Коротко

  • Кінезітерапевт із центру соціальної допомоги і далі отримує менше, ніж людина на тій самій посаді в санітарній установі, а Конституційний Суд сказав, що ця різниця законна. Заперечення відхилили як необґрунтоване, одностайно. Рішення № 742 ухвалили 10 грудня 2025 року, а опублікували 25 вересня 2026 року.
  • Втрачають кінезітерапевти і викладачі ЛФК, тобто лікувальної фізкультури, посади, яку румунський акт називає «profesor CFM», з установ і служб соціальної допомоги, зі стаціонаром і без нього. Закон № 64/2020 дав тим, хто в санітарній системі, від 1 липня 2020 року базові оклади, передбачені законом на 2022 рік, без проходження щорічних підвищень, а їх залишив на довгому шляху. Справа, з якої постало заперечення, іде далі в Трибуналі Сату-Маре, з незмінним текстом.
  • Причина, через яку закон залишив їх поза підвищенням, записана в рішенні і не має нічого спільного з їхньою роботою. Комісія з питань праці та соціального захисту показала під час розгляду поправок, що підвищення не може бути підтримане, тим більше що воно призвело б до перевищення рівня оплати, встановленого для керівних посад тих самих установ. Аргумент перейняли як є, а самих осіб визнали такими, що перебувають в об’єктивно різних становищах, зумовлених способом організації установи.
Акт: Рішення Конституційного Суду № 742 від 10 грудня 2025 року щодо заперечення про неконституційність положень ст. 38 ч. (44) Рамкового закону № 153/2017 про оплату праці персоналу, який оплачується з публічних коштів, додатка № II, глави I, пункту 2 п. b) підпункту b.4, порядкових номерів 5-7, у редакції після набрання чинності Законом № 64/2020, і пункту 3 підпункту 3.2, порядкових номерів 9-11 того самого додатка
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії, частина I, № 820 від 25 вересня 2026 року, сторінки 4-8
Набирає чинності: рішення є загальнообов’язковим від дати опублікування, 25 вересня 2026 року

Той самий диплом, та сама професія, дві різні зарплати, залежно від того, що написано на дверях установи, яка тебе наймає. Конституційний Суд підтвердив, що закон може робити таку різницю, і відхилив заперечення, заявлене кінезітерапевткою з Генеральної дирекції соціальної допомоги та захисту дитини повіту Сату-Маре. Це вже другий раз цього року, коли конституційна інстанція відмовляється читати принцип рівної винагороди за рівну працю так, як його розуміють працівники: у лютому 2026 року вона вже показала, що надбавки не підпадають під гарантію рівної оплати за рівну працю, а тепер каже, що й базовий оклад не має бути однаковим для тієї самої посади, якщо установи-роботодавці організовані по-різному.

Текст, з якого все починається, це ст. 38 ч. (44) Рамкового закону № 153/2017, уведена ст. I пунктом 1 Закону № 64/2020, опублікованого в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 428 від 21 травня 2020 року. Вона каже, як виняток із частини (4), що персонал санітарної системи, який обіймає посади фізіокінезітерапевта, кінезітерапевта і викладача ЛФК, отримує від 1 липня 2020 року базові оклади, передбачені законом на 2022 рік. Частина (4), від якої відступають, передбачала на період 2019-2022 років щорічні підвищення, рівні чверті різниці між окладом, передбаченим на 2022 рік, і окладом за грудень 2018 року. Коротко, ті, хто в санітарній системі, стрибнули одразу в кінець, а решта підіймалися щаблем за щаблем.

Авторка заперечення обіймає посаду кінезітерапевта в дирекції соціальної допомоги в Сату-Маре і оплачується теж за додатком № II до Рамкового закону № 153/2017, додатком професійної родини «Охорона здоров’я і соціальна допомога». Різниця виходить із глави: її оплата стоїть у пункті 3, тому, що про установи та заклади соціальної допомоги зі стаціонаром і без нього, а не в пункті 2, тому, що про санітарні установи. Підвищення 2020 року зачепило лише пункт 2, а пункт 3 залишився незмінним.

Критик було три. Перша, що текст двозначний і позбавлений чіткості, отже, суперечить статті 1 частині (5) Конституції. Наступна, що він порушує рівність у правах і рівну винагороду за рівну працю, закріплені статтею 16 частиною (1) і статтею 41 частинами (2) і (4) Конституції, статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 23 Загальної декларації прав людини. Нарешті, неявна в перших двох, та, що за рівну працю належить рівна оплата в межах тієї самої професійної категорії. Трибунал Сату-Маре, I цивільна палата, і сам визнав, що різна оплата тих самих посад, без розумного та об’єктивного виправдання, порушує статтю 16 частину (1), останню тезу, Конституції. Голови двох палат Парламенту, Уряд і Народний адвокат запитаних позицій не надіслали.

Щодо чіткості відповідь була коротка. Словосполучення «персонал санітарної системи» є в Законі № 95/2006 про реформу в галузі охорони здоров’я і відрізняється від «системи соціальної допомоги», яка з’являється в Законі про соціальну допомогу № 292/2011, а Закон № 64/2020 підвищив оклади лише для санітарних установ і для установ медико-соціальної допомоги. Рішення зауважує також, що зміст тексту зрозумілий навіть для самої авторки заперечення, яка домагається його розширеного тлумачення, а не усунення.

Щодо рівності рішення спускається в парламентські матеріали. З пояснювальної записки до закону видно, що ініціатор хотів підвищень для всіх фізіокінезітерапевтів, кінезітерапевтів і викладачів ЛФК, які працюють у публічній системі, щоб підтримати ці професії. Після поправок, запропонованих Комісією з питань праці та соціального захисту, підвищень уже не надали тим, хто в соціальній допомозі, з мотивуванням, яке Суд цитує: «підвищення коефіцієнтів для посад виконання в установах і закладах соціальної допомоги та соціальних служб не може бути підтримане, тим більше що ці підвищення оплати призвели б до перевищення рівня оплати, встановленого для керівних посад цих установ».

Виходячи з цього, Суд визнав, що таке рішення враховувало наявні фінансові ресурси і потребу зберегти інституційну ієрархію в частині оплати праці, а це робить осіб з тією самою посадою, але зарахованих до різних структур, такими, що перебувають в об’єктивно різних становищах. Він додав, що й усередині санітарної системи закон платить кінезітерапевтам по-різному, залежно від структури, у якій вони працюють, і покликався на Рішення № 85 від 2 березня 2023 року, за яким різниці в доході між працівниками з тією самою діяльністю і тим самим стажем, але в різних публічних установах, не суперечать рівності в правах.

Наслідки, які це має

Перший наслідок несе сама авторка заперечення. Її процес про права з оплати праці в Трибуналі Сату-Маре, I цивільна палата, справа № 1.285/83/2020, іде далі з незайманим текстом, а конституційна підстава, на яку вона робила ставку, зникла. Рішення є загальнообов’язковим від 25 вересня 2026 року, дати опублікування, згідно зі статтею 147 частиною (4) Конституції.

Другий наслідок зачіпає цілу категорію працівників. Кінезітерапевти, викладачі ЛФК, а разом із ними логопеди, психопедагоги, ерготерапевти і перекладачі жестової мови з установ і служб соціальної допомоги залишаються на сітці з пункту 3 підпункту 3.2 глави I додатка № II. Кожен процес, розпочатий на тому самому аргументі, має тепер проти себе рішення, ухвалене по суті.

Третій наслідок той, якого не видно і який найбільше важить на майбутнє. Рішення визнає чинним критерій різниці в оплаті, який стосується не роботи, а організації роботодавця та внутрішньої ієрархії установи. У такому вигляді на нього можна покликатися будь-де в публічному секторі: якщо підвищення для посад виконання перескочило б через оклад керівництва, підвищення можна відмовити.

Четвертий наслідок стосується практичної ставки, меншої, ніж здається. Перевага, яку давала частина (44), полягала в тому, що рівня оплати, передбаченого на 2022 рік, досягали раніше, а поетапний механізм, від якого вона відступає, стосувався, за тією самою статтею, періоду 2019-2022 років. На дату опублікування рішення те вікно було зачинене вже кілька років, тож мова далі про різниці, не отримані в минулому, а не про завтрашню зарплату.

П’ятий наслідок це вказівка для того, хто хоче зміни. Суд сказав, що встановлення конкретних умов надання прав з оплати праці належить до виключних повноважень законодавця, а не те, що різницю треба зберігати. Вирівняти сітку з пункту 3 до сітки з пункту 2 можна будь-коли, змінивши додаток № II, без жодного процесу.

Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією

До Закону № 64/2020 дві категорії мали однакове ставлення. Суд пише про це прямо, у пункті 14: закон спочатку встановив тотожний правовий режим для кінезітерапевтів із неклінічних санітарних установ і для тих, хто в установах соціальної допомоги. Зміна 2020 року розірвала цю тотожність, а теперішнє рішення розрив підтверджує.

Друга зміна стосується кількості сіток для тієї самої посади. Якщо поєднати пункти 14 і 16, видно, що кінезітерапевта сьогодні можуть оплачувати за чотирма наборами величин: набором клінічних установ, з підпункту b.1, набором служб швидкої допомоги, відділень екстреної допомоги і відділень інтенсивної терапії, з підпункту b.3, набором решти санітарних установ і установ медико-соціальної допомоги, з підпункту b.4, і набором установ соціальної допомоги, з підпункту 3.2. Стрибок 2020 року зачепив лише перші три.

Третя зміна судової практики, але це зміна тривалості, а не повороту. Рішення стає в лінію Рішення № 85 від 2 березня 2023 року, опублікованого в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 710 від 2 серпня 2023 року, яке вже сказало, що обов’язки, повноваження і відповідальність можуть різнитися навіть на тотожних посадах, якщо роботодавці є різними публічними установами. Новим є те, що тут дві установи застосовують той самий додаток того самого закону.

Четверта зміна стосується аргументу, на який від тепер може спертися відмова в підвищенні. До цього рішення виправдання, прийняті в конституційній практиці, стосувалися специфіки діяльності і рівня навантаження. Тепер до них стає і збереження внутрішньої ієрархії оплати, тобто турбота про те, щоб виконання не піднялося над керівництвом, аргумент, який нічого не говорить про виконану роботу.

Переваги та недоліки

Що це дає позитивного

  • Кладе на папір справжню причину виключення. Рішення цитує поправку Комісії з питань праці та соціального захисту, а це перетворює багаторічне непорозуміння на перевірне пояснення.
  • Дає відповідь по суті, а не процедурну. Заперечення відхилили як необґрунтоване, одностайно, тож суди з тотожними справами мають твердий орієнтир.
  • Прояснює зміст словосполучення «персонал санітарної системи», через відсилання до Закону № 95/2006, і відмежовує його від «системи соціальної допомоги» із Закону про соціальну допомогу № 292/2011. Це розмежування придатне й поза цим текстом.
  • Визнає, що закон спочатку ставився до двох категорій однаково, замість того щоб подавати різницю як одвічно природну.
  • Залишає відкритим законодавчий шлях, показуючи, що встановлення умов надання прав з оплати праці належить до виключних повноважень законодавця.

Що залишається проблемою

  • Відповідь надійшла через 2.020 днів від звернення до Суду, з яких 289 лише між ухваленням, 10 грудня 2025 року, і опублікуванням, 25 вересня 2026 року. Справа в Трибуналі Сату-Маре стояла весь цей час.
  • Визнаний чинним критерій не має зв’язку з роботою. Внутрішня ієрархія оплати в установі і наявні ресурси пояснюють, чому не платять більше, але нічого не кажуть про те, що робить день за днем кінезітерапевт у центрі соціальної допомоги.
  • Рішення не дає жодного числа. На п’яти сторінках не з’являється ні величини окладу, ні коефіцієнта, ні різниці у відсотках, хоча предмет заперечення охоплює саме ті рядки сітки, які їх містять.
  • Аргумент про перевищення оклада керівництва залишається неперевіреним. Суд бере його з поправки, не показуючи, чи підвищення справді дало б такий наслідок і на скількох посадах.
  • Пункт 12, про професію фізіотерапевта, урегульовану Законом № 229/2016, залишається без ролі в міркуванні. Його вводять, розписують докладно і більше нікуди не використовують.
  • Практична ставка з часом згасла. Поетапний механізм, від якого відступає оскаржений текст, стосувався періоду 2019-2022 років, отже, рішення приходить набагато пізніше, ніж зачинилося вікно застосування.

Корисні поради

  1. Перевірте спершу, до якого пункту додатка № II вас зарахували. Пункт 2 глави I означає санітарні установи і установи медико-соціальної допомоги, пункт 3 означає установи та служби соціальної допомоги. Від цього рядка залежить уся різниця.
  2. Якщо у вас триває процес із тим самим предметом, прочитайте резолютивну частину рішення. Відхилення є відхиленням як необґрунтованого, отже, стосується суті, а та сама критика проти тих самих текстів більше не може мати успіху.
  3. Не будуйте позов на одному принципі рівної оплати за рівну працю. Суд його визнає, але застосовує лише між особами в порівнянних становищах, а структура роботодавця, за цим рішенням, достатня, щоб зробити їх непорівнянними.
  4. Якщо ви прагнете справжньої зміни, цільте в сітку з пункту 3 підпункту 3.2 додатка № II. Законодавча зміна там вирішує питання для всієї категорії, без жодного спору.
  5. Запам’ятайте причину, записану в рішенні, коли говорите з роботодавцем або з міністерством. Поправка, яка вивела вас із підвищення, покликається на перевищення рівня оплати керівних посад, отже, правильне питання таке: чи змінюється й сітка керівництва.
  6. Рішення діє лише на майбутнє. Рішення, уже ухвалені у схожих справах, на його підставі не переглядають, а строк давності для прав з оплати праці біжить далі.

Часті запитання

Що насправді каже оскаржений текст?
Що персонал санітарної системи, який обіймає посади фізіокінезітерапевта, кінезітерапевта і викладача ЛФК, згідно з додатком № II, отримує від 1 липня 2020 року базові оклади, передбачені законом на 2022 рік. Це виняток із підвищення чотирма щорічними щаблями, передбаченого на 2019-2022 роки частиною (4) тієї самої статті.
Чому не отримали й ті, хто в соціальній допомозі?
Бо закон їх не включив. Рішення показує, що ініціатор хотів підвищення для всіх у публічній системі, але поправки Комісії з питань праці та соціального захисту вивели установи соціальної допомоги, з мотивуванням, що підвищення не може бути підтримане і що воно призвело б до перевищення рівня оплати керівних посад у тих самих установах.
Хіба це не дискримінація?
Суд розглянув саме цю критику і відповів заперечно. Він визнав, що наявні фінансові ресурси і збереження інституційної ієрархії роблять осіб із тією самою посадою, але зарахованих до різних структур, такими, що перебувають в об’єктивно різних становищах, а різне ставлення до різних становищ рівності в правах не порушує.
Кого ще зачіпає рішення, крім кінезітерапевтів?
Сітка з пункту 3 підпункту 3.2, порядкові номери 9-11, охоплює також логопеда, викладача ЛФК, перекладача жестової мови і для осіб зі сліпоглухотою, психопедагога та ерготерапевта з установ і закладів соціальної допомоги. Усі вони залишаються на тих самих величинах.
Чи маю я ще що просити в суді?
На підставі неконституційності цих текстів ні. Процес може тривати з іншими запереченнями, наприклад щодо правильного зарахування посади або правильного застосування сітки, але критика про рівність проти частини (44) і двох рядків додатка отримала остаточну відповідь.
Що означає додаток № II до Рамкового закону № 153/2017?
Це додаток професійної родини бюджетних посад «Охорона здоров’я і соціальна допомога». Його глава I охоплює санітарні установи, установи соціальної допомоги та установи медико-соціальної допомоги, а всередині глави сітки розкладені за пунктами, підпунктами і порядковими номерами, за типом установи і за посадою.
Від коли рішення діє?
Від 25 вересня 2026 року, дати опублікування в Офіційному віснику Румунії, частина I, № 820. Стаття 147 частина (4) Конституції передбачає, що рішення Суду публікують в Офіційному віснику Румунії (Monitorul Oficial), а від дати опублікування вони загальнообов’язкові і мають силу лише на майбутнє.
Рішення ухвалили одностайно?
Так. Резолютивна частина показує одностайність голосів, а Офіційний вісник Румунії не містить жодної окремої чи збіжної думки. Обговорення відбулися 11 листопада 2025 року, а ухвалення відклали на 10 грудня 2025 року, щоб краще вивчити питання справи.

Аналіз редакції

Фраза, яка все пояснює, є цитатою з поправки, і Суд повертається до неї двічі, один раз буквально в пункті 21 і один раз у непрямій мові в пункті 31. Підвищення для посад виконання в установах соціальної допомоги «не може бути підтримане, тим більше що ці підвищення оплати призвели б до перевищення рівня оплати, встановленого для керівних посад цих установ». Перекладене, це означає, що оклад кінезітерапевта в соціальному центрі обмежений не цінністю його роботи, а окладом керівника центру. Хто досі читав сітки, не розуміючи, звідки той розрив, має тут відповідь, написану чорним по білому в офіційному акті. Це і найтяжчий наслідок рішення: критерій визнали чинним, отже, на нього можна покликатися знову, будь-де в публічному секторі.

Друге спостереження виходить із порівняння двох строків, які рішення ніколи не ставить поряд. Закон № 64/2020 опублікували 21 травня 2020 року, а свій наслідок для оплати він дав від 1 липня 2020 року, тобто за 41 день. Конституційний контроль тієї самої зміни тривав 1.731 день від ухвали про звернення Трибуналу Сату-Маре, від 15 березня 2021 року, до ухвалення, плюс ще 289 днів до опублікування, разом 2.020 днів. Співвідношення майже 50 до одного між часом, за який держава надала комусь право, і часом, за який вона відповіла тим, кого залишила поза ним. Від 1 липня 2020 року, дати, з якої надають обговорюване підвищення, до опублікування рішення минуло 2.277 днів.

Третє спостереження стосується того, що саме залишалося виграти. Частина (44) скорочувала шлях до рівня, передбаченого на 2022 рік, не даючи додаткових грошей без кінця, а поетапний механізм, від якого вона відступає, охоплював, за тією самою статтею 38, період 2019-2022 років. Отже, різниця, якої домагалася авторка заперечення, накопичилася в проміжку, що закінчився кілька років тому, а рішення 2026 року прояснює питання, яке вже не впливає на жодну поточну зарплату. Залишається тільки те, що можна повернути за минуле, у межах строку давності, і саме через це ті 2.020 днів очікування є чимось більшим за незручність календаря.

Четверте спостереження стосується того, чого не написали. Предмет заперечення охоплює, прямо, рядки сітки: порядкові номери 5-7 з підпункту b.4 і порядкові номери 9-11 з підпункту 3.2. Рішення називає їх п’ять разів, але не відтворює жодної з їхніх величин, хоча саме різниця між ними і є предметом процесу. Читач дізнається, що оплата різна, не маючи змоги дізнатися, на скільки. Того самого дня Офіційний вісник Румунії опублікував ще два рішення про оплату праці персоналу, який оплачується з публічних коштів: Рішення № 695/2025, про секретарів судового засідання, яке використовує точно те саме міркування, та сама посада в різних структурах означає різні становища, і Рішення № 876/2026, яким упала постанова, що зобов’язувала суди зупиняти саме такі процеси, зокрема й такий, як той у Трибуналі Сату-Маре.

Що потрібно змінити

  • Рішення, предметом яких є рядки сітки оплати праці, мали б ці рядки відтворювати. П’ять сторінок без жодної цифри роблять неможливою перевірку пропорції, про яку йде мова, а пропорція і є ставкою справи.
  • Аргумент про перевищення оклада керівництва мав би бути задокументований, а не лише наведений. Якщо підвищення для посад виконання справді піднялося б над рівнем керівних посад, тоді проблема в сітці керівництва, а природним розв’язанням є її коригування, а не блокування виконання.
  • Закон мав би сказати, чому та сама посада має чотири сітки. Клінічні установи, служби екстреної допомоги та інтенсивної терапії, решта санітарних установ і установи соціальної допомоги платять по-різному тому самому кінезітерапевтові, а жодна з чотирьох величин не супроводжується поясненням, записаним у тексті.
  • Строк між ухваленням і опублікуванням мав би бути обмежений законом. Ті 289 днів означають стільки ж днів, у які суди розглядали тотожні справи, не знаючи відповіді, хоча вона вже існувала.
  • Зміни в оплаті праці через поправку мали б супроводжуватися опублікованою довідкою про вплив. Поправка, яка вивела соціальну допомогу з підвищення, змінила доходи цілої категорії, а її причина лежить сьогодні в рішенні Конституційного Суду, а не в документі, доступному на момент голосування.
  • Пункти без ролі в міркуванні варто прибирати. Опис професії фізіотерапевта із Закону № 229/2016 займає цілий пункт і далі ніде не використовується, через що читач шукає зв’язок, якого немає.

Оригінальний текст нормативного акта

Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.

Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії

Офіційний вісник Румунії № 820 від 25 вересня 2026 року, сторінки 4-8 16 сторінок PDF, 115 KB акт починається на сторінці 4

Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF

На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.

Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.