулює. Обов’язок із закону строку не має, але практика інших міністерств показує, що лютий реальний, а внутрішня календарна норма запобігла б повторенню затримки у 2027 році.
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 796 від 18 вересня 2026 року, сторінка 6 8 сторінок PDF, 73 KB акт починається на сторінці 6
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.