Коротко
- Штрафи за рекламні щити, світлові вивіски та афіші, розклеєні там, де не можна, віднині підпадають під загальний режим адміністративних правопорушень. До цього закону Закон № 185/2013 запозичував із того режиму лише одне: правило набрання чинності.
- На практиці кожен, хто отримує такий штраф, дістає весь звичний набір гарантій: вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, скаргу до суду першої інстанції протягом 15 днів від вручення, строки давності та можливість сплатити половину мінімального розміру штрафу протягом 15 днів.
- Це стосується власників рекламних засобів, компаній, які розміщують рекламу на фасаді чи на транспортних засобах, агенцій зовнішньої реклами та мерій, які й самі можуть бути притягнуті до відповідальності, якщо не встановлять щити для афіш і дрібних оголошень.
Опубліковано: Офіційний вісник Румунії (Monitorul Oficial) № 596 від 21 липня 2026 року
Набирає чинності: 24 липня 2026 року
Штраф до 20 000 леїв за рекламний щит віднині оскаржується за правилами, які всі знають зі звичайних штрафів. Закон закрив прогалину, що трималася вісім років. Закон № 152/2026, опублікований в Офіційному віснику Румунії № 596 від 21 липня 2026 року, додає одну-єдину частину до статті 50 Закону № 185/2013 про розміщення та дозвіл на рекламні засоби. Це вже друге літнє точкове втручання у сферу, яку новий Кодекс територіального планування, містобудування та будівництва переписав загалом.
Новий текст короткий: до діянь, передбачених частиною 1 статті 49, застосовуються положення Постанови Уряду № 2/2001 про правовий режим адміністративних правопорушень, затвердженої Законом № 180/2002.
Щоб стало видно, у чому суть, варто прочитати, що стаття 50 містила раніше. У редакції, повторно опублікованій в Офіційному віснику Румунії № 147 від 15 лютого 2018 року, стаття мала лише один абзац і відсилала до Постанови Уряду № 2/2001 тільки щодо частини 1 статті 4, тобто виключно щодо правила, за яким положення про адміністративні правопорушення набирають чинності через 30 днів від дня опублікування. Про решту режиму відповідальності закон мовчав.
А карані діяння аж ніяк не поодинокі. Частина 1 статті 49 перелічує сім складів: розміщення рекламних засобів без дозволу на тимчасову рекламу або щитів на фундаменті без дозволу на будівництво, недотримання типів і розмірів, допущених місцевим регламентом реклами, використання звукових засобів, що порушують громадський спокій, чи світлової реклами, яка заважає дорожньому руху, неповернення місця розміщення до початкового стану, неналежне утримання щитів, розклеювання афіш поза спеціально відведеними місцями і, у літері g), навіть невиконання мерією обов’язку встановити щити для афіш та дрібних оголошень.
Наслідки, які це має
Перший наслідок полягає в тому, що протокол про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам до змісту, встановленим Постановою Уряду № 2/2001. Відсутність істотних відомостей стає таким чином перевірюваною підставою недійсності, а не питанням, залишеним на розсуд кожного окремого суду.
Другий наслідок стосується способу оскарження. Скарга на протокол подається до суду першої інстанції протягом 15 днів від вручення або надіслання, за процедурою з постанови. Той, хто отримав штраф за щит, тепер точно знає, куди йде і в який строк.
Третій наслідок найвідчутніший фінансово. Механізм статті 28 постанови дозволяє сплатити половину мінімального розміру штрафу протягом 15 днів від вручення або надіслання протоколу, за умови, що посадова особа, яка склала протокол, зробила про це відповідну відмітку. У штрафах із частини 2 статті 49 мінімум становить 1 000 леїв за розміщення без дозволу чи без дозволу на будівництво, 1 000 леїв за звукову та світлову рекламу, яка заважає, і 500 леїв за неналежне утримання щитів. Отже, різниця між швидкою сплатою і пропущеним строком вимірюється сотнями леїв.
Четвертий наслідок стосується строків. Постанова встановлює давність накладення стягнення в 6 місяців від дня вчинення діяння, а для триваючих правопорушень цей строк спливає від дня виявлення. Вона ж передбачає, що виконання штрафу погашається давністю, якщо протокол не було надіслано протягом одного місяця від дня накладення. Це орієнтири, на які може посилатися кожен, хто вважає, що його притягнули до відповідальності запізно.
П’ятий наслідок стосується пропорційності. Постанова передбачає попередження як вид стягнення і зобов’язує до індивідуалізації стягнення залежно від тяжкості діяння та обставин, за яких воно було вчинене. Для вивіски, що лише трохи перевищила допустимі розміри, це має значення.
Що змінилося порівняно з попередньою ситуацією
Раніше Закон № 185/2013 установлював склади правопорушень і штрафи, але не казав, що до них застосовується загальний режим. Відсилання існувало, проте було вузьким: лише до частини 1 статті 4 Постанови Уряду № 2/2001, тобто до 30-денного строку, протягом якого набирають чинності положення про адміністративні правопорушення. Це відсилання тепер залишається в частині 1 статті 50.
Віднині до нього додається частина 2, яка поширює всю постанову на діяння з частини 1 статті 49. Це різниця між запозиченням одного правила і перейняттям цілого режиму.
Ані склади правопорушень, ані розміри штрафів не змінюються. Правопорушеннями залишаються ті самі сім із частини 1 статті 49, а штрафи залишаються тими, що в частині 2 тієї ж статті: від 1 000 до 10 000 леїв за розміщення без дозволу чи без дозволу на будівництво, за недотримання типів і розмірів та за афіші, розклеєні абиде; від 1 000 до 20 000 леїв за звукову чи світлову рекламу, яка заважає, за неповернення ділянки до початкового стану та для мерій, які не встановлюють щити; від 500 до 1 000 леїв за неналежне утримання рекламного засобу.
Натомість змінюється позиція, з якої ви обговорюєте штраф. Досі особа, яку притягнуто до відповідальності і яка посилалася на недійсність протоколу чи на давність, спиралася на аргумент тлумачення, бо спеціальний закон не відсилав до загального режиму. Тепер відсилання пряме й записане в законі.
Переваги та недоліки
Що це дає позитивного
- Усуває восьмирічну невизначеність щодо того, які процедурні правила застосовуються до штрафів за вуличну рекламу.
- Дає особам, яких притягнуто до відповідальності, звичні гарантії: протокол із перевірюваним змістом, скаргу до суду першої інстанції протягом 15 днів, чіткі строки давності.
- Відкриває можливість сплатити половину мінімального розміру штрафу протягом 15 днів, тобто реальний стимул заплатити швидко замість того, щоб зволікати.
- Запроваджує попередження та індивідуалізацію стягнення, корисні при дрібних порушеннях, як-от вивіска, що на кілька сантиметрів перевищує допустимий розмір.
Що залишається проблемою
- Закон не торкається розмірів штрафів, які залишилися незмінними з 2013 року. Мінімальний штраф у 1 000 леїв по-різному б’є по районному кіоску і по компанії зовнішньої реклами.
- Він нічого не прояснює щодо місцевих регламентів реклами, хоча багато складів правопорушень відсилає саме до них, а вони різняться від населеного пункту до населеного пункту.
- Правопорушення з літери g), яке карає мерію, залишається важко застосовним на практиці: незрозуміло, хто фіксує порушення з боку органу місцевої влади.
- Текст розв’язує процедурну проблему, а не проблему по суті. Рекламна захаращеність міст залежить від місцевих регламентів і від реального контролю, а не від відсилання до Постанови Уряду № 2/2001.
Корисні поради
- Якщо ви отримали протокол щодо рекламного засобу, спершу перевірте, чи зазначила посадова особа, яка склала протокол, можливість сплатити половину мінімального розміру штрафу. Ця відмітка має бути в самому протоколі.
- Відлічуйте 15 днів від вручення або надіслання, а не від дати складення протоколу. Той самий строк діє і для зменшеної оплати, і для скарги.
- Перш ніж оскаржувати, подивіться, що саме вам ставлять у вину. Відсутність дозволу на тимчасову рекламу і відсутність дозволу на будівництво для щита на фундаменті це різні діяння з різними лініями захисту.
- Запросіть місцевий регламент реклами вашого населеного пункту. Допустимі типи й розміри, а також місця, відведені для афіш, установлюються саме там, і правопорушення з літер b) та f) відсилають до нього.
- Якщо штраф надходить набагато пізніше за діяння, перевірте 6-місячний строк давності накладення стягнення, а якщо протокол надіслали вам із запізненням, перевірте також місячний строк від дня накладення.
- При дрібних порушеннях прямо вимагайте індивідуалізації стягнення і, якщо це доречно, попередження. Постанова Уряду № 2/2001 його передбачає, а тепер вона застосовується й тут.
Часті запитання
Що конкретно змінює Закон № 152/2026?
Чи змінюються штрафи?
Чи можу я сплатити половину штрафу?
Де і в який строк оскаржувати штраф?
Які діяння караються як адміністративні правопорушення?
Навіщо було потрібне це доповнення?
Чи застосовується це до штрафів, отриманих до набрання чинності?
Оригінальний текст нормативного акта
Наведений нижче текст відтворено румунською мовою, в офіційній опублікованій формі.
Повний текст у формі, опублікованій в Офіційному віснику Румунії
Офіційний вісник Румунії № 596 від 21 липня 2026 року 16 сторінок PDF, 112 KB акт починається на сторінці 5
Відкрити офіційний PDFЗавантажити PDF
На малих екранах переглядач не відображається. Скористайтеся кнопками вище, щоб відкрити або завантажити файл.
Ця стаття має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для конкретних ситуацій зверніться до ліцензованого адвоката або податкового консультанта.