Коротко

  • Ті 10% надбавки до посадового окладу лишаються тільки для допоміжного персоналу Вищого касаційного суду, прокуратури при ньому, DNA і DIICOT. Конституційний Суд відхилив, одностайно, заперечення, яким секретарі судів із повіту Телеорман просили те саме підвищення. Рішення № 695 ухвалено 4 грудня 2025 року і опубліковано 25 вересня 2026 року.
  • Програють секретарі та інший допоміжний персонал звичайних судів і прокуратур, які лишаються на посадовому окладі без надбавки. Їхню справу в Трибуналі Телеормана розглядають далі з недоторканим текстом, а довід про більший обсяг роботи не допомагає: Суд сказав, що не його роль перевіряти фактичні твердження такого штибу.
  • Мотив відхилення принциповий, а не цифровий. Законодавець має право платити по-різному персоналові спеціалізованих структур, бо DNA і DIICOT мають виключну компетенцію з кримінального переслідування, і цей довід тримається навіть якщо, пише Суд, робота секретарів DIICOT не є функціонально відмінною від роботи колег у прокуратурах при районних судах.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 695 від 4 грудня 2025 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 17 ч. (5) глави VIII додатка № V до Рамкового закону № 153/2017 про оплату праці персоналу, який оплачується з публічних коштів
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії, частина I, № 818 від 25 вересня 2026 року, сторінки 2-4
Набирає чинності: рішення є загальнообов’язковим від дати опублікування, 25 вересня 2026 року

Конституційний Суд підтвердив, що надбавка в 10% до посадового окладу для спеціалізованого допоміжного персоналу, тобто секретарів та інших службовців, які обслуговують судочинство, і для суміжного персоналу, тобто працівників технічного обслуговування судів, може лишатися закріпленою за чотирма названими в законі структурами, без того щоб решта секретарів країни могла вимагати такого самого поводження. Це вдруге за короткий час, коли конституційна інстанція каже, що різниця в грошах у професійній родині «Юстиція» належить до вибору законодавця, після того як цього року вона показала, що й граничний рівень у 30% для надбавок працівників юстиції не можна оскаржити на підставі рівності. Оскаржений тепер текст це ст. 17 ч. (5) глави VIII додатка № V до Рамкового закону № 153/2017, додатка, який містить оплату праці персоналу юстиції.

Розкритикований припис має одне речення. Посадові оклади для спеціалізованого допоміжного персоналу і для суміжного персоналу Вищого касаційного суду, Прокуратури при Вищому касаційному суді, Національної антикорупційної дирекції (DNA) і Дирекції з розслідування злочинів організованої злочинності та тероризму (DIICOT) це оклади з частини (2), збільшені на 10%. Авторки заперечення просили не скасувати текст, а поширити його: вони просили Суд встановити неконституційним саме виключення секретарів поза цими чотирма структурами.

Заперечення постало зі спору про права на оплату праці в Трибуналі Телеормана, палаті у трудових спорах, соціальному страхуванні, адміністративному та податковому судочинстві, справа № 1.521/87/2021. Суд надіслав його до Конституційного Суду Вироком № 11 від 19 січня 2022 року, а в Конституційному Суді справа отримала номер 231D/2022. Доводів було три: що становище двох категорій секретарів об’єктивно подібне, що в Прокуратурі при районному суді Рошіорій-де-Веде штат менший і не заповнений повністю, тож обсяг роботи на людину більший, ніж у DNA і DIICOT, і що судова практика пішла, для суддів і прокурорів, шляхом вирівнювання зарплат до найвищого рівня, який виплачують у тій самій професійній родині.

На останній довід навели Рішення Конституційного Суду № 794 від 15 грудня 2016 року і Закон № 71/2015, а щодо дискримінації навели Рішення № 685 від 28 червня 2012 року і Рішення № 46 від 15 грудня 2008 року Вищого касаційного суду, Об’єднані палати, яким установлено, що надбавку за конфіденційність треба надавати всім працівникам у подібному становищі. Трибунал Телеормана висловив думку, що заперечення необґрунтоване. Голови обох палат Парламенту, Уряд і Народний адвокат не надіслали жодної позиції. Публічне міністерство просило відхилити, посилаючись на Рішення № 547 від 29 жовтня 2024 року.

Відповідь Суду має два щаблі. Перший: регулювання спирається на презумпцію законодавця, а саме що між роботою секретарів спеціалізованих прокуратур і роботою секретарів прокуратур при районних судах є, попри подібності, і відмінності, які можуть виправдати різні оклади, і поки ця презумпція не свавільна, стаття 16 Конституції не порушена. На другому щаблі пошук відмінностей переміщується з посадової інструкції до компетенції установи. DIICOT, створена Надзвичайною постановою Уряду № 78/2016, має виключну компетенцію щодо організованої злочинності і тероризму, а DNA, згідно з Надзвичайною постановою Уряду № 43/2002, переслідує корупційні злочини, вчинені за обставин підвищеної тяжкості, приміром зі збитком, більшим за еквівалент у леях 200.000 євро.

У довід про обсяг роботи Суд відмовився заходити. Він визнав, що не його роль оцінювати правильність суто фактичних тверджень, що законодавець має обов’язок зважити якнайбільше фактичних даних, коли ухвалює норму, згідно зі статтею 6 частиною (1) Закону № 24/2000, але що, коли закон ухвалено, усі органи зобов’язані застосовувати його так, як його написано, через дію статті 1 частини (5) Конституції. А в пункті 24 пішов далі: визнає, що робота секретарів у містах, які не є повітовими центрами, може бути насправді напруженішою і в гірших умовах, однак жоден законодавець не може обійтися без узагальнення, якого вимагає загальна й абстрактна норма.

Наслідки, які це має

Перший наслідок відчувають авторки заперечення. Їхній спір у Трибуналі Телеормана розглядають далі з недоторканим текстом, а підстава, на якій вони сподівалися дістати надбавку в 10%, зникла. Рішення є загальнообов’язковим від 25 вересня 2026 року, дати опублікування, згідно зі статтею 147 частиною (4) Конституції.

Другий наслідок стосується будь-якого іншого процесу з тим самим предметом. Відхилення як необґрунтованого є вирішенням по суті, тож та сама критика, заснована на рівності в правах і на рівній оплаті за рівну працю, більше не може бути успішно повторена проти того самого тексту. Суди, що мали подібні справи на розгляді, мають тепер відповідь конституційної інстанції, на яку можуть послатися прямо.

Третій наслідок стосується суми в розрахунковому листку, яка ні для кого не змінюється. Надбавка в 10% лишається у Вищому касаційному суді, у Прокуратурі при Вищому касаційному суді, у DNA і в DIICOT. Допоміжний персонал інших судів і прокуратур лишається на окладі з частини (2), без надбавки, з усім, що це означає для вислуги і для баз обчислення, які відштовхуються від посадового окладу.

Четвертий наслідок методологічний, і він виходить за межі справи секретарів. Суд повторює, що довід про фактичний обсяг роботи перед ним не працює, хоч би як добре він був задокументований, бо належить до фактів, а не до норм. Хто готує заперечення у сфері оплати праці, має тут найясніший припис: штатні розписи, статистику справ і порівняння навантаження подають до Парламенту або до Уряду, а не до Конституційного Суду.

П’ятий наслідок стосується форми, у якій зміна все ж може настати. Суд сказав, що поширення надбавки це справа законодавця, а не що вона має лишитися там, де є. Зміна додатка № V до Рамкового закону № 153/2017 розв’язала б питання без жодного процесу, а теперішнє рішення їй не заважає.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

З погляду текстів закону не змінилося нічого. Стаття 17 частина (5) глави VIII додатка № V лишається точно такою, якою була від 28 червня 2017 року, коли Рамковий закон № 153/2017 опублікували в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 492. Змінився правовий стан розмови: до 25 вересня 2026 року суд міг надіслати критику до Суду, а тепер має відповідь по суті.

Друга зміна це доповнення картини, розпочатої на десять місяців раніше. Рішенням № 609 від 11 листопада 2025 року, опублікованим в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 273 від 6 квітня 2026 року, Суд уже встановив, що законодавець може по-різному оплачувати працю секретарів прокуратур при судах із осідком у повітовому центрі та секретарів прокуратур інших судів того самого повіту, і довід був у тому, що всі трибунали мають осідок у повітовому центрі, згідно зі статтею 40 частиною (1) Закону № 304/2022 про судоустрій. Теперішнє рішення спирається на те і додає другу площину порівняння, між звичайними прокуратурами і спеціалізованими структурами.

Третя зміна стосується лінії судової практики про вирівнювання до найвищого рівня, який виплачують. Авторки спробували перенести в оплату праці допоміжного персоналу міркування, збудоване для суддів і прокурорів на підставі Закону № 71/2015 і Рішення № 794 від 15 грудня 2016 року. Теперішнє рішення закриває цей шлях для їхнього випадку, не зачіпаючи наведеної практики: критерієм лишається компетенція структури, а виключної компетенції DNA і DIICOT немає в прокуратурах при районних судах.

Четверта зміна тонка, але варта уваги. Досі звичним доводом для різниці в окладі було те, що виконувана робота відрізняється. Пункт 19 пише, однак, інше: навіть якщо секретарі DIICOT не виконують функціонально відмінної роботи, державі не можна заборонити регулювати оплату праці персоналу спеціалізованої структури з нюансами. Виправдання переміщується, отже, зі змісту роботи на організацію установи.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Дає відповідь по суті, а не процесуальне відхилення. Заперечення відхилено як необґрунтоване, одностайно, тож суди, які розглядають однакові справи, мають тепер твердий орієнтир.
  • Називає критерій, на який спирається різниця: виключну компетенцію з кримінального переслідування DNA і DIICOT, з посиланням на Надзвичайну постанову Уряду № 43/2002 і на Надзвичайну постанову Уряду № 78/2016. Записаний критерій можна обговорити і, за потреби, змінити законом.
  • Відкрито визнає факт, на якому трималася скарга. Пункт 24 визнає, що робота в містах, які не є повітовими центрами, може бути напруженішою і в гірших умовах, а тоді пояснює, чому це не змінює правової відповіді.
  • Не закриває законодавчого шляху. Там показано, що поширення надбавки належить до вибору законодавця, тож зміна додатка № V лишається можливою без жодного іншого процесу.
  • Ставить рішення у зв’язний ланцюг, через посилання на Рішення № 609 від 11 листопада 2025 року, замість трактувати випадок як абсолютну новину.

Що залишається проблемою

  • Відповідь надійшла через 1.710 днів від звернення до Суду, з яких 295 самих лише між ухваленням, 4 грудня 2025 року, і опублікуванням, 25 вересня 2026 року. Справа в Трибуналі Телеормана стояла увесь цей час.
  • Пункт 19 лишає нерозв’язану напругу. Пункт 18 визнає, що законодавець припустив відмінності між двома видами роботи, а пункт 19 каже, що робота не є функціонально відмінною. Якщо фактична презумпція падає, підставою різниці в окладі лишається сама тільки структура штату.
  • Рішення не показує, на скільки, у леях, виходять ті 10%. Без рівня посадового окладу з частини (2) читач не може знати, чи йдеться про кілька десятків леїв на місяць, чи про кілька сотень.
  • Поріг тяжкості, наведений для компетенції DNA, еквівалент у леях 200.000 євро, це сума, яка з часом втрачає вартість, тоді як різниця в окладі лишається сталим відсотком. Рішення не каже, відколи цей поріг існує.
  • Довід про обсяг роботи лишається без судді. Конституційна інстанція не оцінює фактів, законодавець не зобов’язаний відповідати на індивідуальну скаргу, а суд першої інстанції застосовує текст. Практично немає жодних воріт, через які недоукомплектований штат міг би дати наслідок.
  • Текст не прояснює, що стається з другим кінцем критики, тим про міста, які не є повітовими центрами, хоч і присвячує йому три пункти.

Корисні поради

  1. Якщо у вас на розгляді процес із тим самим предметом, прочитайте спершу резолютивну частину. Відхилення є як необґрунтованого, отже, стосується суті, а та сама критика проти того самого тексту більше не може бути успішною.
  2. Перевірте, яка саме частина вас стосується. Надбавка в 10% міститься в частині (5) статті 17 глави VIII додатка № V, а оклад, від якого вона відштовхується, у частині (2) тієї самої статті.
  3. Не будуйте заперечення на обсязі роботи. Суд ясно каже, що не оцінює фактичних тверджень, хоч би як добре вони були задокументовані. Статистика справ і штатні розписи дають наслідок у законодавчій ініціативі, а не в конституційному контролі.
  4. Якщо ви прагнете справжньої зміни, цільтеся в додаток № V до Рамкового закону № 153/2017. Рішення прямо каже, що поширення надбавки належить до вибору законодавця, тож шлях це зміна закону, з обрахованим бюджетним впливом.
  5. Коли порівнюєте оклади між установами, порівнюйте і компетенції. Критерій, який визнав Суд, це не щоденна робота, а виключна компетенція структури, і порівняння, яке перестрибує через цей елемент, не відповідає на довід рішення.
  6. Пам’ятайте, що рішення має наслідки тільки на майбутнє. Рішення, ухвалені до 25 вересня 2026 року в подібних справах, на його підставі не переглядають.

Часті запитання

Хто дістає надбавку в 10%, а хто ні?
Її дістає спеціалізований допоміжний персонал і суміжний персонал Вищого касаційного суду, Прокуратури при Вищому касаційному суді, Національної антикорупційної дирекції і Дирекції з розслідування злочинів організованої злочинності та тероризму. Персонал із такими самими посадами в інших судах і прокуратурах лишається на посадовому окладі з частини (2), без надбавки.
Чому Суд вважав різницю законною?
Бо DNA і DIICOT мають виключну компетенцію з кримінального переслідування, у корупції та, відповідно, в організованій злочинності й тероризмі. Суд визнав, що держава має право створювати окремі структури і регулювати їх з нюансами, зокрема й в оплаті праці, навіть якщо робота секретарів DIICOT не є функціонально відмінною.
Довід, що в мене більше роботи, не важить зовсім?
Перед Конституційним Судом ні. Рішення показує, що конституційна інстанція не оцінює правдивості суто фактичних тверджень і що, коли закон ухвалено, усі органи зобов’язані його застосовувати. Місце цього доводу в законодавчому процесі, а не в конституційному контролі.
Що стається зі справою, з якої постало заперечення?
Її розглядають далі в Трибуналі Телеормана, палаті у трудових спорах, соціальному страхуванні, адміністративному та податковому судочинстві, з незмінним текстом закону. Авторки можуть обстоювати будь-які інші заперечення, але зупинити розгляд на цій підставі вже не можуть.
Чи може ще хтось оскаржити той самий текст?
З тією самою критикою шансів немає: відхилення як необґрунтованого стосується суті. Нове заперечення мало б посилатися на інші конституційні приписи або виходити з правового становища, відмінного від розглянутого тепер.
Що означає додаток № V до Рамкового закону № 153/2017?
Це додаток, у якому закон про оплату праці бюджетників розміщує професійну родину юстиції, тобто суддів, прокурорів, спеціалізований допоміжний персонал і суміжний персонал судів і прокуратур. Глава VIII цього додатка містить оплату праці допоміжного і суміжного персоналу.
Відколи рішення має наслідки?
Від 25 вересня 2026 року, дати опублікування в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 818. Стаття 147 частина (4) Конституції передбачає, що рішення Суду публікують в Офіційному віснику Румунії (Monitorul Oficial), а від дати опублікування вони загальнообов’язкові і мають силу тільки на майбутнє.
Чи ухвалили рішення одностайно?
Так. Резолютивна частина показує, що рішення ухвалено одностайно, а Офіційний вісник Румунії не містить жодної окремої чи збіжної думки.

Помилки та невідповідності в опублікованому тексті

  • Пункти 22-24 щодо предмета заперечення і резолютивної частини. Суд вирішує там критику про різницю між секретарями прокуратур при судах із повітового центру і секретарями прокуратур інших судів. Текст, підданий контролю, ст. 17 ч. (5), не містить жодного розрізнення за населеним пунктом: він відокремлює Вищий касаційний суд, прокуратуру при ньому, DNA і DIICOT від решти. Резолютивна частина визнає конституційною тільки частину (5), тож із рішення не можна встановити, щодо якого тексту висловлено цю другу частину вирішення.
  • Пункти 5 і 16 щодо пунктів 6, 22 і 24. Перші описують авторок як секретарок районних судів у повітових центрах і прокуратур при них. Інші наводять як приклад Прокуратуру при районному суді Рошіорій-де-Веде і обговорюють становище секретарів «de la parchetele de pe lângă judecătoriile din orașe nonreședință de județ», тобто прокуратур при районних судах у містах, які не є повітовими центрами. Категорія, до якої належать авторки і яка вирішує саме те порівняння, що його робить Суд, виходить із тексту у двох формах, що виключають одна одну.
  • Пункт 8. Зазначено, що авторки просять надати «majorarea de 5%», тобто підвищення на п’ять відсотків, усім секретарям прокуратур при районних судах, незалежно від населеного пункту. Ніде в тексті не показано, з якого припису походить це підвищення на 5%, а єдине підвищення, яке текст цитує, у пункті 15, це те, що на 10%, із частини (5). Читач не може встановити, чого саме просили.

Аналіз редакції

Найясніший доказ того, що мотивування написали набагато пізніше за засідання, міститься в самому тексті рішення. У пункті 22 рішення, ухвалене 4 грудня 2025 року, цитує Рішення № 609 від 11 листопада 2025 року з його повним посиланням на опублікування: Офіційний вісник Румунії, частина I, № 273 від 6 квітня 2026 року. Того посилання не існувало на день засідання і воно не могло бути тоді відоме, бо з’являється на 123 дні пізніше. Загальна відстань іще більша: від звернення до Суду, Вироком № 11 від 19 січня 2022 року, до опублікування минуло 1.710 днів, з них 1.415 до ухвалення і ще 295 до опублікування. Справа про права на оплату праці простояла, отже, чотири роки і вісім місяців заради відповіді на три сторінки.

Друге спостереження виходить із поєднання пунктів 18 і 19 і стосується самої основи вирішення. Суд показує, у пункті 18, що законодавець припустив відмінності між роботою секретарів спеціалізованих прокуратур і роботою колег у прокуратурах при районних судах, а контроль зупиняється на питанні, чи не є ця презумпція свавільною. У пункті 19 написано, однак, що секретарі DIICOT «nu prestează o activitate în mod funcțional diferită», тобто не виконують функціонально відмінної роботи. Фактичну презумпцію, яку Суд перевіряє, отже, спростовує сам Суд, а різниця в окладі лишається спиратися на компетенцію установи, а не на зміст роботи. Це важливе переміщення критерію, зроблене у двох реченнях, без того щоб рішення його оголосило.

Третє спостереження стосується цифри, на яку спирається пояснення. Щоб показати підвищену тяжкість справ DNA, Суд наводить поріг еквівалента в леях 200.000 євро з Надзвичайної постанови Уряду № 43/2002. Виправдана ним різниця в окладі це, однак, відсоток, 10%, який перераховують за кожного підвищення посадового окладу, тоді як поріг у євро це номінальна величина, яку рішення вичитує з постанови, не кажучи, відколи вона чинна, і не показуючи, чи її бодай раз оновлювали. Критерій, що міряє підвищену тяжкість роботи, стоїть, отже, на цифрі без дати, а прив’язана до нього винагорода лишається відсотком.

Четверте спостереження стосується того, чого з рішення дізнатися не можна. Ніде, на трьох сторінках, не з’являється сума в леях. Текст обговорює надбавку в 10%, застосовану до окладів із частини (2) тієї самої статті, але не відтворює жодного з тих окладів, тож справжня ставка процесу лишається читачеві невідомою. Того самого дня Офіційний вісник Румунії опублікував ще два рішення про оплату праці персоналу, який оплачується з публічних коштів, Рішення № 742/2025, щодо кінезіотерапевтів у системі соціальної допомоги, і Рішення № 876/2026, яким упав ордонанс, що блокував саме такі процеси. Перше вживає точно те саме міркування: та сама посада, різні структури, об’єктивно різні становища. Друге стосується саме тієї категорії спору, з якої постала і справа в Трибуналі Телеормана.

Що потрібно змінити

  • Мотивування мало б нести дату, на яку його склали, а не тільки дату ухвалення. Рішення, яке цитує Офіційний вісник Румунії, що вийшов через чотири місяці після засідання, показує, що ці два моменти різні. Записані обидва, вони дали б кожному змогу виміряти, де гається час.
  • Рішення у справах про оплату праці мали б відтворювати і рівень окладу, від якого відштовхується обговорюваний відсоток. Один рядок із сумою з частини (2) перетворив би абстрактну суперечку про 10% на відомість, яку читач може співвіднести з власним розрахунковим листком.
  • Коли Суд відповідає на критику, що не стосується тексту, який є предметом заперечення, він мав би сказати про це прямо. Пункти 22-24 вирішують порівняння, якого частина (5) не містить, а резолютивна частина його не охоплює. Одне розмежувальне речення запобігло б посиланню на них у процесах, які не мають до цього тексту жодного стосунку.
  • Додаток № V мав би казати, чому ці чотири структури дістають надбавку. Критерій виключної компетенції збудував Суд, а не написав законодавець. Якщо він і є справжнім, його місце в законі, де його можуть перевірити й суди першої інстанції.
  • Пороги компетенції, виражені в євро, слід цитувати з датою, на яку їх установлено. Рішення вживає у 2026 році цифру 200.000 євро з Надзвичайної постанови Уряду № 43/2002 як мірило тяжкості, не кажучи, коли її встановили і чи вона відтоді змінювалася.
  • Строк між ухваленням і опублікуванням слід обмежити. Ті 295 днів тут означають стільки ж днів, протягом яких суди судили, не знаючи відповіді, а сторони чекали, не маючи змоги нічого вдіяти.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 818 від 25 вересня 2026 року, сторінки 2-4 16 сторінок PDF, 156 KB акт починається на сторінці 2

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.